Щодо застосування окремих норм податкового законодавства суб’єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло запит щодо застосування окремих норм податкового законодавства суб’єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.02.2010 №2755-IV (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ), повідомляє наступне.

Згідно із вимогами ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.55.1 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №996).

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (п.2 ст.8 розд.III Закон №996).

Бухгалтерський облік являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 розд.I Закон №996).

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати підприємства, їх розкриття в фінансовій звітності. визначає Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі – П(С)БО 15), а формування витрат - відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі – П(С)БО 16).

До об’єкту витрат відносяться продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат (п.4 П(С)БО 16).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ).

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 ПКУ (п.п. 296.1.3 п.296.1 ст.296 гл.1 розд.IV ПКУ).

При цьому, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п.291.6 статті 291 ПКУ).

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку третьої групи встановлюються статтею 292 ПКУ.

Відповідно до п. 292.14 ст. 292 ПКУ визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Підпунктом 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ визначено, що доходом платника єдиного податку - юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) у матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно із п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Додатково повідомляємо, що згідно з пп.14.1.203 п.14.1 ст. 14 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

При цьому відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПКУ звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, враховуючи зазначене вище, однією з головних умов перебування на спрощеній системі оподаткування є те, що платники єдиного податку - юридичні особи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Звертаємо увагу, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів, які дозволяють ідентифікувати предмет звернення.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.