Про введення в дію Інструкції N 10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", приведену у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності

Цей коефіцієнт визначає здатність банку приносити прибуток - його доход від процентної різниці як процент середніх загальних активів.

На практиці існує альтернативна формула, яка подає в чисельнику доходні активи, базуючись на тому припущенні, що процентна маржа стосується тих доходних активів, що задіяні у процес отримання доходу від процентів. Однак і ті активи, проценти за якими не отримуються, і пасиви, проценти за яких не сплачуються, мають значний вплив на чисту процентну маржу. Так відбувається внаслідок того, що активи, за якими не отримуються проценти, є тягарем на доход, особливо якщо вони фінансуються за рахунок підпроцентних пасивів; у той час, як депозити, за якими не нараховуються проценти, надходження збільшуються, особливо якщо за їх рахунок фінансуються ті активи, за якими отримуються високі проценти.

Цей коефіцієнт показує залежність від "нетрадиційного доходу". Збільшення цього коефіцієнта може показувати здорову диверсифікацію в платні фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на розмір непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.

Посередницька маржа може бути визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом на доходні активи, плюс доход від відповідних комісійних та зборів. Різниця визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує.

Витрати на посередництво (аналіз витрат) полягає в розкладанні непроцентних витрат на їх складові групи. Це робиться шляхом оцінки кожної статті непроцентних витрат як відсотка загальних середніх активів.

Типово ці статті складаються з:

- витрат на утримання робітників,

- витрат на утримання персоналу, включаючи додаткові премії,

- інших операційних витрат,

- витрат на утримання приміщення,

- податків на діяльність та плати за ліцензування діяльності,

- зносу та амортизації,

- інших операційних видатків,

- витрат на забезпечення під збитки за позиками,

- забезпечень за мінусом отриманих коштів,

- інших видатків,

- податків на доход,

- створення капіталу (прибутків).

Прибуток, який технічно не є видатком, може бути перекладений у видаток позичальників і, таким чином, - у вартість посередництва, оскільки наявність прибутку обов'язкова і для компенсації акціонерів, і для збільшення капіталу банку. Загальний обсяг як відсоток загальних середніх активів становить показник виміру ефективності діяльності банку. Його можна безпосередньо співставляти з показниками таких закладів на одному і тому самому ринку, тоді як різниці у відповідних обсягах дають змогу співставляти структуру видатків.

5.5. Коефіцієнт ефективності діяльності працівників комерційного банку

Оскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх кількість, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак продуктивність роботи потрібно розглядати, беручи до уваги той факт, що у поточний період економія на зарплаті через її значне скорочення може призвести до зниження якості та мотивації у роботі, і звідси - до зниження через деякий час ефективності роботи банку.

Необхідно звернути увагу на те, що цей показник суттєво відрізнятиметься при співставленні банку з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банку з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою).

Цей коефіцієнт вимірює окупність витрат на утримання працівників. Цей коефіцієнт є більш універсальним, ніж коефіцієнт, що характеризує чистий доход на одного працівника, оскільки дає змогу деяким чином порівнювати організації різного типу. Він показує чистий ефект рішень щодо працівників, незважаючи на те, чи ці рішення спрямовані на низьку кваліфікацію та низьку заробітну плату (або на високі видатки для висококваліфікованих працівників).

Порівняльний аналіз діяльності банку має за мету за допомогою порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу дають змогу відстежувати діяльність банку у динаміці , а також робити прогнози щодо фінансового стану банку у майбутньому.

При порівняльному аналізі застосовуються 3 види вихідних даних, які використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:

- індивідуальні показники діяльності банку;

- середні показники по групі банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середньої по групі);

- місце банку серед банків цієї групи за кожним показником.

Такий вид порівняльного аналізу дає можливість банку:

- порівнювати свої показники із середніми показниками своєї групи банків;

- бачити своє місце серед банків своєї групи;

- робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі на ринку банківських послуг;

- прогнозувати фінансовий стан банку в залежності від тих чи інших економічних обставин і своє місце серед інших банків.

Для порівняльного аналізу діяльності банку пропонується такий аналітичний звіт банку (Таблиця N 7).

Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен проводитись за такими часовими вимірами:

- за 5 робочих днів - тижневий аналіз (як показано на прикладі у таблиці);

- за 4 (5) тижнів - місячний аналіз;

- за 3 місяці - квартальний аналіз;

- за 6 місяців - піврічний аналіз;

- за 12 місяців - річний аналіз;

- за кілька років - аналіз розвитку банку.

У залежності від часового тренду така система дає змогу робити прогнозні розрахунки щодо діяльності банку у майбутньому.

