Роботи з ремонту та утримання об'єктів благоустрою мають бути спрямовані на забезпечення та збереження їх технічного та естетичного стану, підвищення експлуатаційних якостей та продовження їх строків служби.
Роботи з ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів поділяють на такі види:
1) Капітальний ремонт.
До капітального ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів належать роботи, що спрямовані на відновлення їх експлуатаційних характеристик, збільшення міцності та несучої здатності конструктивних елементів, а також збільшення габаритів об'єктів і окремих їх частин у межах норм.
2) Поточний ремонт.
До поточного ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів належать роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і пошкодженням об'єктів благоустрою населених пунктів, на негайну їх ліквідацію.
3) Утримання.
Роботи з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів полягають у регулярному проведенні заходів щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення нормальних умов їх функціонування.
Роботи з капітального ремонту об'єктів благоустрою населених пунктів проводяться за наявності проектно-кошторисної документації, передбаченої Законом України "Про планування та забудову територій", затвердженої в установленому порядку.
Тривалість капітального ремонту визначається проектно-кошторисною документацією та графіком проведення робіт. Графік проведення робіт затверджує балансоутримувач.
Усі незначні відхилення, які виникли в процесі проведення ремонтно-будівельних робіт і не змінюють принципів прийнятого рішення та не впливають на міцність конструкцій, погоджуються з балансоутримувачем та/або з організацією, яка є замовником робіт, а також з проектною організацією, яка розробляла проектно-кошторисну документацію.
Замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість робіт, а також якість матеріалів, що використовуються для ремонту.
У випадках, передбачених будівельними нормами, ремонтно-будівельна організація складає проект організації робіт.
На кожному об'єкті капітального ремонту ремонтно-будівельна організація повинна вести журнал робіт з капітального ремонту, у якому фіксують такі дані: дати найважливіших виробничих етапів; дані про якість застосованих матеріалів; методи проведення робіт; метеорологічні умови; допущені в процесі роботи відхилення від проекту; зауваження осіб, які контролюють ремонтно-будівельні роботи; дати проміжного приймання закінчених частин споруд.
Відповідальність за якість та своєчасне виконання робіт з ремонту та утримання об'єктів благоустрою несе виконавець робіт (підрядник) відповідно до законодавства.
Час проведення робіт з поточного ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі, а також проїзної частини штучних споруд, слід призначати з урахуванням інтенсивності руху транспорту та пропускної спроможності вільної для руху проїзної частини.
Забороняється виконувати дорожні роботи (за винятком аварійних) у години "пік".
Роботи з ремонту та утримання об'єктів благоустрою повинні включати заходи щодо дотримання діючих правил техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки, вимог санітарних норм та охорони навколишнього середовища.
При виконанні дорожніх робіт з ремонту та утримання слід забезпечувати безпеку руху транспорту і пішоходів відповідно до вимог діючих на цей час нормативних документів.
Незалежно від способу проведення робіт усі організації, які здійснюють ремонт об'єктів благоустрою, подають звіти про виконання всіх видів ремонтів.
При умові виконання ремонтних робіт підрядним способом підготовка, складання і виконання договору-підряду проводяться відповідно до діючих у будівництві нормативних документів.
Договір-підряд на роботи, які треба виконувати в першому кварталі, слід укладати не пізніше 20 грудня попереднього року, а на всю річну програму - не пізніше 1 лютого поточного року.
При виконанні ремонтних робіт власними силами договір-підряд не укладається. При цьому балансоутримувач затверджує графік виконання робіт.
Договір щодо розроблення проектно-кошторисної документації укладається балансоутримувачем з проектною організацією згідно із переліком об'єктів для капітального ремонту, затвердженим власником. Проектна організація визначається на конкурсних засадах.
Визначення вартості та укладання договору про розроблення проектно-кошторисної документації з капітального ремонту об'єктів благоустрою здійснюється згідно з діючими нормативними документами.
Склад робочого проекту в повному обсязі проектної документації, яка складається під час виконання комплексних капітальних ремонтів і складних видів робіт вибіркового капітального ремонту:
Розділ 1. Загальна пояснювальна записка.
