Про затвердження документів з питань контролю якості препаратів крові

Процедура титрування й обліку результатів контрольного ряду аналогічна титруванню досліджуваного препарату. Отримані дані титрування ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина необхідні для визначення коефіцієнта перерахування по формулі:

де К - коефіцієнт перерахування;

а - концентрація ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізина в першій пробірці контрольного ряду з оптичною густиною 0.3-0.4. Коефіцієнт перерахування визначають для кожного конкретного досліду.

Вміст антиальфастафілолізина (X) в 1 мл препарату розраховують по формулі:

де 0.2 МО - вміст антиальфастафілолізина в 1 мл ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина;

К - коефіцієнт перерахування;

Р - величина розведення випробуваного імуноглобуліну в першій пробірці дослідного ряду з показником оптичної густини 0.3-0.4.

Примітки:

1. Приготування 15% робочої суспензії еритроцитів кролика. Кров кролика беруть із краєвих вен вуха в ємність зі скляним намистом і струшують протягом 10-15 хв. Дефібриновану кров кролика фільтрують, додають 3-5 кратний об'єм ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду Р, перемішують і центрифугують при 1500 об/хв протягом 15 хв. Процедуру повторюють три рази, одержують відмиті еритроцити кролика. До 1.5 мл відмитих еритроцитів кролика додають 8.5 мл ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду Р. Потім 0.5 мл підготовленої суспензії гемолізують в 2 мл води Р. Вимірюють оптичну густину розчину, отриманого в результаті гемолізу на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 400 нм у кюветі з товщиною шару 1 мм. Розчином порівняння служить вода Р. Оптична густина повинна бути в межах від 0.52 до 0.54. У випадку невідповідності оптичної густини, 15% робочу суспензію еритроцитів коригують ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р.

Термін придатності 15% робочої суспензії - 1 доба.

2. Визначення активності гемолитічної дії стафілококового альфатоксина. Виходячи з активності токсину, зазначеного в паспорті, у ряд пробірок наливають відповідну кількість токсину з інтервалом в 0.01 мл. Наприклад: Lh токсину становить 0.14 мл. У дослід беруть 7 пробірок, у які наливають стафілококовий токсин у наступних кількостях: 0.11; 0.12; 0.13; 0.14; 0.15; 0.16; 0.17. Потім доводять об'єм кожної пробірки ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р до 1 мл і додають у кожну пробірку по 1 мл ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізина, що містить 1 МО/мл. Пробірки обережно струшують, витримують при кімнатній температурі 15 хв. Потім у кожну пробірку додають по 0.1 мл робочої суспензії еритроцитів. Пробірки знову струшують і витримують у термостаті при температурі 37 град. С протягом 1 години. Одночасно готують контрольні пробірки: у першу пробірку беруть 1 мл робочого розчину стафілококового токсину, 1 мл розчину натрію хлориду 0.9%, дві краплі робочої суспензії еритроцитів (100% гемоліз). У другу пробірку беруть 2 мл розчину натрію хлориду 0.9%, дві краплі робочої суспензії еритроцитів (відсутність гемолізу). Результати враховують візуально за схемою:

++++ - повний гемоліз еритроцитів;

+++ - майже повний гемоліз еритроцитів;

++ - 50% гемоліз еритроцитів;

- - - - відсутність гемолізу еритроцитів.

Кількість токсину, що міститься в першій пробірці, де пройшов майже повний гемоліз (+++), приймається за активність гемолітичної дії стафілококового альфатоксина.

3. Приготування робочого розчину стафілококового альфатоксина. Стафілококовий альфатоксин з точно встановленою величиною активності безпосередньо перед використанням у досліді розводять ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р, одержуючи розчин токсину, що містить Lh/5 в 1 мл. Загальний об'єм робочого розчину стафілококового токсину і кількість вихідного (цільного) токсину, необхідного для постановки кожного конкретного досліду, розраховують, виходячи з величини Lh/5 в 1 мл і кількості пробірок, які будуть використані в досліді. Правильність розрахункової кількості токсину підтверджують постановкою розгорнутого контролю з ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина.

