Про затвердження Методичних рекомендацій із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами

З метою підвищення рівня інформованості населення щодо ефективного впровадження у населених пунктах сучасних екологобезпечних технологій поводження з твердими побутовими відходами, відповідно до Законів України "Про відходи" та "Про благоустрій населених пунктів"

1. Затвердити Методичні рекомендації із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами, що додаються.

2. Департаменту благоустрою та комунального обслуговування (Ігнатенко О.П.) надіслати цей наказ до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для впровадження, використання в роботі та подальшого доведення до відома місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра О.Б.Лотоцького.

1.1. Ці Методичні рекомендації із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами (далі - Методичні рекомендації) спрямовані на зростання рівня інформованості населення щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами та підвищення ефективності впровадження у населених пунктах України нових сучасних технологій поводження з побутовими відходами.

1.2. Терміни, що вживаються у цих Методичних рекомендаціях, мають таке значення:

громадськість - одна або більше фізична чи юридична особа, їх об'єднання, організація або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою;

зацікавлена громадськість - громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі;

громадська думка - особливий стан масової свідомості, який характеризує явне або скрите відношення людей до подій і фактів соціальної дійсності;

екологобезпечне поводження з відходами - пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, а також науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

Інші терміни, що використовуються у цих Методичних рекомендаціях, вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про житлово-комунальні послуги", "Про відходи", постанові Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 N 1070 "Про затвердження Правил надання послуг з перевезення побутових відходів".

1.3. Ці Методичні рекомендації призначені для використання органами місцевого самоврядування у роботі із сприяння пропагуванню законодавства про відходи серед населення, стимулюванню залучення населення до збирання і заготівлі ресурсоцінних відходів згідно із статтею 21 Закону України "Про відходи".

1.4. Під час формування громадської думки рекомендується використовувати наступні методи, які визнано найбільш ефективними у країнах світу, а саме:

метод стимулювання - полягає у роз'ясненні громадськості у процесі інформування певних переваг від здійснення певних вчинків;

метод переконання - передбачає логічний доказ якогось поняття, моральної позиції, оцінки того, що відбувається. При цьому на свідомість громадськості впливають не стільки поняття та міркування, скільки їх доказовість. Громадськість, оцінюючи отриману інформацію, або стверджується у своїх поглядах, або коригує їх. Переконуючись у правоті, громадськість формує свою систему поглядів на проблему;

метод впливу - вплив на людину з метою спонукання її до певних дій. Ефективній реалізації цього методу сприяє використання художніх образів, відео тощо.

1.5. Серед засобів, які використовуються для впливу на громадську думку, рекомендується використовувати два типи:

мобілізаційний тип, що включає агітацію і пропаганду;

маркетинговий тип, що включає вивчення громадської думки та відповідне коригування напрямів агітації та пропаганди.

1.6. Формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами рекомендується проводити за двома напрямами:

пропаганди екологічних знань щодо складу та властивостей побутових відходів, шляхів і методів запобігання їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини;

агітації населення щодо необхідності дотримання правил чистоти і належного утримання територій населених пунктів, недопущення утворення несанкціонованих звалищ, впровадження роздільного збирання окремих компонентів твердих побутових відходів тощо.

1.7. Під час формування громадської думки рекомендується використовувати активні і пасивні форми пропаганди та агітації.

До активних форм рекомендується включати проведення бесід, виступів, лекцій, докладів.

До пасивних форм рекомендується відносити видання науково-популярної літератури, статей; наочних форм агітації - листівок, пам'яток, плакатів; проведення виставок, показ кінофільмів тощо.

Пасивні форми агітації та пропаганди не повинні носити безособовий характер. Їх зміст рекомендується орієнтувати на конкретну аудиторію: у одних випадках газети, плакати мають вміщувати мінімум тексту і багато яскравих, кольорових малюнків та ілюстрацій (наприклад, для молодших школярів), у інших - мати більше текстового матеріалу з однією - двома ілюстраціями, що добре запам'ятовуються.

