Щодо затвердження паспортів секцій за фаховими напрямами наукової ради МОН

4. Методологія та проблеми науки.

4.1. Методи наукового пізнання. Методи теоретичного та емпіричного наукового пізнання. Спостереження та експеримент, аналіз і синтез, узагальнення, абстрагування та ідеалізація. Систематизація, формалізація та інші методи пізнання. Системний та інші підходи загальнонаукової методології. Індукція та дедукція. Гіпотетико-дедуктивний та аксіоматичний методи. Методика.

4.2. Поняття методології. Методологія науки. Методологія і методика суспільних практик. Рівні методології: філософський, загальнонауковий, дисциплінарний, методика і техніка досліджень. Техніка і технологія. Теорія та проблеми суспільних практик.

4.3. Сектори, сфери та галузі науки. Проблеми розвитку університетської та академічної науки. Наукові установи та вищі навчальні заклади. Університети дослідницького, інноваційного, регіонального та інших типів, їх моделі, знанієво-діяльнісні та організаційно-функціональні форми. Наукові та науково-навчальні підрозділи, науково-навчальні та науково-технічні навчальні центри. Наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори, бізнес-центри, центри трансферу технологій та інші інноваційні організаційні форми.

4.4. Загальнонаукова та дисциплінарна епістемологія. Види і типи знань, їх типологія. Методологічні критерії, норми та ознаки науковості знання, проблеми ідентифікації та демаркації різних типів знань.

4.5. Методологія наукових видів і підвидів діяльності. Наукова науково-технічна, науково-організаційна, науково-інформаційна, інноваційна діяльність, їх форми, принципи, закономірності та методи реалізації. Фундаментальні та прикладні дослідження, прикладні розробки. Науковий та науково-прикладний результат.

4.6. Система науково-технічної інформації, організаційні форми методи та засоби науково-інформаційної діяльності. Комп'ютерно-орієнтовані навчальні середовища. Психолого-педагогічні засади проектування і оснащення навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень у навчальних закладах. Дидактичні і методичні проблеми моделювання педагогічних технологій з використанням нових засобів навчання. Теоретико-методологічні засади інформатизації освіти. Теоретичні засади інформатизації педагогічної і наукової діяльності. Теоретичні і технологічні засади інформатизації управління освітою. Теоретичні і технологічні засади побудови комп'ютерних навчальних систем. Психолого-педагогічні проблеми використання інтелектуальних систем і мультимедійних технологій на різних рівнях освіти. Методика використання комп'ютерно орієнтованих засобів інформатизації і глобальних комп'ютерних мереж у навчанні. Формування інформаційної культури учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників, слухачів системи післядипломної освіти. Проблеми наукових досліджень та розробок в системі наукової та науково-технічної інформації.

5. Українознавство.

5.1. Українознавство, його історія, соціокультурна спадщина.

5.2. Проблеми розвитку, сучасні методи і засоби дослідження у сфері українознавства.

5.3. Питання викладання українознавства, виховання національної свідомості та самосвідомості.

5.4. Теоретико-методологічні засади сучасної суспільствознавчої освіти.

5.5. Методика формування цінностей, ціннісних орієнтацій й особистісних рис учнів і студентів у навчанні суспільствознавчих дисциплін.

5.6. Реалізація міжпредметних і міжкурсових зв'язків, інтеграція в навчанні суспільствознавчих дисциплін.

Для участі в конкурсному відборі до секції 20 "Філософія та історія" приймаються наукові проекти фундаментального і прикладного спрямування.

До фундаментальних проектів секції належать теоретичні дослідження, результати яких формують собою відкриття нових або уточнення відомих закономірностей розвитку суспільства і є вихідними положеннями для розвитку нових концепцій, принципів і методів синтезу наукових знань в конкретних галузях науки, що забезпечують рішення прикладних завдань гуманітарного спрямування.

До прикладних проектів і розробок секції належать оригінальні дослідження, які здійснюються для отримання нових знань і призначені, головним чином, для досягнення конкретної практичної мети чи завдання. Прикладні дослідження визначають можливі шляхи використання результатів фундаментальних досліджень, нові методи розв'язання проблем, сформульованих раніше.

Секція 20 "Філософія та історія" включає наступні напрями наукових досліджень:

1. Філософія.

- Історія філософії

Історія світової філософської думки. Філософська думка на українських теренах: віхи історії. Вивчення і публікація пам'яток вітчизняної філософської думки. Філософія в сучасному світі: проблеми і перспективи.

- Онтологія, гносеологія, феноменологія

Онтологія як філософське вчення про буття. Філософське усвідомлення світу, його сутність та проблеми. Матеріальне та ідеальне. Матерія: її види і структурні форми. Рух, простір і час. Категорії і принципи гносеології. Історія феноменології. Завдання і метод феноменології.

