Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.99 N 2184 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 році" та рішення правління Компанії від 30.11.2000

1. Затвердити та ввести в дію Порядок доступу до газотранспортної системи (далі - Порядок), що додається.

2. Відповідальність за впровадження Порядку на підприємствах та організаціях, які підпорядковані Компанії, покласти на керівників ДК "Укргазвидобування" (Рибчич І.Й.), ДАТ "Чорноморнафтогаз" (Ільницький М.К.), ВАТ "Укрнафта" (Салмін О.В.), ДК "Укртрансгаз" (Руднік А.А.) та ДК "Газ України" (Ямковий І.О.).

3. Департаменту ресурсів нафти та газу (Гончарук М.І.) узагальнити зауваження та пропозиції, які виникнуть в практиці застосування цього Порядку протягом II та III кварталів поточного року, і надати Міністерству палива та енергетики пропозиції щодо впровадження Порядку доступу до газотранспортної системи на газотранспортну систему і газорозподільні мережі України в цілому.

4. Положення про документальне оформлення прийому-передачі природного газу в системі підприємств НАК "Нафтогаз України", затверджене наказом Компанії від 24.05.99 N 127, вважати таким, що втратило чинність.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника голови правління Тріколіча В.П.

У цьому Порядку доступу до газотранспортної системи терміни вживаються у такому значенні:

відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (при відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу;

вимірювання кількості газу - безперервна процедура визначення кількості природного газу, що проходить через дискретну точку газопроводу, за допомогою спеціальних технічних засобів;

виробничо-технологічні витрати та витрати на власні потреби - обсяги природного газу, що використовуються газотранспортними та газорозподільними підприємствами для здійснення їх діяльності;

втрати - обсяги газу, що виникають як різниця між надходженням та реалізацією газу споживачам, закачуванням до ПСГ, відбором на виробничо-технологічні витрати і власні потреби та транспортуванням газу на експорт та транзит;

газовидобувне підприємство - юридична особа, яка видобуває газ на території України;

газовимірювальний комплекс - сукупність газовимірювальної техніки, що включає все необхідне обладнання, за допомогою якого здійснюється облік природного газу;

газорозподільне підприємство - підприємство, що здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам і у якого газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти перебувають на правах власності чи на інших законних підставах;

газорозподільні мережі (ГРМ) - майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного газу безпосередньо споживачам;

газотранспортна система (ГТС) - майновий виробничий комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування та зберігання природного газу, і включає: магістральні газопроводи та підземні сховища газу (ПСГ);

газотранспортне підприємство - підприємство, що здійснює транспортування та зберігання природного газу з використанням об'єктів газотранспортної системи і у якого ці об'єкти перебувають на правах власності чи на інших законних підставах;

замовник - постачальник, споживач або замовник транспортних послуг з транспортування природного газу до споживача, транзиту природного газу через територію України або зберігання його в ПСГ;

комерційний баланс - співвідношення між обсягами подачі газу до ГТС та ГРМ в пунктах входу від газовидобувних підприємств та імпортерів і обсягами газу, що надійшов до споживачів протягом звітного періоду з урахуванням витрат газу на виробничо-технологічні потреби та власні потреби ГТС та ГРМ, а також збільшення (зменшення) обсягів газу в ПСГ і ГТС;

комерційний облік природного газу - визначення обсягів видобування, транспортування, зберігання, розподілу, постачання та споживання природного газу за актами звітності, підготовленими на підставі даних вимірювання або розрахованими відповідно до чинних норм;

комерційне балансування - процес визначення комерційного балансу і процедури його узгодження та коригування;

коректор об'єму газу - засіб вимірювальної техніки, що приводить робочі об'єми газу до нормальних об'ємів (за стандартних умов) та складається з вимірювальних перетворювачів тиску і температури газу та обчислювача об'єму газу, призначеного для роботи в комплекті з лічильником газу;

ліцензія - документ (спеціальний дозвіл), виданий Національною комісією регулювання електроенергетики України, що надає юридичній особі право здійснювати відповідну діяльність протягом зазначеного періоду за умови відповідності цієї діяльності ліцензійним умовам;

облік газу - система реєстрації результатів кількісного та якісного вимірювання обсягів природного газу з метою обліку і контролю за його видобуванням, транспортуванням, зберіганням, розподілом і споживанням;

обчислювач об'єму газу - засіб вимірювальної техніки, що призначений для перетворення вихідних сигналів вимірювальних перетворювачів тиску та температури газу, перепаду тиску (на діафрагмі, осереднюючій трубці тощо) або об'єму газу в робочих умовах (лічильника газу), обчислення об'єму газу в робочих умовах, об'єму газу в робочих умовах та приведеного до стандартних умов, зберігання результатів обліку газу та передачу їх до відповідних засобів реєстрації;

підземне сховище газу - технологічний комплекс, створений в природній або штучній ємності для накопичування природного газу, та технологічно поєднані з ним споруди, які служать для періодичного наповнення, зберігання і відбирання природного газу для постачання споживачам;

постачальник природного газу (постачальник) - суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів або який самостійно здійснює закупівлю природного газу у нерезидентів України для власних потреб і має відповідну ліцензію;

притоки газу - недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у веснянолітній період фактично спожиті населенням (при відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу;

