• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про регламентацію діяльності опікової служби в Україні

Міністерство охорони здоровя України  | Наказ, Вказівки, Форма типового документа, Перелік, Положення від 11.11.1994 № 288 | Документ не діє
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Вказівки, Форма типового документа, Перелік, Положення
  • Дата: 11.11.1994
  • Номер: 288
  • Статус: Документ не діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство охорони здоровя України
  • Тип: Наказ, Вказівки, Форма типового документа, Перелік, Положення
  • Дата: 11.11.1994
  • Номер: 288
  • Статус: Документ не діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
11.11.1994 N 288
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я N 838 від 30.09.2013 )
Про регламентацію діяльності опікової служби в Україні
( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я N 266 від 16.08.96 N 33 від 23.02.2000 )
Заходи, що приводились Міністерством охорони здоров'я, його службами, закладами на місцях, республіканським опіковим центром, дозволили розширити мережу опікових відділень: відкрити 30 спеціалізованих відділень на 1470 ліжок (з них одне - дитяче), які мають у своєму складі від 30 до 60 ліжок. Забезпеченість опіковими ліжками становить від 0,19 на 10000 населення до 0,32 (при нормі 0,4).
Спеціалізовану медичну допомогу надають близько 170 спеціалістів, які підвищили кваліфікацію на базі республіканського опікового центру Київського НДІ гематології та переливання крові. Київського та Харківського інститутів удосконалення лікарів та тематичних циклах або курсах інформації та стажування.
У більшості областей (від 80 до 95 відсотків ЦРЛ, ЦМЛ) працюють лікарі-хірурги, травматологи, які пройшли підготовку з комбустіології на базі обласних опікових відділень.
В Україні у 1989-1990 рр. опечених було 165-166 тисяч, або 31,8 на 10000 фактичного населення; з них 29,5-30,2 тисяч дітей (26,6 на 10000 дитячого населення). У 1991 р. число опіків зросло та дорівнювало 175 тисяч (33,9 на 10000 населення). Щороку помирає від опіків понад тисячу чоловік, а 25% загального числа померлих припадає на дітей. Загальна смертність становить 0,6%. Курс лікування одного дорослого з опіком у Київському опіковому центрі на червень 1993 р. коштував від 400000 до 5000000 крб., що залежить від характеру опікової травми.
Незважаючи на деякі досягнення у лікуванні опечених, практично усі опікові відділення (центри) потребують: зміцнення матеріально-технічної бази (площа на одного опеченого становить від 3 до 4,5 кв. м при нормі 10,4 кв. м); організації блоків реанімації та інтенсивного лікування; утворення септичних блоків (якщо лікується 30% хворих з тяжкими опіками); упорядкованого забезпечення спеціальним хірургічним, загальномедичним інструментарієм та устаткуванням (електродерматоми, фіброскопи тощо), колоїдними плазмозамінниками, бідковими препаратами крові, антибіотиками широкого спектру дії, антисептиками, інгібіторами протеолізу, гормональними та іншими препаратами.
Неповною мірою налагоджено амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим з опіками, їх диспансеризацію, реабілітацію на базах лікувальних закладів областей; санаторно-курортне лікування; лабораторне забезпечення; підготовку навчання з опікової травми у медичних інститутах та училищах.
Напруженість праці комбустіолога, значна психоемоційна завантаженість, високий рівень інфекційно-алергічних захворювань медичного персоналу опікових відділень обумовлюють значну плинність працівників (понад 15%), некомплектність опікових відділень лікарями, середнім та молодшим медичним персоналом у більшості областей України.
Для усунення недоліків у забезпеченні медичною допомогою хворих з опіками та їх наслідків, подальшого розвитку та удосконалення спеціалізованої допомоги хворим з термічними ураженнями
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити та взяти до виконання:
1.1. Інструктивно-методичну вказівку з питання забезпечення медичною допомогою хворих з термічними ураженнями на етапах лікування та евакуації (додається).
1.2. Положення про головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я України (додається).
1.3. Положення про Український опіковий центр (додається).
1.4. Положення про головного та заштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (додається).
1.5. Положення про міжобласний опіковий центр для дорослих та дітей (додається).
1.6. Положення про обласне (міське, міжрайонне) опікове відділення для дорослих та дітей (додається).
1.7. Положення про дитяче опікове відділення (додається).
1.8. Положення про відділення (блок) реанімації та інтенсивної терапії опікового відділення (центру) (додається).
1.9. Положення про завідуючого опіковим відділенням (додається).
1.10. Положення про лікаря-комбустіолога опікового відділення (додається).
1.11. Положення про старшу медичну сестру опікового відділення (додається).
1.12. Положення про операційну медичну сестру опікового відділення (додається).
1.13. Положення про старшу операційну медичну сестру опікового відділення (додається).
1.14. Положення про медичну сестру маніпуляційного кабінету опікового відділення (додається).
1.15. Положення про медичну сестру опікового відділення (додається).
1.16. Положення про сестру-хазяйку опікового відділення (додається).
1.17. Положення про молодшу медичну сестру (санітарку) опікового відділення (додається).
1.18. Орієнтовні штатні нормативи та функціональна структура Українського, міжобласного, обласного та міжрайонного опікових центрів (відділень) (додається).
1.19. Примірний перелік спеціального устаткування та інструментарію для опікових відділень (додається).
1.20. Примірний перелік медикаментів та перев'язочних засобів для опікових відділень (центрів) (додається).
1.21. Орієнтовний перелік та річна потреба у крові та препаратах із неї для опікових відділень (центрів) (додається).
1.22. Основні показники якості проведення допомоги опеченими в області (додається).
1.23. Перелік спеціального устаткування та приладів, потрібних для лікування опечених у ЦРЛ, ЦМЛ та лікувальних санітарних частинах (ЛСЧ) (додається).
