Про затвердження методичних вказівок "Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології"

Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"

1. Затвердити методичні вказівки "Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології", що додається.

2. Методичні вказівки "Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології" ввести в дію з моменту затвердження постанови.

3. Головному санітарно-епідеміологічному управлінню Міністерства охорони здоров'я України дану постанову довести до установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у встановленому порядку.

4. Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєева АМН України (Сердюку А.М.) видати зазначений документ у необхідній кількості.

1. Методичні вказівки розроблені відповідно Законів України: "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (зі змінами) та "Про захист населення від інфекційних хвороб".

2. Методичні вказівки передбачають організацію та проведення первиних протиепідемічних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками, а також при виявленні будь-якого Синдрому, який є свідченням наявності у хворого (підозрілого) небезпечного інфекційного захворювання неясної етіології.

3. Введено на заміну "Инструкции по проведению первичных мероприятий при выявлении больного (трупа), подозрительного на заболевание чумой, холерой, контагиозными вирусными геморрагическими лихорадками", МЗ СССР от 21.06.85 г.

9.3. Санітарна охорона території

9.3.1. Карантинні інфекційні хвороби

1.1. Методичні вказівки поширюються на медичні заклади та встановлюють вимоги щодо організації та проведення первинних заходів, пов'язаних з виявленням хворого (трупа) або підозрілого на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології.

1. Зміст.

2. Нормативні посилання.

3. Визначення термінів.

4. Організація та проведення первинних заходів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології.

4.1. Загальні принципи.

4.2. Забезпечення протиепідемічної готовності медичних закладів.

4.3. Основні критерії обґрунтування діагнозу карантинних інфекцій, контагіозних вірусних геморагічних гарячок та інших небезпечних інфекційних хвороб неясної етіології.

4.4. Порядок бактеріологічного (вірусологічного) обстеження хворого (трупа) на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби.

1. Зразкова схема сповіщення при виявленні хворого або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології.

2. Протичумні костюми та порядок їх використання.

3. Застосування протичумних костюмів у відповідності до режиму роботи.

4. Засоби особистої екстреної профілактики.

5. Дії медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів при виявленні хворого (трупа) або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології.

6. Дії медичних працівників санітарно-епідеміологічної служби при виявленні хворого або підозрі на зараження карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками та іншими небезпечними інфекційними хворобами неясної етіології.

7. Списки осіб, що спілкувались з хворим.

8. Засоби екстреної профілактики для осіб, що спілкувались з хворим на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекції неясної етіології.

9. Порядок відбору, упаковки та транспортування матеріалу для лабораторного дослідження на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби.

10. Укладка для відбору матеріалу від хворого (трупа) для дослідження на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби.

Мета методичних вказівок - удосконалення організації та проведення первинних протиепідемічних заходів з локалізації та ліквідації заносних випадків означених інфекційних захворювань та попередження їх масового розповсюдження.

- Госпіталь - інфекційна лікарня (відділення) або будь-який інший стаціонар, передбачений територіальним комплексним планом профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями, для госпіталізації хворих на карантинні та інші інфекційні хвороби.

- Дезинфекційні заходи (дезинфекція, дезинсекція, дератизація) - заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезинфекція) та їх переносників - комах (дезинсекція) і гризунів (дератизація).

- Ізоляція - відокремлення інфекційних хворих (носіїв збудника інфекції) від оточуючих осіб в окремому приміщенні з метою попередження подальшого розповсюдження інфекції.

- Карантинні інфекційні хвороби - інфекційні захворювання, на які розповсюджуються Міжнародні медико-санітарні правила (1969 р.) - чума, холера, жовта гарячка.

- Контагіозні вірусні геморагічні гарячки (Ласса, Ебола, хвороба Марбург, Аргентинська, Болівійська, Конго-Кримська) - небезпечні інфекційні захворювання вірусної етіології, клініка яких супроводжується геморагічними проявами.

- Протиепідемічна готовність - комплекс організаційних та матеріально-технічних заходів, що забезпечують спроможність медичних закладів до локалізації та ліквідації вогнищ карантинних та інших небезпечних інфекційних хвороб.

- Протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

- Протиепідемічний режим - система медико-біологічних, організаційних та інженерно-технічних заходів і засобів, направлених на захист персоналу, що працює, населення та довкілля від дії патогенних біологічних агентів.

- Синдром - сполучення симптомів (ознак), які характеризують наявність захворювання та складають певну клінічну картину.

- Епідеміологічний анамнез - необхідна додаткова інформація, яку отримують від хворого або його оточення, з метою встановлення умов, які могли спричинити виникнення інфекційного захворювання.