"пряма труба" - трубопровід, через який споживач отримує природний газ безпосередньо з ГТС або від газовидобувних підприємств;

пункт виміру газу - це пункт, де здійснюється вимірювання кількості газу. Може входити до складу газовимірювальної станції, газотранспортної системи та газовидобувних об'єктів;

пункт виходу з ГТС та ГРМ - пункт, через який газ надходить від ГТС та ГРМ до іноземних контрагентів, ПСГ та споживачів;

пункт входу в ГТС та ГРМ - пункт, через який газ надходить до ГТС та ГРМ від замовників транспортних послуг з транзиту природного газу через територію України, імпортерів, ПСГ та газовидобувних підприємств України;

споживач природного газу (споживач) - юридична особа чи її відокремлений підрозділ або фізична особа, що використовує природний газ для власних потреб на підставі договору;

страховий запас природного газу (страховий запас) - обсяг природного газу, який створюється замовником в ПСГ і використовується ним для покриття дефіциту ресурсів природного газу, що може виникнути при поставці газу споживачам;

фізичне балансування - комплекс технічних і технологічних заходів, які вживаються для утримання тиску в газотранспортній системі на рівні, необхідному для безпечного та ефективного транспортування природного газу.

ГВК - газовимірювальний комплекс;

ГВП - газовидобувне підприємство;

ГВС - газовимірювальна станція;

ГРМ - газорозподільні мережі;

ГП - газорозподільне підприємство;

ГРС - газорозподільна станція;

ГТП - газотранспортне підприємство;

ГТС - газотранспортна система;

ЗВТ - засоби вимірювальної техніки;

КОМПАНІЯ - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

НКРЕ - Національна комісія регулювання електроенергетики України;

ОДУ - об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз";

ПВГ - пункт виміру обсягів газу;

ПСГ - підземне сховище газу.

1.1. Вступ

Порядок доступу до газотранспортної системи (далі - Порядок) розроблено відповідно до Законів України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України N 335/98 від 21.04.98; Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 2246 від 09.12.99; умов і правил ліцензійної діяльності та контролю за їх виконанням у сферах транспортування природного і нафтового газу трубопроводами, а також на суміжних ринках із зберігання природного газу та його постачання за регульованим та нерегульованим тарифами.

Порядок відповідає Договору до Енергетичної Хартії (Лісабон, 17.12.94), ратифікованої Верховною Радою України 06.02.98 (Закон України N 89/98-ВР).

При розробці Порядку використано "Правила Доступу для Газотранспортної Системи" Проект 7 від 24.11.2000, розроблені Energy Markets Limited в рамках проекту, який підтримується Tacis (Україна BISTRO Проект: 98-062).

Цей Порядок визначає загальні принципи і процедури доступу до газотранспортної системи та газорозподільних мереж України, особливості доступу до газотранспортної системи та газорозподільних мереж, вимірювання та обліку природного газу, документального оформлення приймання-передачі природного газу.

1.2. Базові принципи

Порядок доступу пропонує замовникам, які бажають користуватися ГТС та ГРМ України, недискримінаційну, чітку, справедливу, прозору і неупереджену систему надання послуг з транспортування природного газу.

Порядок доступу базується на таких принципах:

- надання однакових (рівних) прав доступу до газотранспортної системи всім замовникам, а у разі браку пропускних потужностей - дотримання встановлених процедур розподілу наявних пропускних потужностей;

- зобов'язання газотранспортних і газорозподільних підприємств, а також замовників дотримуватись цього Порядку;

- відповідальності газотранспортних та газорозподільних організацій за фізичну експлуатацію ГТС та ГРМ України, надання якісних послуг з транспортування природного газу;

- відповідності процесів, визначених у цьому Порядку, структурі газової промисловості, яка передбачає доступ до ГТС та ГРМ України третіх осіб;

- відповідальності постачальників за комерційне балансування постачанням природного газу споживачам;

- щомісячного комерційного балансування і комерційного узгодження вхідних обсягів газу в пунктах входу і вихідних обсягів у пунктах виходу;

- відповідальності замовників за своєчасну та повну оплату наданих послуг з транспортування та відшкодування витрат, яких зазнали ГТП і ГП у процесі регулювання балансу.

1.3. Право власності на природний газ та відповідальність ГТП і ГП

Право власності на природний газ та ризики, що виникають при його транспортуванні та постачанні, визначаються чинним законодавством України.

ГТП і ГП несуть відповідальність перед власниками природного газу за втрату, нестачу і погіршення якості природного газу, якщо не доведуть, що втрата, нестача або погіршення якості сталося не з їх вини.

2.1. Загальні процедури доступу та використання газотранспортної системи

Доступ до ГТС мають право всі постачальники природного газу, які дотримуються встановленого порядку забезпечення природним газом народного господарства та населення України, визначеного Кабінетом Міністрів України, виконують Умови та правила здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифами, а також цей Порядок.

2.1.1. Стандартна угода на транспортування природного газу

Кожний замовник повинен укласти з ГТП Стандартну угоду на транспортування природного газу. Стандартна угода на транспортування має відповідати положенням даного Порядку.

Стандартна угода на транспортування має укладатися за типовою формою. В ній зазначається: предмет угоди, величина замовленої пропускної потужності, максимальна кількість газу, яку замовник планує транспортувати (споживати) кожного місяця, його якість, умови оплати, термін дії, умови взаємної відповідальності сторін, дата введення в дію, умови розірвання договору і т. п.

