2.3.4. Склад санітарно-побутових приміщень повинен визначатися залежно від санітарної характеристики вантажно-розвантажувальних процесів, згідно з вказівками додатка 3, а також вказівками, що наводяться нижче.
2.3.5. При проектуванні санітарно-побутових приміщень для портових робітників, зайнятих на основних і допоміжних роботах по перевантажуванню вантажу різної санітарної характеристики, склад побутових приміщень, їх влаштування й об'єднання повинні прийматися, виходячи з санітарної характеристики найнесприятливіших перевантажувальних робіт, які плануються на цьому ВПК порту, - відповідно до БНіП "Адміністративні і побутові споруди" і "Норм проектування морських портів".
Санітарно-побутові приміщення для робітників, які зайняті вантажно-розвантажувальними процесами із виразно шкідливими умовами праці (що відносяться до III групи), повинні бути відокремлені і обладнані санпропускниками.
2.3.6. При проектуванні порту, в якому передбачається виробниче навчання, при підрахунку площі санітарно-побутових приміщень та їх обладнання слід враховувати і практикантів навчальних закладів. Кількість практикантів повинна зазначатися у завданні на проектування.
2.3.7. Санітарно-побутові приміщення для робітників складів рекомендується обладнувати при складах.
2.3.8. Санітарно-побутові приміщення ВНК повинні, як правило, об'єднуватися (блокуватися) в одному будинку за умови дотримання санітарних норм.
Примітка. Санітарно-побутові приміщення можуть блокуватися із адміністративно-конторськими приміщеннями.
2.3.9. Блоки (комплекси) санітарно-побутових приміщень повинні розташовуватись по відношенню до обслуговуючого району так, щоб відстань від них до місць виконання вантажно-розвантажувальних робіт не перевищувала 500 м.
Примітки:
1. У портах, що реконструюються, скрутних умовах планування припустимо за узгодженням з органами охорони праці збільшення цієї відстані до 800 м,
2. Для санітарно-побутових приміщень, що обслуговують дільницю переробки шкідливих вантажів, указана відстань підлягає скороченню відповідно до вимог держсаннагляду.
2.3.10. Температура повітря у санітарно-побутових приміщеннях приймається згідно з таблицею 2.1.
Таблиця 2.1
Розрахункові температури повітря у санітарно-побутових приміщеннях
| Найменування приміщень | Температура, град. C |
| Гардеробні, умивальні | 16 |
| Душові | 25 |
| Роздягальні при душовій | 23 |
| Туалети | 14 |
| Приміщення особистої гігієни жінок | 20 |
| Приміщення для обігріву робітників | 24-26 * |
---------------
* При наявності джерела місцевого обігріву - 24.
Приміщення для відпочинку
2.3.11. Приміщення для відпочинку передбачається, як правило, у кожному ВПК порту.
2.3.12. Площа приміщень відпочинку приймається виходячи з таких норм на одного працюючого у найчисельнішій зміні:
менш як 50 1,10 м
від 51 до 100 0,85 м
від 101 до 150 0,80 м
більш як 150 0,75 м
Кількість місць для сидіння приймається у відсотках до числа працюючих у найчисельнішій зміні:
до 100 100 %
від 101 до 150 85 %, але не менш як 100 місць
більше 150 75 %, але не менш як 130 місць
Гардеробні
2.3.13. Гардеробні для спецодягу при вантажно-розвантажувальних процесах груп II і III (дивись додаток 3) слід розташовувати у приміщеннях, відокремлених від гардеробних для вуличного та домашнього одягу. При вантажно-розвантажувальних роботах групи I гардеробна для спецодягу розташовується у приміщенні гардеробної для вуличного і домашнього одягу.
Примітки:
- Для вантажно-розвантажувальних процесів групи II гардеробну для сцецодягу на списочний склад працюючих до 50 чол. припускається розташовувати окремо у приміщеннях для вуличного і домашнього одягу.
- При вантажно-розвантажувальних процесах I групи домашній, вуличний і спеціальний одяг припустимо зберігати разом у спеціально влаштованих шафах, що забезпечують ізольоване зберігання кожного виду одягу.
2.3.14. При гардеробних для зберігання спецодягу слід влаштовувати комори окремо для зберігання чистого й брудного одягу, необхідно забезпечити транспортування його для знезараження, обезпилювання, прання і ремонту, минаючи побутові приміщення.
2.3.15. Одинарні і спеціальні шафи обладнуються припливно-витяжними вентиляційними пристроями, що забезпечують сушіння мокрого спецодягу не більш як за 14 годин.
У подвійних шафах (призначених для зберігання вуличного і домашнього одягу) повинні бути грати, жалюзі, отвори у дверцятах або інші пристрої для провітрювання.
