Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти

Відповідно до статті 12 Закону України "Про екстрену медичну допомогу", постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1115 "Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу", наказу МОЗ України від 02 березня 2009 року № 132 "Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичкам надання першої невідкладної медичної допомоги", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2009 року за № 445/16461, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, з метою удосконалення підготовки осіб, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати домедичну допомогу, та з метою адаптації навчально-тренувальних програм до міжнародних стандартів надання невідкладної медичної допомоги, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити навчально-тренувальні програми трьох рівнів з підготовки осіб, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні надавати домедичну допомогу, що додаються.

2. Державному закладу "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України" забезпечити методичну допомогу з питань впровадження затверджених програм у навчально-тренувальних відділах (центрах) підготовки з надання домедичної допомоги.

3. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2009 року № 833 "Про удосконалення системи підготовки з надання першої невідкладної медичної допомоги".

4. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити виконання цього наказу.

5. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Підготовка немедичних працівників, професійні обов’язки яких пов’язані з наданням домедичної допомоги (далі - працівники), передбачає набуття теоретичних знань і оволодіння практичними навичками з надання першої невідкладної медичної допомоги (далі - першої допомоги).

2. Програми підготовки та відповідні програми підвищення кваліфікації розроблено з урахуванням основних вимог міжнародних програм "Основи підтримки життя", "Перший на місці події", "Професійна підтримка життя" щодо володіння працівників навичками надання першої допомоги трьох рівнів.

3. Програми підготовки та підвищення кваліфікації І, ІІ, ІІІ рівнів мають відповідно 8, 48, 120 навчальних годин.

Навчальна година складає 60 хвилин.

Тривалість щоденного навчання не має перевищувати 8 годин.

4. Програми підготовки і програми підвищення кваліфікації мають такі основні складові:

1) навчальний тематичний план;

2) зміст навчальної програми;

3) перелік практичних навичок, якими повинен володіти працівник після проходження навчання.

5. Програми складаються з ключових компонентів, які є необхідним мінімумом. Можна використовувати додатковий матеріал, враховуючи особливості закладу, де проводяться навчання, і спеціалізацію слухачів.

Програми складено за блоковою схемою, де розділ є складовою частиною курсу і містить кілька тем. Тема є частиною розділу, яка об’єднує низку конкретних теоретичних і практичних навичок.

Усі складові частини програм нумеруються. Спочатку стоїть номер розділу, далі послідовно - номер теми, елемента.

6. Для виконання програм використовуються такі види занять: лекції, практичні заняття, рішення ситуаційних задач, навчальні тренування.

7. Співвідношення теоретичної і практичної частини вказано у відповідних програмах.

8. Практичні заняття і навчальні тренування проводяться з групою у складі 8-10 осіб. Після завершення курсу підготовки або підвищення кваліфікації проводиться іспит, що передбачає перевірку теоретичних знань методом тестування і відпрацювання практичних навичок з основних розділів програми.

1. Програма відповідає стандартам, передбаченим вимогами міжнародної програми BLS (basiclifesupport) - основи підтримки життя (базисна допомога): практичні прийоми надання екстреної медичної допомоги при порушеннях або зупинці дихання, серцево-судинних розладах.

Основними складовими частинами програми є: навчально-тематичний план; зміст програми з визначенням розділів, тем і елементів кожної теми; перелік практичних навичок, якими повинні володіти особи, які не мають медичної освіти.

2. Метою підготовки немедичних працівників є надання їм теоретичних знань і освоєння ними практичних навичок з основ підтримки життя (базова допомога), що відповідає вимогам міжнародної програми BLS (basiclifesupport): надання домедичної допомоги при порушеннях або зупинці дихання, серцево-судинних розладах.

3. Програма розрахована на немедичних працівників, професійна діяльність яких не передбачає ризику отримання травматичних пошкоджень, отруєнь: офісні працівники, працівники сфери послуг, викладачі та інше.

4. Тривалість програми 8 годин. Програма передбачає теоретичну та практичну підготовку осіб.

5. Програма теоретичного курсу охоплює: поняття про невідкладний стан людини, визначення ознак зупинки серця, порушення дихання, правила дотримання власної безпеки, виклику бригади швидкої медичної допомоги та рятувальників, порядок надання домедичної допомоги при зупинці серця та порушенні дихання.

