ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
07.06.2021 N 2279/ІПК/99-00-04-03-03-09 |
Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати земельного податку фізичною особою, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків отримала лист податкову вимогу з вимогою сплати податкового боргу, який станом на ....02.2021 року становить ... грн. Однак, платник податків зазначає, що в податковій вимозі вказана не існуюча адреса, а саме: Київська область, ..., а також значиться прізвище "...", яке було у платника до заміжжя (хоча електронному кабінеті податкової значиться нове прізвище "...").
Також платник податків повідомляє, що дійсно є власником нежитлового приміщення за іншою адресою, а саме: м. Київ, .... Однак, ні права власності, ні права користування земельною ділянкою у платника немає.
Згідно витягу "інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку" є запис на право користування земельною ділянкою площею ...кв. м. за адресою: м. Київ...яке значиться за ПП "...".
Однак, згідно даних "електронного кабінету податкової" у неї значиться земельна ділянка за адресою: м. Київ, ..., загальна площа якої - ...кв. м., що не відповідає дійсності.
Платник податків просить пояснити чи має вона сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, ..., площею - ...кв. м., власником/орендарем якої вона не є.
Чи правомірні дії (рішення) ГУ ... щодо нарахування платнику земельного податку з фізичних осіб та пред'явлення ППР та Податкової вимоги.
На підставі чого ГУ ... визначило її, як платника податку за землю з фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 269 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Кодексу).
Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі - ЗКУ).
Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗКУ).
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗКУ).
З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Кодексу не повинна сплачувати земельний податок.
Одночасно повідомляємо, що права на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під будинком з урахуванням прибудинкової території, з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.
Крім того, абзацом п'ятим пункту 286.5 статті 286 Кодексу передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних, зокрема щодо нарахованої суми податку.