Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання рахунків сектору фінансових корпорацій за підсекторами

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичної інформації, її джерел та методології складання

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату Методичні рекомендації щодо складання рахунків сектору фінансових корпорацій за підсекторами (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Департаменту макроекономічної статистики (Нікітіній І.М.) здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці Методичних рекомендацій, затверджених пунктом 1 цього наказу.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Шишкіну К.М.

Дані Методичні рекомендації підготовлені на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. N 475. При цьому були використані методологічні принципи міжнародного стандарту Системи національних рахунків, прийнятого у 1993 році (СНР'93) Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Організацією Об'єднаних Націй і Світовим банком, а також враховані особливості законодавства та економіки України, специфіка її первинного обліку та звітності.

Метою Методичних рекомендацій є удосконалення методології складання рахунків фінансових корпорацій у напрямку деталізації розрахунків його показників за підсекторами. Це дозволить здійснювати поглиблений аналіз даного сектору економіки з точки зору структури доходів та витрат фінансових установ за їх видами, а також забезпечить міжнародну зіставність показників рахунків сектору фінансових корпорацій в розрізі його підсекторів.

Згідно з Класифікацією інституційних секторів економіки України [3], фінансові корпорації (установи) включають всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності.

Функції, які виконують фінансові корпорації (установи), визначають їх розподіл за підсекторами, а також статті доходів та витрат, які формують підсекторні рахунки поточних операцій та капіталу цього сектору економіки.

Фінансові корпорації (установи) включають такі підсектори:

S.121 Національний банк України;

S.122 Інші депозитні корпорації;

S.123 Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів;

S.124 Допоміжні фінансові організації;

S.125 Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

До інших депозитних корпорацій відносяться всі фінансові корпорації (за виключенням Національного банку), основним видом діяльності яких є фінансове посередництво та зобов'язання яких мають форму депозитів або таких фінансових інструментів, як короткострокові депозитні сертифікати, що виступають як близькі замінники депозитів при мобілізації фінансових ресурсів і включаються до показника грошей в широкому розумінні. До цього підсектору належать банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва тощо.

Інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів, охоплюють всі корпорації, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво, тобто діяльність, пов'язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів, крім депозитних корпорацій, страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів. До цього підсектору відносяться ті корпорації, які мобілізують кошти на фінансових ринках, але не в формі депозитів, та використовують ці кошти для придбання інших фінансових активів, зокрема іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди.

Допоміжні фінансові організації включають всі корпорації, які займаються переважно діяльністю, пов'язаною з фінансовим посередництвом, але самі не виконують функцій посередника. Сюди включаються корпорації, основною функцією яких є надання гарантій шляхом індосаменту (спеціальний надпис на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права одержувачу векселя) векселів чи подібних інструментів, призначених для обліку чи рефінансування фінансовими корпораціями, а також корпорації, що спеціалізуються на інструментах хеджування (процес, спрямований на зниження ризику по основній інвестиції). До цього підсектору відносяться валютні, товарні та фондові біржі тощо.

Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди включають:

- страхові компанії, основною функцією яких є страхування, тобто захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів;

- недержавний пенсійний фонд - юридична особа-резидент, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Основна інформація, що використовується для побудови рахунків поточних операцій та нагромадження зазначених підсекторів фінансових корпорацій, міститься у звітах Національного банку України та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Крім того, використовуються дані державних статистичних спостережень та фінансової звітності підприємств, організацій тощо перелік якої надано у додатку 1.

Нижче наведена схема складання рахунків сектору фінансових корпорацій за підсекторами (додаток 2) та порядок розрахунку показників для їх розробки (додаток 3), який враховує особливості, що властиві секторним рахункам на відміну від зведених в цілому по економіці.

2.1. Рахунок виробництва

Рахунок виробництва є першим рахунком у низці поточних рахунків. Він відображає операції, які безпосередньо відносяться до процесу виробництва.