2.3.16. На кожного працюючого, який користується гардеробною, передбачається дві закриті шафи: подвійна для вуличного і домашнього одягу й одинарна для спецодягу.
Примітки:
- При вантажно-розвантажувальних процесах групи I припускається на кожного працюючого одна шафа, пристосована для зберігання всіх видів одягу.
- При вантажно-розвантажувальних процесах груп II і III у закритих шафах (подвійних, одинарних) слід передбачати місця для зберігання білизни.
2.3.17. З метою економії площі гардеробних (на 15 - 20 %), покращання їх санітарного стану можна використовувати відкритий засіб зберігання одягу на відкритих вішалках з улаштуванням роздільних перегородок або екранів у залах із окремим зберіганням спецодягу і зберіганням вуличного і домашнього одягу із сітчастим огородженням і місцями перевдягання.
Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання спецодягу
2.3.18. Приміщення для сушіння, знешкодження й обезпилювання спецодягу слід передбачати згідно із вказівками додатка 3 до цих Правил.
2.3.19. Сушіння спецодягу, як правило, повинно проводитися у гардеробних шафах, обладнаних пристроями для подавання у шафи підігрітого повітря з наступною витяжкою зволоженого.
2.3.20. При влаштуванні групових сушарок площу приміщень для сушіння спецодягу слід визначати із розрахунку 0,2 кв. м на кожного, хто користується сушаркою у найчисельнішій зміні.
Опалювальні та вентиляційні установки у приміщеннях для сушіння спецодягу повинні бути розраховані на висихання його протягом часу, що не перевищує робочої зміни.
2.3.21. Приміщення для знезараження й обезпилювання спецодягу повинні бути окремі. Склад і площа цих приміщень встановлюється завданням на проектування за погодженням із органами держсаннагляду.
Вбиральні
2.3.22. Вбиральні слід розміщувати у складі блоків (комплексів) побутових приміщень, а, крім того, - на території ВПК.
2.3.23. Відстань від найвіддаленішого робочого місця до вбиральні не повинна перевищувати 300 м.
2.3.24. Кількість унітазів у вбиральнях, розташованих у складі блоків побутових приміщень, встановлюється із розрахунку 70% працюючих у найчисельнішій зміні, а розташованих на території ВПК - у розрахунку 60% працюючих у найчисельнішій зміні.
Умивальні
2.3.25. Умивальні повинні розташовуватись у приміщеннях, суміжних із гардеробними.
Примітка. Умивальні адміністративно-господарських приміщень повинні розміщуватись у шлюзах при вбиральнях.
2.3.26. Кількість кранів в умивальнях визначається за кількістю людей на один кран, що працюють у найчисельнішій зміні, в залежності від групи вантажно-розвантажувальних робіт, згідно з таблицею 2.2.
Таблиця 2.2
Кількість людей на 1 кран умивальника
| Групи виробничих процесів | Кількість людей |
| 1а | 7 |
| 1б, 3а, 3б | 10 |
| 1в, 2а 2б, 2в, 2г | 20 |
Примітки:
1. Кількість кранів в умивальнях для адміністративно-конторського персоналу встановлюється за розрахунком - 40 чол. на 1 кран.
2. При встановленні кількості кранів і умивальних для робітників не враховуються крани в їдальнях і вбиральнях.
2.3.27. Вмивальні у ВПК, що переробляють пек, повинні бути обладнані дзеркалами при кожному умивальнику й столами.
2.3.28. В умивальнях рекомендується встановлювати прилади типу "фен" для сушіння рук підігрітим повітрям.
Душові
2.3.29. Душові повинні розташовуватися у приміщеннях, суміжних із гардеробними. Між душовою, що має більше 6 душових сіток, і гардеробною повинен бути тамбур. Розташування душових кабін біля зовнішніх стін будинку не припускається.
2.3.30. Кількість душових сіток встановлюється за кількістю працюючих у найчисельнішу зміну, в залежності від групи виробничих процесів:
- при групах виробничих процесів 3б - 3 чол. на 1 сітку;
- при групах виробничих процесів 1в, 2в, 2г - 5 чол. на 1 сітку;
- при групах виробничих процесів 2а, 3а - 7 чол. на 1 сітку;
- при групах виробничих процесів 1б - 15 чол. на 1 сітку;
- при групах виробничих процесів 1а - 25 чол. на 1 сітку;
- при групах виробничих процесів 4 - згідно з вимогами відомчих нормативних документів.
2.3.31. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути не менш як 1,5 м, а між рядами кабін і стінкою або перегородкою приміщення - не менш 1,9 м.
Розташування душових кабін слід передбачати так, щоб при необхідності душову можна було використовувати як пропускник.
2.3.32. Душові кабіни повинні бути обладнані душовими сітками із регуляторами струменя, індивідуальними змішувачами з арматурою управління біля входу у душову кабіну, водонепроникними розсувними занавісками та поличками для мила.
