- при судомах: барбітурати (Гексенал, Тіопентал натрію та ін.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;
- коферментні форми вітамінів групи B в/в (у вікових дозах);
- при низькому артеріальному тиску - інфузія плазмозамісних розчинів (Рефортан або Реосорбілакт, або ін.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності - розчин Норадреналіну в дозі 0,5-5,0 мг/кг/хв.;
- методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.
4.5. Лікування постраждалих у періоді токсичного гепатиту:
- інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);
- Ліпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;
- препарати гепатопротекторної дії (у віковій дозі);
- Лактулоза (у віковій дозі);
- глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л - 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л - 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л - 15-20 мг/кг на добу;
- при затримці діурезу - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- Вітамін E (у віковій дозі);
- інгібітори протеолізу: Контрикал в дозі 1 тис. од./кг на добу.
4.6. Лікування постраждалих у періоді виходу:
- препарати гепатопротекторної дії;
- відновлююча терапія.
5. Критерії ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ
Класифікація барбітуратів по тривалості часу дії:
1. Барбітурати середньої тривалості дії - барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал.
2. Барбітурати тривалої дії - барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).
I. Отруєння барбітуратами середньої тривалості дії (барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал)
1. Клінічні прояви отруєння
1.1. Латентний період триває, в середньому, до 10-30 хвилин від моменту вживання препарату.
1.2. Період порушень діяльності ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 30 хвилин від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:
I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.
II стадія (поверхнева кома) - хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38-39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.
III стадія (глибока кома) - мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, відсутні корнеальний, кахлевий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гіпотермія, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардія, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.
IV стадія (пробудження) - відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.
1.3. Період порушень діяльності печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).
1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату і триває до кількох місяців.
2. Діагностичні критерії:
- токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);
- токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);
- тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;
- порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:
- I стадія (засипання);
- II стадія (поверхнева кома);
- III стадія (глибока кома);
- IV стадія (пробудження);
- тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 30 хвилин від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб;
- порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у періоді розгорнутих проявів отруєння;
- послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);
- можливі зміни на ЕКГ - подовження QT, негативний зубець T;
- зміни на ЕЕГ - безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкопенія в ЗАК;
- підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, лужних фосфатаз у БАК;
- порушення рівню електролітів (K, Na, Ca, Cl) у БАК;
- знижений лужний баланс крові;
- визначення концентрації барбітуратів в крові.
4. Лікування:
4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):
- підвищення лужного балансу плазми крові.
4.4. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):
- Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0,9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.
4.5. Лікування постраждалих у періоді токсичної енцефалопатії:
- оксигенотерапія з подачею 100% кисню;
- при глибокій комі - інтубація трахеї та проведення ШВЛ;
- при глибокій комі - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- коферментні форми вітамінів групи B в/в (у вікових дозах);
- при низькому артеріальному тиску - інфузія плазмозамісних розчинів (Рефортан або Реосорбілакт, або ін.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності - розчин Норадреналіну в дозі 0,5-5,0 мг/кг/хв.;
- методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.
4.6. Лікування постраждалих у періоді токсичного гепатиту:
- інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);
- Ліпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;
- препарати гепатопротекторної дії (у віковій дозі);
- Лактулоза (у віковій дозі);
- глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л - 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л - 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л - 15-20 мг/кг на добу;
- при затримці діурезу - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- Вітамін E (у віковій дозі);
- інгібітори протеолізу.
4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу:
- препарати гепатопротекторної дії;
- відновлююча терапія.
5. Критерії ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
II. Отруєння барбітуратами тривалої дії (барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал)
1. Клінічні прояви отруєння
1.1. Латентний період триває, в середньому, 1-1,5 години від моменту вживання препарату.
1.2. Період порушень діяльності ЦНС (токсична енцеф алопатія) починається через 1-1,5 години від моменту вживання препарату і триває до 5-7 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:
I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.
II стадія (поверхнева кома) - хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38-39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.
III стадія (глибока кома) - мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, відсутні корнеальний, кахлевий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гіпотермія, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардія, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.
IV стадія (пробудження) - відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.
1.3. Період порушень діяльності печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 3-5 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).
1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату і триває до кількох місяців.
2. Діагностичні критерії:
- токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);
- токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);
- тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;
- порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:
- I стадія (засипання);
- II стадія (поверхнева кома);
- III стадія (глибока кома);
- IV стадія (пробудження);
- тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-1,5 годин від моменту вживання препарату і триває до 5-7 діб;
- порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у періоді розгорнутих проявів отруєння;
- послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);
- можливі зміни на ЕКГ - подовження QT, негативний зубець T;
- зміни на ЕЕГ - безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкопенія в ЗАК;
- підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, лужних фосфатаз у БАК;
- порушення рівню електролітів (K, Na, Ca, Cl) у БАК;
- знижений лужний баланс крові;
- визначення концентрації барбітуратів в крові.