1.24. Примірна функціональна структура дорослого та дитячого опікового відділення (додається).
1.25. Схема звіту про діяльність та роботу опікового відділення (центру) за рік (додається).
1.26. Перелік опікових відділень (центрів) України (додається).
2. Визначити головним консультативно-лікувальним, науково-методичним закладом з проблем опікової травми у дітей та дорослих в Україні Київський НДІ гематології та переливання крові МОЗ України (директор - Перехрестенко П.М.).
3. Призначити головним позаштатним спеціалістом Міністерства охорони здоров'я України з опікової травми - комбустіологом керівника опікового відділення Київського НДІ гематології та переливання крові доктора медичних наук, професора Повстяного Миколу Юхимовича.
Пропоную:
1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, керівникам управлінь органів охорони здоров'я, обласних, Київської і Севастопольської міських виконкомів протягом першого півріччя 1994 р. проаналізувати причини опікового травматизму, рівень спеціалізованої меддопомоги хворим з опіками (дорослим та дітям), розробити перспективну комплексну програму її розвитку, удосконалення організації, планування та фінансування в умовах господарського механізму у системі охорони здоров'я і відобразити у наказах по органах до 01.10.94:
1.1. Привести у відповідність штатний розклад діючих та нововведених опікових відділень із розрахунку один лікар-комбустіолог на вісім хворих, один лікар-анестезіолог на 20-25 хворих, звільнений завідуючий опіковим відділенням.
1.2. Завершити у 1995 році реорганізацію опікових відділень в обласних, багатопрофільних місцевих лікарнях, у залежності від потреби населення у спеціалізованій медичній допомозі відкрити 40 та більше ліжок.
1.3. В областях, де число населення понад 2 млн. осіб (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська області та Республіка Крим), відкрити дитяче опікове відділення із розрахунку 0,15 ліжка на 10000 населення у комплексі з дорослим опіковим відділенням.
1.4. Організувати відновне лікування дорослих та дітей з опіковою травмою на базі ортопедичних санаторіїв, місцевих фізіотерапевтичних лікарень, виділити у них необхідне число місць. Зобов'язати головних лікарів місцевих санаторіїв, водофізіотерапевтичних лікарень узагальнити досвід реабілітації опікових хворих на своїх базах та до 01.01.95 доповісти Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування МОЗ України про можливість планової реабілітації цієї категорії реконвалесценти, копію листа направити головним позаштатним обласним комбустіологам.
1.5. Призначити головними позаштатними комбустіологами управлінь охорони здоров'я обласних держвиконкомів - завідуючих обласними опіковими відділеннями.
2. Начальнику Головного управління охорони здоров'я Київського міського держвиконкому розглянути питання про створення на базі 23-ї лікарні М.І. Калініна амбулаторного поліклінічного опікового відділення з відповідним лікуванням з необхідним штатом для консервативної реабілітації (відділення лікувальної фізкультури, відділення фізіотерапії, відділення праце- та механотерапії, водолікарня) відповідно до норм, що діють у поліклінічних відділеннях номерних лікарень, та з правом оформлення листка непрацездатності. Про наслідки вивчення питання доповісти начальнику Головного управління організації медичної допомоги та медичного страхування до 01.01.95.
3. Директору Київського НДІ гематології та переливання крові Перехрестенку П.М. та керівнику Українського опікового центру Повстяному М.К:
3.1. До 01.12.94 разом з директорами науково-дослідних інститутів хірургічного профілю, інститутів та кафедр удосконалення лікарів, ректорами медичних інститутів визначити пріоритетні наукові напрями досліджень з проблеми "Комбустіологія" та подати скоординовані економічно обґрунтовані конкурсні програми наукових досліджень з актуальних питань профілактики, лікування та реабілітації опікових хворих, у тому числі дітей, до конкурсної комісії Міністерства охорони здоров'я України.
3.2. До 01.12.94 переглянути штатний розклад Українського опікового центру та внести пропозиції до МОЗ України відносно включення в нього організаційно-методичного відділу, укомплектувати його штатами, згідно з Положенням про Український опіковий центр.
3.3. До 01.12.94 вивчити стан опікової служби в Україні за даними звітів про діяльність опікового відділення (центру) за 1993 рік та подати Головному управлінню організації медичної допомоги та медичного страхування пропозиції щодо створення Експертної ради по вивченню якості лікування опечених.
4. Вважати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я УРСР від 19.03.82 N 168 "Про подальше удосконалення медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями".
5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України В.Д. Юрченка.
Міністр В.О.Бобров
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
11.11.1994 N 288
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
з питань забезпечення медичною допомогою хворих з термічними ураженнями на етапах лікування та евакуації
Етапи
медичної
допомоги
ЗавданняВизначені
групи
тяжкості
стандарти медичної допомоги на етапах лікування та евакуації:Примітка
обсяг
обстеження
обсяг медичної
допомоги
транспорту-
вання
регламент
оснастки
вимоги до
кваліфікації
кадрів
послідовність
та строки
евакуації
інформаційне
забезпечення
1234567891011
А. ПЕРША МЕДИЧНА, ДОЛІКАРНЯНА ТА ПЕРША ЛІКАРНЯНА ДОПОМОГА (1-й етап для сільського та міського населення)
ФАП, міський
травмпункт,
лікарняна
амбулаторія,
міська
поліклініка,
дільнична
лікарня,
місце події,
осередок
масового
ушкодження,
автомобіль
швидкої
медичної
допомоги.
1. Визначен-
ня тяжкості
опіку.
2. Діагнос-
тика
опікового
шоку.
3. Визначен-
ня опіку
дихальних
шляхів.
4. Визначен-
ня комбі-
нованих
травм.
5. Проведен-
ня
невідкладної
допомоги.
6. Профілак-
тика
травматизму.
7. Встанов-
лення
зв'язку чи
контакту в
роботі з
сусідніми
ФАП, ЦРЛ,
міською
лікарнею,
регіональним
опіковим
відділенням
(центром).
