ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
| 05.08.2008 N 270 |
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державної служби статистики N 362 від 24.11.2014 )
Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної служби статистики N 245 від 13.08.2013 )
Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою подальшого вдосконалення методології державних статистичних спостережень у галузі тваринництва
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити схвалену методичною комісією Держкомстату Методику проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій (далі - Методика проведення розрахунків), що додається.
2. Департаменту статистики сільського господарства та навколишнього середовища (Прокопенко О.М.):
2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування на практиці зазначеної методики.
2.2. Направити Методику проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій, затверджену цим наказом, територіальним органам державної статистики для використання в роботі.
3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Держкомстату України від 08.02.2005 р. N 49 "Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва в усіх категоріях господарств".
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Остапчука Ю.М.
| Голова | О.Г.Осауленко |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
комітету статистики
України
05.08.2008 N 270
МЕТОДИКА
ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА У ГОСПОДАРСТВАХ УСІХ КАТЕГОРІЙ
( По тексту Методики та додатках до неї слова "худоби та птиці" замінено словами "сільськогосподарських тварин" згідно з Наказом Державної служби статистики N 245 від 13.08.2013 )
Передмова
Методика проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій (далі - Методика) розроблена з метою визначення річних та поточних обсягів виробництва, чисельності поголів'я, продуктивності сільськогосподарських тварин у розрізі категорій товаровиробників на регіональному та державному рівнях. Також у Методиці наведено порядок розрахунку основних показників статистики тваринництва.
Методика призначена для використання працівниками органів державної статистики, а також може бути корисна для фахівців наукових організацій та установ, що проводять дослідження у галузі тваринництва, інших зацікавлених користувачів.
Методика підготовлена департаментом статистики сільського господарства та навколишнього середовища Державного комітету статистики України та затверджена наказом Держкомстату України від 05.08.2008 N 270.
I. Загальні положення
Процес реформування відносин власності у сільському господарстві як галузі зумовив значні структурні зміни в колі товаровиробників сільськогосподарської продукції. Основними виробниками багатьох видів продукції тваринництва є господарства населення, частка яких становить близько 60% у загальному обсязі виробництва.
Методика проведення розрахунків обсягів виробництва продукції тваринництва містить систему показників, що безпосередньо характеризують стан тваринництва у господарствах усіх категорій: як у сільськогосподарських підприємствах, так і в господарствах населення. Як складові частини, Методика включає в себе порядок розрахунку основних показників статистики тваринництва, методику проведення річних розрахунків та методику проведення поточних розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва.
Методика проведення річних розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій включає такі частини:
* розрахунок обороту поголів'я сільськогосподарських тварин;
* розрахунок виробництва (вирощування) продуктивних сільськогосподарських тварин;
* розрахунок виробництва м'яса, жиру-сирцю та субпродуктів (реалізація худоби на забій);
* розрахунок виробництва шкур;
* розрахунок обсягів виробництва продукції тваринництва, яка не пов'язана із забоєм худоби (виробництво молока, вовни, продукції кролівництва, птахівництва, бджільництва);
* розрахунок виробництва основних видів продукції тваринництва на 100 гектарів сільськогосподарських угідь та на одну особу;
* розподіл обсягів виробництва основних видів продукції тваринництва за адміністративними районами.
Методика проведення поточних розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій включає в себе:
* розрахунок чисельності сільськогосподарських тварин;
* розрахунок обсягів виробництва основних видів продукції тваринництва;
* розподіл чисельності поголів'я та обсягів виробництва основних видів продукції тваринництва за адміністративними районами.
II. Визначення термінів та джерела інформації для проведення розрахунків
II.1. Визначення термінів (для цілей цієї Методики)
Тваринництво - це сукупність споріднених галузей сільського господарства, що займаються розведенням сільськогосподарських свійських тварин для виробництва продуктів харчування (молока, м'яса, яєць, меду та ін.) і сировини для обробної промисловості (м'яса, вовни, шкіри, пуху тощо). Тваринництво дає живу тяглову силу (коней, волів та ін.) і основне органічне добриво (гній).
Основні види сільськогосподарських тварин: велика рогата худоба, свині, вівці, кози та коні. До сільськогосподарських тварин належать також кролі, птиця, хутрові звірі, бджоли.
Сільськогосподарські підприємства - юридичні особи, їхні відокремлені підрозділи, що займаються сільськогосподарським виробництвом, незалежно від підпорядкування, організаційно-правової форми господарювання та основного виду діяльності. До цієї категорії товаровиробників відносяться державні підприємства, господарські товариства, кооперативи, фермерські господарства, приватні та інші підприємства, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
Господарства населення - домогосподарства, що здійснюють сільськогосподарську діяльність як з метою самозабезпечення продуктами харчування, так і з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції. До цієї категорії виробників віднесено також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять свою діяльність у галузі сільського господарства.
Домогосподарство - сукупність осіб (або одна особа), які спільно проживають в одному житловому приміщенні (або його частині), ведуть спільне господарство, мають спільні витрати на утримання житла, харчування тощо.
