Про затвердження Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах

202. Банк здійснює оцінку ризику ліквідності з використанням зазначених у пункті 200 глави 26 розділу III цього Положення інструментів моніторингу як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Значимою валютою є іноземна валюта, частка якої в зобов'язаннях банку становить більше п'яти відсотків на дату проведення аналізу.

203. Банк установлює такі ліміти для контролю ризику ліквідності:

1) кумулятивного розриву (cumulative GAP) між вимогами та зобов'язаннями банку для часових інтервалів до одного року, що розрахований на підставі GAP-аналізу;

2) концентрації фінансування банку за п'ятьма та десятьма найбільшими вкладниками та іншими кредиторами банку/групами пов'язаних контрагентів, пов'язаними з банком особами.

204. Банк установлює ліміти як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право встановлювати ліміти в розрізі: національна валюта/всі іноземні валюти.

205. Банк установлює значення лімітів на основі припущень щодо можливих шляхів покриття дефіциту ліквідності.

206. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками не пізніше наступного робочого дня інформує раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами про факти значного погіршення ліквідності банку та порушення лімітів ліквідності. Інформація про причини порушення та пропозиції щодо заходів для усунення порушення надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу I цього Положення.

207. Банк здійснює на постійній основі моніторинг та контроль за величиною ризику ліквідності та потребою у фінансуванні як загалом, так і в розрізі:

1) клієнтів банку;

2) основних бізнес-ліній та продуктів;

3) значимих валют з урахуванням нормативних та операційних обмежень щодо купівлі, продажу та обміну валюти.

208. Банк розробляє програму фінансування (funding strategy), яка як частина загальної системи управління ризиком ліквідності, забезпечує диверсифікацію джерел, строків залучення коштів та обов'язково містить:

1) перелік пріоритетних ринків/типів контрагентів, від яких планується залучення коштів із зазначенням відсотку до загального обсягу зобов'язань банку;

2) строки залучення коштів;

3) альтернативні джерела залучення коштів у разі обмеження або відсутності доступу до пріоритетних ринків.

209. Банк переглядає програму фінансування не рідше одного разу на рік, а в разі зміни внутрішнього та/або зовнішнього ринкового середовища - невідкладно.

210. Банк з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань як у звичайних, так і в стресових ситуаціях розробляє порядок управління ліквідністю в межах операційного дня, який забезпечує:

1) визначення переліку, функцій та порядку взаємодії учасників процесу управління ризиком ліквідності в межах операційного дня, їх повноваження, відповідальність та підпорядкування;

2) виявлення клієнтів банку, яким можуть надходити найбільші суми коштів протягом операційного дня та/або кошти яких банк має перерахувати протягом операційного дня, а також порядок роботи з ними;

3) виявлення днів (останній день кварталу, останній день сплати податків) або проміжків операційного дня, що потребують особливого режиму управління ризиком ліквідності в межах операційного дня;

4) визначення обсягів очікуваних грошових потоків у межах операційного дня;

5) прогнозування суми дефіциту ліквідності, що може виникнути в певні проміжки впродовж операційного дня;

6) оцінку доступної ліквідності, уключаючи оцінку доступної ліквідності активів, що можуть бути використані як застава для залучення додаткового фінансування, необхідна для покриття можливого відпливу коштів у межах операційного дня;

7) розрахунок показників, які банк використовує для оцінки ризику ліквідності в межах операційного дня, визначених цим Положенням;

8) порядок визначення пріоритетності платежів з метою підтримання ліквідності в межах операційного дня;

9) порядок управління ліквідністю в межах операційного дня в кризових ситуаціях.

211. Банк самостійно встановлює цілі управління ліквідністю в межах операційного дня, що дають змогу йому:

1) визначати платежі з високим пріоритетом та здійснювати їх без затримок;

2) здійснювати платежі з низьким пріоритетом так швидко, як це можливо.

