Форми випуску ЛЗ: табл. по 5 мг, по 15 мг, по 50 мг, по 100 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-30 град.С; термін придатності - 5 років.
Торгова назва:
I. Фенобарбітал ІС, ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"
II. Фенобарбітал - Valeant Pharma Hungary LLC
Фенобарбітал ІС - ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХім"
Фенобарбітал, ICN Hungary S.A. для "Valeant Pharma Hungary LLC", Угорщина
- Ламотриджин (Lamotrigine)*
Фармакотерапевтична група: N03AX09 - протиепілептичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний з блокуванням вольтажзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: після перорального прийому препарат швидко та повністю
абсорбується з ШКТ, C досягається приблизно через 2,5 год,
макс
активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід, T
1/2
у дорослих - 29 год, має лінійний фармакологічний
профіль,виводиться у вигляді метаболітів та частково в незміненому
вигляді, переважно зі сечею: у дітей T менший, ніж у дорослих.
1/2
Показання для застосування ЛЗ: епілепсія: дорослі та діти старше 12 років: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані із синдромом Леннокса-Гасто; діти 2-12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані із с-мом Леннокса-Гасто; лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю нападів допоміжні препарати можна відмінити і продовжити монотерапію; монотерапія типових малих епілептичних нападів; біполярні розлади (дорослі 18 років і старше); для запобігання випадкам емоційних порушень (депресія, манія, гіпоманія, змішані стани) у хворих з біполярним розладом.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: епілепсія - при монотерапії дорослим та дітям старше 12 років - початкова доза - 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може знадобитись доза 500 мг/добу; діти від 2 до 12 років - початкова доза для лікування типових малих епілептичних нападів становить 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/добу в 1-2 р/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-15 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може знадобитись більша доза; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; при комбінованій терапії дорослим та дітям старше 12 років - для пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів; після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефект, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу в 1 або 2 прийоми; пацієнти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), - початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому - 100 мг/добу у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім доза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 200-400 мг/добу в 2 прийоми; для деяких пацієнтів може знадобитись доза 700 мг/добу; для пацієнтів, які приймають окскарбазепін без будь-яких інших індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, початкова доза становить 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому - 50 мг 1 р/добу протягом наступних 2 тижнів, після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/ добу в 1 або 2 прийоми; для дорослих і дітей старше 12 років рекомендовано при проведенні монотерапії 1-й та 2-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 100-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні; комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати - 1-й та 2-й тиждень - 12,5 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 100-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 25-50 мг кожні 1-2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 100 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 200-400 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень - 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень - 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза - 100-200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні 1-2 тижні; пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендуєтсья застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не повинні перевищуватись; діти від 2 до 12 років, які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, - початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг/добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім - 0,3 мг/кг/добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла в 1 або 2 прийоми (МДД - 200 мг); діти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) - початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім - 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг/добу в 2 прийоми (МДД 400 мг); діти, які приймають окскарбазепін без будь-яких інших індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину - початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому - 0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів, після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми; МДД - 200 мг; для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини; для дітей від 2 до 12 років (загальна добова доза в мг/кг маси тіла на добу) рекомендоване лікування епілепсії - монотерапія типових малих епілептичних нападів - 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,6 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза - 1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу; комбінована терапія з вальпроатом натрію незважаючи на інші супутні препарати - 1-й та 2-й тиждень 0,15 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза - 1-5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-й та 2-й тиждень 0,6 мг/кг (2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 1,2 мг/кг (2 прийоми), підтримуюча доза - 5-15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 400 мг/добу; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень - 0,6 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза - 1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум - 200 мг/добу; у зв'язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; достатня інформація щодо застосування ламотриджину для лікування дітей до 2 років відсутня.
