Ухвала Великої палати Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини сьомої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мельника Миколи Івановича - головуючого,

Саса Сергія Володимировича - доповідача,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малєєва Євгена Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Caca С.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Малєєв Євген Сергійович -звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині п'ятій статті 29 Конституції України (конституційність) статті 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України (далі -Кодекс) у частині обмеження права особи на розгляд судом (слідчим суддею) скарги щодо законності її затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення як на стадії досудового розслідування, так і після закриття кримінального провадження.

У частині першій статті 303 Кодексу визначено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, у частині другій цієї статті - що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 Кодексу.

За частиною третьою статті 303 Кодексу під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

У статті 304 Кодексу визначено строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, підстави для повернення скарги або відмови у відкритті провадження.

Малєєв Є.С. оскаржував до суду дії працівників правоохоронних органів щодо його затримання за підозрою у вчиненні злочину та обшуку після закриття кримінального провадження стосовно нього. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 16 березня 2017 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі суб'єкта права на конституційну скаргу, залишив без змін ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 січня 2017 року, якою цей суд відмовив у відкритті провадження за скаргою на неправомірне затримання Малєєва Є.С. у зв'язку з тим, що частиною першою статті 303 Кодексу не передбачено можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування з підстав, які зазначає Малєєв Є.С.

Автор клопотання стверджує, що оспорювані положення Кодексу суперечать частині п'ятій статті 29 Конституції України, оскільки "обмежують скаржника у поданні до суду скарг на затримання в якості підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення як на стадії досудового розслідування кримінального провадження так і після закриття відповідного кримінального провадження".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

2.1. Згідно з Конституцією України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, законів (пункт 1 частини першої статті 150); Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (стаття 151-1).

Автор клопотання, обґрунтовуючи неконституційність статей 303, 304 Кодексу, зазначає про відсутність у них положень щодо оскарження дій правоохоронних органів стосовно затримання особи на стадії досудового розслідування і після закриття кримінального провадження. Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу фактично стверджує про неврегульованість у Кодексі питання щодо можливості звернення до суду зі скаргою, яка стосується затримання підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення особи, на стадії досудового розслідування і після закриття кримінального провадження.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що неналежне законодавче врегулювання або його відсутність не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі (ухвали від 21 березня 2002 року № 9-у/2002, від 27 лютого 2013 року № 8-у/2013), а також наголошував на тому, що до його повноважень не належить заповнення прогалин у нормативно-правових актах (ухвали від 19 травня 2009 року № 27-у/2009, від 24 червня 2009 року № 34-у/2009).

Таким чином, порушене в конституційній скарзі питання не належить до повноважень Конституційного Суду України, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.2. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України (пункт 5 частини другої статті 55).

Автор клопотання просить перевірити на відповідність частині п'ятій статті 29 Конституції України статті 303, 304 Кодексу, але, стверджуючи про їх неконституційність в частині обмеження права особи на розгляд судом (слідчим суддею) скарги щодо законності її затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення як на стадії досудового розслідування, так і після закриття кримінального провадження, наводить зміст усієї статті 303 і частини четвертої статті 304 Кодексу. В остаточному судовому рішенні у справі Малєєва Є.С. також застосовано не всю статтю 304 Кодексу, а лише її частину четверту. Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу не вказав конкретних положень Кодексу, які належить перевірити на відповідність Конституції України.

Таким чином, конституційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, статтями 7, 32, 37, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малєєва Євгена Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

2. Ця Ухвала є остаточною.