тадалафілу протягом 6 місяців, не виявив клінічно значущого впливу
на характеристики сперми; у чоловіків тадалафіл не впливав на
рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого
гормону в крові; тадалафіл добре всмоктується після прийому
внутрішньо; середня C досягається в середньому через 2 год
макс
після прийому; швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не
залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з
їжею чи без неї; час введення дози (ранок проти вечора) не мав
клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування;
середній об'єм розподілу становить близько 63 л; при терапевтичних
концентраціях 94% тадалафілу в плазмі зв'язано з протеїнами; менше
ніж 0,0005% введеної дози було виявлено в спермі здорових
суб'єктів; переважно метаболізується ізоформою 3A4 цитохрому P450
(CYP); основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід;
цей метаболіт має активність відносно ФДЕ5 у 13000 разів менше,
ніж тадалафіл; очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної
активності у концентраціях, що спостерігаються; середній T -
1/2
17,5 год у здорових суб'єктів; виводиться переважно у вигляді
неактивних метаболітів, більшою мірою з фекаліями (приблизно 61%
дози) і в меншою - із сечею (приблизно 36% дози).
Показання для застосування ЛЗ: лікування еректильної дисфункції.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована максимальна доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі; препарат можна приймати за 16 хв перед сексуальною активністю; ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 год після прийому дози; максимальна рекомендована частота прийому - один раз на день.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль; біль у спині, диспепсія, запаморочення, гіперемія, міалгія, закладеність носа; набряк повік, відчуття, описані, як біль в очах, кон'юнктивальна гіперемія; реакції гіперчутливості - висипання, уртикарія та набряк обличчя, с-м Стивенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит; серцево-судинна та цереброваскулярна системи - ІМ, раптова кардіологічна смерть, інсульт, стенокардія, серцебиття, тахікардія (більшість пацієнтів, які мали такі побічні дії, раніше мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи), гіпотензія (частіше коли тадалафіл застосовували пацієнти разом з антигіпертензивними засобами), АГ та непритомність; ШКТ - абдомінальний біль та гастроезофагальний рефлекс; шкіра та підшкірні тканини - гіпергідроз (потіння); незвичайні відчуття - затьмарений зір, неартеріальна передня оптична ішемічна нейропатія, оклюзія вен сітківки, порушення зору; урогенітальна система - пріапізм та подовжена ерекція.
Протипоказання до застосування ЛЗ: пацієнтам, які застосовують органічні нітрати у будь-якій лікарській формі; гіперчутливість до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 20 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t нижче 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Сіаліс, Eli Lilli and Compani Limited, Великобританія
Сіаліс(R) Lilly del Caribe Inc.; "Lilly S.A." для "Lilly ICOS Limited", Пуерто-Ріко/Іспанія/Великобританія
- Варденафіл (Vardenafil)
Фармакотерапевтична група: G04BE09 - препарати, які стимулюють переважно функції спинного мозку.
Основна фармакотерапевтична дія: відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну реакцію на сексуальну стимуляцію.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у
розслабленні гладких м'язів кавернозних тіл та артеріол; під час
сексуальної стимуляції із нервових закінчень кавернозних тіл
виділяється оксид азоту (NO), який активує фермент
гуанілатциклазу, що викликає підвищення вмісту циклічного
гуанозинмонофосфату (цГМФ); у результаті відбувається розслаблення
гладких м'язів кавернозних тіл, що сприяє збільшенню плину крові
до статевого члена; варденафіл блокує специфічну фосфодіестеразу
5 типу (ФДЕ5), під впливом якої відбувається розщеплення цГМФ, що
приводить до підсилення дії ендогенного NO в кавернозних тілах при
сексуальному збудженні; препарат відновлює порушену еректильну
функцію (здатність) та забезпечує природну реакцію на сексуальну
стимуляцію; швидко всмоктується після прийому внутрішньо; C
макс
після перорального прийому натще досягає максимального значення
протягом 30-120 хв (у середньому - через 60 хв); абсолютна
біодоступність становить приблизно 15%; при прийомі варденафілу
разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується - період
досягнення максимальної концентрації (T ) збільшується до 60 хв,
max
C знижується в середньому на 20%, проте без суттєвих змін
макс
площі від AUC; при прийомі варденафілу з нормальною їжею, яка
містить не більше 30% жирів, фармакокінетичні параметри препарату
не змінюються; варденафіл та його основний метаболіт (М )
1
приблизно на 95% зв'язуються з білками плазми крові, цей процес є
оборотним і не залежить від концентрації препарату; у спермі
здорових чоловіків через 90 хв після прийому варденафілу
визначається не більше 0,00012% отриманої дози; варденафіл
метаболізується переважно під впливом печінкових ферментів CYP3A4
(основний шлях), CYP3A5 та CYP2C9 (неосновний шлях); загальний
кліренс препарату дорівнює 56 л/год; після прийому внутрішньо
виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (91-95%
введеної дози), меншою мірою із сечею (2-6% дози); середній T
1/2
становить 4-5 год, основного метаболіту M1 - близько 4 год; у
здорових чоловіків віком 65 років і старше при порівнянні з
особами молодшого віку (до 45 років) відмічалося збільшення AUC у
середньому на 52%, проте значного зниження печінкового кліренсу
варденафілу не спостерігалося; вік пацієнтів не впливає на частоту
негативних побічних ефектів препарату; в осіб з легкою, помірною і
тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну відповідно
55-80 мл/хв, 30-50 мл/хв і < 30 мл/хв) фармакокінетика варденафілу
практично не змінювалася; у пацієнтів з незначними та помірними
порушеннями функції печінки кліренс варденафілу знижується, а
показники AUC і C збільшуються пропорційно ступеню порушення
max
печінкової функції.
