Про затвердження Методики розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом і за доходами

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання

1. Затвердити схвалену методичною комісією Держкомстату Методику розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом і за доходами (додається).

2. Департаменту макроекономічної статистики (Нікітіній І.М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці зазначеної методики.

2.2. Направити затверджену у п. 1 цього наказу Методику розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом і за доходами Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів, Національному банку, Головним управлінням статистики в Автономній Республіці Крим, в областях, у м. Києві та Управлінню статистики у м. Севастополі для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Головка В.А.

Методика розрахунку ВВП виробничим методом і за доходами призначена для визначення його річних обсягів та окремих елементів виробництва і доходів.

При її складанні враховано особливості національної економіки, наявну інформаційну базу, а також зміни, які відбулися з часу розробки попередніх Методологічних рекомендацій по складанню рахунку виробництва, затверджених наказом Міністерства статистики України від 29.07.97 р. N 202, та Методологічних рекомендацій по складанню рахунку утворення доходу, затверджених наказом Міністерства статистики України від 29.07.97 р. N 188.

Ця методика розроблена для подальшого удосконалення річної оцінки валового внутрішнього продукту виробничим методом і за доходами у зв'язку з переглядом показників статистичних спостережень і запровадженням нових міжнародних класифікацій.

Система національних рахунків - це система взаємозалежних показників, яка використовується для опису та аналізу економічних процесів на макрорівні.

Основним узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку держави та її економічне становище, є валовий внутрішній продукт (ВВП).

Для оцінки ВВП використовуються 3 методи - виробництва, доходів та кінцевого використання. В цій методиці розглядається виробничий метод та метод за доходами.

Виробничий метод полягає у визначенні валової доданої вартості (ВДВ) за видами економічної діяльності, як різниці між вартістю виробленої продукції в основних цінах і вартістю матеріальних витрат та послуг, спожитих у процесі виробництва.

ВВП для економіки в цілому у ринкових цінах визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності за усіма інституційними секторами економіки в основних цінах і податків за виключенням субсидій на продукти.

Зазначений метод має важливе значення при аналізі результатів функціонування економіки. Він дозволяє охарактеризувати внесок кожного виду економічної діяльності та кожного інституційного сектора економіки у створення ВВП.

За методом доходів ВВП визначається як сума первинних доходів: оплати праці найманих працівників, податків за виключенням субсидій на виробництво та імпорт, валового прибутку і змішаного доходу по видах економічної діяльності за усіма інституційними секторами економіки. Цей метод не є основним, оскільки не всі показники доходів розраховуються на основі звітних даних, частина з них визначається балансовим методом. Так, валовий прибуток і змішаний доход визначається як різниця між ВДВ, розрахованим за видами економічної діяльності виробничим методом, з одного боку, і оплатою праці найманих працівників, чистих інших податків, пов'язаних з виробництвом, з іншого. Зазначений метод використовується, в основному, для аналізу вартісної структури ВВП.

При визначенні валового внутрішнього продукту застосовуються Класифікація інституційних секторів економіки та Класифікація видів економічної діяльності.

Інституційний сектор економіки - це сукупність інституційних одиниць, які мають схожі інтереси, функції та джерела фінансування, що обумовлює їхню подібну економічну поведінку.

Інституційними одиницями є господарюючі одиниці, які можуть від свого імені володіти активами, брати зобов'язання, здійснювати економічну діяльність і операції з іншими одиницями. Інституційними одиницями можуть бути юридичні особи і фізичні особи (або їхні групи) у формі домашніх господарств.

Відповідно до міжнародних стандартів СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів економіки: нефінансові корпорації, фінансові корпорації, сектор загального державного управління, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, сектор домашніх господарств (додаток 1).

Розрахунки методом виробництва та методом утворення доходу здійснюються за відповідними видами економічної діяльності та Інституційними секторами. Перелік видів економічної діяльності наведено у додатку 2, наявність секторів економіки за видами економічної діяльності - у додатку 3.

Показниками, які застосовуються при обчисленні ВВП виробничим методом, є випуск, проміжне споживання та валова додана вартість.