4.1. Загальні принципи

Первинні протиепідемічні заходи при виявленні хворого (трупа) з підозрою на зараження особливо небезпечною інфекційною хворобою слід проводити за попереднім діагнозом або наявністю відповідного синдрому за єдиною схемою, яка передбачає:

4.1.1. Інформацію про виявлення хворого (трупа).

Медичний працівник, що виявив хворого (труп), повинен поінформувати про це керівника закладу, а останній - вищі установи та керівників інших служб, що задіяні в проведенні протиепідемічних заходів. Інформація передається згідно зі схемою сповіщення (додаток 1), яка має бути у кожному лікувально-профілактичному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності.

4.1.2. Тимчасову ізоляцію хворого.

Слід проводити з метою відокремлення від оточуючих за місцем виявлення хворого до часу його госпіталізації.

4.1.3. Надання невідкладної медичної допомоги.

Необхідно здійснювати за життєвими показаннями наявними засобами.

4.1.4. Заходи з особистого захисту від інфікування при спілкуванні з хворим.

Медичний працівник, який надає медичну допомогу на амбулаторно-поліклінічному прийомі, вдома або в будь-якому іншому місці, повинен захистити відкриті частини тіла, які можуть стати вхідними воротами інфекції. Для цього, якщо можливо, слід використати протичумний костюм (додатки 2, 3), в іншому випадку - повсякденний робочий одяг (медичний халат, марлева маска або респіратор, шапочка або хустка, гумові рукавички) або будь-які підручні засоби, пристосувавши їх за даних умов.

4.1.5. Заходи особистої екстреної профілактики.

При контакті з хворим (підозрілим) медичному працівнику, крім одягання захисного одягу, слід провести заходи з особистої екстреної профілактики (додаток 4).

4.1.6. Проведення поточної дезинфекції в оточенні хворого.

Здійснювати згідно з діючими нормативними документами відповідно до кожної з інфекцій.

4.1.7. Термінову госпіталізацію хворого.

Здійснювати, в умовах максимального забезпечення вимог протиепідемічного режиму, силами станції (відділення) швидкої (невідкладної) медичної допомоги або лікувально-профілактичного закладу, у стаціонар (відділення), передбачений територіальним комплексним планом профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями, для госпіталізації хворих.

Транспорт для госпіталізації має бути забезпечений:

- медикаментами для надання термінової медичної допомоги та патогенетичної терапії;

- посудом з кришкою для блювоти або випорожнення, якщо вони виникнуть під час транспортування;

- засобами для проведення поточної дезинфекції під час перевезення хворого;

- засобами індивідуального захисту членів евакуаційної бригади;

- засобами особистої екстреної профілактики.

Перед виїздом у вогнище члени бригади (крім водія) повинні одягти спеціальний захисний одяг в залежності від діагнозу (підозрі):

- на чуму, контагіозні вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром - протичумний костюм I типу;

- на холеру, гострий діарейний синдром, гострий синдром жовтяниці - IV типу. Водій одягає медичний халат і маску (марлеву).

Для перевезення хворого на легеневу форму чуми, контагіозні вірусні геморагічні гарячки, синдром гострої геморагічної гарячки, гострий респіраторний синдром, гострий неврологічний синдром необхідно використовувати спеціально обладнаний санітарний транспорт з ізольованою кабіною для водія, яку попередньо герметизують. Забороняється супроводжувати хворого родичам та знайомим.

4.1.8. Виявлення осіб, що спілкувались з хворим, та організація медичного нагляду за ними в осередку.

На всіх виявлених осіб, що спілкувались з хворим складають списки (додаток 7). Тимчасовий медичний нагляд за ними здійснюється територіальним медичним закладом до встановлення кінцевого діагнозу.

4.1.9. Проведення заключної дезинфекції після госпіталізації хворого (вивозу трупу).

Бригада проходить на території госпіталю повну санітарну обробку з дезинфекцією та заміною захисного одягу. За членами бригади встановлюється медичний нагляд на термін інкубації відповідної інфекції, у випадку виявлення дефектів у захисному одязі або при неправильному його застосуванні, член бригади підлягає тимчасовій ізоляції (окрім холери).

Санітарний транспорт та предмети догляду за хворим знезаражуються на спеціальному майданчику дезинфектором госпіталю, після чого, з дозволу начальника госпіталю або чергового лікаря, транспорт з бригадою евакуаторів залишає територію госпіталю.

Труп людини, що померла від захворювання, яке не виключає вищезгадані інфекції, укладають у спеціально призначений для цього непромокальний пакет або завертають у простирадло, змочене дезинфекційним розчином та перевозять до патолого-анатомічного відділення, в якому створені всі умови для дотримання вимог протиепідемічного режиму при розтині трупу.

4.1.10. Виклик консультантів.