Під час підготування наочної форми агітації необхідно старанно продумувати її оформлення, тексти, назву, місце, де вона буде розміщатися.

1.8. В залежності від чисельності і професії слухачів, рівня їх освіти, інтересу до проблеми, віку тощо рекомендується використовувати різні за шириною впливу на аудиторію види пропаганди та агітації: масові, колективні, індивідуальні.

1.9. З метою формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами агітацію та пропаганду рекомендується проводити шляхом:

а) навчання громадськості у засобах масової інформації:

на телебаченні та радіо;

у пресі

у мережі Інтернет;

б) навчання громадськості за місцем проживання, що включає:

роботу з населенням;

сумісну роботу з органами освіти у дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладах;

в) розміщення агітаційних та пропагандистських матеріалів на:

громадському транспорті;

тарі та упаковці;

зовнішній та транзитній рекламі;

г) організації і проведення масових заходів.

1.10. Для проведення агітаційної та пропагандистської роботи рекомендується здійснювати розроблення, виготовлення, тиражування та творче втілення агітаційних та пропагандистських матеріалів, в тому числі:

друкованої продукції - листівок, брошур, методичних матеріалів, літератури для дітей.

аудіо-, відеопродукції, постерів, листівок, складання текстів;

методичних матеріалів з екологічного та гігієнічного виховання.

1.11. Під час здійснення пропагандистської та агітаційної роботи до неї рекомендується підключати: організації, що регулюють рекламну та пропагандистську діяльність на державному (урядові заклади) і суспільному (асоціації та інші подібні організації) рівнях; виробничі, творчі і дослідницькі організації, що ведуть свою діяльність в області реклами та агітації.

2.1. Враховуючи те, що засоби масової інформації характеризуються такими загальними особливостями, як

широта аудиторії, спрямованість і швидкість інформаційного впливу;

сила, комунікативність, постійність і багатофакторність впливу;

єдність пропагандистського, виховного та інформаційного впливу;

багатство методів і форм впливу; доступність, поширеність, динамічність інформації;

пропаганда та агітація екологобезпечного поводження з побутовими відходами засобах масової інформації може бути рекомендована як один з основних видів формування громадської думки.

2.2. Вибір засобів масової інформації для проведення агітаційної та пропагандистської роботи рекомендується здійснювати за такими критеріями:

популярність серед населення видання або передачі;

їх тираж або, відповідно, аудиторія глядачів чи слухачів;

рівень тарифів за рекламні площі чи ефірний час;

географія чи поширення дії.

2.3. Агітаційну роботу на телебаченні рекомендується проводити постійно. Приклад сценарію телепередачі щодо екологобезпечного поводження з твердими побутовими відходами наведено у додатку 1.

2.4. Публікації в пресі можуть носити періодичний характер і висвітлювати окремі аспекти екологобезпечного поводження з побутовими відходами. Для ефективного проведення агітаційної та пропагандистської роботи рекомендується вибирати газети різної спрямованості з великими тиражами, що дають можливість донести проблему до широкої аудиторії. Рекомендована частота повторень публікацій - 1 раз у 2 місяці.

2.5. Радіо рекомендується використовувати для здійснення агітаційних або пропагандистських звертань (хронометраж 5-10 сек.), що можуть транслювати на радіостанціях 2-3 рази в тиждень у "прайм-тайм" чи перед випусками програм новин. Приклад сценарію радіопередачі наведено у додатку 2.

2.6. Для проведення агітаційної та пропагандистської роботи рекомендується використовувати мережу Інтернет, за допомогою якої можливо отримати доступ до будь-яких розміщених в ньому інформаційних баз даних (текстової, аудіо- чи візуальної інформації), використовувати їх, обмінюватися даними, вступати в комунікацію з необмеженою кількістю осіб. Рекомендується створення для кожного населеного пункту інформаційного порталу поводження з побутовими відходами, де може бути розміщено інформацію щодо основних проблем екологобезпечного поводження з побутовими відходами у цьому населеному пункті, шляхах їх вирішення, основних заходах органів місцевого самоврядування щодо впровадження нових сучасних технологій, нормативно-правової та нормативно-технічної бази сфери поводження з побутовими відходами тощо.