Біполярні розлади у дорослих (18 років і старше) - у зв'язку
з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого
підвищення дози не повинні перевищуватись; слід дотримуватись
ерехідного режиму застосування, який включає підвищення дози
ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози
протягом 6 тижнів, після чого інші психотропні та/або
протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної
доцільності; рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для
досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікування
дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами - як
додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину,
наприклад з вальпроатом, 1-2-й тиждень - 12,5 мг (25 мг через
день), 3-4-й тиждень - 25 мг (1 р/добу), 5-й тиждень - 50 мг
(1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) -
100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми) (МДД - 200 мг); як додаткова
терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які
не приймають інгібітори, такі як вальпроат, (разом з фенітоїном,
карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими
індукторами глюкуронізації ламотриджину - 1-2-й тиждень - 50 мг
(1 р/добу), 3-4-й тиждень - 100 мг (2 р/добу), 5-й тиждень -
200 мг (у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) - 300 мг
на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на
7-й тиждень; як монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у
пацієнтів, які приймають літій, бупропіон, оланзапін,
окскарбазепін або інші препарати, які незначною мірою індукують чи
інгібують глюкуронізацію ламотриджину - 1-2-й тиждень - 25 мг
(1 р/добу), 3-4-й тиждень - 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми),
5-й тиждень - 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна
доза (6-й тиждень) - 200 мг (від 100 до 400 мг 1 р/добу або
у 2 прийоми); підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних
розладах з подальшою відміною супутніх психотропних або
протиепілептичних засобів - з подальшою відміною інгібіторів
глюкуронізації ламотриджину, напр. вальпроату, 1-й тижень -
подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень,
наприклад стабілізаційна доза 100 мг/добу буде збільшена
1-го тижня до 200 мг/добу, 2-й тиждень, з 3-го тижня -
підтримувати дозу 200 мг/добу (розділену на 2 прийоми); з
подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно
від дози (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом,
примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину -
1-й тижень - 400 мг, 2-й тиждень - 300 мг, з 3-го тижня - 200 мг,
або 1-й тижень - 300 мг, 2-й тиждень - 225 мг, з 3-го тижня -
150 мг, або 1-й тижень - 200 мг, 2-й тиждень - 150 мг, з
3-го тижня - 100 мг; з подальшою відміною інших психотропних або
протиепілептичних засобів пацієнтам, які не приймають препарати,
що незначною мірою індукують чи інгібують глюкуронізацію
ламотриджину (включаючи літій, бупропіон, оланзапін,
окскарбазепін) - підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози
(200 мг/добу), розділену на 2 прийоми (100-400 мг); доза може бути
збільшена за необхідності до 400 мг/добу; зміна дозування
ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому
призначенні інших препаратів: додаткове призначення інгібіторів
глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від
дози ламотриджину - стабілізаційна доза ламотриджину - 200 мг,
1-й тиждень - 100 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю
дозу (100 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину - 300 мг,
1-й тиждень - 150 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю
дозу (150 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину - 400 мг,
1-й тиждень - 200 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня - підримувати цю
дозу (200 мг/добу); додаткове призначення індукторів
глюкуронізації ламотриджину, залежно від дози (разом фенітоїном,
карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими
індукторами глюкуронізації ламотриджину) - стабілізаційна доза
ламотриджину - 200 мг, 1-й тиждень - 200 мг, 2-й тиждень - 300 мг,
з 3-го тижня - 400 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину -
150 мг, 1-й тиждень - 150 мг, 2-й тиждень - 225 мг, з 3-го тижня -
300 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину - 100 мг,
1-й тиждень - 100 мг, 2-й тиждень - 150 мг, з 3-го тижня - 200 мг;
додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних
препаратів, клінікофармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином
незначна, наприклад літію, бупропіону, оланзапіну,
окскарбазепіну - підтримувати дозу, досягнуту після режиму
підвищення дози (200 мг/добу) (100-400 мг); хворим похилого віку
(старше 65 років) змінювати дозу не потрібно; при печінковій
недостатності початкова доза, збільшення дози та підтримуюча доза
повинні бути зменшені загалом на 50% у пацієнтів з помірною та на
75% - з тяжкою печінковою недостатністю; збільшення дози та
підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом; при
лікуванні хворих з термінальною стадією ниркової недостатності
початкова доза ламотриджину базується на індивідуальній схемі
антиепілептичного лікування, при лікуванні хворих із значною
нирковою недостатністю слід зменшувати підтримуючу дозу
ламотриджину; коли пацієнту, який перервав лікування,
призначається повторний початок лікування, потрібно чітко
встановити необхідність збільшення підтримуючої дози, тому що