Проводять відразу ж після госпіталізації хворого з метою підтвердження діагнозу. При підозрі на чуму; жовту гарячку, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби неясної етіології, до складу консультантів, крім лікарів-інфекціоністів, необхідно залучити фахівців відділів особливо небезпечних інфекцій та протичумних закладів. Відбір матеріалу для лабораторного дослідження від таких хворих проводиться персоналом госпіталю під контролем фахівців відділів особливо небезпечних інфекцій та протичумних закладів.

Відбір матеріалу від хворого на холеру проводиться згідно з "Інструкцією по організації та проведенню протихолерних заходів, клініці та лабораторній діагностиці холери" (Наказ МОЗ України N 167 від 30.05.97 р.).

4.1.11. Проведення заходів щодо локалізації та ліквідації вогнища.

У разі підтвердження діагнозу, заходи щодо локалізації та ліквідації вогнища здійснюються згідно з територіальними комплексними планами профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями та планами протиепідемічної готовності медичних закладів.

4.2. Забезпечення протиепідемічної готовності медичних закладів.

4.2.1 Організаційні заходи

Медичні заклади, які залучаються до локалізації та ліквідації вогнища особливо небезпечної інфекції, повинні мати плани протиепідемічної готовності, у яких передбачаються заходи щодо виконання завдань, покладених на них територіальним комплексним планом профілактики та боротьби з інфекційними та паразитарними захворюваннями.

До плану додаються:

- схеми сповіщення керівного складу та персоналу на випадок виявлення хворого (трупа), підозрілого на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби;

- пам'ятка про місце зберігання спеціального захисного одягу та засобів для проведення екстреної особистої профілактики;

- пам'ятка дій медичного персоналу на випадок виявлення хворого (трупа), підозрілого на вище згадані інфекції (додатки 5, 6);

- план-графік проведення теоретичної та практичної підготовки медичних працівників, які залучаються до роботи у вогнищі.

Усі інші медичні заклади повинні розробляти функціональні обов'язки персоналу та схеми сповіщення на випадок виявлення хворих особливо небезпечними інфекціями.

4.2.2 Забезпечення протиепідемічним майном.

Для виконання оперативних дій, спрямованих на локалізацію та ліквідацію вогнищ карантинних та інших небезпечних інфекційних хвороб медичні заклади, відповідно до покладених на них завдань, забезпечуються протиепідемічним майном - укладками для відбору матеріалу та спеціальним захисним одягом (протичумними костюмами).

Укладки для відбору матеріалу на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби (додаток 10) повинні мати відділи особливо небезпечних інфекцій Центральної та обласних санепідстанцій, Кримська протичумна станція та Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова.

Засобами індивідуального захисту персоналу (протичумні костюми I типу) забезпечуються:

- поліклініки, сільські лікарські амбулаторії та дільничні лікарні - три комплекти;

- стаціонари, передбачені для госпіталізації хворих на особливо небезпечні інфекції - по одному комплекту на кожного працівника;

- епідеміологічні, евакуаційні та дезинфекційні бригади - по одному комплекту на кожного працівника бригади;

- патологоанатомічні відділення - три комплекти;

- санітарно-карантинні пункти та санітарно-карантинні відділи на всіх видах транспорту - один комплект на кожного працівника зміни;

- відділи особливо небезпечних інфекцій - по одному комплекту на кожного працівника;

- Кримська протичумна станція - по одному комплекту на кожного працівника медичного профілю;

- Український науково-дослідний протичумний інститут ім І.І. Мечнікова - по одному комплекту на кожного члена спеціалізованої протиепідемічної бригади та кожного фахівця консультативних бригад.

4.2.3 Забезпечення засобами особистої екстреної профілактики.

Усі медичні заклади повинні мати незнижувальний запас засобів особистої екстреної профілактики та схеми їх використання (додаток 4).

4.2.4 Забезпечення екстреної профілактики осіб, що спілкувались з хворим.

Особи, що спілкувались з хворими на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекції неясної етіології підлягають екстреній профілактиці з метою попередження захворювання. Таку профілактику здійснює медичний персонал територіальних поліклінік або ізоляторів (у випадку ізоляції контактних). Екстрена профілактика проводиться медикоментозними засобами за відповідними схемами (додаток 8).

4.3. Основні критерії обґрунтування діагнозу карантинних інфекцій, контагіозних вірусних геморагічних гарячок та інших небезпечних інфекційних хвороб неясної етіології

Діагноз або підозра на захворювання карантинними інфекціями, контагіозними вірусними геморагічними гарячками встановлюється на підставі:

- клінічного перебігу хвороби;

- епідеміологічного анамнезу.

4.3.1 Клінічний перебіг хвороб.

4.3.1.1 Чума.