У ресурсній частині рахунка виробництва показується випуск в основних цінах. У частині використання відображається проміжне споживання та балансуюча стаття - валова додана вартість. Схему розрахунків показників рахунку виробництва наведено у додатку 3, таблицях NN 3.1.1; 3.1.2.

Для Національного банку України (НБУ) характерна неринкова діяльність, тому випуск розраховується на основі поточних витрат (проміжне споживання, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, інші податки, пов'язані з виробництвом, споживання основного капіталу).

Фінансові корпорації (установи), за винятком НБУ, займаються ринковою діяльністю, тому їх випуск визначається на базі отриманих доходів.

Випуск інших депозитних корпорацій включає доходи від власності, отримані за виключенням сплачених фінансовими посередниками, крім одержаних від вкладень власних коштів, та доходи від надання допоміжних послуг у сфері фінансів. При цьому не враховуються доходи від власності, що виникають в результаті операцій з цінними паперами, крім акцій.

Випуск допоміжних послуг в сфері фінансів розраховується як сума комісійних доходів та інших банківських операційних доходів.

Випуск послуг інших фінансових посередників, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів, визначається у розмірі оплати наданих ними послуг.

Випуск допоміжній фінансових організацій визначається у розмірі оплати їхніх послуг.

Випуск послуг фондових, валютних, валютно-фондових бірж щодо діяльності, пов'язаної з організацією торгів, визначається на основі комісійних, що стягуються на користь біржі при здійсненні угоди, у розмірі відсотка від суми угоди або визначеної суми незалежно від об'єму угоди.

Випуск по біржах, що відповідають за надання різних послуг (консультування з питань ринку цінних паперів, валютного ринку, розрахунків тощо), визначається в розмірі оплати цих послуг. Випуск по біржах, що відповідають за здійснення угод купівлі-продажу фондових цінностей і валюти за усіма видами угод, визначається в розмірі різниці цін продажу й покупки з коригуванням для усунення холдингового прибутку.

Випуск страхових корпорацій складається зі страхування, перестрахування та інших послуг, пов'язаних зі страхуванням. При розрахунку випуску послуг страхування враховуються фактично зароблені страхові премії, тобто та їх частина, що належить сплаті в звітному періоді та покриває ризики, які наступили у звітному періоді, а також страхове відшкодування, термін виплати яких приходиться на звітний період у зв'язку з настанням страхового випадку. Для визначення фактично зароблених премій потрібно із суми премій, що надійшли, відняти зміни резерву незароблених премій. Крім того, додаються доходи від інвестування й розміщення тимчасово вільних грошових коштів та віднімається зміна технічного резерву страхування.

До проміжного споживання підсекторів фінансових корпорацій відносяться такі статті поточних витрат:

НБУ - комісійні витрати, витрати на обслуговування телекомунікацій, службові відрядження, інші адміністративні та операційні витрати;

інші депозитні корпорації - комісійні витрати, витрати на поточне утримання основних засобів та нематеріальних активів, інші експлуатаційні та господарські витрати, витрати на телекомунікації та випуск Національного банку [4];

інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів - матеріальні витрати на придбання товарів для здійснення поточної діяльності та витрати на роботи і послуги виробничого характеру;

допоміжні фінансові організації - витрати на обслуговування телекомунікацій, службові відрядження, інші адміністративні та операційні витрати;

страхові корпорації - витрати на проведення страхування (за виключенням оплати праці):

- винагорода страховим посередникам за укладання договорів страхування;

- оплата послуг актуаріїв, медичних установ, юристів, інкасаторів тощо;

- оплата послуг з виготовлення страхових полісів, бланків, квитанцій та інших документів;

- оплата консультаційних, посередницьких та інших послуг, пов'язаних з управлінням інвестиціями;

- оплата послуг сторонніх організацій за безготівкові розрахунки; а також від'ємний випуск по перестрахуванню (з протилежним знаком).

Для підсекторів фінансових корпорацій в рахунку виробництва валова додана вартість визначається як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва.

Споживання основного капіталу - це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві протягом звітного періоду, в результаті його фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень.