Показання для застосування ЛЗ: еректильна дисфункція (неспроможність досягти та зберегти ерекцію, необхідну для здійснення статевого акту).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вживають внутрішньо, незалежно від прийому їжі; на початку лікування рекомендована доза становить 10 мг; табл. слід прийняти за 25-60 хв до початку сексуального контакту, але можна застосувати і за 4-5 год до статевої активності; для досягнення бажаного ефекту при застосуванні необхідна адекватна сексуальна стимуляція; з урахуванням ефективності та переносимості препарату дозу можна підвищити до 20 мг або знизити до 5 мг; максимальна рекомендована доза становить 20 мг, частота застосування - не більше 1 р/добу; для осіб літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або з незначними порушеннями функції печінки необхідності у змінах режиму дозування не виникає; у хворих з помірними порушеннями функції печінки клірес варденафілу знижений, тому початкова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг/добу; з урахуванням ефективності та переносимості у подальшому добову дозу можна підвищити до 10-20 мг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, припливи крові; запаморочення, диспептичні реакції, нудота, відчуття закладеності носа; реакції фоточутливості шкіри, АГ, біль у спині, сльозотеча; артеріальна гіпотонія, міалгія, пріапізм; захворювання на передню ішемічну невропатію зорового нерва що пов'язано із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази 5 (інгібіторів ФДЕ5).
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; одночасне вживання нітратів або будь-яких донаторів NO (препаратів, що виділяють оксид азоту); дитячий вік (до 16 років); одночасне застосування варденафілу з інгібіторами протеаз ВІЛ індинавіром і ритонавіром протипоказано (вони є потенційними інгібіторами CYP3A4).
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.C; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва:
II. Левітра, Bayer HealthCare AG; "Bayer AG" для "Bayer HealthCare AG", Німеччина/Німеччина
2.11. Препарати для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози
2.11.1. Альфа адренроблокатори
- Альфузозин (Alfuzosin)* (див 1.3.1.)
- Тамсулозин (Tamsulosin)* (див. 1.3.1.)
- Теразозин (Terazosin)* (див. 1.3.1.)
2.11.2. Інгібітори - 5-альфаредуктази
- Фінастерид (Finasteride)* (див. 1.3.2.)
- Дутастерид (Dutasteride)
Фармакотерапевтична група: G04CB02 - препарати, які застосовуються для лікування онкологічних захворювань
Основна фармакотерапевтична дія: подвійний інгібітор 5a-редуктази, що відповідає за перетворення тестостерону на 5a-дигідротестостерон.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: подвійний інгібітор 5a-редуктази, який гальмує як тип 1,
так і тип 2 ізоферментів 5a-редуктази, що відповідають за
перетворення тестостерону на 5a-дигідротестостерон;
дигідротестостерон - це андроген, що у першу чергу відповідає за
гіперплазію тканини передміхурової залози; максимальне зменшення
дигідротестостерону на фоні прийому дутастериду залежить від дози
і спостерігається у перші 1-2 тижні; після 1-го та 2-го тижня
лікування у добовій дозі 0,5 мг середня концентрація
дигідротестостерону зменшується на 85% та 90% відповідно; у хворих
на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, які отримували
0,5 мг/добу, середнє зниження рівня дигідротестостерону становило
94% через 1 рік та 93% - через 2 роки лікування, середній рівень
тестостерону підвищувався на 19% через 1 і через 2 роки; це
передбачуваний наслідок гальмування 5a-редуктази, і він
не приводить до появи будь-яких відомих побічних ефектів;
застосування препарату у хворих на гіперплазію передміхурової
залози (більше 30 куб.см) у дозі 0,5 мг/добу мало результатом
запобігання прогресуванню хвороби як шляхом зменшення ризику
г. затримки сечі і необхідності у хірургічному втручанні, так і
статистично достовірним покращанням стану нижніх сечових шляхів,
збільшенням максимуму швидкості сечовиділення та зменшенням об'єму
передміхурової залози, всі вищезазначені зміни спостерігались
протягом 24 місяців; дутастерид застосовується перорально у
вигляді р-ну у м'яких желатинових капс.; після прийому разової
дози 0,5 мг C спостерігається через 1-3 год; абсолютна
макс
біодоступність становить 60% відносно 2-годинної в/в інфузії;
біодоступність не залежить від прийому їжі; після одноразового чи
багаторазового прийому має великий об'єм розподілення (від 300 до
500 л); процент зв'язування з білками високий - більше 99,5%; при
застосуванні у добовій дозі 60% постійної стійкої концентрації
дутастериду у сироватці крові досягається через 1 місяць лікування
і приблизно 90% - через 3 місяці; стійка постійна концентрація
дутастериду приблизно 40 нг/мл у сироватці досягається після
6 місяців лікування у добовій дозі 0,5 мг; аналогічно до сироватки
крові стійка концентрація дутастериду у сім'яній рідині
досягається через 6 місяців; після 52 тижнів лікування середня
концентрація дутастериду у сім'яній рідині становить 3,4 нг/мл (у
межах від 0,4 до 14 нг/мл); процент розподілення дутастериду із
сироватки до сім'яної рідини - приблизно 11,5%; in vitro
дутастерид метаболізується ферментами CYP 450-3A4 цитохрому P450
людини до двох моногідроксильних метаболітів, але не
метаболізується за допомогою ферментів CYP 450-1A2, 2C9, 2C19 або
2D6; у сироватці людини, за даними спектрометричного аналізу,
виявляється незмінений дутастерид, 3 головних метаболіти
(4'-гідроксидутастерид, 1,2-дигідродутастерид та
6-гідроксидутастерид) і 2 малих метаболіта
(6,4'-дигідроксидутастерид і 15 гідроксидутастерид); інтенсивно
метаболізується; після перорального прийому дутастеріду у дозі
0,5 мг/добу від 1% до 15,4% (в середньому 5,4%) прийнятої дози
виводиться з фекаліями у вигляді незміненого дутастериду; решта
прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів; у сечі
виявляються лише сліди незміненого дутастериду (менше 0,1%
прийнятої дози); кінцевий T дутастериду становить 3-6 тижнів;
1/2
залишки дутастериду у сироватці крові можуть бути виявлені через
4-6 місяців після закінчення лікування.
