Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, повязаних з відчуженням основних фондів підприємств

1. Предмет договору:

1.2. Вартість майна, що передається під заставу, встановлюється за домовленістю сторін, але не нижче вартості, визначеної за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

1.3. Вартість майна, що передається під заставу, становить _____________ (цифрами та прописом), згідно з додатком N 1 до цього Договору.

2. Строк дії Договору визначається повним виконанням зобов'язань за кредитним договором N ________ від ____________.

3. Суть забезпеченою заставою вимоги. Заставодавець засвідчує, що на момент укладання договору застави:

3.1. На підставах, передбачених законодавством України, Заставодавець має право відчужувати майно, що передається під заставу.

3.2. На майно, що передається під заставу, може бути звернено стягнення, а до Заставодавця не можуть бути пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням майна, на підставах, передбачених чинним законодавством України.

3.3. Майно, що передається під заставу, не підлягає вилученню і вільне від зобов'язань, крім тих, що передбачені Договором.

3.4. Майно не занесене і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

3.5. Також будь-які інші умови, відносно яких за заявкою однієї із сторін повинна бути досягнута угода, серед них, а саме:

4. На строк дії Договору майно залишається у володінні (користуванні) Заставодавця.

5. Заставодержатель має право:

5.1. Без будь-яких обмежень з боку Заставодавця перевіряти документально та фактично наявність, розмір, стан та умови зберігання майна.

5.2. Вимагати проведення поточного ремонту та капітального ремонту у встановлені відповідними нормативними актами строки.

5.3. Вимагати від Заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження майна.

5.4. Вимагати від Заставодавця надання без будь-яких обмежень Книги запису застав (надалі - Книга) для ознайомлення, а також постійного сповіщення про всі зроблені записи у Книзі з наданням їх виписок Заставодержателю не пізніше наступного дня після виготовлення кожного нового запису.

5.5. У випадку непогашення Заставодавцем у визначені у кредитному Договорі своєї заборгованості погашати її шляхом звернення стягнення на майно - предмет застави - способом і в порядку, визначеними Законом України "Про заставу".

5.6. В разі втрати майна вимагати від Заставодавця відновлення майна або заміни його іншим майном такої ж вартості, а якщо це не зроблено - дострокового виконання зобов'язання, що випливає з цього Договору.

6. Заставодавець має право:

6.1. Віддавати майно під заставу, в оренду, реалізувати його з переведенням на набувача боргу, передбаченого кредитним договором N ____ від ________, лише при наявності письмової згоди Заставодержателя.

6.2. Володіти і користуватися майном згідно з його призначенням.

7. Заставодавець зобов'язаний:

7.1. Вжити заходів, необхідних для збереження майна, включаючи проведення, в разі необхідності, поточного ремонту, а також капітального ремонту.

7.2. На період фактично дії Договору страхувати за свій рахунок предмет застави у повному обсязі на користь Заставодержателя.

8. Реалізація заставленого майна:

8.1. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться у порядку, визначеному Законом України "Про заставу".

8.2. Початкова ціна на майно, що реалізується в разі звернення стягнення, має бути не нижче вартості, визначеної цим Договором, або в разі виникнення умов, передбачених у п. 11.1 цього Договору, не нижче вартості, визначеної відповідно до названого пункту.

У випадку, коли вартість майна після переоцінки (відповідно до п. 11.1) буде нижчої вартості, визначеної цим Договором, початковою ціною є вартість, зазначена в даному Договорі.

9. Ризик випадкової загибелі майна або його випадкового зіпсування несе Заставодавець.

10. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі завдані у зв'язку з цим збитки.

11. Додаткові умови:

11.1. У випадку, якщо за період дії цього Договору до моменту звернення стягнення проводились індексації вартості цього майна, то перед проведенням реалізації предмета застави повинна бути проведена його переоцінка з урахуванням вищезазначених індексацій.