Чиста додана вартість розраховується як різниця між валовою доданою вартістю та споживанням основного капіталу.

2.2. Рахунок утворення доходу

Рахунок утворення доходу відображає виплату первинних доходів виробниками-резидентами з доданої вартості (крім доходів від власності) учасникам виробництва. Частина первинних доходів виплачується нерезидентами.

У ресурсній частині рахунку утворення доходу сектору фінансових корпорацій відображається валова додана вартість, яка переноситься з рахунку виробництва; у використанні - витрати, які відшкодовуються з неї: оплата праці найманих працівників та інші податки, пов'язані з виробництвом, що сплачуються державі. Балансуюча стаття визначає валовий прибуток.

Оплата праці найманих працівників складається з:

- заробітної плати;

- фактичних внесків наймачів на соціальне страхування;

- умовно обчислених внесків наймачів на соціальне страхування.

Заробітна плата - це винагорода у грошовій та натуральній формі (оцінена у грошовому виразі), яка виплачується працівникові за роботу, виконану у звітному періоді. Заробітна плата відображається до відрахування внесків до фондів соціального страхування, прибуткового податку тощо.

В системі національних рахунків певні виплати в зв'язку з їх призначенням (оплата навчальних відпусток, доплата до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати працездатності, стипендії тощо) повинні бути виключені із заробітної плати та віднесені до соціальних допомог.

Фактичні внески наймачів на соціальне страхування складаються із платежів, які здійснюються роботодавцями третій стороні, тобто організаціям соціального страхування відповідно до нормативно-правових актів щодо соціального забезпечення і соціального страхування населення (фондове соціальне страхування). Ці платежі є основним джерелом коштів для виплати населенню пенсій допомог, фінансування витрат на лікування й відпочинок працівників тощо.

Фактичні внески роботодавців на соціальне страхування визначаються у розмірі нарахувань на фонд заробітної плати по усіх видах соціального страхування, тобто до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Умовно обчислені внески наймачів на соціальне страхування є еквівалентом соціальним допомогам, що виплачуються фінансовими корпораціями (роботодавцями) безпосередньо їх працівникам, колишнім працівникам або їх утриманцям, які мають на це право, за рахунок своїх коштів без залучення третьої сторони (страхової компанії) і без заснування з цією метою окремої інституційної одиниці по типу спеціального фонду або резерву. До них відносяться оплата навчальних відпусток, доплати до фактичного заробітку в разі тимчасової втрати працездатності, матеріальна допомога тощо.

Інші податки, пов'язані з виробництвом - це податки, пов'язані з використанням факторів виробництва, або інші обов'язкові платежі сплата яких необхідна для економічної діяльності одиниці - резидента. Сектор фінансових корпорацій може сплачувати податок з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельний податок, комунальний податок тощо.

Валовий прибуток - це прибуток, отриманий в результаті процесу виробництва (надання послуг), до виключення процентів або інших доходів від власності, які належать до виплати по фінансових та інших матеріальних невироблених активах, необхідних для здійснення виробництва. Валовий прибуток для всіх фінансових установ, крім НБУ, складається з чистого прибутку та споживання основного капіталу. Для НБУ, який є неринковим виробником, валовий прибуток включає лише споживання основного капіталу, а чистий прибуток відповідно дорівнює нулю.

Чистий прибуток - це валовий прибуток без урахування споживання основного капіталу.

З іншого боку, прибуток цього сектору визначається як різниця між валовою доданою вартістю і сумою оплати праці найманих працівників та інших податків, пов'язаних з виробництвом.

Схему розрахунку показників для складання рахунку утворення доходу наведено у додатку 3, таблицях NN 3.2.1; 3.2.2; 3.2.3.

2.3. Рахунок розподілу первинного доходу

Рахунок розподілу первинного доходу показує розподіл первинного доходу, одержаного від виробничої діяльності або володіння активами, між інституційними одиницями. У рахунку розподілу первинного доходу відображаються подальші процеси, які відносяться до первинного розподілу доходу - одержання первинного доходу від виробництва (резидентами), а також одержання та виплата ними доходу від власності.

