Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) оплата праці військовозобов'язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу). І лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, за рішенням начальника оперативної групи Цивільної оборони СРСР та за погодженням із Міністерством атомної енергетики СРСР, - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток.
За повідомленням Міноборони України наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. N 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити оплату праці військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, які направлялися для роботи на об'єкт "Укриття", відповідно до абзацу другого підпункту "в" пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378. Такі рішення приймалися з виданням наказів по кожній із військових частин, особовий склад яких направлявся для роботи на об'єкт "Укриття". Виписки з цих наказів були доведені до відповідних військових частин.
За інформацією Міноборони України, документи оперативної групи Цивільної оборони СРСР (в/ч 06407, м. Чорнобиль) зберігаються у Центральному архіві Міноборони Російської Федерації (142110, м. Подольськ-10 Московської обл.).
За повідомленням Міноборони України, відповідно до вказівки Центрального фінансового управління Міністерства оборони СРСР від 04.01.89 р. N 180/3/042, застосування п. 4 наказу Міністерства оборони СРСР 1988 р. N 20 відмінено.
Відповідно до ст. 47 Основ законодавства СРСР на час виконання державних обов'язків, якщо по діючому законодавству СРСР ці обов'язки можуть здійснюватися в робочий час, робітникам і службовцям гарантується збереження середнього заробітку.
За час виконання державних обов'язків у додатковий день відпочинку, встановлений у зв'язку з переведенням на п'ятиденний робочий тиждень, середня заробітна плата за місцем роботи за працівником не зберігається, тому що за відпрацьовані п'ять днів йому повністю виплачується тижневий заробіток (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 152 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями").
Відповідно до Інструкції про порядок матеріального забезпечення громадян СРСР при призові на дійсну військову службу і проходження служби в запасі (п. 4), затвердженої постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 22 квітня 1982 р. N 95/4-132, за робітниками, службовцями і колгоспниками, призваними на збори, зберігався середній заробіток як по основній, так і по суміщуваній роботі за весь час зборів, включаючи час в дорозі до військової частини і назад та посада (робота).
Середній заробіток, із розрахунку якого провадилися виплати, передбачені Інструкцією, обчислювався із розрахунку останніх двох календарних місяців роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві, організації, установі менше двох місяців, обчислення провадилося із розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час.
Робітникам і службовцям, для яких застосовувалася почасова оплата праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат і надбавок або з постійними надбавками і доплатами), за час протягом якого зберігається середній заробіток, розрахунок провадився із зазначеного заробітку.
У випадку зміни заробітку розрахунок провадився в загальному порядку відповідно до постанови НКП СРСР від 02.04.30 р. "Про середній заробіток і оплату за неповний місяць" і Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості і будівництві, затверджених Держкомпраці СРСР, Мінфінансів СРСР і ЦСУ СРСР 27.04.73 року N 75-АБ/89/10-80.
Для працівників з почасовою оплатою праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат, надбавок чи з постійними надбавками і доплатами), денний середній заробіток визначався діленням останнього місячного окладу працівника, включаючи твердий гарантований приробіток, на кількість робочих днів працівника за основним місцем роботи у відповідному місяці.
Для тих працівників, заробіток яких змінювався помісячно (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. Якщо протягом останніх двох місяців працівник певний час хворів, перебував у відпустці, мав вимушений простій, то дні (години), коли він фактично не працював, і суми, виплачені йому за ці дні (години), повинні виключатися при розрахунку середньомісячного заробітку.
При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства - у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік. Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені.
До Мінпраці надходять численні запити з проханням надати довідку про заробіток особи в зоні ЧАЕС, виконати кваліфікований розрахунок заробітної плати конкретної особи, пояснити порядок нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження у випадку наявності довідок військової частини та галузевого архіву, які містять розбіжності про період виконання зазначених робіт, тощо. Як правило, такі запити (або і пенсійні справи), не надають всього комплексу інформації, яка необхідна для прийняття рішення про відповідність нарахованого заробітку нормативним документам з праці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.92 р. N 327 право видання в установленому порядку нормативних документів і роз'яснень про порядок застосування законодавства з питань Чорнобильської катастрофи, в тому числі і з питань рівня радіоактивного забруднення територій населених пунктів та ділянок виконання робіт, надано Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Міністерство праці та соціальної політики України надає роз'яснення щодо застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і рішень Уряду України з питань заробітної плати та надання пільг і компенсацій працюючим у населених пунктах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення. В своїй діяльності Міністерство керується Положенням про Міністерство праці і соціальної політики України, затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. N 1035/2000, яким не передбачено виконання розрахунку заробітної плати конкретних осіб, в тому числі і в зоні ЧАЕС, надання довідок про заробіток особи, укомплектування необхідними документами пенсійної справи тощо. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довідку про заробіток працівника у період 1986-1990 років у зоні ЧАЕС для призначення пенсії надають підприємства за основним місцем роботи працівника.