- Діалектика і методологія пізнання

Діалектика розвитку наукового і філософського пізнання. Аксіологічні аспекти наукового пізнання: ідеали, норми, цінності та регулятиви. Онтологічні аспекти сучасних наукових пошуків. Логіка наукового пізнання. Логіко-гносеологічні та методологічні аспекти наукової діяльності. Феномен знання.

- Соціальна філософія та філософія історії

Суспільні процеси і суспільні структури: філософський аналіз. Соціально-філософський аналіз формування і розвитку громадянського суспільства, правової держави. Проблеми інформаційного суспільства. Соціально-філософські аспекти розвитку інформаційних технологій. Проблеми збереження національної і етнічної самобутності в умовах сучасної глобалізації і інформатизації. Глобальні проблеми сучасної цивілізації. Філософський аналіз історичного процесу. Проблема смислу історії.

- Філософська антропологія і філософія культури

Розвиток філософської антропології. Філософія людини в епоху глобалізації. Свідомість, мова і спілкування. Антропологічні виміри волі: бажання, мотиви і потреби. Людська тілесність як філософська проблема. Людське буття як антропологічна проблема. Антропологічний зміст культури. Філософські проблеми культури.

- Логіка

Логіка висловлювань. Логіка предикатів. Силогістика. Логічні парадокси. Властивості логічних систем. Модальна логіка висловлювань. Модальна логіка предикатів. Застосування модальної логіки.

- Етика

Основні типи етичних вчень. Мораль як соціальний феномен. Мораль і спільності. Проблеми етноетики. Моральні норми і цінності. Співвідношення аксіології і деонтології в сучасній етиці. Категорії етики. Проблема сенсу життя в етиці. Моральна свідомість і самосвідомість. Моральні проблеми людської діяльності. Етика спілкування. Етика і політика.

- Естетика

Поняття естетичного. Мистецтво як предмет естетичного аналізу. Естетика і проблема смаку. Категорії естетики. Мистецтво і пізнання. Види та еволюція мистецтв. Сучасні теорії мистецтва.

- Філософія науки

Філософські аспекти осмислення науки як соціокультурного феномена. Філософський аналіз історії науки і техніки. Взаємодія природничо-наукового та соціогуманітарного пізнання. Сучасні стратегії гуманітарного знання. Філософія техніки. Методологічні проблеми технічних наук.

- Філософія освіти

Освіта як соціокультурний феномен. Становлення філософії освіти. Формування та розвиток сучасних освітніх парадигм. Філософсько-методологічні проблеми розвитку сучасної освіти. Філософська освіта: історія, сучасність, перспективи.

- Релігієзнавство

Методологічні проблеми релігієзнавства. Релігія як соціальний феномен. Світові релігії. Релігія в сучасному світі. Нетрадиційні релігії. Феномен вільнодумства. Мораль і релігія. Свобода совісті. Філософія релігії. Феноменологія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Релігія і церква в Україні.

2. Історія.

- Історія України

Стародавня історія України. Україна середньовічна: Київська держава і Галицько-Волинське князівство. Українські землі у складі Великого князівства Литовського. Влада Речі Посполитої та боротьба українців за збереження та розвиток національної ідентичності. Запорізька Січ та Гетьманська держава. Українські козаки в державотворчій традиції та історичній пам'яті народу. Українські землі у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій. Національно-визвольний рух. Українські визвольні змагання 1914 - 1921 рр. Українська Народна Республіка. Українська держава. Західно-Українська Народна Республіка. УРСР: протистояння націонал-комунізму та більшовицькому централізму. УРСР та західноукраїнські землі між двома світовими війнами. Україна періоду Другої світової війни. УРСР у складі СРСР в 40 - 80-х рр. XX ст. Незалежна Україна (90-ті рр. XX ст. - початок XXI ст.). Історія культури українського народу. Історія української еміграції. Українці в світі. Етнічні меншини у складі української політичної нації. Релігія і церква в історії України. Міжнародні зв'язки України. Джерела з історії України. Історіографія історії України

- Всесвітня історія

Історія первісного суспільства. Історія Стародавнього світу. Історія середніх віків. Історія раннього нового часу. Нова історія. Новітня історія. Джерельна база всесвітньої історії. Історіографія всесвітньої історії. Історія становлення, розвитку та занепаду цивілізацій. Політичні, соціальні, ідеологічні форми суспільного життя, їх різновиди та тенденції розвитку. Перебіг політичної історії. Економічні форми суспільного життя, їх місце в історичному розвитку та взаємодія з іншими формами суспільного життя. Історія повсякденності. Політико-правові процеси та розвиток політико-правових вчень. Інтелектуальна історія. Релігія та релігійні уявлення людства. Історія світової культури, науки та освіти. Етнодемографічні, етнопсихологічні, екологічні процеси та чинники в історії людства. Міжетнічні, міжнаціональні, міжнародні відносини та зовнішня політика, етнокультурні зв'язки. Історія дипломатії. Особистості, їх місце в суспільному житті.