У ресурсній частині рахунку розподілу первинного доходу показуються доходи від виробництва, які одержують резиденти. Для сектору фінансових корпорацій - це валовий прибуток.

Крім того, в цьому рахунку знаходить відображення доход від власності, отриманий від інших інституційних секторів національної економіки й "іншого світу" на запозичені невироблені та фінансові активи.

У витратній частині відображається доход від власності, який виплачується іншим інституційним секторам та "іншому світу", та балансуюча стаття - валове сальдо первинних доходів.

Доход від власності - це первинний доход, який одержують власники фінансових і матеріальних невироблених активів (землі, запасів корисних копалин тощо) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям.

В рахунку розподілу первинного доходу для сектору фінансових корпорацій відображається доход від власності, який отримано цим сектором від інших секторів-резидентів та від "іншого світу" та передано цим сектором іншим секторам-резидентам та "іншому світу".

Для фінансових корпорацій характерним є отримання та сплата процентів і дивідендів, а також вилучення доходів квазікорпорацій.

Проценти - це форма доходу від власності, який одержують власники таких фінансових активів, як депозити, цінні папери (крім акцій), кредити, інша дебіторська заборгованість. В результаті надання цих фінансових активів їх власниками фінансовим установам у останніх виникають фінансові зобов'язання по виплаті боргу та сплаті процентів.

Дивіденди - форма доходу від власності, на одержання якого акціонери отримують право в результаті надання коштів у розпорядження корпорацій, колективними власниками яких вони є. Мобілізація коштів здійснюється корпораціями шляхом випуску акцій, що забезпечують участь у їхньому акціонерному капіталі. Такі акції дають їх власникам право як на розподілений прибуток, так і на залишкову вартість активів корпорації у випадку її ліквідації.

Вилучення доходів квазікорпорацій являє собою форму доходу від власності, який одержує власник в результаті вкладання в них коштів, і є аналогом розподілу доходу корпорацій через дивіденди. Воно відображається як трансферт доходу, який передається з рахунку підприємства на рахунок власника. Зокрема, для фінансових корпорацій зазначений вид доходу від власності включає перерахування перевищення доходів над видатками Національного банку України до державного бюджету.

Валове сальдо первинних доходів фінансових корпорацій визначається як сума валового прибутку і різниці між одержаним та сплаченим доходом від власності. Чисте сальдо первинних доходів дорівнює валовому сальдо первинних доходів за виключенням споживання основного капіталу.

Схему розрахунку показників для складання рахунку розподілу первинного доходу, а саме доходу від власності, наведено у додатку 3, таблиці N 3.3.1.

2.4. Рахунок вторинного розподілу доходу

Рахунок вторинного розподілу доходу охоплює перерозподіл доходу через грошові трансферти.

Грошовий трансферт представляє собою виплату (отримання) готівки або ліквідного депозиту однією одиницею іншій без будь-якого еквівалента.

Трансферти можуть бути поточними та капітальними. Капітальні трансферти пов'язані з безкоштовною передачею капітальних активів і права власності на них. Усі інші трансферти, які задіяні в рахунку вторинного розподілу доходу є поточними.

В ресурсній частині цього рахунку для фінансових корпорацій показується валове сальдо первинних доходів, що переноситься з рахунку розподілу первинного доходу, а також внески на соціальне страхування та інші поточні трансферти, крім натуральних, одержані від інших інституційних секторів економіки та нерезидентів. В розділі використання відображаються сплачені фінансовими корпораціями поточні податки на доходи, майно тощо, соціальні допомоги, крім допомог в натурі, та інші поточні трансферти. Балансуюча стаття рахунку - валовий наявний доход, який призначений для споживання.

Внески на соціальне страхування, які отримані фінансовими корпораціями, включають умовно обчислені відрахування на соціальне страхування інституційних одиниць цього сектору економіки.

Поточні податки на доходи, майно тощо - це податки, зокрема податок на прибуток, які регулярно сплачуються фінансовими установами, крім НБУ, до державного бюджету після отримання прибутку та інших доходів у зв'язку з володінням майном та іншими причинами.

