Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Куяна Михайла Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці", Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури"

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Гультая Михайла Мирославовича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Колісника Віктора Павловича,

розглянула питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Куяна М.В. щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ, частини другої статті 8 Закону України "Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Громадянин Куян М. В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- абзац третій пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII (далі - Закон № 80), за яким, зокрема, норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- частину другу статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108), відповідно до якої умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього закону;

- Постанову Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505 (далі - Постанова).

Автор клопотання вважає, що зазначені положення, застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі, не відповідають статті 8, частині четвертій статті 43 Конституції України, оскільки обмежили його право на заробітну плату, гарантоване частиною четвертою статті 43 Основного Закону України.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Відповідно до частини першої статті 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

За змістом наведеної норми Конституції України закон про Державний бюджет України приймається на певний бюджетний період і втрачає чинність після закінчення цього періоду, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) чинних актів (їх окремих положень).

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з того, що Закон № 80 був чинним у період з 1 січня по 31 грудня 2015 року. З 1 січня 2016 року Закон № 80 втратив чинність, відповідно положення цього закону не застосовуються до правовідносин, що виникли під час його чинності, а тому абзац третій пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 80 не може бути предметом розгляду в Конституційному Суді України та перевірений на відповідність Конституції України (конституційність).

Згідно з пунктом 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі є втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України, крім випадків, передбачених частиною другою статті 8 цього закону.

Отже, відповідно до пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підстава для відмови у відкритті конституційного провадження у справі щодо конституційності абзацу третього пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 80.

2.2. Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77). Отже, особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме закон (його окремі положення) обмежує чи порушує її гарантоване Конституцією України право і як це право зазнало порушень внаслідок застосування закону.

У конституційній скарзі автор клопотання навів лише зміст частини другої статті 8 Закону № 108 без обґрунтування тверджень щодо її неконституційності.

Отже, конституційна скарга щодо конституційності частини другої статті 8 Закону № 108 не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Відповідно до пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі є неприйнятність конституційної скарги.

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України вважає, що у конституційній скарзі не наведено обґрунтування тверджень щодо неконституційності частини другої статті 8 Закону № 108, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.3. Куян М.В. звертається з клопотанням визнати Постанову такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Згідно зі статтею 151-1 Конституції України, частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 55, частиною першою статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" особа подає конституційну скаргу лише щодо конституційності закону України, а не іншого акта.

Отже, Куян М.В. не є належним суб'єктом звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності інших актів, крім законів України.

Таким чином, є підстава для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - звернення до Конституційного Суду України неналежним суб'єктом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, статтями 7, 8, 32, 37, 38, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою громадянина Куяна Михайла Володимировича на підставі пунктів 1, 4, 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2. Передати конституційну скаргу на розгляд Першого сенату Конституційного Суду України для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі.