ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| 01.12.1999 N 46 |
Про затвердження Державних санітарних правил та норм
Я, Головний державний санітарний лікар України, Бобильова Ольга Олександрівна, розглянувши рішення координаційної комісії Головного санепідуправління МОЗ України по розробці нормативних документів від 1999 року N ... щодо можливості затвердження Державних санітарних правил та норм для морських та річкових портів та керуючись Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Затвердити Державні санітарні правила та норми для морських та річкових портів.
2. Міністерствам, комітетам, іншим центральним органам виконавчої влади, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до керівництва та виконання.
3. Заступникам Головного державного санітарного лікаря України, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, санепідустановам Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти вказані Державні санітарні правила та норми до керівництва та контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства.
4. Українському науковому гігієнічному центру Міністерства охорони здоров'я України (А.М.Сердюк) видати цей нормативний документ в необхідній кількості.
| Перший заступник Міністра охорони здоров'я, Головний державний санітарний лікар України | О.О.Бобильова |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Головного
державного санітарного
лікаря України
01.12.1999 N 46
7. Гігієна
7.4. Гігієна транспорту ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ ПРАВИЛА І НОРМИ ДЛЯ МОРСЬКИХ ТА РІЧКОВИХ ПОРТІВ ДСанПіН 7.7.4.-046-99
Галузь застосування
Державні санітарні правила і норми для морських та річкових портів України призначені для керівництва в роботі працівників проектних установ, підприємств, здійснюючих проектування, будівництво, ремонт та експлуатацію морських і річкових портів. Правила являються керівним документом для працівників санітарно-епідеміологічних установ Міністерства охорони здоров'я України, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд на водному транспорті.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Ці Санітарні правила поширюються на морські та річкові порти, що проектуються, будуються, реконструюються і експлуатуються в Україні.
Ці Санітарні правила набувають чинності з моменту їх публікації.
1.2. Ці Санітарні правила укладені відповідно до законодавства України щодо охорони здоров'я та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" й поширюються на всі морські і річкові порти.
1.3. Виконання вимог цих правил обов'язкове для організацій і підприємств Міністерства транспорту України, інших організацій, підприємств, установ незалежно від форм власності та державної приналежності.
1.4. Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги та норми до морських та річкових портів, експлуатація яких може мати несприятливий вплив на стан здоров'я працюючих чи санітарні умови проживання населення у зонах їх розташування або обмеження чи зниження ефективності використання рекреаційних ресурсів.
1.5. Ці Санітарні правила та норми мають на меті попереджати і усувати існуюче забруднення акваторій морських та річкових портів, повітряного середовища над територіями, атмосферного повітря й грунту, яке може призвести до несприятливого впливу на здоров'я робітників, умови життя населення та використання рекреаційних ресурсів.
1.6. Контроль за додержанням вимог цих Санітарних правил здійснюється органами, установами і закладами санепідслужби України згідно із Законом України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення".
1.7. Проектно-кошторисна документація на морські і річкові порти, що знаходяться у стадії будівництва, реконструкції або технологічного переобладнання, при наявності обгрунтованих відхилень від діючих норм, правил, ДСТів та інструкцій після набрання чинності цих Правил повинна бути узгоджена з органами держсаннагляду.
1.8. Внесення будь-яких змін до погоджених із держсаннаглядом проектів морських та річкових портів, що потребує додаткового рішення органів держсаннагляду, що погоджували проект, або вищих керівних органів держсаннагляду.
1.9. Приведення у відповідність із цими Правилами для морських та річкових портів, що введені в експлуатацію до набрання чинності даних Правил, здійснюється у плановому порядку, погодженому з Міністерством транспорту України, а також органами держсаннагляду.
1.10. Розташовані у морських і річкових портах об'єкти, аналогічні відповідним промисловим підприємствам (ремонтні майстерні, гаражі, вузли технологічного зв'язку, обчислювальні центри, електростанції, котельні тощо) проектуються за Санітарними нормами проектування промислових підприємств (СН N 245/71) та іншими діючими на території України санітарними нормами й правилами, якщо відносно таких об'єктів цими Правилами не обумовлені спеціальні вимоги.
1.11. Порядок приймання морських та річкових портів до експлуатації регламентується ДБН А.3.1.-3-94 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения".
Відповідальність і контроль за виконанням Правил
1.12. Відповідальність за виконання вимог цих Правил покладається на відомства, що експлуатують порти, пристані та виробничі перевантажувальні комплекси (ВПК) і здійснюють їх проектування, будівництво та реконструкцію.
1.13. Контроль за виконанням даних Правил покладається на басейнові, портові і лінійні санітарно-епідеміологічні станції, а за їх відсутності - на територіальні органи держсаннагляду згідно з Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні.
1.14. Відомчий контроль за станом навколишнього середовища у портах здійснюють санітарно-промислові лабораторії згідно із Положенням про санітарну лабораторію промислового виробництва, а там, де обсяг робіт для їх створення малий, - портові СЕС та їх лабораторії.
2. ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ, НОВОГО БУДІВНИЦТВА, РОЗШИРЕННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ПОРТІВ І ПРИСТАНЕЙ
2.1. Вимоги до території та генерального плану
2.1.1. Вибираючи територію для нового порту і розробляючи генеральний план, повинні братися до уваги вимоги БНіП "Генеральні плани промислових підприємств. Норми проектування", "Санітарні норми проектування промислових підприємств", "Вказівки щодо компонування морських портів", "Норми технологічного проектування морських портів" та ін.
2.1.2. Проектуючи річкові порти необхідно враховувати вимоги "Керівництва до проектування річкових портів" і "Галузеві вимоги наукової організації праці, обов'язкові при проектуванні річкових портів".
2.1.3. Вибір майданчиків і акваторії для будівництва морського і річкового портів, пристані та пов'язаних із ними обслуговуючих та допоміжних об'єктів, житлового і культурно-побутового будівництва повинен провадитись відповідно до проекту (схеми), планування та забудови даного населеного пункту, який існує або розробляється, або схеми планування і генерального плану даного промислового району.