Примітка. Припускається влаштування душових кабін централізованими змішувачами за умови автоматичного підтримання необхідної температури води.
2.3.33. У душових для працюючих на переробці вугілля та вантажів, які пилять і викликають забруднення тіла високодисперсним пилом, слід передбачати спеціальні місця для миття з милом, із розрахунку одне місце на одну душову сітку, з краном гарячої і холодної води із розрахунку один кран на 10 місць для миття з милом.
2.3.34. До складу приміщень душових при вантажно-розвантажувальних процесах групи I і II повинні входити приміщення, обладнані лавами (із гачками на спинках) для перевдягання завширшки 0,4 м і довжиною - 0,6 м.
2.3.35. Вбиральні при душових слід передбачати з розрахунку 1 унітаз на кожні 100 чол., що користуються душем, але не менше 1 унітазу.
Приміщення для обігріву
2.3.36. У кожному ВПК для працюючих на відкритих майданчиках у неопалювальних виробничих і складських приміщеннях порту з розрахунковою зимовою температурою (у навігаційний період) нижче -5 град. C, повинні бути передбачені на відстані не більше 150 м від робочих місць приміщення обігріву, обладнане опаленням, освітленням і вентиляцією.
Приміщення повинні бути оснащені вішалками для одягу, стільцями, жорсткими диванами або кріслами для відпочинку, столами і забезпечені питними та умивальними установками з повітряними осушниками рук. Площа цих приміщень встановлюється із розрахунку 0,1 кв. м на одного працюючою у найчисельнішій зміні (у районі обслуговування) і повинна бути не меншою за 3 кв. м.
Примітка.
У портах, де перевантажуються важкозмивні речовини (нафта, нафтопродукти, вугілля, пек, жири, рибні продукти, масла, фарби і т. ін.), умивальники повинні бути обладнані для миття рук спеціальними рідинами, дозволеними для цієї мети Головним санітарно-профілактичним управлінням.
Приміщення особистої гігієни жінки
2.3.37. Приміщення особистої гігієни жінки слід передбачати при кількості жінок більше 15, що працюють у найчисельнішу зміну. Вхід у приміщення повинен бути через окремий тамбур.
2.3.38. До складу приміщення особистої гігієни жінки повинні входити:
- роздягальня площею не менше 4 кв. м, з розрахунку 0,02 кв. м на одну робітницю у найчисельнішу зміну, із вбиральнею, облаштованою умивальниками (1 умивальник на 2 гігієнічних душа);
- процедурна з індивідуальними кабінами площею не менше 1,8 х 1,2 м кожна, що обладнані гігієнічними душами із розрахунку 1 душ на 100 жінок, які працюють у найчисельнішу зміну. Кількість місць для роздягання встановлюється з розрахунку 3 місця на 1 кабіну. Коли кількість кабін дорівнює 4 і більше, слід передбачати місце для паління.
2.3.39. Гігієнічні душі повинні бути обладнані змішувачами для регулювання температури води і мати педальне включення.
2.3.40. При кількості жінок менше 15 слід передбачати спеціальну кабіну з гігієнічним душем, розташовану в жіночій вбиральні при побутових приміщеннях.
Курильні
2.3.41. Курильні слід передбачати у тих випадках, коли за характером вантажу, що перевантажується у порту (причалах пристанях) і зберігається на складах, паління на території не припускається, а також, коли об'єм виробничого приміщення на одного працюючого менше 50 м.
2.3.42. Курильні слід розташовувати, як правило, суміжно із вбиральнями або приміщеннями обігріву працюючих.
2.3.43. Відстань від робочих місць до курильних, що розташовані на території порту, має бути не більш 150 м, розміщених в опалювальних будинках - не більш 75 м; в окремих випадках припускається 100 м при належному обгрунтуванні.
2.3.44. Площа приміщення курильні визначається з розрахунку 0,03 кв. м на 1 працюючого у найчисельнішу зміну, але не менше 9 кв. м.
Пральні
2.3.45. У портах слід, як правило, обладнувати механічні пральні для обезпилювання й прання спецодягу портових робітників, обслуговування суден портофлоту, дитячих установ, пунктів харчування, здоровпунктів. При пральнях повинні бути майстерні з ремонту спецодягу і взуття.
Примітки:
1. Пральні з обслуговування різних контингентів повинні проектуватися в окремих приміщеннях.
2. Портові пральні можуть бути розраховані також для обслуговування суден транспортною флоту.
3. При можливості можуть бути використані для прання спецодягу міські пральні.
2.3.46. Пропускна спроможність, склад, площа приміщень пралень встановлюється з урахуванням санітарної характеристики вантажно-розвантажувальних процесів за БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств".