існує ризик виникнення висипу у зв'язку з високою початковою дозою
та перевищенням рекомендованої схеми підвищення дози ламотриджину;
чим більший інтервал між часом прийому попередньої дози, тим
більше уваги треба приділити режиму збільшення дози до рівня
підтримуючої дози; коли інтервал після припинення прийому
ламотриджину перевищив у п'ять разів T , дозу ламотриджину
1/2
збільшують до підтримуючої дози відповідно з існуючою схемою;
не рекомендується повторно починати лікування ламотриджином, якщо
лікування було припинено у зв'язку з появою висипу внаслідок
попереднього лікування ламотриджином; у такому випадку при
вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно
зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкіра та підшкірні тканини - шкірний висип; с-м Стівенса-Джонсона; токсичний епідермальний некроліз; кров і лімфатична система - нейтропенія, лейкопенію, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія та агранулоцитоз; імунна система - с-м гіперчутливості (гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності); психічні порушення - дратівливість, агресивність, тик, галюцинації, сплутаність свідомості; нервова система - головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, головний біль, запаморочення, ністагм, тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів; очі - диплопія, завіса перед очима, кон'юнктивіт; ШКТ - нудота, блювання та діарея; гепатобіліарна система - підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність; кістково-м'язова система та сполучні тканини - вівчакоподібні реакції; загальні розлади - стомлюваність.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до ламотриджину або іншого компонента препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл. розчинні по 5 мг, 25 мг, 50 мг, 100 мг; табл. по 25 мг, 50 мг, 100 мг, 150 мг, 200 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t до 30 град.С, термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Ламотрин, ТОВ "Фарма Старт"
Латріджин, ВАТ "Київський вітамінний завод
Епілептал, ВАТ "Фармак"
II. Епілактал, Polpharma Pharmaceutical Works S.A.; "Actavis h.f.", Польща/Ісландія
Епіміл, IVAX Pharmaceuticals s.r.o., Чеська Республіка
Епірал 25, Епірал 50, Епірал 100, Zentiva a.s., Чеська Республіка
Епітрижин(R), Balkanpharma-Dupnitza AD, Болгарія
Ламідум, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія
Ламіктал, Ламіктал(ТМ), GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A. та "GlaxoWellcome Operations" для "GlaxoSmithKline Export Limited", Польща/Великобританія
Ламітор, Torrent Pharmaceuticals Ltd., Індія
Ламітрил, Pharmascience Inc., Канада
Ламетон, Salutas Pharma GmbH підприємство компанії "Sandoz"; "Wellspring Pharmaceutical Canada Corporation" для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Німеччина/Канада/Словенія
Ламотриджин, Jubilant Organosys Ltd, Індія
Ламотриджин (ВАТ "Фармак", м. Київ), RA Chem Pharma Limited, Індія
Ламотриджин (ВАТ "Фармак", м. Київ), Yanshu Chemicals (India) Pvt. Ltd, Індія
Ламотриджин (ТОВ "Фарма Старт", м. Київ), Chemagis Ltd, Ізраїль
Ламотриджин (ТОВ "Фарма Старт", м. Київ), CF Pharma Ltd, Угорщина
Ламотриджин Пліва, LTD "PLIVA Croatia"; "Bluepharma, Industria Farmaceutica SA", Хорватія/Португалія
Латригіл, Stada Arzneimittel AG, Німеччина
Тригінет, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія
- Габапентин (Gabapentinum)
Фармакотерапевтична група: N03AX12 - протиепілептичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: габапентин є циклічним структурним аналогом g-аміномасляної кислоти (ГАМК), який добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр; незважаючи на структурну подібність до ГАМК, габапентин не є ГАМК-міметиком або агоністом ГАМКальфа та ГАМКбета-рецепторів; не взаємодіє з бензодіазепіновими, глутаматними, N-метил-D-асапартатними та стрихніннечутливими гліциновими рецепторами, однак у неокортексі та гіпокампії головного мозку тварин виявлені високоспецифічні (поки що неідентифіковані) центри зв'язування габапентину; механізм протиепілептичної дії препарату на сьогодні залишається нез'ясованим.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: біодоступність непропорційна дозі - при збільшенні дози
знижується і становить при дозі 300 мг - 60%, при 1600 мг - 30%
відповідно; абсолютна біодоступність - 60%; їжа, у тому числі з
великим вмістом жирів, не впливає на фармакокінетику; час,
необхідний для досягнення C - 2-4 год; концентрації в плазмі
макс
пропорційні дозі; C - 4,02 мкг/мл при застосуванні в дозі
макс
300 мг кожні 8 год і 5,5 мкг/мл - при дозі 400 мг; AUC
відповідно - 24,8 мкг/мл і 33,3 мкг/мл/год; проходить через
гематоенцефалічний бар'єр, потрапляє у грудне молоко; об'єм
розподілення - 57,7 л; у хворих на епілепсію концентрації у
спинномозковій рідині становлять приблизно 20% від відповідних
рівноважних концентрацій препарату в плазмі; зв'язок з білками
плазми - дуже низький (менше 5%); практично не метаболізується,
не індукує окисні ферменти зі змішаною функцією, які беруть участь
у метаболізмі ЛЗ; виводиться нирками; виведення з плазми має
лінійну залежність; T - у середньому 5-7 год, не залежить від
1/2
дози (при дозі 300 мг - 5,2 год, 400 мг - 6,1 год); видаляється
при гемодіалізі; кліренс габапентину з плазми знижується у осіб
похилого віку і хворих з порушеннями функції нирок, T при
1/2
кліренсі креатиніну 30 мл/хв - 52 год; фармакокінетика
не змінюється при повторному застосуванні.