- Основні клінічні ознаки. Інкубаційний період - 6 діб (1-6 діб). При будь-якій клінічній формі чуми, початок захворювання раптовий, гострий, без продроми. Температура швидко підвищується до 38 град. - 40 град., з'являється різкий головний біль, головокружіння, порушення свідомості, безсоння, іноді блювота. Хворий знаходиться у стані занепокоєння, збудження. У деяких хворих присутні загальмованість, оглушеність. Обличчя спочатку червоніє та стає віддутловатим, потім риси його загострюються. З'являється гіперемія кон'юнктиви, навколо очей - темні кола. Обличчя приймає страждальний вираз, часто повний страху та жаху. Язик обкладений (крейдовий язик), припухлий. Відмічається сухість слизових оболонок порожнини рота. Зів гіперемірований, мигдалини можуть бути збільшені. Швидко зростають явища серцево-судинної недостатньості.

Ознаки, характерні для різних форм захворювання, розгортаються через добу.

- Бубонна форма. Основною ознакою є бубон. Бубон різко болючий, твердий, спаяний з навколишньою підшкірною клітчаткою. Хворобливість бубону відмічається не тільки при надавлюванні на нього, але й у спокої. Найчастіше зустрічаються пахові та стегнові бубони, рідше - шийні, навколовушні, підм'язові. Шкіра над центром бубону червоніє, а іноді набуває синюшного вигляду.

- Шкірна, шкірно-бубонна форми. При шкірній формі, яка переходить звичайно в шкірно-бубонну, спостерігаються зміни у вигляді некротичних виразок, фурункула, геморагічного карбункула. Розрізняють стадії, які швидко змінюються: п'ятно, папула, везикула, пустула. Виразки при чумі на шкірі відрізняються тривалістю перебігу, загоюються повільно, утворюючи рубці.

- Легенева форма. У хворого на фоні загально-токсичних ознак, з'являються болі у грудній клітині, задишка, рано настає пригнічення психіки, порушення свідомості. Обличчя стає червоним, віддутловатим, розвивається кон'юнктивіт. З самого початку захворювання з'являється кашель, який поступово посилюється. Мокрота часто піниста, із прожилками крові. Характерно, що дані об'єктивного обстеження легенів не відповідають загальному, тяжкому стану хворого.

- Септична форма. При цій формі розвиваються рання тяжка інтоксикація та дуже тяжкі загальні симптоми захворювання, які швидко призводять до смерті (різке падіння кров'яного тиску, запаморочення, занепокоєння або адінамія, крововиливи на слизових оболонках, шкірі, кровотеча у внутрішні органи). Не виключений також розвиток чумного менінгіту.

- Кишкова форма. У хворого, крім загально-токсичних симптомів, з'являються болі у животі, блювота та рідкий стул із домішками крові. Ця форма захворювання зустрічається дуже рідко і без своєчасного початку лікування закінчується летально.

Примітка. Широке використання антибіотиків, може вплинути на перебіг хвороби, змінити клінічну картину і призвести до появи стертих та атипових форм захворювання.

- Диференціальний діагноз.

Бубонну та шкірну форми захворювання диференцюють - із туляремією, із шкірною формою сибірської виразки. Легеневу форму - із крупозною пневмонією, грипозною бронхопневмонією, туберкульозом, легеневою формою сибірської виразки. Септичну форму - із септичним станом різної етіології на підставі епідеміологічного анамнезу.

- Розповсюдженість. Природні вогнища чуми визначені на територіях багатьох країн Африки: Демократична Республіка Конго, Кенія, Лесото, Лівія, Маврітанія, Мозамбік, Намібія, Сенегал, Південна Африка, Танзанія, Уганда, Замбія, Ботсвана, Гана, Марокко, Туніс, Єгипет та о. Мадагаскар.

В Азії природні вогнища чуми існують на території Камбоджі, Китаю, Індії, Індонезії, Ірану, Монголії, М'янми, Непалу, В'єтнаму, південної частини Аравійського півострова, на кордоні Йємену і Саудівської Аравії та у Саудівській Аравії.

В північній Америці природні вогнища чуми знаходяться на територіях 15-ти західних штатів США (Айдахо, Арізона, Вайомінг, Вашингтон, Каліфорнія, Канзас, Колорадо, Мантана, Невада, Нью-Мексико, Оклахома, Орегон, Північна Дакота, Техас, Юта), прилеглих до них двох провінцій Канади та на півночі Мексики.

У південній Америці ці вогнища знаходяться на території Аргентини, Болівії, Бразилії, Еквадору, Перу та Венесуели.

4.3.1.2 Холера.

Інкубаційний період - 5 діб (від 10 годин до 5 діб).

- Легкий перебіг. При цій формі спостерігається рідкий стул та блювота, які можуть бути одноразовими. Зневоднення не перевищує 3% маси тіла (дегідратація 1-го ступеню). Самопочуття хворого задовільне. Скарги на сухість у роті та підвищену спрагу. Такі хворі не завжди звертаються за медичною допомогою, частіше їх виявляють активно у вогнищах.