Сторони при укладанні угоди мають право передбачати в ній будь-які інші умови, які не суперечать вимогам чинного законодавства України та цього Порядку.

Замовники укладають угоди на транспортування природного газу не пізніше ніж за 20 днів до початку місяця, з якого розпочинаються поставки.

Замовники, крім споживачів - замовників транспортних послуг та ГВП, зобов'язані створити страховий запас природного гаду в обсязі 10 % від планових квартальних обсягів поставок.

Замовники (за необхідності) укладають з ГТП угоди на зберігання природного газу в ПСГ.

2.1.1.1. Якість природного газу

Якість природного газу, який подається споживачам, повинна відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

Природний газ, що видобувається на території України та передається до ГТС та ГРМ, повинен відповідати технічним вимогам ТУ У 320.001.58764-007-95 "Гази горючі природні, що подаються в магістральні газопроводи" та ТУ У 320.001.58764- 008-95 "Гази горючі природні, що подаються з родовищ в промислові газопроводи та окремим споживачам".

Якість імпортованого газу обумовлюється технічним стандартом ГОСТ 5542-87.

Всі пункти входу в ГТС та ГРМ України мають бути обладнані хіміко-аналітичними лабораторіями або засобами дослідження якісного складу газу. Результати щомісячного аналізу мають бути підсумовані в щомісячному сертифікаті якості.

За відсутності автоматичного обладнання для перевірки якості газу склад газу повинен аналізуватися, як мінімум, з такою періодичністю:

- пікнометрична густина - двічі на місяць;

- хроматографічна густина - двічі на місяць;

- склад газу - двічі на місяць;

- теплота згоряння нижча - двічі на місяць;

- масова частка сірководню та меркаптанової сірки - один раз на місяць;

- масова частка механічних домішок - один раз на місяць;

- точка роси - один раз на місяць.

Кожний постачальник повинен гарантувати, що весь природний газ, запропонований для передачі ГТП, перед подачею в систему в пункті входу пройшов такий контроль якості, який може гарантувати, що поставлений газ відповідає технічним умовам, визначеним стандартною угодою.

Якщо природний газ перед пунктом входу не відповідає зазначеним вище вимогам якості, ГТП та ГП мають право не приймати його у систему.

ГТП та ГП несуть відповідальність за дотримання якості газу, переданого споживачам.

2.1.2. Облік природного газу в ГТС

Контроль за прийманням-передачею газу в ГТС здійснюється на вхідних та вихідних ГРС, які обладнані відповідними замірними вузлами і забезпечують узгоджену точність вимірювання згідно з технічними угодами.

Обсяг природного газу, що закачується та відбирається з ПСГ, визначається на підставі даних систем обліку газу, розміщених на ПСГ.

2.1.2.1. Єдиний централізований реєстр

ОДУ веде Єдиний централізований реєстр (далі - Реєстр) всіх об'єктів та суб'єктів, які мають прямий вихід до ГТС. Він є єдиним офіційним реєстром всіх постачальників та споживачів.

Реєстр має включати:

- всі пункти входу до ГТС і виходу з неї (додаток 1) та відповідні ГВС для обліку газу;

- перелік замовників, що користуються транспортною системою;

- перелік усіх споживачів або ГП, які мають прямий вихід до ГТС.

Реєстр - це документ, який формується на підставі таких довідників:

1. "Постачальники та власники газу", що містить перелік юридичних осіб всіх форм власності, зареєстрованих згідно з чинними в Україні нормами.

2. "Газотранспортна система", що містить всі пункти входу та виходу з ГТС, а також - перелік ГВС для обліку газу.

3. "Газорозподільні підприємства", в якому перелічені всі ГП, що мають прямий вихід до ГТС.

4. "Територія", який містить три рівні адміністративно-територіального підпорядкування.

5. "Категорія споживачів", що дає змогу визначати, до яких галузей належать ті чи інші споживачі природного газу.

Інформація Реєстру повинна бути доступною всім газорозподільним підприємствам.

2.1.2.2. Зміна постачальника

Якщо споживач, який має прямий вихід до ГТС, змінює свого постачальника, при проведенні комерційних розрахунків ця заміна не визнається доти, доки про це не повідомлено ГТП і до Реєстру не внесено відповідних змін згідно з відповідними процедурами.

Постачальник при укладанні угоди з новим споживачем має надати ГТП таку інформацію:

- назву постачальника та його контактні дані;

- назву споживача, ГТП, ГП та їх контактні дані;

- пункт виходу газу (назва ГРС);

- прилад обліку газу, встановлений у споживача.

Постачальник має сповістити ГТП про зміну споживача принаймні за 10 робочих днів до такої зміни споживача. В свою чергу, ГТП має письмово сповістити про це попереднього постачальника принаймні за 8 робочих днів.

Попередній постачальник може подавати заперечення за таких умов:

- якщо постачальник відпустив споживачу газ, за який останній не розрахувався;

- якщо споживачем було укладено з постачальником угоду, умови якої не дозволяють змінити постачальника у цей момент.

Якщо ГТП протягом 8 робочих днів не отримала заперечень від попереднього постачальника, то ОДУ повинно внести зміни до Реєстру, і новий постачальник може починати постачання.