Випуск товарів і послуг визначається їхньою вартістю і є результатом виробничої діяльності господарюючих одиниць-резидентів у звітному періоді.

До випуску включаються:

- усі товари, незалежно від їхнього використання (як товари, надані іншим одиницям, котрі їх не виробляють, так і товари вироблені для власного кінцевого споживання або нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів у виробника);

- послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;

- побутові і домашні послуги (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми тощо), які надаються найманою домашньою прислугою, що оплачується;

- умовно-обчислена вартість послуг по проживанню у власному житлі.

У системі національних рахунків розрізняють два типи випуску - ринковий і неринковий.

Ринковий випуск включає:

1) товари і послуги, які реалізуються за економічно значущими цінами;

2) товари і послуги, які обмінюються за бартером на інші товари, послуги або активи;

3) товари і послуги, які надаються роботодавцями своїм робітникам як оплата праці в натуральній формі;

4) товари і послуги, які виробляються одним підрозділом (закладом) і поставляються іншому підрозділу (закладу) цього ж підприємства для використання у виробництві в цьому самому або в наступних періодах;

5) готову продукцію та незавершене виробництво, які надходять в запаси матеріальних оборотних коштів у виробника і призначені для ринкового використання, тобто на вказані вище цілі.

Ринковий випуск здійснюється у секторі нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій та секторі домашніх господарств (крім виробництва товарів та послуг для власного кінцевого використання).

Розрахунки ринкового випуску здійснюються в основних цінах.

Основна ціна - це ціна, яку одержує виробник за одиницю товару або послуг, за виключенням будь-яких податків на продукти, що підлягають сплаті, і враховуючи субсидії на продукти.

У тих випадках, коли на основі звітності одержують дані про випуск у цінах виробника, для оцінки його в основних цінах проводиться відповідне коригування:

До 2003 року ринковий випуск визначався, виходячи з прямих даних про обсяг виробленої продукції (робіт, послуг). Починаючи з 2004 року обчислення випуску грунтуватиметься на даних про обсяги реалізованої продукції, зміну вартості залишків незавершеного виробництва та запасів готової продукції, продукцію власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства.

Неринковий випуск є характерним для секторів загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства та сектора домашніх господарств в частині виробництва товарів і послуг для власного кінцевого використання.

Неринковий випуск включає:

1) товари і послуги, які надаються безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення, іншим інституційним одиницям;

2) готову продукцію та незавершене виробництво, які призначені для неринкового використання і надходять у запаси матеріальних оборотних коштів у виробника;

3) товари і послуги вироблені інституційними одиницями для їхнього власного кінцевого використання, тобто кінцевого споживання або валового нагромадження основного капіталу.

Неринковий випуск продукції для власного кінцевого використання оцінюється двома методами:

1) за сумою поточних витрат на виробництво товарів та послуг;

2) в окремих випадках - за ринковими цінами на аналогічні товари та послуги.

Неринковий випуск іншої продукції оцінюється за сумою витрат на її виробництво.

Сума поточних витрат на виробництво визначається так:

матеріальні витрати та оплата послуг (проміжне споживання)

плюс оплата праці найманих працівників (включаючи фактичні й умовно нараховані

внески на соціальне страхування)

плюс інші податки, пов'язані з виробництвом (за вирахуванням субсидій)

Розрахунок випуску відповідних видів економічної діяльності складається із суми випуску інституційних секторів.

Визначення ринкового випуску за видами економічної діяльності розглянуто у додатку 4, неринкового - у додатку 5.

Проміжне споживання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва (за винятком основних засобів, використання яких враховується як споживання основного капіталу). Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати;

б) оплату послуг (включаючи витрати на відрядження в частині оплати проїзду та послуг готелів).

До складу матеріальних витрат включається вартість витрачених у виробництві: сировини і матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих, палива і електроенергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, інших матеріальних витрат.

Не включаються до матеріальних витрат вартість придбаного для перепродажу товару та вартість покупних матеріалів (електроенергії, газу, нафтопродуктів тощо), які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.

Оплата послуг включає: послуги транспорту (вантажного і пасажирського), послуги пошти і зв'язку, діяльність у сфері інформатизації, послуги освіти тощо.