- Археологія

Археологія первісного суспільства. Скіфо-сарматська археологія. Антична археологія. Археологія давніх слов'ян. Археологія Стародавньої Русі. Середньовічна археологія. Методи точних і природничих наук в археології. Теорія та методологія пізнання та інтерпретації артефактів. Джерелознавство. Давня історія суспільства. Історія культури. Палеодемографія. Проблеми етногенезу давніх суспільств. Палеоантропологія, палеозоологія, палеоботаніка.

- Етнологія

Історія етнологічної науки. Теоретичні проблеми етносу, розв'язання яких спрямоване на дослідження етногенезу, еволюції. Питання національної та етнічної ідентифікації. Знакова система в культурі. Теорії народного мистецтва. Процеси етнокультурної взаємодії. Процеси етнокультурної адаптації. Матеріальна культура етносів. Світоглядні уявлення народів світу. Етнодемографічні процеси і проблеми. Етнопсихологія, національний характер, ментальність. Духовна культура етносів у розвитку. Методика та методи етнологічних досліджень. Етнографічні дослідження традиційної культури. Етномузикологія. Сучасні етнічні процеси. Теорія українського етносу. Український етнос та його субетнічні групи. Звичаї, обряди, традиції. Ареальні дослідження в етнології.

- Історіографія та джерелознавство

Структура історичної науки: історіографія, джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни, методи історичного дослідження. Класифікація методів. Методи історії (історіософія); методи історичного пізнання (епістемологія). Методологія, методика історичного дослідження. Історія історичної науки (історіографія): періодизація історії історичної науки, наукові інституції та заклади, історія історичної освіти. Наукові школи. Історія історичної науки в Україні. Культурно-інтелектуальна історія. Персоналійна історія (біоісторіографія). Історична біографістика. Інтелектуальна біографія. Проблемна історіографія. Дослідження проблеми в історії історичної науки за тематичним, хронологічним принципом. Комплекс спеціальних історичних дисциплін, історія розвитку, методи та техніки дослідження. Закономірності появи, поширення, розвитку різних типів джерел й інформаційних ресурсів та їх роль у розвитку історичних знань. Методи дослідження інформаційних можливостей джерел різних типів і видів. Джерелознавчий аналіз та синтез в історичних дослідженнях. Функціональні особливості джерел різних типів і видів та їх дослідження методами спеціальних історичних дисциплін. Проблеми розвитку, інтеграції та диференціації комплексу спеціальних історичних дисциплін та їх вплив на розвиток історичної науки. Теорія і методика пошуку, опрацювання та видання історичних джерел. Археографія в Україні та за її межами. Інноваційні технології в історіографічних та джерелознавчих дослідженнях. Веб-ресурси і комплекс спеціальних історичних дисциплін.

- Історія науки

Історія розвитку окремих наук, галузей наукових знань, наукових проблем. Розвиток науково-технічного потенціалу країни. Закономірності та механізм розвитку науки, чинники, що впливають на цей процес. Історіософія та методологічні засади розвитку науки. Еволюція соціального розвитку науки. Періодизація історії науки. Історія популяризації науки. Формування і розвиток наукових шкіл. Розвиток форм організації науки (академій, інститутів, лабораторій, наукових зібрань, наукових товариств). Історія наукових відкриттів. Еволюція методів наукових досліджень. Історична біографістика вчених та організаторів науки.

- Антропологія

Історія антропологічних досліджень. Теоретичні та методичні основи антропології. Джерела і методи дослідження. Антропологічний склад давнього населення України за доби неоліту, енеоліту - бронзи, скіфо-сарматської, античної, I тис. н. е., Київської Русі та середньовіччя. Етногенетичні процеси в Україні та їх взаємодія з археологічними та історичними джерелами. Палеодемографія населення України. Палеопатологія та палеоекологія.

- Українознавство

Вивчення методологічних та світоглядних засад українознавства і українознавчих досліджень. Методи вивчення ролі українського народу у загальносвітовому контексті. Вивчення етапів розвитку українського етносу, нації, становлення і розвитку держави, культури українців як мікросистеми. Розкриття особливостей формування ментальності, типу людини у їх історичному аспекті. Дослідження історичних уроків та історичної місії українців; закономірностей розвитку суспільства у взаєминах та взаємозв'язках.

3. Політологія.

- Теорія та історія політичної науки

Політологічне знання в системі гуманітарних знань. Предмет, структура, функції політології. Основні парадигми політології. Аналіз методологічних основ політичної науки. Раціональне та ірраціональне у політичній науці та практиці. Оцінка політики та її функцій у витоків політичної думки. Становлення і розвиток політологічної науки нового часу. Раціоналістичні та традиційні концепції політики. Сучасні політичні теорії. Особливості ставлення і розвитку політичної думки в Україні: історія і сучасність. Особливості і різновидності в сучасній вітчизняної політології. Галузі науки, в яких відбувається присудження наукового ступеня політичної науки.