I група хворих
з надзвичайно
тяжкими
опіками:
- входять
діти до
5 років з
опіками
II-IIIА,
Б-IV ступеня
(ст.)
на площі
понад 20%
поверхні
тіла (п.т.),
- IIIБ-IV ст.
- понад 10%
п.т.,
- дорослі
та підлітки
(14-60 років),
діти від 5
до 14 років
з опіками
понад м. 40%
п.т.,
- IIIБ-IV ст.
- понад 25%
п.т.
- особи
похилого
та старечого
віку
(60 років
та старші)
з опіками
понад 25%
п.т.,
- IIIБ-IV ст.
- понад 15%
п.т.,
- всі
травмовані
з опіками
дихальних
шляхів (ОДШ)
ушкодженнями
легенів
токсичними
продуктами
горіння при
пожежі в
закритих
приміщеннях.
II група
хворих з
тяжкими та
середньої
тяжкості:
- діти до
5 років з
опіками
II-IV ст.
від 5 до
20% п.т.,
- IIIБ-IV ст.
- до 10% п.т.,
- дорослі
та підлітки,
діти від 5 до
14 років з
опіками
II-IV ст.
на площі
до 40% п.т.,
- особи старші
60 років з
опіками
II-IV ст.
від 5 до
25% п.т.,
- IIIБ-IV ст.
до 15% п.т.
III група
хворих з
локальними
поверхневими
опіками:
- хворі з
опіками
II-IIIА ст.
- до 10% п.т.
(діти до
5 років та
особи після
60 років
- до 5% п.т.)
Огляд,
визначення
площі опіку
та його
глибини,
вимір АТ,
пульсу,
частоти
дихання,
визначення
індексу
тяжкості
ушкодження
(ІТУ).
Пальпація,
аускульта-
ція при
комбінова-
них
травмах,
порушенні
периферій-
ного
кровообігу
(при
циркулярних
глибоких
опіках з
твердими
затискаю-
чими
некротич-
ними
струпами,
що
розміщенні
на шиї,
грудній
клітині,
кінцівках.)
На місці події:
- обережне
винесення
(знесення з
автомобіля та
інших видів
транспорту) із
зони опікового
ушкодження
(пожежі),
гасіння
палаючого
одягу,
перенесення у
безпечне місце
під захист від
шкідливих
метеорологічних
умов,
- проведення
(якщо це
можливо)
короткочасного
(10-15 хвилин)
охолодження
ушкоджених
частин тіла
холодною водою,
снігом,
роздрібненим
льодом;
- накладання на
широкі опікові
поверхні тіла
сухих
асептичних
контурних
(силуетних)
пов'язок,
закутування у
стерильне (або
чисте та
випрасуване
простирадло).
Мазі на основі
жиру,
протиопікові
суміші не
використо-
вуються;
- ушкоджені
зігріваються,
профілактика
їх подальшого
охолодження
(закутування у
ковдру),
підвищення
температури
повітря у
приміщення до
24-28 (град.) C
за допомогою
електроприладів
(не
користуватись
контактними
грілками з
киплячою
водою);
- для
профілактики
обезводнювання
та зняття
спраги потрібно
пити у великій
кількості
солелужний
розчин (по
одній чайній
ложці питної
соди та
кухонної солі
на 1 л води або
один пакет
"Регідрону" на
1 л води);
- згідно з
показаннями
проводять
ін'єкції
усередину
м'язів із
знеболюючими,
серцевими,
судинними
ліками;
- при підозрі
або розвитку
опікового шоку
(опіки II-IV
ст. на площі
понад 10-15%
п.т. у дорослих
та 2-5% п.т. у
дітей, осіб
після 60 років)
негайно уводять
у вену:
реополіглюкін
(гемодез,
желатиноль) -
400,0,
гідрокортизон -
30-90 мг
(преднізолон -
30-60 мг),
глюкоза -
5%-500,0,
анальгін 50%-2,
4 мл, димедрол
1%-1, 2 мл,
корглікон -
0,06%-1,0 мл з
обов'язковим
контролем
виділення сечі.
1. Первинне
транспорту-
вання не -
більше
20 хвилин
проводитися
хворим двох
перших
сортувальних
груп
пункта 3,
при цьому
не проводять
додаткових
засобів
(ін'єкції)
при
стабільному
стані хворих.
2. Якщо
транспортуван
ня займає
понад
30 хвилин
(до 1,5
години),
потрібне
уведення
анальгетиків
шляхом
пункції вени.
Так уводяться
серцеві,
судинні
засоби,
інфузії
плазмозамінни
ків від
0,1 до
1,0 л
(реополіглюкі
н, гемодез,
желатиноль,
лактасоль,
5% глюкоза)
та інші ліки
згідно з
показаннями
за вказівкою
лікаря та під
його наглядом
(чи наглядом
анестезіолога
- реанімато-
лога).
Контурні
(силуетні)
пов'язки, бинти
у стерильні
простирадла у
біксі. Шини
іммобілізаційні
транспортні
(еластичні,
Дітерикса).
Ковдра шерстяна,
прилади.
електрообігріву.
Кровоспинний
джгут. Системи
разові для
внутрішньовенних
перфузій. Набір
для веносекцій,
для
катетеризації
сечового міхура.
ЗНАТИ:
- діагностику
(ознаки
поверхневих
та глибоких
опіків);
- правила
визначення
площі опіків
(долоні та
дев'ятки);
- ознаки та
класифікація
опікового
шоку залежно
від величини
індексу
ураження
(ІТУ), ознаки
опіку
дихальних
шляхів (ОДШ),
при наявності
якого до ІТУ
додається ще
30 одиниць
(од);
- опіковий
шок (ОШ);
- ОШ легкого
ступеня:
ІТУ
до 30 од.;
- ОШ серед-
нього
ступеня:
ІТУ від 31
до 30 од.,
- ОШ тяжкого
ступеня:
ІТУ від 61
до 90 од.,
- ОШ украй
тяжкий:
ІТУ понад
90 од.,
- принципи
організації
етапного
лікування з
евакуацією
згідно з
призначенням
хворих з
опіками.