Вибіркове обстеження - науково обґрунтований вид несуцільного статистичного спостереження, що передбачає облік певної частини одиниць сукупності із застосуванням статистико-математичних методів розповсюдження отриманих характеристик на всю сукупність.
Генеральна сукупність - домогосподарства, які постійно проживають у сільській місцевості (по тих місцевих радах, де ведеться погосподарський облік) та мають у своєму постійному користуванні або володінні землю під присадибні ділянки і/або для ведення особистого селянського господарства чи товарного виробництва сільськогосподарської продукції.
Вибіркова сукупність (вибірка) - сукупність одиниць спостереження, відібраних із генеральної сукупності за певними правилами, які забезпечують репрезентативність вибірки.
Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.
Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Площа, з якої зібрано зернові культури - площа, на якій скошено зернові культури та проведено їх обмолот.
II.2. Джерела інформації для проведення розрахунків
Інформаційною базою для проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва є дані:
* державних статистичних спостережень за формами:
- N 24 (річна) "Стан тваринництва";
- N 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 200_ р.";
- N 01-СГН "Запитальник базового інтерв'ю" (розділ II);
- N 02-СГН "Запитальник щомісячного інтерв'ю" (розділ II);
- N 6-сільрада "Окремі показники розвитку сільських, селищних, міських рад у галузі сільського господарства на 1 січня 200_ р.";
* форми N 7 "Районні підсумки обліку худоби на 1 січня 200_ р.";
* перепису (обліку) худоби у господарствах населення сільської місцевості та міських населених пунктів;
* вибіркового обстеження умов життя домогосподарств;
* демографічної статистики щодо чисельності наявного населення;
* адміністративної звітності за формою N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності".
III. Порядок розрахунку основних показників статистики тваринництва
Стан та розвиток тваринництва значною мірою визначається складом та кількістю худоби, птиці, інших сільськогосподарських тварин, характеристиками процесу їх відтворення та продуктивності, розмірами виробництва окремих видів продукції тваринництва у розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь, на одну особу тощо.
Для розрахунку цих показників у статистичній практиці використовується метод, який є єдиним для всіх регіонів і не залежить від умов утримання та годівлі худоби. Саме тому він дозволяє проводити співставлення показників у часі та в адміністративно-територіальному розрізі.
Розрахунок зазначених показників для сільськогосподарських підприємств здійснюється на підставі державного статистичного спостереження за ф. N 24 (річна, місячна) "Стан тваринництва" (формули наведено для одиниць виміру, в яких форма заповнюється сільськогосподарським підприємством). Показники по господарствах населення розраховуються аналогічно порядку, наведеному для сільськогосподарських підприємств.
III.1. Показники відтворення стада
Під відтворенням стада розуміють процес постійного відновлення поголів'я тварин шляхом одержання приплоду та вирощування молодняку, заміни тварин, що вибули, ремонтним молодняком. Відтворення стада включає одержання приплоду, переведення приплоду в ремонтні групи або групи відгодівлі, переведення молодняку в основне стадо, вибракування тварин, падіж та загибель, забій на м'ясо, продаж, купівлю тощо.
Серед спеціальних показників, які характеризують стадії процесу відтворення, основними є такі:
III.1.1. Показник розплоду - це відсоткове відношення кількості маток, що розплодилися, до загальної кількості маток на початок року, що призначені для одержання приплоду. Цей показник показує, яка частка наявного поголів'я маток дала приплід.
До кількості маток, що розплодилися, включаються матки, які дали живий приплід повністю або частково, наприклад, коли при опоросі було одержано хоча б одне живе порося. Якщо матка розплодилася два рази у звітному році, то вона двічі включається до цього показника. У випадку аборту або мертвонародженого приплоду матка до числа маток, що розплодилися, не включається. Кількість маток, що розплодилися, встановлюється за даними ряд. 42 ф. N 24 (річна) за відповідним видом худоби.
До маток, що призначені для одержання приплоду, належать: за великою рогатою худобою - корови (без корів на відгодівлі чи нагулі), всі телиці від 2-х років і старші, осіменені телиці від 1-го до 2-х років; за свинями - свиноматки основні та ті, що перевіряються; за вівцями та козами - матки та ярки старші 1-го року; за конями - кобили старші 3-х років.
Наявність маток, що призначені для одержання приплоду, на початок звітного року встановлюється за даними ф. N 24 (річна) за попередній звітному рік:
* за великою рогатою худобою: ряд. 75 гр. 2 + (ряд. 80 + ряд. 81 + ряд. 82) гр. 1
* за свинями: (ряд. 89 + ряд. 90) гр. 1
* за вівцями та козами: (ряд. 94 + ряд. 98) гр. 1
* за конями: ряд. 100 гр. 1.
III.1.2. Показник виходу приплоду в розрахунку на 100 маток обчислюють двома способами:
1) як відношення кількості одержаного живого приплоду до кількості маток, що призначені для одержання приплоду;
2) як відношення кількості одержаного живого приплоду до кількості маток основного стада (корів, основних свиноматок, вівцематок та ін.).
