При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік.
Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені.
Якщо середньомісячний заробіток обчислювався з розрахунку двох останніх місяців роботи і в цей період особа працювала в зоні відчуження, збережений середній заробіток визначався з врахуванням оплати праці в підвищених кратних розмірах (лист Мінпраці України від 12.03.97 р. N 06-958).
Оплата праці працівників вугільної промисловості та відряджених у зведений загін Мінвуглепрому СРСР із інших відомств провадилась у зоні ЧАЕС у відповідності з положеннями про систему оплати праці за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 22 та 30.05.86 р. Для забезпечення виконання робіт у стислі строки було організовано роботу змінами - безперервну, круглодобову, без вихідних днів.
Добовий розмір заробітної плати робітникам всіх професій і кваліфікацій, інженерно-технічним працівникам і службовцям зведеного загону, які виконували роботи в зонах N 3, N 2, N 1, нараховувався множенням середнього денного заробітку (тарифної ставки, окладу) на коефіцієнт кратності.
Робітникам комплексної бригади, яка працювала в зоні N 3, оплата праці в кратних розмірах провадилась виходячи із заробітної плати, що встановлювалась в розмірі 20 крб. за зміну. Розрахунок змінного заробітку провадився виходячи з денної тарифної ставки працівників 5-го розряду з 36-годинним робочим тижнем підприємств вугільної промисловості, зайнятих на підземних роботах (в тому числі на гірничо-капітальних роботах) з особливо шкідливими і важкими умовами праці, відповідно до додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 таким чином:
Відповідно до додатка N 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 перерахунок денних тарифних ставках для робітників, які зайняті на підземних роботах у вугільних і сланцевих шахтах за шестигодинний робочий день при 36-годинному робочому тижні, провадиться діленням денної тарифної ставки, зазначеної у розділі II зазначеного додатка до постанови, на коефіцієнт 1,2.
Денну тарифну ставку (20 крб.) визначено таким чином:
13,39 : 1,2 = 11,16 крб. (денна тарифна ставка при 36-годинному робочому тижні)
11,16 х 7 днів тижня х 4 (кратн.) = 312,48 крб. (оплата за тиждень без доплати за роботу у вихідний день)
312,48 х 1,6 = 499,96 крб. (оплата за 7 днів роботи без доплати за роботу у вихідний день, з врахуванням премії в розмірі 60% тарифної ставки)
11,16 х 4 = 44,64 крб. (доплата за роботу у вихідний день)
544,60 : 7 : 4 = 19,45 крб. (розрахунковий змінний заробіток, заокруглено 20 крб. за зміну).
Довідки про заробіток у зоні відчуження працівникам, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР, надавалися Мінвуглепромом УРСР.
Приклад.
Мінвуглепромом УРСР надана працівнику довідка про те, що він у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР виконував роботи в зоні N 3 із 15 по 28 червня 1986 р., при цьому зазначено, що оплата його праці повинна провадитись із розрахунку змінної заробітної плати 20 крб., включаючи премію і оплату за вихідні дні, понад збережений за основним місцем роботи середній заробіток за робочі дні відрядження та оплату праці у подвійному розмірі за роботу у вихідний день за правилами, визначеними статтею 107 КЗпП Української РСР.
Розрахунок заробітку у зоні відчуження провадився таким чином:
20 крб. х 4 (кратн.) х 14 (днів).
Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 встановлена в розмірі 35 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35 годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні обчислювались:
- працівникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по місячних ставках (окладах), - діленням місячної ставки (окладу) на кількість робочих годин по календарю в даному місяці при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні;
- робітникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по денних тарифних ставках при 30-годинному робочому тижні, - діленням денної тарифної ставки при шестигодинному робочому дні і 36-годинному робочому тижні на 6 (тривалість робочого дня в годинах, установлену законодавством у зоні ЧАЕС).
Оплата праці працівників апарату міністерств, інших центральних і республіканських установ і організацій, а також Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів союзних республік провадилась з підвищенням посадових окладів не більше ніж у два рази (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 липня 1986 р. N 1345рс).
Грошове утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше за період роботи в зоні відчуження, дозволено перераховувати із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 р. N 1006-р).
Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р. термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці відряджених осіб провадилась понад збережений середній заробіток:
- на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4;
- в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі;
- на станції Янів - у 3-кратному розмірі;
- в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони, в тому числі і в м. Чорнобиль, оплата праці провадилась в одинарному розмірі;
- в інших випадках в межах 30-кілометрової зони при рівні випромінювання до 5-ти мр/год. - в одинарному розмірі, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у подвійному розмірі.
Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об'єднання "Комбінат" і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС за станом на 1 число кожного місяця.
Оплата праці працівників, розміщених в адміністративно-побутовому корпусі N 1, при виконанні ними робіт в зонах, де встановлені показники кратності 2-4, провадиться у відповідній кратності за фактично відпрацьований час у цих зонах при його суворому обліку.
Порядок оплати праці осіб відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 повідомлявся спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30-31 березня 1987 р. за погодженням із галузевим ЦК профспілок.
Відповідно до наказу виробничого об'єднання "Комбінат" від 19.05.87 р. N 166 "Про оплату праці працівників управління автомобільного транспорту", на підставі акта обстеження Управлінням дозиметричного контролю радіаційної обстановки на території АТП-2 оплата праці працівників АТП-2 і апарату Управління автомобільного транспорту на території колишнього майданчика УМІАП Будівельного управління 605 провадилась у травні 1987 р. у 3-кратному розмірі, а працівників, які працювали на зазначеній території в період службового відрядження, - у 2-кратному розмірі.
Персоналу встановлювався графік роботи, в такому випадку дозволялась робота у вихідні дні з наданням відгулів в установленому порядку. Показники кратності застосовувались відповідно до даних обліку робочого часу.
Відрядженим працівникам визначався режим роботи по графіку виробничої одиниці, в яку вони були направлені. Для цього персоналу встановлювався підсумований облік робочого часу, бухгалтерією об'єднання надавалась також довідка про належні працівнику дні відпочинку (відгули) за основним місцем роботи.
Наказом виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу виробничого постачання" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (АПК-1) ЧАЕС, провадиться в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у двократному розмірі (відрядженим працівникам показник кратності зменшувався на одиницю). Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зобов'язано здійснювати вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС.
Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987 р. - до I зони небезпеки, а після цієї дати оплата праці працівників, які були відряджені підприємствами для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у одинарному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок (понад збережений середній заробіток).
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) після 1 березня 1988 р. оплата праці осіб, відряджених підприємствами для виконання робіт у зоні ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу) і лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, на об'єктах, перелік яких погоджувався з Виробничим об'єднанням "Комбінат", - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погоджений з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).
Працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища, а також переведеним у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати провадилося за місцем відрядження. Таким працівникам надавалась довідка в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати. Відповідно до пункту 18 Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганні забрудненню навколишнього середовища, відрядженому працівнику надавалась (в руки) також довідок установленого зразка про участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для надання йому пільг по пенсійному забезпеченню і додатковій відпустці. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників.
Середньомісячна заробітна плата, що зберігалась за працівником за період службового відрядження за його основним місцем роботи, нараховувалась і виплачувалась, відповідно до чинного законодавства, за рахунок коштів підприємства.
3. Підсумований облік робочого часу. Вахтовий метод організації робіт в зоні ЧАЕС
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30, на працівників, які перебували у службовому відрядженні, поширювався режим праці і відпочинку, встановлений за місцем відрядження.
Особам, які виїжджали у службове відрядження на об'єкти (ділянки), на яких роботи провадились вахтовим методом, надавалось посвідчення про відрядження (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-21-100).
Держкомпраці СРСР листом від 13.03.86 р. N 116 роз'яснив, що відповідно до чинного законодавства право введення безперервного графіка роботи з підсумованим обліком робочого часу працівників підприємств, незалежно від їх відомчої підпорядкованості (включаючи осіб, тимчасово переведених і відряджених), надано керівникам підприємств, організацій і установ за погодженням з відповідними профспілковими комітетами.
На період ліквідації аварії на ЧАЕС медичні працівники лікувально-профілактичних заходів могли бути переведені на цілодобовий режим роботи у зоні відчуження відповідно до рішень органів охорони здоров'я та органу за підпорядкуванням.
Оплата праці медичних працівників, а також працівників санітарного транспорту, які проводили медичне обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС, провадилась за фактично відпрацьований час. Як за надурочний час здійснювалась оплата годин роботи понад місячну норму робочого часу медичних працівників, працівників санітарного транспорту, а також працівників торгівлі, громадського харчування, комунальних служб і автотранспорту, які обслуговували працівників, безпосередньо зайнятих в зоні ЧАЕС (лист Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 13.05.86 р. N 0307).