11.2. В разі, якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, майно Заставодержателю не передається. Подальша реалізації заставленого майна відбувається згідно з встановленим порядком.

11.3. Договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення Договору.

11.4. Доповнення Договору та зміна окремих його положень здійснюється за письмово оформленою згодою сторін на умовах обов'язкового погодження з Мінпромполітики та Фондом державного майна України.

11.5. Зв'язок між Сторонами здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.

11.6. З усіх питань, що не врегульовані Договором, Сторони мають керуватися чинним законодавством України.

12. Договір складається в ____ екземплярах, що мають однакову юридичну силу:

- Заставодержателю - 1 примірник;

- Заставодавцю - 1 примірник;

- Мінпромполітики - 1 примірник (та при необхідності один примірник Договору ФДМУ);

- Нотаріальній конторі - _______.

Найменування та опис майна (колонка 2) повинно містити в собі короткі відомості про це майно:

відносно структурних підрозділів - потужність по випуску продукції та загальна площа;

відносно будівель та споруд - загальна площа.

Колонка 3 повинна містити балансову вартість майна після індексації за станом на останню звітну дату.

Перелік майна підписується керівником підприємства та головним бухгалтером та скріплюється печаткою підприємства.

1.1. З метою забезпечення ефективного використання і збереження майна, що є у загальнодержавній власності відповідно до статті 116 Конституції України та норм чинного законодавства, а саме: Законів України "Про підприємства в Україні", "Про власність", та на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.92 N 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183 "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств", робіт з реалізації положень Концепції державної промислової політики України (п. 27), наказів Мінпромполітики України від 16.12.97 N 330 та 332 (п. 3.4), розроблені ці Методичні матеріали.

1.2. Дія цих Методичних матеріалів N 332-3.4 поширюється на підприємства, що визначені п. 6 наказу N 332 від 16.12.97.

1.3. Для отримання дозволу на консервацію основних виробничих фондів підприємства, організації, установи (надалі - підприємства) звертаються до міністерства листом на ім'я заступника Міністра за напрямом. Лист та додатки до нього обов'язково реєструються в канцелярії Міністерства.

1.4. Дозвіл на консервацію основних виробничих фондів підприємства надається шляхом погодження "Рішення про вивід з виробничого процесу та консервацію основних фондів підприємства" заступником Міністра за напрямом, начальником галузевого управління та членами комісій, створених відповідно пункту 4 або пункту 10 наказу N 330 від 16.12.97, та затверджується першим заступником Міністра згідно п. 5.4 та 5.5 наказу N 332 від 16.12.97.

2.1. Вивід з виробничого процесу та консервація основних виробничих фондів підприємства здійснюється у тому разі, якщо за техніко-економічним обгрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

2.2. Консервацію таких основних фондів проводити відповідно до Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.97 N 1183.

Положення встановлюї єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних фондів підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, підприємств державної власності та заснованих на державній власності, а також підприємств усіх форм власності.

2.3. Консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, які спрямовані на довгострокове (більше одного року, але не більше як три роки) зберігання основних фондів за умов падіння обсягу виробництва, у разі тимчасового припинення (скорочення) виробничої та іншої господарської діяльності, зниження (нижче 0,25) коефіцієнта використання основних фондів, нераціонального використання енергомістких технологічних процесів (виробництв, об'єктів) тощо, але з можливістю подальшого відновлення функціонування основних фондів.

2.4. Джерелами фінансування витрат на консервацію основних фондів підприємств та їх розконсервацію можуть бути:

2.4.1. власні кошти підприємств;

2.4.2. кошти власників підприємств або інших юридичних осіб;

2.4.3. кредити;

2.4.4. кошти, передбачені для зазначених цілей у державному та місцевих бюджетах;

2.4.5. суми амортизаційних відрахувань, які нараховуються на основні фонди другої та третьої групи.

