Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах

Діагностичні критерії:

1. Скарлатина - стрептококова інфекція, що супроводжується лихоманкою, тонзилітом, регіонарним лімфаденітом і точечной екзантемой.

2. Джерелом інфекції є хворой на скарлатину з перших годин захворювання. Шлях передачі - повітряно-краплинний.

3. Інкубаційний період має тривалість від 1 до 12 днів (частіше 2-7 днів), але іноді може коротшати до декількох годин.

4. Характерною рисою скарлатини є швидке виникнення всіх основних ознак хвороби:

- інтоксикація виявляється підвищенням температури, погіршенням самопочуття, головним болем, відмовленням від їжі, нерідко виникає блювота;

- с перших годин хвороби виникають скарги на біль у горлі, з'являється гіперемія мигдалин, м'якого піднебіння, точечна червона енантема на м'якому і твердому піднебінні, іноді з петехеальними елементами; при важких формах хвороби ангіна може бути лакунарно-фоллікулярною або некротичною;

відзначається збільшення і болісність регіонарних лімфатичних вузлів;

- на 1-2-гу добу захворювання майже одночасно по всьому тілу з'являється висипка, що найяскравіше виражена в пахових і ліктьових згинах, унизу живота, на бічних поверхнях грудної клітки й у пахвових западинах, у підколінних ямках; сип має вигляд мілкоточечних елементів, густо розташованих на гіперемійованій шкірі ( "шагренева шкіра");

- характерні для скарлатини білий носогубний трикутник, що яскраво виділяється на фоні гіперемійованій шкіри обличчя, темно-червоний колір шкірних складок, де виявляються точечні крововиливи (петехії);

- зазначена симптоматика досягає максимуму на 2-3-тю добу захворювання і поступово зникає протягом декількох доб.

5. По клінічному перебігу розрізняють типові, атипові і рудиментарні (найлегкі) форми; по важкості стану - легкі, середньої важкості і важкі (токсична, септична і токсично-септична) форми.

Медична допомога:

1. Госпіталізації підлягають діти з важкими й ускладненими формами скарлатини.

2. При синдромі гіперпірексії - Парацетамол 10-15 мг/кг або Ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або Ацелізін 0,1-0,2 мл/рік життя або 50% розчин Анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя внутрім'язово або внутрівенно.

3. Про усі випадки захворювання невідкладно інформується СЕС за місцем проживання (перебування) хворої дитини.

Діагностичні критерії:

Характеризується сполученням явищ інтоксикації і колітного синдрому. Виявляється в стертої, легкої, середньої важкості і важкої формах:

- при стертій формі температура звичайно залишається нормальною, порушення самопочуття мало виражено, кишкові розлади короткочасні, стул робиться частішим до 2-3-х разів на добу, кашкоподібний, не містить патологічних домішок;

- легка форма характеризується невеликим підвищенням температури, симптоми інтоксикації слабо виражені; у першу добу захворювання стул робиться частішим до 10 разів, у наступні дні число дефекацій звичайне, випорожнення рідкі, нерясні, містять домішки слизу, можливо слабко виражені тенезми та спастичні скорочення сигмовидної кишки;

- форма середньої важкості перебігає з токсикозом у вигляді лихоманки до 38-39 град. С, повторної блювоти, істотного погіршення самопочуття (головний біль, сонливість, анорексія); кількість дефекацій збільшена до 15 разів на добу, випорожнення складаються зі слизу з прожилками крові, виражені тенезми і болі в животі, сигмовидна кишка пальпутьєся у виді тонкого тяжа;

- важка форма характеризується нейротоксикозом, гіпертермією, багаторазовою блювотою, сонливістю, можлива втрата свідомості і судороги, сердечно судинні порушення (тахікардія, глухість серцевих тонів, зниження АД); випорожнення слизові, не містять калових домішок, багато грудок слизу, змішаних із кров'ю, часті тенезми, сигмовидна кишка спастично скорочена, можливе зіяння анального отвору.