Розділ 2. Організація ремонтно-будівельних робіт.
Розділ 3. Оцінка впливу на довкілля.
Розділ 4. Робоча документація.
Розділ 5. Кошторисна документація.
Робочі проекти з повним обсягом проектної документації розробляються на підставі інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних вишукувань, обмірювальних креслень.
Замовник повинен подати проектній організації (в узгоджених з нею обсягах і строках) такі документи:
завдання на проектування;
архітектурно-планувальне завдання (з копіюванням з генерального плану і типовими поперечними профілями вулиці (дороги));
вихідні дані для складання кошторисів і пропозицій з організації ремонтних робіт;
рішення з питань відчуження присадибних ділянок громадян, знесення та переносу будівель, зелених насаджень (у разі необхідності);
акти на будинки і споруди, зелені насадження, що мають зноситись;
технічні умови на перепланування інженерних мереж (у разі необхідності);
технічні умови Державної автомобільної інспекції України з питань організації дорожнього руху;
технічні умови органів державного пожежного нагляду з питань, що стосуються пожежної безпеки.
Під час виконання вибіркових капітальних ремонтів і нескладних видів ремонтних робіт робочий проект складається із скороченого обсягу проектно-кошторисної документації, а саме:
Розділ 1. Стисла пояснювальна записка та дефектний акт (із зазначенням обсягів робіт у натуральних одиницях виміру).
Розділ 2. Кошторисна документація.
Розроблення, узгодження та затвердження технічної документації повинно бути завершено в такі терміни:
для об'єктів, що ввійшли до плану капітального ремонту першого кварталу, - не пізніше 1 листопада попереднього року;
для решти об'єктів, що передбачені річним планом капітального ремонту, - не пізніше 1 грудня того року, що передує плановому;
у виняткових випадках - не пізніше ніж за 75 днів строку, передбаченого планом ремонту.
Узгодження проектно-кошторисної документації із зацікавленими організаціями здійснюється замовником разом із проектною організацією, якщо інше не встановлено договором.
Подання проектно-кошторисної документації на затвердження виконується замовником. Захист проектно-кошторисної документації при затвердженні здійснює замовник разом із проектною організацією, якщо інше не встановлено договором.
Проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт дійсна протягом двох років від дня її затвердження. Після закінчення цього строку проектно-кошторисна документація підлягає перегляду, погодженню і перезатвердженню.
Для виконання поточного ремонту складається дефектний акт та розраховується кошторисна вартість.
Кошторисна вартість розраховується за економічно обґрунтованими плановими витратами, визначеними на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок, податків і зборів (обов'язкових платежів та цін у плановому періоді, установлених на підставі прогнозних індексів цін підприємств).
Дефектний акт складається комісією, призначеною власником об'єкта благоустрою, до складу якої включається представник балансоутримувача.
Кошторисну документацію для проведення поточного ремонту затверджує балансоутримувач об'єкта благоустрою.
Вартість утримання об'єктів благоустрою розраховується на підставі економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм), витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів та цін у плановому періоді, установлених на підставі прогнозних індексів підприємства). Рівень рентабельності визначають місцеві органи самоврядування, але не вище середнього по галузі.
Ціни на матеріальні ресурси враховуються на рівні цін, установлених при проведенні закупівель на конкурсній основі за участю підприємств-виробників.
Проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою, інструментальний контроль за станом покриттів проїзної частини вулично-дорожньої мережі, обстеження та випробування мостів та шляхопроводів, діяльність, пов'язана з поводженням з тваринами в населених пунктах, здійснюються за рахунок бюджетних коштів на утримання об'єктів благоустрою.
Технічний нагляд за капітальним і середнім ремонтом об'єктів благоустрою здійснюється балансоутримувачем та/або організацією, яка є замовником робіт.
Основними завданнями технічного нагляду є:
контроль за додержанням проектних рішень, термінів капітального ремонту та вимог нормативно-технічних документів;
перевірка відповідності обсягів, вартості і якості виконаних робіт проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правилам;
перевірка відповідності матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним умовам, санітарним нормам та висновкам державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Утримання служб технічного нагляду проводиться за рахунок коштів, що передбачаються у вартості капітального ремонту.