Завданням практичних занять є освоєння і закріплення знань, отриманих на теоретичному курсі, оволодіння практичними навичками проведення серцево-легеневої реанімації дорослим, відновлення прохідності дихальних шляхів, вміння користуватися засобами, що входять до аптечок.

Програма складається з блоків, де розділ є складовою частиною програми і включає кілька тем. Тема - це частина розділу, яка об’єднує низку конкретних теоретичних і практичних навичок, кожна з яких є елементом теми і програми в цілому.

Для виконання програми у процесі навчання використовуються такі види занять: лекції, практичні заняття, семінари. Практичні заняття проводяться у групах не більше ніж 10 осіб. Перед початком навчання можливе забезпечення слухачів необхідними методичними матеріалами.

Щоб отримати посвідчення про проходження курсу навчання, після закінчення теоретичної частини курсу слухач повинен обов’язково здати теоретичний тест, а після закінчення практичної частини - успішно здати практичний екзамен.

6. Після завершення програми кожен слухач повинен знати:

1) правила огляду місця події; правила дотримання власної безпеки при наданні домедичної допомоги;

2) методи оцінки ознак життя у постраждалих з раптовою зупинкою серця;

3) правила виклику екстреної медичної допомоги, правила спілкування з диспетчером;

4) алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації у дорослих;

5) алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації у дітей;

6) алгоритм проведення серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора;

7) ознаки обструкції верхніх дихальних шляхів у постраждалих різних вікових груп;

8) алгоритм відновлення прохідності дихальних шляхів у постраждалих різних вікових груп;

9) ознаки гострого інфаркту міокарда та інсульту, принципи надання допомоги.

7. Щоб визначити початковий рівень знань слухачів, перед початком навчання проводиться тестування, аналіз якого дає можливість коригувати програму. Після закінчення навчання відбувається екзамен у формі тестування і виконання маніпуляцій (практична частина).

8. Зміст навчальної програми

1) Огляд місця події, обстеження постраждалого. Принципи надання домедичної допомоги. Алгоритм дій.

Теоретичне заняття. Актуальні питання раптової зупинки серця. Дотримання правил безпеки на місці події. Проведення первинного огляду постраждалого. Порядок взаємодії з диспетчером системи екстреної медичної допомоги.

Практичне заняття. Визначення можливих загроз на місці події. Порядок проведення первинного огляду.

2) Принципи проведення серцево-легеневої реанімації.

Теоретичні заняття. Ознаки порушень діяльності серцево-судинної системи. Причини та ознаки зупинки серця. Порядок (алгоритм) проведення серцево-легеневої реанімації залежно від віку постраждалого.

Поняття про автоматичний зовнішній дефібрилятор, порядок його використання при проведенні серцево-легеневої реанімації.

Практичне заняття. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Оцінка наявності дихання. Проведення зовнішнього масажу серця. Проведення штучного дихання "з рота в рот". Застосування зовнішнього автоматичного дефібрилятора при проведенні серцево-легеневої реанімації. Надання постраждалому стабільного положення.

3) Домедична допомога при порушенні прохідності дихальних шляхів, підозрі на інсульт та інфаркт.

Теоретичні заняття. Поняття про гострий інфаркт міокарду та інсульт. Їхні ознаки, принципи надання домедичної допомоги. Причини виникнення та класифікація порушення прохідності верхніх дихальних шляхів. Алгоритм надання домедичної допомоги.

Практичне заняття. Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів у постраждалих різних вікових груп.

9. Після закінчення курсу слухач повинен уміти:

1) визначати та оцінювати дихання у постраждалого з підозрою на раптову зупинку серця (потрійний прийом);

2) відновлювати прохідність дихальних шляхів мануальним методом;

3) відновлювати прохідність дихальних шляхів шляхом висування нижньої щелепи;

4) виконувати натиснення на грудну клітину при здійсненні серцево-легеневої реанімації у дорослих;

5) виконувати натиснення на грудну клітину при здійсненні серцево-легеневої реанімації у дітей;

6) виконувати натиснення на грудну клітку при здійсненні серцево - легеневої реанімації у немовлят;

7) проводити штучну вентиляцію легень у дорослих;

8) проводити штучну вентиляцію легень у немовлят;

9) відновлювати прохідність верхніх дихальних шляхів у дорослих;

10) відновлювати прохідність верхніх дихальних шляхів у підлітків;

11) відновлювати прохідність верхніх дихальних шляхів у немовлят;

12) використовувати зовнішній автоматичний дефібрилятор при проведенні серцево-легеневої реанімації;

13) надавати постраждалому стабільне положення.