Якщо попередній постачальник подає заперечення, ГТП інформує про зміст заперечення нового постачальника і, в подальшому, не бере участі в переговорах.

У разі суперечки між постачальниками вони мають вжити заходів щодо вирішення спорів.

До вирішення спорів між постачальниками зміни до Реєстру не вносяться.

2.1.3. Пропускна потужність ГТС

2.1.3.1. Замовлення пропускних потужностей

Замовники мають щорічно замовляти ГТП пропускні потужності. Стандартна угода на транспортування встановлює річну заявку замовника на пропускну потужність. Протягом року замовник повинен щомісячно подавати свої заявки або перезаявки, однак, не перевищуючи заявленої максимальної кількості.

Замовники можуть звернутися до ГТП щодо збільшення максимальної місячної кількості газу замовника.

Щоденна потужність визначається як максимальна щомісячна кількість газу замовника, поділена на кількість днів місяця.

За згодою ГТП і замовника може проводитись диференційоване щоденне споживання.

При відсутності достатньої для задоволення усіх заявок вільної потужності ГТС пріоритет надається:

в першу чергу - постачальникам, які забезпечують потребу в природному газі населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємств комунальної теплоенергетики, котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам;

в другу чергу - постачальникам газу, які замовляють послуги з транспортування на більш тривалий термін порівняно з іншими заявниками.

За інших рівних умов заявки задовольняються пропорційно заявленим обсягам газу.

2.1.3.2. Переуступка пропускних потужностей

Постачальники можуть здійснювати між собою торги зарезервованими пропускними потужностями або передавати їх один одному. Вони можуть також змінювати пункти виходу, зазначені в Стандартній угоді на транспортування. Однак, ці зміни можливі лише за умови надання повної інформації ГТП.

Жодні зміни умов, передбачених Стандартною транспортною угодою, не допускаються без попередньої письмової згоди ГТП. ГТП має дозволити постачальнику переуступку всіх або частини його пропускних потужностей та/або зміни пункту виходу тільки у разі дотримання наступних умов:

- загальний повторно заявлений обсяг газу, що має бути відібраним (в новому пункті виходу та в старих пунктах виходу з урахуванням залишків зарезервованої потужності), не повинен перевищувати первинної величини зарезервованої пропускної потужності, зазначеної в Стандартній угоді на транспортування;

- сторони мають продовжувати дотримуватися положень Порядку;

- сторона, на користь якої передають зарезервовану пропускну потужність або яка змінює пункт виходу газу, має укласти угоду з ГТП;

- ГТП до здійснення поступки зарезервованою потужністю або зміни пункту виходу повинна надати відповідну письмову згоду після отримання попереднього повідомлення.

2.1.3.3. Стягнення за перевищення пропускних потужностей *

Якщо постачальник перевищує замовлені ним потужності, він повинен заплатити штраф за перевищення потужностей та привести місячну кількість газу до рівня замовлених потужностей.

Штраф за перевищення замовлених потужностей обчислюється шляхом застосування коефіцієнта до річного збору за резервування пропускної потужності з урахуванням річного ліміту. Його стягують за станом на кожен місяць, протягом якого було перевищено резерв потужності, і обчислюють відносно обсягу перевищеної пропускної потужності. Методика стягнення штрафу розробляється КОМПАНІЄЮ та затверджується НКРЕ.

У разі трьох або більше випадків перевищення постачальником замовлених потужностей протягом зимового періоду ГТП може вимагати від такого постачальника зарезервувати і оплатити додаткову пропускну потужність, що відповідає максимальному місячному обсягу його замовлення у зимовому періоді.

Стягнення не розповсюджується на ГВП при поставці ними в систему ГТП та ГП газу понадпланового видобутку.

2.2. Процедури доступу та використання газотранспортної системи протягом звітного місяця

2.2.1. Транспортування природного газу

ГТП здійснює транспортування газу відповідно до угод із замовниками транспортних послуг та фізичне балансування газу в ГТС.

ГТП несе відповідальність за експлуатацію та забезпечення безаварійної роботи ГТС. ГТП має безперервно контролювати фізичний баланс перетоків газу між пунктами входу та виходу і підтримувати тиск в системі, відповідний для кожного газопроводу, не порушуючи значень, встановлених відповідними угодами з постачальниками.

ГТП для підтримки тиску в системі повинна придбати газ із будь-якого джерела, яке вона вважає за необхідне, або використовувати газ із ПСГ.

Постачальники відповідають за комерційний баланс між кількістю газу, розподіленого для них у пунктах входу, та кількістю газу, розподіленого для них та їх споживачів у пунктах виходу, та відшкодовують витрати на підтримання тиску в системі у відповідності з процедурами розділу "Балансування".

2.2.2. Подання заявок та перезаявок на транспортування природного газу протягом звітного місяця

Постачальники повинні повідомляти ГТП про кількість природного газу, що буде подано в ГТС і відібрано з неї шляхом подання щомісячно заявок та перезаявок. Перезаявка - це заявка, яка вносить зміну до попередньої заявки. Заявки та перезаявки повинні подаватись в терміни, визначені в розділі 2.2.3.