2.5. Консервація, утримання та розконсервація основних фондів підприємств здійснюється згідно з проектом консервації, який повинен бути затверджений органом, уповноваженим управляти його майном; та Мінпромполітики України - для підприємств, що відносяться до сфери управління Міністерства.

2.6. Підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємств є:

2.6.1. акт Кабінету Міністрів України - для підприємств, заснованих на державній власності;

2.6.2. рішення платника податку, погоджене комісіями, утвореними в Мінпромполітики України згідно п. 4 та п. 10 наказу по Міністерству N 330 від 16.12.97.

2.7. Консервація виробничих потужностей, що впливають на виконання оборонного замовлення чи мобілізаційного завдання, здійснюється за погодженням з відповідними підрозділами підприємства та Мінпромполітики України.

2.8. При консервації основні фонди приводяться у стан, що забезпечує безпеку населення, охорону навколишнього середовища, будівель та споруд, а також збереження технологічного обладнання.

2.9. Питання щодо зміни форми власності та підпорядкування законсервованих фондів вирішується тільки з дозволу Мінпромполітики України згідно чинного законодавства у відповідності з Положенням про порядок передачі державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.96 р. N 678, Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.95 р. N 1020.

2.10. Облік законсервованих основних фондів та звітність про їх наявність на підприємстві ведеться у відповідності з Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 250.

2.11. Використання законсервованих основних фондів протягом установленого терміну консервації забороняється.

Дострокова їх розконсервація з метою провадження господарської діяльності або передача іншим суб'єктам господарської діяльності на договірних умовах, або їх відчуження здійснюється на підставі рішень тих органів, що визначені в п. 2.6 цих Методичних матеріалів.

3.1. Для підготовки обгрунтованих матеріалів щодо тимчасового виведення з виробничого процесу та консервації основних фондів на підприємстві створюється комісія на чолі з керівником підприємства (головного виконавчого органу), яка розглядає питання:

а) Доцільність та обгрунтування консервації основних фондів.

б) Порядок виводу з виробничого процесу та тимчасової консервації основних фондів, які тривалий час не використовуються у виробництві.

в) Створення економічно обгрунтованого оптимального технологічного резерву.

г) Зменшення нормативних відсотків амортизаційних відрахувань.

д) Тимчасове ненарахування амортизаційних відрахувань на ті основні фонди, що є у складі законсервованих виробничих потужностей.

На підприємстві "Рішення про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію" виноситься цією комісією і складається Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію (за формою додаток N 1). На засіданні комісії перш за все розглядається техніко-економічне обгрунтування консервації основних фондів.

3.2. Техніко-економічне обгрунтування необхідності проведення консервації основних фондів підприємств включає:

3.2.1. найменування та місцезнаходження підприємства;

3.2.2. орган, уповноважений управляти майном (для підприємств, заснованих на державній формі власності), найменування власника (для інших підприємств);

3.2.3. акт технічного стану основних фондів на момент їх консервації;

3.2.4. дані про облік основних фондів підприємств з розподілом за групами:

N по порядку, найменування, кількість, інвентарний N, рік випуску, рік вводу в експлуатацію, початкова вартість, залишкова вартість, амортизаційні відрахування (за місяць, за рік), знос основних фондів, коефіцієнт використання, термін консервації.

Вищезазначені дані про облік основних фондів вносять в Перелік устаткування, що підлягає консервації у зв'язку з виробничою необхідністю, за формою згідно з додатком N 3. Перелік підписує керівник та головний бухгалтер підприємства, погоджується начальником галузевого управління, затверджується заступником Міністра за напрямом.

3.2.5. Проект консервації, затверджений і погоджений з галузевим управлінням та заступником Міністра за напрямом.

3.3. Проект консервації складається з:

а) пояснювальної записки;

б) технологічної документації проведення консервації;

в) переліку робіт, ресурсів (матеріальних і трудових) та кошторису витрат під час консервації (збереження) та розконсервації основних фондів підприємств, за формою згідно з додатком N 2.