Показання до застосування ЛЗ: як додаткова терапія при лікуванні парціальної епілепсії з/без вторинних великих епілептичних нападів у пацієнтів, стійких до застосування стандартних протиепілептичних засобів; симптоматичне лікування постгерпетичної невралгії.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для індивідуального підбору дози є препарати з силою дії 100 мг, 300 мг, 400 мг; епілепсія - ефективна доза становить 900-3600 мг/добу; дорослі та підлітки - лікування починається з прийняття препарату 300 мг; збільшення дози до отримання ефективної дози може бути проведено швидко протягом кількох діб, коли в перший день приймається 300 мг 1 р/добу, на другий день 300 мг 2 р/добу і третій день - 300 мг 3 р/добу; як альтернативний варіант - можлива початкова доза 3 р/добу по 300 мг (відповідно 900 мг/добу); після цього добова доза може бути збільшена до 1200 мг з поділена на 3 разові дози і за необхідності у подальшому може збільшуватися на 300 мг/добу з поділом на 3 разові дози до МДД - 3600 мг; якщо необхідна більша доза і збільшення дози відбувається швидко, зростає ризик появи запаморочення в час фази титрування; проміжок часу між прийняттям вечірньої дози та наступної ранкової, повинен становити не більше 12 год, щоб уникнути появи нових нападів; супутній біль при діабетичній нейропатії і постгерпетичній невралгії - зазвичай доза становить 1800-2400 мг/добу; у деяких випадках може бути необхідним збільшення дози до максимальної - 3600 мг/добу; дорослі - лікування починається з прийому 300 мг; збільшення дози до досягнення ефективної дози може бути проведено швидко протягом кількох діб, коли в перший день приймається 300 мг 1 р/добу, на другий день 300 мг 2 р/добу і третій день - 300 мг 3 р/добу; після цього доза протягом тижня збільшується до 1 800 мг/добу розділена на 3 разові дози; наступного тижня, за необхідності, доза може збільшуватися до 2 400 мг/добу поділена на 3 разові дози; за необхідності можливе подальше збільшення дози на 300 мг/добу з поділом на 3 разові дози для досягнення МДД (3600 мг); збільшення дози до отримання підтримуючої повинно здійснюватися повільно з метою зменшення ризику побічної дії; проміжок часу між прийняттям вечірньої дози та наступної ранкової дози повинен становити не більше 12 год; для пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендується менша доза, оскільки у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути обмеженою; таким пацієнтам необхідно підбирати дози; для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі початкова доза становить 300-400 мг, а потім підтримуюча доза 200-300 мг габапентину після відповідного 4-годинного гемодіалізу; коли гемодіаліз не проводиться, габапентин не приймається; для пацієнтів з поганим загальним станом, малою вагою тіла або після трансплантації органів дозу необхідно збільшувати поступово, призначаючи капсули по 100 мг габапентину; лікування епілепсії тривале; лікар повинен приймати рішення у разі пропуску пацієнтом однієї дози (наприклад, останній прийом ліків був більше 12 год тому назад) повинен компенсуватися додатковою дозою, яка буде прийматися пізніше.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - симптоми вазодилатації, підвищення АТ; ШКТ - диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, підвищення апетиту, сухість у роті, запори або діарея, панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ, метеоризм, анорексія, гінгівіт; опорно-руховий апарат - міалгія, артралгія, біль у спині; ЦНС - сонливість, запаморочення, атаксія, ністагм (дозозалежний), тремор, дизартрія, підвищена нервова збудливість, головний біль, амнезія, депресія, порушення мислення, сплутаність свідомості, тик, парестезії (дозозалежні), астенія, гіперкінезія; гіпо- або арефлексія, тривожність, безсоння; дихальна система риніт, фарингіт, кашель, пневмонія; сечостатева система - нетримання сечі, зниження потенції, інфекції сечових шляхів; органи чуття - порушення зору (диплопія, амбліопія), дзвін у вухах; органи кровотворення - лейкопенія; АР - шкірні висипання, свербіж, пропасниця, мультиморфна ексудативна еритема (у тому числі с-м Стівенса-Джонсона); інші - пурпура, збільшення маси тіла, периферичні набряки, зміна кольору емалі зубів, акне, набряк обличчя, коливання глікемії в крові у хворих на ЦД, підвищена ламкість кісток.