При розрахунку першого показника у кількість живого приплоду включається живий приплід, одержаний від усіх маток на початок року, що призначені для одержання приплоду, а при визначенні другого показника - живий приплід, одержаний від маток тільки основного стада на початок року. Найбільш поширеним є розрахунок виходу приплоду на 100 маток основного стада, зокрема телят у розрахунку на 100 корів, поросят - на 100 основних свиноматок, ягнят та козенят - на 100 вівце/козематок.
Для визначення виходу приплоду молодняку на 100 маток на підставі показників державного статистичного спостереження за ф. N 24 (річна) проводиться такий розрахунок (у кожній з наведених формул знаменник береться за попередній звітному рік):
* телят на 100 корів = ряд. 45 гр. 1 * 100 / ряд. 75 гр. 2
* поросят на 100 свиноматок = ряд. 45 гр. 3 * 100 / ряд. 89 гр. 1
* ягнят та козенят на 100 маток = ряд. 44 гр. 4 * 100 / (ряд. 94 гр. 1 + ряд. 98 гр. 1)
* лошат на 100 кобил = ряд. 44 гр. 6 * 100 / ряд. 100 гр. 1
Також обчислюють показник виходу ділового приплоду в розрахунку на одну або 100 маток як відношення одержаного живого приплоду, крім загиблого молодняку народження поточного року, до кількості маток на початок року, що призначені для одержання приплоду.
III.1.3. Для багатоплідних скороспілих тварин (свиней, овець, кролів) визначають також показник плодючості маток, який характеризує кількість приплоду від однієї матки за один розплід та обчислюється як відношення кількості одержаного живого приплоду за рік до числа розплодів, та коефіцієнт обороту маток - як відношення кількості розплодів до кількості маток, що розплодилися у звітному році.
Наприклад, для свиней розраховується вихід поросят на один опорос та оборотність однієї основної свиноматки за формулами:
- вихід поросят на один опорос від:
* основних свиноматок = ряд. 45 гр. 3 / (ряд. 42 гр. 3 - ряд. 43 гр. 3)
* свиноматок, що перевіряються = (ряд. 44 гр. 3 - ряд. 45 гр. 3) / ряд. 43 гр. 3
- оборотність однієї основної свиноматки = (ряд. 42 гр. 3 - ряд. 43 гр. 3) за звітний рік / ряд. 89 гр. 1 за попередній звітному рік.
III.1.4. Показник яловості корів - це відсоткове відношення кількості корів, які не дали приплоду, до загальної кількості корів на початок звітного року, що призначені для одержання приплоду. Цей показник можна також обчислити як різницю між 100 % та показником виходу телят на 100 корів.
III.1.5. Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком характеризує можливості розвитку тваринництва за рахунок поповнення продуктивного стада ремонтним молодняком. Ремонтний молодняк - це молодняк старшого віку, який призначений для поповнення власного основного продуктивного стада або продажу іншим підприємствам для подальшого виробничого використання.
Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком обчислюється як співвідношення кількості ремонтного молодняку до чисельності дорослого поголів'я певного виду худоби відповідно на початок та кінець року. Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком визначається:
* за великою рогатою худобою - кількістю нетелів, телиць віком старше 2-х років та телиць від 1-го до 2-х років у розрахунку на 100 корів;
* за свинями - кількістю свиноматок, що перевіряються, і ремонтних свинок віком старше 4 місяців у розрахунку на 100 основних свиноматок;
* за вівцями - кількістю ярок старше 1-го року в розрахунку на 100 вівцематок.
III.1.6. Показник вибракування тварин. Під вибракуванням розуміють реалізацію худоби на забій (на м'ясо) та худобу, забиту у своєму господарстві. Показник вибракування тварин характеризує частку поголів'я худоби, яка використана для забою на м'ясо. До вибракування не відносять продаж худоби на плем'я та продаж молодняку для подальшого вирощування.
Кількість вибракуваних тварин визначається за даними ряд. 56 державного статистичного спостереження за ф. N 24 (річна), а також за даними обороту стада як чисельність тварин на початок року плюс надходження протягом року та мінус падіж, кількість проданих тварин для подальшого вирощування та поголів'я тварин на кінець року.
Відносний показник вибракування тварин обчислюють як відсоткове відношення кількості вибракуваних тварин до їх загальної чисельності в обороті, тобто до поголів'я в обороті. Під поголів'ям в обороті розуміють поголів'я тварин на початок року плюс одержаний приплід та надходження худоби протягом року зі сторони.
III.1.7. Показник падежу тварин. Падіж тварин - це втрата тварин, уключаючи всі випадки їх загибелі від хвороби, у зв'язку зі старістю, внаслідок стихійного лиха, пожежі, нападу хижаків, нещасних випадків, а також вимушеного забою тварин, м'ясо яких не було використане в їжу, а використане тільки на годівлю худоби (але не звірям).
Відносний показник падежу тварин обчислюється як співвідношення кількості тварин, що пали та загинули, до поголів'я в обороті або до середньорічного поголів'я. Зокрема, відсоток падежу великої рогатої худоби обраховується як співвідношення:
ряд. 70 гр. 1
------------------------------------------------ x 100
(ряд. 75 гр. 1 за попередній звітному рік +
ряд. 44 гр. 1 + ряд. 48 гр. 1 + ряд. 50 гр. 1)
Падіж корів, як правило, обчислюється у відсотках до їх середньорічного поголів'я.