Діагностичні критерії:

Перебігає у вигляді локалізованих (гастроентероколітичних) і генералізованих форм:

- при локалізованій формі можливий розвиток гастриту, гастроентериту, гастроентероколіту, ентеріту, ентероколіту і коліту; кожна форма відрізняється деякими особливостями клініки; найчастіше розвиваються клініка гастроентероколіту, ентероколіту, гастроентеріту, що виявляються блювотою, болями в животі, колітичним синдромом, незначною лихоманкою, головним болем, відчуттям розбитості;

- генералізована форма протікає з діареєю і вираженими явищами інтоксикації: лихоманка може продовжуватися до 2-х тижнів, має римітіррующий характер, іноді захворювання в дітей (особливо раннього віку) протікає в септичній формі з розвитком абсцедуючій пневмонії, гнійного менінгіту, остеоміеліту;

- при субклінічних формах захворювання протікає легко, часто залишається непоміченим.

Діагностичні критерії:

Група гострих кишкових інфекцій, що викликаються патогенними для людини кишковими паличками і протікають з гастроінтестінальною симптоматикою, характер якої залежить від виду збудника.

- Ентеротоксигенний ешеріхіоз (холероподібний) починається гостро з нездужання, слабості, нудоти. З'являються схваткоподібні болі в животі, блювота, пронос. Стул рідкий, водянистий. Лихоманка часто відсутня. Тривалість дисфункції кишечнику не більш 3-4 днів.

- Ентероінвазивний ешеріхіоз (дизентерієподібний). Початок гострий, ознаки інтоксикації не виражені. У стулі виявляються патологічні домішки слизу і крові. Блювота буває рідко.

Захворювання протікає 5-7 днів.

- Ентеропатогенний ешеріхіоз. Початок гострий - озноб, гіпертермія, нечаста блювота, рідкий частий стул. Спочатку в стулі присутні неперетравлені грудочки їжі, потім стул стає водянистим, пінистим, жовтого або жовтогарячого кольору, може бути жовтувато-зеленого кольору. Рідко присутні домішки слизу і крові. Тривалість хвороби 3-7 днів.

- Ентерогеморрагічний ешеріхіоз. Характерний гострий початок, схваткоподібні болі по всьому животі, стул водянистий, потім з'являються ознаки гемоколіту. Інтоксикація протікає із субфебрільною або нормальною температурою. У важких випадках ускладнюється гемолітико-уремічним синдромом.

Діагностичні критерії:

Гострі захворювання, які викликані умовно-патогенними бактеріями, здатними продукувати екзотоксіни в харчових продуктах, перебігають з явищами гастриту, гастроентеріту, порушеннями водно-електролітного обміну.

* початок захворювання гострий - з'являється нудота і блювота, потім виникає частий рідкий водянистий стул без патологічних домішок.

* при першому типі плину захворювання блювота і діарея протікають без больового синдрому і ознак інтоксикації.

* при другому типі захворювання виникають схваткоподібні болі в животі, гіпертермічний синдром.

Діагностичні критерії:

Інфекційне захворювання, що характеризуються переважною поразкою печінки, інтоксикацією і протікає з жовтяницею або без неї.

- розрізняють гепатити типу А и типу В, викликані різними вірусами; джерелами зараження є хвора людина, шляхи передачі при гепатиті типу А - фекально-оральний (не виключається парентеральний і повітряно-краплинний), типу В - парентеральний (гемотрансфузії, ін'єкції, забруднені інструменти, кров хворого);

- клінічні прояви захворювань гепатитом типу А и В мають значну подібність і ряд розходжень; на підставі важкості клінічних проявів розрізняють легку, середньої важкості, важку форми і так називаний фульмінантний гепатит (блискавична форма, токсична дистрофія печінки);

- інкубаційний період при гепатиті типу А триває до 6 тижнів, при типі В - до 6 місяців;

- преджовтушний період гепатиту типу А триває від 3 до 10 днів, захворювання розвивається гостро, з'являються нудота, блювота, болі в животі, рідкий стул, іноді підвищення температури до фебрильного рівня, поступово наростають ознаки інтоксикації, біль починає локалізуватися в правому підребер'ї;

- преджовтушний період гепатиту типу В триває також 3-10 днів, характеризується поступовим початком і частим розвитком позапечінкових проявів (шкірні висипки, артралгії, міалгії, що нагадують сироваткову хворобу); наприкінці періоду пальпується щільна хвороблива печінка і іноді селезінка, незабаром стає темною насиченою сеча, стул знебарвлюється (кольору білої глини);

- жовтяничний період обох типів гепатиту триває від 3 до 4 тижнів, але може бути більш тривалим; характеризується появою жовтяниці різної інтенсивності з поступовим її прогресуванням, інтенсивність жовтяниці і ступінь збільшення печінки пропорційний важкості поразки печінки; наростають симптоми інтоксикації;

- розрізняють циклічний, ациклічний плин, безжовтяничну і субклінічну форми гепатитів.