Авторський нагляд здійснюється на підставі договору, укладеного замовником з проектною організацією на весь період капітального ремонту об'єктів благоустрою.
Технічний нагляд за проведенням поточного ремонту здійснює балансоутримувач об'єкта благоустрою та власник.
Дещо хочеться зупинитися на питаннях технічного нагляду.
Так, балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації, у тому числі і служби технічного нагляду.
Власник об'єкта благоустрою за поданням його балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту цього об'єкта на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Таким чином, утримання служб технічного нагляду за виконанням робіт із поточного ремонту та утримання об'єкту благоустрою комунальної власності здійснюється згідно з Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про благоустрій населених пунктів" за рахунок місцевого бюджету у таких випадках:
надання органом місцевого самоврядування балансоутримувачу об'єкту благоустрою функцій служби технічного нагляду за роботами із поточного ремонту та утримання на об'єктах благоустрою;
створення органом місцевого самоврядування служби технічного нагляду за роботами із поточного ремонту на об'єктах благоустрою;
залучення балансоутримувачем на конкурсних засадах служби технічного нагляду, яка визначена органом місцевого самоврядування, до виконання робіт із поточного ремонту на об'єктах благоустрою;
залучення органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах служби технічного нагляду за роботами із поточного ремонту на об'єктах благоустрою.
Здавання та приймання виконаних робіт з капітального та середнього ремонтів об'єктів благоустрою проводиться відповідно до діючих державних будівельних норм.
Здавання та приймання виконаних робіт з поточного ремонту та утримання об'єктів благоустрою проводиться комісією, яку утворює балансоутримувач. До складу комісії включається представник власника об'єкта благоустрою.
При утриманні об'єктів благоустрою слід пам'ятати, що статтею 86 Кодексу законів про працю України визначено, що запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Однак для тих сфер, де тарифи регулюються законодавством, а це послуги з вивезення побутових відходів, надання послуг та виготовлення предметів ритуальної належності в галузі поховання, застосовують державні норми часу.
Дещо хотілося зупинитись на застосуванні спецтехніки при утриманні та ремонту об'єктів благоустрою. Зокрема, це така спецтехніка як: підмітально-прибиральні машини, піскорозкидувачи, самоскиди, автокрани, автогрейдери, екскаватори, автопогрузчики, бульдозери, сміттєвози тощо.
Так, упродовж останнього десятиліття серйозних позитивних зрушень щодо оновлення спецтехніки досі не відбулося. Середній показник зношеності спецтехніки у сфері благоустрою становить близько 70%, а в деяких населених пунктах вона замортизована повністю.
За підрахунками вже зараз для організації належного утримання об'єктів благоустрою тільки в містах потреба у комунальній техніці сягає близько чотирьох тисяч одиниць, для своєчасного проведення ремонтно-будівельних робіт - понад двох тисяч одиниць.
Розуміючи необхідність державної підтримки житлово-комунального господарства Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства 2009 - 2014 роки", де передбачено кошти державного бюджету у сумі більше трьох мільярдів гривень на технічне переоснащення житлово-комунального господарства, в тому числі на закупівлю прибиральної техніки та сміттєвозів.
Додаток 8
до Методичних рекомендацій
з перепідготовки
та підвищення кваліфікації
фахівців сфери благоустрою
населених пунктів
ВИЗНАЧЕННЯ
ВІДНОВНОЇ ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТІВ БЛАГОУСТРОЮ
Збитки, завдані об'єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.
Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі:
1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою;
2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою; здійсненні ремонту інженерних мереж; видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників; прокладанні нових інженерних мереж; виконанні інших суспільно необхідних робіт.
У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.
Порядок визначення відновної вартості об'єктів благоустрою затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 826.
Для визначення відновної вартості об'єкта благоустрою його балансоутримувач утворює комісію, до складу якої включаються представники балансоутримувача і власника зазначеного об'єкта, місцевої держадміністрації (виконавчого органу міської, селищної, сільської ради), спеціалісти з питань благоустрою населеного пункту (далі - комісія). До складу комісії можуть входити представники громадських організацій (за їх згодою). Головою комісії призначається представник балансоутримувача об'єкта благоустрою.