212. Банк створює та підтримує достатній обсяг необтяжених високоякісних ліквідних активів як можливе забезпечення на випадок реалізації стрес-сценаріїв, уключаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах забезпечених джерел фінансування. Для цього банк здійснює такі заходи:

1) визначає обсяг високоякісних ліквідних активів, який є необхідним для можливого залучення коштів під заставу;

2) виявляє активи, які можуть бути використані як застава, для кожного з типів кредиторів та ринків забезпеченого фінансування;

3) здійснює моніторинг активів у розрізі емітентів, валют, інших показників, які можуть бути використані як застава, з метою визначення оперативності можливого залучення коштів;

4) здійснює диверсифікацію активів, які можуть бути використані як застава, з метою уникнення залежності від окремих кредиторів та ринків залучення фінансування.

213. Банк забезпечує наявність необхідного обсягу необтяжених високоякісних ліквідних активів, який:

1) відповідає затвердженому рівню ризик-апетиту щодо ризику ліквідності;

2) складається з найбільш високоякісних ліквідних необтяжених активів, які можна використовувати як заставу для залучення коштів у найкоротші строки без значних втрат і дисконтів за різних умов функціонування банку (облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати, емітовані Національним банком);

3) є достатнім для покриття дефіциту ліквідності, визначеному в результаті здійснення стрес-тестування, як мінімум, за короткостроковими сценаріями.

214. Банк розробляє план фінансування в кризових ситуаціях, який обов'язково містить:

1) процедури виявлення кризи ліквідності та інформування про це керівництва банку;

2) порядок дій керівників банку, відповідальних колегіальних органів та працівників банку в умовах різних видів стресового середовища;

3) чіткий перелік заходів, що має здійснюватися кожним з підрозділів, які є відповідальними за управління ризиком ліквідністю, залежно від типу та рівня складності виявленої кризи ліквідності;

4) порядок комунікації між працівниками банку та учасниками ринку, що має забезпечити вчасне, чітке та послідовне інформування стосовно причин виникнення кризи ліквідності та заходів банку, що здійснюються з метою її подолання. Цільовими адресатами інформування є:

регуляторні органи;

інші учасники ринку;

працівники банку;

клієнти банку;

власники цінних паперів банку;

банки-кореспонденти;

платіжні системи.

215. Банк має право розробити план фінансування в кризових ситуаціях у рамках плану відновлення діяльності.

215-1. Банк подає план фінансування в кризових ситуаціях уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу у вигляді:

1) електронної версії плану, створеної у форматах Microsoft Word та Excel, з додаванням сканованих копій всіх сторінок, які містять дані про затвердження та/або підписання документа уповноваженими органами/особами банку, або

2) електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом відповідної(их) уповноваженої(их) особи(іб) банку.

216. Банк з метою своєчасного виявлення кризи ліквідності та застосування плану фінансування в кризових ситуаціях визначає індикатори раннього виявлення кризи ліквідності, рекомендований перелік яких визначений у додатку 4 до цього Положення.

217. Банк періодично проводить тестування плану фінансування в кризових ситуаціях з метою відпрацювання взаємодії підрозділів банку та визначення реалістичності закладених у нього припущень щодо можливості залучення фінансування, реалізації або використання як застави наявних високоякісних ліквідних активів.

218. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування ризику ліквідності для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому (окремо і в поєднанні), з метою виявлення причин можливих проблем з ліквідністю та оцінки відповідності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до ризику ліквідності.

219. Банк використовує результати здійснення стрес-тестування для коригування своєї стратегії/політики та процедур управління ризиком ліквідності та забезпечення ефективності розробленого банком плану фінансування в кризових ситуаціях.