Показання для застосування ЛЗ: для лікування та запобігання прогресуванню доброякісної гіперплазії передміхурової залози шляхом зменшення розмірів передміхурової залози, пом'якшення симптомів хвороби, покращання відтоку сечі, зменшення ризику виникнення г. затримки сечі та необхідності хірургічного втручання.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим чоловікам (включаючи хворих похилого віку) рекомендованою дозою є 1 капс. (0,5 мг) на добу для перорального прийому; можна приймати незалежно від прийому їжі; незважаючи на те, що полегшення від прийому препарату може спостерігатись на ранній стадії, для об'єктивної оцінки ефективності дії препарату лікування слід продовжувати не менше 6 місяців.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: імпотенція, зміна (зменшення) лібідо; порушення еяколяції; гінекомастія.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази або інших компонентів препарату; для лікування жінок та дітей.
Форми випуску ЛЗ: капс. м'які желатинові по 0,5 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 30 град.С; термін придатності - 3 роки.
Торгова назва ЛЗ :
II. Аводарт, Laboratoire GlaxoSmithKline на заводах: "RP Scherer S.A."; "Cardinal Health Germany 405 GmbH" для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Франція/Німеччина/Великобританія
2.11.3. Інші препарати для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози
- Слива африканська (Pygeum africanum)** (див. п. 1.3.3.)
- Сереноа репенс (Serenoa repens)** (див. п. 1.3.3.)
3. Нефрологія. Лікарські засоби
3.1. Антибактеріальні засоби
3.1.1. Похідні фторхінолону
(див. п. 2.11. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin)*
- Пефлоксацин (Pefloxacin)*
- Левофлоксацин (Levofloxacin)*
- Норфлоксацин (Norfloxacin)*
3.1.2. Цефолоспорини
(див. п. 2.1.2. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Цефіксим (Cefixime)*
- Цефтриаксон (Ceftriaxone)*
- Цефподоксим (Cefpodoxime)*
- Цефтібутен (Ceftibuten)*
- Цефотаксим (Cefotaxime)*
- Цефалексін (Cefalexin)*
3.1.3. Похідні нітрофурантоїну
(див. п. 2.12. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Нітрофурантоїн (Nitrofurantoin)*
- Фуразидин (Furazidin)*
3.1.4. Похідні сульфаметоксазолу і триметаприму
(див. п. 2.10. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Ко-тримоксазол (Co-trimoxasole)*
3.1.5. Препарати групи пеніциліну
- Амоксицилін (Amoxicillin)* (див. п. 2.1.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
3.1.6. Аміноглікозиди
(див. п. 2.3. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Тобраміцин (Tobramycin)*
- Гентаміцин (Gentamicin)*
3.1.7. Макроліди
(див. п. 2.4. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Азитроміцин (Azithromycin)*
- Рокситроміцин (Roxithromycin)*
3.1.8. Протигрибкові засоби
(див. п. 3.3. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
- Флуконазол (Fluconazole)*
3.2. Антикоагулянти
3.2.1. Антикоагулянти прямої дії
- Гепарин натрію (Heparin sodium)* (див. п. 8.1.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Далтепарин (Dalteparine)* (див. п. 8.1.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Еноксапарин натрію (Enoxaparin sodium)* (див. п. 8.1.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Надропарин кальцію (Nadroparin calcium)* (див. п. 8.1.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.2. Периферічні вазодилятатори
- Пентоксифілін (Pentoxifylline)* (див. п. 18.1.4. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.2.3. Похідні синтетичних пентасахаридів
- Фондапаринукс натрія (Fondaparinux)* (див. п. 8.1.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.4. Інгібітори тромбіну прямої дії
- Бівалірудин (Bivalirudinum)*
Фармакотерапевтична група: B01AE06 - антитромботичні засоби. Прямі інгібітори тромбіну.