3.1. Агітаційну та пропагандистську роботу щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами з населенням за місцем проживання рекомендується виконувати шляхом виготовлення агітаційних листівок для рекомендованого поширення у поштових скриньках населення з різним змістом. Приклад листівки наведено у додатку 3. Листівки рекомендується поширювати 1 раз на місяць.

3.2. З метою різнобічної підготовки дітей у дошкільних навчальних закладах та учнів загальноосвітніх навчальних закладів, їх батьків та вчителів (вихователів) та формування екологічної культури населення у сфері поводження з побутовими відходами, структурним підрозділам органів місцевого самоврядування, що займаються питаннями поводження з побутовими відходами, та суб'єктам господарювання, що надають послуги з вивезення побутових відходів, рекомендується звертатися до органів освіти з пропозицією проведення комплексної просвітницької роботи та включення питань щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами у процеси навчання та виховання дітей, підлітків та молоді.

3.3. У дитячих дошкільних закладах на першому етапі роботи рекомендується провести бесіду з педагогами та вихователями та пояснити мету і задачі екологобезпечного поводження з побутовими відходами, визначити коло заходів з проведення просвітницької роботи, час та умови її здійснення.

На другому етапі рекомендується проводити бесіди із батьками або виступи перед ними з метою інформування батьків щодо ситуації з поводженням з побутовими відходами у населеному пункті та викликати безпосередню зацікавленість батьків разом з дітьми приймати участь у проведенні та підтриманні заходів, що пропонується реалізувати конкретно у кожному дворі, будинку, районі щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами.

На третьому етапі рекомендується безпосередня робота з дітьми. Оскільки для конкретної вікової групи мета і зміст роботи різні, ці заняття рекомендується проводити з окремими групами дитячої дошкільної установи.

3.4. З метою виховання в учнів загальноосвітніх навчальних закладів розуміння важливості та актуальності екологобезпечного поводження з побутовими відходами рекомендується:

проведення лекцій і семінарських занять з учнями загальноосвітніх навчальних закладів залежно від освітнього рівня щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами;

проведення практичних занять з метою формування у школярів навиків роздільного збирання твердих побутових відходів;

проведення екологічних акцій і заходів, спрямованих на популяризацію екологобезпечного поводження з побутовими відходами;

проведення конкурсів творчих і дослідницьких робіт на тему екологобезпечного поводження з побутовими відходами;

проведення загальноміських шкільних екологічних конференцій, семінарів, круглих столів з метою висвітлення інформації щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами.

Приклад матеріалів для проведення роботи щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами у дошкільних дитячих закладах та у загальноосвітніх навчальних закладах наведено у додатку 4.

3.5. У вищих навчальних закладах третього та четвертого рівня акредитації рекомендується доповнити екологічні програми навчання курсами лекцій щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами. Приклади лекцій щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами у вищих навчальних закладах наведено у додатку 5.

4.1. Розміщення плакатів (постерів) з агітаційною та пропагандистською інформацією щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами рекомендується здійснювати на щитах зовнішньої реклами уздовж автотрас з підвищеним транспортним рухом і в місцях скупчення людей. В місцях найбільшого скупчення людей (в центральній частині міста, автотрасах з підвищеним транспортним рухом і т.п.) рекомендується розміщувати не менше ніж 3-5 плакатів.

4.2. Постери рекомендується виготовляти з паперу або вінілу. Паперові постери рекомендується використовувати (наклеювати) тільки 1 раз. Вінілові постери можуть бути декілька разів демонтовані та наклеєні на інших щитах зовнішньої реклами.

4.3. У громадському транспорті рекомендується експонування агітаційних матеріалів з частотою 1 раз у 2-3 місяця. Рекомендована тривалість одного експонування - 1 місяць.