3.4. У пояснювальній записці:

3.4.1. Вид і річні обсяги продукції, що випускаються на потужностях основних фондів, вплив консервації основних фондів на такі показники діяльності підприємства як виконання виробничих планів протягом терміну консервації, використання потужностей.

Надається аналіз виробничої програми по роках (до консервації та на період консервації) за формою згідно з додатком N 4.

3.4.2. Складається баланс прибутків та видатків (до і після консервації) за формою згідно додатка N 5.

3.4.3. Розглядається:

а) структура витрат на виробництво (до і після консервації) за формою згідно додатка N 6;

б) динаміка ціноутворення (додаток N 7);

в) розрахунок економічного ефекту (додаток N 8).

3.4.4. Надається баланс підприємства (ф. 1) та звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (ф. 5-С) за останній звітний період.

3.4.5. Розробляється та затверджується керівником підприємства порядок і графік виведення з виробничого процесу основних фондів підприємств та їх консервацію (додаток N 9).

3.4.6. Заходи щодо забезпечення безпеки робіт під час консервації та збереження законсервованих основних фондів протягом усього терміну консервації, а також суміжних об'єктів, на технічному стані яких можуть негативно позначитись наслідки консервації.

3.4.7. План-графік та порядок розконсервації.

3.4.8. Технологічною документацією щодо проведення консервації визначаються технологічні процеси, за якими проводитиметься консервація основних фондів підприємств, обслуговування їх у законсервованому стані.

4.1. Комплект матеріалів, що визначений у розділі 3, разом з листом підприємства на адресу заступника Міністра за напрямом надсилається через канцелярію Міністерству.

4.2. Порядок розгляду, погодження та затвердження матеріалів та "Рішення..." у відповідності з наказом по Міністерству від 16.12.97 N 332 (п. 5).

4.3. Після отримання "Рішення про вивід з виробничого процесу та консервацію основних фондів підприємства" проводяться роботи, пов'язані з консервацією та підприємством, складається Акт про прийняття основних фондів на консервацію, який затверджується органом, уповноваженим управляти майном, - для підприємств, заснованих на державній власності, - Мінпромполітики України.

4.4. Керівник підприємства (голова виконавчого органу), основні фонди якого законсервовані, несе встановлену чинним законодавством відповідальність за їх збереження, виконання умов консервації та розконсервації.

а) Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію (додаток N 1).

б) Перелік робіт, ресурсів та кошторис (додаток N 2).

в) Перелік цехів, дільниць, устаткування, що підлягають консервації (додаток N 3).

1. Пояснювальну записку.

2. Аналіз виробничої програми (додаток N 4).

3. Баланс прибутків та видатків (додаток N 5).

4. Затрати на виробництво (додаток N 6).

5. Динаміку ціноутворення (додаток N 7).

6. Розрахунок економічного ефекту (додаток N 8).

7. Графік консервації (додаток N 9).

Примітка. Вартість робіт (ресурсів) визначається у цінах, що діють на момент підготовки до консервації.

З метою всебічного та комплексного аналізу фінансово-економічного стану підприємств (організацій), впорядкування та оптимального використання виробничих запасів, на виконання пункту 3.6 наказу Мінпромполітики України від 16.12.97 N 332 застосовуються ці Методичні матеріали "Про порядок визначення нормативу власних обігових коштів" (надалі - Порядок Нвок).

Дія цього Порядку Нвок розповсюджується на підприємства, організації, установи усіх форм власності, які визначені в пункті 6 наказу N 332 від 16.12.97 Мінпромполітики України, звітують йому згідно вимог Мінстату, Мінфіну, Мінекономіки України.

Обігові кошти - це важлива ланка в стабілізації роботи підприємств з питань розвитку виробничого потенціалу. Постійно виникає нагальна потреба в ефективному використанні та оптимізації обігу оборотних коштів.

Обігові (оборотні) кошти - це кошти, які залучені в процесі виробництва та в сфері обігу (обороту).