Обезпилювання, прання і ремонт спецодягу повинні здійснюватися не менше 1 разу на 10 днів. Указані строки коригуються за згодою з органами держсаннагляду в залежності від ступеня й характеру забруднення одягу.
Питне водопостачання
2.3.47. Питне водопостачання робочих місць повинно проводитися установками типу фонтанчика або сатуратора.
Відстань від робочих місць до питної установки повинна бути в залежності від місцевих умов 75-150 м.
2.3.48. У південних портах необхідно передбачати установки для постачання працюючих підсоленою газованою водою.
Пункти харчування
2.3.49. При проектуванні й експлуатації підприємств громадського харчування і торгівлі продовольчими товарами, розташованих у портах, вокзалах і на ВПК, необхідно керуватися "Санітарними правилами для підприємств громадського харчування, продовольчих магазинів і для торгівлі продуктами в дрібнороздрібних підприємствах", БНіП "Підприємства громадського харчування. Норми проектування" і вимогами цих Правил.
2.3.50. Пункти харчування у портах можуть бути таких типів:
- їдальні, що працюють на сировині;
- їдальні, що працюють на півфабрикатах;
- буфети з пристроями для підігріву їжі;
- кімнати приймання їжі;
- кіоски та пересувні пункти харчування.
Кожен ВПК порту повинен мати їдальню та буфет, а при їх відсутності повинна бути забезпечена доставка робочої зміни до найближчого пункту харчування на спеціальному транспорті.
Їдальні передбачаються для контингенту працюючих у найчисельнішу зміну (150 чол. і більше); буфети - відповідно для контингенту менше 100 чоловік.
Буфети незалежно від їдалень, необхідні для всіх змін, особливо для вечірньої та нічної.
2.3.51. Їдальні, що розташовані на портовій території, рекомендується розміщувати у блоках службово-допоміжних або побутових приміщень. Відстань від їдальні до найвіддаленіших місць виробничих робіт не повинна перевищувати 800 м.
Примітки:
1. За умови додержання зазначеної відстані припускається розміщення їдальні поза режимної території порту.
2. Їдальні повинні бути віддалені від зовнішніх санвузлів не менш як на 25 м.
2.3.52. Тип їдальні обирається з врахуванням числа працюючих у порту та загальної системи обслуговування порту продуктами харчування. Їдальня, що працює на сировині, проектується за числом працюючих у найчисельнішу зміну понад 500 чоловік, а також за меншим їх числом, коли у районі розташування порту немає піших їдалень, які можна використати.
Коли у порту передбачається будівництво декількох їдалень, то тільки одна з них проектується як їдальня, що працює на сировині, інші повинні бути їдальнями, які працюють на півфабрикатах. Їдальня, яка працює на сировині, як правило, повинна розташовуватись за межами режимної території порту.
2.3.53. Буфети слід розташовувати в одному будинку із побутовими приміщеннями ВПК.
2.3.54. При блоці побутових приміщень ВПК слід, незалежно від наявності їдальні або буфету, передбачати кімнату приймання їжі, яку рекомендується суміщати з буфетом, а при числі працюючих у найбільшу зміну менше 50 чол. суміщати із приміщенням відпочинку.
2.3.55. Кіоски і пересувні пункти харчування можуть бути розташовані на вільних майданчиках на шляхах руху працюючих поблизу ВПК і складів.
2.3.56. Число тих, хто користується пунктами харчування, приймається у відсотках від числа працюючих у найчисельнішу зміну:
- для їдалень - 100%
- для буфетів - 70%
- для кімнат приймання їжі - 40%.
2.3.57. Портові зали їдалень і буфетів, а також кімнати приймання їжі повинні проектуватися із розрахунку трьох посадок за обідню перерву.
Примітка. У їдальнях і буфетах слід передбачати самообслуговування.
2.3.58. Склад і площа приміщень їдалень і буфетів проектується згідно БНіП "Підприємства громадського харчування" з урахуванням додаткових вимог БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств".
2.3.59. Їдальні і буфети повинні мати умивальники для відвідувачів із гарячою та холодною водою, змішувачами і повітряним сушильником рук із розрахунку 1 кран на 30 посадочних місць.
2.3.60. Пункти харчування робітників на дільницях, що відносяться за санітарною характеристикою вантажно-розвантажуваних робіт до III групи, повинні розташовуватись не ближче 200 м від місць проведення робіт. У пунктах харчування повинен бути передбачений пристрій спеціальних умивальників із подачею гарячої та холодної води. Умивальні повинні мати окремі входи й виходи та пристосування для чищення одягу і взуття.
2.3.61. Перебування у пунктах харчування у робочому одязі, що забруднений отруйними речовинами, з різким неприємним запахом, неприпустиме.