220. Банк під час здійснення стрес-тестування використовує не менше трьох стрес-сценаріїв:

1) властивий для банку (специфічний) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі стабільної загальної ситуації в банківській системі (погіршення якості активів, зростання концентрації зобов'язань, значне зменшення обсягу високоякісних ліквідних активів, зростання дефіциту ліквідності та/або зникнення/зменшення можливості його покриття, зниження кредитного рейтингу банку, інформаційну атаку, паніку вкладників, проблеми з акціонерами);

2) загальноринковий - виникнення кризи в банківській системі в цілому;

3) комбінований (найбільш жорсткий) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі загальної кризи в банківській системі.

221. Банк під час розроблення цих сценаріїв використовує найбільш негативну:

1) власну статистику для нормального та кризового стану банківської системи;

2) статистику Національного банку щодо динаміки активів та зобов'язань у банківській системі;

3) статистику динаміки активів та зобов'язань банків, що стали неплатоспроможними, або банків, що опинилися в умовах специфічної або комбінованої кризи.

222. Банк розробляє стрес-сценарії з урахуванням припущень щодо:

1) відпливу коштів клієнтів як юридичних осіб (крім банків), так і фізичних осіб;

2) джерел фінансування:

знецінення/унеможливлення використання активів банку, що можуть використовуватися як застава для залучення коштів за нормальних ринкових умов;

втрати або значного зменшення можливості залучення коштів значимих вкладників та інших кредиторів банку;

закриття або значного зменшення значень міжбанківських лімітів банками-контрагентами, материнським банком, іншими банками - учасниками банківської групи;

необхідності використання додаткового обсягу активів банку, як застави для запобігання відпливу наявного фінансування;

3) потреби в додатковому залученні коштів у зв'язку з непередбачуваним використанням клієнтами права на отримання коштів у рамках наданих банком зобов'язань з кредитування;

4) інших складових:

значного зменшення можливості перерозподілу ліквідності з однієї валюти в іншу;

проблем у роботі з платіжними (розрахунковими) системами, що використовуються банком.

Банк має право розробляти стрес-сценарії з урахуванням інших припущень додатково до визначених у пункті 222 глави 32 розділу III цього Положення.

223. Головний ризик-менеджер подає раді банку та комітету з управління ризиками управлінську звітність щодо ризику ліквідності не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

224. Банк розробляє управлінську звітність щодо ризику ліквідності, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) порушень нормативів/коефіцієнтів ліквідності, установлених Національним банком;

2) порушень норм обов'язкового резервування, установлених Національним банком;

3) результатів GAP-аналізу;

4) концентрації активів/зобов'язань банку за основними клієнтами/групами пов'язаних контрагентів;

5) оцінки ризику ліквідності банку в межах операційного дня;

6) результатів здійснення стрес-тестування ризику ліквідності;

7) індикаторів раннього виявлення кризи ліквідності;

8) обсягів високоякісних ліквідних активів та їх достатності для покриття зобов'язань банку;

9) порушень банком установлених значень лімітів ліквідності, а також інформації щодо авторизованих перевищень лімітів.

225. Банк створює ефективну систему управління процентним ризиком банківської книги (IRRBB), що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

226. Процентний ризик банківської книги включає такі ризики:

1) ризик розривів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) або зміни величини індексу процентної ставки (для інструментів із плаваючою процентною ставкою) активів, зобов'язань та позабалансових позицій в банківській книзі. Банк здійснює розрахунок ризику розривів з урахуванням того, чи відбуваються зміни процентних ставок послідовно за всією кривою дохідності (паралельний ризик), чи диференційовано за періодами зі зміною в нахилі та формі кривої дохідності (непаралельний ризик);

2) базисний ризик, який виникає через те, що немає достатнього тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

3) ризик опціонності, який виникає через проведення банком операцій з опціонами (автоматичний ризик опціонності) або наявності вбудованих опціонів у стандартних продуктах банку (поведінковий ризик опціонності).

227. Банк визначає такі кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги:

1) максимальне падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимальне падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

Банк має право визначати інші кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги додатково до встановлених у пункті 227 глави 34 розділу IV цього Положення.

228. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління процентним ризиком банківської книги з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.

229. Політика управління процентним ризиком банківської книги повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління процентним ризиком банківської книги;

2) організаційну структуру процесу управління процентним ризиком банківської книги з урахуванням розподілу функціональних обов'язків учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;

3) перелік лімітів для контролю за процентним ризиком банківської книги та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання процентного ризику банківської книги;

6) підходи до здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо процентного ризику банківської книги, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

230. Порядок та процедури управління процентним ризиком банківської книги повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються банком;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок;

3) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для продуктів із убудованими опціонами;

4) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для всіх статей банківської книги, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки;

5) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління процентним ризиком банківської книги, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;

6) програму проведення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;

7) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо процентного ризику банківської книги, що подається до Національного банку.

231. Банк установлює ліміти процентного ризику банківської книги щонайменше в розрізі значимих валют щодо:

1) максимального падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зі значень цього показника, розраховане на підставі усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;

2) максимального падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, розраховане на підставі всіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.

232. Банк установлює значення лімітів процентного ризику банківської книги у відсотках до:

1) планового річного чистого процентного доходу - для лімітів максимального можливого падіння чистого процентного доходу банку;

2) регулятивного капіталу банку - для лімітів максимального падіння економічної вартості капіталу банку.

233. Банк має право встановити загальний ліміт за валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор), якщо визначена банком величина зміни процентних ставок для цих валют є однаковою.

234. Банк вимірює процентний ризик банківської книги як величину зміни економічної вартості капіталу банку (далі - метод EVE) та чистого процентного доходу банку (далі - метод NII) на підставі повного та економічно обґрунтованого переліку змін процентних ставок та стрес-сценаріїв.

235. Метод EVE відображає можливу зміну чистої теперішньої вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій банківської книги в результаті реалізації певних сценаріїв зміни процентних ставок на ринку.

236. Метод NII відображає можливу зміну чистого процентного доходу банку протягом визначеного періоду часу, що призведе до відповідної зміни регулятивного капіталу банку.

237. Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом EVE відображає зміну вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій до кінцевого терміну їх утримування без припущення щодо заміни інструменту в разі його закінчення.

Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом NII обмежується короткостроковим періодом (до одного року) з урахуванням припущень щодо заміни інструменту або його продовження на такий же термін, але за новою процентною ставкою, не покриваючи вплив зміни процентної ставки в часовому інтервалі, що залишається поза рамками горизонту оцінки.

238. Банк вимірює процентний ризик банківської книги на підставі, щонайменше, чотирьох сценаріїв зміни процентної ставки:

1) однакові темпи зростання ставок за всіма строками (parallel shock up);

2) однакові темпи падіння ставок за всіма строками (parallel shock down);

3) зростання ставок лише за строками до шести місяців уключно (short rates shock up);

4) падіння ставок за строками лише до шести місяців уключно (short rates shock down).

239. Банк має право додатково використовувати такі сценарії зміни процентних ставок:

1) зростання ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного падіння ставок в інших строках (flattener shock);

2) падіння ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного зростання ставок в інших строках (steepener shock).

240. Банк самостійно встановлює величину зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (для тих випадків, де це є релевантним). Водночас мінімальна величина зміни процентних ставок банку не може бути меншою ніж:

1) для валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та 400 базисних пунктів -для сценарію зміни ставок для всіх строків;

2) для гривні та валют 1 групи Класифікатора - 200 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та для сценарію зміни ставок для всіх строків.

241. Банк здійснює оцінку процентного ризику банківської книги як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право здійснювати оцінку процентного ризику банківської книги за валютами 1 групи Класифікатора в цілому, якщо визначена банком величина зміни процентних ставок за цими валютами є однаковою.

242. Перелік сценаріїв, що використовується банком для оцінки процентного ризику банківської книги, та величина зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв затверджуються правлінням банку або комітетом з управління активами і пасивами та переглядаються ними в разі змін процентних ставок на ринку, але не рідше одного разу на рік.