Перезаявки можуть подаватися протягом звітного місяця. Щоденні норми визначаються угодою між сторонами або діленням місячної заявки на кількість днів у місяці або, у разі перезаявки, на кількість днів, що залишилася у місяці.

У заявці/перезаявці має бути визначено:

- звітний місяць/дата початку дії перезаявки;

- пункт входу до ГТС;

- пункт виходу з ГТС;

- кількість природного газу, заявленого на вхід та вихід з ГТС;

- постачальник, який робить заявку, та його контактні дані.

Допустимі відхилення фактичних щоденних обсягів від середніх щоденних обсягів не повинні перевищувати 10 %, за винятком випадків, коли щодо цього укладена попередня угода між постачальником та ГТП.

Якщо заявка або перезаявка перевищує максимальну заявлену місячну кількість газу постачальника, ГТП може відхилити або прийняти таку заявку (перезаявку) в залежності від наявності вільних потужностей.

Заявка постачальника на транспортування газу на місяць, що починається, на розсуд ГТП може бути або нульовою, або відповідати заявці за попередній місяць, якщо має місце одна з таких подій:

- постачальник не подав заявки на транспортування природного газу на звітний період;

- ГТП не одержала повідомлення про заявку на транспортування газу на звітний місяць;

- заявка постачальника на транспортування газу на звітний місяць відхилена, і ГТП не було отримано придатну перезаявку.

2.2.3. Терміни подання заявок та перезаявок

Щомісячні заявки подаються ГТП не пізніше ніж за 15 днів до початку кожного місяця.

Перезаявки місячних обсягів газу протягом місяця можуть бути подані постачальником ГТП у письмовій формі двічі на місяць (до 15-го та до 25-го числа поточного місяця).

2.3. Процедури після закінчення звітного місяця

2.3.1. Узгодження отриманих результатів

Після закінчення кожного місяця ГТП складає комерційний баланс результатів транспортування газу за такими даними:

- дані заявок та перезаявок;

- дані обліку;

- витрати газу на виробничо-технологічні та власні потреби;

- втрати газу.

За результатами комерційного балансування газ повинен бути розподілений між усіма постачальниками згідно з узгодженою процедурою розподілу.

2.3.2. Облік протранспортованого природного газу

Покази засобів вимірювання на ГВС і ГРС знімаються щодобово і на ___ годину передаються до ОДУ. ГТП та постачальник після того, як дані вимірювань будуть зчитані, повинні узгодити кількість поставленого газу.

Для оформлення приймання-передачі газу між ГТП та ГП або споживачами, які мають прямий вихід до ГТС, кожні десять днів, на підставі щоденної інформації приладів обліку, ГТП, ГП або споживач підписують десятиденні акти приймання-передачі. Ці акти є підставою для складання місячних актів приймання-передачі природного газу.

На підставі місячних актів приймання-передачі природного газу до 12-го числа місяця, наступного за звітним, ГТП та ГП мають підготувати загальні реєстри газопостачання в розрізі регіонів та постачальників і надати їх ОДУ, яке до 20 числа місяця, наступного за звітним, узагальнює їх і надає зведений реєстр реалізації газу по Україні КОМПАНІЄЮ.

Кількість газу, закачана до ПСГ або відібрана з них, має бути виміряна, і відомості про це повинні подаватися ОДУ до 8-го числа наступного місяця. Крім того, сторони повинні підписати місячні акти закачування та відбору газу по ПСГ. До 12-го числа кожного місяця ОДУ складає щомісячний баланс для всіх ПСГ та надає його КОМПАНІЇ.

Заявку на відбір газу із ПСГ замовник має подавати ОДУ за 10 днів до початку місяця реалізації газу. При цьому замовники оформляють акт відбору газу.

Не пізніше 20 днів після закінчення місяця постачальники мають надати звіт Міністерству палива та енергетики, а також НКРЕ щодо споживання газу та регіонального постачання, страхового запасу газу, розрахунків з експортерами і газовидобувними підприємствами та розрахунків між споживачами та постачальниками.

2.3.3. Розподіл природного газу

2.3.3.1. Розподіл природного газу в пунктах входу до ГТС

ГТП та постачальники мають розподілити кількість газу, зафіксовану засобами вимірювань за звітний місяць в кожному пункті входу газу. Розподіл має бути відображений в актах, що підписуються всіма зацікавленими сторонами. Процедура складання актів наведена нижче.

2.3.3.2. Акти приймання-передачі в пункті входу до ГТС

На прикордонних ГВС складаються щоденні акти приймання-передачі газу по кожному газопроводу, а після закінчення місяця складаються щомісячні акти прийманняпередачі.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, представники імпортерів газу та КОМПАНІЇ підписують комерційні акти приймання газу. Ці акти встановлюють сукупний обсяг газу, отриманий КОМПАНІЄЮ, в т. ч. обсяг газу, що відноситься до імпортерів та постачальників, обсяг газу, передбачений для транзиту через Україну на експорт, та обсяг газу, отриманий як плата за послуги з транзиту.

ГТП та газовидобувні підприємства України підписують акт приймання-передачі природного газу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

2.3.3.3. Розподіл природного газу в пунктах виходу з ГТС

ГТП, ГП, постачальники і споживачі мають розподілити між останніми кількість газу, зафіксовану засобами вимірювань за звітний місяць в кожному пункті виходу газу з ГТС. Розподіл має бути відображений в актах. Процедура складання актів викладена нижче.