Приміщення медичного призначення
2.3.62. Для надання медичної допомоги працюючим у портах (пристанях) повинні передбачатися приміщення, в яких за погодженням із басейновими або територіальними органами охорони здоров'я організується робота амбулаторій, поліклінік, здоровпунктів, фотаріїв, інгаляторів. У портах медична допомога здійснюється за нормами МОЗ України.
2.3.63. Проектування здоровпунктів, поліклінік, інгаляторіїв, фотаріїв повинно здійснюватися згідно з БНіП 2.08.02-89 "Лікувально-профілактичні установи" та СанПіН 2956а-84 "Влаштування, обладнання, експлуатація амбулаторно-поліклінічних установ стоматологічного профілю, охорони праці та особистої гігієни".
2.3.64. Кожен порт за обліковим складом працюючих від 300 до 2000 повинен мати загальнопортовий здоровпункт.
2.3.65. У портах із числом працюючих менш 300 чоловік, здоровпункт організовується за умови віддаленості порту до найближчого лікувально-медичного закладу більш ніж на 2 км.
2.3.66. На дільницях, віддалених від загальнопортового здоровпункта більш як на 1000 м, слід передбачати додаткові фельдшерські здоровпункти (пункт першої допомоги). Для дільниць із шкідливими умовами праці додатковий здоровпункт передбачається при віддаленні цих дільниць від загальнопортового здоровпункту більш ніж на 800 м.
2.3.67. Приміщення для надання медичної допомоги повинні розташовуватися поблизу навантажувальних дільниць порту (із якомога найближчим розташуванням до дільниць та районів особливо небезпечних щодо травматизму у віддаленні від об'єктів підвищеного шуму). Здоровпункти можуть розташовуватися також біля прохідних.
Відстань від робочих місць до здоровпунктів повинна бути не більш 800 м.
2.3.68. Усі приміщення слід розташовувати в окремих будинках або на перших поверхах допоміжних або виробничих будівель. Із забезпеченням зручного під'їзду санітарного автотранспорту. Розташування і розміри дверей у приміщеннях повинні передбачати можливість перенесення хворого на ношах.
2.3.69. Принципи, методи, форми організації медичної допомоги робітникам порту визначаються органами охорони здоров'я на водному транспорті у залежності від місцевих умов, а кількість посад установлюється у межах народногосподарського плану і бюджету у порядку і за платними нормативами, затвердженими МОЗ України.
2.3.70. Інгалятори слід розташовувати разом з іншими приміщеннями для надання медичної допомоги робітникам. Їм потрібно передбачати додаткову допомогу з розрахунку 3 кв. м на кожне місце біля апарату, але не менш 12 кв. м, при камерному застосуванні аерозолей для профілактики пневмоконіозів, крім того, слід передбачати 3 кімнати:
для медичної сестри з метою спостереження за процедурами, кімната відпочинку площею не менш 24 кв. м і кімната компресорна.
2.3.71. У залежності від чисельності контингенту, якому надається медична допомога, кожен порт із числом працюючих до 4000 людей повинен мати наступне обладнання приміщень охорони здоров'я (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Приміщення медичного призначення
2.3.72. При чисельності контингенту понад 4000 чоловік слід передбачити для надання медичної допомоги приміщення з розрахунку чисельності персоналу, який визначається для цієї мети діючими штатними нормативами лікарень, поліклінік (амбулаторій). Набір приміщень встановлюється за погодженням з органами охорони здоров'я.
2.3.73. Особи, що влаштовуються на роботу, та ті, що працюють у порту, повинні проходити медичні огляди згідно із наказом Міністра охорони здоров'я СРСР "Про проведення обов'язкових попередніх при влаштуванні на роботу і періодичних медичних оглядів трудящих, які зазнають впливу шкідливих і несприятливих умов праці", наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про вдосконалення системи медичних оглядів робітників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" N 555 від 29.09.89 р., наказом МОЗ України "Положення про медичний огляд працівників певних категорій" N 45 від 31.03.94 р., наказом МОЗ України і Держкомітету по нагляду за охороною праці "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі" N 263/121 від 23.09.94 р., наказом МОЗ України "Про затвердження Списку професійних захворювань і Інструкції по його застосуванню" N 23/36/9, від 02.02.95 р., постановою Кабінету Міністрів України "Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд" N 1238 від 06.11.97 р.
2.3.74. У всіх підрозділах порту поблизу місць проведення робіт повинні знаходитися аптечки з набором необхідних медикаментів і засобів для надання першої допомоги. Кількість аптечок і місця їх розташування встановлюються керівником цієї виробничої дільниці за погодженням із здоровпунктом, а у портах, де немає поділу на ВПК, - начальником порту за погодженням з медичною установою, що обслуговує цей порт.