4. Лікування:
4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):
- підвищення лужного балансу плазми крові.
4.4. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):
- Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0,9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.
4.5. Лікування постраждалих у періоді токсичної енцефалопатії:
- оксигенотерапія з подачею 100% кисню;
- при глибокій комі - інтубація трахеї та проведення ШВЛ;
- при глибокій комі - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- коферментні форми вітамінів групи В в/в (у вікових дозах);
- при низькому артеріальному тиску - інфузія плазмозамісних розчинів (Рефортан або Реосорбілакт, або ін.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності - розчин Норадреналіну в дозі 0,5-5,0 мг/кг/хв.;
- методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.
4.6. Лікування постраждалих у періоді токсичного гепатиту:
- інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);
- Ліпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;
- препарати гепатопротекторної дії (у віковій дозі);
- Лактулоза (у віковій дозі);
- глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л - 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л - 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л - 15-20 мг/кг на добу.
- при затримці діурезу - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- Вітамін E (у віковій дозі);
- інгібітори протеолізу.
4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу:
- препарати гепатопротекторної дії;
- відновлююча терапія.
5. Критерії ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ СНОДІЙНИМИ ЛІКАМИ
Класифікація снодійних препаратів:
1. Снодійни препарати похідні бензодіазепіна - нітразепам (еуноктін, неозепам), метіквалон, Седуксен, сибазон та ін.
2. Снодійни препарати аліфатичного ряду - бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.
I. Отруєння снодійними препаратами похідними бензодіазепіна (нітразепам, ноксирон, метіквалон. Седуксен, сибазон, реланіум та ін.)
1. Клінічні прояви отруєння
1.1. Латентний період триває, в середньому, до 1 години від моменту вживання препарату.
1.2. Період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, іноді блювота).
1.3. Період порушень діяльності ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 2-3 години від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:
I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, іноді галюцинації, помірно розширені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.
II стадія (поверхнева кома) - хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, очні яблука фіксовані по центру, можливий легкий ністагм, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.
III стадія (глибока кома) - мідріаз, можлива анізокорія, відсутність реакції зіниць на світло, відсутні корнеальний, кахлевий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гіпотермія, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардія, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.
IV стадія (пробудження) - відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.
1.4. Період порушень діяльності печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).
1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату і триває до кількох місяців.
2. Діагностичні критерії:
- токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);
- токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);
- тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;
- період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, іноді блювота);
- порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:
- I стадія (засипання),
- II стадія (поверхнева кома),
- III стадія (глибока кома);
- IV стадія (пробудження);
- тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 2-3 годин від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб;
- порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у періоді розгорнутих проявів отруєння;
- послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту);
- зміни на ЕЕГ - безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;
- характерні циклічні зміни глибини коми та унілатеральні нефрологічні порушення.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкопенія в ЗАК;
- підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, лужних фосфатаз у БАК;
- порушення рівню електролітів (K, Na, Ca, Cl) у БАК;
- знижений лужний баланс крові.
4. Лікування:
4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):
- підвищення лужного балансу плазми крові.
4.4. Антидотна терапія:
- Флюмазеніл* або Анексат* в/в в дозі 100-300 мкг з 5-10 мл 0,9% NaCl в/в одноразово. Дозу можна повторювати, але не перевищувати 1-2 мг.
---------------
* - антидоти, що незареєстровані в Україні за станом 2004 року.
4.5. Лікування постраждалих у періоді токсичної енцефалопатії:
- оксигенотерапія з подачею 100% кисню;
- при глибокій комі - інтубація трахеї та проведення ШВЛ;
- при глибокій комі - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- коферментні форми вітамінів групи B в/в (у вікових дозах);
- при низькому артеріальному тиску - інфузія плазмозамісних розчинів (Рефортан або Реосорбілакт, або ін.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності - розчин Норадреналіну в дозі 0,5-5,0 мг/кг/хв.;
- методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.
4.6. Лікування постраждалих у періоді токсичного гепатиту та токсичного нефриту:
- інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);
- Ліпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;
- препарати гепатопротекторної дії (у віковій дозі);
- Лактулоза (у віковій дозі);
- глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л - 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л - 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л - 15-20 мг/кг на добу;
- при затримці діурезу - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- Вітамін E (у віковій дозі);
- інгібітори протеолізу.
4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу:
- препарати гепатопротекторної дії;
- відновлююча терапія.
5. Критерії ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки та нирок.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
II. Отруєння снодійними препаратами аліфатичного ряду (бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.)
1. Клінічні прояви отруєння
1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.
1.2. Період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1,5 годин від моменту вживання препарату (слинотеча, нудота, блювота).
1.3. Період порушень діяльності ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-2 години від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:
I стадія (засипання або збудження) - сонливість або психомоторне збудження, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.
II стадія (поверхнева кома) - хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.