4.4. Тару та упаковку з нанесеними на неї агітаційними матеріалами, окрім реалізації через підприємства торгівлі, рекомендується роздавати учасникам загальноміських екологічних заходів щодо поліпшення санітарного стану населених пунктів і благоустрою територій населених пунктів.

4.5. Розміщення агітаційних матеріалів може бути безупинним протягом усього терміну проведення агітаційної та пропагандистської роботи щодо формування громадської думки.

5.1. З метою визначення дієвості заходів щодо формування громадської думки рекомендується проводити вивчення громадської думки.

5.2. Для вивчення громадської думки рекомендується використовувати наступні методи, що визначені найбільш ефективними під час проведення агітаційних кампаній щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами у країнах світу:

особисті контакти;

фокус-групи;

"гарячі" телефонні лінії;

аналіз пошти;

опитування;

телефонне інтерв'ю.

Приклад питань, відповіді на які рекомендується використовувати під час вивчення громадської думки, наведено у додатку 6.

5.3. Особисті контакти як вільне спілкування з населенням рекомендується використовувати з метою ефективного виявлення і оцінювання тенденцій відношення громадськості до проблеми поводження з побутовими відходами. Одним з різновидів особистих контактів є бесіди з ключовими інформаторами, тобто підбір і інтерв'ювання добре інформованих лідерів і експертів у сфері поводження з побутовими відходами. Інтерв'ю рекомендується проводити у формі вільної і не обмеженої у часі дискусії, в ході якої обраним особам пропонується обговорити проблему екологобезпечного поводження з побутовими відходами зі своєї точки зору. Під час підбору ключових інформаторів рекомендується враховувати передбачуване знання ними проблеми поводження з побутовими відходами, а також їх здатність представити точку зору інших людей.

5.4. Фокус-групи рекомендується використовувати з метою з'ясування реакції людей на процеси, що відбуваються у сфері поводження з побутовими відходами і для збирання інформації, яку рекомендується використовувати у інших методах вивчення громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами. Фокус-групу рекомендується складати з 6-10 чоловік. Заняття у фокус-групах рекомендується проводити за участю ведучого, досвідченого у питаннях екологобезпечного поводження з побутовими відходами. З метою виявлення дійсних відчуттів і думки учасників фокус-групи до проблеми екологобезпечного поводження з побутовими відходами, обговорення рекомендується проводити у комфортній обстановці, при цьому ведучий повинен заохочувати вільні і невимушені вислови щодо обговорюваного предмету. Хід дискусії рекомендується записувати на аудіо- або відеомагнітофон і згодом вивчити.

5.5. З метою отримання негайного зворотного зв'язку і відстеження проблем, що викликають особливу заклопотаність і інтерес різних суспільних груп щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами, рекомендується застосовувати "гарячі" телефонні лінії.

5.6. З метою збирання інформації щодо стану поводження з побутовими відходами рекомендується здійснювати періодичний аналіз пошти. При цьому рекомендується враховувати, що:

автори листів більше схильні до критичного, а не конструктивного підходу;

листи повідомляють про локальні проблеми поводження з побутовими відходами, що склалися або з якими зіштовхнувся безпосередньо автор листа, але не є зрізом громадської думки.

5.7. З метою отримання простих і чітко сформульованих відповідей на питання щодо екологобезпечного поводження, які потребують певного обмірковування та часу на відповідь, рекомендується використовувати опитування.

До переваг анкет, що розсилаються поштою, відноситься значна економія часу і грошей, зручність для респондентів, гарантія анонімності, відсутність впливу особи інтерв'юера. Недоліком багатьох опитувань є низький коефіцієнт отримання відповідей, який означає, що підсумкова вибірка може виявитися зовсім не репрезентативною.

5.8. З метою швидкого збирання інформації щодо стану поводження з побутовими відходами, можливості на відміну від методу опитування, роз'яснювати незрозумілі питання та отримати відповіді від більшої кількості населення, рекомендується використовувати телефонне інтерв'ю.

Проблема перероблення побутових відходів в Україні сьогодні стала однією із самих гострих. Щодня ми бачимо сюжети на злободенну тему. Куди вивозити відходи? Не радують око звалища відходів біля наших будинків, на берегах рік і озер.