6.1. Форми звітності комерційних банків поділяються на щоденні та щомісячні.

До щоденних форм звітності, які контролюються Департаментом безвиїзного нагляду та відповідними регіональними управліннями Національного банку України належать:

форма N 1Д-КБ - баланс комерційного банку,

форма N 540 - звіт про відкриту валютну позицію,

форма N 541 - звіт про зважену валютну позицію.

Для розрахунку таких економічних нормативів, як:

- норматив максимального розміру ризику на одного позичальника (Н9),

- максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н10),

- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н11),

- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н12).

Дані надаються разом із щоденним балансом (форма N 1Д-КБ) за спеціальним файлом N 42.

До щомісячних форм звітності, які контролюються Департаментом безвиїзного нагляду та відповідними регіональними управліннями Національного банку України, належать:

форма N 1-КБ Баланс комерційного банку (щомісячна),

форма N 611 Звіт про дотримання економічних нормативів,

форма N 11 Балансовий звіт комерційного банку,

форма N 301 Звіт про кредитний портфель,

форма N 341 Звіт про залишки за депозитами,

форма Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції.

Інстукції щодо складання щоденних та щомісячних форм звітності наведені у Правилах фінансової і статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 р. за N 436.

6.2. Застосування штрафних санкцій та заходів впливу щодо недотримання комерційними банками економічних нормативів діяльності банку здійснюється на підставі щоденних та щомісячних форм звітності за кожним показником, розрахованим згідно з методикою, викладеною у п.1 розділу 4 цієї Інструкції.

6.3. Усі форми звітності передаються електронною поштою.

Щоденні форми NN 540, 541 "Звіт про відкриту валютну позицію", "Звіт про зважену валютну позицію" надаються Департаменту безвиїзного нагляду та відповідним регіональним управлінням Національного банку України комерційними банками-юридичними особами, що мають право на здійснення валютних операцій, до 16 години наступного дня.

Щомісячні форми звітності надаються комерційними банками-юридичними особами Департаменту безвиїзного нагляду та відповідним регіональним управлінням Національного банку України до 10 числа місяця, який йде за звітним.

6.4. Щомісячна форма звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів", форма "Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції" та форма N 1-КБ "Баланс комерційного банку (щомісячна)" завірені підписами керівників та печатками, надаються комерційними банками-юридичними особами відповідним регіональним управлінням Національного банку України до 5 числа місяця, який йде за звітним.

Філії (дирекції) комерційних банків повинні надавати форму N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів" тільки щодо дотримання нормативів ліквідності (Н6, Н7, Н8) до відповідних регіональних управлінь Національного банку України до 5 числа місяця, який йде за звітним.

6.5. Регіональні управління Національного банку України після перевірки щомісячних звітних даних комерційних банків-юридичних осіб за формою N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів", формою "Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції" та формою N 1-КБ "Баланс комерційного банку (щомісячна)" завіряють їх підписом відповідальної особи та печаткою і через чотири робочі дні місяця (не пізніше 10 числа), який йде за звітним, подають Департаменту безвиїзного нагляду Національного банку України.

6.6. Рейтингова оцінка за системою "CAMEL", результати економічного аналізу діяльності кожного комерційного банку та висновки щомісячно надаються регіональними управліннями Національного банку України через чотири робочі дні місяця (не пізніше 10 числа), який йде за звітним, Департаменту безвиїзного нагляду Національного банку України до 15 числа місяця, який йде за звітним.

Висновок має вміщувати:

- загальну оцінку фінансового стану банку;

- оцінку дотримання банком економічних нормативів;

- відомості про суми нарахованих, стягнутих або нестягнутих штрафів (у разі порушення банком економічних нормативів);

- наявність на розгляді регіонального управління Національного банку України документів банку на збільшення статутного фонду;

- аргументовані пропозиції регіонального управління щодо подальшої діяльності банку (загальний режим роботи, режим фінансового оздоровлення, пропозиції щодо скасування режиму фінансового оздоровлення, припинення діяльності або ліквідації банку);

- основні відомості про проведені перевірки діяльності банку, а також інформацію про те, чи порушено проти банку або його керівників і основних акціонерів справи правоохоронними органами, судовими та арбітражними інстанціями.

Примітки:

НВ - національна валюта;

ВКВ - конвертована валюта;

НКВ - неконвертована валюта;

А - активи;

З - зобов'язання;

К - капітал;

ЗК - сукупні зобов'язання і капітал;

х - не заповнюється.

Примітка: х - позиції не заповнюються.

Примітка: У разі заповнення форми користуватися Інструкцією N 10 "Про порядок регулювання та анліз діяльності комерційних банків", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30.12.97 р. за N 469.