Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Токсикологія"

- введення антидотів.

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів.

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Летальна доза ізопропанола при пероральному потраплянні до організму становить 100-240 мл.

Рівень смертельної концентрації в крові коливається в межах від 0,04 мг/л до 4,4 мг/л. Токсичним продуктом біотрансформації є ацетон.

1. Діагностичні критерії:

- можливість вживання постраждалим ізопропанола за даними анамнезу;

- наявність характерного запаху від хворого спирту та ацетону;

- наявність гіпотензії, гіпотермії;

- порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, пронос);

- порушення діяльності ЦНС (швидке виникнення коматозного стану, судом);

- порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

- виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав напій водночас з потерпілим.

2. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння: характерними змінами у лабораторних дослідженнях будуть такі ж самі, що й при отруєнні метанолом. Відмінністю є необхідність визначення рівня ізопропанола та ацетону у крові та сечі постраждалого.

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

3.4. Антидотна терапія:

- Етанол в/в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30%) етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1 г/л протягом 2-5 діб до повного виведення метанолу з організму;

- супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

NB. Діалізні методи лікування проводяться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

4. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

5. Умови надання медико-санітарної допомоги:

5.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

5.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

5.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів.

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму - сірковуглець та діетілтіокарбаміди. Слід розрізняти моно отруєння тетурамом та специфічну "тетурам-етанолову" реакцію.

1. Клінічні періоди отруєння тетурамом

1.1. Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).

1.2. Період розгорнутих проявів (глибокі порушення функції ЦНС та ССС; зниження м'язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної нейропатії, порушення функції печінки).

1.3. Період виходу (припадає на 7-14 добу після однократного прийому).

2. Клінічні періоди "тетурам-етанолової" реакції

2.1. Період гострої "реакції" (розгортається миттєво - за 5-10 хвилин, триває 2-3 години та характеризується інтенсивним головним болем, диплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).

2.2. Період виходу (за позитивним перебігом - починається з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).

3. Діагностичні критерії:

- можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом;

- порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

- наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.

4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- проводяться загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано;

- визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутність в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині;

- визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.

5. Лікування

5.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

5.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

5.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

5.4. Специфічна терапія:

- препаратом вибору вазопресорів має бути Норадреналін (початкова доза складає 0,1-0,2 мкг/кг/хв.).

- застосування Піридоксину у віковій дозі;

- застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі;

- введення Унітіолу в дозі 0,3 мл/кг;

- пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепато-інтестінальної рециркуляції тетураму).

6. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, печінкових, ниркових та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

7. Умови надання медико-санітарної допомоги:

7.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

7.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

7.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Клінічні періоди захворювання

1.1. Токсикогенний:

- період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох годин до 2-3 діб;

- період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

- порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2-5 діб після вживання речовини, яка викликала отруєння;

2.3. Клінічна діагностика:

- гіпотермія або блідість шкіри;

- розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- порушення функції ШКТ;

- порушення діяльності серцево-судинної системи;

- порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);

- центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

4. Лікування:

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Клінічні періоди захворювання

1.1. Токсикогенний:

- період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох діб до 3 міс.;

- період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

- порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом від 2 діб до 2-3 тижнів після вживання речовини, яка викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

- можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- можливі порушення функції ШКТ;

- можливі порушення печінкових функцій;

- можливі порушення ниркових функцій;

- можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

- порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);

- можливі центральні порушення дихання;

- можливі порушення волосяного покриву голови, брів.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

- порушення печінкових проб у БАК;

- порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

- підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

- при отруєннях препаратами заліза - Дефероксамін в дозі 15 мг/кг/год. (максимальна добова доза 6 г), в/м.

- при отруєнні солями важких металів - Унітіол 5% в дозі 10 мл (в/в, в зонд, в/м).

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 7-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Клінічні прояви отруєння

1.1. Середнього ступеню важкості - загальна слабість, запаморочення, порушення слуху, нудота, блювота, біль у епігастрії, задишка, посилене серцебиття.

1.2. Важкого ступеню - гіпотермія, ціаноз слизуватих оболонок, порушення свідомості, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, тахікардія, пульс слабкого наповнення, артеріальна гіпотензія, набряк легень.

1.3. Можливий розвиток периферичних набряків, геморагічної висипки, шлункової кровотечі.