- Політичні інститути та процеси

Сутність політичних інститутів, їх різновиди й класифікації. Місце й роль політичних інститутів в політичній системі суспільства. Способи утворення політичних інститутів, механізми визначення кола їхніх повноважень. Механізми стримування, контролю та легітимного позбавлення повноважень політичних інститутів. Проблеми міжінституційної взаємодії. Взаємозалежність типів політичних інститутів та форм державного правління, політичних режимів та форм державного устрою. Взаємовплив політичних інститутів та суспільної модернізації. Головні тенденції розвитку політичних інститутів. Поняття політичної системи, її складових Порівняльна характеристика політичних систем країн світу. Політичний процес як суспільно-політична взаємодія, боротьба за владу, застосування влади та вплив на владу. Процес державного урядування; керування, управління та регулювання; множина форм, субординація. Процеси ухвалення і здійснення суспільних рішень. Проблеми громадської участі у політичних процесах. Конфлікт і злагода у політичному процесі. Особливості аналізу й прогнозування перебігу політичних процесів.

- Політична культура та ідеологія

Теоретичні дослідження природи, характеру, функцій, окремих елементів політичної культури та ідеології в контексті загальнолюдських ціннісних орієнтацій і специфічних проявів національних особливостей. Аналіз статичних і динамічних характеристик політичної культури та ідеології в умовах колективного та індивідуального людського буття, співвіднесення комунітарних та індивідуально-особистісних форм життєдіяльності суспільства. З'ясування основних законів, закономірностей, принципів, функціональних характеристик розвитку політичної культури. Співставлення та з'ясування характеру основних ідеологічних систем сучасності. Співвідношення політичних ідеологій з політичними реаліями, правлячими режимами та політичними системами різних країн. Виявлення ментально-психологічних засад національного розвитку, дослідження загальнокультурних і культурно-специфічних основ політичного життя. Аналіз трансформаційних процесів культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави.

- Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Міжнародні відносини і світова політика: сутність, зміст, види функції, основні тенденції розвитку. Дослідження міжнародних відносин: основні школи та напрямки. Проблема війни та миру в теорії міжнародних відносин. Геополітика як форма інтерпретації міжнародних відносин. Геополітична динаміка посткомуністичного світу та суперечності геополітичного визначення України. Україна в міжнародних концепціях та стратегіях XX століття. Національні інтереси як фундамент міжнародних відносин. Проблема визначення національних інтересів України. Феномен регіональної інтеграції у сучасному світі. Європейський Союз: інститути, цінності, традиції. Україна в Європейських інтеграційних структурах. ОБСЄ, Рада Європи. Перспективи членства в Європейському Союзі. Глобалізація - основний напрямок розвитку людства. Антиглобалізм. Глобальні проблеми сучасності. Лідери сучасної міжнародної спільноти. Регіональні конфлікти в сучасному світі. Україна як регіональна держава. Українсько-російські відносини на сучасному етапі. Безпека України. Еволюція політики США та Заходу щодо України. Стан і перспективи української зовнішньої політики.

- Етнополітологія та етнодержавознавство

Виявлення специфіки етнополітичного мислення, взаємовідносин етносів, націй і етнонаціональних груп між собою та з державою. З'ясування особливостей цивілізаційних процесів і гуманітарних принципів етнонаціонального розвитку. Вивчення історії світової та вітчизняної етнополітичної думки різних епох, співвідношення її з суспільно-політичною практикою сьогодення. Дослідження етнополітичної історії України. З'ясування основних засад функціонування етнонаціональних спільнот у суспільно-політичній сфері, вивчення етнонаціональної структури українського суспільства, з'ясування характерних проявів етнічної і національної свідомості, самосвідомості та ідентичності. Дослідження концептуальних підходів щодо з'ясування основних складових національної ідеї, її ролі в розвитку людської цивілізації і окремих націй. Аналіз становлення розвитку, історичних та духовних джерел формування української національної ідеї. Виявлення основних напрямів втілення етнонаціональної політики, проблем збереження етнополітичної стабільності, розв'язання етнонаціональних конфліктів, забезпечення національної безпеки держави.

Для участі в конкурсному відборі до секції 21 "Літературознавство, мовознавство, мистецтвознавство, соціальні комунікації" приймаються проекти фундаментального та прикладного спрямування.

До фундаментальних проектів секції належать теоретичні дослідження узагальнюючого характеру, результати яких зумовлюють собою відкриття нових або уточнення відомих закономірностей розвитку естетики, художньої свідомості, мови, літератури, засобів комунікації і є вихідними положеннями для розвитку нових концепцій принципів і методів синтезу наукових знань у цих гуманітарних галузях науки, що забезпечують самовідтворення суспільства.