2. ВМІТИ:
- подавати
першу
допомогу при
опіках -
пункт 5;
- проводити
первинну
реанімацію
при зупинці
серця та
дихання;
- зупинити
поверхневу
кровотечу;
- провести
венесанцію,
венепункцію,
інфузійну
терапію з
допомогою
одноразових
систем для
венних
перфузій,
катетеризу-
вати сечовий
міхур.
1. Усі хворі
1-ї та 2-ї
групи, які
перебувають
у стані
опікового
шоку при
додержанні
правил з
транспорту-
вання
(пункт 6)
евакуюються
негайно на
подальший
етап у
найближчу
ЦРЛ, МЦЛ,
де є
хірургічне
(травматоло-
гічне,
реанімаційне
відділення);
у місті
обласного
підпорядку-
вання прямо
в опіковий
центр.
2. Хворі з
локальними
поверхневими
опіками після
проведення
їм першої
медичної
допомоги
продовжують
лікування
амбулаторно
за місцем
проживання.
На
стаціонарне
лікування
направляються
особи з
опіками
обличчя,
кінцівок
(кисті,
ступні), які
не можуть
переміщатися
та
обслуговувати
себе. Вони
евакуюються
у хірургічне
(травматоло-
гічне)
відділення
ЦРЛ, міські
лікувально-
профілактичні
заклади (ЛПЗ)
або опіковий
центр.
2 У ЦРЛ, ЦМЛ
при доставці
пред'явля-
ється
супроводжую-
чий документ,
де вказується
характер та
тяжкість
опікової
(комбінова-
ної) травми,
характер та
обсяг
проведеної на
етапі
медичної
допомоги та
відмічається
тривалість
транспорту-
вання.
До транспор-
тування лікар
або фельдшер
повинен
повідомити (по
можливості)
наступний етап
лікування та
евакуації, про
приблизний час
та факт
доставки
тяжко-
оперованого
у ЦРЛ, інший
найближчий
лікувальний
заклад або
опіковий центр,
якщо він є
найближчим
лікувальним
закладом.
Б. КВАЛІФІКАЦІЙНА ДОПОМОГА (2-й етап для сільського та міського населення)
Хірургічне
(травма-
тологічне або
реанімаційне)
відділення
ЦРЛ, ЦМЛ.
1. Визначен-
ня тяжкості
опікової
травми,
виходячи з
площі та
глибини
ураження,
наявності
ОДШ,
значення
ІТУ.
2. Виведен-
ня із
стану
опікового
шоку.
3. Лікування
ОДШ та
ураження
легенів
продуктами
загоряння.
Профілактика
та лікування
набряку та
раннього
запалення
легенів.
4. Проведен-
ня кваліфі-
кованої
допомоги при
комбінованих
травмах.
5. Виклик
консультанта
із регіо-
нального
опікового
центру для
вирішення
лікувально-
тактичних та
організацій-
них питань у
хворих, які
знаходяться
у стані
опікового
шоку та з
глибокими
опіками
IIIБ-IV ст.
6. Місцеве
лікування
опікових
ран.
7. Профілак-
тика та
лікування
місцевих та
загальних
ускладнень
опікової
хвороби,
ушкодження
шлунково-
кишкового
тракту
(ШКТ),
нирок,
печінки.
8. Профілак-
тика
контрактур
при опіках
кінцівок.
9. Профілак-
тика
опікового
травматизму
у районі.
10. Система-
тичне
підвищення
кваліфікації
лікарів з
опікової
травми (один
раз на п'ять
років) в
опіковому
центрі.
У хірургічне
(травматоло-
гічне)
відділення
ЦРЛ, ЦМЛ
госпіталізують
ся особи з
опіками
II-IV ст.,
які
направлені
зразу ж з
місця події
та з ФАП без
ознаки
опікового
шоку. Хворі з
широкими
опіками, які
поступили з
догоспітальног
о етапу у
стані
опікового
шоку.
Клінічні та
біохімічні
дослідження
крові та
сечі. Вимір
погодинного
діурезу.
Підрахунок
об'ємів
уведеної у
вену та
виведеної з
сечею
рідини.
Визначення
АТ, пульсу,
частоти
дихання,
ЕКГ,
проводиться
за показан-
нями.
Рентгено-
графія
грудної
клітини
при ОДШ,
сегментів
скелета при
комбіно-
ваних
травмах
(у 2-х
проекціях).
1. Обсяг та
характер
протишокової
терапії
залежить від
характеру,
виду, тяжкості
опікової
травми, індексу
тяжкості
ушкодження
(ІТУ), віку
хворих (у дітей
та осіб
похилого віку
перебіг шоку
тяжчий), часу,
що пройшов
після травми,
якості та
обсягу медичної
допомоги на
попередньому
етапі.
Раціональна
протишокова
терапія повинна
відповідати
положенням:
- лікування
починається
негайно та
проводиться
безперервно
протягом усього
часу
перебування
хворого у ЦРЛ,
ЦМЛ;
- лікування
має бути
комплексним,
багато-
компонентним та
включати:
боротьбу з
болем,
порушенням
судинної
проникливості,
мікро-
циркуляції,
гіпер-
коагуляцією,
зневодненням,
охолодженням,
порушенням
водно-
електролітної,
кислотно-лужної
рівноваги,
функцій
серцево-
судинної та
шлункової
систем;
- під час
опікового
шоку не
рекомендується
без потреби
проводити
місцеве
лікування
опечених та
інших ран,
міняти пов'язку
та інше, що
збільшує
тяжкість шоку;
- профілактика
інфекційних
ускладнень
опікової рани,
корекція
порушення
енергетичного
гомеостазу
проводиться
відкритим
методом
лікування
хворих під
установкою
інфрачервоного
випромінювання
та
теплоізоляції
(установка
типу ДФТУ).
