Про нарахування внесків

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула Ваш лист та повідомляє.

Згідно із Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 та "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. N 2213, базою для нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. N 108/95 (далі - Закон N 108/95), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Статтею 2 Закону N 108/95 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Нормами зазначеної статті встановлено належність до заохочувальних і компенсаційних виплат грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Статтею 5 Закону N 108/95 визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Надання позики регулюється положеннями Цивільного кодексу України. Зокрема, статтями 1046, 1049 передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика або її частина, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, втрачає ознаки позики.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889 сума позики, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником (тобто, погашається за рахунок коштів працедавця), включається до загального оподатковуваного доходу і підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, прощену працівникові позику слід відносити до фонду оплати праці в складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат (стаття 2 Закону N 108/95) як додаткове благо працівника, та, як наслідок, на вищезазначену суму прощеної позики необхідно нараховувати та утримувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Роз'яснення щодо віднесення суми позики, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, до фонду оплати праці надані листом Державного комітету статистики України від 11.04.2005 р. N 9/2-2-9/116.