Санітарно-карантинні відділи і санітарно-контрольні пункти
2.3.75. У морських і річкових портах, відкритих для міжнародних рейсів суден, у складі басейнових, портових і лінійних СЕС організуються санітарно-контрольні відділи (СКВ) або санітарно-карантинні пункти (СКП). Вони здійснюють медико-санітарний огляд суден та комплекс профілактичних заходів запобігання завезенню і поширенню карантинних та інших інфекційних захворювань. Для розташування СКВ і СК адміністрація порту виділяє необхідні приміщення.
Примітка. СЕС (басейнові, портові, лінійні та інші, що здійснюють функції держсаннагляду у портах) розташовуються поза режимною територією порту (за винятком СКВ або СКП).
2.3.76. На морських вокзалах, відкритих для міжнародних зв'язків, на вимоги Міністерства охорони здоров'я України, повинні передбачатися приміщення для СКО відповідно табл. 2.4.
2.3.77. СКВ передбачається у портах із суднооборотом закордонного плавання й великого каботажу 5 і більше суден на місяць найбільшої роботи.
Примітка. У портах, через які проходить невелика кількість (4 і менше) іноземних і вітчизняних суден закордонного плавання на місяць, функції СКВ може виконувати СЕС.
2.3.78. Склад і площа приміщень СКВ визначаються суднооборотом щодо загранплавання і великого каботажу на місяць (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4
Склад і площа санітарно-карантинного відділу
2.3.79. СКВ повинні бути забезпечені міським і внутрішньопортовим зв'язком, при суднообороті 100 суден на місяць - додатковою короткохвильовою радіостанцією і телетайпом.
2.3.80. Для проведення санітарно-епідеміологічних заходів на суднах, що стоять на рейді, у каналах, затонах, брекваторах і т. ін. на вимогу СКВ адміністрація порту повинна надавати катер.
2.3.81. У портах при СКВ басейнових СЕС повинні бути виділені спеціальні карантинні причали.
Карантинний причал (ділянка) повинен бути обладнаний водопроводом з встановленням гідранта для подачі води на судна достатнім електроосвітленням, компресійною установкою достатньої потужності із калорифером для подачі підігрітого повітря на судна у період дезінфекції.
На території ділянки на відстані не більше 30 м від кордону повинно розташовуватись опалювальне приміщення площею 15-20 кв. м для вахтових дезінструкторів і команди.
2.4. Системи опалення і вентиляції об'єктів порту
2.4.1. У виробничих і допоміжних будинках і приміщеннях порту, громадських будинках і спорудах повинні бути передбачені системи опалення і вентиляції або кондиціонування повітря. Метеорологічні умови і повітряне середовище у приміщеннях повинні відповідати вимогам "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН N 245-71, БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств", БНіП "Опалення вентиляція і кондиціонування", ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги щодо повітря робочої зони", а також БНіП "Правила виробництва й приймання роботи. Санітарно-технічне обладнання будинків і споруд", "Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень" ДСП 3.3.6.042-99.
2.4.2. Нормовані параметри мікроклімату і чистоти повітря повинні бути досягнуті технологічними і будівельними рішеннями, застосуванням досконалої технології, герметизацією обладнання, оснащенням його вбудованими відсмоктувачами, теплоізоляцією та екрануванням джерел конвективного і променистого тепла, влаштуванням повітряних завіс, повітряним душуванням на робочих місцях, придавленням пилу водою у місцях його утворення, раціональним плануванням виробничих приміщень.
При вирішенні цих питань враховується кількість працюючих, для яких проектується система опалення і вентиляції і соціально-економічна ефективність робіт.
2.4.3. Розташовані у складах контори та побутові приміщення повинні мати опалення за діючими санітарними нормами незалежно від того, чи склад опалюється чи ні.
2.4.4. У складських приміщеннях, що опалюються, при температурі зовнішнього повітря +10 град. C температура повітря у середині складу повинна бути від +16 до + 18 град. C під час річного навантажування та від +17 до +19 град. C при комплексно-механізованому навантажуванні при швидкості руху повітря не більше 0,5 м/с.
2.4.5. Робота у неопалювальних портових складах прирівнюється до зовнішньої. Для складських приміщень, у яких проектується підтримання позитивної температури у холодний період року, внутрішня температура встановлюється технологічними вимогами.
2.4.6. Всі повітрозабірники повинні обладнуватися фільтрами, що забезпечують відповідно до "Вказівок по розрахунку розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств", ефективну очистку зовнішнього повітря і розташовуватись у місцях, де виключається попадання на них забрудненого повітря газів, води; при цьому повинні бути враховані вимоги розділу 4 БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
2.4.7. При виборі місця розташування витяжних пристроїв необхідно враховувати характер шкідливих виділень у приміщення і при цьому керуватися даними таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Вибір місця розташування вентиляційних пристроїв
2.4.8. Склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, яка забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі складських приміщень до рівня ГДК і нижче.