Поряд з прямою оплатою фінансових послуг проміжне споживання включає непрямо вимірювану оплату послуг фінансового посередництва. Цей показник детально розглядається у додатку 4, секція "Фінансова діяльність".

Споживання основного капіталу - це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві протягом звітного періоду, в результаті його фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень.

Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва.

При обчисленні ВВП за доходами використовуються такі показники.

Оплата праці найманих працівників - це винагорода у грошовій та натуральній формі (оцінена у грошовому вираженні), яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за роботу, виконану у звітному періоді. Оплата праці найманих працівників охоплює оплату праці всіх працівників підприємств-резидентів. Вона враховується на основі нарахованих сум. Якщо оплата нарахована в іноземній валюті, в розрахунок вона включається у національній валюті в сумі, визначеній шляхом перерахунку іноземної валюти по курсу Національного банку України.

Оплата праці не проводиться за безоплатну добровільну роботу, включаючи роботу, виконану членами домашнього господарства в некорпоративному підприємстві, яке належить цьому ж домашньому господарству.

В оплату праці найманих працівників не включаються податки і збори, які виплачуються роботодавцем, виходячи із заробітної плати або середньоспискової чисельності працівників. Вони розглядаються як податки, сплачені у зв'язку з використанням факторів виробництва (інші податки, пов'язані з виробництвом), так само як і податки на будівлі, землю та інші ресурси, які використовуються у виробництві.

Оплата праці найманих працівників складається із:

а) заробітної плати;

б) фактичних та умовно обчислених внесків на соціальне страхування.

Заробітна плата найманих працівників згідно з СНР охоплює усі види винагороди за працю, включаючи премії, надбавки, доплати, нараховані в грошовій і натуральній формі (незалежно від джерел формування за рахунок собівартості, або прибутку), а також грошові суми, нараховані у відповідності з законодавством за невідпрацьований час (відпустка, святкові дні). Заробітна плата відображається до відрахування внесків до фондів соціального страхування, прибуткових податків тощо. При натуральній оплаті праці надані працівникам товари та послуги оцінюються за ринковими цінами.

Розрахунок заробітної плати найманих працівників грунтується на показниках статистики заробітної плати, визначених Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 N 5, розробленою згідно з Законом України "Про оплату праці".

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці, який складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Дані про заробітну плату дорівнюють фонду оплати праці найманих працівників з якого вилучаються виплати, які за системою національних рахунків не відносяться до оплати праці, тобто, матеріальна допомога, оплата навчальних відпусток, та включаються добові зі складу витрат на відрядження.

Фактичні внески на соціальне страхування складаються із платежів, які здійснюються роботодавцями третій стороні, тобто організаціям соціального страхування у відповідності з нормативно-правовими актами щодо соціального забезпечення і соціального страхування населення (фондове соціальне страхування). Ці платежі є основним джерелом коштів для виплати населенню пенсій, допомог, фінансування витрат на лікування і відпочинок працівників.

Фактичні внески роботодавців на соціальне страхування визначаються у розмірі нарахувань на фонд заробітної плати по усіх видах соціального страхування, тобто у фонди соціального страхування: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Умовно обчислені внески на соціальне страхування є еквівалентом соціальним допомогам, що виплачуються роботодавцями безпосередньо їх працівникам, колишнім працівникам або їх утриманцям, які мають на це право, за рахунок своїх коштів без залучення третьої сторони (страхової компанії і без заснування з цією метою окремої інституційної одиниці по типу спеціального фонду або резерву). До них відносяться оплата навчальних відпусток, доплати до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати непрацездатності, матеріальна допомога тощо.

Податки на виробництво та імпорт(*) - це обов'язкові некомпенсовані платежі, які здійснюють інституційні одиниці у грошовій або натуральній формі. Дані платежі мають некомпенсований характер тому, що одиниця, яка здійснює платежі, не отримує натомість ніякого вартісного еквіваленту. В той же час, за рахунок зібраних податкових коштів, державні органи можуть надавати товари та послуги іншим одиницям (індивідуально чи колективно) або суспільству в цілому.