2.3.3.4. Акти приймання-передачі природного газу в пункті виходу з ГТС

До 3-го числа місяця, наступного за звітним, між ГТП, газовидобувними підприємствами ГП та споживачами (які використовують газ із "прямих труб") підписуються акти приймання-передачі природного газу.

На підставі цих актів кожне ГТП та газовидобувне підприємство складають зведені реєстри приймання-передачі природного газу, які до 5-го числа місяця, наступного за звітним, ГТП надають ОДУ, а газовидобувні підприємства - організаціям, яким вони підпорядковані.

2.3.3.5. Процедури при виникненні дисбалансу в розподілі природного газу на пункті виходу з ГТС *

Дисбаланс обсягів природного газу при його розподілі може виникати у трьох випадках:

Перший - коли з будь-якої причини на будь-якому пункті виходу відсутні підписані акти.

Другий - коли є підписані акти, але обсяги виміряного газу перевищують обсяги газу, зафіксовані в актах.

Третій - коли є підписані акти, але обсяги газу, зафіксовані в актах, перевищують кількість виміряного газу.

В усіх випадках нерозподілений обсяг газу може бути розподілений ГТП відповідно до такої процедури.

Якщо в пункті виходу з ГТС постачання природного газу здійснює один постачальник, весь виміряний обсяг газу в цьому пункті виходу має бути приписаний цьому постачальнику.

Якщо з пункту виходу з ГТС газ відбирається більше ніж одним постачальником, тоді обсяги газу розподіляються між кожним постачальником згідно з зазначеними нижче процедурами:

Перша процедура:

Постачальники домовляються між собою та з ГТП про застосування будь-якого способу розподілу. ГТП не несе ніякої відповідальності за наслідки таких розподілів. У разі якщо постачальники не дійшли згоди з розподілу газу, застосовується друга процедура.

Друга процедура:

Для невиміряних або нерозподілених обсягів газу у пункті виходу розподіл здійснюється пропорційно заявкам відповідно до такої формули:

SQ - кількість природного газу, приписана постачальнику в пункті виходу;

Q - кількість невиміряних або нерозділених обсягів газу в пункті виходу;

SNQ - місячна заявка на обсяг природного газу окремого постачальника в пункті виходу, прийнята ОДУ;

ANQ - сума місячних заявок окремих постачальників в пункті виходу, прийнятих ОДУ.

2.3.4. Облік виробничо-технологічних витрат, власних потреб та комерційних втрат природного газу

ГТП, ГП та газовидобувні підприємства зобов'язані забезпечити достатню кількість газу для виробничо-технологічних витрат, власних потреб та покриття втрат відповідно до свого зобов'язання щодо утримання фізичного балансу системи та тиску газу в системі.

2.3.4.1. Виробничо-технологічні витрати та власні потреби природного газу

Виробничо-технологічні витрати та власні потреби природного газу - це газ, використаний ГТП та ГП на експлуатацію систем, включаючи витрати газу на роботу компресорів та нагрівачів газу на виході з системи, а також витрати газу на пускові, налагоджувальні і ремонтні роботи.

Газ для виробничо-технологічних витрат та власних потреб і витрати, пов'язані з цим, відшкодовуються через тарифи на транспортування. Кількість газу для виробничо-технологічних витрат та власних потреб визначається ГТП, ГП та газовидобування підприємствами на підставі затверджених нормативів.

2.3.4.2. Комерційні втрати природного газу

Комерційні втрати, що мають місце в ГТС та ГРМ, виникають з таких причин:

- недоліки у методах обліку газу;

- неврахований газ через недостовірність результатів вимірювання приладами обліку;

- втрати газу через витоки внаслідок понаднормативної нещільності елементів ГТС та ГРМ;

- втрати газу на врізки газопроводів, підключення нового обладнання;

- втрати газу, видаленого із системи з різних причин, але невідомо, скільки і ким, і тому це - неврахований газ (аварії, несанкціонований відбір - крадіжки);

- втрати газу, що втрачений або неврахований в ГТС, ГРМ з будь-якої іншої причини.

2.3.5. Балансування природного газу *

2.3.5.1. Щомісячне балансування природного газу

Головний принцип балансування природного газу по ГТС, ГРМ полягає в тому, що обсяги газу, розподілені та поставлені споживачам на кінець звітного місяця, повинні дорівнювати обсягам газу, який надійшов від імпортерів та власних видобувачів газу, з урахуванням витрат на виробничо-технологічні потреби та з урахуванням збільшення (зменшення) запасів у ПСГ та ГТС.

ГТП повинна вести місячний баланс для кожного постачальника, який використовує систему. В цьому балансі мають зазначатися щоденні і узагальнені обсяги газу, прийняті в пунктах входу і поставлені в пунктах виходу постачальником та його споживачами. Ці обсяги є результатом процесу розподілу, описаного в розділі 2.3.3.

ГТП повинна щодекадно інформувати постачальників про відхилення їх фактичного балансу від запланованого, визначати розмір сукупного відхилення від запланованого балансу за весь місяць та рівень відхилення для постачальника.

Постачальники, які мають більше ніж один пункт виходу, мають за узгодженням з ГТП підсумовувати позитивне та негативне відхилення від балансу так, щоб досягти одного значення, яке визначає положення їх чистого балансу. ГТП буде застосовувати остаточний розрахунок підсумованого балансу.