2.4.9. Склади для зберігання небезпечних вантажів повинні мати постійно діючу й аварійну вентиляцію відповідно до правил морського перевезення небезпечних вантажів (МОПНЕВ).
2.4.10. У приміщеннях для складів шкірсировини та інших видів сировини тваринного походження, небезпечних у санітарному відношенні, необхідний пристрій механічної вентиляції, який забезпечуватиме відплив повітря з верхньої зони будинку.
2.4.11. Витяжні вентиляційні канали зі складів для небезпечних вантажів та тих, що пилять і т. ін. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.
2.4.12. У закритих складах, де провадяться вантажні роботи з використанням автонавантажувачів, для усунення вихлопних газів повинна передбачатися механічна вентиляція із кратністю повітрообміну не менше 10 обм./год.
2.4.13. У побутових приміщеннях і конторах на складах небезпечних вантажів повинна бути припливно-витяжна вентиляція із переваженням припливу відповідно до БНіП "Опалення вентиляція і кондиціонування".
2.4.14. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони меншої забрудненості.
2.4.15. У виробничих приміщеннях порту, стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, які підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до "Санітарних норм проектування промислових підприємств" БНіП 2.04.05 86 "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
2.4.16. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град. C і вище у робочих, адміністративних приміщеннях порту, громадських організаціях, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т. ін., а також у приміщеннях вокзалів слід передбачати кондиціонування повітря, яке забезпечує оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони". Додатково ці приміщення повинні бути обладнані пропелерними вентиляторами для підвищення швидкості руху (переміщення) повітря до 0,3-0,5 м/с. При виконанні таких робіт повинні враховуватись вимоги розділу 4 БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування".
2.4.17. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції портових приміщень повинні відповідати Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції, затвердженої МОЗ СРСР.
2.5. Системи водопостачання об'єктів порту
2.5.1. У морських та річкових портах повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об'єктів території порту, так і суден, які базуються в порту.
2.5.2. При виборі водопостачання порту (автономного або введення із центрального господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03-77 (СТ РЕВ 1924-79) "Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Правила вибору і оцінки якості". Перевага повинна надаватися постачанню порту водою з централізованого міського або селищного водопроводу.
2.5.3. Проектування і будівництво портового водопроводу повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", "Внутрішній водопровід і каналізація будинків", а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, властивих морським і річковим портам.
Експлуатація портового водопроводу повинна здійснюватися у згоді з вимогами Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України РДП 204/15 України 242-95.
2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об'єктах порту, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" N 383 від 23.12.96 р. На вимогу місцевих установ санітарно-епідеміологічної служби у водопровідну мережу порту можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.
2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розміщуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону.
У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключити можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.
2.5.6. У кожному порту, що є джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.
2.5.7. Ділянки миття портових автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.
2.6. Стічні системи портів
2.6.1. Морські та річкові порти повинні бути обладнані системою каналізації для відтоку стічних вод, господарсько-побутових, виробничих і атмосферних стоків. Портпункти, пристані можуть оснащатися засобами збору і подальшої передачі стоків до плавучих збирачів і берегових споруд.
2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації портів здійснюється відповідно до БНіП "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди", "Правила санітарної охорони прибережних вод і морів", "Тимчасові рекомендації по проектуванню споруд для очистки поверхневого стоку з територій промислових підприємств і розрахунку умов випуску його у водні об'єкти", "Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" з урахуванням необхідності відведення стоків об'єктів, розташованих на території порту, а також суден, що базуються у порту.
2.6.3. За відсутністю умов для організації відведення господарсько-побутових стоків у міську каналізацію, за погодженням із органами держсаннагляду слід передбачати будівництво портових очисних споруд.
2.6.4. Баластні та льяльні води, що містять нафту, у каналізаційну мережу не зливають. Для них у портах, що здійснюють операції із нафтовантажами, повинні експлуатуватися плавучі приймально-очисні споруди, які приймають води усіх транспортних, допоміжних суден, суден портофлоту та спеціалізованих плавзбирачів.
2.6.5. У портах, де немає приймально-очисних споруд, повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі і плавзасоби для транспортування і здачі зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди найближчого порту, що їх має.
2.6.6. Морські порти повинні бути обладнані особливими пристроями на спеціальному причалі для приймання стічних вод від суден-збирачів.
Необхідність спорудження спецпричалів у річкових портах вирішується за погодженням із Мінрічфлотом і органами держсаннагляду.
Пасажирські причали для морських суден повинні мати обладнання, що забезпечують приймання з цих суден стічних вод і безпосереднє відведення у берегову господарсько-побутову каналізацію.