Хто винуватий? У ситуації, що склалася, ми обвинувачуємо всіх, починаючи із двірників і закінчуючи міською владою, всіх..., крім себе. Але ж це наші із вами тверді побутові відходи!

Давайте подивимося, як ми поводимося в повсякденному житті:

як виходячи із тролейбусів, викидаємо на землю талони,

як ми обідаємо (відеоряд - побутові відходи біля літніх кафе),

як ми відпочиваємо (відеоряд - побутові відходи на пляжах, у парках),

як ми святкуємо (відеоряд - площа після свята),

як ми живемо (відеоряд - побутові відходи навколо будинку).

Смутна картина. Кожний з нас знає сусіда, що у нас на очах викидає відходи прямо з вікна.

Кожний мешканець у своєму домашньому господарстві щорічно викидає близько 300 кг або іншими словами один контейнер побутових відходів. І це не враховуючи тверді побутові відходи, що утворюються під час перебування цих же мешканців на роботі, на відпочинку, відходів, що утворюються у торгівлі, на підприємствах соцкультпобуту тощо.

І весь цей величезний обсяг побутових відходів від нашого міста лягає на плечі комунальних служб. А нам залишається лише нарікати на те, що відходи підчас не вивозяться, на вулицях і місцях відпочинку відсутня достатня кількість сміттєвих урн...

Основним принципом чинного законодавства поводження з відходами усіх країн світу, в тому числі - України, є "виробник платить", що і виконує наше населення, сплачуючи за послуги із збирання, перевезення та захоронення. Проте, за ці гроші ми можемо мати тільки сміттєві баки, що не закриваються і не миються, нерегулярне вивезення відходів, що призводить до їх гниття та розповсюдження неприємних запахів, забруднену стихійними сміттєзвалищами територію міста, сміттєспалювальні заводи або офіційні сміттєзвалища, які за нинішніх умов будівництва та експлуатації завдають серйозної шкоди навколишньому середовищу та здоров'ю людини (відеоряд - несанкціоновані звалища, звалища, сміттєпереробний завод, контейнери тощо).

Звернемося до досвіду закордонних країн, де впроваджений комплексний підхід до цієї проблеми: з одного боку, неухильно скорочуються обсяги відходів, а з іншого боку - вилучаються відходи, переробляються ресурсоцінні компоненти. Цей процес починається зі звичайного домашнього господарства (відеоряд - роздільне збирання твердих побутових відходів - різнокольорові контейнери, мешканці, що викидають відходи у ці контейнери), і закінчується сучасними сміттєпереробними заводами (відеоряд - підприємство з перероблення твердих побутових відходів).

Боротьба за скорочення відходів спрямована, в основному, проти зайвої упаковки. Варто задуматися! Близько 30% відходів за масою й близько 50% за об'ємом становлять різні види упаковки.

Просимо звернути увагу на наші рекомендації, пропоновані для скорочення кількості упаковки (відеоряд про упаковку):

- Уникайте непотрібної упаковки - адже багато предметів у магазинах упаковуються лише для того, щоб привернути увагу покупців;

- Віддавайте перевагу мінімальній упаковці - купуйте товари з легшою упаковкою і товари, що продаються великими об'ємами;

- Купуйте товари без упаковки - наприклад, фрукти й овочі;

- Використовуйте для перенесення товарів господарські сумки й кошики;

- Купуйте товари в упаковці, зробленої із вторинної сировини. Їх легко впізнати за знаком "Зелена Крапка", прийнятим у багатьох країнах.

У Німеччині, Бельгії, Швеції, Литві, інших країнах вже успішно діє програма перероблення вторинної сировини, складовою частиною якої є роздільне збирання компонентів твердих побутових відходів.

От як сортують відходи у домашньому господарстві, для чого навіть є спеціальні відра для відходів з безліччю секцій (відеоряд про роздільне збирання твердих побутових відходів у домашньому господарстві).