Порядок оплати праці медичних і фармацевтичних працівників при помісячному обліку робочого часу роз'яснено листами Міністерства охорони здоров'я УРСР від 24.06.86 р. N 2.05.99 та від 03.07.86 р. N 10.01-04-293.
Розрахунок годинної тарифної ставки цих працівників провадився виходячи з того, що посадовий оклад медичного і фармацевтичного працівника складається із схемного окладу та розміру підвищення його за кваліфікаційну категорію, за вчену ступінь кандидата чи доктора медичних наук, за почесне звання (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 24 грудня 1976 року N 1057 та від 16 жовтня 1986 року N 1240). Оплата праці працівників установ охорони здоров'я системи Міністерства внутрішніх справ України, які не мали спеціальних звань рядового і начальницького складу, провадилась аналогічно. Крім того, за роботу в системі МВС України схемні посадові оклади медпрацівникам підвищувались на 20-30%, іншим працівникам на 10% (наказ МВС СРСР від 02.03.77 р. N 62).
На підставі постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104 було надано право підвищувати на 25% посадові оклади всіх працівників, незалежно від назви посади:
- які безпосередньо обслуговували постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, а також зайнятих знешкодженням радіоактивних відходів і виділень лікарень, диспансерів, амбулаторно-поліклінічних установ, установ швидкої і невідкладної медичної допомоги, пологових будинків, санаторно-курортних установ, структурних підрозділів перелічених установ;
- які виконували роботи по дозиметричному і радіометричному контролю та дезактивації джерел радіоактивних випромінювань;
- які приймали безпосередню участь в проведенні медико-біологічних, дозиметричних і біофізичних обстежень людей, дослідження їх виділень, санітарної обробки хворих, дезактивації території, приміщень, обладнання і приладів структурних підрозділів науково-дослідних установ і медичних вузів;
- медичних працівників ЛТЕК, які проводили обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС.
Держкомпраці СРСР дозволив Міненерго СРСР в період проведення аварійно-відновлювальних робіт на Чорнобильській АЕС провадити оплату за час проїзду персоналу, який виконував зазначені роботи в розмірі 20% тарифної ставки, час проїзду визначався від базового табора до ЧАЕС і назад (лист Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 13.05.86 р. N 0307).
Вахтовий метод організації робіт в зоні ЧАЕС у червні 1986 р. застосовувався відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганні забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ЦК профспілок робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.). Працівникам підприємств і організацій, тимчасово переведеним і відрядженим з інших підприємств для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, які виконували зазначені роботи вахтовим методом, виплачувались добові у відповідності з пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р..
На виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 травня 1986 р. N 583 "Про заходи про забезпечення введення в експлуатацію резервних енергоблоків ЧАЕС" та на підставі Типового положення про вахтовий метод, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-21-100, із змінами, наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 17.07.86 р. N 391 було затверджено Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на Чорнобильській АЕС. Було встановлено, що вахтовим методом виконуються експлуатаційні, ремонтні, будівельно-монтажні та інші роботи. Відповідальність за формування і комплектування вахт покладалася на Головне виробниче управління по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, керівництво ЧАЕС, Управління будівництва ЧАЕС, субпідрядні і інші організації і підприємства, що приймали участь в аварійно-відновлювальних роботах.
При вахтовому методі виконання зазначених робіт встановлювався підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, встановленого законодавством.
Обліковий період - це весь робочий час, час міжзмінного відпочинку, дні відпочинку (відгули) за певний календарний відрізок часу (місяць, квартал але не більше ніж рік) та час в дорозі.
Вахта - це час виконання робіт і міжзмінного відпочинку (у вахтовому селищі).
Передбачалось, що при вахтовому методі виконання робіт робочий час і час відпочинку повинен регламентуватись графіками змінності. В графіках визначається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), час перерви для відпочинку і харчування та час для щоденного (міжзмінного) відпочинку у вахтовому селищі. При цьому дні щотижневого відпочинку можуть не співпадати з вихідними днями по календарю. Число днів щотижневого відпочинку повинно бути не меншим числа повних тижнів відповідного місяця.