2. При появі
на шиї, тулубі,
кінцівках
твердого
кругового
струпа, який
порушує
дихання,
кровообіг,
негайно
проводиться
локомпресійна
некротомія:
розрізуються
уздовж,
затискуючи
тверді кругові
струпи на шиї,
тулубі,
кінцівках до
капілярної
кровотечі або
розслаблення
струпа.
3. Проведення
кваліфікаційної
хірургічної та
травматологічно
ї допомоги
хворим з
комбінованими
травмами.
4. Виконання
травматичних
перев'язок
тяжко опечених
під загальним
знеболюванням.
Санітарним
транспортом
(автомобілем,
літаком,
вертольотом)
з обов'яз-
ковим
виконанням
вимог до
транспорту-
вання, що
викладені для
догоспіталь-
ного етапу.
Плазмозамінюючі
розчини,
консервована
кров, лікарські
препарати для
проведення
інтенсивної
протишокової
інфузійно-
лікувальної
терапії
(антикоагулянти,
атиагреганти,
мембрано-
протектори,
антигіпокси-
данти,
плазмолітики,
діуретини,
інгібітори
протеаз,
гемокоректори,
гормони та
інші).
Набори для
катетеризації
магістральних та
периферійних
вен,
трахеоцентезу,
лікувальної
іммобілізації,
виконання
хірургічних
операцій (при
комбінованих
травмах).
Перев'язочні
засоби, ліки та
антисептичні
розчини для
місцевого
лікування
опікових ран.
1. ЗНАТИ: -
патогенез,
класифікацію,
діагностику
та лікування
опікового
шоку,
токсемії,
основних
положень
опікової
хвороби,
сепсису,
пневмонії,
гострої
ниркової
недостатно-
сті,
серцево-
судинної
патології,
шлунково-
кишкових
кровотеч
та
перфорацій;
- методи та
принципи
лікування
поверхневих
та глибоких
опіків;
- показання
та методи
виконання
декомпресій-
ної
некротомії
при глибоких
опіках та
строки її
проведення;
- принципи
організації
лікування
хворих у
стадіях
опікової
токсемії та
септико-
токсемії.
2. УМІТИ:
- надавати
кваліфіковану
допомогу
хворим з
опіками
відповідно до
наведених у
попередньому
пункті
положення про
знання.
1. Хворі з
вкрай тяжкими
опіками
III-IV ст.
на площі
понад 60%
п.т., що
перебувають у
передсмертном
у стані і
пройшли поза
до
госпітальним
етапом, не
підлягають
подальшій
евакуації.
У ЦРЛ, ЦМЛ їм
проводиться
симптоматична
терапія
Уражені з
поверхневими
локальними
опіками
I-IIIА ст.
(3-я група,
п. 3,
відмічена
при описанні
1-го етапу)
також
доставляється
безпосередньо
у ЦРЛ, ЦМЛ,
після їх
огляду та
перев'язки
(згідно з
показаннями)
їх
відправляють
на
амбулаторне
лікування за
місцем
проживання.
2. Якщо
поступають
хворі у стані
опікового
шоку, з
глибокими
опіками,
керівництво
ЦРЛ, ЦМЛ
зобов'язано
негайно
повідомити
регіональний
опіковий
центр
(керівника,
завідуючого,
чергового
лікаря) про
госпіталі-
зацію
ураженого,
вирішити
питання про
необхідність
та строки
виклику
консультанта
центру ЦРЛ,
ЦМЛ, про
порядок,
строки
переведення
хворих на
наступний
етап - до
опікового
центру,
одержати
вказівки щодо
організації
та проведення
лікування
хворих у ЦРЛ,
ЦМЛ до
приїзду
консультанта.
Статистичне
бюро
регіонального
закладу
охорони
здоров'я,
обласної
лікарні один
раз на рік
направляють
звіт згідно з
положеннями,
наведеними у
формі N 1 та
вкладиші
форми N 7.
Контролюється
середній
строк
лікування
хворих з
поверхневими
опіками:
не більше 16
ліжок-днів,
а загальна
смертність
від опіків
не більше
ніж 2%.
1. Вторинне
транспортування
хворих у
опіковий центр
можливе тільки
після виведення
їх із стану
шоку та після
отримання згоди
на перевезення
від керівництва
регіонального
опікового
центру
(відділення) у
зазначені
строки.
2. Потрібна
передача на
наступний етап
чіткої виписки
із історії
хвороби з
відміткою про
попереднє
лікування,
особливості
опікової
травми, перебіг
опікової
хвороби. Це
забезпечує
послідовність у
лікуванні,
покращує його
наслідки.
В. СПЕЦІАЛІЗОВАНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА
1-й етап для сільського населення і 2-й етап лікування та евакуації для населення міст, на базі яких розташовані опікові центри):
Опікове
відділення
міської,
обласної
лікарні, НДІ,
клініки
медінституту.
ЛСЧ, які
виконують
функції
регіонального
опікового
центру.
Проведення
спеціалі-
зованої
медичної
допомоги у
повному
обсязі
хворим з
опіками
та їх
наслідками.
Лікувально-
консульта-
тивна
допомога
лікувально-
профілакти-
чним
закладам
(ЛПЗ) у
регіоні.
Навчання
кадрів.
Організа-
ційно-
методична
та наукова
праця.
Профілактика
опікового
травматизму.
Диспансе-
ризація
хворих.
У спеціалізо-
ване опікове
відділення
(центр)
направляються
усі хворі
з опіками
II-IIIА ст.
на площі понад
10-15% п.т.,
які мають або
перенесли (на
попередньому
етапі)
опіковий шок.