До участі в роботі комісії запрошується юридична чи фізична особа, винна в пошкодженні чи знищенні об'єкта благоустрою.
Комісія проводить обстеження об'єкта благоустрою, встановлює ступінь його пошкодження чи знищення, визначає відновну вартість робіт з його відновлення (відбудови) і складає відповідний акт обстеження об'єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості встановленої форми.
Юридична чи фізична особа, винна в пошкодженні чи знищенні об'єкта благоустрою, яка бере участь у роботі комісії, підписує акт обстеження об'єкта. Якщо винна особа не погоджується з актом, вона підписує акт із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
У разі відмови винної особи взяти участь у роботі комісії або підписати акт - в акті робиться відповідна відмітка.
За відсутності потреби у розробленні проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об'єкта благоустрою винна юридична чи фізична особа повинна забезпечити усунення власними силами пошкодження та/або відновлення (відбудови) об'єкта благоустрою чи перерахувати на рахунок балансоутримувача суму відновної вартості, зазначену в акті обстеження об'єкта.
Якщо виникає потреба у розробленні проектно-кошторисної документації, відповідні витрати відносяться до відновної вартості об'єкта благоустрою.
Роботи з усунення пошкодження та/або відновлення (відбудови) об'єкта благоустрою виконуються винною юридичною чи фізичною особою у строки, визначені письмовим договором з балансоутримувачем об'єкта.
У разі якщо пошкодження чи знищення елементів благоустрою здійснюється балансоутримувачем у ході усунення аварії на власних інженерних мережах чи власних об'єктах або якщо особу, яка пошкодила чи знищила елементи благоустрою, не виявлено, відновлювальні роботи проводяться за рахунок власника об'єкта благоустрою.
Розмір відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 03.11.2008 N 326 "Про затвердження Методики визначення відновної вартості об'єкта благоустрою".
Розмір відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою, пов'язаний з усуненням пошкоджень об'єкта благоустрою, що виникли безпосередньо в результаті дій винної особи або як наслідок таких дій, і складається з вартості робіт на його відновлення до стану функціонального використання такого об'єкта, який відповідає вимогам державних стандартів, норм і правил.
Відновна вартість об'єктів благоустрою розраховується на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.
Розрахунок відновної вартості об'єкта благоустрою здійснюється на нормативній основі відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат, а також на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), норм і нормативів з оплати праці.
Витрати, об'єктивне нормування яких не можливе, розраховуються з урахуванням економічно обґрунтованих планових витрат за попередній рік, прогнозу індексу зміни цін виробників та на підставі планованих кошторисів.
Склад економічно обґрунтованих планових витрат на роботи з усунення шкоди, завданої об'єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем на підставі переліку робіт, визначених комісією і відображених в акті обстеження об'єкта благоустрою.
Відновна вартість об'єкта благоустрою визначається за відновною вартістю окремих елементів благоустрою, які було пошкоджено чи знищено.
До складу відновної вартості може входити вартість розроблення проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об'єкта благоустрою у випадках, коли законодавством під час виконання робіт з усунення пошкоджень об'єктів благоустрою передбачено розроблення такої документації.
У випадку відновлення об'єктів благоустрою шляхом проведення будівельно-монтажних або ремонтно-будівельних робіт відновна вартість об'єктів благоустрою визначається за стандартами, нормами і правилами, які діють у будівництві.
Якщо відновлення об'єкта благоустрою не передбачає виконання будівельно-монтажних або ремонтно-будівельних робіт, відновна вартість об'єкта благоустрою визначається за економічно обґрунтованими планованими витратами.
Визначення економічно обґрунтованих планованих витрат здійснюється з урахуванням витрат, які безпосередньо пов'язані з відновленням об'єкта благоустрою.
До економічно обґрунтованих планованих витрат включаються планована виробнича собівартість робіт та адміністративні витрати.