Основна фармакотерапевтична дія: специфічний інгібітор тромбіну прямої дії, який зв'язується як з місцем перебігу каталітичного процесу, так і з аніонзв'язуючим місцем як вільного, так і зв'язаного згустку тромбіну, впливає лише на тромбін, як на прямий, так і на зв'язаний.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для
аналогів: тромбін відіграє центральну роль в процесі
тромбоутворення, розщеплюючи фібриноген з утворенням мономерів
фібрину і активуючи фактор XIII з утворенням активного фактора
XIIIa, який сприяє утворенню ковалентних поперечних зв'язків між
молекулами фібрину, що призводить до утворення стійкого тромбу;
тромбін також активує фактори V і VIII, сприяючи подальшому
утворенню тромбіну, і активує тромбоцити, стимулюючи їх агрегацію
і вивільнення гранул; бівалірудин інгібує кожний з цих ефектів
тромбіну; зв'язування бівалірудину з тромбіном, а, отже,
пригнічення його активності, є оборотним, оскільки тромбін
повільно розщеплює бівалірудин, Арг -Про зв'язок, що призводить
3 4
до відновлення функції активного місця тромбіну, тому спочатку
бівалірудин діє як повний неконкурентний інгібітор тромбіну, але з
часом стає конкурентним інгібітором, здатним спочатку інгібувати
взаємодію молекул тромбіну з іншими субстанціями згустку і при
необхідності інгібувати процес коагуляції. In vitro дослідження
свідчать про те що бівалірудин інгібує як розчинний (вільний) так
і зв'язаний зі згустком тромбін; бівалірудин залишається активним
і його дія не нейтралізується під дією продуктів, що вивільняються
з тромбоцитів. In vitro дослідження також показали що бівалірудин
збільшує активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ),
тромбіновий час (ТЧ) і протромбіновий час (ПЧ) нормальної людської
плазми залежно від концентрації і не викликає агрегацію
тромбоцитів у сироватці, одержаної від пацієнта з синдромом
гепарин-індукованої тромбоцитопенії/тромбозу (HIT/HITS) в
анамнезі; бівалірудин має протизгортальну активність, залежну від
дози і концентрації, що підтверджується збільшенням активованого
часу згортання (АЧЗ), а ЧТЧ, ТЧ, МНО і ТЧ. Внутрішньовенне
введення бівалірудину чинить вимірювану протизгортальну дію вже
через декілька хвилин. В клінічних дослідженнях показано, що
бівалірудин забезпечує адекватну протизгортальну дію протягом
періоду проведення процедур транскутанної ангіопластики і
стентування (ЧТКА); фармакодинамічні ефекти бівалірудину можуть
бути оцінені вимірюванням протизгортальної дії, включаючи
активований час згортання (АЧЗ) - величина АЧЗ позитивно корелює з
дозою і концентрацією в плазмі введеного бівалірудину. АВС
залишається без змін при лікуванні бівалірудином у поєднанні з
інгібітором рецепторів GPIIb/IIIa; проведена оцінка
фармакокінетичних параметрів бівалірудину і було показано, що вони
є лінійними у пацієнтів, яким проводилась процедура транскутанної
ангіопластики і стентування (ЧТКА); біодоступність бівалірудину
при в/в введенні повна; середня рівноважна концентрація
бівалірудину після постійної в/в інфузії зі швидкістю
2,5 мг/кг/год становить 12,4 мкг/мл; швидко розподіляється між
плазмою і позаклітинною рідиною; рівноважний об'єм розподілу
містить 0,1 л/кг; не зв'язується з білками плазми (за винятком
тромбіну) або з еритроцитами. біотрансформація: вважається, що
бівалірудин як пептид піддається катаболізму до амінокислот, що
входять до його складу, з подальшою утилізацією амінокислот
організмом; метаболізується під дією протеаз, включаючи тромбін;
основний метаболіт, утворений в результаті розщеплення зв'язку
Арг -Про і N- кінцева послідовність під дією тромбіну, не є
3 4
активним із-за втрати спорідненості до каталітично-активного місця
тромбіну. Близько 20% бівалірудину виводиться у незміненому
вигляді з сечею; залежність концентрації від часу при в/в введенні
добре описується двохкамерною моделлю - виведення є процесом
першого порядку із завершальним періодом напівжиття 25 +- 12 хв у
пацієнтів з нормальною нирковою функцією; нирковий кліренс
становить 3,4 +- 0,5 мл/хв/кг; фармакокінетика бівалірудину у
пацієнтів з порушеною функцією печінки не вивчалася, але
передбачається, що вона не змінюється, оскільки бівалірудин
не метаболізується за участю печінкових ферментів, наприклад,
ізоферментів цитохрому P450; при нирковій недостатності системний
кліренс бівалірудину знижується залежно від швидкості клубочкової
фільтрації (СКФ); факокінетика бівалірудину у пацієнтів похилого
віку була оцінена як частина дослідження фармакокінетики залежно
від ниркової функції; для цієї вікової групи пацієнтів необхідно
проводити коригування дози залежно від ниркової функції; вплив
статі на фармакокінетику бівалірудину відсутній; доза бівалірудину
підбирається залежно від маси тіла в мг/кг; бівалірудин
призначений для нетривалого застосування, тому даних про тривалий
канцерогенний потенціал бівалірудину немає; бівалірудин не мав ні
мутагенних, ні кластогенних властивостей у стандартних тестах для
визначення таких ефектів.
Показання для застосування ЛЗ: антикоагулянтна терапія при проведенні черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) і стентування.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат призначений для в/в введення; до одного фл. препарату додають 5 мл стерильної води і обережно похитують фл. до повного розчинення і отримання прозорого р-ну; із фл. відбирають 5 мл і далі розводять до загального об'єму 50 мл р-ном глюкози для ін'єкцій 5% або р-ном натрію хлориду (0,9%) для ін'єкцій до отримання кінцевої концентрації бівалірудину 5 мг/мл; дорослим та особам похилого віку рекомендована доза - 0,75 мг/кг маси тіла, яку вводять в/в болюсно, з подальшим негайним проведенням в/в інфузії зі швидкістю 1,75 мг/кг/год протягом всього періоду проведення процедури; у разі клінічної необхідності проведення інфузії може продовжуватися ще протягом 4 год після завершення процедури ЧТКА; у разі нормальної функції нирок немає необхідності коригувати дози; у разі порушеної ниркової функції дозу/швидкість інфузії необхідно відкоригувати; для оцінки активності бівалірудину можна використовувати активований час згортання (АЧЗ) - величина АЧЗ через 5 хв після болюсного введення бівалірудину в середньому становить 365 +- 100 сек, якщо величина АЧЗ через 5 хв після введення становить менше 225 сек, то необхідне повторно болюсно ввести другу дозу 0,3 мг/кг; для того, щоб знизити ймовірність появи низьких показників активованого часу згортання, приготований концентрат і розведений р-н препарату необхідно ретельно перемішувати перед введенням і болюсну дозу необхідно вводити у формі швидкого в/в введення; якщо величина активованого часу згортання більше 225 сек, то в цьому випадку, при правильному проведенні інфузії в дозі 1,75 мг/кг, проведення подальшого моніторингу не потрібно; артеріальний катетер може бути видалений через 2 год після припинення інфузії бівалірудину без подальшого контролю АЧЗ. препарат можна застосовувати в поєднанні з інгібіторами глікопротеїнових рецепторів IIb і IIIa тромбоцитів.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров і лімфатична система - кровотеча, тромбоцитопенія, анемія; імунна система - АР, анафілактична реакція, анафілактичний шок, включаючи шок з фатальним кінцем, підвищена чутливість, кропивниця; ЦНС - головний біль; серцево-судинна система - шлуночкова тахікардія, стенокардія, брадикардія; судинні порушення - тромбоз, гіпотензія, кровотеча, судинні порушення, судинні аномалії; дихальна система - задишка; ШКТ - нудота, блювання; шкіра і підшкірна тканини - висип; скелетно-м'язові порушення і порушення сполучної тканини - біль у спині; загальні порушення і реакції в місці введення - кровотеча в місці ін'єкції, біль в місці ін'єкції, біль у грудях.