III стадія (глибока кома) - мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, відсутні корнеальний, кахлевий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гіпотермія, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардія, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.
IV стадія (пробудження) - відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.
1.4. Період порушень діяльності печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).
1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату і триває до кількох місяців.
2. Діагностичні критерії:
- токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами).
- токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь).
- тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин.
- період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1,5 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, іноді блювота).
- порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:
- I стадія (засипання або збудження);
- II стадія (поверхнева кома);
- III стадія (глибока кома);
- IV стадія (пробудження);
- тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-2 годин від моменту вживання препарату і триває до 3-5 діб.
- порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у періоді розгорнутих проявів отруєння.
- послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту).
- зміни на ЕЕГ - безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкопенія в ЗАК;
- підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, лужних фосфатаз у БАК;
- порушення рівню електролітів (K, Na, Ca, Cl) у БАК;
- знижений лужний баланс крові.
4. Лікування:
4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):
- підвищення лужного балансу плазми крові.
4.4. Антидотна терапія: Флюмазеніл* в дозі 0,3-1,0 мг в/в одноразово.
---------------
* - антидоти, що незареєстровані в Україні за станом 2004 року.
4.5. Лікування постраждалих у періоді токсичної енцефалопатії:
- оксигенотерапія з подачею 100% кисню;
- при глибокій комі - інтубація трахеї та проведення ШВЛ;
- при глибокій комі - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- коферментні форми вітамінів групи B в/в (у вікових дозах);
- при низькому артеріальному тиску - інфузія плазмозамісних розчинів (Рефортан або Реосорбілакт, або ін.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності - розчин Норадреналіну в дозі 0,5-5,0 мг/кг/хв.;
- методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.
4.6. Лікування постраждалих у періоді токсичного гепатиту, токсичного нефриту:
- інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);
- Ліпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;
- препарати гепатопротекторної дії (у віковій дозі);
- Лактулоза (у віковій дозі);
- глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л - 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л - 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л - 15-20 мг/кг на добу;
- при затримці діурезу - обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;
- Вітамін E (у віковій дозі);
- інгібітори протеолізу.
4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу:
- препарати гепатопротекторної дії;
- відновлююча терапія.
5. Критерії ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки та нирок.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів;
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
| Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню | Р.О.Моісеєнко |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
03.07.2006 N 435
КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння
Код МКХ-10: Т51 "Токсична дія алкоголю"
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ
Код МКХ-10: Т51.0 "Отруєння етанолом"
Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості
1. Легкого ступеню - концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5%.
2. Середнього ступеню - концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.
3. Тяжкого ступеню - концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.
4. Алкогольна кома - концентрація етанолу в крові від 5% та більше.
Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6% є смертельною.
1. Клінічні стадії захворювання
1.1. Токсикогенний:
- період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові), триває, в середньому, близько 1,5 год.;
- період елімінації.
1.2. Соматогенний.
2. Діагностичні критерії:
- коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена);
- наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю;
- порушення функцій зовнішнього дихання;
- порушення функцій серцево-судинної діяльності.
3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;
- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;
- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;
- порушення рівню електролітів у БАК;
- підвищення рівню а-амілази крові у БАК;
- порушення КЛС (метаболічний ацидоз);
- зниження рівня глюкози крові (гіпоглікемія);
- наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.
4. Лікування:
4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
5. Критерії ефективності: стабілізація життєво-важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому протягом 1-6 діб лікування.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів.
- профільність відділення - терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.
6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);
- введення антидотів.
- профільність відділення - анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.
Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ МЕТАНОЛОМ
Код МКХ-10: Т51.1 "Отруєння метанолом".
Летальна доза метанолу при пероральному прийомі становить 30-100 мл.
Смертельна концентрація в крові - 0,4-1 г/л.
Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу - формальдегід та мурашина кислота.
1. Діагностичні критерії
1.1. Анамнестичні дані:
- дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого метанолу;
- порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання метанолу;
- порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1 годину, так й на 2 добу після отруєння);
- однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали алкогольний напій водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з метанолом.
1.2. Клінічна діагностика:
- гіпотермія або блідість шкіри;
- розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);
- порушення функції ШКТ;
- порушення діяльності серцево-судинної системи;
- порушення свідомості (в тяжких випадках - втрата свідомості, судоми);
- центральні порушення дихання.
2. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:
- лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;
- підвищення рівню гематокриту в ЗАК;
- помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;
- порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;
- підвищення рівню а-амілази крові у БАК;
- порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);
- виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.
3. Лікування:
3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).
3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2).
3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
3.4. Антидотна терапія:
- Етанол в/в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96 % етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1 г/л протягом 4-5 діб до повного виведення метанолу з організму;
- супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.
NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться зі залуженням сечі (при збереженні видільної функції нирок).
5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.
6. Умови надання медико-санітарної допомоги:
6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).
6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (додаток 2);
- загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);