До планованої виробничої собівартості належать прямі витрати (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) та загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, які безпосередньо належать до конкретного об'єкта витрат і пов'язані з використанням:
палива та електроенергії. Такі витрати визначаються на основі чинних цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку;
матеріалів, запасних частин, комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів для забезпечення технологічного процесу (витрати визначаються на основі норм використання таких ресурсів та чинних цін (тарифів) на них з виключенням вартості зворотних відходів).
До прямих витрат на оплату праці належать витрати, які безпосередньо належать до конкретного об'єкта витрат:
витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов'язана з виконанням робіт з відновлення об'єкта благоустрою, що визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, установлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;
витрати з додаткової заробітної плати виробничого персоналу, діяльність якого безпосередньо пов'язана з виконанням робіт з відновлення об'єкта благоустрою, що визначаються виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат згідно із законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, оплатою відпусток та іншого невідпрацьованого часу.
До інших прямих витрат зараховують всі інші виробничі витрати, які безпосередньо належать до конкретного об'єкта витрат, а саме:
відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України);
збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі безробіття;
відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
амортизація основних засобів і нематеріальних активів.
Сума амортизаційних відрахувань для розрахунку вартості робіт з відновлення об'єктів благоустрою населених пунктів визначається з урахуванням руху основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення у планованому періоді.
Для розрахунку амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення застосовуються норми, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
До загальновиробничих витрат належать витрати, які безпосередньо належать до конкретного об'єкта витрат:
витрати на управління виконання робіт (оплата праці апарату управління цехів, дільниць, відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями, передбачені законодавством, та витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технологій та організацію виконання відповідних робіт (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації та поліпшенням якості виконання робіт, підвищенням їх надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик; витрати матеріалів, купівельних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
витрати на утримання виробничих приміщень (страхування майна, ремонт, комунальні послуги, охорону та витрати на оренду);
витрати на обслуговування процесів виконання робіт (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за процесами виконання та якістю робіт);
витрати на обов'язкове медичне обстеження працівників підприємства та оплату лікарняних листів за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, згідно із законодавством;
витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього природного середовища;
плата за землю, зайняту виробничими приміщеннями і допоміжними цехами, дільницями;
загальнодержавні податки, збори (обов'язкові платежі): податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині технологічного транспорту, збір за забруднення навколишнього середовища тощо;
місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які передбачені чинним законодавством;
інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів тощо).
Планована виробнича собівартість продукції зменшується на вартість супутньої продукції, яка реалізується або використовується балансоутримувачем.
До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати безпосередньо пов'язані з відновленням об'єкта благоустрою та спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
витрати на утримання апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу (заробітна плата, відрахування);
витрати на службові відрядження;
витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оренда, страхування майна, ремонт, комунальні послуги, охорона);
винагороди за професійні послуги (юридичні, з оцінки землі, майна тощо);
витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
амортизація основних засобів, інших матеріальних та нематеріальних активів загальногосподарського використання;
податки і збори (обов'язкові платежі), крім податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються до планової виробничої собівартості продукції, робіт, послуг;
плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
інші витрати загальногосподарського призначення, які безпосередньо пов'язані з відновленням об'єкта благоустрою.
Адміністративні витрати включаються до економічно обґрунтованих планованих витрат у розмірі, що не перевищує 5 відсотків планованої виробничої собівартості.
Планування витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток підприємства, здійснюється відповідно до законодавства.
Рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємства і не повинен перевищувати 12 відсотків економічно обґрунтованих планованих витрат.
Доцільно балансоутримувачам створювати постійно діючі комісії з визначення відновної вартості об'єктів благоустрою. Це дозволить оптимізувати час щодо складання акта обстеження об'єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості, зробити відповідні розрахунки розміру відновної вартості та привести в найкоротші терміни об'єкт благоустрою в належний функціональний стан.
Для типових пошкоджень чи знищень елементів благоустрою, при яких необхідно повністю замінити елемент благоустрою із застосуванням типового переліку робіт, власником об'єкта благоустрою, а це в основному органи місцевого самоврядування, необхідно зробити відповідні розрахунки та затвердити постійні відновні вартості об'єктів благоустрою.