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого інгредієнту препарату, г. панкреатит, в період годування груддю.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг; по 300 мг; по 400 мг; капс. тверді желатинові по 100 мг, по 300 мг, по 400 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Габантин 50, Габантин 100, Габантин 300, ТОВ "Фарма Старт"
II. Габагама(R) 100, Габагама(R) 300, Габагама(R) 400, Woerwag Pharma GmbH & Co. KG, Німеччина
Габалепт, Micro Labs Limited, Індія
Габастадин, STADA Arzneimittel AG, Німеччина
Гатонін, TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Ізраїль
Конваліс, ЗАТ "Фармацевтична фірма "ЛЕККО", Російська Федерація
Нейралгін, Pharmascience Inc., Канада
Тебантин, Richter Gedeon Ltd, Угорщина
- Прегабалін (Pregabalinum)*
Фармакотерапевтична група: N03AX31 - протиепілептичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: прегабалін
зв'язується з допоміжною субодиницею (a2-d-білок)
потенціал-залежних кальцієвих каналів у ЦНС, потужно заміщаючи
3
[ H]-габапентин; зменшує вивільнення деяких нейротрансмітерів,
включаючи глутамат, норадреналін, а також субстанцію Р; запобігав
порушенням поведінки, які пов'язані з болем, що було показано на
експериментальних моделях невропатичного й післяопераційного болю,
включаючи гіперальгезію й алодинію; була встановлена добра
переносимість прегабаліну при застосуванні його в дозах, що
відповідають клінічним; не виявляв тератогенну дію у дослідах на
тваринах.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: швидко всмоктується при пероральному введенні натще і
досягає C протягом 1 год після одноразового і багаторазового
макс
застосування; розрахована біодоступність прегабаліну при
пероральному застосуванні становить 90% і більше і не залежить від
дози; після багаторазового застосування рівноважний стан
досягається через 24-48 год; ступінь абсорбції прегабаліну
знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті чого C
макс
зменшується приблизно на 25-30% і час досягнення C (t )
макс max
сповільнюється приблизно на 2,5 год; однак застосування
прегабаліну одночасно з їжею не мало клінічно значимого впливу на
об'єм його абсорбції; у доклінічних дослідженнях було показано, що
прегабалін легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр у
тварин, а також крізь плаценту у щурів і виділяється з молоком у
період лактації; у людини умовний обсяг розподілу прегабаліну
після перорального введення становить близько 0,56 Л/кг;
не зв'язується з білками плазми; у людини прегабалін зазнає
незначного метаболізму; основний метаболіт прегабаліну, що
виявлявся у сечі і становив 0,9% введеної дози, є його
N-метильоване похідне; елімінується із системного кровообігу
головним чином за рахунок екскреції нирками у вигляді незмінного
препарату; середній T прегабаліну дорівнює 6,3 год; плазмовий і
1/2
нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу
креатиніну; у пацієнтів з порушеною функцією нирок і тих, кому
проводять гемодіаліз, слід корегувати дозу препарату; оскільки
виділення нирками є основним шляхом виведення препарату, у
пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне зниження дози
препарату, а після гемодіалізу - збільшення; літні хворі (65 років
і старші); кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком;
для пацієнтів з вікозалежним порушенням функції нирок може
знадобитися зменшення дози прегабаліну.