Листом Мінпраці, МНС, Мінфіну України від 29.10.92 р. N 09-3751; N 1082/3к; N 13-412/308 повідомлялось, що грошові вимоги осіб, яким не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинні розглядатись відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до чинного законодавства (стаття 221 КЗпП України індивідуальні трудові спори, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом у питанням про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235) розглядаються судами або комісіями по трудових спорах.
Якщо можливості переговорів з адміністрацією підприємства з участю профспілкового органу вичерпано, але адміністрація не погоджується з вимогами працівника, а комісія по трудових спорах (КТС) відмовляє в прийомі заяви, мотивуючи це недостатніми заходами щодо врегулювання грошових вимог, нині (після затвердження Конституції особа одержала право звернутися безпосередньо в суд, де попередні процедури врегулювання трудових спорів не передбачені.
Трудове законодавство обмежує строки звернення в КТС чи судовий орган тримісячним терміном з дня, коли особа довідалась або повинна була дізнатись, що її трудове право на відповідну оплату праці порушене (ст. 225 КЗпП України).
Частина друга статті 225 передбачає разом з тим, що КТС може відновити пропущений з поважних причин термін. Однією з цих причин може бути визнання підприємством, що розрахунок заробітку працівника за роботу в зоні ЧАЕС провадився неправильно. Можуть бути і інші причини, які орган, що розглядає трудовий спір, може віднести до поважних.
Рішення КТС повинно бути виконано в триденний термін після десятиденного терміну, передбаченого з для оскарження (статті 228, 229 КЗпП України).
Якщо підприємство не подавало в суд скаргу на рішення КТС, але і не виконало його у визначений ст. 229 КЗпП України термін, КТС видає особі посвідчення, скріплене печаткою КТС, яке має силу виконавчого листа (ст. 230 КЗпП України). На підставі цього посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до районного (міського суду), судовий виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. У разі пропуску з поважної причини установленого 3-місячного терміну КТС може поновити цей строк.
Відповідно до статті 238 КЗпП України, якщо працівник своєчасно звернувся до органу, який розглядає трудовий спір, його вимога про перерахунок неправильно нарахованого заробітку за виконані роботи в зоні відчуження повинна бути задоволена за весь час, коли неправильно провадилась оплата праці. Якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС (передав у фонд розвитку виробництва, на благодійні цілі тощо) це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку.
Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР виділялись кошти із союзного бюджету на витрати, передбачені розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 та від 23 травня 1986 р. N 1031 (на оплату праці в зоні особливого контролю по підвищених до 100% тарифних ставках, в кратних розмірах у зонах небезпеки 30-кілометрової території ЧАЕС, на виплату одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації та одноразову винагороду, яка виплачувалась головою Урядової комісії за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб., та на виплату премії в розмірі до 400 крб. у відповідності з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року N 665-195.
Міністерство фінансів УРСР листом від 21.06.86 р. N 0395 (на підставі листа Міністерства фінансів СРСР від 15.05.86 р. N 15332/8) повідомляло, що установам Держбанку СРСР було дозволено відкривати окремі бюджетні рахунки на передбачені цілі на ім'я фінансових органів по союзному бюджету і видавати кошти з цих рахунків міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам. Облік зазначених витрат передбачалось здійснювати окремо від операцій по основній діяльності міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ.
У зв'язку з тим, що Україна не є правонаступником СРСР, донараховані за роботу в зоні відчуження суми не підлягають виплаті із державного бюджету.
Всі інші виплати, що входять до складу заробітної плати (оплата праці за роботу в нічний час в розмірі 35% тарифної ставки, премії в розмірі до 60 відсотків тарифної ставки, надбавки, доплати тощо), було дозволено видавати підприємствам установами Держбанку СРСР і Будбанку СРСР в розмірах, що перевищували планові розміри фондів, якщо це було викликано підвищеною оплатою праці на зазначених роботах. Відшкодування цих витрат за рахунок коштів союзного бюджету директивними документами не передбачалось.
Працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, зарахованим у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати провадилося за місцем командирування. Таким працівникам в місці відрядження надавались дві довідки встановленого зразка: про начислену заробітну плату в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати (лист Міненерго СРСР від 28.07.86 р. N А-10160); про безпосередню зайнятість на роботах, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах (затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 12.08.86 р. N 294). Ця довідка направлялась у відділ кадрів підприємства для постійного зберігання як підставу для обліку стажу, що дає право на пільгову пенсію по списку N 1. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників.