До таких типових пошкоджень чи знищень можна віднести: розбиття урн для побутових відходів, світильників або опор (при дорожньо-транспортних пригодах) зовнішнього освітлення, лав, бордюрів, розфарбовування стін, наклейка у невідведених місцях рекламної або агітаційної інформації, утворення несанкціонованих сміттєзвалищ.
Відновна вартість таких робіт як правило визначають з розрахунку відновлення одиниці елементу благоустрою - в штуках, в квадратних метрах або кубічних метрах відновних робіт.
Рекомендується розміщувати в місцевих засобах масової інформації інформацію про відновні вартості типових пошкоджень чи знищень елементів благоустрою, оскільки це позитивно впливає на мешканців щодо збереження об'єктів благоустрою.
Визначення об'єктів благоустрою зелених насаджень розраховується за іншою методикою, яка наведена у третьому розділі цього посібника.
Не слід забувати, що у випадках протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою із виплатою відновної вартості винна особа несе адміністративну або кримінальну відповідальність в залежності від тяжкості правопорушення.
Додаток 9
до Методичних рекомендацій
з перепідготовки
та підвищення кваліфікації
фахівців сфери благоустрою
населених пунктів
КОНТРОЛЬ
В СФЕРІ БЛАГОУСТРОЮ
Державний контроль
Контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою територій населених пунктів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та місцевими державними адміністраціями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 N 1048 затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері благоустрою населених пунктів, галузі поховання і сфері вивезення побутових відходів та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю).
Ці критерії установлені з метою проведення оцінки господарської діяльності, пов'язаної із забезпеченням належного технічного стану та/або утримання об'єктів, споруд, обладнання, мереж, безпеки для життя і здоров'я населення, із запобіганням виникненню загрози навколишньому природному середовищу, на основі яких визначається ступінь ризику - високий, середній та незначний. До критеріїв належать:
1) стосовно технічного стану та/або утримання об'єктів сфери благоустрою населених пунктів, галузі поховання і сфери вивезення побутових відходів - оцінка:
технічного стану об'єктів;
стану виконання інвестиційних програм у сфері вивезення побутових відходів, а також у межах бюджетного фінансування у сфері благоустрою та у галузі поховання;
стану виконання програм енергозбереження в межах бюджетного фінансування;
стану утримання, поточного та капітального ремонту об'єктів;
2) стосовно соціально-економічної ситуації - оцінка:
рівня загрози з урахуванням імовірності виникнення негативних соціальних і матеріальних наслідків від провадження господарської діяльності та можливих технологічних порушень у процесі експлуатації об'єктів;
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
ресурсного потенціалу, необхідного для усунення технологічних порушень в процесі утримання об'єктів;
стану відшкодування збитків та іншої шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання внаслідок порушення законодавства;
проведення інвентаризації та паспортизації закріплених за суб'єктами господарювання об'єктів благоустрою;
запобігання передчасному зносу об'єктів;
3) стосовно організації роботи із споживачами - оцінка:
стану укладення та виконання договорів із споживачами відповідно до законодавства;
ефективності досягнення суб'єктами господарювання показників кількості і якості наданих споживачам послуг та їх вартості;
4) стосовно екологічної ситуації - оцінка:
ефективності заходів щодо надійного забезпечення споживачів послугами, що враховують рівень загрози виникнення негативних екологічних наслідків для населення, навколишнього природного середовища від провадження зазначеної господарської діяльності відповідно вимог законодавства;
ефективності заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної екологічної ситуації.
Критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів з високим ступенем ризику є провадження ними діяльності з утримання:
мостів, пішохідних мостів, підземних переходів, тунелів, естакад, закритих та відкритих водостоків, дренажів, зливостоків;
засобів та обладнання зовнішнього освітлення;
технічних засобів регулювання дорожнього руху;
будівель та споруд системи інженерного захисту територій;
місць поховання (кладовищ, колумбаріїв, крематоріїв);
полігонів та звалищ для твердих побутових відходів, великогабаритних побутових відходів, ремонтних побутових відходів; зливних станцій для рідких побутових відходів;
сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів.