Показники вибракування та падежу визначають як загалом по всьому стаду, так і за окремими статево-віковими групами. При визначенні зазначеного показника за окремими статево-віковими групами до поголів'я в обороті включають також тварин, переведених з інших груп. При цьому, коли тварини у групі перебувають менше року, наприклад, для молодняку свиней від 4 до 9 місяців, ці показники обчислюють за формулою:
M x n x 100
------------------- (1),
12 x S
де: M - чисельність вибракуваних тварин або тих, що пали;
n - число місяців перебування у групі;
S - поголів'я на початок року або середньорічне поголів'я тварин даної групи.
III.1.8. Показник збереження тварин обчислюють як різницю між 100% та показником падежу тварин.
Для оцінки стану розвитку тваринництва особливе значення мають показники збереження молодняку народження поточного року. Ці показники обчислюються як за всім поголів'ям молодняку народження поточного року, включаючи молодняк, який придбано зі сторони, так і за молодняком, одержаним від маток, які знаходяться у господарстві. Показник збереження молодняку розраховується як різниця між 100% та відсотковим відношенням кількості палого та загиблого приплоду до кількості одержаного приплоду.
III.2. Показники інтенсивності вирощування тварин
III.2.1. Виробництво (вирощування) сільськогосподарських тварин у живій масі складається із ваги одержаного за рік приплоду, приросту ваги молодняку і сільськогосподарських тварин дорослої на відгодівлі та нагулі за мінусом падежу молодняку і худоби на відгодівлі. Виробництво (вирощування) сільськогосподарських тварин показується в натурі (у масі) і розраховується за основними видами продуктивної худоби: велика рогата худоба, свині, вівці та кози, а також загалом по птиці всіх видів. Обсяги вирощування кролів та коней умовно приймаються на рівні обсягів реалізації на забій у живій масі цих видів тварин.
Приплід включає живу масу (вагу) при народженні молодняку, одержаного від маток, які знаходяться у господарстві.
Приріст живої маси молодняку включає:
* за великою рогатою худобою - приріст телят, телиць неосіменених, осіменених телиць до переведення їх у групу корів, волів та воликів до переведення їх у групу робочих волів або досягнення трирічного віку, бичків до переведення їх у групу бугаїв-плідників або досягнення трирічного віку;
* за свинями - приріст молодняку до переведення у доросле виробниче стадо;
* за вівцями та козами - приріст молодняку до 1 року і переведення у доросле стадо;
* за птицею - приріст птиці дорослої.
III.2.2. Основним показником інтенсивності вирощування тварин є середньодобовий приріст великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз на вирощуванні, відгодівлі та нагулі. Середньодобові прирости відповідного виду худоби визначаються як співвідношення загального обсягу одержаного приросту від вирощування, відгодівлі та нагулу за рік (період) до числа кормоднів відгодівлі за цей рік (період).
У числі кормоднів на вирощуванні, відгодівлі та нагулі враховується кількість кормоднів худоби, від якої був одержаний приріст на вирощуванні, відгодівлі та нагулі. У загальну кількість кормоднів включаються також кормодні палого молодняку. У загальне число кормоднів не включаються кормодні поросят до відлучки та ягнят до відбивки від маток.
Дні постановки та зняття худоби з відгодівлі вважаються за один день.
Число кормоднів з початку року визначається як сума кормоднів худоби на відгодівлі та нагулі за кожний місяць. Якщо, наприклад, протягом квітня у підприємстві на відгодівлі знаходилось 100 голів, то число кормоднів складе 3000 (100 x 30). Якщо протягом місяця із цієї кількості, наприклад, 50 голів було знято з відгодівлі 20 квітня, то число кормоднів визначається так:
(50 x 20) + (50 x 30) = 2500 кормоднів.
Середньодобові прирости розраховуються як співвідношення:
* за великою рогатою худобою = ряд. 31 гр. 1 * 100000 / ряд. 34 гр. 1
* за свинями = (ряд. 31 гр. 2 - ряд. 32 гр. 2) * 100000 / ряд. 34 гр. 2.
Аналогічно розраховуються середньодобові прирости овець та кіз (за даними гр. 3).
III.2.3. Для характеристики продуктивності вирощування тварин визначаються такі показники, як середня вага однієї голови великої рогатої худоби, свиней, що продані переробним підприємствам сільськогосподарськими господарствами; виробництво (вирощування) м'яса всіх видів на одну умовну голову великої худоби, що була в наявності на початок року; виробництво (вирощування) яловичини та телятини на одну голову великої рогатої худоби, що була на початок року; виробництво (вирощування) свинини на одну голову поголів'я свиней, що були на початок року.
III.2.4. Важливим показником характеристики стану тваринництва є співвідношення вирощування сільськогосподарських тварин до обсягу їх реалізації на забій (на м'ясо). При інтенсивному господарюванні рівень цього показника перевищує 1,0.
III.3. Показники продуктивності тварин
III.3.1. Поряд з такими показниками, як валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць тощо, які характеризують розміри (обсяги) виробництва окремих видів продукції тваринництва, визначають показник продуктивності тварин - середній вихід продукції у розрахунку на одну тварину. Цей показник характеризує якісний стан тваринництва.