Додаткова характеристика препарату. Речовини, що входять до складу препарату:

Натрію хлорид (ДФУ 1 вид, доповнення 1) для створення ізотонічності розчину.

Пакування. По 1.5 мл або 3.0 мл в ампулах у відповідності до вимог ДФУ, вид. 1, доповнення 1, р. 3.2.1. По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню та ножем для розкриття ампул за ТУ У 64-00.481198.008-98 чи скарифікатором ампульним за ТУ У 143120045.002-98 вкладають у коробку з перегородками або гофрованою вкладкою за ОСТ 64-071-89 або за ТУ 42-14-2-81 з картону для споживчої тари марки А за ГОСТ 7933-89 або картону хрому-ерзацу за ТУ 13-02-81020-97-90.

На етикетці групової тари додатково вказують кількість пакувань.

Групова та транспортна тара відповідно до ГОСТ 17768-90.

Маркування. На ампулу наносять назву препарату українською чи російською мовою, концентрацію, об'єм препарату в мл, номер серії, термін придатності.

На пачці українською або українською та російською мовою вказують: найменування підприємства-виробника, його товарний знак та адресу, назву препарату латинською та українською або латинською та російською мовами, концентрацію, об'єм препарату в мл, кількість ампул, "Стерильно", "Внутрішньом'язово", умови зберігання, "Зберігати в недоступному для дітей місці", номер серії, реєстраційний номер, термін придатності, штриховий код, "Антитіла до ВІЛ відсутні".

Номер серії та термін придатності препарату дозволяється наносити на бічній стороні пачки методом тиснення.

На етикетці групової тари додатково вказують кількість пакувань.

Зберігання. В сухому, захищеному від світла місці при температурі від +2 до +8 град. С .

Термін придатності. За результатами вивчення стабільності.

Засіб для профілактики вірусного гепатиту А, кору, кашлюку, менінгококової інфекції, поліомієліту, лікування гіпо- і агамаглобулінемій, для підвищення імунного статусу в період реконвалесценції при деяких інфекційних і неінфекційних захворюваннях.

Примітка. Реактиви, титровані розчини та індикатори, приведені в цій АНД, описані у відповідних розділах ДФУ видання 1, доповнення 1.

1. Сфера застосування та основні вимоги

2. Специфікація

3. Методи контролю

3.1. Специфічна активність

При виготовленні препарату виробничі пули плазми повинні перевірятися методом полімеразної ланцюгової реакції на вміст нуклеїнових кислот вірусу гепатиту С, вірусу гепатиту В, парвовірусу В-19, ВІЛ 1 та 2.

Імуноглобулінову фракцію білків сироватки або плазми крові донорів виділяють, очищують і концентрують методом фракціонування спиртоводними осаджувачами при температурі нижче 0 град. С.

Препарат відповідає аналітично-нормативній документації на імуноглобулін людини нормальний, рідкий, за винятком кількості донорів, вмісту загального білка та специфічної активності.

При виробництві рідкий препарат повинен витримувати тест прискоренної деградації: при витримуванні зразків кінцевого препарату при 37 град. С чотири тижні, втрата специфічної активності не повинна перевищувати 20% від початкової.

3.1. Специфічна активність

У штатив встановлюють чотири горизонтальних ряди по 15 пробірок з круглим дном, об'ємом 2-10 мл.

У першу та другу пробірку кожного ряду вносять пастерівською піпеткою по 2 краплі досліджуваного препарату, потім у всі пробірки, починаючи з другої, додають 2 краплі 0.9% розчину натрію хлориду Р.

Із пробірки N 2 кожного ряду після перемішування її вмісту за допомогою піпетки, переносять 2 краплі в пробірку N 3 і т. д. до останньої пробірки, із якої, після перемішування, 2 краплі виливають. Після чого, у всі пробірки додають по 2 краплі 10% розчину желатини. У результаті у всіх пробірках виявляється: в першій кожного ряду - цілий препарат - імуноглобулін антирезус, а в наступних - розведений від 1:2 до 1:16 000.