Критеріями віднесення суб'єктів господарювання до групи суб'єктів із середнім ступенем ризику є провадження ними діяльності з утримання:
парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків;
майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, внутрішньоквартальних проїздів, тротуарів;
пляжів;
місць невідомих поховань, зареєстрованих в установленому порядку;
сміттєперевантажувальних та сміттєсортувальних станцій (заводів).
До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать інші суб'єкти господарювання, не віднесені до суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.
Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері благоустрою населених пунктів, галузі поховання і сфері вивезення побутових відходів здійснюються:
з високим ступенем ризику - не частіше ніж два рази на рік;
із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 N 798 затверджено Положення про Державну житлово-комунальну інспекцію України.
Державна житлово-комунальна інспекція України є урядовим органом, що діє у системі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові з питань житлово-комунального господарства.
Основними завданнями Державної житлово-комунальної інспекції України є:
участь відповідно до компетенції у реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
здійснення в межах своїх повноважень державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунального господарства.
Державна житлово-комунальна інспекція України здійснює:
державний контроль за дотриманням: виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунального господарства; суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації, утримання, обслуговування і використання житлового фонду, кількості та якості житлово-комунальних послуг, формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також у сфері благоустрою населених пунктів та галузі поховання;
державний нагляд за виконанням робіт з утримання, обслуговування та використання житлового фонду відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил; інвестиційних і регіональних програм розвитку житлово-комунального господарства;
виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.
Державна житлово-комунальна інспекція України має право:
безперешкодного доступу в установленому порядку до об'єктів сфери житлово-комунального господарства незалежно від форми власності;
вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю (нагляду);
складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, приймати рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій до суб'єктів господарювання;
видавати в установлених законом випадках суб'єктам господарювання;
фіксувати процес здійснення планового (позапланового) заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки;
призначати проведення експертизи, технічної діагностики обладнання (окремих частин обладнання), одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час здійснення державного контролю (нагляду);
залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій за погодженням з їх керівниками до розгляду питань, що належать до її компетенції;
одержувати в установленому порядку від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств інформаційні матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
залучати в установленому порядку незалежних експертів і спеціалізовані організації для проведення перевірок та підготовки висновків з питань, що належать до її компетенції;
скликати наради з питань, що належать до її компетенції;
брати в установленому порядку участь у роботі комісій з розслідування причин і наслідків аварій, що сталися на об'єктах сфери житлово-комунального господарства;
передавати органам дізнання і досудового слідства акти перевірок та інші матеріали з питань, що належать до її компетенції;
здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів.
Також, відповідно до статті 10 "Про міліцію" органи внутрішніх справ зобов'язані контролювати утримання в належній чистоті вулиць, прибудинкових територій і дворів у містах та інших населених пунктах.
Органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби контролюють питання, пов'язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.
Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України контролюють питання щодо забруднення навколишнього природного середовища.
Самоврядний контроль
Такий контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Основними завданнями інспекції з благоустрою населеного пункту є:
контроль за станом благоустрою населеного пункту;
контроль за дотриманням правил благоустрою населеного пункту;
сприяння розвитку та поліпшенню стану благоустрою населеного пункту;
притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів;
профілактика запобігання правопорушень в сфері благоустрою населеного пункту.