1.1. Обігові кошти в сфері виробництва включають до себе предмети праці, а саме:

- виробничі запаси (сировину і матеріали; покупні вироби і комплектуючі; допоміжні матеріали; тару; паливо; запасні частини; малоцінні та швидкозношувальні предмети; спеціальний інструмент та оснастку);

- незавершене виробництво;

- затрати майбутніх періодів;

- товари.

1.2. Обігові кошти в сфері обігу (обороту) включають до себе:

- залишки готової продукції на складі;

- залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку та в касі підприємства;

- дебіторську заборгованість.

1.3. Всі обігові кошти нормуються. Норматив ВОК - це мінімальний (оптимальний) рівень обігових коштів, які необхідні підприємству (організації) для стабільної роботи. Підприємство визначає (розраховує) норматив ВОК, затверджує його в Мінпромполітики України.

1.4. Крім нормативу ВОК на підприємстві для проведення комплексного аналізу визначають наявність власних обігових коштів та фактичний (обліковий, звітний) рівень заповнення складових частин ВОК, а саме: виробничих запасів, незавершеного виробництва, наявності готової продукції на складах.

Наявність власних обігових коштів визначається як різниця суми 1 розділу пасиву балансу ф. 1 та рядка 530 за мінусом суми 1 розділу активу балансу ф. 1 і позикових коштів підприємства (рядок 300).

Наявність = 495 + 530 - 070 - 300

Тобто із суми показників 1 розділу пасиву "Джерела власних та прирівнених до них коштів" (ряд. 495 графа 4) та суми рядка 530 віднімається сума показників 1 розділу активу "Основні засоби та інші позаоборотні активи" (ряд. 070 графа 4) та позикові кошти (рядок 300).

Прямий метод розрахунку Нвок відрізняється від аналітичного розрахунку (на основі узагальнених економічних показників) тим, що він є не тільки простим, але і найбільш точним. Цей метод враховує, перш за все, розрахунок нормативу по кожному елементу обігових коштів.

При прямому методу розрахунку Нвок використовуються два показника:

1) одноденні витрати, потреба споживання підприємством за один день;

2) норматив запасу в днях.

Одноденні витрати (потреба споживання) підприємством за один день визначаються діленням річного рівня складових собівартості, що віднесено на собівартість продукції протягом попереднього року (форма 5с річна) на 360 днів або квартального рівня (як правило, за IV квартал попереднього року) на 90 днів.

Наприклад. По заводу "Вектор" за 1997 рік вартість продукції, робіт, послуг (рядок 010 форми 5-С) складає 3516 тис. грн.

В складі собівартості матеріальні витрати на виробництво (за вирахуванням вартості зворотних відходів ф. 5-С N рядка 012) складає 1719 тис. грн.

Тоді наші розрахунки будуть:

1719 : 360 днів = 4,775 тис. грн.

Одноденні витрати (потреба споживання) підприємства взагалі по матеріалах заводу "Вектор" становлять 4,775 тис. грн. в умовах роботи за 1997 рік.

Згідно кошторису на продукцію по цьому підприємству сировина і матеріали в складі собівартості при ціноутворенні відносно покупних виробів та комплектуючих виробів становлять 52 %.

Тоді за умов вищезазначеного сировина і матеріали 52 % від 4,775 тис. грн. становлять 2,483 тис. грн. - це одноденні витрати по сировині і матеріалах (потреба споживання заводу "Вектор" за один день в умовах роботи за 1997 рік).

Зрозуміло, одноденні витрати по покупних виробах та комплектуючих можуть становити: 4,775 тис. грн. - 2,483 тис. грн. = 2,293 тис. грн.

Ми враховуємо, що норматив запасу в днях по сировині і матеріалах по заводу "Вектор", погоджений з галузевим управлінням та затверджений в установленому порядку ГУ 5-2, становить 54 дні.