10. Оцінювання практичних навичок

Фактичний час завершення: _________________

Умови, які мають істотний вплив на оцінювання:

1) не використав або не озвучив використання засобів персонального захисту;

2) не виконав миттєвий початок СЛР одразу після підтвердження відсутності пульсу;

3) невчасно подав розряд від дефібрилятора;

4) перервав СЛР більш ніж на 10 секунд;

5) неякісна виконав СЛР;

6) неправильно використав автоматичний зовнішній дефібрилятор;

7) неправильно приєднав дефібрилятор до постраждалого;

8) не переконався у тому, чи люди навколо перебувають на безпечній відстані від дефібрилятора (сказати: "відійдіть" - і впевнитись, чи всі відійшли);

9) не поновив СЛР негайно після подачі розряду;

10) поводиться у неприйнятний для постраждалого або колег спосіб;

11) здійснює або наказує здійснювати небезпечні або недоречні маніпуляції.

Факти для обґрунтування перевірки вищенаведених умов слід зазначити на звороті цієї форми.

1. Термін "перший на місці події" означає перших осіб, що прибули на місце події як індивідуально, так і в складі груп до появи професійних медичних працівників. Перший на місці події - це людина, що виконує базові маніпуляції для порятунку життя постраждалого з використанням мінімального набору обладнання або за його повної відсутності.

Головне завдання першого на місці події - розпочати процес надання невідкладної медичної допомоги тим, хто цього потребує.

Курс передбачає розгляд базових понять про будову тіла людини і роботу органів та систем, а також навчання основних принципів і навичок, необхідних для оцінки стану постраждалого і надання домедичної допомоги в екстремальних умовах до прибуття бригади екстреної медичної допомоги (далі - бригада ЕМД).

2. Засвоєння немедичними працівниками знань і практичних навичок, необхідних для надання вчасної та якісної домедичної допомоги особам, що перебувають у невідкладному стані, до приїзду бригади ЕМД.

3. Курс розраховано на осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу постраждалим у невідкладному стані, але не мають медичної освіти, а саме: співробітників Національної поліції України, працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, фармацевтичних працівників, провідників пасажирських вагонів, бортпровідників та інших осіб, які за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги

4. Курс триває 48 годин (1 година навчання - 60 хвилин). Практична частина відбувається у групах, які складаються з одного інструктора і не більше ніж восьми слухачів.

5. Матеріал курсу ґрунтується на уніфікованих клінічних протоколах медичної допомоги та на алгоритмах міжнародних курсів EmergencyMedicalResponder, BLS, ITLS, PhTLS.

6. Складовими частинами курсу є:

1) лекційна частина;

2) практичні відпрацювання;

3) тестовий іспит;

4) іспит на володіння практичними навичками.

7. Навчальна програма має комплексний підхід та оновлюється відповідно до протоколів надання домедичної допомоги. Під час проведення практичних занять інструктор повинен враховувати особливості професійних обов’язків слухачів і відповідно до цього формувати практичні завдання.

8. Після завершення програми кожен слухач повинен знати:

1) медико-правові та етичні аспекти надання домедичної допомоги;

2) як надавати домедичну допомогу, щоб виявити фактори, які загрожують життю, та усунути або зменшити їх негативний вплив на організм людини;

3) як оцінювати стан постраждалого, здійснювати первинний і вторинний його огляд, ґрунтуючись на принципах анатомії, фізіології, патофізіології та особливостях вікового розвитку людини;

4) як здійснювати серцево-легеневу реанімацію (СЛР), виконувати основи підтримки життєдіяльності;

5) як надавати допомогу постраждалим з невідкладними медичними станами або станами, що викликані факторами навколишнього середовища, як- от: загальне переохолодження, обмороження, перегрівання, опіки;

6) як надавати домедичну допомогу постраждалим з тупими травмами, проникаючими пораненнями, пошкодженнями опорно-рухового апарату;

7) як вживати невідкладних заходів для зупинки кровотечі, накладати пов’язки;

8) як працювати з базовим медичним обладнанням, застосовувати підручні засоби;

9) принципи іммобілізації та евакуації постраждалих з транспортних засобів, запобігати пошкодженням хребта, особливо його шийного відділу.