Діти до
5 років
та особи
за 60 років з
опіками
II-IIIА ст.
на площі
понад 5% п.т.
Усі хворі з
опіками
II-IV ст.
обличчя, шиї,
кистей,
ступенів,
промежини,
які не можуть
самостійно
пересуватися
та
обслуговувати
себе. Хворі з
ознаками ОДШ
та ураженням
легенів
шкідливими
продуктами
горіння (при
пожежі у
закритих
приміщеннях,
у засобах
транспорту);
хворі з
глибокими
опіками
будь-яких
ділянок тіла
та площі, з
ускладненнями
опікової
хвороби (якщо
вони
транспор-
табельні).
Комплексне
обстеження
систем та
органів за
показаннями
протягом
усього
періоду
лікування.
Спеціалізована
медична
допомога
проводиться у
повному обсязі,
потрібному для
одужання та
профілактики
різноманітних
ускладнень
опікової
хвороби.
Основною метою
лікування є
найшвидше
відновлення
втраченого
покриву шкіри у
хворих з
глибокими
опіками,
епіталізація
опікових ран
при поверхневих
опіках,
запобігання
рубцюванню,
деформації та
контрактурам,
соціальна та
трудова
реабілітація
опечених.
Регламентний
даним наказом
перелік
лікувально-
діагностичної
апаратури,
устаткування,
ліків та
інфузійних
середовищ для
організації
та проведення
спеціалізо-
ваної
медичної
допомоги
хворим з
опіками та їх
наслідками у
повному
обсязі.
Професійні
знання та навики
фахівців-
комбустіологів
(пластичних
хірургів)
складаються із
багаторічного
досвіду та
входять у
методичні
рекомендації
опікових центрів
України, СНД,
посібники із
комбустіології
та
реконструктивно-
відновної
хірургії
наслідків
опікових травм.
Найтяжчих
хворих з
широкими
глибокими
опіками та
шкідливим для
життя
ускладненням
опікової
хвороби можна
проконсуль-
тувати у
спеціалістів
Українського
опікового
центру та
перевести їх
до нього для
подальшого
стаціонарного
лікування.
Переведення
хворих у цей
центр
вважається як
переведення
на четвертий
та останній
етап їх
евакуації та
лікування.
Щорічне
подання
завідуючими
опіковими
відділеннями
звіту про
діяльність
спеціалізо-
ваного
опікового
центру в
Український
опіковий
центр
(м. Київ)
МОЗ України з
установленою
формою
(додаток 25),
а у
статистичне
бюро
МОЗ України
надсилаються
дані згідно з
формою N 1 та
вкладишем до
форми N 7.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
11.11.1994 N 288
ПОЛОЖЕННЯ
про головного позаштатного спеціаліста-комбустіолога Міністерства охорони здоров'я України
I. Загальні положення
1.1. Головним позаштатним спеціалістом-комбустіологом Міністерства охорони здоров'я України (далі - головний спеціаліст) призначається висококваліфікований спеціаліст, який знає питання служби, має високу теоретичну і практичну підготовку з комбустіології, знає суміжні спеціальності.
1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.
1.3. Головний спеціаліст здійснює організаційно-методичну роботу, спрямовану на подальший розвиток та вдосконалення комбустіологічної служби України. Координує роботу головних позаштатних спеціалістів-комбустіологів Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
1.4. Головний спеціаліст у своїй діяльності керується законодавством України, даним Положенням, наказами та вказівками Міністерства охорони здоров'я України.
II. Завдання і функції
Основними завданнями головного спеціаліста є:
2.1. Розробка та здійснення дій, спрямованих на профілактику опіків та правильне їх діагностування.
2.2. Організація проведення аналізу якості лікування опечених та реконвалесцентів і вжиття заходів щодо її покращання в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах країни.
2.3. Вивчення потреби в апаратах, інструментах, медичному обладнанні і медикаментах лікувальних закладів опікової служби та прийняття конкретних дій по забезпеченню їх матеріальними ресурсами.
2.4. Корегування організації впровадження в практику наукових досліджень та різноманітних технологій, видання інструктивних матеріалів.
2.5. Корегування напрямів і планів наукових досліджень з урахуванням вимог практичної охорони здоров'я, найважливіших проблем теорії та практики комбустіології.
2.6. Розробка моделей кінцевих результатів і стандартів якості лікування в умовах нового господарського механізму та переходу до страхової медицини.
2.7. Планування та організація проведення науково-практичних конференцій, нарад-семінарів тощо.
2.8. Вивчення причин, що зумовлюють скарги населення на якість комбустіологічної допомоги, розробка та вжиття заходів до усунення недоліків.
3. Головний позаштатний комбустіолог Міністерства охорони здоров'я України зобов'язаний:
3.1. Вивчати стан здоров'я населення та якість медичної допомоги, в тому числі диспансеризації хворих шляхом планових перевірок та їх аналізу із залученням працівників науково-дослідних, медичних інститутів та лікувально-профілактичних закладів.
3.2. Аналізувати статистичний матеріал за даними звітів обласних опікових відділень та розробляти перспективні плани, поліпшення якості та удосконалення організації лікувально-профілактичної допомоги населенню.
3.3. Доводити до відома Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я про виявлені недоліки в організації та наданні спеціалізованої медичної допомоги опеченим та реконвалесцентам і вносити відповідні пропозиції щодо поліпшення її та роботи обласних опікових відділень.
3.3. Не рідше одного разу на рік проводити нараду-семінар із головними позаштатними обласними спеціалістами-комбустіологами, де розглядати невідкладні актуальні питання опікової служби.
4. Головний слеціаліст-комбустіолог Міністерства охорони здоров'я має право:
4.1. Контролювати діяльність головних позаштатних обласних спеціалістів, роботу лікувально-профілактичних закладів, клінік, центрів по визначенню якості лікування хворих, впровадженню у практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та нових форм організації служби.