2.1.4. Майданчик, що відводиться під будівництво порту і портових об'єктів, а також селища при них, повинен, як правило, відповідати санітарним вимогам із урахуванням:
- використання земельної ділянки у минулому;
- безперешкодного стоку атмосферних вод;
- розташування у незатоплюваній, підвищеній, незаболоченій місцевості;
- його прямого сонячного опромінення і природного провітрювання;
- розсіювання в атмосферному повітрі промислових викидів і умов туманоутворення.
Рівень стояння грунтових вод повинен бути нижче забудови підвалів (льохів) або ж повинні застосовуватись варіанти проектів для водонасичених грунтів.
2.1.5. При проектуванні спеціалізованих портів, пристаней і окремих ВПК, що переробляють вантажі, які характеризуються шкідливим впливом на людей, необхідно керуватися вимогами ДСТ 12.1.007-76 "Шкідливі речовини. Класифікація. Загальні вимоги безпеки", ДСТ 19433-81 "Вантажі небезпечні. Класифікація і знаки небезпеки, а також вимогами - у морських портах - Правил морського перевезення небезпечних вантажів; Правил перевезення вантажів у портах Укррічфлоту, керуючись вказівками Президента України від 1993 р. по перевезенню вантажів по р. Дніпро, а також вимогами Дунайської конвенції по портах р. Дунай.
2.1.6. При технологічному районуванні порту необхідно передбачити відокремлення ВПК для переробки вантажів, що пилять, вони повинні розташовуватися на достатній відстані від інших суховантажних дільниць, відстань між якими необхідно приймати не нижче значень, вказаних у додатку 1 (окремо для морських і річкових портів).
2.1.7. Взаєморозташування ВПК різного технологічного призначення по відношенню до напрямку пануючих вітрів рекомендується передбачити згідно з додатком 2.
2.1.8. Спільна переробка на одному ВПК вантажів, суміжне розташування яких не передбачено додатком 1, не припустима. У портах і пристанях із малим судноплавством (до 100 суден на рік) переробка різних вантажів на одному ВПК провадиться за домовленістю із місцевими органами держсаннагляду на водному транспорті.
2.1.9. При технологічному районуванні порту і встановленні спеціалізації ВПК слід враховувати, що для ряду вантажів можна приймати аналогічні санітарні умови переробки (вугілля, руда і таке ін.).
2.1.10. Санітарні розриви від відкритих складів вугілля або інших вантажів, які пилять, до підсобно-виробничих будівель (майстерні, гаражі та ін.) повинні бути не менш 70 м, а до побутових будівель, приміщень - 25 м.
2.1.11. Під час вибору території і проектування порту необхідно передбачити умови, при яких прилеглий до порту населений пункт мав би вихід до моря, озера або водосховища (вище за течією).
2.1.12. Річкові порти повинні розташовуватися поза зоною санітарної охорони господарсько-питних водозабірних споруд і місць організованого культурно-побутового водокористування, як правило, нижче житлової забудови за течією річки.
2.1.13. На майданчику, що вибраний під будівництво порту, повинні бути умови для забезпечення водою, відведення стічних вод, для тимчасового зберігання твердих відходів.
2.1.14. На території, що затоплюється, забороняється зводити будинки постійного типу (вокзали, майстерні і таке ін.)
2.1.15. Проект на будівництво нових, реконструкцію й розширення діючих портів повинен вміщувати матеріали щодо захисту навколишнього природного середовища, які передбачають заходи забезпечення гігієнічних норм і правил, санітарної охорони атмосферного повітря, води водоймищ і грунту від забруднення стічними водами, шкідливими промисловими викидами в атмосферу і промисловими відходами. Проект повинен передбачати сучасний рівень організації технологічного процесу, що полегшує працю й забезпечує найвищу продуктивність при вантажно-розвантажувальних роботах.
2.1.16. У проекті повинно бути передбачено випереджаюче будівництво будинків і приміщень медико-санітарного призначення, споруд, пов'язаних з їх захистом навколишнього середовища, приміщень для культурно-побутового призначення, приміщень і майданчиків для занять фізкультурою та виробничою гімнастикою.
2.1.17. За етапного введення в експлуатацію портових об'єктів окремими пусковими комплексами повинні бути передбачені на кожному етапі всі заходи для нормальних санітарно-побутових і безпечних умов праці й захисту оточуючого навколишнього середовища.
2.1.18. Територія порту, ВПК повинна відповідати вимогам БНіП "Правила виробництва і приймання робіт. Благоустрій території". Причали, складські майданчики, вантажно-розвантажувальні фронти автомобільного та залізничного транспорту, автошляхи, під'їзні та пішохідні смуги повинні мати тверде, рівне, неслизьке покриття з нахилами, що забезпечують стік води.
2.1.19. Генеральні плани пасажирських причалів, розміщення будівель вокзалів, павільйонів, а також місць стоянки плавучих пасажирських і вантажних дебаркадерів повинні розроблятися з урахуванням даних проекту планування порту та забудівлі міста або інших населених пунктів відповідно до Правил й норм планування і забудови міст, вимог БНіП "Генеральні плани виробничих підприємств. Норми проектування" вимог БНіП "Санітарні норми проектування промислових підприємств", тимчасових санітарних норм "Вокзали. Норми проектування".
2.1.20. На території порту не дозволяється зводити житлові, торгові, культурно-побутові і медичні та ін. будинки, що не пов'язані із виробничими процесами в порту та обслуговуванням працівників порту, екіпажів і пасажирів. Проживання будь-якого персоналу в порту та на пристані забороняється.
2.1.21. При проектуванні чи реконструкції порту повинно бути передбачене виділення території для спеціального карантинного причалу (дільниці), а також приміщення санітарно-карантинного відділу (пункту). Карантинний причал (дільниця) повинен бути ізольований від інших дільниць і розташований поблизу до входу в порт.