243. Банк використовує зрозумілі, повні, обґрунтовані та задокументовані припущення під час оцінки процентного ризику банківської книги, які мають бути протестовані та відповідати бізнес-плану банку.

244. Банк визначає припущення щодо поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю), які можуть ураховувати для:

1) кредитів із фіксованою процентною ставкою та можливістю дострокового погашення (обсяг дострокового погашення);

2) безвідкличних зобов'язань із кредитування з фіксованою процентною ставкою (можливий обсяг кредитування за такими зобов'язаннями);

3) строкових депозитів із можливістю дострокового відкликання (можливий обсяг дострокового відкликання).

245. Банк визначає припущення щодо оцінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів), які можуть ураховувати:

1) обсяг стабільних залишків, що є нечутливими до зміни процентних ставок;

2) строк знаходження таких коштів на балансі банку.

Банк використовує власний досвід для визначення цих припущень із урахуванням історичної динаміки (як власної, так і банківської системи в цілому) в умовах різного макроекономічного середовища (зростання/падіння економіки).

Банк установлює зазначені припущення в розрізі значимих валют, типів клієнтів та/або продуктів банку.

246. Банк для оцінки процентного ризику банківської книги використовує такі інструменти:

1) GAP-аналіз або метод зміни чистого процентного доходу - для оцінки зміни чистого процентного доходу банку;

2) метод модифікованої дюрації або метод зміни економічної вартості капіталу - для оцінки зміни економічної вартості капіталу банку.

Використання GAP-аналізу та методу модифікованої дюрації проводиться за етапами, зазначеними в додатках 5 та 6 до цього Положення.

Банк має право використовувати метод зміни чистого процентного доходу замість GAP-аналізу та/або метод зміни економічної вартості капіталу замість методу модифікованої дюрації для більш точного вимірювання процентного ризику банківської книги, якщо використання цих інструментів можливе в його інформаційній системі щодо управління ризиками.

Результатом використання методу зміни чистого процентного доходу є кількісна оцінка можливої зміни чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій.

Результатом використання методу зміни економічної вартості капіталу є кількісна оцінка можливої зміни теперішньої вартості всіх чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій (теперішня вартість активів ураховується зі знаком "+", пасивів - зі знаком "-") у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик цих активів, зобов'язань та позабалансових позицій.

247. Банк має право використовувати інші інструменти оцінки процентного ризику банківської книги додатково до встановлених цим Положенням, що наведені в документі EBA "Guidelines on the management of interest rate risk arising from non-trading activities".

248. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування процентного ризику банківської книги для стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому з метою виявлення причин виникнення можливих проблем унаслідок зростання процентного ризику банківської книги та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги.

249. Результатом здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги має бути величина максимального падіння чистого процентного доходу банку та величина максимального падіння економічної вартості капіталу банку в разі реалізації стрес-сценаріїв.

250. Банк використовує стрес-сценарії, які обов'язково містять:

1) припущення щодо шокової величини зміни процентних ставок у кризових умовах за кожним із чотирьох сценаріїв, що зазначені в пункті 238 глави 36 розділу IV цього Положення, та ґрунтується на статистиці як банку, так і банківської системи в цілому;

2) припущення щодо зміни поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю);

3) припущення щодо зміни поведінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів);

4) специфічні припущення, що пов'язані з реалізацією бізнес-моделі банку.

251. Головний ризик-менеджер подає звіти щодо оцінки процентного ризику банківської книги раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.

252. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками в разі значного підвищення процентного ризику банківської книги (наближення фактичних показників процентного ризику банківської книги до встановлених значень лімітів або порушення/потенційного порушення лімітів) не пізніше наступного робочого дня інформує про це раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами. Інформація про причини таких порушень та пропозиції щодо заходів для усунення порушень надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу I цього Положення.