10) як надавати допомогу вагітним та при пологах.

9. Оцінювання та атестація

Успішне проходження курсу можливе тільки при відвідуванні всіх лекційних і практичних занять, наданні не менш як 70 % відсотків правильних відповідей на теоретичному тестуванні і під час практичного відпрацювання, згідно з переліком практичних навичок.

Неуспішне проходження курсу означає, що слухача слід повторно екзаменувати.

Від слухачів очікується вчасне прибуття на усі заплановані заняття. Слухач зобов’язаний позначити свою присутність на занятті.

Після закінчення курсу та успішного складання теоретичних і практичних тестів кожен учасник отримує сертифікат, термін дії якого відповідає вимогам законодавства.

10. Терміни, що вживаються у цій Програмі

Виклик екстреної медичної допомоги - повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним номером телефону екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним номером телефону системи екстреної допомоги населенню 112.

Вторинний огляд - визначена послідовність огляду постраждалого, щоб виявити і усунути стани, які впливають на здоров’я, але які не були виявлені під час первинного огляду. Може проводитись після евакуації постраждалого з місця події.

Домедична допомога - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на порятунок і збереження життя постраждалого у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на його здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні сприяти порятунку життя і здоров’я особи у невідкладному стані.

Інформація про постраждалого - дані про стан людини та історію подій, що призвели до погіршення стану, які допомагають визначити обсяг домедичної допомоги.

Метаболізм - сукупність хімічних реакцій, які відбуваються в організмі людини.

Місце події - територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику бригади екстреної медичної допомоги.

Невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке складає пряму і невідворотну загрозу життю та здоров’ю постраждалої людини або людей, які її оточують, і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

Патогенез - механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму.

Перший на місці події - це особи, що прибули на місце події як індивідуально, так і в складі груп до появи професійних медичних працівників та виконує базові маніпуляції для порятунку життя постраждалого з використанням мінімального набору обладнання або за його цілковитої відсутності.

Первинний огляд - визначена послідовність огляду постраждалого з одночасним усуненням станів, що загрожують його життю.

Постраждалий - особа, що перебуває у невідкладному стані.

Фізіологія - наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму.

CABC- абревіатура, що визначає міжнародний медичний алгоритм надання допомоги при травмі (від англ. "critical bleeding" - критична кровотеча, "airways" - дихальні шляхи, "breathing" - процес дихання, "circulation" - кровообіг).

11. Зміст навчальної програми

1. Вступ

1.1 Знайомство зі слухачами

2. Принципи роботи екстреної медичної служби

2.1. Юридичні аспекти надання домедичної допомоги

2.1.1. Система екстреної медичної допомоги в Україні

2.1.3. Законодавча база, що регулює екстрену медичну допомогу

2.1.4. Рівні підготовки в системі догоспітальної допомоги

2.1.5. Державний план майбутньої підготовки для служби екстреної медичної допомоги: системний підхід

2.1.6. Роль Міністерства охорони здоров’я України

2.1.6.1. Протоколи надання домедичної допомоги

2.1.6.2. Сертифікація

2.2. Комунікація

3. Правила поведінки на місці події

3.1. Власна безпека та доступ до постраждалого

3.1.1. Персональна безпека

3.1.1.1. Безпечність місця події

3.1.1.2. Індивідуальні засоби захисту

3.1.2. Безпека постраждалого

3.1.3. Безпека інших осіб

3.1.4. Оцінка події та виклик додаткових ресурсів за необхідності

3.1.5. Доступ до постраждалого

3.1.6. Дії рятувальника на місці події

3.1.7. Принцип безперервності допомоги

3.2. Комунікація та етика поведінки

3.2.1. Психологічна підтримка

3.2.1.1. Постраждалого

3.2.1.2. Родичів

3.2.1.3. Інших на місці події

3.2.2. Професіоналізм

3.2.2.1. Чесність

3.2.2.2. Співчуття

3.2.2.3. Повага

3.2.2.4. Персональна мотивація

3.2.2.5. Гігієна і зовнішній вигляд

3.2.2.6. Впевненість у власних силах

3.2.2.7. Знання власних можливостей

3.2.2.8. Дотримання часових обмежень

3.2.2.9. Комунікація та командна робота

3.2.2.10. Захист прав постраждалих

3.2.3. Вимоги сертифікації

3.2.3.1. Персональна відповідальність

3.2.3.2. Безперервне навчання

3.2.3.3. Перевірка дотримання протоколів

3.2.4. Покращення якості

3.2.4.1. Використання системи постійної оцінки і покращення якості домедичної допомоги