Протипоказання до застосування ЛЗ: активна кровотеча або підвищений ризик кровотечі із-за розладів гемостазу і/або необоротних розладів процесу згортання крові; гіперчутливість до бівалірудину або будь-якого з компонентів препарату, або до п'явок; тяжка неконтрольована АГ і підгострий бактерійний ендокардит; тяжка ниркова недостатність (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) і пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій та інфузій по 250 мг у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати ліофілізат при t не вище 25 град.С, термін придатності - 4 роки; одержаний р-н - при t 2-8 град.С, термін придатності - 24 год.
Торгова назва:
II. Ангіокс, "Nycomed Austria GmbH" для "Nycomed", Австрія
3.2.5. Антикоагулянти непрямої дії
3.2.5.1. Похідні кумаринів
- Варфарин (Warfarinum)* (див. п. 8.1.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.5.2. Похідні індандіону
- Феніндіон (Phenindione)* (див. п. 8.1.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.6. Антиагреганти
- Ацетилсаліцилова кислота (Acetylsalicylic acid)*, ** (див.
п. 14.3.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Альтеплазе (Alteplase)* (див. п.8.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.7. Фібринолітичні засоби
- Стрептокіназа (Streptokinase)* (див. п. 8.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Тенентеплаза (Tenecteplase)* (див. п. 8.3. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Кислота амінокапронова (Aminocapronic acid)* (див. п. 7.5.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.2.8. Антитромбічні засоби
- Дипіридамол (Dipyridamole)* (див. п. 8.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Клопідогрель (Clopidogrel)* (див. п. 8.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Тиклодипін (Ticlopidine)* (див. п. 8.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.3. Діуретики
3.3.1. Високоактивні діуретини
- Фурасемід (Furosemid)* (див. п. 9.1. розділу "Кардіологія.
Лікарські засоби")
- Торасемід (Torasemid)* (див. п. 9.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.3.1. Тіазидні діуретики
- Гідрохлортиазид (Hydrochlorothiazid)* (див. п. 9.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.3.2. Нетіазидні діуретики
- Індапамід (Indapamide)* (див. п. 9.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.3.4. Калійзберігаючі діуретики
- Спіронолактон (Spironolactone)* (див. п. 9.5. розділу лКардіологія. Лікарські засоби")
3.4. Спазмолітики
3.4.1. Синтетичні спазмалітики та антихолінергічні засоби
- Дротаверин (Drotaverine)* (див. п. 2.2.3. розділу "Гастроентерологія. Лікарські засоби")
3.4.2. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби
- Ібупрофен (Ibuprofen)*, ** (див. п. 7.1.2. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")
- Кеторолак (Ketorolac)* (див. п. 7.1.1. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")
3.4.3. Аналгетики та антипіретики, аніліди
- Парацетамол (Paracetamol)*, ** (див. п. 7.1.1. розділу "Ревматологія. Лікарські засоби")
3.4.4. Мінеральні домішки, комбінації
- Магнію аспарагінат + калію аспаргінат (Potassium and magnesium aspartate)** (див. п. 13.4.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.5. Імуносупресанти
3.5.1. Неселективні, загальної дії
3.5.1.1. Алкілуючи сполуки
- Циклофосфамід (Cyclophosphamide)* (див. також п. 1.1. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Хлорамбуцил (Chlorambucil)* (див. також п. 1.1. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
3.5.1.2. Антиметаболіти
- Азатіоприн (Azathioprine)* (див. п. 1.13.3. розділу "Імуномодулятори та протиалергічні засоби")
- Метатрексат (Methotrexate)* (див. також п. 1.2. розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
3.5.2. Селективні
- Циклоспорин (Ciclosporin)* (див. п. 2.1.2. розділу "Дерматовенерологія. Лікарські засоби")
- Такролімус (Tacrolimus)* (див. п. 1.13.2. розділу лІмуномодулюючі та протиалергічні засоби")
- Даклізумаб (Daclizumab)*
Фармакотерапевтична група: L04AA08 - селективні імуносупресивні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: рекомбіновані гуманізовані антитіла IgG1 (анти-Тас), що діють як антагоністи рецепторів до інтерлейкину-2 (ІЛ-2).