Податки, які пов'язані з виробництвом та імпортом, реєструють на момент, коли товари і послуги вироблені, продані або імпортовані, тобто коли виникає зобов'язання про сплату податку. В СНР податки обліковуються за принципом нарахувань, а не фактично сплачені.

Відсотки по заборгованості податків й пені, які нараховані податковими установами, враховуються не як податки, а як сплата відсотків.

Податки на виробництво та імпорт складаються з податків на продукти та інших податків, пов'язаних з виробництвом.

Податки на продукти - це податки, які справляються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг. Вони сплачуються на момент їхнього виробництва, реалізації або імпорту.

До них відносяться:

- податок на додану вартість (ПДВ) із вироблених в Україні та ввезених на її територію товарів (робіт, послуг);

- акцизний збір із вироблених в Україні та ввезених на територію України товарів;

- плата за придбання спеціального торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг;

- ввізне та вивізне мито;

- податок з реклами;

- єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб (частина);

- збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

- митні збори;

- збори за послуги, пов'язані з охороною прав на інтелектуальну власність;

- відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

- відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

- відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України.

Інші податки, пов'язані з виробництвом - це податки, пов'язані з використанням факторів виробництва, а також платежі за ліцензії і дозвіл займатися будь-якою виробничою діяльністю або інші обов'язкові платежі, сплата яких необхідна для діяльності виробничої одиниці - резидента. Вони не включають податки на прибуток чи інші доходи, які одержує підприємство, і підлягають сплаті в Державний бюджет України незалежно від рентабельності виробництва.

До них відносяться:

- податок з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин;

- земельний податок та орендна плата з фізичних та юридичних осіб;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб (частина);

- єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб (повністю);

- плата за видачу ліцензій та сертифікатів, за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

- плата за ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність;

- місцеві податки та збори (комунальний податок, ринковий збір);

- портовий (адміністративний) збір;

- платежі до Фонду соціального захисту інвалідів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- платежі до цільових фондів, утворених Верховною Радою АР Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади тощо.

Субсидії на виробництво та імпорт - це некомпенсовані виплати, які держава надає підприємствам у зв'язку з виробництвом, продажем або імпортом товарів і послуг, що пов'язані з використанням факторів виробництва для проведення відповідної економічної і соціальної політики.

Субсидії на виробництво та імпорт, надані органами державного управління, включають тільки поточні виплати безпосередньо від цих організацій ринковим виробничим одиницям - резидентам.

До субсидій не відносяться виплати державних установ безпосередньо домашнім господарствам на придбання або здешевлення споживчих товарів (соціальні допомоги), дотації виробничим підприємствам на фінансування нагромадження, які розглядаються як капітальні трансферти.

Субсидії реєструються на момент, коли виникає зобов'язання про їх оплату виробникам. Субсидії, які призначені для покриття втрат виробників, реєструються в той час, коли орган державного управління приймає рішення щодо покриття втрати.

Субсидії на виробництво та імпорт складаються з субсидій на продукти та інших субсидій, пов'язаних з виробництвом.

Субсидії на продукти - це субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих резидентами.

Субсидії на продукти включають регулярні відшкодування підприємствам із державного бюджету постійних збитків, які виникають в результаті того, що продажна ціна на вироблену продукцію встановлюється нижче середніх витрат виробництва. До них відносяться, наприклад, дотації із державного бюджету підприємствам промисловості, сільського господарства, житлового господарства, міського транспорту тощо;

Інші субсидії, пов'язані з виробництвом складаються із субсидій, які підприємства одержують від держави у зв'язку зі своєю виробничою діяльністю.