3.2.4.2. Найчастіші причини помилок

3.2.4.2.1. На основі поганих навичок

3.2.4.2.2. На основі поганих правил

3.2.4.2.3. Через недостатні або помилкові знання

3.2.4.3. Як можна зменшити кількість помилок

3.2.4.3.1. Аналіз роботи

3.2.4.3.2. Консультації з колегами

3.2.4.3.3. Стороння допомога

3.2.4.3.4. Використання довідкових матеріалів

4. Загальні поняття про анатомію та фізіологію

4.1. Анатомія та фізіологія

4.1.1. Системи та органи організму

4.1.2. Стандартні анатомічні терміни

4.1.2. Взаємодія між системами організму

4.1.3. Нервова та гормональна регуляція діяльності організму

4.1.4. Значення об’єму циркулюючої крові, концентрації кисню, рівня глюкози в крові

4.2. Невідкладні стани, які загрожують життю людини

4.2.1. Послідовність допомоги людині у невідкладному стані

4.2.2. Невідкладні дії на місці події

4.2.3. Порушення роботи організму, які можуть призвести до загибелі

5. Патофізіологія

5.1. Метаболізм та його порушення

5.1.1. Вплив крові та оксигенації на метаболізм

5.1.3. Наслідки порушення метаболізму

6. Підйом та переміщення постраждалого

6.1. Методи переміщення постраждалого вручну

6.2. Іммобілізація постраждалого за допомогою спінальної дошки

6.2.1. Ручна стабілізація шийного відділу

6.2.2. Використання шийного коміра

6.2.3. Переміщення постраждалого на спінальну дошку

6.2.4. Механіка тіла

6.2.4.1 Правила роботи з вагою

6.2.5. Розуміння власних обмежень

6.2.6. Положення постраждалого

6.2.5.1. Положення комфорту

6.2.5.2. Бокове стабільне положення

6.2.5.3. На спині

6.3. Евакуація постраждалого з транспортного засобу

6.3.1. Екстрена евакуація

6.3.1.1. Вогонь чи небезпека виникнення пожежі

6.3.1.2. Постраждалий із зупинкою серцевої та/або дихальної діяльності

6.3.1.3. Необхідність доступу до інших постраждалих

7. Огляд постраждалого

7.1. Огляд місця події

7.1.1. Визначення безпечного доступу до місця події

7.1.2. Реєстрація часу прибуття на місце події

7.1.3. Визначення наявності небезпечних матеріалів та інших загроз

7.1.4. Доступ до постраждалого/постраждалих

7.1.5. Визначення кількості постраждалих

6.1.6. Наявність інших екстрених служб на місці події

7.1.7. Екстрені служби та правила їх виклику

7.2. Первинний огляд

7.2.1. Невідкладні стани, які загрожують життю людини

7.2.1.1. Невідкладні дії на місці події

7.2.1.2. Порушення роботи організму, які можуть призвести до загибелі

7.2.2. Послідовність огляду постраждалого

7.2.2.1. Оцінка стану свідомості

7.2.2.2. Зупинка критичних кровотеч

7.2.2.3. Забезпечення прохідності дихальних шляхів

7.2.2.3.1. Закидання голови, відкривання рота за допомогою висування нижньої щелепи

7.2.2.3.2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів при підозрі на травму шийного відділу хребта