- Середньо-тяжкий перебіг. Початок захворювання гострий, з частим стулом до 15-20 разів на добу, який поступово втрачає каловий характер та набуває вигляд рисового відвару. При проносі відсутні біль у животі, тенезми. Іноді можуть бути помірні болі в області пупка, дискомфорт, бурчання у животі. Незабаром до проносу приєднується рясна блювота без нудоти. Зростає зневоднення організму, втрата рідини становить - 4-6% маси тіла (регідратація 2-го ступеню). З'являються судороги окремих груп м'язів. Голос стає сиплим. Хворі скаржаться на сухість у роті, спрагу, слабкість. Відмічається ціаноз губ, іноді акроціаноз. Тургор шкіри зменшується.

- Тяжкий перебіг. Характеризує виражена ступінь зневоднення із втратою рідини 7-9% та порушення гемодинамики (дегідратація 3-го ступеню).

У хворих відмічається частий, рясний та водянистий стул, блювота, виражені судороги м'язів. Артеріальний тиск падає, пульс слабкий, частий. З'являється задишка, ціаноз шкірного покрову, олігурія або анурія. Риси обличчя загострюються, очі западають, голос стає сиплим аж до афонії. Тургор шкіри знижений, шкірна складка не розпрямляється, пальці рук та ніг у зморшках. Язик сухий. Відмічається незначна хворобливість у епігастрії та навколопупочній області. Хворі скаржаться на значну слабкість та невгамовну спрагу.

- Алгід. В цьому стані хворий на холеру втрачає більш, як 8-10% рідини від маси тіла. Артеріальний тиск може впасти аж до його зникнення. Відмічається слабкий пульс (до 50-60 у хвилину), виражена задишка, загальний ціаноз шкірних покровів, судороги м'язів кінцівок, живота, обличчя. Спостерігається олігурія, а потім анурія. Температура тіла знижена до 35,5 град. Шкіра холодна, тургор її різко знижений, з'являється симптом "рука прачки". Об'єм стулу зменшується до припинення. Необхідна термінова регідратація.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із отруєнням грибами, отруєнням неорганічними та органічними отрутами, харчовими токсикоінфекціями, сальмонельозом, дизентерією, ботулізмом, отруєнням отрутохімікатами.

- Розповсюдження. За роки сьомої пандемії холера набула широкого розповсюдження. На цей час уражено більш 140 країн світу. Найбільш високий рівень захворюваності реєструється у країнах Африканського континенту, де сталося укорінення інфекції та формування стабільних вторинних ендемічних вогнищ (Нігерія, Сомалі, Танзанія, Кенія, Гана, Бенін, Того, Руанда, Ліберія).

На Американському континенті захворювання реєструвались у Бразилії, Гватемалі, Гондурасі, Колумбії, Мексиці, Еквадорі, Нікарагуа, Перу.

В Азії холера стабільно розповсюджена у Індії та країнах Індокитайського півострова.

Завізні випадки захворювання, реєструються в різних країнах, майже на всіх континентах.

4.3.1.3 Жовта гарячка.

Інкубаційний період до 6-ти діб (у окремих випадках може подовжитись до 9-10-ти діб). Захворювання починається надзвичайно гостро, з короткочасного ознобу, підвищення температури до 39 град. - 40 град., яка тримається на цьому рівні 3-4 дні, потім знижується до норми, а через 1-2 дні знову розвивається друга хвиля лихоманки. Хворі скаржаться на головний біль, біль у м'язах спини, попереку та кістках. З'являються нудота, блювота. Характерний зовнішній вигляд хворого: обличчя, шия, тулуб стають багровими, очі "налиті кров'ю", блищать. Спостерігається сльозотеча, світлобоязнь. У хворих з'являється кровотеча з носу та ясен, кривава блювота та кривавий стул, у жінок маточна кровотеча. Розвивається жовтяниця. Захворювання може протікати дуже легко, при цьому спостерігається тільки лихоманка та головний біль, які продовжуються звичайно декілька годин. При тяжкому перебігу присутні практично всі вище означені симптоми та ознаки захворювання. Смерть частіше всього може наступити між 6-им або 8-им днем хвороби. Летальність при тяжкій формі - до 80%, при легкій - біля 1%.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із малярією, гарячкою денге, гарячкою паппа-тачі, лептоспірозом, вірусним гепатитом та вірусними геморагічними гарячками.