2.1.22. Величина санітарного розриву між сусідніми виробничими або службовими будинками порту, що освітлюються через віконні отвори, повинна бути не меншою за висоту найбільшого з цих будинків. Висотою будинку вважається висота від запланованої позначки території до карнизу будинку.
2.1.23. При компонуванні порту варто враховувати і необхідність постійного обміну води й попередження її застою в акваторії порту й окремих її ділянках (ковшах, гаванях та ін.).
2.1.24. Судноремонтні майстерні порту і майстерні по ремонту вантажно-розвантажувальних механізмів повинні розташовуватися на відстані від місць руху пасажирів і технологічних комплексів по переробці вантажів із додержанням відповідних санітарно-захисних зон.
Санітарно-захисні зони
2.1.25. Райони порту, технологічні комплекси, окремі будинки та споруди з технологічними процесами, які є джерелом шкідливих з неприємним запахом речовин, що виділяються у навколишнє середовище, а також джерелом підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот, статичної електрики й іонізуючого випромінювання, належить відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ), розміри яких визначаються цими правилами.
СЗЗ розраховується від джерела, що генерує найнесприятливіший фактор (пил, шкідливі речовини, шум, електромагнітні хвилі і т. д.), до межі житлової зони у відповідності до розділів 2 "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН N 245-71.
2.1.26. При визначенні, уточненні розмірів кордонів СЗЗ від джерел пиловикиду у портах, що мають технологічні комплекси по переробці навалочних вантажів, необхідно враховувати співвідношення середньої швидкості вітру кожного напрямку до його середньорічної швидкості, яка характерна для конкретної місцевості за формулою:
V х X
сер.
l = l -------------
0 V
сер. річн.
де l - розмір СЗЗ, що визначається у напрямі конкретного румба;
l - встановлений розмір СЗЗ для портів, що мають
0
технологічний комплекс по переробці навалочних вантажів, згідно з
цими Правилами;
V X - середня швидкість вітру даного напрямку, характерна
сер.
для конкретної місцевості;
V - середньорічна швидкість вітру, що характеризує
сер. річн.
конкретну місцевість.
2.1.27. Порти й окремі портові об'єкти залежно від ступеня шкідливості, якими вони впливають на оточуюче середовище з урахуванням санітарної характеристики вантажів, що там переробляються, їх обсягу, технології перевантажування й заходів попередження шкідливих викидів в атмосферу, поділяються на 5 класів:
- I клас - СЗЗ шириною 1000 м;
- II клас - СЗЗ шириною 500 м;
- III клас - СЗЗ шириною 300 м;
- IV клас - СЗЗ шириною 100 м;
- V клас - СЗЗ шириною 50 м.
Клас I: СЗЗ розміром 1000 м:
1. Відкриті склади й місця розвантаження і зберігання апатитового концентрату фосфоритного борошна, цементу та інших вантажів, які пилять при вантажообігу понад 150 тис. т на рік (у першу групу I, II, III класів не входять транспортно-технологічні схеми із застосовуванням складських елеваторів, пневмотранспортних та ін. установок, що виключають винос пилу вантажів (указані в I групі I, II, III класів) у зовнішнє середовище).
2. Місця перевантаження і зберігання рідких хімічних вантажів із зріджених газів (метан, пропан, аміак та ін.), виробничих сполук галогенів, сірки, азоту, вуглеводнів (метанол, бензол, толуол та ін.), спиртів, альдегідів та інших сполук.
3. Зачисні та промивально-пропарювальні станції, дезінфекційно-промивальні підприємства, пункти зачистки суден, цистерн, приймальноочисні споруди, що слугують для приймання баластних і промивальних, що містять нафту, від спеціалізованих плавзбирачів.
4. Причали і місця виробництва фумігації вантажів і суден, газової дезінфекції.
Клас II: СЗЗ розміром 500 м:
1. Відкриті склади і місця розвантаження апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу та інших вантажів, які пилять, при вантажообігу, меншому за 150 тис. т на рік.
2. Відкриті склади і місця перевантажування вугілля.
3. Відкриті склади і місця перевантажування мінеральних добрив, азбесту, вапна, руд (крім радіоактивних) та інших мінералів (сірки, сірчаного колчедану, гіпсу і т. ін.).
4. Місця перевантажування та зберігання сирої нафти, бітуму, мазуту й інших в'язких нафтопродуктів і хімічних вантажів.
5. Відкриті та закриті склади і місця перевантажування пеку і вантажів, які містять пек.
6. Місця зберігання і перевантажування дерев'яних шпал, просочених антисептиками.
7. Санітарно-карантинні станції.
Клас III: СЗЗ розміром 300 м:
1. Відкриті склади і місця розвантажування і навантажування вантажів, що пилять (апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу і т. ін.), при вантажообігу, меншому за 5 тис. т на рік.
2. Закриті склади і місця розвантажування і зберігання тарованого хімічного вантажу (добрив, органічних розчинників, кислот та ін. речовин).
3. Наземні склади й відкриті місця перевантажування магнезиту, доломіту та ін. вантажів, які пилять.
4. Склади рідких вантажів і тих, що пилять (аміачна вода, добрива, кальцинована сода, лакофарбові матеріали і т. ін.).
5. Відкриті наземні склади і місця розвантажування сухого піску, гравію, каміння та ін. мінерально-будівельних матеріалів.
6. Склади й дільниці перевантажування шроту, жмихів, копри та іншої рослинної продукції, яка пилить, відкритим способом.
7. Склади перевантажування і зберігання утильсировини.
8. Склади перевантажування і зберігання мокросоленої необробленої шкіри (понад 200 шт.) та ін. сировини тваринного походження.
9. Дільниці постійного перевантажування худоби, тварин і птахів.
10. Склади для перевантажування риби, рибопродуктів та продуктів китобійного промислу.