Медична допомога:

1. Кожна з гострих кишкових інфекцій супроводжується явищами дегідратації, якщо вона супроводжується рясним стулом і блювотою. Значні втрати води приводять до дефіциту ОЦК, порушенню мікроциркуляції і втраті електролітів, що найчастіше виявляються клінікою гіповолемічного шоку.

2. Обсяг медичної допомоги при кишкових інфекціях залежить від важкості захворювання, віку дитини, виразності дегідратації.

3. При явищах вираженої дегідратації - інфузіонна терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0,9% розчин натрію хлориту в співвідношенні 1:1) з темпом 15-20 мл/кг/година.

4. При явищах гіповолемічного шоку - див. протокол "гіповолемічний шок."

5. При підозрі на харчову токсикоінфекцію - промивання шлунка 0,1% розчином перманганату калію, уведення ентеросорбенту - активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або Белосорб 2-5 таблеток, або Поліфепан 0,1-0,3 г/кг або 5% розчин Ентеродезу 10-50 мл.

6. Госпіталізація показана при важких і ускладнених формах захворювань до інфекційного стаціонару.

Діагностичні критерії:

1. Виникає внаслідок рясної, частої блювоти або профузного проносу, посиленого потовідділення.

2. Суха шкіра, знижений тургор тканин, слизові оболонки сухі, очні яблука запалі, знижений діурез, може бути гіпертермія, при важкому стані - порушення свідомості.

3. Ступінь дегідратації:

Розрізняють три ступені ексикозу в залежності від дефіциту маси тіла дитини:

4.Клінічні ознаки дегідратації.

Визначення ступеня дегідратації у дитин по клінічних симптомах

Медична допомога:

1. При токсикозі з ексикозом I-II ступеню виконується оральна регідратація в обсязі 50-100 мл/кг маси тіла Оралітом або Регідроном, або Глюкосаланом, або кип'яченою водою протягом 4-6 годин. При відсутності ефекту - див. пункт 2.

2. При токсикозі з ексикозом III ступеня - внутрішньовенна інфузія 5% глюкози з 0,9% NaCl або розчином Рінгера (1:1) зі швидкістю 10-20 мл/кг за годину.

3. Госпіталізація при токсикозі I-II ступеня виконується до профільного відділення, при III ступеня - до ВІТ, на ношах в положенні лежачи.

Діагностичні критерії:

1. Нейротоксикоз - важка форма енцефалічної реакції внаслідок інфекційного і токсичного ушкодження ЦНС. Часто виникає при респіраторних вірусних захворюваннях (грип, аденовірусна інфекція й ін.), пневмонії, гострих кишкових інфекціях (дизентерія, харчова токсикоінфекція й ін.).

2. Клінічні прояви: гіпертермія, порушення свідомості, менінгеальні явища, судоми.

Медична допомога:

1. При гіпертермічному синдромі - Парацетамол 10-15 мг/кг або Ібупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або Ацелізін 0,1-0,2 мл/рік життя або 50% розчин Анальгіну в дозі 0,1 мл/рік життя внутрім'язово або внутрівенно.

2. При менінгеальному синдромі - преднізолон 2-3 мг/кг внутрівенно або внутрім'язово, лазікс 1-3 мг/кг внутрівенно або внутрім'язово.

3. При судомах - бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,2-0,5 мг/кг внутрівенно повільно, лазікс 1-3 мг/кг внутрівенно, преднізолон 2-3 мг/кг внутрівенно.

4. Госпіталізація до ВІТ.