Це контейнери для різних видів відходів, кожний господар акуратно відбирає окремі компоненти і складає їх у певні контейнери (відеоряд про складування компонентів твердих побутових відходів у окремі контейнери). Нічого складного немає!

У цей контейнер (відеоряд контейнерів) збирають пластмасу,

у цей скло,

у цей папір.

Змішані відходи збирають окремо.

Теж саме повинні робити ми з вами!

(Далі - відеоряд про рециклінг твердих побутових відходів)

Перероблення алюмінію є одним з найбільш вигідних видів рециклінгу.

У Німеччині значна кількість алюмінію виробляється у процесі вторинного перероблення. Сталеві й алюмінієві банки переплавляються. Цікаво знати, що виплавляння алюмінію з баночок для прохолодних напоїв потребує тільки 5% енергії, необхідної для виготовлення тієї ж кількості алюмінію з руди.

Скло звичайно переробляють шляхом подрібнювання й переплавлення вихідного скла одного кольору.

Скляний бій низької якості після подрібнювання використовується як наповнювач для будівельних матеріалів. Також існують підприємства з вторинного використання скляного посуду.

Паперові відходи різного типу вже багато десятків років застосовують поряд зі звичайною целюлозою для виготовлення сировини для паперу.

Зі змішаних або низькоякісних паперових відходів можна виготовити газетний, туалетний і обгортковий папір і картон. З високоякісних відходів - обрізків друкарень, паперу для ксероксів і принтерів можна виготовити аналогічну продукцію.

Перероблення пластику в цілому - більш дорогий й складний процес. З деяких видів пластику, наприклад, так званих РЕТ-пляшок можна одержати високоякісний пластик тих же властивостей; з поліетилену високої щільності, з якого виготовлені пластикові пляшки для мийних засобів, можна виготовити водопровідні труби, квіткові горщики, іграшки й контейнери для твердих побутових відходів; відходи полівінілхлориду йдуть на виготовлення будівельних матеріалів.

Відходи органічного походження - наприклад, харчові відходи, листя, гілки, трава, застосовуються для виготовлення компосту - органічного добрива, що знаходить застосування в міському й сільському господарстві.

Але, незважаючи на очевидні досягнення в сфері поводження з побутовими відходами, у світовій практиці великі обсяги твердих побутових відходів дотепер продовжують вивозити на полігони (відеоряд - полігони твердих побутових відходів - за кордоном).

Сучасні полігони являють собою складну систему, правильна експлуатація якої має на увазі наступні заходи:

виключення надходження на полігон небезпечних відходів і ведення реєстру усіх прийнятих відходів;

забезпечення щоденного ущільнення й покриття відходів, що захоронюються, ґрунтом або спеціальною піною для запобігання розносу відходів;

обмеження неконтрольованого доступу людей і тварин на полігон;

боротьбу з переносниками хвороб (пацюками);

видобуток біогазу, що утворюється під час розкладання відходів, його використання для виробництва електроенергії;

будівництво гідротехнічних споруд, що виключають надходження дощових стоків і поверхневих вод на полігон;

будівництво гідроізоляційної системи, що перешкоджає надходженню рідини, що утворюється під час розкладання відходів (фільтрату), у підземні води, а також системи її відведення й очищення;

проведення регулярного моніторингу стану повітря, ґрунтових і поверхневих вод на полігоні.

Існує думка, що в нашій країні ніколи не вдасться впровадити систему роздільного збирання компонентів твердих побутових відходів, тому що наш менталітет не дозволяє нам возитися з окремими папірцями, кульками або пляшками. Але хіба цей менталітет змушує нас жити по-свинячому, у містах, перетворюваних у суцільні сміттєзвалища, засмічуючи навколишню природу, села, ріки, лісопосадки? Хіба не були завжди символом українського будинку чистота, акуратність?

Незабаром у наших дворах з'являться різнокольорові контейнери для збирання окремих компонентів твердих побутових відходів (відеоряд з майданчиків для роздільного збирання твердих побутових відходів у Києві, Харкові, Миргороді тощо). Треба, щоб у кожній родині вже зараз звикали до збирання в окрему тару харчових відходів, тоді інші компоненти відходів будуть сухими та будуть легко сортуватися і перероблятися.