7.2.2.3.3. Виявлення непрохідності дихальних шляхів

7.2.2.3.4.Допомога при непрохідності дихальних шляхів

7.2.2.4. Оцінка дихання

7.2.2.4.1. Методика визначення частоти і типу дихання

7.2.2.5. Нормальне дихання

7.2.2.5.1. Характеристики

7.2.2.6. Ускладнене дихання

7.2.2.6.1. Характеристики

7.2.2.6.2. Допомога

7.2.2.7. Кровообіг

7.2.2.7.1. Визначення наявності периферійного і центрального пульсу

7.2.2.7.2. Визначення частоти пульсу

7.2.2.7.2. СЛР при відсутності центрального пульсу

7.2.2.7.3. Визначення температури, кольору і вологості шкіри

7.3. Збір інформації про постраждалого

7.3.1. Необхідна інформація про постраждалого

7.3.1.1. Симптоми

7.3.1.2. Наявні алергії

7.3.1.3. Медикаменти, які приймає постраждалий

7.3.1.4. Наявні хвороби

7.3.1.5. Останній прийом їжі

7.3.1.6. Що сталося перед подією

7.4. Вторинний огляд

7.4.1. Детальний огляд постраждалого з голови до ніг

7.4.2. Увага на ділянки, де постраждалий відчуває біль

7.4.3. Пошук патологічних ознак

7.4.3.1. Деформація

7.4.3.2. Крепітація

7.4.3.3. Садна

7.4.3.4. Рани

7.4.3.5. Опіки, обмороження

7.4.3.7. Набряки

7.4.3.8. Відсутність чутливості та рухів кінцівок

7.5. Повторний огляд

7.5.1. Виконувати повторний огляд

7.5.1.1. Кожні 5 хвилин при невідкладних станах

7.5.1.2. Кожні 15 хвилин при всіх інших станах

7.5.2. Повторний огляд має включати обсяг первинного огляду, повторне оцінювання життєвих показників, основних скарг і повторну оцінку обсягу допомоги

7.6. Відмінності огляду при травмі та при не травматичних невідкладних станах

8. Дихання, невідкладні дихальні стани

8.1. Анатомія дихальної системи, дихальні шляхи, прохідність дихальних шляхів

8.1.1. Верхні та нижні дихальні шляхи

8.1.2. Рух повітря в дихальних шляхах

8.1.3. Непрохідність дихальних шляхів на різних рівнях. Ознаки, патологічні дихальні звуки

8.1.4. Регуляція дихання

8.1.5. Значення кисню для нормальної роботи організму

8.1.6. Поняття про перфузію тканин

8.1.7. Колір шкіри та вплив оксигенації на нього

8.1.8. Допомога при непрохідності дихальних шляхів: очистка верхніх дихальних шляхів, застосування рото- і носоглоткових повітропроводів, прийом Геймліха для дорослих, дітей, немовлят, вагітних жінок і людей із зайвою вагою

8.2. Штучна вентиляція легень, дихальне обладнання

8.2.1. Нестача кисню та її наслідки

8.2.2. Обладнання, яке використовується для штучного дихання

8.2.3. Покази і правила використання клапанної маски та мішка типу Амбу

8.2.4. Використання маски і мішка типу Амбу з додатковою подачею кисню

8.2.5. Використання кисню, робота з кисневими балонами і нереверсивними масками

8.3. Невідкладні стани при порушенні дихання

8.3.1. Найбільш поширені хвороби, які призводять до погіршення дихання, та їх симптоми

8.3.1. Домедична допомога при невідкладних станах дихальної системи

9. Серцево-судинна система. Невідкладні серцево-судинні стани

9.1. Анатомія та фізіологія серцево-судинної системи

9.1.1. Органи серцево-судинної системи

9.1.2. Роль серця в циркуляції крові

9.1.3. Роль судин у циркуляції та перфузії

9.2. Серцеві розлади

9.2.1. Основні порушення роботи серця

9.2.3. Порушення кровообігу

9.2.4. Допомога при порушенні роботи серця

9.3. Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт)

9.4. Серцево-легенева реанімація

9.4.1. Визначення необхідності проведення СЛР

9.4.2. Виклик бригади ЕМД

9.4.3. Правильна методика проведення СЛР відповідно до затверджених протоколів

9.4.4. СЛР з використанням зовнішнього автоматичного дефібрилятора

10. Шок

10.1. Класифікація шоку

10.2. Вплив шоку на організм людини

10.2.1. Зміни кровопостачання тканин при шоку

10.3. Допомога при шоку

11. Інші невідкладні медичні стани

11.1. Судомні напади та епілепсія

11.2. Ендокринні розлади

11.2.1. Роль інсуліну в метаболізмі

11.2.2. Збільшення рівня глюкози в крові. Причини, наслідки, допомога

11.2.3. Зменшення рівня глюкози. Причини, наслідки, допомога

11.3. Психічні стани та порушення поведінки

11.3.1. Патофізіологічні розлади, які можуть призвести до розладів поведінки. Алкогольне та наркотичне сп'яніння.