Діагностичні критерії:

1. Поліетиологічний синдром, в основі якого лежить тромботична мікроангіопатія. Розвитку ГУС найчастіше передують кишкові інфекції (шигелли, сальмонелли, ріккетсії, ієрсінії й ін.) і респіраторні захворювання (віруси Коксакі й ЕСНО, грип, аденовіруси й ін.).

2. Для ГУС характерна тріада симптомів : гемолітична анемія, тромбоцитопенія і гостре порушення функції нирок. Клінічна картина ГУС найчастіше з'являється на 3-6 день попереднього захворювання.

3. ГУС характеризується погіршенням загального стану, млявістю, раптовою появою різкої блідості шкірних покривів з іктеричним відтінком, може відзначатися геморрагічний синдром у виді петехіальної висипки, екхімозів, гемоколіту, носових і шлункових кровотеч. Спостерігається зниження діурезу і поява набряків. Відзначається гепатоспленомегалія, часто виражений абдомінальний синдром. У дітей раннього віку можуть бути судороги.

Медична допомога:

1. Оксигенотерапія з подачею 100% кисню з темпом 10-12 л/хв.

2.Інфузіона терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0,9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) з темпом 5-10 мл/кг/година з наступним уведенням фуросеміду (лазиксу) в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

3. При судомному синдромі - внутрівенно бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,3-0,5 мг/кг.

4. Термінова госпіталізація до ВІТ або відділення гострого гемодіалізу.

Діагностичні критерії:

1. Гостре захворювання, що виявляється токсичною поразкою головного мозку і жировою дегенерацією внутрішніх органів, переважно печінки і нирок. Причинами виникнення захворювання можуть бути вірусні інфекції (грип, вітряна віспа, ентеровірусна інфекція й ін.), токсичний вплив деяких хімічних речовин (пестициди, ФОЗ і ін., отрути комах) і лікарських препаратів (саліцилати, тетрацикліни, препарати вісмуту й ін.), уроджені і придбані порушення обміну речовин (дефект метаболізму аміаку, утворення сечовини, дефекти окислювання жирних кислот та ін.).

2. Характерний продромальний період у виді гострого респіраторного захворювання або кишкової інфекції, що триває кілька днів.

3. Клінічні прояви: раптова неприборкана блювота, петехіальний сип або екхімози на шкірі, помірна гіпертермія наростаючої поразки ЦНС (змінюється поводження хворого, дезорієнтація, порушення свідомості, судоми), гепатомегалія, зниження діурезу.

Медична допомога.

1. Оксигенотерапія з подачею 100% кисню в кількості 10-12 л/хв.

2. Інфузійна терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0,9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) зі швидкістю 5-10 мл/кг за годину.

3. При судомному синдромі - внутрівенно бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,3-0,5 мг/кг із наступним введенням фуросеміду (лазиксу) в дозі 1-3 мг/кг внутрівенно або внутрім'язово.

4. При мозковій комі II-III ст. - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інтубація трахеї і переведення хворого на ШВЛ.

5. Термінова госпіталізація до ВІТ.

Діагностичні критерії:

1. Відноситься до розряду харчових інтоксикацій бактеріального походження, компонентом якого є також токсин збудника, що розмножується (палички ботулінусу)

2. Основною причиною виникнення є вживання продуктів домашнього консервування (солона і вялена риба, гриби в герметично закритих банках, овочеві і фруктові консерви, м'ясні продукти, особливо зі свинини). Нерідко спостерігаються групові спалахи захворювання.

3. Захворювання протікає украй важко, летальність від ботулізму досягає 77%.

4. Інкубаційний період частіше складає 18-24 години і тем коротший, чим більше доза токсину.

5. Розрізняють три варіанти початку захворювання:

- діспептичні явища - сухість у роті, рідше - гіперсалівація, дісфагія, спастичні болі в кишечнику, іноді явища гастроентероколіту;

- розладу зору - зниження гостроти, неправильна форма зіниць, млява реакція на світло або повну відсутність її, анізокорія, міоз або мідріаз, діплопія, ністагм;

- бульбарний синдром - порушення подиху, розлад ковтання, артикуляції, фонації, серцевій діяльності.