До прикладних проектів секції належать оригінальні дослідження і розробки, які здійснюються для отримання нових знань, вироблення нових підходів до свого предмету або вивчення нових явищ і тенденцій і призначені, головним чином, для досягнення конкретної практичної мети чи виконання визначеного завдання. Прикладні дослідження визначають можливі шляхи використання результатів фундаментальних досліджень і слугують задоволенню інтелектуальних та духовно-культурних запитів і потреб суспільства.

Напрями наукових досліджень і розробок:

1. Літературознавство.

1.1. Українська література.

Дослідження закономірностей української літератури від давнини до сучасності; з'ясування особливостей українського літературного процесу різних культурно-історичних епох та специфіки функціонування української літератури; вивчення життя і творчості українських письменників; дослідження історії українського літературознавства.

Зокрема:

- проблеми періодизації історії української літератури;

- український літературний процес певних історичних періодів;

- українське літературне зарубіжжя;

- творчість українських письменників;

- літературні угрупування в Україні та діаспорі;

- наукові біографії письменників;

- художні напрями і течії;

- стильові явища, їх природа та еволюція;

- генологія;

- поетика художнього тексту;

- рецепція української літератури:

- історія українського літературознавства.

1.2. Російська література.

Дослідження особливостей розвитку російської літератури від давнини до сучасності; з'ясування національної специфіки російської літератури в контексті світового мистецтва слова; вивчення літературного процесу в його загальних закономірностях та особливостях конкретних періодів та епох; дослідження життя та творчості російських письменників; вивчення історії російського літературознавства та критики.

Зокрема:

- особливості розвитку російської літератури у контексті світової;

- дослідження національної своєрідності російської літератури, літературних традицій у синхронному і діахронному аспектах, проблеми їх функціонування та модифікацій;

- генологія та динаміка російської літератури;

- проблеми хронології та періодизації історії російської літератури;

- специфіка культурно-історичних епох;

- російський літературний процес певних періодів;

- дослідження механізмів зміни художніх систем, іманентного розвитку російської літератури;

- становлення, розвиток та динаміка родів, видів і жанрів російської літератури;

- художні напрями та течії, школи, літературні угрупування;

- стильова динаміка російської літератури;

- особливості творчості російських письменників;

- наукові біографії письменників;

- поетика російської літератури, поетика твору;

- рецепція та інтерпретація творів російської літератури;

- специфіка взаємовідносин "високої" і масової російської літератури;

- історія російського літературознавства та критики;

- розвиток російської літератури в контексті художньої культури;

- типологічні сходження в творчості письменників російської літератури, специфіка взаємного впливу та художнього діалогу текстів та естетичних настанов;

- література російського зарубіжжя;

- російськомовна література України;

- вивчення сучасного літературного процесу.

1.3. Література слов'янських народів.

Дослідження історичних, теоретичних та функціональних проблем російської, білоруської, болгарської, польської, чеської, словацької, сербської, хорватської, боснійської, македонської, словенської, сербо-лужицької літератур як у їх вітчизняних геополітичних ареалах, так і діаспорах та еміграційних осередках; виявлення національної специфіки розвитку конкретної слов'янської літератури в контексті світової з акцентуацією на явищах, фактах та особливостях цієї слов'янської літератури. Дослідження історичної панорами або окремих історико-культурних епох даної слов'янської літератури, її саморозвитку розмаїтті видів, жанрів і стилів, художніх течій, творчих угруповань та окремих творчих особистостей в діахронному й синхронному аспектах.

Зокрема:

- становлення і розвиток національної літератури в контексті художньої культури, типологія слов'янських літератур;

- національні естетичні концепції, їх історія, розвиток та взаємодія у світлі тенденцій загальноєвропейської культури;

- специфіка культурно-історичних епох даної національної літератури;

- проблеми хронології та періодизації слов'янських літератур;

- парадигми національного письменства та їх взаємодія;

- особливості художнього світобачення та ідеологія творчості;

- становлення, розвиток та динаміка родів, видів і жанрів національного письменства у конкретних літературних фактах та явищах;

- національні літературні стилі, школи, течії, напрями в діахронному та синхронному аспектах, програмах, маніфестаціях та художній практиці;

- історія літературних угруповань, об'єднань та осередків (як ідейно-естетичних, так і ситуативних);

- життя і творчість окремих письменників;

- дослідження національних літературних форм і традицій у синхронному й діахронному аспектах, проблеми їх динаміки й модифікацій;

- проблеми літературної критики та її історія;

- поетика літературно-художнього тексту;

- генеза національних художніх форм та естетичних концепцій.

1.4. Література зарубіжних країн.

Дослідження загальнотеоретичних проблем, пов'язаних з історією літературного процесу, закономірностями історичного розвитку та функціонування літератури в суспільстві; дослідження проблем синхронного стану та історичного розвитку національних літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії.