253. Банк розробляє управлінську звітність щодо процентного ризику банківської книги, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:

1) величини процентного ризику банківської книги в розрізі можливого падіння чистого процентного доходу та економічної вартості капіталу банку з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є основними з точки зору процентного ризику банківської книги;

2) порушень банком установлених лімітів процентного ризику банківської книги та авторизованого перевищення лімітів;

3) результатів здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги.

254. Банк створює ефективну систему управління ринковим ризиком, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.

254-1. Банк уключає до торгової книги всі інструменти (фінансові інструменти, інструменти в іноземних валютах та інструменти в товарах), які обліковуються за балансовими і позабалансовими рахунками та відповідають вимогам до інструментів торгової книги, установленим у розділі V цього Положення. Усі інші інструменти банк уключає до банківської книги.

255. Ринковий ризик включає такі ризики:

1) ризик дефолту, який виникає через невиконання емітентом боргового цінного папера або іншого інструменту, що міститься в торговій книзі банку, своїх контрактних зобов'язань;

2) процентний ризик торгової книги, який виникає через несприятливі зміни ринкових процентних ставок, що впливають на вартість боргових цінних паперів або інших фінансових інструментів, торгівля якими на організованих ринках капіталу та поза ними характеризується ринковою поведінкою, властивою борговим цінним паперам, що утримуються в торговій книзі банку;

3) ризик кредитного спреду, який виникає через розширення (збільшення) кредитного спреду між дохідністю до погашення цінного папера або іншого фінансового інструменту з фіксованим прибутком, що міститься в торговій книзі банку, та безризиковою дохідністю до погашення (дохідністю до погашення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті) з аналогічною дюрацією, яка впливає на ринкову вартість таких інструментів. Розширення кредитного спреду може бути пов'язане як зі зниженням кредитної якості емітента фінансового інструменту, так і з загальними змінами ринкової кон'юнктури;

4) фондовий ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової ціни пайових цінних паперів або інших фінансових інструментів, торгівля якими на організованих ринках капіталу та поза ними характеризується ринковою поведінкою, властивою пайовим цінним паперам, що утримуються в торговій книзі банку;

5) валютний ризик, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют, що впливають на вартість/ціну інструментів, що утримуються в торговій та банківській книгах банку;

6) товарний ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової ціни товарів, що утримуються в торговій та банківській книгах банку;

7) ризик волатильності, який виникає через несприятливі зміни волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів, що призводять до зменшення вартості опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти. Банк оцінює ризик волатильності, якщо в його балансі сума вартостей опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти, базовими змінними для яких є ринкові ціни акцій або товарів, процентні ставки, ринкові індекси або валютні курси без урахування знаку позиції, перевищує 1 % регулятивного капіталу банку.

256. Банк оцінює ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду та фондовий ризик виключно за інструментами, що містяться в торговій книзі банку.

257. Банк уключає до торгової книги інструменти, які одночасно відповідають таким вимогам:

1) немає юридичних обмежень на продаж або повне хеджування;

2) оцінюються на основі бізнес-моделі управління фінансовими активами за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки та переоцінюються щоденно;

3) утримуються від дати первісного визнання з метою:

подальшого продажу протягом короткого проміжку часу та/або

отримання прибутку від короткострокових коливань ціни, та/або

фіксування арбітражного прибутку, та/або

хеджування ризиків від утримання інструментів торгової книги.

257-1. Інструментами, які відповідають принаймні одній із визначених у підпункті 3 пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення цілей, є:

1) фінансові інструменти, утримання яких може призвести до виникнення відкритих коротких ризик-позицій;

2) цінні папери за договором андеррайтингу, щодо яких є зобов’язання банку їх придбати.