Тривалість щоденної роботи (зміни) було дозволено встановлювати адміністрацією в залежності від специфіки робіт та при забезпеченні вимог радіаційної безпеки, але не більше як 2 години (для оперативного персоналу пультів і щитів управління - не більше 8 годин), із скороченням робочого часу в інший час облікового періоду або наданням додаткових днів відпочинку із розрахунку один день відпочинку за кожні 6 годин перепрацювання.
Режим праці і відпочинку лінійного інженерно-технічного персоналу (виконроби, начальники дільниць, майстри) повинен співпадати із режимом роботи основного вахтового персоналу.
Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР від 14.02.78 р. N 368-ЮП до майстрів виробничих дільниць (лінійного персоналу) відносились майстри, яким в установленому порядку затверджувались завдання по виробництву продукції (послуг) і які мали в безпосередньому підпорядкуванні робітників. Старші прораби, начальники дільниць, прораби і дільничні механіки відносяться до лінійного персоналу, якщо будівельним організаціям затверджувався план будівельно-монтажних робіт, що виконувались підрядним методом (лист Мінфіну СРСР від 9 листопада 1977 р. N 83).
Режим роботи персоналу, який обслуговував вахтовиків, визначався в кожному окремому випадку з врахуванням специфіки робіт по ліквідації аварії.
При цьому повинен вестися спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку на кожного працівника по місяцях і наростаючим підсумком за весь обліковий період роботи в тридцятикілометровій зоні ЧАЕС окремо по кожній зоні небезпеки на основі табеля використань робочого часу, затвердженого ЦСУ СРСР від 17 грудня 1974 р. (форми Т-12, Т-13). Зазначалося, що табель обліку робочого часу повинен бути підписаний особою, яка безпосередньо очолювала участок роботи. В табелі повинні відмічатись також дні відпочинку (відгули) за відповідний відрізок часу (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 3 грудня 1981 р. N 333-1-100).
Дні відпочинку в обліковому періоді оплачувалися в розмірі одинарної тарифної ставки (окладу) із розрахунку за 6-годинний робочий день.
Час відпрацьований понад встановлену 6-годинну тривалість робочого дня при вахтовому методі організації робіт не вважається надурочним, надурочним є час, відпрацьований понад час, встановлений графіком роботи вахтового персоналу. Оплата надурочних робіт провадиться не за кожен конкретний день, а по сумі надурочних робіт за обліковий період. Якщо, наприклад, тривалість вахти визначена виходячи із місячної норми робочого часу, - оплату перших двох годин визначають множенням числа робочих днів відповідного місяця по календарю шестиденного тижня. Якщо вахта тривала протягом місяця і вахтовикам встановлено норму робочого часу двох місяців - як перші дві години надурочного часу оплачуються години, які визначаються множенням числа робочих днів (по календарю шестиденного тижня) двох відповідних місяців на 2. Якщо, наприклад, в одному із відпрацьованих вахтовим методом місяців не відпрацьовано норму робочого часу місяця в результаті, наприклад, тимчасової непрацездатності, із встановленої норми робочих годин в цілому на обліковий період віднімаються години по календарю, які приходяться на дні, коли працівник був відсутній на роботі.
Оплата за роботу в святковий день в подвійному розмірі провадиться в разі перевищення в обліковому періоді норми робочого часу.
У зв'язку з тим, що існуюча практика направлення робітників і спеціалістів на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на короткий термін (10-14 днів) негативно позначалася на виконанні ними виробничих завдань, термін відрядження на зазначені роботи рішенням Урядової комісії Ради Міністрів Української РСР від 20 липня 1986 р. N 49 було встановлено не менше одного місяця.
При вахтовому методі виконання робіт премія нараховувалась без врахування оплати днів відгулів і без врахування оплати за час проїзду з базового селища до місця виконання робіт, що провадилась виходячи з одинарної тарифної ставки (окладу).
Наказом виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу робітничого забезпечення" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (АПК-1), провадилась в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у двократному розмірі, оплата праці відряджених працівників повинна провадитись на одну кратність нижче із врахуванням збереженого середньомісячного заробітку.
При обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС завідуючих магазинами, їдальнями і структурними одиницями, не звільнених від основної роботи (продавця, повара тощо), якщо показники нижчі передбачених для підприємств (структурних одиниць) 7-ї групи по оплаті праці, потрібно враховувати, що посадовий оклад (тарифна ставка) цих осіб встановлюються з врахуванням доплати в розмірі до 20% окладу продавця, повара тощо. Місячні посадові оклади продавців Союздруку встановлені в розмірах, передбачених для продавців по продажу книг.
Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зобов'язано здійснювані вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС.
Спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженим з галузевим профспілковим органом від 05.05.88 р. повідомлялось, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС від 31 грудня 1987 р. N 794/33-82 направлення працівника на вахту не вважається службовим відрядженням, тривалість вахти могла бути продовжена до двох місяців.
Для керівників, спеціалістів і службовців, які працювали на вахті (за винятком лінійного персоналу, який здійснював керівництво безпосередньо на об'єкті, дільниці), підсумований облік робочого часу не провадився.
Працівникам, які виконували роботи вахтовим методом, замість добових встановлювалась надбавка. При цьому компенсаційні виплати за роз'їзний характер роботи не провадились.
Надбавка за вахтовий метод роботи не оподатковувалась і при обчисленні середнього заробітку не враховувалась. Компенсаційні виплати за роз'їзний характер роботи також не враховувались при обчисленні середнього заробітку (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 15.03.88 р. N 131/8-27).
Застосування вахтового методу організації робіт було дозволено в будівельно-монтажних трестах і прирівняних до них організаціях, в ремонтно-будівельних трестах і прирівняних до них організаціях, на які було поширено чинність постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14 серпня 1986 р. N 971 та на підприємствах торгівлі, громадського харчування, зв'язку, транспорту, установ охорони здоров'я і інших, які було зобов'язано обслуговувати колективи вахтовиків.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 6 листопада 1986 р. N 470/26-88а (із змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 31 грудня 1987 р. N 794/33-82) оплата праці медичних і фармацевтичних працівників, які обслуговували вахтовиків, провадилась за фактично відпрацьований час по діючих умовах оплати праці працівників охорони здоров'я із застосуванням показників кратності.
Виконання чергувань лікарями здійснювалось відповідно до графіків протягом 12 та 24 годин. Медичним і фармацевтичним працівникам, які обслуговували вахтовий персонал, виплачувались добові. Керівникам будівельно-монтажних трестів і прирівняних до них організацій, ремонтно-будівельних трестів і прирівняних до них організацій надавалось право преміювати медичних і фармацевтичних працівників, які обслуговують вахтовиків, та встановлювати їм надбавку за роз'їзний характер роботи, передбачену постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14 серпня 1986 р. N 971, в порядку, установленому для працівників обслуговуючих і інших господарств будівельно-монтажних організацій, які працюють на вахті. Виплата добових в такому разі не провадилась.
Медичним і фармацевтичним працівникам могли виплачуватись також премії підприємствами, які виконували роботи вахтовим методом, за своєчасне і якісне надання послуг вахтовикам.
Керівники підрозділів підприємств зони ЧАЕС могли за погодженням із профкомами запроваджувати для працівників торгівлі, громадського харчування, автотранспорту і комунально-побутового обслуговування зони ЧАЕС, які не працювали вахтовим методом, підсумований облік робочого часу. Оплата годин роботи понад місячну норму робочого часу провадилась як за надурочний час (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30-31.03.87 р.)
Положення про підсумований облік робочого часу працівників, відряджених для виконання робіт на ЧАЕС, затверджено 04.05.86 р. Міненерго СРСР, Мінатоменерго СРСР та ЦК галузевих профспілок.
Цим положенням передбачалось, що рішення про введення підсумованого обліку робочого часу для відряджених в зону ЧАЕС працівників приймають керівники підприємств, організацій, на які ці особи відряджені. Спеціальний облік робочого часу провадився за весь обліковий період знаходження особи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС, в тому числі по кожній зоні небезпеки зокрема.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16 серпня 1977 р., з подальшими змінами.
Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту і метрополітенів, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 3 листопада 1960 року, з подальшими змінами.
Положення про робочий час і час відпочинку працівників експлуатаційних підприємств і організацій Міністерства зв'язку СРСР і Міністерства зв'язку союзних республік, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Президії ВЦРПС від 12 липня 1963 року.
4. Особливості грошового утримання військовослужбовців, які виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в III, II, I зонах небезпеки, провадиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувались на одинарний посадовий оклад.
На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), з дня аварії грошове утримання провадилось виходячи з підвищених на 100% посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і окладів за військове або спеціальне звання, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168.
Прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховуються.
Однократна винагорода при отриманні гранично допустимої дози радіації виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету.
Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19 серпня 1986 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18 вересня 1986 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 5 січня 1987 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1).
Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 січня 1987 р. N 351 грошове утримання військовослужбовців у зоні ЧАЕС провадилось:
- на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5;
- в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 3-кратному розмірі;
- на станції Янів - у 4-кратному розмірі;
- в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони - у 2-кратному розмірі;
- в інших випадках в межах 30-кілометрової зони - в подвійному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/годину, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі. Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки.
- Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987. - до I зони небезпеки, а після цієї дати грошове утримання осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилось у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання провадилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.
Наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. N 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити виплату військовослужбовцям (крім відряджених для керівництва і проведення зазначених робіт із центрального апарату Міноборони СРСР, апарату військ, напрямків, округів, груп військ, флотів і в складі оперативних груп центрального і окружного апаратів) виплату зазначеного грошового утримання відповідно до абзацу другого підпункту "в" пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) у трикратному розмірі. Грошове утримання військовослужбовців строкової служби виплачувалось в розмірі не менше 50 крб. на місяць.
Грошове утримання військовослужбовців, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в період службового відрядження, провадилось відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) в одинарному розмірі, а у випадках, передбачених пунктом 4 наказу Міноборони СРСР N 020 від 08.01.88 р., - у двократному розмірі понад збережене за місцем штатної служби грошове утримання.
Постановою Держкомпраці СРСР від 23 вересня 1976 року N 7 затверджено розроблене Міністерством оборони СРСР Положення про преміювання військовослужбовців і військових будівельників, зайнятих на підприємствах і в організаціях, переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, яким передбачено, що преміювання особового складу військово-будівельних загонів (військово-будівельних частин) провадиться на підставі наказу керівника підприємства і організації, яким додані військово-будівельні загони (військово-будівельні частини) для виконання певних робіт. Суми премій, які підлягали виплаті, перераховувались на розрахункові рахунки військово-будівельних загонів (військово-будівельних частин).
Військовослужбовці і військові будівельники, які працювали на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх відомчого підпорядкування), переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, преміювались у відповідності з діючими на цих підприємствах і організаціях положеннями про преміювання.
При цьому преміювання військовослужбовців і військових будівельників, які обіймали посади керівних і інженерно-технічних працівників підприємства, провадилось по показниках, встановлених для керівних і інженерно-технічних працівників, а преміювання командирів рот, взводів і нормувальників рот - по показниках і за умовами, встановленими для начальників цехів, будівельних дільниць і інших лінійних інженерно-технічних працівників структурних підрозділів підприємств і організацій.
Загальна сума премій військовослужбовцям, які працювали на підприємствах, не повинна перевищувати 0,4 посадового окладу в розрахунку на місяць, а військовим будівельникам - 10 відсотків відрядного заробітку (тарифної ставки, посадового окладу) в розрахунку на місяць.
В загальну суму премій, які підлягали виплаті, не включались премії, що виплачувались понад граничні розміри премій, передбачених для галузей народного господарства (за підсумками соціалістичного змагання, за скорочення нормативного часу по акордному наряду, за економію, досягнуту бригадами, які працювали на принципах госпрозрахунку в будівництві, тощо).
Преміювання військовослужбовців і військових будівельників, зайнятих на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх відомчого підпорядкування), не переведених на нову систему планування і економічного стимулювання, провадилось по діючих на цих підприємствах і організаціях положеннях про преміювання, з застосуванням граничних розмірів премій, передбачених затвердженим Положенням.
Винагорода за загальні результати роботи підприємства за результати роботи за рік військовослужбовцям і військовим будівельникам не виплачувались.
5. Оплата праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища
Відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок" (ст. 66) на час виконання обов'язків, пов'язаних з проходженням військових зборів, громадяни звільняються від роботи в установленому порядку. Чинність Кодексу законів про працю Української РСР на громадян, які проходять збори, не поширюється, в тому числі і щодо додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні, нічні години (статті 72, 106, 107, 108), режиму робочого часу (статті 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57), початок і закінчення роботи (стаття 58), робота змінами (статті 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65).
Особи, які проходять збори, дні відпочинку і святкові дні використовують за розпорядком, встановленим командуванням, яке проводить збори (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 квітня 1968 р. N 108/12, пункт 7).