6. По мірі прогресування захворювання з'являються осиплість і гугнявий відтінок голосу, афонія, іноді параліч глоткової мускулатури і м'якого ньоба.

7. Розвивається парез дихальної мускулатури, зупинка подиху може відбуватися гостро.

Медична допомога:

1. Заходом вищої терміновості є міри, спрямовані на ранню нейтралізацію ботулінотоксіну: повторні промивання шлунка розчином калію перманганату й очисні клізми, уведення ентеросорбенту - активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або Белосорб 2-5 таблеток, або 5% розчин Ентеродезу 10-50 мл.

2. При наявності сироватки - внутрішньовенне введення половинної дози типів А,З, Е по 50000 МЕ й У - 25000 МЕ, інша половина уводиться внутрім'язово.

3. Одночасно застосовується анатоксин по 0,5 мл кожного типу, сумарна доза - 2 мл.

4. При дихальних розладах ШВЛ масочним способом, але переважніше, після попередньої премедікаці 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інтубація та ШВЛ.

5. При порушеннях гемодінаміки - інфузія сольових розчинів в дозі 20 мл/кг за годину або препаратів ГЄК 4-6 мл/кг/година. Симптоматична терапія.

6. Госпіталізація до ВІТ (зберегти для аналізу промивні води).

Діагностичні критерії:

1. Гостре інфекційне захворювання, що перебігає з місцевим фібринозним запаленням, переважно мигдалин, характеризується токсичною поразкою серцево-судинної і нервової систем.

2. Збудником є паличка Лефлера, джерелом інфекції - хвора людина або носій, шлях передачі - повітряно-краплинний, але може бути і контактний.

3. Клінічні прояви дифтерії визначаються локалізацією процесу, його поширеністю, токсикогенністю штаму збудника, реактивністю організму, наявністю супутньої патології:

- субклінічна форма характеризується відсутністю симптомів інтоксикації, незначними місцевими змінами, можливим розвитком типових для дифтерії неважких ускладнень;

- легкий перебіг захворювання виявляється незначною інтоксикацією, загальною слабістю, субфебрильною температурою, локальними катаральними змінами, рідше - островковими або плівчатими;

- перебіг середньої тяжкості починається гостро, характеризується помірковано вираженою інтоксикацією, загальною слабістю і стомлюваністю, головним болем, помірним болем у горлі, більш високою температурою; у ротоглотці нальоти носять плівчатий характер, набряклість у підщелепній області;

- важкий перебіг виявляється гострим початком з вираженими симптомами загальної інтоксикації, утрудненням подиху, блідістю шкіри, ціанозом губ і нігтьових фаланг пальців; тони серця глухі, тахікардія, аритмії; набряк підщелепної області поширюється на шию; нальоти розповсюджені, стуляються мигдалини, у першу добу хвороби нальоти легко знімаються шпателем; ознаки важкого міокардиту, нефрозо-нефріту з переходом до ГПН, бульбарні порушення, ДВС-синдром;

- гіпертоксична форма характеризується клінікою попередньої форми, але розвивається дуже швидко, смерть хворого може наступити в 1-шій добі захворювання.

Медична допомога:

1. Оцінити переважаючий клінічний синдром: ларинготрахеїт, справжній круп, міокардит.

2. При частковій обструкції дихальних шляхів, що супроводжується ГДН I-II ст. - інгаляція зволоженого 100% кисню, преднізолон 1-3 мг/кг, еуфілін 2.4% 1-3 мг/кг внутрівенно, фуросемід (лазикс) 1-3 мг/кг внутрівенно.

3. При обструкції, що супроводжується ГДН II-III ст. - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфат 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інтубація трахеї, ШВЛ, при неможливості - ургентна крико-конікотомія.

4. При брадикардії на фоні дифтерійного міокардиту, що супроводжується клінікою шоку - сольові ізотонічні розчини в дозі 10-15 мл/кг або препарати ГЕК 4-6 мл/кг за годину, атропін у вікових дозах.

5. Госпіталізація: при частковій обструкції і відсутності ознак ДН - до інфекційного відділення, при ДН II-III ст. - до ВІТ для інфекційних хворих.

Міри особистої безпеки

1. Профілактичні щеплення за схемою.