4.2. Вносити на розгляд Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я пропозиції щодо заохочування спеціалістів лікувально-профілактичних закладів за хорошу роботу по організації та наданню лікувально-профілактичної допомоги населенню.
4.3. На основі результатів науково-практичних і економічних досліджень обґрунтовувати перед відповідними відомствами та організаціями необхідність проведення заходів по запобіганню опіковому травматизму. Порушувати перед правовими органами питання про недоліки з боку відомств, організацій і підприємств, що обумовлюють підвищення рівня опікового травматизму та спричинюють значну інвалідність опечених.
5. Робота головного спеціаліста в інших лікувально-профілактичних закладах, НДІ, медичних інститутах чи медичних училищах за сумісництвом вирішується відповідно до існуючого положення про сумісництво.
6. Головний спеціаліст постійно підвищує рівень своїх знань, форм і методів роботи.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Міністерства охорони
здоров'я України
11.11.1994 N 288
ПОЛОЖЕННЯ
про Український опіковий центр
I. Загальні положення
1. Український опіковий центр забезпечує лікування опечених дорослих та дітей і координує діяльність опікової служби в Україні.
2. Український опіковий центр створений при Київському НДІ гематології та переливання крові і розташований на базі 23-ї лікарні м. Києва.
3. Український опіковий центр має відділення: відділення для лікування дорослих опечених на 60 ліжок та дітей - на 50 ліжок, із яких 19 ліжок призначено для реконструктивно-відновної хірургії окремим блоком.
Доросле опікове відділення має 14 палат, дві перев'язочних для інфікованих хворих, кімнату для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет, фізіотерапевтичний кабінет. Операційний блок на загальній площі 60 кв. м включає доопераційну і операційну зали на два столи, матеріальну та стерилізаційну.
Дитяче опікове відділення має 11 палат, перев'язочну для інфікованих хворих на два столи, кабінет для внутрішньовенних переливань, маніпуляційний кабінет. Операційній блок на загальній площі 85 кв. м на три столи; окрему операційну для хворих з опіковими деформаціями. Окремо виділених приміщень для проведення гемо- та спленосорбцій немає, як і інших кімнат (лазеротерапії та вказаних у Примірній функціональній структурі дорослого та дитячого опікового відділення), це лікування проводиться у перев'язочній.
Блок для реконструктивно-відновної хірургії має чисту перев'язочну на два столи.
Приймальне відділення займає 4 кімнати. Амбулаторне обслуговування та консультації проводяться у приймальному відділенні фахівцями опікового центру.
4. Український опіковий центр у своїй діяльності керується нормативними документами, що регламентують роботу закладів системи охорони здоров'я та науки, даним Положенням, наказами по лікарні (інституту), на базі яких він розташований та створений.
II. Завдання і функції
Основними завданнями і функціями є:
- проведення екстреної та планової стаціонарної спеціалізованої медичної допомоги дорослим і дітям з термічними ураженнями та їх наслідками у відділеннях центру;
- проведення екстреної та планової лікувально-консультативної допомоги іншим опіковим центрам та відділенням України по лікуванню тяжкоопечених на місцях;
- проведення спеціалізованої медичної допомоги хворим з механічними ушкодженнями, з рядом хірургічних захворювань, які ускладнені втратою покриву шкіри або мають дерматогенні контрактури та трофічні виразки внаслідок вказаних процесів;
- координація діяльності усієї структури (системи) опікових центрів та відділень по проведенню спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіками та їх наслідками на сучасному науковому та організаційно-методичному рівні;
- розробка та впровадження у практичну діяльність сучасних перспективних як вітчизняних, так і закордонних методів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики опіків у дорослих та дітей;
- визначення та узагальнення роботи опікових відділень України, удосконалення систем роботи опікової служби;
- проведення Українських наукових конференцій, науково-практичних семінарів, міжобласних конференцій, що спрямовані на розробку нових наукових досліджень та удосконалення роботи опікової служби;
- координація наукових досліджень з термічних уражень, що проводяться у НДІ та медичних інститутах України;
- розробка методичних рекомендацій та інших інструктивних вказівок для впровадження в обласні, міжрайонні опікові відділення та відділення ортопедо-травматологічні, хірургічні;
- підготовка наукових кадрів (аспірантів, докторантів);
- формування у складі опікового центру спеціалізованої медичної бригади, що постійно готова до роботи у надзвичайних ситуаціях в межах однієї республіканської служби екстреної медичної допомоги. Госпіталізація уражених згідно з показаннями на стаціонарне лікування;
- вивчення можливостей поточного виробництва медичної техніки та обладнання на діючих підприємствах, в тому числі і військовому комплексі України;
- розробка нових медичних технологій та медичної техніки для лікування та реабілітації хворих з опіковою травмою;
- створення єдиного республіканського банку даних з опікових травм з використанням комп'ютерної техніки; розробка спеціальних програм;
- вивчення разом з профспілковими організаціями, відомствами і розробка пропозицій щодо використання санаторно-курортних баз та профілакторіїв для відновного лікування хворих, які перенесли опікову травму.
III. ПОРЯДОК направлення та госпіталізації опечених
1. До Українського опікового центру в межах міста Києва направляються хворі станцією швидкої медичної допомоги, лікарями амбулаторно-поліклінічного прийому лікувально-профілактичних закладів, можливе самозвернення.
Хворі з опіками та їх наслідками з Київської області за договором між керівниками управління охорони здоров'я Київської міської та обласних державних адміністрацій направляються хірургами ЦРЛ. Хворі з інших областей, що госпіталізуються, як правило планово, повинні мати направлення управління охорони здоров'я області або гарантійного листа установи, закладу про оплату лікування.
2. У направленні зазначаються дані витягу з історії хвороби, що відображають загальний стан хворого, клініко-лабораторні дослідження у динаміці та на час направлення до Українського опікового центру.