Таким чином, роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 (лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136 "Про порядок матеріального забезпечення призваних на військові збори військовозобов'язаних") не суперечить чинному законодавству, не встановлює нових правових норм і відповідає пункту 14 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195, яким Держкомпраці СРСР доручено надавати роз'яснення про порядок застосування зазначеної постанови "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища".
Відповідно до чинного законодавства військовозобов'язаним запасу в період призову на військові збори оклади грошового утримання на посадах, які вони виконують в період зборів та по присвоєних військових званнях, не виплачуються.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. N 1031 було поширено у військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зонах відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, порядок оплати праці передбачений для робітників і службовців.
Оплата праці робітників і службовців, працівників підприємств, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах у порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Про зазначений порядок оплати праці роз'яснено листом Держкомпраці УРСР та Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8.
У зоні особливого контролю оплата праці зазначених осіб провадилась у однократному розмірі тарифної ставки (постанова ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 та абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.
Оплата праці за виконання робіт в зоні відчуження військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які в момент призову не працювали, провадилась військовими комісаріатами з місцем проживання виходячи із посадового окладу 100 крб. на місяць.
Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19 серпня 1986 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18 вересня 1986 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 5 січня 1987 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1).
Денна розрахункова тарифна ставка військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна визначатись діленням місячної тарифної ставки за даний місяць (посадового окладу) на календарну кількість днів відповідного місяця (роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 (лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136).
Приклад.
Призваному на військові збори за основним місцем роботи встановлено посадовий оклад в розмірі 150 крб. Денна тарифна ставка в зоні ЧАЕС становитиме у червні 1987 року 5 крб. (150 : 30), а у липні 1987 року - 4,839 крб. (150 : 31).
Місячна тарифна ставка за даний місяць робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, визначалась множенням відповідної годинної тарифної ставки при 7(8)-годинному робочому дні на норму тривалості робочого часу в годинах у даному місяці.
Приклад.
Годинна тарифна ставка робітника 5-го розряду з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці для почасовиків підприємства чорної металургії складала 62,7 коп. Денна тарифна ставка у червні 1987 року визначається таким чином: 62,7 х 176 : 30 = 3,678 крб., а денна тарифна ставка у липні становитиме 62,7 х 184 : 31 = 3,722 крб.
Місячна тарифна ставка за даний місяць робітникам, яким тарифною сіткою встановлені денні тарифні ставки виходячи з 7-годинного робочого дня, визначалась множенням відповідної денної тарифної ставки на норму робочих днів у даному місяці при 6-денному робочому тижні, а робітникам, яким тарифною сіткою встановлені денні тарифні ставки виходячи з 6-годинного робочого дня (30-годинного робочого тижня), визначалась множенням відповідної денної тарифної ставки на норму робочих днів у даному місяці при 5-денному робочому тижні.
Приклад I.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 року N 1160 денна тарифна ставка працівника 5-го розряду шахти встановлена при 7-годинному робочому дні в розмірі 7,70 крб. Місячна тарифна ставка у цьому випадку становитиме у червні 1987 р. 200,20 крб. (7,70 х 26), а денна у зоні ЧАЕС 6,673 крб. (200,20 : 30). У липні ц.р. - 7,70 х 27 = 207,90 крб. : : 31 = 6,706 крб.
Приклад II.
Денна тарифна ставка працівника 5-го розряду шахти встановлена при 30-годинному робочому тижні в розмірі 12,09 крб. Місячна тарифна ставка у цьому випадку становитиме у червні 1987 р. 265,98 крб. (12,09 х 22), а денна у зоні ЧАЕС - 8,866 крб. (265,98 : 30). У липні ц. р. - 12,09 х 23 = 278,07 крб., а денна тарифна ставка 8,97 крб. (278,07 : 31).
Встановлені працівнику за основним місцем роботи надбавки за високу професійну майстерність, класність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання та доплати за суміщення професій, сумісництво, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за роботу в нічний час, які не утворюють новий посадовий оклад, не повинні враховуватись при визначенні годинної чи денної тарифної ставки у зоні ЧАЕС.