Зокрема:

- сучасний літературний процес;

- історія античної літератури;

- дослідження своєрідності розвитку національних літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії, літературних традицій у синхронному і діахронному аспектах, проблеми їх функціонування та модифікацій; генологія та динаміка цих літератур;

- специфіка культурно-історичних епох;

- літературний процес певних періодів;

- дослідження механізмів зміни художніх систем, іманентного розвитку літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії;

- становлення, розвиток та динаміка родів, видів і жанрів літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії;

- художні напрями та течії, школи, літературні угрупування;

- стильова динаміка літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії;

- особливості творчості зарубіжних письменників.

1.5. Порівняльне літературознавство.

Порівняльні дослідження літературних ареалів, епох, літературно-історичних напрямів, художньо-естетичних систем, шкіл тенденцій, стилю й поетики (мікро- та макро-) творчості окремих письменників; вивчення міжлітературних взаємин всіх рівнів; дослідження загальної теорії компаративістики та її історичних різновидів і методологічних тлумачень; аналіз функціонування окремих галузей порівняльного літературознавства в їх синхронії та діахронії.

Зокрема:

- тематологічна;

- літературно-морфологічна (перманентні структури та їхні варіації);

- генологія;

- стилі (епохи, національних літератур, напрямків, шкіл, окремих письменників тощо);

- література в системі мистецтв (література - музика; література - кіно; література - живопис; література - архітектура тощо);

- імаґологія;

- рецепція;

- інтертекстуальність;

- література і сучасні аудіо- та відеомистецтва;

- традиційні сюжети, образи й мотиви (міфологічні, легендарно-фольклорні, літературні, історичні, легендарно-церковні) в художніх літературах Європи, Азії, Америки Африки, Австралії;

- компаративна поетика;

- наукові біографії письменників;

- поетика російської літератури, поетика твору;

- рецепція та інтерпретація творів літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії; '

- історія літературознавства та критики Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії;

- розвиток літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії в контексті художньої культури;

- типологічні сходження в творчості письменників літератур Західної та Східної Європи, Близького, Середнього та Далекого Сходу, Північної та Південної Америки, Африки, Австралії російської, специфіка взаємного впливу та художнього діалогу текстів та естетичних настанов.

1.6. Теорія літератури.

Дослідження найзагальніших закономірностей літературно-художньої творчості, її своєрідності; студії з поетики та літературознавчої стилістики на всіх рівнях макро- і мікро-, в аспектах динаміки/статики, діахронії/синхронії; опрацювання проблем літературної генології; розробка теорій автора, твору/тексту тощо; філологічні та супутні методології інтерпретації тексту і проблеми герменевтики.

Зокрема:

- становлення і розвиток літературної творчості, її феноменологія/типологія;

- наука про літературу від давнини до сучасності: аналіз, синтез, прогноз;

- епохальні літературно-мистецькі стилі: теоретичний дискурс, художня практика;

- стилі напрямів, течій, шкіл, угруповань та інших об'єднань: теоретичний дискурс, художня практика;

- індивідуальні стилі: феноменологія/типологія; динаміка/статика;

- твір/текст як бінарна опозиція ("текст - читання" і "текст - письмо"), його суб'єктна організація (автор, оповідач, персонажі та ін.);

- художня феноменальність і питома самодостатність літературного твору;

- літературна генерика та генологія: діахронія/синхронія;

- поетика (описова, генеративна, історична, теоретична, загальна, прикладна та ін.);

- питання композиції (архітектоніки), художньої структури;

- формозміст і його чинники (змістові прояви художньої форми, формальні проявники художнього змісту);

- художня мова в усіх її сферах (від фоніки до літературознавчої стилістики);

- версифікація;

- імаґологія, іконіка, ейдологія;

- проблеми прагматики художнього тексту, його функціонування та рецепції; література "висока", белетристика, "кіч";

- літературознавча герменевтика, джерелознавство, евристика, семіологія, структуралізм, рецептивна естетика, постструктуралізм деконструктивізм, "нова критика", постколоніальна критика, феміністична критика та інші напрями різноаспектного вивчення й витлумачення мистецтва слова.

1.7. Фольклористика.

Дослідження загальнотеоретичних проблем фольклору, історія фольклору та фольклористики, закономірностей і динаміки розвитку поетики жанрів і видів художнього відтворення дійсності, генези художнього мислення, ідейно-художньої структури міфологічного мислення у традиційній культурі, ритуального контексту фольклорної жанрології, фольклоризму певного етапу літературного процесу чи творчості окремого письменника; вивчення системи жанрів фольклору; типологія художньої структури народнопоетичних творів; еволюція символістики й образності; традиції і новаторство народного поетичного мислення; контамінація української дуалістичної традиції та християнства у фольклорі; історія вивчення розвитку жанрових систем фольклору; фольклорно-літературні взаємини; синхронний та діахронний підходи; фольклоризм у літературі.