Клас IV: СЗЗ розміром 100 м:
1. Склади і перевантажування шкірсировини (в тому числі мокросолених шкір до 200 шт.).
2. Склади і відкриті місця розвантажування зерна.
3. Склади і відкриті місця розвантажування кухонної солі.
4. Склади і відкриті місця розвантажування вовни, волосу, щетини та іншої аналогічної продукції.
5. Транспортно-технічні схеми перевантажування та зберігання апатитового концентрату, фосфоритного борошна, цементу та ін. вантажів, які пилять і перевозяться навалом із застосуванням складських елеваторів та пневмотранспортних або інших установок і сховищ, що виключають винос пилу у зовнішнє середовище.
Клас V: СЗЗ розміром 50 м:
1. Відкриті склади і перевантажування зволожених мінерально-будівельних матеріалів (пеку, гравію, щебеню, каменю та ін.).
2. Дільниці зберігання і перевантажування пресованого жмиху, сіна, соломи, тютюново-махорочних виробів та ін.
3. Склади, перевантажування харчових продуктів (м'ясних, молочних, кондитерських), овочів, фруктів, напоїв та ін.
4. Дільниці зберігання й наливу харчових вантажів (вино, олія, соки).
5. Дільниці розвантажування і навантажування рефрижераторних суден і вагонів.
2.1.28. При реконструкції портів і портових об'єктів, які розташовані у межах населених місць, розміри СЗЗ слід встановлювати за рішенням МОЗ України.
2.1.29. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі навколо портів у межах зовнішнього кордону санітарно-захисної зони не повинен перевищувати рівня ГДК для повітря населених місць і 0,8 ГДК у районах зон рекреації.
2.1.30. СЗЗ від портів, ВПК, пристаней до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів, пляжів, лікувальних установ і т. ін. повинна прийматися із збільшенням у 1,5-2 рази за погодженням з місцевими СЕС або МОЗ України.
2.1.31. Розміри СЗЗ від ділянок порту, які є джерелом шуму, встановлюються відповідно до акустичних розрахунків, проведених згідно з БНіП "Захист від шуму", а від ділянок портів, які є джерелами електромагнітних випромінювань - за "Санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких і надвисоких частот" СН N 2963-84.
2.1.32. Територія СЗЗ повинна бути влаштована, озеленена відповідно до вимог БНіП "Генеральні плани промислових підприємств" і "Технічні умови щодо проектування зелених насаджень і санітарно-захисних зон промислових підприємств".
2.1.33. У ССЗ припускається розташування об'єктів порту, які не забруднюють навколишнє середовище (пожежні депо, лазні, пральні, приміщення охорони, гаражі, склади, службові будинки, їдальні, вузли технічного зв'язку, трансформаторні підстанції).
2.1.34. СЗЗ чи будь яку її частину не можна розглядати як резервну територію порту й використовувати для розширення промислового майдану (площі).
2.1.35. З метою зміцнення здоров'я працюючих і вимог БНіП "Спортивні споруди" у портах безпосередньо біля виробничих дільниці треба обладнувати: майданчики для гри у волейбол та занять виробничою гімнастикою і загально-фізичною підготовкою з розрахунку 1 майданчик на 250 чол.; майданчики для гри у настільний теніс (2 столи на 250 чол., 3 столи на 500 чол., і 10 - на 1000 чол.). На території портів або у безпосередній близькості від них слід передбачати баскетбольні майданчики (1 на 250 чол.), майданчики для підготовки до складання норм ГПО - 1 майданчик на 250 чол., 2 - на 1000; у великих і некатегорійних портах - плавальні басейни, спортзал, кабінет психологічного розвантаження.
2.2. Виробничі перевантажувальні комплекси (ВПК), склади, бази, інші служби й споруди, перевантажувальні машини, вокзали Загальні вимоги
2.2.1. З метою зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу від суднових двигунів, портові причали повинні обладнуватися спеціально виділеними електроколонками для енергозабезпечення суден на період їх стоянок у портах.
2.2.2. Розриви між суховантажними ділянками різного технологічного призначення повинні прийматися згідно з додатком 1 (окремо для морських і річкових портів).
ВПК для перевантажування небезпечних і шкідливих вантажів
2.2.3. При проектуванні і будівництві портів, де здійснюватимуться вантажно-розвантажувальні роботи із небезпечними та шкідливими вантажами, необхідно враховувати вимоги для морських портів: Правил морського перевезення вантажів в портах Мінрічфлоту РРФСР і Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах в портах і на пристанях Мінрічфлоту РР. Крім того, необхідно враховувати "Методичні рекомендації щодо "Організації і проведення санітарно-гігієнічного нагляду при перевантажуванні і перевезенні навалочних вантажів, які пилять" N 3169-84.
2.2.4. У портах з великими нафтобазами при наявності причалів, що обслуговують газовози, хімовози та при регулярній переробці інших небезпечних вантажів, повинні передбачатися газорятувальні станції.
2.2.5. При проектуванні й експлуатації портів необхідно передбачати устаткування, які повністю або максимально виключають викид пилу (пару) і газів в атмосферу. При цьому повинні передбачатися:
- комплексна механізація, автоматизація і дистанційне керування перевантажувальними процесами, а також автоматична сигналізація про хід окремих робіт і операцій, пов'язаних із можливістю виділення шкідливостей;
- застосування уніфікованих спеціальних знепилюючих технічних засобів, захисних пристроїв, санітарно-технічних установок, високоефективних засобів очищення викидів, створювання СЗЗ;
- застосування пристроїв і приладів для вимірювання і постійної реєстрації кількості шкідливих речовин, що надходять в атмосферу й акваторію, і пристроїв для регулювання величин викидів за рахунок зміни ступеня очищення і технологічного режиму перевантажувального процесу;
- автоблокування перевантажувального обладнання з очищеними аспіраційними та іншими санітарно-технічними засобами.