Годинна тарифна ставка (оклад) керівних працівників установ і закладів освіти при нарахуванні заробітної роботи за роботу в зоні відчуження, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислюється виходячи з посадового окладу по основній роботі і кількості робочих годин за календарем відповідного місяця при 6-годинному робочому дні і 6-денному робочому тижні. Підвищення посадових окладів зазначених осіб за почесні звання та вчену ступінь доктора чи кандидата наук та за використання в роботі іноземної мови утворює новий посадовий оклад і повинно враховуватись при обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС. Додаткова оплата праці за їх викладацьку роботу, завідування кабінетами тощо при цьому не враховувалась. Оплата праці цих осіб за викладацьку роботу, яка хоч і не вважається сумісництвом, але і не утворює нового посадового окладу, при цьому не враховується.
У зв'язку з тим, що до роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15 вересня 1986 р. N 0595 про порядок матеріального забезпечення призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу, оплата праці зазначених осіб на деяких підприємствах провадилась виходячи з денних тарифних ставок, визначених як для відряджених працівників, в деяких випадках було нараховано доплату за роботу у вихідні і святкові дні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 дозволено пенсію військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС до вересня 1986 р., обчислювати виходячи із фактично нарахованого заробітку.
Отже, якщо за даними особистого рахунку у 1986 році розрахунок заробітної плати зазначеній категорії працівників відповідає вимогам нормативних документів з питань оплати праці працівників, відряджених у зону ЧАЕС (щодо порядку визначення денної тарифної ставки та додаткової оплати праці за роботу у вихідні і святкові дні), пенсія військовозобов'язаному запасу може обчислюватись виходячи із фактично нарахованого заробітку.
Денна тарифна ставка робітників, визначена для режиму 7-годинного робочого дня, при режимі 6-годинного робочого дня у зоні відчуження, встановленого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43, не змінюється. Денна тарифна ставка робітників з режимом 30-годинного робочого тижня на підземних роботах за основним місцем роботи, для перерахунку на 6-годинний робочий день при 36-годинному робочому тижні за місцем відрядження, ділилася на коефіцієнт 1,2 (додаток 1 до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 року N 1160).
Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30, робітникам, яким годинні тарифні ставки за основним місцем роботи були встановлені при 7(8)-годинному робочому дні, перерахунок тарифних ставок на 6-годинний робочий день провадився таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (152,5 год.).
Погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадиться, тому і заробітна плата зазначених осіб за виконані роботи в зоні ЧАЕС виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась.
Вимоги осіб, які в період призову на військові збори виконували роботи, пов'язані з аварією на ЧАЕС у зоні відчуження до вересня 1986 року, але за даними особистого рахунку доплата за роботу у вихідні чи святкові дні у 1986 році їм не нарахована, не мають права на такі донарахування ні в теперішній час, ні в будь-який інший час після вересня 1986 року.
В разі, коли особа не відпрацювала в зоні ЧАЕС жодного повного місяця, середній заробіток для призначення пенсії визначається із фактичного середнього одноденного заробітку в одному із неповних місяців приведенням його до повного місяця, при цьому місяць, із заробітку в якому призначається пенсія, визначається працівником.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Таким чином, якщо до призову на військові збори премія працівнику нараховувалась систематично, за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, премія також повинна була бути нарахована в тих же розмірах, як і працівникам підприємства, які не приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, тобто у відповідності з діючим положенням про преміювання. Якщо в зазначене положення своєчасно внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 щодо підвищення граничного розміру премій до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць, премія призваному на військові збори за період виконання робіт у зоні ЧАЕС повинна була бути нарахована в зазначених розмірах. Для нарахування премії в розмірі 60% тарифної ставки всім учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підстав нема.
Крім того, запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР, для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 дозволено виплачену на таких умовах одноразову премію (до 400 крб.) враховувати при призначенні пенсії.
Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці призваних на військові збори військовозобов'язаних запасу провадилась понад збережений середній заробіток:
- на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4;
- в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі;
- на станції Янів - у 3-кратному розмірі;
- в решті населених пунктів, в тому числі і в м. Чорнобиль, - в 1-кратному розмірі;
- в інших випадках в межах 30-кілометрової зони оплата праці провадилась в одинарному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/год., у подвійному розмірі - при рівні випромінювання понад 5 мр/годину.
Премія за основні результати господарської діяльності нараховувалась на одинарну тарифну ставку. Про це повідомлялось листом Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 28.06.88 р. N 05/1-19; N 03-49-129.