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: даклізумаб з високою специфічністю зв'язується з альфа-субодиницею (Тас) високоафінного рецепторного комплексу ІЛ-2 (який експресується на активованих T-клітинах) і пригнічує зв'язування і біологічну активність ІЛ-2; призначення даклізумабу пригнічує опосередковану ІЛ-2 активацію лімфоцитів - вкрай важливу ланку патогенезу імунної реакції, що лежить в основі відторгнення трансплантату; у рекомендованих дозах даклізумаб насичує рецепторну субодиницю Тас на термін близько 90 днів, при цьому не виявляється ніяких а/т, які б змінювали ефективність, безпеку, сироваткові концентрації даклізумабу або які-небудь інші клінічно значущі параметри; виражених змін числа циркулюючих лімфоцитів або фенотипів клітин, за винятком цілком очікуваного транзиторного зменшення Тас-позитивних клітин, не виявляється; достовірно знижує частоту підтвердженого гістологічно гострого відторгнення ниркового алотрансплантату протягом 6 місяців після пересадки; збільшення частоти відторгнення після відміни препарату ("ребаунд-с-му") не відзначалося; виживаність хворих, що одержували даклізумаб, через 6 і 12 місяців після трансплантації істотно зростала у порівнянні з такою ж у групі, що одержувала плацебо; при лікуванні даклізумабом антилімфоцитарна терапія з приводу г. відторгнення трансплантату потрібна була меншому числу хворих, чим при введенні плацебо; у хворих, які перенесли алогенну пересадку нирки та застосовували даклізумаб у дозі 1 мг/кг через кожні 14 днів (усього 5 інфузій), при останньому (п'ятому по рахунку) введенні препарату відзначалося підвищення середніх максимальних концентрацій у сироватці (+- стандартне відхилення) (32 +- 22 мкг/мл) у порівнянні з такими ж після першого введення (21 +- 14 мкг/мл); мінімальні концентрації в сироватці (середнє стандартне відхилення) перед п'ятим введенням препарату склали 7,6 +- 4,0 мкг/мл; для повного насичення рецепторів до ІЛ-2 необхідні сироваткові концентрації препарату від 0,5 до 0,9 мкг/мл, а для пригнічення опосередкованої ІЛ-2 біологічної активності - від 5 до 10 мкг/мл; рекомендований режим дозування препарату (по 1 мг/кг через кожні 14 днів) дозволяє досягти сироваткових концентрацій, що забезпечують насичення альфа-рецепторів до ІЛ-2 протягом більше 90 днів після трансплантації, тобто найважливішого відрізка посттрансплантаційного періоду; період напіввиведення даклізумабу у хворих з нирковим алотрансплантатом коливається від 270 до 919 год (середній - 480 год), що еквівалентно періодові напіввиведення Ig людини, що обумовлено гуманізацією білка, тобто комбінацією, що визначає компліментарність регіонів мишачих анти-Тас а/т з рамковими і константними ділянками IgG1 людини; на системний кліренс даклізумабу впливає маса тіла, вік, стать, раса і наявність протеїнурії; установлений вплив маси тіла на системний кліренс препарату свідчить на користь його дозування за принципом "мг на кг маси тіла"; рекомендований режим дозування забезпечує експозицію препарату у межах 30% від стандартної експозиції в групах хворих із самими різними демографічними характеристиками; у хворих з нирковим трансплантатом корегувати дозу даклізумабу залежно від інших виявлених факторів (статі, протеінурії, раси і віку) не потрібно; у дітей, які одержували даклізумаб у дозі 1 мг/кг через кожні 14 днів (усього 5 інфузій), при першому введенні препарату відзначалася середня концентрація у сироватці (+- стандартне відхилення) 16 +- 12 мкг/мл та при п'ятому введенні - 21 +- 14 мкг/мл, мінімальні концентрації в сироватці (середнє +- стандартне відхилення) перед п'ятим введенням препарату склали 5,0 +- 2,7 мкг/мл; Тас-субодиниці рецепторів до ІЛ-2 насичувались відразу ж після першого введення препарату в дозі 1,0 мг/кг та залишались в стані насичення не менше 3 перших місяців після трансплантації; насичення Тас-субодиниць рецептора до ІЛ-2 було таким же, як і у дорослих хворих при тому ж режимі дозування.
Показання для застосування ЛЗ: профілактика г. відторгнення органа у хворих, що перенесли трансплантацію нирки (у складі імуносупресивної терапії разом з циклоспорином та кортикостероїдами).
Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих та дітей складає 1 мг/кг маси тіла; р-н в обсязі, що містить потрібну дозу, доводиться до 50 мл стерильним 0,9% р-ном натрію хлориду і вводиться в/в протягом 15 хв; перше введення повинно здійснюватися за 24 год до трансплантації; друга і кожна наступна доза препарату вводяться з інтервалами 14 днів, загалом - 5 доз; час введення наступних доз не повинне відхилятися від запланованого більш ніж на один день у той чи інший бік; досвід застосування у хворих літнього віку (старше 65 років) обмежений через невелику кількість пересадок, що їх було виконано пацієнтам цієї вікової групи; корекції дози у хворих з тяжкою нирковою недостатністю не потрібна.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - закрепи, нудота, діарея, блювання, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм, біль в епігастральній ділянці; ЦНС та периферична нервова системи - тремор, головний біль, запаморочення, безсоння; сечовивідні шляхи - олігоурія, дизурія, некроз канальців нирок; загальні - біль в грудній клітці, гарячка, слабкість, набряки; серцево-судинна система - підвищення або зниження АТ, тахікардія, кровотечі, тромбоз; органи дихання - задишка, набряк легень, кашель; шкіра - погане заживлення ран, акне; опорно-руховий апарат - біль в кістках та м'язах, біль в поперековому відділі хребта; система кровотворення та лімфатична система - лімфоцеле; органи відчуття - порушення зору; злоякісні новоутворення - через рік частота злоякісних новоутворень в групі плацебо була 2,7%, в групі даклізумабу - 1,5% (включення даклізумабу в схему терапії не збільшувало число післятрансплантаційних лімфом; гіперглікемія; інфекційна захворюваність; у дітей самими частими небажаними ефектами були АГ, післяопераційний біль, гарячка, діарея, блювання, свербіж.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до даклізумабу або до будь-якого компонента препарату.