Показання до застосування ЛЗ: лікування невропатичного болю у дорослих; як засіб додаткової терапії парціальних (часткових) нападів, з і без вторинної генералізації.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: невропатичний біль, епілепсія - рекомендована початкова доза прегабаліну становить 75 мг 2 р/добу, незалежно від прийому їжі; ефективний при застосуванні у дозах від 150 до 600 мг/добу; для більшості пацієнтів оптимальна доза прегабаліну становить 150 мг 2 р/добу; виходячи з індивідуального ефекту і чутливості до препарату, доза може бути збільшена до 150 мг двічі на добу після інтервалу від 3 до 7 днів, і, якщо буде потреба, ще через тиждень доза може бути збільшена до МДД - 300 мг 2 р/добу; відповідно до клінічної практики, припинення прийому рекомендується робити поступово, протягом щонайменше одного тижня; пацієнти з нирковою недостатністю прегабалін елімінується із системного кровообігу в незмінному вигляді шляхом екскреції нирками; оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну, зменшення дози для лікування пацієнтів з порушеною нирковою функцією слід проводити індивідуально, відповідно до кліренса креатиніну; для пацієнтів, яким було проведено гемодіаліз, добова доза прегабаліну повинна бути збільшена відповідно до функції нирок.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення і сонливість; кров і лімфа - нейтропенія; метаболізм і обмін речовин - збільшення апетиту, анорексія, гіпоглікемія; психічні розлади - ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, зменшення лібідо, дратівливість, деперсоналізація, аноргазмія, неспокійний стан, депресія, збудження, зміни настрою, посилення безсоння, депресивний настрій, утруднений добір слів, галюцинація, незвичайні сновидіння, збільшення лібідо, г. тривожний стан з панічною реакцією, апатія, розгальмовування, піднесений настрій; нервова система - запаморочення, сонливість, атаксія, розлади уваги, порушення координації, погіршання пам'яті, тремор, дизартрія, парестезія, порушення пізнавальної функції, гіпоестезія, дефект поля зору, ністагм, порушення мовлення, міоклонус, гіпорефлексія, дискінезія, психомоторна гіперактивність, постуральне запаморочення, гіперестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), відчуття печіння, інтенційний тремор, ступор, синкопе, гіпокінезія, паросмія, диплопія; органи зору - неясний зір, диплопія, розлади зору, сухість очей, набрякання очей, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія (слабкість зору), збільшена сльозотеча, фотопсія, подразнення очей, мідріаз, осцилопсія, зміна зорової глибини сприйняття, втрата периферичного зору, страбізм (косоокість); органи слуху і рівноваги - вертиго (запаморочення), гіперакузія; серцево-судинна система - тахікардія, передсердно-шлуночковий блок першого ступеня, синусова тахікардія, синусова аритмія, синусова брадикардія, гіперемія, "припливи", гіпотензія, похолодання кінцівок, АГ; дихальна система - диспное, сухість у носі, назофарингіт, кашель, закладеність носа, носова кровотеча, риніт, хропіння, відчуття стиснення в горлі; ШКТ - сухість у роті, запор, блювання, метеоризм, здуття живота, гіперсалівація, шлунково-стравохідний рефлюкс, оральна гіпоетезія, асцит, дисфагія, панкреатит; шкіра й підшкірна тканина - потіння, папульозний висип, холодний піт, кропив'янка; кістково-м'язова система й сполучна тканина - посмикування м'язів, набряк суглобів, судоми, міальгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, ригідність (заклякання) м'язів, спазм м'язів шиї, біль у шиї, рабдоміоліз; нирки і сечовивідні шляхи - дизурія, нетримання сечі, олігурія, ниркова недостатність; репродуктивна система і молочні залози - еректильна дисфункція, затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, аменорея, біль у молочних залозах, виділення з молочних залоз, дисменорея, гіпертрофія молочних залоз; загальні і місцеві - втомлюваність, периферичний набряк, відчуття сп'яніння, набряк, порушення ходи, астенія, слабкість, спрага, відчуття стиснення в грудній клітці, збільшення ваги, зниження ваги тіла, болюче посилення анасарки, пропасниця, ригідність м'язів; лабораторні дослідження - підвищення АлАТ, креатинінфосфокінази крові, АсАТ, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення концентрації глюкози в крові, збільшення концентрації креатиніну в крові, зниження концентрації калію в крові, зменшення кількості лейкоцитів крові.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної субстанції або до будь-якого допоміжного засобу; дитячий вік до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг, по 75 мг, по 150 мг, по 300 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Лірика, Goedecke GmbH для "Pfizer International Inc.", США
- Топірамат (Topiramatum)*
Фармакотерапевтична група: N03AX11 - протиепілептичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: топірамат відноситься до класу сульфатзаміщених моносахаридів, протиепілептична активність якого обумовлена рядом його властивостей - знижує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючої дії препарату на натрієві канали від стану нейрона, потенціює активність ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК-A-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК-A-рецепторів, перешкоджає активації каінатом чутливості каінат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метіл-D-аспартата відносно NMDA-рецепторів.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: після приймання всередину швидко й ефективно