повністю відмитих тричі. Весь штатив з пробірками ставлять у водяну баню при температурі 46-48 град. С на 10 хвилин. Через 10 хв штатив витягують і у всі пробірки додають по три-п'ять крапель 0.9% розчину натрію хлориду Р, та перемішують трьох кратним переворотом пробірок.

Із кожної пробірки, де візуально не видно аглютинації, береться крапля суміші на предметне скло, кінчиком піпетки розподіляється по склу до утворення тонкого шару і спостерігається під мікроскопом при малому збільшенні, об'єктив "x10", на наявність аглютинів. Останнє розведення, в якому спостерігається аглютинація, приймається за титр цих антитіл.

Якщо аглютинація еритроцитів спостерігається у всіх розведеннях, то, відповідно, титр резус-антитіл вищий, ніж отримане розведення. У такому випадку слід повторити титрування, приготувавши ще більші розведення досліджуваного препарату.

Паралельно в четвертому ряді ставиться контроль на відсутність специфічності. До 2 крапель готового препарату додають 2 краплі 10% розчину желатини та 1 краплю еритроцитів групи 0 (I) rh (-) негативного фенотипу rh (cde). Ця проба повинна бути завжди негативною.

Примітка. Приготування 0.9% розчину натрію хлориду Р. 9.0 г натрію хлориду Р поміщають в мірну колбу місткістю 1 л, розчиняють в 500 мл води Р, доводять об'єм розчину водою Р до мітки, перемішують.

Термін зберігання розчину 7 діб.

1. Сфера застосування та основні вимоги

2. Специфікація

3. Методи контролю

3.1. Специфічна активність

Це керівництво по складанню аналітично-нормативної документації поширюється на медичний імунобіологічний препарат Імуноглобулін людини антистафілококовий, рідкий, що містить імуноглобуліни, переважно імуноглобулін G (IgG). Препарат призначений для внутрішньом'язевого введення. Імуноглобулін людини антистафілококовий отримують з плазми крові донорів, що містить антитіла до стафілококового екзотоксину.

Імуноглобулін людини антистафілококовий рідкий отримують з плазми, яка відповідає вимогам нормативного документу "Плазма людини для фракціонування".

При виготовленні препарату виробничі пули плазми повинні перевірятися методом полімеразної ланцюгової реакції на вміст нуклеїнових кислот вірусу гепатиту С, вірусу гепатиту В, парвовірусу В-19, ВІЛ 1 та 2.

Імуноглобулінову фракцію білків сироватки або плазми крові донорів виділяють, очищують і концентрують методом фракціонування спиртоводними осаджувачами при температурі нижче 0 град. С.

Препарат відповідає аналітично-нормативній документації на імуноглобулін людини нормальний, рідкий, за винятком кількості донорів, вмісту загального білка та специфічної активності.

Препарат не містить консерванту і антибіотиків та виробляється як стабілізований розчин - в розчині 9 г/л розчину хлориду натрію, 22.5 г/л розчину гліцину. Розчин імуноглобуліну фільтрують в асептичних умовах через стерилізуючий фільтр з діаметром пор, не більше 0.22 мкм.

Випускають в рідкому стані. 1 мл препарату повинен містити не менше 20 МО антиальфастафілолізину. Засіб для лікування хворих та профілактики ускладнень, викликаних стафілококовою інфекцією.

3.1 Специфічна активність. Специфічна активність препарату визначається за вмістом антиальфастафілолізина.

1 мл препарату повинен містити не менш 20 МО антиальфастафілолізина. Визначення проводять за допомогою реакції нейтралізації гемолітичних властивостей стафілококового альфатоксина.

Готують розведення імуноглобуліну за наступною схемою:

У кожну пробірку додають по 0.5 мл робочого стафілококового альфатоксина, струшують круговими рухами, потім додають по 1 краплі (0,05 мл) 15% робочої суспензії еритроцитів кролика, струшують і витримують у термостаті при температурі 37 град. С 1 год. Після витримки в термостаті, пробірки відразу ж охолоджують при температурі від 4 град. С до 6 град. С, потім центрифугують при 1500 об/хв протягом 5 хв.