Форми випуску ЛЗ: концентрат для р-ну для інфузій, 25 мг/5 мл по 5 мл у фл.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t 2-8 град.С; приготовлений розведений р-н стабільний протягом 24 год при t 2-8 град.С та 4 год при кімнатній t;
Термін придатності - 3 роки
Торгова назва:
II. Зенапакс, "F. Hoffmann-La Roche Ltd", Швейцарія
3.6. Протималярійні препарати
- Хлорохін (Chloroquine)*, ** (див. п. 5.1. розділу "Протимікробні та антигельмінтні засоби")
3.7. Біологічні агенти
3.7.1. Анти СД-20 - агенти
- Ритуксімаб (Rituximab)* (див. п. 1.13.4. розділу "Імуномодулюючі та протиалергічні засоби")
3.8. Кортикостероїди для системного застосування
- Преднізолон (Prednisolone)* (див. п. 4.1. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")
- Метилпреднізолон (Methylprednisolone)* (див. п. 4.1. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")
3.9. Антигіпертензивні лікарські засоби
3.9.1. Інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента
(див. п. 4. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Еналаприл (Enalapril)*
- Каптоприл (Captopril)*
- Квінаприл (Quinapril)*
- Лізиноприл (Lisinopril)*
- Моексіприл (Moexipril)
- Периндоприл (Perindopril)*
- Раміприл (Ramipril)*
- Спіраприл (Spirapril)*
3.9.2. Блокатори рецепторів ангіотензину II, комбіновані препарати
(див. п. 5. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Епросартан (Eprosartan)*
- Кандесартан (Candesartan)*
- Лозартан (Losartan)
- Олмесартан (Olmesartan)
3.9.3. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)
3.9.3.1. Дигідропіридинові похідні
(див. п. 3.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Лацідипін (Lacidipin)*
- Лерканідипін (Lercanidipine)
- Нефідипін (Nifedipine)*
- Фелодипін (Felodipin)*
3.9.3.2. Бензодіазепіни, комбіновані
(див. п. 3.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Дилтіазем (Diltiazem)*
3.9.4. Бета-адреноблокатори
3.9.4.1. селективні бета-адреноблокатори
(див. п.1.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Атенолол (Atenolol)*
- Бетаксолол (Betaxolol)*
- Метопрололу тартрат (Metoprolol tartrate)*
- Метопрололу сукцинат (Metoprolol succinati)*
3.9.4.2. Неселективні бета-адреноблокатори
(див. п. 1.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Пропранолол (Propranolol)*
3.9.4.3. Комбіновані альфа- і бета-адреноблокатори
(див. п. 1.3. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Карведілол (Carvedilol)*
- Лабеталол (Labetalol)*
3.9.5. Антигіпертензивні лікарські засоби центральної дії
3.9.5.1. Агоністи центральних альфа-адреноблокаторів
(див. п. 6.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Гуанфацин (Guanfacin)
- Клонідин (Clonidinum)*
- Метилдопа (Methyldopa)*
3.9.5.2. Селективні альфа-адреноблокатори
(див. п. 8. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Празозин (Prazosin)*
- Доксазозин (Doxazosin)*
3.10. Гіполіпідемічні лікарські засоби
3.10.1. Інгібітори редуктази 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензиму А, або статини (див. п. 15.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
- Аторвастатин (Atorvastatin)*
- Ловастатин (Lovastatin)*
- Правастатин (Pravastatin)
- Розувастатин (Rosuvastatin)*
3.10.2. Похідні никотинової кислоти
- Нікотинова кислота (Nicotinic acid)*, ** (див. п. 15.3. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.10.3. Похідні фіброєвої кислоти
- Гемфіброзил (Gemfibrozil) (див. п. 15.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11. Лікарські засоби, що нормалізують процеси у стінці судин
3.11.1. Антиоксиданти
- Токоферол (Tocopherol)* (див. розділ "Неврологія. Лікарські засоби")
- Нікотинова кислота (Nicotinic acid)*, ** (див. п. 15.3. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.2. Альфа-адреноблокатори
3.11.2.1. Похідні никотинової кислоти
- Ніцерголін (Nicergoline)* (див. п. 15.3. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.2.2. Похідні біфлаваноїдів
- Кверцетин (Quercetin)*, ** (див. п. 12.3.2. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.2.3. Похідні метилксантинів
- Пентоксифілін (Pentoxifylline)* (див. п. 18.1.4. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.2.4. Похідні барвінку малого
- Вінпоцетин (Vinpocetin)** (див. п. 17.4.1. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.2.5. Похідні індолу
- Ксантинолу нікотинат (Xantinol nicotinate)* (див. п. 18.1.6. розділу "Кардіологія. Лікарські засоби")
3.11.3. Ангіопротектори
- Кальцію добезилат (Calcium dobesilate)
Фармакотерапевтична група: C05CX10 - ангіопротектори. Капіляростабілізуючі засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: має ангіопротекторну (капіляро- і венопротекторну) дію, знижує проникність і збільшує еластичність судинної стінки, покращує мікроциркуляцію, зменшує набряк тканин.
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: повільно абсорбується із ШКТ; максимальна концентрація в крові після прийому внутрішньо досягається через 5-6 год; зв'язування з білками плазми становить 20-25%; практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, виводиться із сечею головним чином в незмінному стані протягом 24 год.