Показник продуктивності тварин, як і показники, що характеризують обсяги виробництва різних видів продукції тваринництва, визначають за певний період часу (день, місяць, рік) за окремими видами тварин, фермами, підприємствами, категоріями господарств, економічними районами, природноекономічними зонами та адміністративно-територіальними одиницями, загалом по країні.
III.3.2. Продуктивність корів. Молочна продуктивність корів характеризується середньою удійністю корів. Обчислюють два показники: середній надій на одну дійну корову та середній надій від однієї корови молочного стада. Середній надій на одну дійну корову характеризує середній рівень молочної продуктивності корів. Середній надій молока від однієї корови молочного стада визначає одночасно ступінь використання корів для виробництва молока та рівень їх молочної продуктивності.
Середній надій на дійну корову можна обчислити двома способами: як відношення валового надою до середньої чисельності корів або як відношення валового надою до середньогрупової чисельності дійних корів.
До дійних корів належать корови, що дали приплід та доїлися у звітному році (періоді). Ялові корови, що доїлися, до дійних не відносяться. Середня чисельність дійних корів за звітний період розраховується як відношення загального числа кормоднів дійних корів до календарної тривалості звітного періоду. Середньогрупову чисельність дійних корів визначають діленням кількості кормоднів дійних корів на 305 днів (тривалість лактаційного періоду - період, протягом якого корови дають молоко).
Основним показником продуктивності корів є середньорічний надій молока від однієї корови молочного стада. Цей показник також розраховується двома способами: як співвідношення річного валового надою молока від корів молочного стада до середньорічного поголів'я корів молочного стада або до поголів'я корів молочного стада, що було в наявності на початок року, незалежно від того, доїлися чи ні корови на цю дату.
Валовий надій коров'ячого молока - це все фактично надоєне молоко від усіх корів молочного та м'ясного стада, ялових корів, корів на відгодівлі та нагулі, розтелених телиць, які знаходяться у господарстві, уключаючи надоєне молоко, яке було використане на випоювання телят, поросят та курчат. Молоко, висмоктане телятами при їх підсосному утриманні, у валовий надій не включається.
Окремо визначають показник валового надою молока від корів молочного стада (без урахування молока, яке надоєне від корів м'ясного стада).
Якщо молоко обліковується у літрах, то для перерахунку в кілограми ці дані потрібно помножити на коефіцієнт 1,03.
Середнє поголів'я корів визначають кількома способами, залежно від характеру даних про їх чисельність. Якщо є відомості про чисельність тварин за кожний день, то середнє поголів'я за певний період (місяць, квартал, рік) обчислюється як співвідношення загальної кількості кормоднів за певний період до числа календарних днів у періоді, що вивчається. Кормодень - це перебування у господарстві однієї голови худоби протягом доби. Загальна кількість кормоднів визначається як добуток кількості голів худоби та числа днів її перебування у господарстві.
У разі відсутності обліку кормоднів, середнє поголів'я корів за рік (період) можна розрахувати за формулою середньої хронологічної моментного динамічного ряду:
1/2 x + x + x + ... + 1/2 x
1 2 3 n
X сер.= -------------------------------------- (2),
n - 1
де: x , x , x ... x - чисельність поголів'я корів на
1 2 3 n
початок кожного місяця;
n - кількість дат (місяців) у періоді.
До поголів'я корів молочного стада не включають корів, що знаходяться на відгодівлі, корів молочного стада, що виділені для групового підсосного вирощування телят (при одночасному припиненні доїння), а також корів м'ясного стада: (ряд. 75 гр. 2 - ряд. 83 гр. 1 - ряд. 87 гр. 1) ф. N 24 (річна).
Основні показники середнього надою на одну корову, що застосовуються у статистичній практиці, розраховуються за формулами:
* на одну корову, що була в наявності на початок року: ряд. 12 гр. 1 * 100 за звітний рік / (ряд. 75 гр. 2 - ряд. 83 гр. 1 - ряд. 87 гр. 1) за попередній звітному рік
* на середню корову: ряд. 12 гр. 1 * 100 / ряд. 88 гр. 1 за звітний рік.
При вивченні резервів збільшення виробництва молока визначають показник використання молочного стада як співвідношення середньорічної чисельності дійних корів до середньорічного поголів'я всіх молочних корів або як відношення кормоднів дійних корів до загальної кількості кормоднів усіх молочних корів за звітний період. Середньорічний надій молока від однієї корови молочного стада дорівнює середньому надою від однієї дійної корови, помноженому на показник використання молочного стада.
III.3.3. Продуктивність птиці. Продуктивність птиці упродовж року характеризується середнім виходом яєць від однієї курки-несучки, який визначається як співвідношення виробництва курячих яєць (включаючи яйця від молодняку) до середнього поголів'я курей-несучок за звітний період (місяць, квартал): ряд. 17 гр. 1 / ряд. 103 гр. 1 ф. N 24 (річна).
Середній вихід яєць від однієї курки-несучки в цілому за рік визначається як співвідношення виробництва яєць за рік тільки від дорослих курей-несучок до середньорічного поголів'я курей-несучок: ряд. 18 гр. 1 / ряд. 103 гр. 1 ф. N 24 (річна).