Соціальні допомоги, сплачені фінансовими корпораціями, включають допомоги в грошовій формі, які надаються інституційними одиницями цього сектору економіки своїм працівникам (оплата навчальних відпусток, стипендії тощо).

До інших поточних трансфертів належать: страхові платежі, страхові відшкодування, штрафи та пені тощо.

Страхові платежі - це обов'язкові та добровільні внески підприємств, установ, організацій і домашніх господарств до акціонерних страхових компаній на майнове, особисте, крім страхування життя, та інше страхування.

Страхові відшкодування - це відшкодування, які одержують підприємства, установи, організації та домашні господарства від акціонерних страхових компаній по майновому, особистому та інших видах страхування з певних обставин. До них не належать відшкодування по страхуванню життя та виплати соціальних допомог фондами соціального страхування (наприклад, пенсій).

Штрафи та пені - це обов'язкові платежі, що сплачуються інституційними одиницями за рішенням судових або адміністративних органів через порушення законів, правил, умов договорів, контрактів тощо. Ці платежі можуть здійснюватися, зокрема фінансовими установами до державного та місцевих бюджетів (при порушеннях в оподаткуванні), а також іншими інституційними секторами економіки до фінансових корпорацій в разі порушень при проведенні певних фінансових операцій.

Балансуюча стаття рахунку вторинного розподілу доходу - валовий наявний доход, який визначається як сума сальдо первинних доходів та сальдо надходжень і передач поточних трансфертів з урахуванням споживання основного капіталу, та чистий наявний доход - без урахування споживання основного капіталу.

Схему розрахунку показників для складання рахунку вторинного розподілу доходу наведено у додатку 3, таблицях NN 3.4.1; 3.4.2; 3.4.3.

2.5. Рахунок використання наявного доходу

Рахунок використання наявного доходу показує, яким чином інституційні сектори економіки розподіляють свій наявний доход між кінцевим споживанням (індивідуальним та колективним) та заощадженням. Фінансові корпорації не здійснюють витрати на кінцеве споживання. Придбані ними товари та послуги використовуються або на проміжне споживання в процесі виробництва, або надаються найманим працівникам у вигляді винагороди в натуральній формі. Фінансові корпорації не надають домашнім господарствам трансфертів у вигляді споживчих товарів та послуг.

В зв'язку з тим, що фінансові установи не сплачують та не одержують соціальні трансферти в натуральній формі, неможливо визначити різницю між їх наявним доходом та скоригованим наявним доходом. Тому заощадження дорівнює наявному доходу.

В ресурсній частині рахунку використання наявного доходу для фінансових корпорацій відображається величина валового наявного доходу, у використанні - балансуюча стаття рахунку - заощадження як нерозподілений доход цього сектору економіки, який виступає відправним елементом рахунків нагромадження, зокрема, рахунку капіталу. Заощадження може бути визначене на валовій чи чистій основі, тобто до чи після відрахування споживання основного капіталу.

2.6. Рахунок капіталу

Рахунок капіталу, що відноситься до групи рахунків нагромадження, служить для відображення фінансування нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між інституційними секторами економіки та "іншим світом" у вигляді капітальних трансфертів. Ресурсна частина цього рахунку називається "Зміни в зобов'язаннях і чистому багатстві", частина використання - "Зміни в активах".

Основним джерелом фінансування операцій з капіталом є заощадження, яке переноситься з рахунків використання доходу. Іншим джерелом фінансування цих операцій є одержані капітальні трансферти за відрахуванням переданих. Балансуюча стаття рахунку капіталу - це чисте кредитування (+), чисте запозичення (-), яка показує перевищення (+) або нестачу (-) джерел фінансування фінансових корпорацій порівняно з витратами на чисте придбання нефінансових активів.

Капітальні трансферти - це трансферти, які пов'язані з придбанням чи вибуттям активів учасників операції. Для фінансових корпорацій в рахунку капіталу показуються капітальні трансферти, одержані (передані) цим сектором від інших секторів національної економіки та від "іншого світу".