В даний час підприємства отримують наступні види субсидій на:

- відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з обслуговуванням цінностей матеріального резерву;

- селекцію в тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу;

- заходи по боротьбі з шкідниками та хворобам сільськогосподарських рослин;

- фінансову підтримку фермерських господарств;

- фінансову підтримку виробництва продукції тваринництва та рослинництва;

- селекцію в рослинництві та сортовипробування;

- фінансову підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів комерційних банків;

- фінансова підтримка агропромислових підприємств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах;

- запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин;

- закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками;

- селекцію сільськогосподарських культур в ланках первинного рослинництва;

- відшкодування збитків, понесених сільськогосподарськими товаровиробниками внаслідок стихійного лиха;

- відтворення та охорону водних живих ресурсів і регулювання рибальства;

- державну підтримку вугледобувних підприємств;

- охорону праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах;

- заходи спеціального призначення підприємств та організацій оборонного комплексу;

- підтримку експлуатаційне безпечного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів;

- утилізацію відходів;

- ліквідацію іншого забруднення навколишнього природного середовища;

- виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації;

- забезпечення безпечної експлуатації об'єкту "Укриття";

- соціальний захист населення;

- на мистецтво, кінематографію, телебачення і радіомовлення, пресу, книговидання, інші засоби масової інформації;

- утримання об'єктів соціальної сфери, що передаються до комунальної власності;

- програму стабілізації та соціально-економічного розвитку територій;

- підтримку малого і середнього підприємництва;

- охорону і раціональне використання водних ресурсів, земель тощо.

Слід зауважити, що надання субсидій залежить від чинного законодавства та впливу інших факторів і перелік їх може щорічно змінюватись.

Валовий прибуток - це прибуток, отриманий в результаті процесу виробництва, до виключення процентів або інших доходів від власності, які належать до виплати по фінансових та інших матеріальних невироблених активах, необхідних для здійснення виробництва. Чистий прибуток визначається шляхом виключення з валового прибутку споживання основного капіталу.

Змішаний доход - це доход некорпоративних підприємств (сектор домашніх господарств), де члени домашнього господарства можуть здійснювати неоплачувані трудові витрати, до складу яких входять винагороди за роботу і котрі неможливо відокремити від доходу (прибутку) власника або підприємця.

При проведенні розрахунків валового внутрішнього продукту виробничим методом та за доходами використовуються дані державних статистичних спостережень та адміністративні дані.

Дані державних статистичних спостережень:

Дані структурної статистики:

- форма N 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства" по великих, середніх та малих підприємствах.

Дані статистики промисловості:

- форма N 1-ПЕ "Місячний звіт про економічні показники за видами економічної діяльності, що відносяться до добувної, обробної промисловості, виробництву та розподіленню електроенергії, газу, тепла та води".

Дані статистики сільського господарства та навколишнього середовища:

- форма N 3-лг "Звіт про заготівлю та відпуск деревини і інших лісових ресурсів";

- форма N 2-(ферм) "Основні показники господарської діяльності фермерського господарства";

- "Інструментарій з розрахунку валового випуску, проміжного споживання і валової доданої вартості в сільському господарстві й мисливстві та рибному господарстві".

Дані статистики інвестицій та будівництва:

- форма N 2-інвестиції квартальна "Звіт про капітальні інвестиції";

- форма N 1-інвестиції "Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)";

- форма N 1-кб-квартальна "Звіт про виконання підрядних робіт".

Дані статистики науки, інновацій та інформатики:

- форма N 1-наука "Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт".

Дані статистики послуг та соціальних програм:

- форма N 1-громадська організація "Звіт про діяльність громадської організації";

- форма N 1-житлофонд "Житловий фонд".

Дані статистики торгівлі:

- форма N 1-біржа "Звіт про діяльність біржі";

- форма N 3-торг "Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі і мережі ресторанного господарства".

Дані статистики фінансів:

- форма N 1-ст "Звіт про фінансову діяльність страхової організації";

- форма N 1-дт "Звіт про фінансову діяльність довірчого товариства";

- форма N 5 "Примітки до річної фінансової звітності" в частині доходів (витрат) на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, які знаходяться на балансі підприємства.

Дані вибіркового статистичного обстеження умов життя домогосподарств:

- витрати на придбання продовольчих та непродовольчих товарів на ринках і у окремих громадян;

- витрати на отримання послуг у окремих громадян.