- Розповсюдженість. Території країн, які входять в зону ендемічності жовтої гарячки, знаходяться:

- в Африці, в межах 15 град. північної широти та 10 град. південної широти: Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гвінея, Гана, Гвінея-Біссау, Демократична Республіка Конго, Замбія, Камерун, Кенія, Конго, Кот-д'Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Танзанія, Руанда, Сан-Томе та Принсіпі, Сенегал, Сомалі, Судан, С'єрра-Леоне, Того, Уганда, Центрально-Африканська республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія;

- на Американському континенті - між 10 град. північної широти та 40 град. південної широти: Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Панама, Перу, Сурінам, Французька Гвіана, Еквадор.

4.3.1.4 Гарячка Ласса.

Інкубаційний період від 3-х до 21-ої доби (частіше 7-10 діб).

Захворювання, як правило, починається поступово і тільки іноді раптово. Початкові симптоми характеризуються головними та м'язовими болями, ознобом та лихоманкою із щоденним підвищенням температури до 39 град. - 40 град., головним чином, у другій половині дня. Характерна ознака - набряк обличчя. В першу неділю захворювання розвивається тяжкий фарингіт, з появою білих плям або виразок на слизовій глотки, мигдалин, м'якого ньоба. Потім приєднується нудота, блювота, діарея, а також болі у животі та у грудях. На другій неділі діарея проходить, але болі у животі та блювота можуть зберігатися. Нерідко відмічається головокружіння, зниження зору та слуху. З'являється плямово-папульозний висип. При тяжкій формі захворювання зростають ознаки токсикозу, з'являються геморагічний діатез, порушення з боку центральної нервової системи та органів дихання. Шкіра обличчя, грудей стає червоною, обличчя та шия набрякають, температура тримається біля 40 град., відмічається олігурія. Хворі можуть скаржитись на біль у грудях у зв'язку з крововиливом у плевру. Період лихоманки продовжується 7-21 день. Смерть може наступити на другій неділі від гострої серцево-судинної недостатності.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із гарячками Конго-Крим, Ебола, хворобою Марбург, малярією, черевним тифом.

- Розповсюдженість. Захворювання або серологічні дані про інфікованість вірусом виявлені у ряді країн західної Африки: С'єрра-Леоне, Нігерії, Ліберії, Гвінеї, Буркіна-Фасо, Гамбії, Гані, Малі, Сенегалі, Центрально-Африканській Республіці, Кот-д'Івуарі.

4.3.1.5 Гарячка Ебола.

Інкубаційний період 21 доба (частіше 4-16 діб).

Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла до 38 град. - 39 град. та супроводжується сильним головним болем, слабкістю. Біль може локалізуватися в області нижніх ребер грудної клітини та посилюватись при диханні та кашлі.

Температура тримається 5-7 днів. З перших днів захворювання звертає на себе увагу блідість обличчя та запалі очі. З'являється сухість та дертя у горлі, хворі описують їх, як відчуття "комка" та рідко як біль. На м'якому ньобі можна побачити маленькі прозорі ураження, які нагадують гранули.

На 2-3-ий день захворювання з'являються шлунково-кишкові розлади: втрата апетиту, нудота, кривава блювота та кривавий пронос із болями навколо пупка. Випорожнення водянисті, іноді із кров'ю та слизом. Багатократний рідкий стул тримається декілька днів та веде до втрати великої кількості рідини.

На 5-6-ий день захворювання на шкірі тулуба з'являється висип, який швидко розповсюджується на інші ділянки тіла, та стає зливним. Висип блідне через 2-3-и дні, після чого відмічається мілке лущення. У багатьох хворих з'являються кон'юнктивіти та світлобоязнь. У кінці першої неділі захворювання розвивається геморагічний синдром, виникають спонтанні кровотечі з носа, рота, вагіни, місць ін'єкцій та кривава блювота. У хворих часто відмічають симптоми, які свідчать про залучення до процесу центральної нервової системи (тремор, судороги, збудження або загальмованість, роздратованість, агресивність). В тяжких випадках розвивається набряк мозку, енцефаліт. Смерть настає на 8-9 день хвороби від крововтрати та шоку.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із гарячками Конго-Крим, Ласса, хворобою Марбург, малярією, черевним тифом.

- Розповсюдженість. Випадки захворювання зареєстровані в країнах Африки: Судані, Заїрі, Кенії, Габоні, Ліберії, Уганді, Південно-Африканській Республіці. Дані серологічних досліджень, проведених в інших країнах, свідчать про наявність вірусу Ебола в Ефіопії, Беніні, Центрально-Африканській Республіці, Зімбабве, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуарі, С'єрра-Леоне, Камеруні.

4.3.1.6 Хвороба Марбург.

Інкубаційний період від 3-ох до 16-ти діб (частіше 3-9 діб). Хвороба починається гостро, з швидкого підвищення температури тіла до 39-40 град., сильного головного болю, болів у м'язах спини та у суглобах. На 3-ій день хвороби приєднуються шлунково-кишкові розлади: втрата апетиту, нудота, блювота, водянистий стул (іноді з домішкою крові та слизу), спостерігається значне зневоднення.