2,483 тис. грн. х 54 дні = 134,082 тис. грн.,

а норматив по покупних та комплектуючих виробах становить:

2,293 х 57 днів = 130,701 тис. грн.,

де 57 днів - це норматив запасу в днях по комплектуючих виробах.

Отже, матеріальні витрати в розрахунку нормативу становлять:

норматив на сировину і матеріали 54 дні та 134,082 тис. грн.;

норматив по покупних і комплектуючих 57 днів та 130,701 тис. грн.

Допоміжні матеріали можуть становити 30 % - 40 % від основних матеріалів за попередній рік.

1719 х 0,35 = 601,65 тис. грн.

601,65 : 360 = 1,671 тис. грн.

одноденні витрати (потреба споживання) по допоміжних матеріалах заводу "Вектор" в умовах за 1997 рік, помножені на норматив запасу в днях по допоміжних матеріалах - 51 день х 1,671 = 85,221 тис. грн. - складе норматив по допоміжних матеріалах.

Норматив по тарі необхідно розраховувати, виходячи з витрат на тару за попередній рік по відношенню на кожну тис. грн. товарного випуску продукції за попередній рік.

Товарний випуск за попередній (1997) рік складав, наприклад, по заводу "Вектор" 3156 тис. грн. Знайдемо від нього 5 % (доля затрат на тару в товарному випуску), розділимо на 360 днів, отримаємо одноденну потребу млн. грн. по тарі на товарний випуск в умовах роботи за попередній рік та помножимо на норматив в днях (в нашому прикладі 24 дні) по готовій продукції.

Таким чином, отримаємо норматив власних обігових коштів по тарі:

3615 тис. грн. х 0,05 % : 360 днів х 24 дні = 11,72 тис. грн.

Норматив на паливо може бути розрахований з фактичних рівнів витрат на паливо за попередній (1997) рік, розділених на 360 днів, помножений на 45 днів:

237 тис. грн. : 360 х 45 = 29,62 тис. грн. - норматив по паливу.

Норматив по запасних частинах визначається (розраховується) відповідно до кошторису витрат на обслуговування всього устаткування за попередній (1997) рік, поділеного на залишкову вартість основних фондів (ф. 1 стр. 010), тобто знаходиться співвідношенням витрат по запасних частинах на 1 тис. грн. залишкової вартості основних фондів.

В нашому прикладі по заводу "Вектор": річні витрати на запасні частини, які становлять 384 тис. грн., розділити на 4 квартали = 96 тис. грн. на кожний квартал.

Норматив по малоцінних та швидкозношувальних предметах розраховується на одного працюючого на підприємстві.

Із форми ф. 1 "Баланс" підприємства II розділ "Запаси і затрати" стр. 102 первісна вартість малоцінних та швидкозношувальних предметів розділити на число працюючих на підприємстві (на заводі "Вектор" працює 318 чоловік) та помножити на 45 днів.

В нашому прикладі:

37 тис. грн. : 318 чол. х 45 днів = 5,24 тис. грн.

Норматив по спецінструменту та оснастці розраховується, виходячи з витрат за попередній рік по відношенню на товарний випуск продукції за попередній рік.

Наприклад: за попередній рік по підприємству "Вектор" затрати по спецінструменту та оснастці складали 416 тис. грн. на товарний випуск.

Норматив по спецінструменту та оснастці буде:

416 тис. грн. : 360 днів х 45 днів = 51,99 тис. грн.

Розраховані вищезазначеним методом норми і нормативи заносяться в зведену таблицю (форма додається).

Разом виробничі запаси стр. 9 зведеної таблиці норм і нормативу власних обігових коштів буде становити сумарне значення окремих нормативів по:

1. сировині і матеріалах;

2. покупних виробах і комплектуючих;

3. допоміжних матеріалах;

4. тарі;

5. паливу;

6. запасних частинах;

7. малоцінних та швидкозношувальних предметах;

8. спеціальному інструменту та оснастці.