Зокрема:

- історіографія;

- джерелознавство;

- текстологія варіантів;

- етнопсихологія народної культури;

- історичне побутування видів і жанрів фольклору;

- народна версифікація;

- вивчення регіонального побутування зразків народної поетичної творчості;

- формування художніх систем жанрів фольклору;

- психологія художнього образного мислення українців;

- проблема генофонду образів українського фольклору;

- проблеми авторства народних пісень літературного походження;

- творчий процес у фольклорі;

- культурно-цілісний вимір еволюційного розвитку у сучасному фольклорі;

- сучасна інтердикція фольклору до формування національної свідомості.

1.8. Літературне джерелознавство і текстологія.

Дослідження літературних джерел, літературна бібліографія, біографістика; текстологія давньої, нової, новітньої літератур, "персональна" текстология; дослідження генезису тексту, специфіки письма, реконструкція творчогопроцесу; з'ясування особливостей творчої лабораторії митця, своєрідності художнього мислення, психології творчості; аналіз функціонування тексту в літературно-критичному середовищі, проблеми герменевтики та рецептивної естетики; "археологія тексту" з позиції генетичної критики та поетики; синхронно-діахронні виміри тексту; розробка та узагальнення принципів і методів вивчення текстів літературних пам'яток.

Зокрема:

- історія літературного джерелознавства;

- автор як суб'єкт тексту, поняття творчої волі письменника;

- питання психології творчості;

- "текст - твір" як бінарна опозиція, проблема вибору основного тексту;

- джерела тексту, різні редакції та варіанти, питання атрибуції, датування;

- генетика художнього тексту, проблеми його функціонування та рецепції;

- теоретичні аспекти текстології, авантекст, метатекст, гіпертекст;

- принцип контексту, інтертекстуальність, генологія, проблеми цензури та редагування;

- лінгвістичні аспекти текстології;

- принципи підготовки і видання творчої та епістолярної спадщини, коментування видань.

Пріоритетні комплексні міждисциплінарні дослідження:

Духовні і естетичні цінності вітчизняної і світової літератури; українська література в колі літератур європейських та слов'янських народів; українська література в контексті розвитку вітчизняної суспільно-політичної думки.

2. Мовознавство.

2.1. Українська мова.

Дослідження закономірностей і специфіки структури, функціонування та розвитку української мови, її контактів з іншими мовами, її місця серед інших мов.

Зокрема:

- напрями, школи і методи дослідження в українському мовознавстві;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія української мови;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) української мови;

- лексикологія, фразеологія, семантика, лексикографія української мови;

- словотвір української мови;

- ономастика української мови;

- стилістика, поетика, культура української мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження української мови;

- діалектологія і лінгвогеографія української мови;

- історія української мови (народної і літературної);

- міжмовні контакти і запозичення;

- історія українського мовознавства.

2.2. Російська мова.

Дослідження закономірностей і специфіки структури, функціонування та розвитку російської мови, її контактів з іншими мовами, її місця серед інших мов.

Зокрема:

- напрями, школи і методи дослідження в російському мовознавстві;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія російської мови;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) російської мови;

- лексикологія, термінологія, фразеологія, семантика, лексикографія російської мови;

- словотвір російської мови;

- ономастика російської мови;

- стилістика, поетика, культура російської мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження російської мови;

- діалектологія і лінгвогеографія російської мови;

- історія російської мови (народної і літературної);

- міжмовні контакти і запозичення;

- історія російського мовознавства.

2.3. Слов'янські мови.

Дослідження загальнотеоретичних проблем слов'янського мовознавства і специфіки окремих слов'янських мов у їх історичному розвитку, взаємозв'язків слов'янських мов (окреме дослідження української та російської мов є об'єктом двох інших спеціальностей).

Зокрема:

- наукові концепції та теорії славістичних шкіл;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія слов'янських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) слов'янських мов;

- лексикологія, термінологія, фразеологія, семантика, лексикографія слов'янських мов;

- словотвір слов'янських мов;

- слов'янська ономастика;

- стилістика і поетика слов'янських мов, культура мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження слов'янських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія слов'янських мов;

- історія слов'янської писемності;

- історія слов'янських мов (народних і літературних);

- місце старослов'янської (церковнослов'янської) мови в історії слов'янських мов;

- міжмовні контакти і запозичення;

- історія слов'янського мовознавства.

2.4. Германські мови.

Дослідження загальнотеоретичних проблем германського мовознавства і специфіки окремих германських мов у їх історичному розвитку, взаємозв'язків германських мов.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в германському мовознавстві;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія германських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) германських мов;

- лексикологія, термінологія, фразеологія, семантика, лексикографія германських мов;

- словотвір германських мов;

- германська ономастика;

- стилістика і поетика германських мов, культура мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження германських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія германських мов;

- історія германських мов (народних і літературних);

- міжмовні контакти і запозичення;

- історія германського мовознавства.