Капітальні трансферти розподіляються на:

- податки на капітал;

- інвестиційні субсидії;

- інші капітальні трансферти.

Податки на капітал складаються з податків на вартість активів або чисту вартість власного капіталу, які належать інституційним одиницям, та сплачуються нерегулярно у зв'язку з підвищенням цінності активів. До податків на капітал відносяться також податки на трансферти капіталу, тобто податки на вартість активів, які передаються від однієї інституційної одиниці до іншої.

Інвестиційні субсидії складаються з капітальних трансфертів у грошовій або натуральній формі, які надаються органами державного управління іншим секторам або нерезидентним одиницям для фінансування витрат на придбання ними основного капіталу.

Інші капітальні трансферти складаються з капітальних трансфертів за винятком податків на капітал та інвестиційних субсидій.

Валове нагромадження основного капіталу - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. До його складу включається приріст виробленого основного капіталу, поліпшення існуючого основного капіталу і невироблених активів, витрати по передачі права власності.

Величина валового нагромадження основного капіталу оцінюється виходячи із загальної вартості основних засобів, придбаних інституційними одиницями (за винятком реалізованих) у звітному періоді, а також збільшення невироблених активів, що відбулося в результаті виробничої діяльності інституційних одиниць.

Валове нагромадження основного капіталу сектору фінансових корпорацій включає такі його види:

- будівлі та споруди;

- машини та обладнання;

- засоби програмного забезпечення;

- витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи (авторські права, патенти, ліцензії тощо).

Запаси матеріальних оборотних коштів охоплюють усі продукти, які є у наявності в даний час у суб'єктів економічної діяльності та не включені до валового нагромадження основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів включає зміну виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції та товарів для перепродажу. Однак для сектору фінансових корпорацій не є характерною наявність усіх видів запасів матеріальних оборотних коштів, а лише виробничих запасів, до яких відносяться канцелярські приналежності, устаткування, яке не є основними фондами, запасні частини для автомашин, комп'ютерів і оргтехніки, різні господарські матеріали тощо.

Зміна вартості запасів матеріальних оборотних коштів протягом даного періоду розраховується як різниця між вартістю запасів на кінець та на початок періоду, оцінених у ринкових цінах цього періоду для усунення впливу зміни цін.

Придбання за виключенням вибуття цінностей розраховується як різниця між їхнім придбанням (покупка, безоплатні надходження) і вибуттям (продажі, безоплатні передачі). При цьому покупки цінностей оцінюються за ціною придбання з включенням усіх витрат покупця на передачу права власності, а продажі - крім аналогічних, враховують витрати продавця.

Цінності являють собою активи, які не використовуються у споживанні або виробництві та якісні характеристики яких при звичних умовах збереження не погіршуються з плином часу.

При формуванні цієї категорії нефінансових активів для сектору фінансових корпорацій враховуються:

- дорогоцінні метали та каміння;

- пам'ятні монети з дорогоцінних металів.

Придбання за виключенням вибуття невироблених нефінансових активів - це різниця між загальною вартістю активів, придбаних у звітному періоді, та загальною вартістю вибувших активів. Придбання (та вибуття) цих активів може здійснюватись шляхом купівлі (продажу), бартерного обміну або капітального трансферту в натуральній формі.

Невироблені нефінансові активи включають активи, які необхідні для виробництва, але самі не є результатом виробництва. Вони підрозділяються на матеріальні (природні) і нематеріальні активи.

Невироблені нематеріальні активи являють собою юридичні форми, які складаються у зв'язку з процесом виробництва і періодично переходять від одних інституційних одиниць до інших. До них відносяться активи, що використовуються в діяльності та забезпечують певні права, але не існують фізично. Зазначена група активів включає права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, авторські та суміжні з ними права тощо.

Схему розрахунку показників для складання рахунку капіталу наведено у додатку 3, таблицях NN 3.5.1; 3.5.2; 3.5.3; 3.5.4; 3.5.5.