Обсяги виробництва яєць визначаються за двома показниками: валове виробництво яєць та валове виробництво яєць курячих. Валове виробництво яєць - уся кількість яєць, зібраних від усіх видів птиці (курей, качок, гусок, індичок та ін.), уключаючи втрати яєць (бій, псування тощо), а також яйця, витрачені на вивід курчат, каченят, гусенят та індичат квочками або в інкубаторі. Валове виробництво яєць курячих визначають диференційовано для дорослого поголів'я та молодняку. До молодняку відносять курей яйценесучих порід у віці до 150 днів і м'ясних та м'ясо-яєчних порід - у віці до 180 днів.
Середнє поголів'я курей-несучок визначається як співвідношення кількості кормоднів курей-несучок до кількості днів у звітному періоді. Якщо упродовж звітного періоду якийсь час птиця була відсутня (була ліквідована тощо) і кормодні за цей період не було враховано, то при обчисленні середнього поголів'я курей-несучок ця кількість днів виключається із загальної кількості календарних днів звітного періоду.
При відсутності обліку кормоднів середнє поголів'я курей-несучок за рік (період) можна розрахувати за формулою (2) середньої хронологічної моментного динамічного ряду (як середнє поголів'я корів у п. III.3.2).
III.3.4. Інкубація яєць. Відсоток виведення молодняку сільськогосподарської птиці всіх видів при інкубації розраховується як співвідношення чисельності виведеного здорового молодняку птиці до кількості яєць, що були проінкубовані.
III.3.5. Середній настриг вовни. Для характеристики продуктивності овець визначають такі показники середнього настригу вовни: на одну стрижену вівцю за рік; на одну вівцю за кожну стрижку та середньорічний настриг вовни на одну вівцю, що знаходилась у господарстві на початок року.
Основним є середній настриг вовни на одну вівцю на початок року, який визначається як співвідношення валового настригу вовни до поголів'я овець на початок року: ряд. 21 гр. 1 за звітний рік / ряд. 93 гр. 1 за попередній звітному рік.
Валовий настриг овечої вовни - це вся фактично настрижена з живих овець вовна, уключаючи вовну, використану на внутрішньогосподарські потреби господарства. Сюди ж включається і вовна-линька, козячий пух і вовна повторної стрижки. Кисла вовна (вовна із загиблих та забитих овець) та вовна, одержана з шубних овчин при промисловій переробці їх на шкіру, в обсяг виробництва не включається.
Для розрахунку середнього настригу вовни поголів'я овець приймається станом на початок звітного року, оскільки стрижка овець має сезонний характер і все наявне поголів'я на початок року повинно дати вовну.
Середній настриг вовни на одну стрижену вівцю визначається в зоотехнічній практиці лише на окремих підприємствах.
Показник використання овець для одержання вовни визначають як співвідношення кількості стрижених овець до їх загальної чисельності на початок року.
Середній настриг вовни на одну вівцю на початок року можна отримати і так:
Середній = Середній x Частка x Показник
настриг на настриг на стрижених використання
одну вівцю на одну стрижену овець у овець
початок року вівцю поголів'ї
овець під час
стрижки
У зв'язку з тим, що продуктивність молодняку та дорослих овець істотно відрізняється, настриг вовни доцільно обчислювати окремо за віковими групами тварин.
III.4. Визначення умовного поголів'я худоби
III.4.1. Для загальної характеристики стану та розвитку тваринництва виникає потреба визначити поголів'я різних видів тварин єдиним показником. Оскільки тварини окремих видів та груп істотно відрізняються між собою за різними ознаками, то пряме підсумовування їх чисельності не має сенсу. Тому визначають так зване умовне поголів'я тварин.
За умовну голову прийнято вважати голову дорослої великої рогатої худоби. Для обчислення умовного поголів'я використовують коефіцієнти переведення в умовне поголів'я великої худоби, які визначаються виходячи із співвідношення кількості використаних у стійловий період кормів різними видами та статево-віковими групами тварин, тобто за кормовими (або фуражними) коефіцієнтами.
III.4.2. Умовне поголів'я визначається як добуток чисельності сільськогосподарських тварин в натурі (у фізичних головах) на відповідні кормові (фуражні) коефіцієнти, які наведено в таблиці:
------------------------------------------------------------------
| Види худоби |Коефіцієнт перерахунку|
| | в умовне поголів'я |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Бугаї-плідники, корови, робочі воли | 1,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Молодняк великої рогатої худоби | 0,6 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Свині | 0,3 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Вівці та кози | 0,1 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Коні, віслюки, мули | 1,0 |
|-----------------------------------------+----------------------|
|Птиця всіх видів | 0,02 |
------------------------------------------------------------------
Приклад розрахунку умовного поголів'я.
Середньорічне поголів'я сільськогосподарських тварин становило: великої рогатої худоби (всього) - 6083 голів, у т.ч. корів - 4581 та бугаїв-плідників - 6, свиней - 9047, овець та кіз - 927, коней - 520, птиці всіх видів - 11253 голови. Умовне поголів'я складе: (4581 + 6 + 520) x 1,0 + (6083 - 4581 - 6) x 0,6 + (9047 x 0,3) + (927 x 0,1) + (11253 x 0,02) = 9037 голів.