Інспекція з благоустрою населеного пункту відповідно до покладених на неї завдань:
проводить рейди та перевірки територій та об'єктів населеного пункту щодо стану їх благоустрою;
проводить рейди та перевірки додержання підприємствами, установами, організаціями і громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів;
здійснює складання протоколів про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів для притягнення винних до відповідальності;
забезпечує подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту;
вживає заходів щодо зупинення робіт, які проводяться самовільно і порушують стан благоустрою населеного пункту;
сприяє забезпеченню чистоти і порядку в населеному пункті, очищенню територій та об'єктів від побутових відходів, безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та елементів;
приймає участь у контролі за якістю матеріалів і виробів та проведенням робіт з будівництва, ремонтів та утримання територій та об'єктів благоустрою;
здійснює контроль за виконанням заходів та приписів з приведення до належного стану територій та об'єктів благоустрою населеного пункту;
приймає участь в обговоренні проектів благоустрою територій та об'єктів благоустрою населеного пункту, іншої технічної документації з питань благоустрою і вносить відповідні пропозиції на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;
вносить пропозиції щодо розвитку та поліпшення стану благоустрою територій населеного пункту, удосконалення Правил благоустрою території населеного пункту;
приймає участь та безпосередньо розглядає звернення та скарги підприємств, установ, організацій і громадян з питань, що відносяться до компетенції інспекції з благоустрою населеного пункту;
залучає громадських інспекторів з благоустрою до участі в перевірках;
приймає участь у координації діяльності та навчанні громадських інспекторів з благоустрою;
здійснює профілактику запобігання порушенням законодавства в сфері благоустрою населених пунктів;
інформує відповідні сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи про результати рейдів та перевірок;
готує матеріали та пропозиції на засідання колегій і нарад сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів з питань, що відносяться до компетенції інспекції з благоустрою населеного пункту, а також ініціює їх проведення;
здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Рекомендується при визначені чисельності інспекції з благоустрою населеного пункту виходити із розрахунку: 1 інспектор на кожні 10 тис. мешканців населеного пункту.
Створення інспекцій з благоустрою, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів бюджетів населених пунктів, самоокупна справа. Достатньо лише виявити близько 10 правопорушень на місяць і витрати з утримання інспектора компенсується за рахунок мінімальних штрафів. Звісно, декількома протоколами на місяць інспектор не обійдеться, а це вже прямий дохід до місцевого бюджету. А роботи у цьому напрямку достатньо.
Однак не штрафами населений пункт і його влада отримає позитивний результат, а завдяки наведенню елементарного порядку у сфері благоустрою і навчанню мешканців до порядку.
Громадський контроль
Здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів згідно з наказом Мінбуду від 16.01.2007 N 7, яким затверджено Положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
Діяльність громадських інспекторів організовують та координують місцеві державні адміністрації.
Громадські інспектори у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами і стандартами щодо вимог з благоустрою населених пунктів, наказами центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, наказами та розпорядженнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, Правилами благоустрою територій, затвердженими в установленому порядку, у відповідному населеному пункті та зазначеним Положенням.
Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід роботи у сфері благоустрою та пройшли співбесіду в відповідній місцевій державній адміністрації.
Громадянин, який бажає бути громадським інспектором, подає до відповідної місцевої державної адміністрації письмову заяву довільної форми. До заяви може додаватись подання організації, що його рекомендує, або письмове клопотання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту.
Громадські інспектори призначаються відповідними місцевими державними адміністраціями після проходження співбесіди та виявлення претендентом знань з основ законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Громадські інспектори отримують посвідчення встановленого зразка, що підтверджують їх повноваження.
Посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів видають відповідні місцеві державні адміністрації терміном на один рік із щорічним продовженням за результатами оцінки щоквартальних та щорічного звітів громадського інспектора про виконану роботу.
У посвідченні громадського інспектора визначається територія, у межах якої він може здійснювати свої повноваження.
Громадські інспектори виконують роботу на громадських засадах без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.
Громадський інспектор повинен пройти інструктаж у відповідній місцевій державній адміністрації, якою видано посвідчення, з питань здійснення інспекційних перевірок, складання за їх результатами протоколів про правопорушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та інструктаж з техніки безпеки.
Громадські інспектори працюють у тісній взаємодії з відповідними місцевими державними адміністраціями, які призначили їх і видали посвідчення громадського інспектора благоустрою населених пунктів, іншими державними органами, які здійснюють контроль за станом та утриманням об'єктів благоустрою населених пунктів.
Кожний громадський інспектор закріплюється за відділом або сектором відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань житлово-комунального господарства, до відання якого належать питання з благоустрою населеного пункту, сфера діяльності яких збігається з галузевим напрямком діяльності громадського інспектора.
Керівник структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації, за яким закріплений громадський інспектор:
надає йому практичну і методичну допомогу з питань здійснення громадського контролю за додержанням законодавства у сфері благоустрою та Правил благоустрою території населеного пункту;
координує його діяльність;