Не перекладайте всю відповідальність за поводження з побутовими відходами тільки на плечі комунальних служб. Цивілізоване відношення до відходів починається з кожного з нас, виховується в родині.

Хочеш жити завтра в чистому місті? Почни сьогодні - із себе!

Економічний розвиток держави обов'язково має супроводжуватися й відновленням довкілля, інакше під загрозу ставиться життєдіяльність суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Ключовим принципом взаємодії людського суспільства і природи мають бути не споживництво та насильство, а гармонійне співіснування.

Сьогодні потрібно розуміти, що невирішені екологічні проблеми становлять серйозну небезпеку навколишньому середовищу, і однією з важливих проблем сучасних міст, сіл є проблема поводження з відходами. В Україні, як і в інших країнах світу, спостерігається стійка тенденція до збільшення утворення відходів. Значну частину всіх відходів складають тверді побутові відходи.

Тверді побутові відходи - це суміш органічних і неорганічних компонентів складного вмісту (чорні, кольорові метали, макулатура, текстильні компоненти, скло, кераміка, пластик, харчові, рослинні відходи, каміння, кістки, шкіра, гума, деревина, вуличне сміття), багато з яких потрапляють до твердих побутових відходів після одноразового використання.

Кожного року в міського жителя утворюється 200-500 кг відходів. Це складає десятки й сотні млн. тонн на рік. "Запаси" відходів в Україні складають на даний час до 25 млрд. тонн - приблизно 40 кг на кожен кв.м, і ситуація невпинно загострюється - тільки за простими підрахунками прогнозується збільшення кількості та площі сміттєзвалищ на 25-30% кожного року.

Більшу частину твердих побутових відходів у світовій практиці продовжують вивозити на звалища (полігони): у СНД захороняється близько 99% побутових відходів, у США - 61%, Європі - 60%, Японії - 21%. Екологічні наслідки захоронення побутових відходів - через забруднення підземних вод і ґрунтів - виявляються впродовж кілька десятків років.

Зараз в Україні діють заводи із спалювання побутових відходів - у Києві та Дніпропетровську (у Харкові та Севастополі ці підприємства вже закриті внаслідок їх екологічної небезпеки), які переробляють близько 6% загального об'єму твердих побутових відходів. Але вони мають застарілу конструкцію, високу зношеність обладнання, яке не відповідає сучасним екологічним вимогам.

Якщо проблема у великих містах хоч якось вирішується, то у малих містах, селищах та селах становище критичне. На сьогодні по Україні існує більше 2 тис. великих (не враховуючи малих) несанкціонованих звалищ.

Проблеми, про які сказано вище, не можна відокремити від нашого життя в навколишньому середовищі, а тому не можна спокійно спостерігати, як це середовище стає все більш небезпечним для всього живого. Тому виховання екологічної свідомості, культури населення - важливе завдання сьогодення, починаючи вже із сім'ї, раннього дошкільного віку, початкових класів загальноосвітніх шкіл, молоді через наступність і безперервність екологічної освіти.

Ця робота ставить за мету допомогти дітям, учителям, батькам і вихователям знайти відповіді на питання: що таке побутові відходи, чому й як вони утворюються; поглибити інформованість про стан вирішення проблеми побутових відходів у їхній місцевості; сприяти усвідомленню учнями природи як особистісної цінності; допомогти зрозуміти причетність кожного до процесів утворення твердих побутових відходів, надання методичної допомоги вихователям дошкільних закладів, учителям загальноосвітніх шкіл до шляхів розв'язання поставлених завдань - виховання культурного поводження з побутовими відходами та їх роздільного збирання.

Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки, техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демографічного вибуху. Людству потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість.