На 5-6-ий день хвороби на тілі з'являється плямистий висип, який потім стає зливним. З 6-го дня хвороби відмічається лущення на долонях та підошвах. У багатьох хворих розвивається геморагічний діатез: з'являються петехії на шкірі, енантеми на м'якому ньобі, гематурія, спостерігаються спонтанні кровотечі, особливо в місцях ін'єкцій. До 10-го дня хвороби температура знижується. У деяких випадках, у хворих виникають зміни з боку психіки. Захворювання нерідко ускладнюються бактеріальною пневмонією, орхітом та гепатитом. В тяжких випадках смерть наступає на 7-17-й день хвороби від гострої серцево-судинної недостатньості.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із гарячками Конго-Крим, Ласса, Ебола, малярією, черевним тифом.

- Розповсюдженість. Захворювання реєструються у Південній Африці, Кенії та демократичній республіці Конго. У двох країнах Європи мали місце спалахи хвороби Марбург: Німеччині та Югославії. Результати серологічних досліджень свідчать про циркуляцію вірусу у Беніні, Ліберії, Буркіна-Фасо, Камеруні, Зімбабве, Центральній Африканській Республіці.

4.3.1.7 Аргентинська геморагічна гарячка.

Інкубаційний період 6-16 діб. Захворювання починається поступово. Перші 3-4-и дні хворих турбують загальне нездужання, головний біль, роздратованість, озноб, м'язові болі (особливо в області попереку). На слизових оболонках порожнини рота з'являються крововиливи. Відмічаються катаральні зміни верхніх дихальних шляхів. Наприкінці цього періоду лихоманка досягає рівня 39 град. - 40 град. та тримається 8-12 днів. Спостерігається почервоніння та віддутловатість обличчя та шиї, іноді жовтуватість склер та шкіри. У тяжких випадках виникають кишково-шлункові кровотечі, кровохаркання. Відмічаються диспепсичні симптоми - блювота та пронос. У хворих можливий розвиток шоку. Характерною ознакою хвороби вважають брадикардію. У деяких хворих розвивається олігурія. Можливий розвиток некротичних змін в печінці. Період реконвалесценції характеризується зниженням температури тіла та поступовим одужанням хворого. Летальність досягає 16-30%.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із гострими респіраторними інфекціями.

- Розповсюдженість. Захворювання реєструється в Аргентині, сільських районах провінцій Буенос-Айрес, Санта-Фе, Кордова, Ла-Пампа. До зон високого ризику зараження віднесені території провінцій Кордова, Санта-Фе, Буенос-Айрес.

4.3.1.8 Болівійська геморагічна гарячка.

Інкубаційний період 12-15 діб. Початок захворювання поступовий. На 3-4-й добі захворювання, температура досягає 39 град. - 39,5 град. Хворі скаржаться на постійний біль в області лоба. На 2-й добі з'являються люмбаго, болі у суглобах. В тяжких випадках відмічають загрудинний біль. Характерні болі у горлі. Спостерігаються гіперемія кон'юнктив, обличчя та шиї, фарингіт, гінгівіт, застійні явища у глотці та петехії на м'якому ньобі.

Тривалість захворювання 2-3-и неділі, в залежності від тяжкості процесу. Летальність 20-30%.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із малярією, жовтою гарячкою, гарячкою денге.

- Розповсюдження. Захворювання реєструються в Болівії. Вперше було виявлено у 1959 р. у Сан-Хоакін, в районі Бені. У 1994 р. був зареєстрований спалах цієї інфекції у провінції Ітенез міста Магдалена, де захворіло 7 осіб, з яких 6 - померли.

4.3.1.9 Конго-Кримська геморагічна гарячка.

Інкубаційний період 14 діб (від 1-ої до 14-ти діб, частіше 2-7 діб). Захворювання починаються гостро із ознобом, температура вже в перший день досягає 39 град. - 40 град. У хворих виражені різкий головний біль, слабкість, сонливість, сухість у роті, нудота, можливі блювота, болі у животі, попереку. Хворі скаржаться на болі у м'язах, суглобах. На початку захворювання характерні - різка гіперемія обличчя, шиї, верхніх відділів грудної клітини, зіву, а також артеріальна гіпотонія, відносна брадикардія, збільшення печінки.

На 2-6-й день захворювання розвивається геморагічний період, у хворих з'являється геморагічний висип на животі, бокових поверхнях грудної клітини, в області плечового поясу, часто на спині, стегнах, передпліччі, гематоми на місці ін'єкцій, крововиливи у слизові оболонки, носові та маточні кровотечі, кровохаркання, кровоточивість слизової ясен, рота, язика, кон'юнктив. Дуже небезпечним, стосовно прогнозу, є виникнення шлункових та кишкових кровотеч. Цей період продовжується до 12-ти днів. Летальність до 32-37%.