257-2. Інструментами, які відповідають принаймні одній із визначених у підпункті 3 пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення цілей, крім випадків, визначених у пунктах 257-3 та 257-4 глави 39 розділу V цього Положення, є:

1) фінансові інструменти, що утримуються банком відповідно до укладених договорів про виконання функцій маркет-мейкера;

2) інвестиції в капітал інституту спільного інвестування (далі - ІСІ), щодо якого банк отримує:

регулярну та своєчасну фінансову звітність, складену відповідно до вимог законодавства України та підтверджену суб’єктом аудиторської діяльності, і може проаналізувати діяльність ІСІ у розрізі її окремих складових, або

щоденні цінові котирування щодо ІСІ і має доступ до інформації щодо правових та організаційних основ створення ІСІ, його діяльності, особливостей управління активами, передбачених Законом України "Про інститути спільного інвестування";

3) пайові цінні папери, допущені до торгів на організованому ринку капіталу;

4) операції репо, пов’язані з торгівлею, тобто такі, що здійснюються в рамках виконання функцій маркет-мейкера, фіксування арбітражного прибутку або створення коротких ризик-позицій (крім операцій репо, що здійснюються з метою регулювання ліквідності та/або обліковуються за амортизованою собівартістю);

5) опціони, а також інші похідні фінансові інструменти, включаючи вбудовані, базовим активом/базовим показником яких є інструмент(и) власного боргу, пов’язаний(і) з кредитним або фондовим ризиками, що утримує(ю)ться в банківській книзі.

257-3. Банк має право включити інструмент, зазначений у пункті 257-2 глави 39 розділу V цього Положення, до банківської книги, якщо мета його утримання не відповідає жодній з визначених у підпункті 3 пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення цілей.

Банк для включення такого інструменту до банківської книги має отримати дозвіл Національного банку.

Банк для отримання дозволу Національного банку на включення інструменту до банківської книги подає до Національного банку впродовж наступних трьох робочих днів після первісного визнання інструменту клопотання з обґрунтуванням та підтвердними документами щодо невідповідності мети утримання цього інструменту жодній із визначених у підпункті 3 пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення цілей.

Рішення Національного банку про надання/відмову в наданні дозволу на включення інструменту до банківської книги приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури (далі - Комітет з питань нагляду) протягом місяця з дня отримання клопотання банку.

Національний банк приймає рішення про відмову в наданні банку дозволу на включення інструменту до банківської книги в разі недостатності наданих банком обґрунтувань.

257-4. Банк має право перемістити до банківської/торгової книги інструмент, що був включений ним під час первісного визнання до торгової/банківської книги (далі - переміщення інструменту) з підстав, визначених у підпункті 4-1 пункту 78 глави 11 розділу I цього Положення, за умови отримання дозволу Національного банку на переміщення інструменту.

Банк для отримання дозволу на переміщення інструменту подає до Національного банку клопотання з обґрунтуванням підстав, які зумовлюють необхідність такого переміщення, та документи, які підтверджують дотримання вимог глави 11 розділу I цього Положення.

Рішення про надання дозволу/відмову в наданні дозволу на переміщення інструменту приймає Комітет з питань нагляду протягом місяця з дня отримання клопотання банку.

Банк здійснює переміщення інструменту не пізніше наступного робочого дня за днем, коли було отримано рішення Національного банку про надання дозволу на переміщення інструменту.

Зворотне переміщення інструменту забороняється.

Банк включає інформацію про переміщення інструменту до складу інформації щодо управління ризиками, що оприлюднюється банком відповідно до вимог пункту 19 глави 2 розділу I цього Положення.

Національний банк у разі недостатності наданих банком обґрунтувань приймає рішення про відмову в наданні банку дозволу на переміщення інструменту.