Води, транспортних суден, що містять нафту, у суховантажних портах повинні прийматися суднами-збирачами.
2.7. Системи збирання і прибирання сміття
2.7.1. При проектуванні порту необхідно передбачати будову (пристрій) по збиранню і прибиранню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний санітарний транспорт для вивезення їх із території порту у будь-яку пору року.
2.7.2. Система збирання і прибирання сміття повинна відповідати вимогам "Санітарних правил влаштування і експлуатації удосконаленні звалищ для твердих покидьків", а також "Інструкції по збиранню, видаленню, знезараженню сміття морських портів".
2.7.3. Майданчики під сміттєзбирачі повинні бути забетоновані або заасфальтовані із краями, що виступають не менше 1,5 м від сміттєзбирачів, і мати нахили до лотків для відведення літосферних вод. Над сміттєзбирачами повинні обладнуватись навіси. Місця розташування майданчиків слід обсаджувати деревами та кущами.
2.7.4. Кількість і об'єм сміттєзбирачів, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання та вивезення сміття на міські звалища з території порту і суден, що стоять у причалах і на рейді.
2.7.5. У складі портового флоту слід передбачати судна-сміттєбирачі для приймання твердих відходів від суден.
2.7.6. Місця звалищ відходів виробничого та побутового сміття належить розташовувати поза межами території порту, населеного пункту й охоронної зони джерел водопостачання, - на дільницях, погоджених із органами держсаннагляду.
2.7.7. У портах і портових об'єктах повинні бути обладнані спеціальні установки (термопечі) для знищення промислових відходів (віхті, ганчірки тощо). Організація портових сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, що погоджується з органами держсаннагляду.
2.7.8. Місця для збирання й зберігання відходів інфікованих, сильнодіючих хімічних речовин, у тому числі залишків препаратів для фумігації харчових продуктів, які попередньо не знешкоджувались (не пройшли знезараження централізацію і т. ін.), повинні бути обладнані з таким розрахунком, аби повністю виключити можливість забруднення акваторії порту, грунтових вод і атмосферного повітря, а також виключиш присутність сторонніх осіб. Місця збирання й зберігання цих відходів повинні бути погоджені з органами держсаннагляду.
2.7.9. Збирати, зберігати, транспортувати, знищувати і знешкоджувати відходи небезпечних речовин належить додержуючись вимог, передбачених Правилами МОПНЕВ.
2.7.10. Місця збирання і зберігання відходів, що містять радіоактивні речовини, повинні відповідати вимогам "Санітарних норм щодо збирання, видалення і захоронення радіоактивних відходів".
2.8. Освітлення території та об'єктів порту
2.8.1. При проектуванні освітлення порту і портових об'єктів слід керуватися "Нормами штучного освітлення морських портів", "Нормами штучного освітлення річкових портів" (додаток 3 Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і на пристанях Мінрічфлоту РРФСР). При цьому необхідно також враховувати основні положення БНіП "Природне і штучне освітлення. Норми проектування" і "Керівництво щодо розробки галузевих норм освітлення", а також для допоміжних приміщень - вимоги галузевих норм освітлення.
2.8.2. Гігієнічні вимоги до систем штучного освітлення у порту повинні відповідати "Методичним вказівкам щодо проведення попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах" N 1322-75.
2.8.3. Робочі місця перевантаження небезпечних вантажів повинні бути достатньо освітлені. У темний час доби освітлення на робочих дільницях повинно бути не менше 50 лк.
2.8.4. Освітлення об'єктів на відкритих просторах і критих складах портової території повинне відповідати нормам, наведеним у додатку 14 КТМ 31.046-73, а у місцях читання написів на контейнерах, контролю замків, пломб і подібних операцій 30-50 лк від переносних місцевих джерел освітлення.
2.8.5. У районі причальної зони оперативних ділянок відкритої території повинні бути встановлені освітлювальні щогли із скерованим потоком світла на причал у зону вантажно-розвантажувальних робіт, що не утруднюють навігацію суден.
2.8.6. Розміщення фотаріїв, розміри кабін, розрахункова пропускна спроможність визначається згідно з вимогами БНіП "Допоміжні будинки і приміщення промислових підприємств" (10 чол. на 1 кабіну).
2.9. Захист від шкідливого впливу фізичних факторів Захист від шуму і вібрації
2.9.1. Загальні вимоги до безпеки шумової обстановки у приміщеннях на території портів і пристаней на робочих місцях визначаються ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки", "Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСП 3.3.6.037-99, у місцях знаходження пасажирів - ДСТ 12.1.086-81 "Шум. Припустимі рівні в житлових і громадських будинках" та БНіП "Захист від шуму", Зміни N 1 до ДСТ 12.1.003-83 від 19.12.88 N 4233.