Визначають оптичну густину надосадової рідини на фотоелектроколориметрі, при довжині хвилі 400 нм у кюветах з товщиною шару 1 мм, розчином порівняння служить ізотонічний 0.9% розчин натрію хлориду Р. Оптична густина, що відповідає 50% гемолізу еритроцитів - 0.3-0.4.

Одночасно для підтвердження точності робочої дози токсину, що використовується в дослідженні, титрують контрольний ряд з деякими ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізин.

ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізин розводять до вмісту 1 МО в 1 мл, потім із цього розведення готують наступні розведення за схемою:

Процедура титрування й обліку результатів контрольного ряду аналогічна титруванню досліджуваного препарату. Отримані дані титрування ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина необхідні для визначення коефіцієнта перерахування по формулі:

де К - коефіцієнт перерахування;

а - концентрація ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізина в першій пробірці контрольного ряду з оптичною густиною 0.3-0.4. Коефіцієнт перерахування визначають для кожного конкретного досліду.

Вміст антиальфастафілолізина (Х) в 1 мл препарату розраховують по формулі:

де 0.2 МО - вміст антиальфастафілолізина в 1 мл ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина;

K - коефіцієнт перерахування;

P - величина розведення випробуваного імуноглобуліну в першій пробірці дослідного ряду з показником оптичної густини 0.3-0.4.

Примітка. 1 Приготування 15% робочої суспензії еритроцитів кролика.

Кров кролика беруть із краєвих вен вуха в ємність зі скляним намистом і струшують протягом 10-15 хв. Дефібриновану кров кролика фільтрують, додають 3-5 кратний об'єм ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду Р, перемішують і центрифугують при 1500 об/хв протягом 15 хв. Процедуру повторюють три рази, одержують відмиті еритроцити кролика. До 1.5 мл відмитих еритроцитів кролика додають 8.5 мл ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду Р. Потім 0.5 мл підготовленої суспензії гемолізують у 2 мл води Р. Вимірюють оптичну густину розчину, отриманого в результаті гемолізу на фотоелектроколориметрі, при довжині хвилі 400 нм у кюветі з товщиною шару 1 мм. Розчином порівняння служить вода Р. Оптична густина повинна бути в межах від 0.52 до 0.54. У випадку невідповідності оптичної густини, 15% робочу суспензію еритроцитів коригують ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р.

Термін придатності 15% робочої суспензії - 1 доба.

2. Визначення активності гемолитічної дії стафілококового альфатоксина. Виходячи з активності токсину, зазначеного в паспорті, у ряд пробірок наливають відповідну кількість токсину з інтервалом в 0.01 мл. Наприклад: Lh токсину становить 0.14 мл. У дослід беруть 7 пробірок, у які наливають стафілококовий токсин у наступних кількостях: 0.11; 0.12; 0.13; 0.14; 0.15; 0.16; 0.17. Потім доводять об'єм кожної пробірки ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р до 1 мл і додають у кожну пробірку по 1 мл ФСЗ ДФУ антиальфастафилолізина, що містить 1 МО/мл. Пробірки обережно струшують, витримують при кімнатній температурі 15 хв. Потім у кожну пробірку додають по 0.1 мл робочої суспензії еритроцитів. Пробірки знову струшують і витримують у термостаті при температурі 37 град. С протягом 1 години. Одночасно готують контрольні пробірки: у першу пробірку беруть 1 мл робочого розчину стафілококового токсину, 1 мл розчину натрію хлориду 0.9%, дві краплі робочої суспензії еритроцитів (100% гемоліз). У другу пробірку беруть 2 мл розчину натрію хлориду 0.9%, дві краплі робочої суспензії еритроцитів (відсутність гемолізу). Результати враховують візуально за схемою:

++++ - повний гемоліз еритроцитів;

+++ - майже повний гемоліз еритроцитів;

++ - 50% гемоліз еритроцитів;

- - - - відсутність гемолізу еритроцитів.

Кількість токсину, що міститься в першій пробірці, де пройшов майже повний гемоліз (+++), приймається за активність гемолітичної дії стафілококового альфатоксина.