257-5. Банк не включає до торгової книги, а включає до банківської книги:

1) пайові цінні папери, не допущені до торгів на організованому ринку капіталу;

2) нерухомість, утримувану на правах власності, а також похідні фінансові інструменти, базовим активом яких є нерухомість, утримувана на правах власності;

3) кредитні операції;

4) інвестиції в капітал ІСІ, які не відповідають вимогам підпункту 2 пункту 257-2 глави 39 розділу V цього Положення;

5) похідні фінансові інструменти, базовим активом в яких є фінансові інструменти, зазначені в пункті 257-5 глави 39 розділу V цього Положення;

6) інструменти, що утримуються з метою хеджування ризиків за інструментами, зазначеними в пункті 257-5 глави 39 розділу V цього Положення;

7) інструменти, що не відповідають вимогам щодо включення до торгової книги, визначеним у главі 39 розділу V цього Положення;

8) інструменти, що одночасно відповідають вимогам щодо включення як до торгової книги, так і до банківської книги, визначеним у главі 39 розділу V цього Положення.

257-6. Банк надає уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу обґрунтування щодо:

1) відповідності інструменту, включеного до торгової книги, вимогам пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення;

2) невідповідності інструменту, включеного до банківської книги, вимогам пункту 257 глави 39 розділу V цього Положення.

Національний банк у разі недостатності наданих банком обґрунтувань має право вимагати від банку переміщення інструменту.

Рішення з вимогою щодо переміщення інструменту приймає Комітет з питань нагляду.

Банк здійснює переміщення інструменту не пізніше наступного робочого дня за днем, коли було отримано рішення Національного банку.

258. Банк оцінює ризик волатильності, валютний та товарний ризики за інструментами, що містяться у торговій і в банківській книгах.

259. Банк має право оцінювати в сукупності процентний ризик торгової книги та ризик кредитного спреду (сукупний ризик). У такому разі банк використовує величину ризику за борговими інструментами як найбільшу із двох: величини ризику дефолту за борговими інструментами та величини сукупного ризику за такими інструментами.

260. Банк визначає мінімальний перелік кількісних показників ризик-апетиту до ринкового ризику, який складається з максимальної величини вартості під ризиком або очікуваних втрат (можливих збитків) для кожного виду ринкового ризику та/або в цілому для всіх видів ринкового ризику з розподілом між торговою та банківською книгами у відсотках до регулятивного капіталу банку.

261. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління ринковим ризиком з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику. Політика, порядки та процедури управління ринковим ризиком можуть бути єдині для всіх видів ринкового ризику або окремі для кожного з його видів.

262. Політика управління ринковим ризиком повинна обов'язково містити:

1) мету, завдання та принципи управління ринковим ризиком;

2) організаційну структуру процесу управління ринковим ризиками, включаючи трейдинг-деск, із урахуванням розподілу функціонала учасників процесу, їх повноваження, відповідальність та порядок взаємодії;

2-1) опис цільових напрямів діяльності трейдинг-деск, план річного фінансового забезпечення (бюджету) трейдинг-деск;

2-2) перелік основних інструментів торгівлі/хеджування, що управляються трейдинг-деск, та операцій, що виконуються за дорученням клієнтів/інших підрозділів банку;

2-3) підходи щодо вибору та застосування інструментів хеджування, включаючи типи хеджування, очікувану ефективність/неефективність хеджування, строки дії інструментів хеджування;

3) перелік лімітів для контролю за ринковим ризиком та порядок їх установлення;

4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкового ризику;

5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання ринкового ризику;

6) підходи щодо здійснення стрес-тестування ринкового ризику;

7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо ринкового ризику, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.

263. Порядок та процедури управління ринковим ризиком повинні обов'язково містити:

1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкового ризику, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;

2) опис сценаріїв зміни процентних ставок, цін пайових цінних паперів, ймовірностей дефолту, кредитних спредів, цін товарів та курсів іноземних валют, зміни їх волатильності, а також стрес-сценаріїв;

3) опис припущень для продуктів із убудованими опціонами, що використовуються під час вимірювання ринкового ризику;

4) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління ринковим ризиком, уключаючи види, форми і терміни надання інформації;