2.5. Романські мови.

Дослідження загальнотеоретичних проблем романського мовознавства і специфіки окремих романських мов у їх історичному розвитку взаємозв'язків романських мов.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в романському мовознавстві;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія романських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) романських; мов;

- лексикологія, термінологія, фразеологія, семантика, лексикорафія романських мов;

- словотвір романських мов;

- романська ономастика;

- стилістика і поетика романських мов, культура мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження романських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія романських мов;

- історія романських мов (народних і літературних);

- міжмовні контакти і запозичення;

- історія романського мовознавства.

2.6. Балтійські мови.

Дослідження загальнотеоретичних проблем балтійського мовознавства і специфіки окремих балтійських мов у їх історичному розвитку, взаємозв'язків балтійських мов, взаємовідношень балтійських і слов'янських мов.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в балтійському мовознавстві;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія балтійських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) балтійських мов;

- лексикологія, термінологія, фразеологія, семантика, лексикографія балтійських мов;

- словотвір балтійських мов;

- балтійська ономастика;

- стилістика і поетика балтійських мов, культура мови;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження балтійських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія балтійських мов;

- історія балтійських мов (народних і літературних);

- міжмовні контакти і запозичення; балто-слов'янські мовні зв'язки,

- історія балтійського мовознавства.

2.7. Індоіранські мови

Дослідження загальнотеоретичних проблем індоіранського мовознавства і специфіки окремих індоіранських мов у їх історичному розвитку, взаємозв'язків індоіранських мов, контактів індоіранських мов з українською.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в індоіранському мовознавстві;

- класифікація індоіранських мов;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія індоіранських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) індоіранських мов;

- лексикологія, фразеологія, семантика, лексикографія індоіранських мов;

- словотвір індоіранських мов;

- індоіранська ономастика;

- стилістика і поетика індоіранських мов;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідження індоіранських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія індоіранських мов;

- історія індоіранських мов (народних і літературних);

- давні індоіранські мови; санскрит;

- контакти індоіранських мов;

- історія їх вивчення.

2.8. Тюркські мови.

Дослідження загальнотеоретичних проблем тюркського мовознавства, специфіки окремих тюркських мов у їх історичному розвитку, взаємозв'язків тюркських мов, контактів тюркських мов з українською.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в тюркському мовознавстві;

- класифікація тюркських мов;

- фонетика, фонологія, акцентуація, просодія тюркських мов;

- граматика (морфеміка, морфологія, синтаксис, текст) тюркських мов;

- лексикологія, фразеологія, семантика, лексикографія тюркських мов;

- словотвір тюркських мов;

- тюркська ономастика;

- стилістика і поетика тюркських мов;

- соціолінгвістичні і психолінгвістичні аспекти дослідженні тюркських мов;

- діалектологія і лінгвогеографія тюркських мов;

- історія тюркських мов (народних і літературних);

- арабсько-персько-тюркські, тюрксько-українські мовні контакти

- історія тюркського мовознавства.

2.9. Фіно-угорські та самодійські мови.

Дослідження проблем синхронного стану та історичного розвитку мов фіно-угорських, фінської, естонської, карельської, іжорської, вепської, водської, лівської, саамської, мордовських (ерзянської та мокшанської), марійської, комі (комі-зирянської, комі-перм'яцької), удмуртської, угорської, мансійської, хантийської і мертвої мерянської та самодійських: ненецької, енецької, нганасанської, селькупської, камасинської.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії у фіно-угорському мовознавстві;

- класифікація фіно-угорських мов;

- фонетика, граматика, лексикологія, фразеологія та лексикографія: фіно-угорських мов;

- стилістика і поетика фіно-угорських мов;

- діалектологія фіно-угорських мов;

- контакти фіно-угорських та самодійських мов;

- історія цих мов (народних і літературних);

- порівняльно-історичне і типологічне дослідження фіно-угорських мов;

- історія їх вивчення.

2.10. Іберійсько-кавказькі мови.

Дослідження проблем синхронного стану та історичного розвитку іберійсько-кавказьких мов.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в іберійсько-кавказькому мовознавстві;

- класифікація іберійсько-кавказьких мов;

- фонетика, граматика, лексикологія, фразеологія та лексикографія цих мов;

- стилістика і поетика цих мов;

- діалектологія;

- історія іберійсько-кавказьких мов (народних і літературних);

- контакти іберійсько-кавказьких мов; інгусько-чеченська мовнаспорідненість;

- порівняльно-історичне і типологічне дослідження іберійсько-кавказьких мов, історія їх вивчення.

2.11. Монгольські мови.

Дослідження проблем синхронного стану та історичного розвитку монгольських мов.

Зокрема:

- наукові концепції та теорії в монгольському мовознавстві;

- класифікація монгольських мов;

- фонетика, граматика, лексикологія, фразеологія та лексикограф цих мов;