Дані статистики праці:

- форма 1-ПВ "Звіт з праці" квартальна:

Адміністративні дані:

- звіт про виконання Державного бюджету України та бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя по відповідних кодах функціональної, програмної та економічної класифікацій;

- звітність про виконання бюджетів загальнодержавних позабюджетних фондів;

- інформація про прибутки та збитки Національного банку України та дані Зведеного звіту про прибутки та збитки банків України;

- звіт про доходи та витрати страховика Державної комісії з регулювання фінансових послуг України;

- форми N Д-1 "Звіт про ремонт і утримання автомобільних доріг" та N Д-9 "Про надходження та використання коштів на дорожнє господарство" Державної служби автомобільних доріг України;

- інформація Державної податкової адміністрації України про доходи та витрати фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Розрахунок ВВП виробничим методом здійснюється в декілька етапів за такою схемою:

Перший етап.

Визначається випуск окремо за кожним видом економічної діяльності та інституційними секторами економіки.

Другий етап.

Визначається проміжне споживання:

- нефінансових корпорацій - як підсумок матеріальних витрат та обсягу послуг за видами економічної діяльності (визначення послуг наведено у додатку 6);

- фінансових корпорацій - як підсумок вартості використаних в процесі діяльності товарів і послуг (комісійні витрати, адміністративні витрати, частково інші операційні витрати);

- сектора загального державного управління - за даними про видатки державного та місцевих бюджетів згідно з функціональною (КФК), економічною (КЕКВ) та програмною (КПКВ) класифікаціями та певних експертних оцінок;

- сектора некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства - за даними статистичної форми N 1-громадська організація "Звіт про діяльність громадської організації", N 1-житлофонд "Житловий фонд", а також певних експертних оцінок, які базуються на інформації з форми N 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства" та даних форми N 5 "Примітки до річної фінансової звітності" про доходи (витрати) на утримання об'єктів соціально-культурних підрозділів, які знаходяться на балансі підприємства;

- сектора домашніх господарств - на основі інформації щодо питомої ваги матеріальних витрат у обсязі продукції (робіт, послуг) малих підприємств за даними форми N 1-підприємництво. Виняток становить сільське господарство, де проміжне споживання формується за його елементами з натурально-вартісних балансів: витрат насіння та посадкового матеріалу, витрат кормів, витрат на інше виробниче споживання.

Третій етап.

Визначається валова додана вартість як різниця між випуском і проміжним споживанням за кожним видом економічної діяльності та кожним сектором. Отримані результати складаються в загальний підсумок цього показника в цілому по економіці.

Четвертий етап.

Коригується підсумок валової доданої вартості по економіці в цілому на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва зі знаком мінус. Оплата послуг фінансових посередників визначається як різниця між доходами від власності, одержаними фінансовими посередниками (за виключенням чистого доходу, одержаного від інвестування їх власних коштів) і відсотками, сплаченими їх кредиторам.

П'ятий етап.

Визначаються податки на продукти на основі даних доходної частини бюджету, і відображаються загальною сумою в цілому по економіці, без розподілу за видами економічної діяльності.

Шостий етап.

Визначаються субсидії на продукти з бюджетних виплат та коригуються на зміну заборгованості по виплатах у звітному періоді. Субсидії на продукти відображаються загальною сумою в цілому по економіці без розподілу за видами економічної діяльності.

Сьомий етап.

Визначаються чисті податки на продукти шляхом вирахування з суми податків на продукти субсидій на продукти.

Восьмий етап.

Визначається ВВП як підсумок валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, зменшеного на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та збільшеного на величину чистих податків на продукти.

Розрахунки випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості коригуються на обсяги економічної діяльності, яка безпосередньо не спостерігається.

Загальний розрахунок ВВП виробничим методом у фактичних цінах наведено у додатку 7.

Розрахунок ВВП методом доходів здійснюється в декілька етапів за такою схемою:

Перший етап.

Визначається заробітна плата працівників госпрозрахункових підприємств (великих та середніх), фінансових установ, бюджетних та громадських організацій за даними форми N 1-ПВ "Звіт з праці"; малих підприємств - за формою N 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства"; бірж - згідно з даними форми N 1-біржа "Звіт про діяльність біржі"; фермерського господарства - за даними форми N 2-(ферм) "Основні показники господарської діяльності фермерського господарства" (додаток 8).

Грошове забезпечення категорій військовослужбовців(*) розраховується за даними звіту про виконання державного та місцевих бюджетів у відповідності з кодами функціональної та економічної класифікацій бюджету.