- Диференціальний діагноз.

Захворювання диференцюють із септичною формою чуми, контагіозними вірусними геморагічними гарячками, сепсисом, лептоспірозом, гострим лейкозом, кишковою формою сибірської виразки.

- Розповсюдженість. Ензоотичні вогнища зустрічаються переважно у степових районах, саванах, напівпустелях, та передгірських біотопах. Захворювання широко розповсюджено у Східній та Центральній Африці, Південно-Африканській республіці. В Азії - реєструється у Афганістані, Іраці, Ірані, Пакистані, Сірії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Китаї, Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Туркменістані. В Європі - реєструється в Болгарії, Угорщині, державах колишньої Югославії, Молдові, деяких регіонах Росії. В Україні захворювання реєструються на Кримському півострові та південно-західних районах.

4.3.1.10 Синдроми.

Для діагностики небезпечних інфекційних хвороб неясної етіології, які мають міжнародне та державне значення, завдяки високій контагіозності, летальності та тенденції до швидкого розповсюдження, провідне значення мають слідуючі синдроми:

Синдром гострої геморагічної гарячки

- гострий початок з лихоманкою, що продовжується менше трьох тижнів та поєднанням будь-яких двох ознак;

- геморагічний висип або геморагічна пурпура;

- носова кровотеча;

- кров у харкотинні;

- кров у випорожненнях;

- інші геморагічні симптоми;

- відсутність відомих аналогічних ознак не інфекційного характеру у хворого.

Гострий респіраторний синдром

- гострий початок з кашлем;

- лихоманка до 40 град. та вище;

- розлад дихання (задишка, ціаноз, тахікардія);

- тяжкий перебіг захворювання з проявом інтоксикації;

- вік хворого вище 5-ти років;

- відсутність відомих аналогічних ознак не інфекційного характеру у хворого.

Синдром гострої діареї

- гострий початок діареї;

- тяжкий перебіг захворювання із зневодненням (більш 7%), олігурією;

- гостра ниркова недостатність;

- вік хворого вище 5-ти років;

Гострий синдром жовтяниці

- гострий початок жовтяниці;

- тяжкий перебіг захворювання з інтоксикацією;

- відсутність відомих аналогічних ознак не інфекційного характеру у хворого.

Гострий неврологічний синдром

- гострий розлад нервової системи, який визначається одним або більше слідуючих симптомів: гостре порушення функції психіки, гострий початок паралічу, судороги, симптоми подразнення мозкових оболонок, мимовільний рух;

- інші тяжкі симптоми ураження нервової системи;

- тяжкий перебіг захворювання;

- відсутність відомих аналогічних ознак не інфекційного характеру у хворого.

Інші синдроми

- будь-які інші тяжкі прояви інфекційного захворювання у гострій формі (перебіг до 3-х тижнів).

4.3.2 Епідеміологічний анамнез.

У ситуаціях, коли симптоматика хвороби дозволяє припустити випадок чуми, холери, контагіозної вірусної геморагічної гарячки та іншої небезпечної інфекційної хвороби, необхідно встановити його зв'язок з осередком інфекції, а саме:

- прибуття хворого з місцевості, небезпечної на ці інфекції протягом часу, рівного періоду інкубації;

- контакт з хворим, що прибув з країни, де реєструвались випадки подібних інфекційних захворювань;

- спілкування виявленого хворого з подібним хворим у дорозі, за місцем проживання, роботи, а також наявність там будь-яких групових захворювань або смертей невстановленої етіології;

- перебування на територіях, що межують з країнами небезпечними на вказані інфекції, або на ендемічній території.

4.4. Порядок бактеріологічного (вірусологічного) обстеження хворого на карантинні та інші небезпечні інфекційні хвороби

Хворі на холеру обстежуються при надходженні в інфекційний стаціонар, персоналом стаціонару. Особи, що спілкувались з хворим обстежуються на холеру персоналом ізолятору (при надходженні у ізолятор), а в разі залишення їх в домашніх умовах, обстеження та медичний нагляд здійснюють територіальні поліклініки.

Хворі (підозрілі) на чуму, жовту гарячку, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби неясної етіології обстежуються при надходженні в інфекційний стаціонар персоналом стаціонару під контролем та за участю фахівців відділу особливо небезпечних інфекцій, або Кримської протичумної станції чи Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І.І. Мечнікова.

У всіх випадках порядок відбору матеріалу здійснюється згідно Додатку 9.

Для відбору матеріалу на чуму, холеру, контагіозні вірусні геморагічні гарячки та інші небезпечні інфекційні хвороби використовуються укладки, які комплектуються відділами особливо небезпечних інфекцій Центральної та обласних санепідстанцій та протичумними закладами (додаток 10).