Для дотримання балансу постачальники можуть торгувати відхиленнями від балансу між собою та з КОМПАНІЄЮ для того, щоб підтримувати баланс. Ця торгівля повинна мати форму перерозподілу газу між постачальниками. Якщо постачальники - учасники перерозподілу дійшли згоди, ГТП повинно дозволити перерозподіл. Перерозподіл повинен бути закінчений до 19 числа місяця, наступного за звітним.

У разі виникнення в постачальників за звітний період дефіциту ресурсів природного газу, вони зобов'язані покрити його за рахунок обсягів газу свого страхового запасу. При цьому акти приймання-передачі природного газу постачальник та ГТП підписують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

До 20 числа місяця, наступного за звітним, ГТП повинно розрахувати остаточний місячний баланс та визначити відхилення від балансу, як встановлено нижче, по кожному з постачальників, які не змогли самостійно звести свій баланс.

2.3.5.2. Відхилення від балансу поставок природного газу постачальників

Збори і виплати за відхилення від балансу розповсюджуються на постачальників, які самостійно не змогли звести баланс. Щомісячне відхилення від балансу для таких постачальників базується на фактичному розподілі і розраховується за формулою:

Відхилення від балансу природного газу постачальника може бути позитивним або негативним, що веде або до відшкодування йому, або до стягнення з нього вартості відповідних обсягів газу.

2.3.5.3. Допустимі рівні відхилення від балансу поставок природного газу постачальників

Збори і виплати за відхилення від балансу залежать від величини таких відхилень. Рівень допустимих відхилень встановлюється щорічно КОМПАНІЄЮ не пізніше ніж за 15 днів до початку року з урахуванням прогнозу попиту, тиску газу в ГТС та щорічних консультацій між КОМПАНІЄЮ та постачальниками.

Якщо постачальник не виходить за межі допустимого рівня відхилення від балансу, він сплачує або отримує лише вартість обсягів дисбалансу газу відповідно до встановленої ціни балансування газу.

Ціна балансування газу встановлюється КОМПАНІЄЮ на рівні затвердження цін на газ, що реалізовувався суб'єктами господарювання у цьому звітному періоді.

При виході за межі допустимого рівня відхилення від балансу застосовуються знижки та надбавки, як це викладено нижче.

2.3.5.4. Розрахунки при відхиленнях від балансу природного газу

Якщо відхилення від балансу природного газу не перевищує допустимого рівня, платежі базуються на ціні балансування. Якщо рівень відхилення від балансу виходить за дозволені межі, платежі коригуються за рахунок надбавок та знижок. При цьому надбавки до ціни газу застосовуються у разі отримання постачальником негативного відхилення від балансу, а знижки - позитивного відхилення.

Щомісячний розрахунок за відхилення від балансу визначається за наступною формулою:

PT - обсяг щомісячного відхилення від балансу, що не перевищує допустимого відхилення;

BGP - ціна балансування - ціна газу, що визначається для кожного періоду року КОМПАНІЄЮ;

IQ - обсяг щомісячного відхилення від балансу, що перевищує допустиме відхилення;

PP - коефіцієнт коригування ціни балансування газу у разі перевищення допустимого відхилення від балансу.

Значення коефіцієнта коригування щорічно встановлюється НКРЕ і може бути як більше, так і менше 1, в залежності від негативного або позитивного відхилення від балансу.

Додатковий прибуток від застосування коефіцієнта коригування використовується ГТП, в першу чергу, для забезпечення балансування ГТС.

Запропонований механізм не застосовується до постачальників, що здійснюють постачання природного газу окремими категоріям споживачів за регульованими цінами, в частині обсягів, що споживаються такими категоріями споживачів.

2.3.6. Тарифи за послуги з транспортування природного газу *

Для резидентів України тариф за надані послуги з транспортування природного газу розраховується за відповідною методикою, яка розробляється КОМПАНІЄЮ та вводиться в дію після затвердження її НКРЕ.

В основі методики - оплата за двоставочним тарифом, який складається із тарифної ставки за замовлену потужність і тарифної ставки за транспортування газу в залежності від фактичних обсягів транспортування.

Тарифна ставка за замовлену потужність розраховується, виходячи із суми умовнопостійних витрат, пов'язаних з експлуатацією трубопровідної системи та відповідної суми прибутку.

Оплата за замовлену потужність здійснюється пропорційно до обсягу транспортних потужностей, зарезервованих замовником, не залежить від їх фактичного використання і сплачується кожен місяць рівними частинами, починаючи з наступного місяця після підписання договору на транспортування газу.

Тарифна ставка за транспортування газу в залежності від фактичних обсягів транспортування розраховується, виходячи з суми умовно-змінних витрат, пов'язаних з експлуатацією трубопровідної системи.

Оплата за транспортування газу здійснюється пропорційно обсягу протранспортованого газу і сплачується щомісячно за фактично протранспортовані обсяги газу.

Для нерезидентів України тарифна ставка за виконання послуг з транспортування природного газу встановлюється на договірних засадах між суб'єктами господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

2.4. Порядок доступу до підземних сховищ природного газу

2.4.1. Порядок і умови закачування та відбору газу до/із ПСГ

ГТП зобов'язується за винагороду зберігати в ПСГ природний газ і повернути замовнику газ, якість і обсяги якого відповідають якості обсягів газу, прийнятого у замовника згідно з відповідним договором.