3. Показання для направлення до Українського опікового центру:
- глибокі опіки на площі від 30 до 50% поверхні тіла (п.т.);
- глибокі опіки до 20% поверхні тіла, коли розкриті великі суглоби та є небезпека розвитку сепсису;
- опіки IIIБ та IV ступенів кистей при оголенні або омертвінні глибоких структур (зв'язок, суглобів, кісток);
- глибокі опіки волосяної частини голови з оголенням понад 1/4 поверхні черепа;
- повні травматичні скальпи більш ніж 1/2 волосяної частини голови;
- опікове виснаження при площі глибоких опіків менше 20% п.т.;
- комбінована термомеханічна травма з ушкодженням органів руху та опори або без його ушкодження, при глибоких опіках понад 10% поверхні тіла;
- електротравма з ушкодженням магістральних судин, важких суглобів, при необхідності вирішення питання ампутації кінцівок;
- опікові деформації (контрактури, анкілози, вивихи, підвивихи та інші) будь-яких локалізацій та різних ступенів, особливо III та IV ступнів;
- великі гіпертрофічні та келоїдні післяопікові рубці, післяопікові рубці з виразками без порушення функцій органів руху та опори.
Хворі з свіжою опіковою травмою направляються у опіковий центр тільки після їх попереднього огляду консультантом Українського опікового центру.
IV. ПЕРЕЛІК необхідних обстежень при направленні хворих до Українського опікового центру
1. Загальний аналіз сечі.
2. Загальний аналіз крові.
3. Кров на реакцію Вассермана.
4. Протеїнограма.
5. Кров на СНІД.
6. Час зсідання крові, тривалість кровотечі, протромбіновий час (при направленні хворих з опіковими деформаціями).
7. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових конрактур та деформацій.
8. Рентгенографія суглобів ділянки післяопікових контрактур, деформацій III або IV ступеня.
9. Довідки: про контакт з інфекційними хворими, проведені щеплення (для дітей).
V. Обсяг лікування
1. Використання сучасних методів комплексної консервативної терапії опікової хвороби із застосуванням трансфузійної терапії, гормонів, інгібіторів протеаз, антибактеріальної терапії, пасивної та активної імунотерапії.
2. Консервативне лікування поверхневих опіків та підготовка глибоких опіків до відновлення втраченого покриву шкіри з використанням, поряд з прийнятими перев'язочними методами, некротомій та некректомій, керованого повітряного середовища, гнотобіологічних камер, протеолітичних ферментів та інших засобів місцевого лікування.
3. Застосування сучасних методів оперативного відновлення втраченого покриву шкіри з використанням стебельчастих засобів шкірної пластики (італійська та філатовська пластика), аутодермопластика розщепленими трансплантатами різної товщини, алоксенодермопластика кріоконсервованими трансплантатами.
4. Проведення комплексу консервативних заходів, спрямованих на розсмоктування рубців та заміну структури тканини в ділянці наслідків опікової травми та оперативне лікування осіб з гіпертрофічними та колоїдними рубцями, трофічними післяопіковими виразками.
5. Проведення всього комплексу відновно-реконструктивних втручань у хворих з опіковими деформаціями будь-яких ділянок тіла та ступенів із застосуванням усіх відомих пластик шкіри, а також в міру потреби пересадка зв'язок, кісток, втручання на глибинних структурах.
6. Реабілітація хворих, які перенесли широкі та критичні глибокі опіки як з ушкодженням функцій органів руху та опори, так і з порушенням функції внутрішніх органів.
VI. ПЕРЕЛІК оснащення Українського опікового центру
1. Дерматоми - клейові та електричні (з циркулярним та поверхнево-поступальним рухом ножа).
2. Апарати для створення сітчастих трансплантатів.
3. Наркозно-дихальна апаратура:
а) апарати типу "Полінаркон",
б) об'ємні респіратори (тип РО-3, РО-6),
в) дитячі наркозні апарати.
4. Дистракційні та функціонально-дистракційні (шарнірно-дистракційні апарати) типу Ілізарова, Волкова-Оганесяна, Гудушаурі та інші.
5. Каталки з гідравлічним підйомом та опусканням панелі.
6. Операційні та перев'язочні столи.
7. Шини Белера, стойки Брауна.
8. Барокамера "Іртиш", "Ока".
9. Дефібрилятор.
10. Гнотобіологічні камери для кінцівок.
11. Столи перев'язочні-ваги.
12. Електрокардіограф шестиканальний (ЕЛКАР-6 з приставками пульсо-балісто-фоно- та реографії).
13. Апарат для визначення показників кислотно-лужної рівноваги (типу мікроаструп).
14. Апарати кріохірургічні.
15. Апарати для визначення основних електролітів.
16. Апарати дня визначення основних параметрів зовнішнього дихання (оксиспірографи, "пневмоскрин").
17. Стаціонарні та переносні бактерицидні лампи.
18. Апарати для праце- та механотерапії, розробки великих суглобів і кистей.
19. Холодильники.
20. Апарати ультразвукової різки тканин (УРСК-7Н та інші).
21. Тромбоеластограф.
22. Ліжко на повітряній подушці (типу "Клінітрон").
23. Аеротерапевтичні установки (типу АТУ-1, 2, 3, 5; ДФТУ-02).
24. Ліжка-сітки.
25. Лазерні установки (з інфрачервоним та ультрафіолетовим спектрами).
26. Апарати УФО крові (типу "Ізольда").
27. Апарати для гемосорбції та плазмаферезу.
28. Інфрачервоні опромінювачі хворого (лампи ІЗКЛ та інші).
29. Апарати черезшкірного кисневого моніторингу.
30. Апарати дозованого прийому сумішей для харчування при ентеральному зондовому харчуванні тощо.
VII. ЗВІТ про діяльність Українського опікового центру