3. Приготування робочого розчину стафілококового альфатоксина.

Стафілококовий альфатоксин, з точно встановленою величиною активності, безпосередньо перед використанням у досліді розводять ізотонічним 0.9% розчином натрію хлориду Р, одержуючи розчин токсину, що містить Lh/5 в 1 мл. Загальний об'єм робочого розчину стафілококового токсину і кількість вихідного (цільного) токсину, необхідного для постановки кожного конкретного досліду, розраховують, виходячи з величини Lh/5 в 1 мл і кількості пробірок, які будуть використані в досліді. Правильність розрахункової кількості токсину підтверджують постановкою розгорнутого контролю з ФСЗ ДФУ антиальфастафілолізина.

1. Сфера застосування та основні вимоги

2. Специфікація

3. Методи контролю

3.1. Специфічна активність

Це керівництво по складанню аналітично-нормативної документації поширюється на медичний імунобіологічний препарат Імуноглобулін людини проти краснухи, рідкий, що містить імуноглобуліни, переважно імуноглобулін G (Ig G). Препарат призначений для внутрішньом'язевого введення. Його отримують з плазми крові, що містить антитіла до вірусу краснухи. Може додаватися імуноглобулін людини нормальний.

Імуноглобулін людини рідкий проти краснухи отримують з плазми, яка відповідає вимогам нормативного документу "Плазма людини для фракціонування".

При виготовленні препарату виробничі пули плазми повинні перевірятися методом полімеразної ланцюгової реакції на вміст нуклеїнових кислот вірусу гепатиту С, вірусу гепатиту В, парвовірусу В-19, ВІЛ 1 та 2.

Імуноглобулінову фракцію білків сироватки або плазми крові донорів виділяють, очищують і концентрують методом фракціонування спиртоводними осаджувачами при температурі нижче 0 град. С.

Препарат відповідає аналітично-нормативній документації на імуноглобулін людини нормальний, рідкий, за винятком кількості донорів, вмісту загального білка та специфічної активності.

Препарат не містить консерванту і антибіотиків та виробляється як стабілізований розчин - в розчині 9 г/л розчину хлориду натрію, 22.5 г/л розчину гліцину. Розчин імуноглобуліну фільтрують в асептичних умовах через стерилізуючий фільтр з діаметром пор, не більше 0.22 мкм.

1 мл препарату повинен містити не менше 2250 МО антитіл проти вірусу краснухи.

3.1. Специфічна активність

Специфічну активність визначають шляхом порівняння активності досліджуваного імуноглобуліну, тестом гемаглютинації пригніченої з активністю препарату порівняння, каліброваного в міжнародних одиницях (МО), або іншим валідованим методом.

Міжнародна одиниця - це активність, що міститься у зазначеному об'ємі міжнародного стандарту імуноглобуліну проти краснухи. Еквівалентність в Міжнародних одиницях Міжнародного стандарту вказана ВООЗ.

Визначена активність складає не менше 4500 МО/мл. Довірчий інтервал (Р = 0,95) визначеної активності повинен бути не менше, ніж 50%, і не більше, ніж 200% зазначеної активності.

1. Сфера застосування та основні вимоги

2. Специфікація

3. Методи контролю

3.1. Специфічна активность

Це керівництво по складанню аналітично-нормативної документації поширюється на медичний імунобіологічний препарат Імуноглобулін людини проти гепатиту В, рідкий, що містить імуноглобуліни, переважно імуноглобулін G (IgG). Препарат призначений для внутрішньом'язевого введення. Його отримують з плазми крові відібраних та/або імунізованих донорів, що містять антитіла до поверхневого антигену гепатиту В. Може додаватися імуноглобулін людини нормальний.

Імуноглобулін людини проти гепатиту В отримують з плазми, яка відповідає вимогам нормативного документу "Плазма людини для фракціонування".

При виготовленні препарату виробничі пули плазми повинні перевірятися методом полімеразної ланцюгової реакції на вміст нуклеїнових кислот вірусу гепатиту С, вірусу гепатиту В, парвовірусу В-19, ВІЛ 1 та 2.