Основними показниками екологічної культури визначають знання загальних закономірностей розвитку природи, суспільства, розуміння взаємозв'язку їх існування й того, що природа склала першооснову становлення в еволюції людства, визначення соціальної зумовленості взаємовідносин людини й природи, подолання споживацького ставлення до природи як джерела матеріальних вигод, уміння раціонально використовувати природні ресурси, а головне - вірно розпоряджатися відходами від промисловості, сільського господарства, побутовими відходами. На сьогодні ця проблема - культура поводження з побутовими відходами - надзвичайно серйозна. На разі вона має розглядатися на всіх рівнях суспільного життя від сім'ї, дошкільних закладів до школи. Покладаючись на високу свідомість і екологічну культуру, батьки, вихователі, учителі на міжпредметній основі впродовж усіх природничих курсів загальноосвітніх шкіл, а також у позакласній роботі, можуть зрушити з місця вирішення актуальних завдань суспільства - виховання культурного поводження з побутовими відходами.

Фундамент такої культури, свідомості у поводженні з побутовими відходами закладається в дитинстві, починаючи із сім'ї. Особливе місце у формуванні екологічного світогляду відводиться дошкільним закладам, загальноосвітнім школам, яке не може бути епізодичним. Сьогодні діти - це майбутнє нашої країни. Від їх екологічної освіченості, переконаності залежить, якою буде Земля через кілька десятиліть. Ось чому виховання екологічної культури дитини має бути глибоко продуманим, системним, цілеспрямованим.

У дошкільних закладах під час ознайомлення дітей з природою, використовуючи ідеї С.Русової, на основі тих практичних знань і умінь, які вже закладені в сім'ї, прилучають дітей до культурної поведінки в природі за допомогою різних методів: спостереження нескладних дослідів, гри, праці, розглядання картин, читання казок, свят і конкурсів. Щоб дошкільнята любили і розуміли природу, вихователь повинен дотримуватися таких рекомендацій: "діти повинні стояти близько до природи й цінувати її", "хай дитина сама п'є з природи". Зрозуміло, що вся робота повинна проводитись у нерозривному зв'язку з батьками, які розуміють і підтримують працівників дошкільних закладів, для них добирається цікава екологічна інформація. Результатом екологічного виховання в дошкільних закладах є розвинуте емоційне сприйняття дітей, бажання активно включитись у роботу з очищення та збереження навколишнього середовища.

Початкова школа - початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань, застосування їх на практиці. На цьому рівні більш раціональними є естетичні, етичні та емоційні освітні методи, прямі контакти з природним матеріалом, самою природою через уроки серед природи, дидактичні ігри на лоні природи, причому головні не лише уроки природничого циклу, але й уроки математики, образотворчого мистецтва, праці, де може стояти мета формування екологічної культури, близька до теми.

Розв'язання освітніх завдань з формування свідомого відношення до екологобезпечного поводження з побутовими відходами має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до прикладів із життя, навчальний матеріал (який підбирає сам учитель з додаткових джерел) повинен не бути насиченим технічною інформацією, яку діти неспроможні сприйняти належним чином.

У старших класах загальноосвітніх шкіл у змісті окремих навчальних дисциплін - географії, біології, технічної праці, обслуговуючої праці тощо - можна ґрунтовно розкрити проблеми міста, села з екологобезпечного поводження з побутовими відходами, роздільного збирання їх окремих компонентів, утримання в чистоті дворів, вулиць. Проте низка питань залишається поза увагою. Тому найбільше досліджувати поставлені завдання з даної проблеми можна на факультативних заняттях у 8-11 класах факультативного курсу з "Екологічної освіти школярів", під час практично-дослідницької роботи.

Реалізація головного завдання прийнятої Концепції екологічної освіти України з формування екологічної культури - екологізації навчально-виховного процесу - передбачає включення екологічних аспектів до всіх навчальних дисциплін, виховних заходів та роботи з батьками.

У даних матеріалах реалізовані психологічні, етичні та методичні принципи, які представлені розробкою свята, казок, дидактичних ігор, практичних робіт, лабораторно-дослідницької роботи на лоні природи, а також сторінкою для батьків і можуть бути використані широким колом - батьками, вихователями, учителями, керівниками гурткової роботи, класними керівниками.