Про надання розяснення

Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати земельного податку фізичною особою, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків отримала лист податкову вимогу з вимогою сплати податкового боргу, який станом на ....02.2021 року становить ... грн. Однак, платник податків зазначає, що в податковій вимозі вказана не існуюча адреса, а саме: Київська область, ..., а також значиться прізвище "...", яке було у платника до заміжжя (хоча електронному кабінеті податкової значиться нове прізвище "...").

Також платник податків повідомляє, що дійсно є власником нежитлового приміщення за іншою адресою, а саме: м. Київ, .... Однак, ні права власності, ні права користування земельною ділянкою у платника немає.

Згідно витягу "інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку" є запис на право користування земельною ділянкою площею ...кв. м. за адресою: м. Київ...яке значиться за ПП "...".

Однак, згідно даних "електронного кабінету податкової" у неї значиться земельна ділянка за адресою: м. Київ, ..., загальна площа якої - ...кв. м., що не відповідає дійсності.

Платник податків просить пояснити чи має вона сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, ..., площею - ...кв. м., власником/орендарем якої вона не є.

Чи правомірні дії (рішення) ГУ ... щодо нарахування платнику земельного податку з фізичних осіб та пред'явлення ППР та Податкової вимоги.

На підставі чого ГУ ... визначило її, як платника податку за землю з фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Кодексу).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі - ЗКУ).

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗКУ).

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Кодексу не повинна сплачувати земельний податок.

Одночасно повідомляємо, що права на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під будинком з урахуванням прибудинкової території, з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Крім того, абзацом п'ятим пункту 286.5 статті 286 Кодексу передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних, зокрема щодо нарахованої суми податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.