Імуноглобулінову фракцію білків сироватки або плазми крові донорів виділяють, очищують і концентрують методом фракціонування спиртоводними осадниками при температурі нижче 0 град. С.

Препарат відповідає аналітично-нормативній документації на імуноглобулін людини нормальний, рідкий, за винятком кількості донорів, вмісту загального білка та специфічної активності.

Препарат не містить консерванту і антибіотиків та виробляється як стабілізований розчин - в розчині 9 г/л розчину хлориду натрію, 22.5 г/л розчину гліцину. Розчин імуноглобуліну фільтрують в асептичних умовах через стерилізуючий фільтр з діаметром пор, не більше 0.22 мкм.

1 мл препарату повинен містити не менше 125 МО антитіл проти вірусу гепатиту В.

3.1. Специфічна активність

Специфічну активність визначають шляхом порівняння титру антитіл досліджуваного імуноглобуліну з титром препарату порівняння, каліброваного в міжнародних одиницях (МО), з використанням методу імуноферментного аналізу, з використанням комерційних тест-систем, що мають відповідну чутливість та специфічність.

Міжнародна одиниця - це активність, що міститься у зазначеному об'ємі міжнародного препарату порівняння імуноглобуліну проти гепатиту В. Еквівалентність в Міжнародних одиницях Міжнародного препарату порівняння вказана ВООЗ.

Зазначена активність складає не менше 100 МО/мл. Визначена активність препарату повинна бути не меншою, ніж зазначена. Довірчий інтервал (Р = 0,95) визначеної активності повинен бути в межах від 80 до 125%.

1. Сфера застосування та основні вимоги

2. Специфікація

3. Методи контролю

3.1. Специфічна активність

Це керівництво по складанню аналітично-нормативної документації поширюється на медичний імунобіологічний препарат Імуноглобулін людини проти вітряної віспи, рідкий, що містить імуноглобуліни, переважно імуноглобулін G (Ig G). Препарат призначений для внутрішньом'язевого введення. Його отримують з плазми крові відібраних донорів, що мають антитіла до вірусу вітряно віспи (Herpesvirus varicellae). Може додаватися імуноглобулін людини нормальний.

Імуноглобулін людини проти вітряної віспи отримують з плазми, яка відповідає вимогам нормативного документу "Плазма людини для фракціонування".

При виготовленні препарату виробничі пули плазми повинні перевірятися методом полімеразної ланцюгової реакції на вміст нуклеїнових кислот вірусу гепатиту С, вірусу гепатиту В, парвовірусу В-19, ВІЛ 1 та 2.

Імуноглобулінову фракцію білків сироватки або плазми крові донорів виділяють, очищують і концентрують методом фракціонування спиртоводними осаджувачами при температурі нижче 0 град. С.

Препарат відповідає аналітично-нормативній документації на імуноглобулін людини нормальний, рідкий, за винятком кількості донорів, вмісту загального білка та специфічної активності.

Препарат не містить консерванту і антибіотиків та виробляється як стабілізований розчин - в розчині 9 г/л розчину хлориду натрію, 22.5 г/л розчину гліцину. Розчин імуноглобуліну фільтрують в асептичних умовах через стерилізуючий фільтр з діаметром пор, не більше 0.22 мкм.

1 мл препарату повинен містити не менше 80 МО антитіл проти збудника вітряної віспи.

3.1. Специфічна активність

Специфічну активність визначають шляхом порівняння титру антитіл досліджуваного імуноглобуліну з титром антитіл препарату порівняння, каліброваного в міжнародних одиницях (МО), з використанням методу імуноферментного аналізу, з використанням комерційних тест-систем, що мають відповідну чутливість та специфічність.

Міжнародна одиниця - це активність, що міститься у зазначеному об'ємі міжнародного стандарту проти висипної віспи (varicela-zoster). Еквівалентність в Міжнародних одиницях Міжнародного стандарту вказана ВООЗ.

Зазначена активність складає не менше 100 МО/мл. Визначена активність препарату повинна бути не меншою, ніж зазначена. Довірчий інтервал (Р = 0,95) визначеної активності повинен бути в межах від 80 до 125%.