абсорбується із ШКТ; C досягаються приблизно через 1-2 год
макс
після прийому; відносна біодоступність становить приблизно 80%;
прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату;
фармакокінетика топірамата є лінійною, тобто концентрація
препарату в плазмі підвищується пропорційно дозі; у пацієнтів з
нормальною функцією нирок для досягнення стабільного стану
необхідно приблизно 4 дні; топірамат на 15-41% зв'язується з
білками плазми крові людини при концентрації в крові від 0,5 до
250 мкг/ммоль, фракція зв'язаного препарату зменшується при
збільшенні його концентрації в крові; не піддається екстенсивному
метаболізму й елімінується, головним чином, у незміненому вигляді
в сечі (приблизно 70% від введеної дози); у людини ідентифіковані
6 метаболітів топірамата, жоден з яких не становить більше ніж 5%
від введеної дози; ці метаболіти утворюються шляхом
гідроксилювання, гідролізу й глюкуронізації; є дані про повторне
всмоктування топірамата в ниркових канальцях; середній T із
1/2
плазми становить приблизно 21 год після одно- або багаторазового
прийому препарату; у пацієнтів з порушеннями функції нирок
плазмовий кліренс топірамату знижується; кліренс топірамату у
літніх хворих знижується залежно від ступеня порушення функції
нирок; у пацієнтів з помірно і сильно вираженими порушеннями
функції печінки плазмовий кліренс знижується.
Показання до застосування ЛЗ: як монотерапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними епілептичними нападами, первинно генералізованними тоніко-клонічними нападами; як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років з парціальними епілептичними нападами, первинно генералізованними тоніко-клонічними нападами, з нападами, асоційованими із синдромом Ленокса-Гасто; профілактика мігрені у дорослих.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для оптимального контролю як у дорослих, так і у дітей рекомендується починати лікування з мінімальної дози з подальшим поступовим добором ефективної дози; препарат можна приймати незалежно від вживання їжі; МДД для дорослих становить 1600 мг; МДД для дітей не повинна перевищувати 5-9 мг/кг; хворим з кліренсом креатиніну менше 70 мл/хв дозу препарату слід зменшити в 2 рази; для хворих, які отримують сеанси гемодіалізу, слід призначати додаткові дози топірамату, які відповідають половині добової дози, за 2 прийоми (до та після процедури); відміну препарату слід здійснювати поступово для зменшення можливості збільшення частоти нападів; рекомендований темп зниження дозування - 100 мг щотижня; епілепсія - монотерапія для дорослих добір дози слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом тижня, у подальшому дозу можна збільшувати на 25-50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом та приймати її у 2 приймання; дозу підбирають залежно від клінічного ефекту; рекомендована початкова доза топірамату при монотерапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальна рекомендована доза - 500 мг/добу; у пацієнтів з рефрактерними формами епілепсії припустимі дози до 1000 мг/добу; лікування дітей від 2 років і старше слід починати з прийому 0,5-1 мг/кг на ніч протягом першого тижня; у подальшому дозу можна збільшувати на 0,5-1 мг/кг на добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна ділити на 2 приймання; якщо дитина не може пристосуватись до режиму добору дози, можна застосувати менш значне нарощення дози або триваліші інтервали між нарощеннями; рекомендована початкова доза топірамату при монотерапії у дітей віком 2 роки і старше становить 3-6 мг/кг/добу; додаткова терапія для дорослих - лікування починається з добору дози шляхом приймання 25-50 мг на ніч протягом тижня; у подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг і ділити її на 2 прийоми; у деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 р/добу; мінімальна ефективна доза - 200 мг; звичайна підтримуюча доза становить від 200 до 400 мг на добу та приймається за 2 приймання; дітям рекомендована добова доза топірамату для додаткової терапії становить у середньому 5-9 мг/кг маси тіла на день, розподілена на 2 приймання; лікування починається з добору дози шляхом прийому 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1-3 мг/кг маси тіла на день) на ніч протягом тижня; у подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг маси тіла на день та приймати її за 2 приймання до досягнення терапевтичного ефекту; при переході на монотерапію топіраматом слід спостерігати за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії іншими протиепілептичними засобами; якщо міркування безпеки не вимагають термінової відміни супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення їх приймання приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів; після припинення приймання