2.2.6. При перевантажуванні навалочних і насипних вантажів грейферними кранами (установками циклічної дії) повинні дотримуватися такі умови:
- забезпечення плавності перевантажувального циклу;
- недопущення переповнення грейфера вантажем;
- наявність на грейферах, в ковшах та інших місткостях, у яких здійснюється переміщення вантажу, відповідних ущільнень, що запобігають висипанню вантажу;
- обмеження в межах 1,5 - 2,5 м висоти падіння вантажу у місцях його висипання з грейфера;
- використання спеціальних пилоприбивних насадок на бункери, в які висипається вантаж.
2.2.7. На установках конвейєрного транспорту для боротьби з пиловиділенням треба передбачити:
- автоматизацію процесів розвантажування (навантажування) залізничних вагонів і автотранспорту, при яких виключається присутність людей у запиленій зоні;
- локалізація пилу у вузлах розвантажування (навантажування) вагонів і автотранспорту, а також у вузлах пересипання шляхом улаштування відповідних укриттів із застосуванням аспіраційних установок з очищенням повітря, що виводиться;
- застосування спеціальних схем знепилення (гідрознепилення), обробка вантажу спеціальними речовинами, що знижують його пилоутворювальну здатність;
- пилоприбивні насадки на розвантажувальних рукавах у вузлах передачі вантажу на судно.
2.2.8. На пневмотранспортних установках по перевантаженню навалочно-насипних вантажів для боротьби з пиловиділенням повинні забезпечуватися такі умови:
- високий ступінь герметичності трубопроводів, відсутність у них внутрішніх шорсткостей, різних згинів і переходів;
- дотримання високоефективного режиму роботи повітредувних машин із можливістю регулювання параметрів пневмотранспортного процесу;
- ефективні пиловідокремлювачі.
2.2.9. У проектах портів, де будуть перевантажувати хімічні небезпечні і фуміговані вантажі, які пилять, необхідно передбачити установки для знепилювання, дезактивації, дегазації спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту, вантажних майданчиків і підйомно-транспортного устаткування згідно з правилами МОПНЕВ.
2.2.10. У ВПК, де є вантажі, які пилять, повинні передбачатися у санблоках знепилюючі пристрої.
2.2.11. У проектах нових портів, які розширюються, реконструюються повинні наводитися рівні прогнозного розрахунку забруднення атмосферного повітря населених місць з урахуванням існуючого (фонового) забруднення.
2.2.12. У проекті повинні бути передбачені рішення щодо забезпечення додержання ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць на період метеорологічних умов, несприятливих для розсіювання промислових викидів (штиль, інверсії, туманоутворення та ін.), коли може статися різке тимчасове зростання забруднення атмосферного повітря.
2.2.13. Для збирання й зберігання бочкотари, призначеної для паливно-мастильних матеріалів, у портах повинні виокремлюватися спеціально влаштовані майданчики.
2.2.14. Складування на портових ділянках і ВПК отруйних вантажів (клас 6.1 МОПНЕВ) і вантажів продовольчих, хлібофуражних, хіміко-фармацевтичних, одягу, посуду та інших речей домашнього вжитку - повинно бути роздільним.
2.2.15. При зберіганні отрутовантажів на відкритих майданчиках необхідно забезпечити їх охорону.
2.2.16. ВПК, майданчики, вантажні ділянки для перевантажування рідких небезпечних вантажів, а також зріджених токсичних газів повинні обладнуватися механізмами, які повністю виключають ручні операції.
2.2.17. У ВПК, де передбачається регулярна переробка небезпечних вантажів, повинні виділятися спеціально обладнані майданчики для ремонту тари й перетарювання цих вантажів. Місце для майданчика та його обладнання погоджується з органами держсаннагляду. Ремонт тари й перетарювання небезпечних вантажів у місцях складування і проведення вантажно-розвантажувальних робіт забороняється.
2.2.18. Розміщення обладнання на спеціальних ВПК для дроблення, змішування і сортування вантажів, які пилять, повинно проводитися з урахуванням максимального скорочення протяжності шляхів при їх транспортуванні за схемами, що забезпечують мінімальне виділення пилу.
2.2.19. Висота падіння вантажів, які пилять, у вузлах перевантажування і установок неперервної дії повинна бути мінімально можливою.
2.2.20. Штабелі навалочних вантажів, а також вантажів, які пилять, у тарі слід огороджувати переносними роздільними та підпірними стінками й щитами.
ВПК, ділянки для перевантажування харчових продуктів
2.2.21. У ВПК, де проектується постійне перевантажування харчових вантажів, необхідно виділяти спеціалізовані ділянки або ВПК по переробці цих вантажів.
2.2.22. У ВПК, де передбачається перевантажування харчових вантажів транспорту, який для цього використовується, на стоянці повинно виділятися спеціальне місце.
2.2.23. У портах, де передбачається перевантажування вантажів, що швидко псуються і не завжди перевантажуються прямим варіантом, повинні бути спроектовані приміщення холодильників, які забезпечуватимуть температурний режим згідно з вимогами "Санітарних правил для підприємств холодильної промисловості".
Контейнерні термінали
2.2.24. При проектуванні й експлуатації контейнерних терміналів необхідно керуватися вимогами КД "Контейнери багатотоннажні універсальні. Правила технічної експлуатації і безпеки праці в морських портах".
Склади
2.2.25. Складські приміщення портів повинні відповідати вимогам БНіП "Складські будови і споруди загального призначення".
2.2.26. Ворота й інші пристрої у складах, що відкриваються, повинні бути зроблені так, щоб виключити проникнення щурів, а на складах, які опалюються, облаштовані тепловими завісами.
2.2.27. Застосування автонавантажувачів, що не оснащені нейтралізаторами вихлопних газів у складах, які не обладнані примусовою вентиляцією, не допускається.