11.3.2. Власна безпека і безпека оточуючих.

11.3.3. Методи заспокоєння постраждалих з розладами поведінки

11.4. Отруєння

11.4.1. Механізми потрапляння отруйних речовин в організм

11.4.2. Загальні правила надання домедичної допомоги при отруєнні невідомою речовиною

11.4.3. Загальні правила надання домедичної допомоги при отруєнні невідомим газом

11.4.4. Кома невідомої етіології, діагностика, надання домедичної допомоги

12. Травми

12.1. Пошкодження м'яких тканин, кровотеча, методи зупинки

12.1.1. Види пошкоджень м'яких тканин

12.1.2. Небезпека масивних кровотеч

12.1.3. Зовнішня кровотеча з кінцівок, діагностика, методи зупинки

12.1.4. Вузлові кровотечі, діагностика, методи зупинки

12.2. Травма кінцівок. Переломи, вивихи. Іммобілізація

12.2.1. Переломи. Види переломів

12.2.2. Наслідки переломів

12.2.3. Іммобілізація переломів верхніх та нижніх кінцівок

12.2.3.1. Використання іммобілізаційних шин

12.2.3.2. Імпровізовані шини

12.2.4. Вивихи. Види вивихів

12.2.5. Допомога при вивихах

12.3. Вплив вибуху на організм людини

12.3.1. Наслідки різних фаз вибуху та їх небезпека

12.3.2. Допомога постраждалим при вибухах

12.4. Травма грудної клітки

12.4.1. Види ушкоджень грудної клітки

12.4.2. Вплив травми на процес дихання

12.4.3. Допомога при травмі грудної клітки

12.5. Травма голови та хребта

12.5.1. Види травм голови та хребта

12.5.3. Допомога при травмі голови

12.5.4. Іммобілізація при травмі хребта

12.6. Вплив навколишнього середовища

12.6.1. Гіпотермія. Стадії гіпотермії

12.6.2. Допомога при гіпотермії залежно від стадії

12.6.3. Гіпертермія. Стадії гіпертермії

12.6.4. Допомога при гіпертермії залежно від стадії

12.6.5. Опіки, види опіків, ступені опіків

12.6.6. Допомога при опіках

12.7. Масові травми і сортування

12.7.1. Керуванням місцем події

12.7.2. Організація співпраці підрозділів екстреної допомоги населенню

12.7.3. Зони відповідальності підрозділів екстреної допомоги населенню

12.7.4. Координація і робота штаба

12.7.5. Оцінка місця події, запит на додаткові ресурси

12.7.6. Принципи первинного сортування

12.7.7. Етапність допомоги постраждалим

13. Вагітність і пологи

13.1. Періоди вагітності, ведення пологів

13.1.1. Процес запліднення і розвиток плоду в організмі матері

13.1.2. Зміни в організмі матері. Особливості допомоги вагітним жінкам

13.1.3. Стадії пологів

13.1.4. Приймання фізіологічних пологів

13.1.5. Патологічні пологі

13.2. Догляд за новонародженими

13.2.1. Життєві показники новонароджених

13.2.2. Оцінка життєдіяльності новонароджених

13.2.3. Реанімація новонароджених

14. Вікові періоди

14.1. Особливості допомоги дітям

14.1.1. Життєві показники новонароджених, дітей, підлітків

14.1.2. Допомога при відхиленні показників життєдіяльності

14.1.3. СЛР немовлят

14.1.4. СЛР дітей

14.2. Особливості допомоги літнім людям

14.2.1. Складнощі спілкування

14.2.2. Порушення в роботі систем та органів

15. Документація та звітність

15.1. Запис інформації в карту постраждалого встановленого зразка

15.1.1. Час інциденту

15.1.2. Вік і стать постраждалого

15.1.3. Основна скарга постраждалого

15.1.4. Що трапилось

15.1.5. Стан постраждалого під час огляду

15.1.6. Поточний стан постраждалого