2. Працювати у ватно-марлевій масці, при відсутності - прополоскати ротову порожнину 70% етиловим спиртом.

3. При влученні інфекції в очі під час кашлю хворого - закапати розчин сульфацил-натрія (альбуцид) у кон'юктивальний мішок.

Діагностичні критерії:

1. Правець - гостре інфекційне захворювання, характеризується токсичною поразкою нервової системи, виявляється тонічними судорогами. Збудником захворювання є анаеробна спороутворююча паличка Clostridium tetani.

2. Вхідними воротами є рани або інші ушкодження шкіри і слизових оболонок, у тому числі - опіки, відмороження, потертості, кримінальні аборти, пупочная ранка у немовлят.

3. Важкість захворювання і його прогноз визначає тривалість інкубаційного періоду, найбільша летальність спостерігається при тривалості інкубації до 9 діб.

4. Для генералізованого правця характерна "класична" тріада: тризм жувальної мускулатури, "сардінічна посмішка" і дісфагія.

5. Патологічний процес захоплює м'язів спини, живота і кінцівок. З'являється ригідність потиличних м'язів, хворобливі судорожні приступи стають більш інтенсивними, виникають не тільки у відповідь на найменші зовнішні подразники, але й спонтанно. У термінальній стадії захворювання хворий знаходиться в стані опістотонуса - вигнуте положення тулуба з опорою на потилицю і п'яти.

6. Під час тетанічних судорог можуть відбуватися розриви м'язів і компресійні переломи хребта.

7. Розвиваються глибокі дихальні розлади і серцево-судинна декомпенсація. На висоті судорожного приступу виникає смертельна зупинка подиху (асфіктичний криз).

8. Свідомість цілком збережена і порушується тільки в термінальній стадії захворювання.

Медична допомога:

1. Заходом вищої терміновості є ефективна противосудомна терапія:

- при правці I (легкого) і II (середнього) ступеня важкості з інкубаційним періодом більш 2 тижнів судоми купіруються помірними дозами бензодіазепінов (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,2-0,3 мг/кг внутрім'язово.

- при правці III (важкого) ступеня з інкубаційним періодом 9-14 днів необхідні максимально великі дози бензодіазепінов (седуксен, реланіум, диазепам, сибазон) у дозі 0,3-0,8 мг/кг внутрівенно, при неефективності - 1% тіопентал в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно;

- при правці IV (украй важкого) ступеня з інкубаційним періодом до 7-8 днів єдиним ефективним засобом є міорелаксанти і ШВЛ.

2. Визначальною для противосудомної терапії є частота і сила приступів, ступінь ОДН, стан гемодінаміки.

3. У средньо тяжких і тяжких випадках після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфат 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, необхідна ендотрахеальна інтубація і переведення на ШВЛ, при неможливості - ургентна крико-конікотомія.

4. Максимально відгородити хворого від зовнішніх подразників, усі маніпуляції робити під наркозом!

5. Термінова госпіталізація до інфекційного відділення, а при порушеннях подиху - до ВІТ.

Діагностичні критерії:

1. Необхідно розрізняти психогенні шокові реакції і гостро виникаючі реактивні психози, у тому числі - при стресових ситуаціях.

2. Психогенні шокові реакції (ПШР) виникають раптово на сильні стресові подразники, перебіг їх короткочасний.

3. ПШР протікають у формі психогенного ступору (ПС) і психогенних афективних реакцій (ПАР). Для ПС характерно: рухова загальмованість до повної зупинки рухів. На обличчі яскраво виражена маска страху. Відсутність реакції на явну небезпеку, відсутність контакту з оточуючими.

4. Для ПАР характерно: виражена афективність страху, рухове порушення, некориговані поведінкові реакції.

Медична допомога:

1. В залежності від форми ПШР або ПАР хворі повинні бути ізольовані від впливу стресу.

2. При агресивності або психомоторному порушенні робиться м'яка фіксація хворих.

3. Для купировання психомоторного порушення вводяться бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) у дозі 0,3-0,5 мг/кг внутрівенно, при неефективності - тіопентал 1% в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

4. Госпіталізація до спеціалізованого відділення.