2.2.28. Пристрої і обладнання складських приміщень для зберігання небезпечних вантажів повинні відповідати вимогам Правил морського перевезення небезпечних вантажів і Правил безпеки праці в морських портах; у річкових - Правил перевезення вантажів в портах Мінрічфлоту РСФР, і Правил безпеки праці при вантажно-розвантажувальних роботах в портах і пристанях Мінрічфлоту РРФСР.
2.2.29. Об'єднувати складські приміщення й майданчики для харчових, отруйних вантажів, таких, що пилять, і небезпечних у санітарному відношенні - забороняється.
2.2.30. При об'єднанні в одному складському приміщенні, на одному майданчику різних шкідливих вантажів слід групувати вантажі з однаковою шкідливістю й розташовувати їх суміжно, відокремлюючи більш шкідливі речовини від менш шкідливих.
2.2.31. На спеціальних складах для зберігання отруйних, радіоактивних, небезпечних у санітарному відношенні вантажів та тих, що пилять, належить передбачати автоматизацію вентиляційних пристроїв, застосування сигналізаторів аварійного зростання концентрації у повітрі складу небезпечних речовин.
2.2.32. Проекти складського господарства новозбудованого чи реконструйованого порту, що подаються на затвердження і погодження з органами й установами санепідслужби, повинні зазначати пристрої та заходи щодо усунення можливого впливу шкідливих речовин і пилу на працюючих.
Перевантажувальні машини
2.2.33. Кабіни машиністів кранів повинні відповідати вимогам "Санітарних правил щодо влаштування і обладнання кабін машиністів кранів" та Змін до них.
2.2.34. Кабіни перевантажувальної техніки повинні відповідати вимогам "Санітарних норм і правил по обмеженню вібрацій і шуму на робочих місцях самохідних технологічних і транспортно-технологічних машин".
2.2.35. Кабіни перевантажувальної техніки повинні обладнуватися віброамортизуючими пристроями, заізольованими від проникнення вихлопних газів, пилу та шуму, обладнані піддашками, які захищають від прямих сонячних променів і сліпучого світла прожекторів.
2.2.36. Кабіни поста управління перевантажувальних машин повинні бути теплоізольовані, засклені, мати опалювальний прилад і механічну вентиляцію, що забезпечують мікроклімат у кабінах у межах нормативних вимог.
2.2.37. Температура підлоги та інших внутрішніх поверхонь кабіни у зимовий період повинна бути не більше як, на 3 град. C нижчою за температуру повітря у кабіні.
2.2.38. Кордонні контейнерні перевантажувачі контейнерних терміналів повинні бути оснащені ліфтами.
2.2.39. Конструкції й внутрішні габарити кабін перевантажувальних машин повинні забезпечувати працюючим зручне положення на сидінні, вільне й зручне управління важелями і педалями; повний огляд ділянки робіт і робочих органів машини, надійний захист від несприятливих метеорологічних умов, пилу, відпрацьованих газів, отрутохімікатів та інших несприятливих факторів.
2.2.40. Сидіння в кабінах перевантажувальних машин повинне відповідати вимогам ДСТ 21889-76 "Система "машина - людина". Крісло людини-оператора. Загальні ергономічні вимоги".
Продовольчі портові бази постачання флоту
2.2.41. При проектуванні морських і річкових портів або крупних транзитних пристаней для забезпечення громадського харчування екіпажів і пасажирських суден необхідно передбачати будівництво спеціальних продбаз постачання.
2.2.42. Проектування й експлуатація продовольчих баз здійснюється згідно із "Санітарними правилами для підприємств холодильної промисловості".
2.2.43. Продбази необхідно розташовувати на спеціально відведеній території порту.
Примітки:
1. В окремих випадках з дозволу органів держсаннагляду допускається експлуатація малих баз, що не мають прилеглої території, за умови наявності спеціального приміщення для зберігання тари й господарських матеріалів.
2. У малих портах (пристанях) допускається розташування малих продбаз у службових або житлових будинках. При цьому необхідно передбачити для них окремий вхід, не зв'язаний із входом у житлові, громадські, службові або виробничі приміщення, і який має під'їзні шляхи.
2.2.44. Не дозволяється розташовувати продбази у безпосередній близькості від причалів і складів, на яких переробляються отруйні, біологічно небезпечні вантажі та ті, які пилять, а також поблизу підприємств, пов'язаних із обробкою або застосуванням отруйних речовин або матеріалів, небезпечних щодо інфекції. Нові продбази (склади), які будуються, повинні мати відповідні санітарно захисні зони, передбачені у "Санітарних нормах проектування промислових підприємств N 245-71".
2.2.45. Територія подвір'я продбази повинна бути заасфальтована або мати тротуари. Незабруковані і незаасфальтовані частини території повинні бути озеленені.
2.2.46. В продбазі повинні бути передбачені такі приміщення:
- склади-рефрижератори для зберігання швидкопсувних товарів, у тому числі для окремого зберігання м'яса, птиці, м'ясних продуктів, рибних продуктів, молока й молочних продуктів, масла й жирів, фруктів, ягід і окремо овочів;
- камери (приміщення) для зберігання нешвидкопсувних продовольчих товарів (хліба, борошна, круп, солі, цукру та ін. бакалійних товарів);
- приміщення для зберігання солоних і квашених овочів (капусти, огірків, томатів, грибів і т. ін.);
- сховище для овочів і фруктів;
- експедиції (окремо для швидкопсувних продуктів, бакалійних товарів і плодоовочевої продукції);
- мийні для овочів, фруктів і для тари (окремо);
- складські приміщення для зберігання прохолодних напоїв, соків, вин;
- адміністративні й побутові приміщення.
2.2.47. Рідкі відходи та технологічні покидьки повинні спускатися у каналізацію, а при її відсутності збиратися у спеціальні водонепроникні помийні ями, що обладнуються на відстані не менш 25 метрів від виробничої території бази.
