Щодо здійснення розрахунків з нерезидентами

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначає строки здійснення розрахунків за імпортними операціями та відповідальність за порушення цих строків. Водночас Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не забороняє повернення резиденту попередньої виплати і зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання не були виконані, в іноземній валюті, відмінній від тієї, ще була перерахована на адресу нерезидента зі імпортним договором, та не встановлює відповідальність за проведення такої операції.

З огляду на зазначене, повернення резиденту коштів в іншій валюті ніж та, що була перерахована на адресу нерезидента за імпортним договором як попередня оплата, у зв'язку тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, не суперечить чинному законодавству.

Разом із тим згідно з абзацом 5 пункту 2.2 Правил здійснення операцій на міжбанківськом валютному ринку України, затверджених поста новою Правління Національного банку України від 18.03.99 р. N 127 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.03.99 р. за N 171/3464, у разі повернення на адресу резиденті коштів в іноземній валюті, що були куплені ні міжбанківському валютному ринку України, зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання часткове або повністю не виконані, ці кошти не можуть використовуватися з іншою метою і підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України протягом п'яти банківських днів Крім того, якщо купувалися і перераховувалися на користь нерезидента кошти в іноземній валюті групи Класифікатора, то вони можуть повертатися лише в іноземній валюті і групи Класифікатора; якщо кошти в іноземній валюті інших груп Класифікатора - у тій самій іноземній валюті або в іноземній валюті I групи Класифікатора (кошти у валюті однієї з країн СНД можуть повертатися також у російських рублях).

Закон України "Про порядок здійснення роззахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, у тому числі і зарахуванням.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. З огляду на те, що стаття 217 Цивільного кодексу України є чинною, ніяких загальних обмежень щодо припинення зобов'язання зарахуванням не встановлено.

Варто окремо звернути увагу на те, що для застосування зарахування необхідна обов'язкова наявність певних умов, а саме:

- вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають із різних взаємних зобов'язань між двома особами;

- вимоги повинні бути однорідними. Як правило, мова іде про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій же валюті;

- настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Тому вважаємо, що припинення зобов'язань за експортно-імпортними угодами між резидентом та нерезидентом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, за умови, якщо така операція відповідає умовам, зазначеним вище, відповідає нормам чинного валютного законодавства України.