Надалі: окремо розраховується (визначається) норматив по незавершеному виробництву стр. 10 зведеної таблиці.

З форми 5-С стр. 019 собівартість виробленої продукції за попередній рік (наприклад, по заводу "Вектор" це становить 3167 тис. грн.) розділити на 360 днів, визначаємо одноденні витрати (потребу) по незавершеному виробництву конкретного підприємства та множимо на норматив в днях, що дорівнює терміну подовження циклу виробничого процесу по виготовленню основного виду продукції на конкретному виробництві. По заводу "Вектор" це становить 48 днів.

3167 тис. грн. : 360 днів х 48 днів = 422,26 тис. грн.

З форми 5-С стр. 010 вартість продукції, робіт, послуг за попередній (1997) рік визначається норматив по готовій продукції стр. 11 зведеної таблиці. В нашому прикладі підприємства "Вектор":

3516 тис. грн. : 360 днів х 24 дні = 234,4 тис. грн.

Як правило, норматив в днях по готовій продукції може становити:

мінімальний 8 - 12 днів

оптимальний 13 - 21 день

максимальний 22 - 28 днів.

Тобто визначений норматив в днях множиться на одноденне споживання (потребу) по готовій продукції = стр. 010 (ф. 5-С) : 360 днів х на оптим. в днях.

оптим. в днях = мін. в днях - макс. в днях.

Норматив ВОК по підприємству всього на кожний квартал буде складатися з нормативу по:

1) разом виробничих запасах;

2) незавершеному виробництву:

3) готовій продукції.

Таким чином, визначений (розрахований) Нвок на кінець попереднього - на початок звітного року вважається як базовий Нвок.

Наступний рівень Нвок, слідуючий за базовим, необхідно корегувати на коефіцієнт зростання (падіння) обсягу виробництва та враховувати індекс інфляції, що публікує Мінстат України та регіональне статистичне управління.

Норматив власних обігових коштів (Нвок) не може перевищувати обсяг продукції за квартал строка 821 ф. 1-П (термінова) місячна.

Нвок визначається на кожний квартал звітного року, заповнюється в зведену таблицю норм і нормативу власних обігових коштів підприємства, підписується відповідальними працівниками підприємства (організації, установи), затверджується керівником підприємства та надається ГУ 5-2 Мінпромполітики України для перевірки розрахунків і затвердження в установленому порядку.

При аналізі фінансового стану підприємства порівнюють розрахований норматив власних обігових коштів з наявністю власних обігових коштів, визначають нестачу ВОК або надлишок ВОК.

Аналізують структуру балансу, насамперед 2 розділ активу балансу "Запаси і затрати" (ф. 1 графа 4 стр. 080, 100, 110, 130, 150), порівнюють фактичний (обліковий) рівень запасів і затрат з нормативним та визначають наднормативи (або нестачу).

Аналізують використання джерел поповнення ВОК.

При комплексному або детальному аналізі фінансового стану підприємства проводиться не тільки оцінка структури балансу, але і визначаються коефіцієнти:

- забезпечення власними коштами (Кз. к.);

- покриття (Кп.);

- абсолютної ліквідності (Кз. л.).

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз. к.) характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу і пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу і активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства обігових коштів - виробничих запасів незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (сума підсумків розділів II і III активу балансу).

Коефіцієнт покриття (Кп.) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням усіх поточних активів підприємства (сума підсумків розділу II та III активу балансу) до суми його короткотермінових зобов'язань (підсумок розділів II та III пасиву балансу).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кз. л.) характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових зобов'язань (підсумок розділів іі та ііі пасиву балансу)

Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним у разі, якщо:

- значення коефіцієнта забезпечення власними коштами Кз. к. менше 0,1;

- значення коефіцієнта покриття Кп. менше 1;

- значення коефіцієнта абсолютної ліквідності Кз. л. менше 0,2.