лікарських засобів, які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату зростають; стан здоров'я хворого може вимагати зменшення доз топірамату; мігрень - рекомендована добова доза топірамату для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розподілена на два прийоми; добір дози слід починати з прийому 25 мг ввечері протягом тижня; у подальшому дозу збільшують на 25 мг/добу з тижневим інтервалом після кожного підвищення дози; якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосувати менше нарощення дози або триваліші інтервали між нарощенням; у деяких пацієнтів позитивний результат досягається при добовій дозі топірамату 50 мг; у клінічних дослідженнях пацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ЦНС - нервозність, запаморочення, головний біль, порушення мови, психомоторна загальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощі із запам'ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення, анорексія, ністагм, парестезія, депресія; додатково у дітей - розлади особистості, слинотеча, гіперкінезія, порушення смакових відчуттів, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми, агресивні реакції; дуже рідко - суїцидальні думки та спроби, галюцинації; орган зору - зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія ока, підвищення внутрішньоочного тиску, диплопія, мідріаз; ШКТ та гепатобіліарна система - диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губів, підвищення печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність; інші - зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а також реакції з боку шкіри та слизових (багатоформна еритема, пемфігус, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); лейкопенія, нейтропенія, тромбоемболія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; періоди вагітності, лактації; дитячий вік до 2 років.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг, по 50 мг, по 100, по 200 мг; капс. по 15 мг, по 25 мг, по 50 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 15-25 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
I. Топілепсин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
Топірамакс 25, Топірамакс 100, ТОВ "Фарма Старт"
II. Дроплет, Themapharm Sp.z.o.o., Польща
Епірамат, LTD "PLIVA Croatia", Хорватія
Рантопір, Ranbaxy Laboratories Limited, Індія
Топірамін, Pharmascience Inc., Канада
Топамакс(R), Cilag AG для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Швейцарія/Бельгія
- Літій (Lithium)*
Фармакотерапевтична група: N05AN01 - антипсихотичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: блокує транспорт натрію в нейрони, що, у свою чергу, пригнічує залежне від деполяризації (тобто кальцій-залежне) вивільнення норадреналіну та дофаміну (не впливаючи при цьому на вивільнення серотоніну).
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: механізм дії літію до кінця не встановлений; літій
пригнічує зворотній захват цих катехоламінів; у пацієнтів з
біполярними або уніполярними афективними розладами літій сприяє
зникненню симптомів манії та попереджує їх розвиток, а також
попереджує фазу депресії або зменшує її симптоми при обох типах
афективних розладів, стабілізуючи настрій хворого; у здорових
людей літій не спричинює психотропної дії. Солі літію пригнічують
дію АДГ (вазопресину) та вплив тиреотропного гормону (ТТГ) на
щитовидну залозу, що може призводити до певних побічних явищ; у
нирках та щитовидній залозі солі літію пригнічують дію
антидіуретичного гормону та тиреотропного гормону на
аденілатциклазу; майже повністю абсорбується зі ШКТ, проте
абсорбція проходить повільно і триває приблизно 8 год; C
макс
спостерігається через 2-4 год; об'єм розподілу становить приблизно
0,7 л/кг; літій не зв'язується з білками і майже повністю (95%)
виводиться з сечею (4-5% препарату виводяться з потом); T
1/2
тривалий і становить близько 19 год, хоча цей показник дуже
різниться в різних людей (від 13 до 33 год); в умовах дефіциту
натрію та води реабсорбція літію у проксимальних канальцях нирок
посилюється, елімінація подовжується (нормальна швидкість
елімінації становить приблизно 30 мл/кг/год.), що призводить до
більш високих концентрацій літію в сироватці; у людей похилого
віку швидкість виведення літію з сечею зменшується, T
1/2
подовжується; при лікуванні маніакальних розладів терапевтична
концентрація літію в сироватці повинна становити 0,8-1,2 ммоль/л,
а для профілактики манії ефективними є концентрації
0,5-0,8 ммоль/л; зважаючи на вузький терапевтичний індекс літію
карбонату, добову дозу слід визначати, базуючися на вимірах
концентрації літію в сироватці (останній контроль - через 12 год
після останньої дози препарату) та на самопочутті пацієнта під час
терапії; терапевтичний ефект настає через 1-3 тижні після початку
лікування.
Показання для застосування ЛЗ: лікування маніакальної фази біполярного афективного розладу, профілактика рецидиву епізодів біполярного афективного розладу, а також для зменшення інтенсивності та частоти наступних епізодів манії у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі; профілактика фази депресії у пацієнтів з уніполярним афективним розладом.