Термін зберігання газу замовника в ПСГ визначається з моменту початку закачування в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15 квітня кожного року.

Передача газу для закачування до ПСГ здійснюється замовником за узгодженим графіком.

Приймання-передача газу при закачуванні або відборі по ПСГ здійснюється сторонами на ГВС ПСГ.

Щомісячний обсяг газу, що передається замовником та приймається ГТП для закачування до ПСГ, а також газу, що передається ГТП та приймається замовником при відборі газу з ПСГ, визначається за даними ОДУ.

Період відбору газу з ПСГ розпочинається з 15 жовтня кожного року.

У разі, коли потужності ПСГ не дозволяють забезпечити заявки замовників на відбір газу, ГТП застосовує пропорційний принцип до всіх замовників.

За рішенням КОМПАНІЇ, в разі потреби використання газу в період закачування газу до ПСГ, можливе заміщення обсягів газу, тобто - передача КОМПАНІЄЮ замовнику обсягу газу з власних ресурсів на умовах поставки франко-кордон Україна - Російська Федерація і передача замовником КОМПАНІЇ в ПСГ однакового обсягу газу.

Замовник оплачує ГТП вартість зберігання в ПСГ переданих за заміщенням обсягів газу на умовах договору.

Обсяг газу, який передається сторонами при його заміщенні, закачуванні або відборі по ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу, який підписується не пізніше ніж за 10 днів до початку місяця реалізації газу.

Акти приймання-передачі є підставою для розрахунків.

Після завершення періоду відбору газу з ПСГ сторони складають акт про обсяг залишку газу в ПСГ.

Замовник зобов'язується до 20 квітня кожного року погодити з ГТП умови і термін подальшого зберігання газу в ПСГ або його використання.

2.4.2. Тарифи за зберігання природного газу

Для резидентів України тарифи за надані послуги з закачування, зберігання та відбору природного газу із підземних сховищ затверджуються НКРЕ.

Для нерезидентів України тарифи за надані послуги з закачування, зберігання та відбору природного газу із підземних сховищ України встановлюється на договірних засадах між суб'єктами господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Загальні процедури доступу до ГТС, зазначені у розділі 2 цього Порядку, застосовуються до ГРМ з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

3.1. Загальні процедури доступу та використання газорозподільних мереж

Порядок визначає умови та порядок доступу постачальників і споживачів природного газу до газорозподільних мереж на території України; його дія поширюється на правові відносини, що виникають між юридичними та фізичними особами при транспортуванні та постачанні природного газу газорозподільними мережами.

Постачальники та споживачі природного газу мають право доступу до газорозподільних мереж на умовах та в порядку, визначеному цим Порядком, якщо в цих мережах наявні вільні потужності на заявлений період транспортування газу.

Газорозподільні підприємства не мають права без обгрунтованих причин забороняти чи обмежувати доступ до існуючих газорозподільних мереж:

- постачальникам природного газу, які дотримуються встановленого порядку забезпечення природним газом народного господарства та населення України, визначеного Кабінетом Міністрів України, виконують Умови та правила здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифами, а також цей Порядок;

- споживачам, які мають намір споживати природний газ з газорозподільної мережі у межах її пропускної можливості.

Газорозподільне підприємство може здійснювати діяльність з транспортування та постачання природного газу за наявності відповідних ліцензій.

3.2. Порядок доступу постачальників природного газу до газорозподільних мереж

Кожний постачальник повинен укласти з ГП Стандартну угоду на транспортування газу ГРМ. Стандартна угода на транспортування має відповідати положенням цього Порядку.

Обов'язковими умовами доступу постачальників до газорозподільних мереж мають бути:

а) наявність у газорозподільного підприємства копії договору на постачання природного газу між постачальником та споживачем.

У договорі обов'язково повинно відображатися таке: обсяги та умови транспортування газу, терміни початку і закінчення транспортування, права, обов'язки та відповідальність сторін, заплановані щомісячні обсяги транспортування газу протягом першого року дії договору, можливі форс-мажорні обставини, а також реквізити постачальника та споживача природного газу;

б) документальне підтвердження ОДУ виділених для споживача обсягів природного газу.

Для цього постачальник у термін не пізніше, ніж за 12 діб до початку кожного місяця, в якому необхідно протранспортувати певний обсяг газу, повинен звернутися до ОДУ з відповідною заявкою. У разі відсутності зазначеного підтвердження дія договору на постачання газу між постачальником та споживачем призупиняється;

в) наявність договору між постачальником та ГП або Державною інспекцією з енергозбереження на відключення від газопостачання споживача-боржника.

ГТі задовольняє намір постачальника щодо забезпечення природним газом певного споживача за умови наявності вільної потужності на відповідній ділянці мережі.

У разі відсутності на відповідній ділянці ГРМ вільної потужності, достатньої для задоволення всіх поданих заявок споживачів, у пріоритетному порядку задовольняються заявки постачальників, що забезпечують потреби населення та підприємств соціальної сфери. При постачанні газом інших споживачів пріоритетом користуються заявки за договорами з найтривалішим терміном постачання газу.