III.5. Показники щільності тварин та виробництва продукції тваринництва на 100 гектарів площ та на одну особу
III.5.1. При аналізі стану тваринництва та його продуктивності важливе значення мають показники щільності тварин за їх видами та виробництва продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь та на одну особу. Такі показники характеризують рівень динаміки тваринництва, ступінь використання земельних угідь для його розвитку.
III.5.2. Показники щільності тварин на 100 га обчислюють як співвідношення чисельності певного виду тварин на кінець звітного року до відповідної площі на початок звітного року та множенням знайдених величин на 100. Показники щільності визначаються:
* за поголів'ям великої рогатої худоби, овець та кіз - на 100 га сільськогосподарських угідь;
* за поголів'ям свиней - на 100 га ріллі;
* за поголів'ям птиці - на 100 га площі, з якої зібрано зернові культури, при цьому площа приймається під урожай попереднього звітному року. Для розрахунку показника щільності птиці її переводять в умовне поголів'я, без урахування поголів'я молодняку птиці, а саме: курей - віком до 5 місяців, качок - до 3, гусей та індиків - до 6 місяців.
III.5.3. Аналогічно обчислюються і показники виробництва продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь та на одну особу. При цьому:
1) на 100 га сільськогосподарських угідь визначаються такі показники: вирощування сільськогосподарських тварин (у живій масі); реалізація на забій сільськогосподарських тварин (у живій та забійній масі); виробництво молока та вовни;
2) на 100 га ріллі: вирощування свиней у живій масі; реалізація на забій свиней (у живій та забійній масі);
3) на 100 га площі, з якої зібрано зернові культури, розраховується виробництво яєць.
На одну особу визначається виробництво м'яса (у забійній масі), молока, вовни та яєць шляхом співвідношення обсягу їхнього виробництва до середньорічної чисельності наявного населення за звітний рік.
III.6. Перерахунок живої ваги сільськогосподарських тварин у забійну вагу
III.6.1. Загальний обсяг виробництва м'яса визначається у живій та забійній масі. Під живою масою тварин розуміють вагу живої тварини, а під забійною масою - вагу туші забитої тварини (без голови, шкури, хвоста, внутрішніх органів та їх вмісту). Виходом м'яса називається відсоткове відношення забійної маси тварин до їх живої маси. Цей показник залежить від виду тварин, їх породи та вгодованості. Для розрахунку виробництва м'яса у забійній вазі використовуються коефіцієнти виходу м'яса, жиру-сирцю та субпродуктів, які розраховуються як середньорічні дані за останні 3 роки на підставі даних м'ясокомбінатів, птахофабрик, інших переробних підприємств, власних переробних цехів.
IV. Методика проведення річних розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва
Річні розрахунки обсягів виробництва продукції тваринництва, чисельності поголів'я сільськогосподарських тварин проводяться за такими категоріями розробки:
* Господарства усіх категорій
у тому числі
* Сільськогосподарські підприємства - всього
з них
державні сільськогосподарські підприємства
недержавні сільськогосподарські підприємства
у т.ч. фермерські господарства
* Господарства населення.
При проведенні річних розрахунків обсягів виробництва продукції тваринництва, чисельності поголів'я сільськогосподарських тварин у господарствах усіх категорій слід дотримуватися таких методологічних підходів:
1) річні розрахунки здійснюються у цілому по регіону (області, республіці) з подальшим розподілом за адміністративними районами;
2) після проведення розрахунків слід провести аналіз отриманих результатів, зокрема, порівняти їх з попередніми даними за звітний рік та відповідними заключними показниками за попередні роки;
3) з метою уникнення невиправданого завищення чи заниження середніх показників (продуктивності худоби, виходу продукції на 1 голову) при їх визначенні необхідно виключити із загальної сукупності спеціалізовані господарства (як сільгосппідприємства, так і домогосподарства), тваринницькі комплекси тощо;
4) у разі відсутності або недостатньої кількості даних за окремими показниками (наприклад, за окремим видом худоби) у вибірковому обстеженні сільськогосподарської діяльності домогосподарств у сільській місцевості з метою підвищення достовірності розрахунків можливе проведення коригування показників відповідно до тенденцій (темпів змін), що склалися у сільськогосподарських підприємствах або фермерських господарствах, а також за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств. Коригування може бути використане також у випадках, коли до обстеження потрапили великі домогосподарства, які займаються підприємницькою діяльністю;
5) у разі відсутності або недостатньої кількості показників по домогосподарствах окремого адміністративного району слід скористатися даними за природно-сільськогосподарською територією, до якої район відноситься, або по регіону загалом.
Зведені показники щодо обсягів виробництва основних видів продукції тваринництва показуються у таблиці 8 "Виробництво продуктів тваринництва" (Додаток 1) у одиницях виміру, передбачених пп. IV.2-IV.8 цієї Методики.
IV.1. Оборот поголів'я сільськогосподарських тварин
IV.1.1. Оборот поголів'я худоби складається за програмою таблиці 9 "Оборот стада" (Додатки 3.1 та 3.2) за основними видами худоби:
* Велика рогата худоба
* Свині
* Вівці та кози
* Коні.