2.2.48. Для зберігання тари, палива, будматеріалів тощо продбази повинні мати спеціальні приміщення або відведені з цією метою на території подвір'я облаштовані майданчики.
2.2.49. Транспортування харчових продуктів та харчової сировини на продовольчу базу та з бази на судна і інші об'єкти порту повинне здійснюватися спеціалізованим транспортом (закритим і обладнаним відповідно до призначення - ізотермічним, і покритим з середини нержавіючим матеріалом, допущеним для застосування на це), що має санітарне свідоцтво на право виконання таких перевезень.
2.2.50. При проектуванні продбази належить передбачити максимальну механізацію виробництва, у першу чергу, підйомники (ліфти) для доставки вантажу на поверхи, а також візки (автокари) чи інший транспорт при переміщенні вантажів по поверху, розфасувальні і пакувальні машини та ін.
2.2.51. Підлога у всіх приміщеннях повинна бути без щілин і вибоїв; рекомендується облицьовувати їх метлахською плиткою світлих кольорів (або матеріалами, що її замінюють). Доцільно передбачити влаштування плінтусів і закруглювати міжстінні бути.
2.2.52. Виробничі приміщення продовольчих баз повинні бути забезпечені холодним та гарячим водопостачанням. Якість води повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна". Продбази повинні мати холодне і гаряче водопостачання.
2.2.53. У всіх виробничих приміщеннях продбази повинна бути передбачена вентиляція природна, механічна або комбінована, а також опалення водяне або повітряне.
2.2.54. На крупних продбазах для зберігання й пересування м'яса повинні бути влаштовані підвісні шляхи, обладнані роликами, гаками (лудженими харчовим оловом або зробленими з нержавіючої сталі).
Диспетчерські
2.2.55. Площі приміщень диспетчерських слід проектувати висотою не меншою 3,2 м з розрахунку не менш 4,5 кв. м на одного працюючого у найбільш численній зміні.
2.2.56. Поруч із заскленими диспетчерськими слід передбачати у проекті порту суміжні з ними, теж засклені, приміщення, розташовані на висоті, що забезпечує найбільший огляд фронту робіт і акваторії порту, а також акустично ізольовані приміщення апаратного диспетчерського зв'язку оповіщення.
2.2.57. Диспетчерський зв'язок із портовим залізничним транспортом повинен бути радіофікований. Зв'язок відкритою гучномовною мережею заборонений.
Радіостанції
2.2.58. Портові радіостанції необхідно розташовувати в окремих приміщеннях. Влаштування їх і ефективність захисту від ВЧ і НВЧ-випромінювання повинні відповідати вимогам "Санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів високих, ультрависоких і надвисоких частот" і "Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань".
2.2.59. При роботі декількох передавачів необхідно вжити заходів, які виключають перевищення гранично допустимих рівнів, у результаті підсумовування енергії випромінювання від декількох передавачів (раціональне розміщення радіопередавачів, екранування, винесення комутаторів із залу передавачів і т. ін.).
2.2.60. Стоянка судна у порту, коли здійснюється ремонт або налагодження радіолокаційних станцій, з метою захисту портових робітників, які зайняті перевантажувальними роботами на суднах, належить встановлювати еквівалент на антену, спрямовувати радіопромені у бік моря.
Зачисні станції
2.2.61. Для виконання зачисних робіт нафтоналивних суден у порту (на пристані) проектується зачисна станція. Технологія зачисних робіт на станції повинна забезпечити ефективну зачистку суден та відсутність забруднення оточуючого середовища.
Зачисні роботи безпосередньо на нафтопаливних суднах регламентуються вимогами "Санітарних правил для морських суден".
2.2.62. На зачисних станціях, окрім виробничих приміщень, необхідних за технологією зачисних робіт, слід передбачати такі приміщення: адміністративне; чергове, для обігріву і відпочинку робітників, із числом місць відповідно до кількості мийників у найчисленнішій зміні; кімнату відпочинку, кімнату для паління, харчоблок, умивальники з холодною та гарячою водою, гардеробні з індивідуальними шафами для окремого зберігання брудного й чистого спецодягу на кожного працівника, сушарню й душові, туалети, приміщення для зберігання мийних препаратів, обладнане припливно-витяжною вентиляцією.
2.2.63. Виробничі та побутові приміщення зачинених станцій повинні бути обладнані вентиляцією, яка забезпечує у зоні перебування робочих склад повітряного середовища і температуру повітря згідно з вимогами "Санітарних норм проектування промислових підприємств" N 245-51 і ДСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони".
2.2.64. Зачисна станція повинна бути обладнана спеціальними системами й засобами механізації для виконання всіх видів робіт на березі та на суднах без застосування ручної праці.
2.2.65. Для контролю за концентрацією шкідливих парів і газів у повітрі робочої зони та за вмістом слідів нафти у зливних водах на зачисних станціях повинні передбачатися хімічні лабораторії. Лабораторія повинна мати в устаткуванні витяжну шафу, прилади для відбору проб повітря і газоаналізатори.
Майстерні, гаражі, акумуляторні
2.2.66. У кузнях, майстернях порту для нагрівання печей, горна слід по можливості використовувати газ або електроенергію.
2.2.67. Верстати механічних цехів, майстерні порту повинні мати прозорі захисні екрани, стружковідбивачі, стружкозбірника, пристосування, що не допускають розбризкування охолоджуючих масел і емульсій у приймачі, місцеву витяжну вентиляцію.
2.2.68. У зварювальному відділенні постійні робочі місця зварників необхідно обладнати місцевими відсмоктувачами, розташованими на рівні 0,2 м над робочою поверхнею.
2.2.69. Приміщення для зарядки й зберігання акумуляторних батарей повинно бути у доповнення до загальнообмінної системи вентиляції обладнане відповідно до правил влаштування електроустановок спеціальними пристроями типу бортових відсмоктувачів з передувками від майданчиків для зарядки батарей.