2. Діагностичні критерії:

- токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з хімічною речовиною);

- при наявності опікових властивостей хімічної речовини, прояви гострого подразнення органів - шляхів її надходження до організму людини (очей, ротової порожнини, дихальних шляхів та ін.);

- можливі гострі порушення вітальних функцій;

- можливі виникнення кровотеч.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- позитивний аналіз калу на зміст доміси крові;

- підвищення рівню метгемоглобіну в крові;

- підвищення рівню метгемоглобіну в крові;

- можливі підвищення рівнів АЛТ, АСТ, білірубіну в крові.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

4.4. Антидотна терапія:

- (при отруєннях метгемоглобінутворюючими сполуками) - Метиленовий синій 1% розчину в дозі 1-2 мг/кг в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг на добу.

- Тіосульфат натрію у дозі 25 мг/кг в/в.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печінково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, зниження нефрологічних порушень, периферичних набряків) протягом 3-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Клінічні періоди захворювання

1.1. Токсикогенний:

- період резорбції триває, в середньому, від декількох год. до 2 діб;

- період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

- порушення функцій дихальної системи або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом першої доби після контакту з речовиною, яка викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

- можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- можливі порушення функції дихання;

- можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

- можливі порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);

- можливі центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного та респіраторного ацидозу);

- порушення печінкових проб у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло (додаток 2).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

- підвищення лужного балансу плазми крові;

- гіпербарична оксигенація;

- за показаннями - ШВЛ;

- Цитохром С;

- синдромна терапія (антибіотики, бронхолітики, вітаміни групи B, C).

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5-9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота.

Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80-100 мл.

Смертельна концентрація у крові постраждалого - 0,5 г/л.

1. Клінічні стадії отруєння

1.1. Перша стадія (період початкових змін 10-12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).

1.2. Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12-36 годин).

1.3. Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24-72 годин після отруєння).

2. Діагностичні критерії: аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та токсичної нефропатії.

2.1. Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого етиленгліколю;

- порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання етиленгліколю;

- порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1 годину, так й на 2 добу після отруєння);

- однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали етиленгліколь водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з етиленгліколем.

2.2. Клінічна діагностика:

- гіпотермія або блідість шкіри;

- розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- порушення функції ШКТ;

- порушення діяльності серцево-судинної системи;

- порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);

- центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

- виявлення етиленгліколю та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

4.4. Антидотна терапія:

- введення Етанолу в/в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу двічі на добу;

- водночас з Етанолом призначається розчин 10% Кальцію глюконату (або хлориду) по 10-20 мл двічі на добу.

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться зі залуженням сечі (при збереженні видільної функції нирок). Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів.

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Клінічні періоди захворювання

1.1. Токсикогенний:

- період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох год. до 2-3 діб;

- період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

- дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

- скарги на порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому.

2.2. Клінічна діагностика:

- можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

- можливі порушення функції ШКТ;

- можливі порушення печінкових функцій;

- можливі порушення ниркових функцій;

- можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

- можливі порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

- підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

- порушення печінкових проб у БАК;

- порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

- підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: при наявності та за умов ідентифікації токсичного чинника.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5-9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів;

- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

1. Гастро-ентеротропної дії.

2. Нейро-вегетотропної дії.

3. Гепато-нефротропної дії.

1. Клінічні періоди захворювання

1.1. Латентний період триває, в середньому, близько 2-4 год.

1.2. Гастро-інтестінальний період починається, як правило, через 2-4 год., і досягає максимуму клінічних проявів протягом 6-8 год. від моменту вживання грибів.

1.3. Період виходу припадає на 2-3 добу від моменту вживання грибів.

2. Діагностичні критерії:

- сезонність (отруєння реєструються протягом усього року, незалежно від сезону, проте більшість випадків отруєнь цими грибами припадає на другу половину літа та першу половину осені. Оскільки ці гриби можуть бути висушені та законсервовані, отже отруєння ними спостерігаються і взимку, і навесні;

- контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний);

- порушення функцій ШКТ в перші 24 години (переважно в перші 4-6 годин) після вживання грибів;

- однотипність виникнення скарг в інших людей, які вживали гриби водночас з постраждалим, продовж перших 24 годин після контакту з грибами;

- тривалість гастро-інтестінальних порушень від 24 до 72 год.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами та інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння

- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

- порушення рівню електролітів у БАК;

- підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

NB. Тривалість водного навантаження відповідає термінам часу тривалості гастро-інтестінальних порушень, виразності і динаміці синдрому токсико-ексикозу. Заходи ситуаційної та коригувальної терапії при отруєннях грибними токсинами гастро-ентеротропної дії, в основному, спрямовуються на лікування синдрому токсико-ексикозу та порушень електролітного балансу. Вони мають строго індивідуальний характер. Призначення їх може бути обґрунтовано виникненням клініко-лабораторних симптомів та синдромів у постраждалих.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних порушень та зниження виразності проявів синдрому токсико-ексикозу протягом 2-4 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

- введення антидотів.

- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);