Оборот поголів'я птиці складається за програмою розділу I таблиці 18 "Оборот поголів'я птиці всіх видів та виробництво продукції птахівництва" (Додаток 9).
IV.1.2. Усі показники табл. 9 та розділу I табл. 18 заповнюються у тисячах голів з одним знаком після коми, крім гр. 13 табл. 9, яка заповнюється у головах (у цілих числах).
IV.1.3. Оборот стада худоби - це система показників, що характеризують рух поголів'я внаслідок одержання приплоду, забою на м'ясо, падежу, купівлі та продажу сільськогосподарських тварин. Оборот стада складається у вигляді балансу: сума чисельності поголів'я на початок року й усіх статей надходження тварин повинна дорівнювати сумі всіх видаткових статей та чисельності худоби на кінець року:
Ч + Н = В + Ч (1),
п к
де: Ч і Ч - чисельність худоби відповідно на початок
п к
та кінець року;
Н - усі надходження (приплід, купівля, ввіз із інших регіонів
тощо);
В - усі вибуття (загибель, реалізація на забій, продаж, вивіз
до інших регіонів тощо).
При складанні обороту стада за звітний календарний рік у розрізі категорій господарств слід ураховувати такі особливості.
IV.1.4. Чисельність худоби на початок звітного року (гр. 1 табл. 9) за кожною категорією господарств приймається за даними підсумків обліку худоби (ф. N 7) і відповідає даним гр. 11 табл. 9 за попередній звітному рік.
IV.1.5. При складанні обороту стада у сільськогосподарських підприємствах усі статті надходження та вибуття великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз, коней заповнюються на підставі даних державного статистичного спостереження за ф. N 24 (річна):
------------------------------------------------------------------
| Таблиця 9 | Ф. N 24 (річна) ( v173a202-08 ) |
|-----------------------+----------------------------------------|
|N статті|Стаття обороту|Код рядка| Назва показника |
|----------------------------------------------------------------|
| Надходження худоби |
|----------------------------------------------------------------|
| гр. 2 |Одержано | 44 |"Народилось живих телят, |
| |приплоду | |поросят, ягнят, козенят та |
| | | |лошат від маток" |
|--------+--------------+---------+------------------------------|
| гр. 3 |Куплено | 48 + 50 |"Куплено, одержано в обмін та |
| | | |інші надходження (крім |
| | | |купівлі у населення)" та |
| | | |"Куплено у населення" |
|----------------------------------------------------------------|
| Вибуття худоби |
|----------------------------------------------------------------|
| гр. 6 |Пало та | 70 |"Пало та загинуло худоби |
| |загинуло | |різного віку, включаючи |
| | | |молодняк народження звітного |
| | | |року" |
|--------+--------------+---------+------------------------------|
| гр. 7 |Реалізовано | 56 |"Реалізовано на забій |
| |на забій | |(на м'ясо) - усього" |
|--------+--------------+---------+------------------------------|
| гр. 8 |Продано | 63 + 65 |"Продано, передано, віддано в |
| | | |обмін та інші вибуття для |
| | | |подальшого вирощування (крім |
| | | |продажу населенню)" та |
| | | |"Продано та видано населенню, |
| | | |включаючи продаж молодняку на |
| | | |ринку" |
------------------------------------------------------------------
У разі зміни сільськогосподарськими підприємствами упродовж року організаційно-правової форми господарювання, дані щодо чисельності худоби на початок звітного року за обліком худоби та в рядку 40 державного статистичного спостереження за ф. N 24 (річна) за звітний рік можуть дещо різнитися. У такому випадку в сільськогосподарських підприємствах чисельність худоби на початок року (гр. 1 табл. 9) приймається за показниками обороту стада за попередній звітному рік (показник "наявність на кінець року"), а одержана різниця у чисельності голів на початок року відноситься до іншого надходження або вибуття худоби і показується відповідно у гр. 4 і гр. 9.
При складанні обороту стада овець та кіз реалізація овець каракульських на забій у гр. 7 не враховується, а показується окремо у гр. 7а (за іншими статтями обороту поголів'я овець та кіз показується з урахуванням овець каракульських).
IV.1.6. При розрахунку статей обороту стада особливої уваги потребує показник "одержано приплоду". Загальний приплід за видами худоби можна отримати шляхом розрахунку його виходу на одну голову маточного поголів'я на початок року за даними вибіркового обстеження сільськогосподарської діяльності домогосподарств у сільській місцевості та розповсюдження цього показника на маточне поголів'я, що було в наявності в усіх господарствах населення за даними обліку (перепису) худоби.
Ураховуючи, що чисельність свиноматок у домогосподарствах є недостатньо сталим показником, при визначенні виходу приплоду поросят за даними вибіркового обстеження сільськогосподарської діяльності домогосподарств у сільській місцевості слід використати ряд методів, а саме: розрахувати вихід приплоду на середньорічне поголів'я свиноматок, на все поголів'я свиней на початок року або на їх середньорічне поголів'я, вихід поросят на одне домогосподарство тощо.