Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні Конституційного Суду України питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням надати висновок щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини четвертої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України (щодо права власності на землю спільних підприємств).

У конституційному поданні наведено положення статті 13 Конституції України: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу...", та зазначено, що з прийняттям Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон) "фактично відмінено мораторій на продаж землі до 2005 року, який передбачений положеннями Земельного кодексу України". Як вважають народні депутати України, Закон "фактично створив правову колізію, оскільки тепер ця норма суперечить положенню Земельного кодексу України".

Стосовно офіційного тлумачення положення статті 82 Земельного кодексу України у конституційному поданні зазначається, що Законом України "Про внесення зміни до статті 82 Земельного кодексу України" від 10 липня 2003 року ця стаття доповнена частиною третьою, відповідно до якої "спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки у випадках, визначених частиною першою цієї статті, та у порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб". При цьому наголошується, що Законом України "Про внесення зміни до статті 82 Земельного кодексу України" не визначено, як буде із землею, яка знаходиться у комунальній власності, за якою ціною будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення, і чи закладені на це кошти в бюджет. Не з'ясована кількість, вартість землі, загальна сума компенсації, що має бути закладеною в бюджет.

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 31 жовтня 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні обов'язково зазначається правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні.

Однак цих вимог не дотримано. У конституційному поданні відсутнє правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності положення статті 2 Закону, не зазначено яким саме статтям Конституції України не відповідає оспорюване положення, а лише наводиться текст першого речення частини першої статті 13 Конституції України. При цьому стаття 2 Закону не містить частини четвертої, яку суб'єкт права на конституційне подання просить визнати неконституційною.

Крім того, народні депутати України стверджують про наявність суперечностей (колізії) між зазначеною нормою Закону та положеннями Земельного кодексу України. Проте усунення колізій і заповнення прогалин у законодавчих актах, згідно зі статтею 85 Конституції України, є виключною компетенцією Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

4. Відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

Вивчивши порушене народними депутатами України клопотання про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційне подання і в цій частині не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України", оскільки в ньому відсутнє правове обґрунтування тверджень щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні зазначеної норми Земельного кодексу України. Суб'єкт права на конституційне подання просить шляхом офіційного тлумачення положень частини третьої статті 82 Земельного кодексу України, яка визначає спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, суб'єктами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, вирішити питання, що не є предметом регулювання зазначеної норми, а саме: "як буде із землею, яка знаходиться у територіальних громад, тобто у комунальній власності... по якій ціні будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення і чи закладені на це кошти в бюджеті. Не з'ясована ні кількість, ні вартість землі, ні загальна сума компенсації, що має бути закладено в бюджет".

Посилання авторів конституційного подання на відсутність законодавчого реґулювання правовідносин, пов'язаних з набуттям права власності на земельні ділянки спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі. Адже законодавче вреґулювання цього питання є прерогативою Верховної Ради України.

Крім того, з конституційного подання вбачається, що його авторам є незрозумілим питання: "по якій ціні будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення...", у той час, як у частині третій статті 82 Земельного кодексу України йдеться про можливість набувати спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, права власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення. Цитуючи ж норму Земельного кодексу України, якій пропонується дати офіційне тлумачення, автори конституційного подання пропустили словосполучення "несільськогосподарського призначення".

Таким чином, конституційне подання не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та про офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу України на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.