2.2.70. Найменша висота акумуляторного приміщення при встановленні батарей повинна бути не меншою за 3 м. Ширина проходів між рядами стелажів в акумуляторній повинна бути не менш як 1 м, а між стелажами - не менш як 0,8 м. При встановленні стелажів безпосередньо біля стін відстань між стелажами повинна бути не менш як 0,20 м.
2.2.71. У гаражах автомашин і автонавантажувачів повинні бути організовані пости діагностики вмісту окису вуглецю у вихлопних газах автомашин із карбюраторними двигунами і димності дизельних двигунів із оснащенням їх необхідною вимірювальною апаратурою.
2.2.72. Гаражі для авто- і електронавантажувачів повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, розрахованою на виведення окису вуглецю та інших отруйних речовин, що утворюються при випробуванні й запуску автомашин (двигунів). Використання гаражів для ремонтних робіт забороняється.
2.2.73. Усі роботи, пов'язані з ремонтом автомашин, заміною окремих частин і т. ін., повинні бути механізовані таким чином, щоб виключити ручні операції, пов'язані з підніманням ваги і контактом з розчинниками.
Пасажирський район порту. Вокзали
2.2.74. У морських та річкових портах, які мають пасажирські райони, причали, дільниці, повинні бути пасажирські вокзали або павільйони, що відповідають ТСН "Вокзали. Норми проектування", "Тимчасовим нормам технологічного проектування річкових вокзалів" та посібнику до ТСН "Вокзали. Норми проектування" (розділ "Морські вокзали").
2.2.75. На території вокзалу повинен бути медичний пункт, який слід розташовувати не вище II поверху.
2.2.76. Проекти нових або реконструйованих пасажирських вокзалів повинні:
- враховувати природно-кліматичні й місцеві особливості районів будівництва;
- передбачати широке впровадження засобів механізації й автоматизації при виконанні операцій по обслуговуванню пасажирів, прибиранню приміщень, транспортуванню багажу і т. ін.;
- створити чіткий розподіл потоків пасажирів і транспорту, пасажирів далекого прямування і приміського, пасажирів прибуття й відправлення, пасажирів і багажу;
- для зручності обслуговування пасажирів, що не користуються пасажирським будинком (приміщенням) - 15-20% від розрахунку місткості вокзалу, передбачати навіси на перонах, широко використовувати вітрозахисні стінки і сонцезахисні пристрої (будови) на території пасажирських районів, враховуючи, що пасажирські райони є одночасно місцем відпочинку біля води.
2.2.77. Пасажирські вокзали і павільйони не дозволяється розташовувати на території вантажних причалів.
2.2.78. У невеличких портах і пристанях пасажирські судна, за згодою з органами держсаннагляду, можуть швартуватись до вантажних причалів.
2.2.79. Пасажирські райони (причали, дільниці) необхідно огороджувати від вантажних районів захисними зонами зелених насаджень.
2.2.80. Пасажирські дебаркадери, що встановлені при значних амплітудах коливань рівня води у ріках, не дозволяється встановлювати на необлаштованій території, а також біля вантажних причалів, де переробляються шкідливі у санітарному відношенні вантажі.
2.2.81. Усі приміщення пасажирських вокзалів повинні бути облаштовані системами опалення й вентиляції за БНіП "Опалення, вентиляція і кондиціонування" і ТСН "Вокзали. Норми проектування". Зовнішні входи повинні мати повітряно-теплові завіси, які ефективно працюють або опалювальні тамбури згідно з 4 розділом БНіП "Опалювання, вентиляція і кондиціонування".
2.2.82. Механічна припливна система вентиляції вокзалів згідно з ТСН "Вокзали. Норми проектування", повинна подавати у приміщення свіже повітря не менш як 30 на годину на 1 людину влітку і не менш як 20 на годину - взимку й перехідній період року. Швидкість руху повітря у зоні перебування людини не повинна перевищувати взимку 0,3 м/с. Відносна вологість повітря повинна бути 30-50 %.
2.2.83. Внутрішні мережі водопостачання і каналізації будинків вокзалів повинні бути виконані згідно із вимогами БНіП "Внутрішній водопровід і каналізація будинків". Мережі гарячого водопостачання повинні відповідати БНіП "Гаряче водопостачання".
2.3. Санітарно-побутові приміщення, приміщення медичного призначення, приміщення й майданчики для виробничої гімнастики та загально-фізичної підготовки
Загальні вимоги
2.3.1. Санітарно-побутові приміщення порту, підприємств громадського харчування, приміщення медичного призначення, культурного обслуговування, адміністративно-конторські, управлінь, конструкторських бюро, учбових занять і громадських організацій повинні відповідати вимогам БНіП "Адміністративні і побутові споруди", "Норми технологічного проектування морських портів", "Вказівок щодо компонування морських портів" та вимогам цих Правил.
2.3.2. Санітарно-побутові приміщення порту (ВПК, пристані) повинні обслуговувати робітників, зайнятих виконанням вантажно-розвантажувальних робіт (на основних і допоміжних роботах), складських працівників (приймально-здавальники, ваговики, завскладом та ін.), берегових матросів, служб капітана порту (портофлоту) та підмінних бригад.
2.3.3. Санітарно-побутові приміщення для робітників, що проводять будівельні роботи у портах (пристанях), повинні відповідати "Гігієнічним вимогам щодо влаштування і обладнання санітарно-побутових будинків і приміщень, пунктів харчування і здоровпунктів будівельно-монтажних організацій".
Наведені нормативні документи поширюються на будівельні об'єкти при кількості працюючих у найбільш чисельній зміні 15 і більше чол. із урахуванням осіб, які проходять виробничу практику. При меншій кількості робітників приміщення для обігріву працюючих і приймання їжі, туалет та душова, забезпечення іншими видами побутових приміщень вирішується за погодженням із органами санітарного нагляду у кожному окремому випадку залежно від характеру і умов праці.