Заробітна плата, яка розрахована за даними звіту про виконання державного та місцевих бюджетів відноситься до сектора загального державного управління, за даними фінансових установ - до сектора фінансових корпорацій, громадських організацій - до сектора некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ). До сектора НКОДГ включається оплата служителів релігійних культів. Заробітна плата нефінансового сектора визначається як різниця між загальною сумою заробітної плати обчисленою за всіма джерелами інформації та заробітною платою сектора загального державного управління, сектора фінансових корпорацій та сектора некомерційних організації, що обслуговують домашні господарства.

Другий етап.

Розраховуються фактичні внески на соціальне страхування. Для визначення суми фактичних внесків на соціальне страхування використовується інформація звітів про виконання бюджетів фондів соціального страхування.

Визначення фактичних внесків на соціальне страхування за видами економічної діяльності сектора нефінансових корпорацій та сектора некомерційних організації, що обслуговують домашні господарства, здійснюється з використанням співвідношення страхових платежів до фонду заробітної плати за ф. N 1-підприємництво, домашніх господарств - за структурою випуску домашніх господарств, сектора загального державного управління - на основі інформації про видатки державного та місцевих бюджетів по відповідному коду економічної класифікації.

Третій етап.

Обчислюються умовні внески на соціальне страхування.

Вони складаються із оплати навчальних відпусток, доплати до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати працездатності та матеріальної допомоги.

Оплата навчальних відпусток, доплати до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати працездатності визначаються згідно розрахованого співвідношення витрат на оплату навчальних відпусток до фонду оплати праці за формою N 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства", яке перенесене на загальну суму фонду основної та додаткової заробітної плати за формою N 1-ПВ "Звіт з праці", грошового забезпечення категорій військовослужбовців за даними про виконання державного та місцевих бюджетів.

Матеріальна допомога визначається за даними форми N 1-ПВ "Звіт з праці".

Четвертий етап

Розраховується оплата праці найманих працівників як сума заробітної плати, фактичних внесків на соціальне страхування та умовних внесків на соціальне страхування за видами економічної діяльності та секторами.

П'ятий етап.

Розраховуються інші податки на виробництво з використанням доходної частини бюджету та державних цільових фондів в цілому по Україні.

По видах діяльності податки розподіляються за певними критеріями і секторами економіки.

Шостий етап.

Визначаються інші субсидії, пов'язані з виробництвом, за даними звіту про видатки державного і місцевих бюджетів. Розподіл за видами діяльності проводиться відповідно до того, які підприємства отримують субсидії на покриття витрат, пов'язаних з виробництвом, а також з використанням додаткової інформації Мінфіну та відповідних міністерств і відомств. В основному одержувачами субсидій є сільське та рибне господарство, вугільна галузь та інші галузі з видобутку твердого палива, обробна промисловість, транспорт, заклади культури тощо.

Сьомий етап.

Розраховуються за видами економічної діяльності чисті інші податки на виробництво як різниця між іншими податками та іншими субсидіями, пов'язаними з виробництвом.

Восьмий етап.

Обчислюється за видами економічної діяльності валовий прибуток, змішаний доход як різниця між валовою доданою вартістю, розрахованою методом виробництва, оплатою праці та чистими іншими податками на виробництво та імпорт.

Дев'ятий етап.

Розраховується споживання основного капіталу за видами економічної діяльності.

Десятий етап.

Розраховується чистий прибуток, змішаний доход шляхом різниці між валовим прибутком, змішаним доходом та споживанням основного капіталу за видами економічної діяльності.

Одинадцятий етап.

ВВП за доходами визначається як підсумок оплати праці, податків на виробництво та імпорт (податків на продукти та інших податків на виробництво), субсидій на виробництво та імпорт (субсидії на продукти та інші субсидії на виробництво) з від'ємним знаком, споживанню основного капіталу, чистого прибутку, змішаного доходу.

Розрахунок ВВП за доходами у фактичних цінах наведено у додатку 9.

Класифікація інституційних секторів економіки затверджена наказом Мінстату від 25.07.94 N 172.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) затверджена наказом Держстандарту України від 22.10.96 N 441.