Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича - суддя-доповідач,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Заслухавши суддю-доповідача Вознюка В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 року N 2766-III, відповідно до якого "виборчий блок може бути утворено двома і більше партіями, зазначеними у частині першій статті 38 цього Закону, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Таке рішення підписується керівником партії та скріплюється печаткою. З'їзди (збори, конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку, можуть відбутися в будь-який час до початку виборчого процесу".

Необхідність в офіційному тлумаченні цього положення народні депутати України обгрунтовують його неоднозначним застосуванням Верховним Судом України та Центральною виборчою комісією України.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, встановлений у частині першій статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України" дозвіл на проведення з'їздів партій і прийняття на них рішення про утворення виборчого блоку в будь-який час до початку виборчого процесу не мав на меті законодавчо обмежити проведення таких з'їздів лише до початку виборчого процесу. Про це, як стверджують автори подання, свідчить і відсутність "законодавчої заборони".

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних звернень (подань) своєю Ухвалою від 28 березня 2002 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Як вбачається із матеріалів справи, голова виборчого блоку політичних партій "За Ющенка!" Ржавський О.М. 6 лютого 2002 року звернувся до Верховного Суду України зі скаргою на рішення Центральної виборчої комісії від 5 лютого 2002 року N 240, яким відмовлено в реєстрації кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку політичних партій "За Ющенка!" по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України своїм рішенням від 12 лютого 2002 року скаргу задовольнила частково і зобов'язала Центральну виборчу комісію розглянути питання про реєстрацію, мотивуючи тим, що підстав для відмови, передбачених частиною першою статті 47 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (в редакції, чинній на день прийняття постанови), не було. На виконання цього рішення Центральна виборча комісія 14 лютого 2002 року прийняла постанову N 316, якою знову відмовила в реєстрації.

У задоволенні повторної скарги голови виборчого блоку політичних партій "За Ющенка!" Ржавського О.М. на зазначену постанову Верховний Суд України своїм рішенням від 20 лютого 2002 року відмовив.

4. Згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

У матеріалах конституційного подання правове обгрунтування щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України" відсутнє, що є недотриманням вимог частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України". В долучених до конституційного подання постановах Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації та рішеннях Верховного Суду України щодо цих постанов не вбачається і неоднозначності у застосуванні цього положення.

Положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України" викладено чітко, а питання, пов'язані з його правозастосуванням, є компетенцією судів загальної юрисдикції. Фактично в поданні йдеться про перевірку законності постанов Центральної виборчої комісії України та рішень Верховного Суду України, що також не належить до повноважень Конституційного Суду України. Тому підстав для відкриття конституційного провадження немає.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Закону України "Про вибори народних депутатів України" на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду є остаточною і не може бути оскарженою.