Середньомісячна заробітна плата, що зберігалась за працівником за період службового відрядження за його основним місцем роботи, нараховувалась і виплачувалась відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів підприємства.
При призначенні пенсії враховуються ті види оплати праці, на які по діючих правилах повинні нараховуватись страхові внески. На виплати одноразового характеру, не обумовлені діючими системами оплати праці, страхові внески не нараховувались.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, в тому числі і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Отже, якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах (наприклад, застосовано показник кратності 4 замість кратності 3 за роботу в м. Чорнобиль у червні 1986 р.) в результаті розгляду індивідуального трудового спору, але виплата додатково нарахованої суми не проведена і не нараховано додаткові страхові внески, це не позбавляє права інваліда на призначення пенсії із заробітку у зоні відчуження.
Якщо ж в результаті розгляду індивідуального трудового спору донараховано суму премії за роботу в зоні ЧАЕС, підприємство повинно виплатити позивнику донараховану суму премії.
Перерахунок заробітку працівника за виконання зазначених робіт відповідно до рішення адміністрації підприємства, суду чи КТС, незалежно від того, виплачується донарахована сума підприємством чи не виплачується, повинен супроводжуватись належним оформленням документів по обліку заробітної плати, обов'язковим відображенням сум перерахунку в особистому рахунку працівника.
Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або надання пенсійних документів, а також за надання недостовірних документів і відшкодовують її.
Служби соціального захисту населення мають право вимагати відповідні документи від підприємств і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх надання.
Із заробітної плати працівників, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, утримувався прибутковий податок.
Із суми одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу) не утримувався прибутковий податок та податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян СРСР.
Листом Держкомпраці УРСР від 13.06.89 р. N 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року N 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. N 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року N 168-5, від 10 червня 1986 р. N 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року N 530-рс, від 16 грудня 1986 року N 694-рс, від 6 січня 1988 р. N 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: N 4с від 9 травня 1986 року, N 58с від 11 червня 1986 року, N 132с від 16 вересня 1986 року, N 179с від 25 грудня 1986 року, N 8с від 22 січня 1988 року.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.88 р. N 491-106 і розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 31.05.90 N ПП-22394 втратили чинність розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.86 р. N 1031-рс і абзац четвертий розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.86 р. N 964-рс.
Роз'яснення Держкомпраці СРСР від 15.09.86 р. N 0595 та лист Держкомпраці УРСР від 23.09.86 р. N 136 розсекречені. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Що стосується численних пропозицій про прийняття нового нормативного акта з питань оплати праці осіб, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність сторін.
6. Про деякі питання обліку робочого часу та заробітної плати
Відповідно до Основних положень по обліку праці і заробітної плати в промисловості і будівництві, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР і ЦСУ СРСР від 27 квітня 1973 р., облік виконаних робіт на підприємствах і організаціях повинні здійснювати майстри, начальники дільниць, виконроби і інші працівники, на яких покладені ці обов'язки в залежності від специфіки організації виробництва.
Для обліку виробленої продукції, обсягу виконаних робіт і заробітної плати робітників передбачено в залежності від характеру виробництва, системи організації і оплати праці і інших особливостей роботи форми первинної облікової документації, затверджені в установленому порядку (наряд на відрядну роботу, відомість обліку заробітку, маршрутні карти, наряд-книжка тощо). Для спрощення обліку, як правило, фактично відпрацьований час у первинні документи не проставляється, а враховується по табелю обліку використання робочого часу.
При механізованому обліку праці і заробітної плати у довідкових табуляграмах могли бути відсутні дані про встановлені норми часу та виробітку, розцінки, так як вони містилися в постійних масивах машинної інформації (перфокартах, магнітних стрічках тощо).
Облік виробітку продукції міг здійснюватись з допомогою маршрутних карт.
В будівельних організаціях для обліку виконання робіт і заробітної плати застосовувались наряди на відрядні (акордні) роботи, наряд-книжка, табель-розрахунок.
Акордні наряди (завдання) видавались на строк виконання всього комплексу робіт по наряду.
Наряди на відрядну (акордну) роботу застосовувались для обліку обсягу виконаних робіт та їх якості і нарахування заробітної плати бригаді або окремому робітнику.
Табель-розрахунок застосовувався разом з нарядами для обліку робочого часу і підрахунку сум місячної зарплати членам бригади та розрахунку премії.
При застосуванні нарядів-книжок окремий табель-розрахунок по бригаді не провадився, облік робочого часу в цьому випадку здійснювався безпосередньо в наряді-книжці.
| Заступник Міністра | М.О.Солдатенко |
