ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
12.02.2013 № 1214
Держпідприємництвом України відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.02.2013 № 1815/0/2-13 в межах компетенції розглянуто запит […] про надання інформації стосовно причин та умов скасування рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" (далі - Наказ і Порядок відповідно), повідомляється.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) Держпідприємництвом України було проведено експертизу регуляторного акта - Наказу на відповідність принципам державної регуляторної політики та прийнято рішення Держпідприємництва України від 30.10.2012 № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Рішення).
На виконання вимог Закону, здійснюючи експертизу Порядку, Держпідприємництвом України було встановлено наступні порушення принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
1. Відповідно до Порядку підставою для митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах є наявність у єдиному адміністративному документі форми МД-2 відбитка особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, яка проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту.
У свою чергу, Відомість складається за умови наявності договору з Державною компанією "Укрекокомресурси" щодо організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.
Законом України "Про відходи" не передбачено обов'язкове укладання імпортерами товарів в тарі та пакувальних матеріалах договору на організацію збирання, заготівлі та утилізацію тари і пакувальних матеріалів.
Водночас стаття 17 Закону України "Про відходи" закріплює за суб'єктами господарювання у сфері поводження з відходами обов'язок "забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію".
Тобто суб'єкти господарювання мають здійснювати самостійно приймання та утилізацію використаної тари та матеріалів або укладати угоди з відповідними організаціями, щоб передбачали приймання та утилізацію відходів, а не організацію цього процесу.
На момент ввезення ця тара та матеріали не є використаними.
Таким чином, відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вищезазначені положення Порядку носять антиконкурентний характер, оскільки органам влади забороняється пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів.
Разом з цим даний Порядок суперечить державній політиці щодо здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, відповідно до ст. 4 частини 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
2. Також, виходячи з редакції зазначеного Порядку, підставою для митного оформлення імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах є наявність особистої печатки "Ввіз дозволено" держекоінспектора у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2.
Таким чином, Наказом встановлено обмеження на ввезення товарів у тарі та упаковці.
Водночас відповідно до вимог статті 197 Митного кодексу України обмеження на переміщення через митний кордон України окремих товарів встановлюються законом. Митне оформлення таких товарів здійснюється митними органами на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів митним органам передбачено законами України.
У свою чергу, на сьогоднішній день на рівні Закону не передбачено обмежень на ввезення товарів у тарі та упаковці.
3. Також слід зазначити, що частиною шостою статті 257 Митного кодексу України повноваження з визначення порядку заповнення митних декларацій та інших документів, які застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, надано Міністерству фінансів України.
Згідно з частиною третьою Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Так, відповідно до частини шостої статті 257 Митного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.
Положеннями зазначеного Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа не передбачено можливості проставляння на аркушах митних декларацій відбитків печаток, штампів будь-яких інших органів, ніж митних.
Таким чином, положення Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, затвердженого спільним наказом Мінекології, Мінекономрозвитку та Держмитслужби від 30.07.2009 № 789/414/709, суперечать нормам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню відповідно до частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України.
Враховуючи викладене, задекларований Порядком механізм митного оформлення товарів суперечить вимогам митного законодавства України.
4. Крім того, Порядок суперечить ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 42 Конституції України, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України, а саме:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом;
- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
- органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів;
- суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству;
- органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
5. З урахуванням вищезазначеного Порядок не відповідає основним принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, задекларованим статтями 4 та 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо:
- недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;
- доцільності - обґрунтованої необхідності державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
- адекватності - відповідності форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;
- збалансованості - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави.
Рішення Держпідприємництва України від 30.10.2012 № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не було виконано або оскаржено органами центральної виконавчої влади, на яких воно поширювалося протягом встановленого в Законі строку.
У зв'язку з цим відповідно дія регуляторного акта - Наказу була зупинена наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення, а саме з 31.12.2012.
Реалізуючи надані ст. 28 Закону повноваження, Держпідприємництво України своїм листом від 02.01.2013 № 1/0/20-13 звернулося до Міністерства юстиції України щодо зупинення дії регуляторного акта з проханням скасувати державну реєстрацію Наказу.
Водночас листом Держпідприємництва України від 02.01.2013 № 2/0/20-13 направлено до газети "Урядовий кур'єр" оголошення про зупинення дії вищевказаного Наказу з проханням опублікувати вказане оголошення.
10.01.2013 у газеті "Урядовий кур'єр" № 5 (4891) було опубліковано оголошення, згідно з яким дія зазначеного Наказу є зупиненою з 31.12.2012.
Наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" рішення про державну реєстрацію Наказу скасовано.
У преамбулі наказу Міністерства юстиції України від 14.01.2013 № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" зазначена підстава такого скасування - підпункт "в" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731.
Відповідно до підпункту "в" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731, підставою для скасування рішення про державну реєстрацію є одержання повідомлення від Держпідприємництва або його територіального органу про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", або повідомлення Держпідприємництва про зупинення дії регуляторного акта чи окремих його положень відповідно до частини восьмої статті 28 зазначеного Закону.
Таким чином, системний аналіз законодавства з даного питання свідчить про те, що підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України від 14.01.2013 № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" було одержання повідомлення від Держпідприємництва України про припинення дії регуляторного нормативно-правового акта або окремих його положень відповідно до статті 28 зазначеного Закону.
| Голова Держпідприємництва України | М.Ю. Бродський |
WEB MD Office "НПО Поверхность",
www.master-d.com.ua