Показання для застосування ЛЗ: судинні ураження з підвищеною крихкістю і проникністю капілярів, у тому числі діабетична ретинопатія та інші ангіопатії, мікроангіопатії, пов'язані з різними серцево-судинними та обмінними захворюваннями; венозна недостатність різного ступеня вираженості і її наслідки (передварикозний стан) з явищами набряку тканин, болем, парестезіями, застійним дерматозом; поверхневі флебіти, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, трофічні виразки.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають по 500 мг 1-2 р/добу під час їжі протягом 2-3 тижнів, потім дозу знижують до 500 мг 1 р/добу; при лікуванні діабетичної ретинопатії і мікроангіопатії в перші три місяці призначають по 500 мг 3 р/добу; тривалість лікування - від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від клінічної картини та терапевтичного ефекту.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тимчасові шкірно-алергічні реакції, лихоманка, головний біль.
Протипоказання до застосування ЛЗ: кровотечі, спричинені прийомом антикоагулянтів; підвищена чутливість до компонентів препарату; I триместр вагітності.
Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,25 г; табл. по 0,25 г.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t від 15 до 25 град.С; термін зберігання - 5 років.
Торгова назва:
I. Кальцію добезилат, ВАТ "Луганський ХФЗ"
II. Докси-Хем, "Hemofarm" AD, Сербія
- Етамзилат (Etamsylate)* (див. п. 7.4. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.12. Лікарські засоби для гіперфосфатемії
- Севеламер (Sevelamer)
Фармакотерапевтична група: V03AE02 - лікарські засоби для лікування гіперкаліємії та гіперфосфатемії.
Основна фармакотерапевтична дія: неабсорбуючий фосфат-зв'язуючий полімер (поліаліламіну гідрохлорид), який не містить металів чи кальцію
Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: містить поліаміни, відокремлені молекулами вуглецю від основи полімеру; ціаміни частково протонуються у тонкому кишечнику і вступають у взаємодію з молекулами фосфатів за допомогою іонних та водневих зв'язків; завдяки зв'язуванню фосфату в ШКТ севеламер знижує концентрацію фосфату в плазмі крові; знижує частоту епізодів гіперкальціємії порівняно з кальцієвими фосфат-зв'язуючими препаратами, можливо тому, що він не містить кальцію; вплив препарату на рівні кальцію і фосфатів зберігається щонайменше протягом 1 року; севеламер зв'язує жовчні кислоти in vitro та in vivo; зв'язування жовчних кислот іонообмінними смолами є добре розробленим методом, який використовується для зниження холестерину крові; при клінічних випробуваннях севеламер забезпечував зниження загального та LDL холестерину на 15-31%; цей ефект спостерігався після 2 тижнів лікування і зберігався при довгостроковій терапії; рівні тригліцерідів, HDL холестерину і альбуміну залишалися незмінними; клінічні дослідження на гемодіалізних пацієнтах показали, що монотерапія севеламером клінічно значуще не впливає на рівень інтактного паратгормону в сироватці крові; при лікуванні пацієнтів з вторинним гіперпаратиреозом препарат необхідно застосовувати в комбінації з іншими ЛЗ, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигідрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для зниження рівня інтактного паратгормону; не абсорбується із ШКТ, як було доведено фармакокінетичними дослідженнями одноразової дози на здорових волонтерах; фармакокінетичні дослідження не були проведені на пацієнтах з хр. нирковою недостатністю; у доклінічних дослідженнях на щурах і собаках препарат у дозі, що перевищує в 10 разів людську дозу, знижував абсорбцію жиророзчинних вітамінів D, E і K та фолієвої кислоти. У дослідженнях на щурах з призначенням севеламеру в дозі, що перевищує людську в 15-30 разів спостерігалося підвищення рівня міді в сироватці; між тим, цього не було встановлено дослідами на собаках і під час клінічних досліджень; даних формальних досліджень щодо канцерогенності препарату донині немає; між тим, доведено, що севеламер не має генотоксичного потенціалу; у дослідженнях впливу на репродуктивність не було підтверджень, що севеламер призводить до ембріолетальності, завдання шкоди плоду або тератогеності в тестованих дозах (до 1 г/кг/добу на кролях та до 4,5 г/кг/добу на пацюках); у деяких випадках спостерігався дефіцит скелетної осифікації плодів самок щурів, яким призначався севеламер в дозі, котра перевищувала в 8-20 разів максимальну людську дозу 200 мг/кг; цей ефект може бути вторинним наслідком зниження рівнів вітаміну D та/або вітаміну K при цих високих дозах.
Показання для застосування ЛЗ: лікування гіперфосфатемії у дорослих пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: повинен застосовуватися в комбінації з іншими ЛЗ, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигідрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для запобігання розвитку ниркової остеодистрофії; для дорослих пацієнтів та пацієнтів похилого віку, які не приймають фосфат-зв'язуючі препарати, доза визначається індивідуально, беручи до уваги концентрацію фосфату в сироватці крові, - при концентрації фосфату в сироватці крові у пацієнтів, які не приймають фосфат-зв'язуючих препаратів 1,94-2,42 ммоль/л (6-7,5 мг/дл) початкова доза севеламера в табл. по 800 мг 3 р/добу; при концентрації фосфату в сироватці крові у пацієнтів, які не приймають фосфат-зв'язуючих препаратів - > 2,42 ммоль/л (>7,5 мг/дл) початкова доза севеламера в табл. по 800 мг по 2 табл. 3 р/добу; якщо севламер призначається як альтернативний фосфат-зв'язуючий препарат, його слід приймати в еквівалентних дозах порівняно з тим фосфат-зв'язуючим препаратом, який пацієнт приймав раніше; рівень фосфату в сироватці крові необхідно ретельно контролювати і коригувати дози препарату з метою зниження рівня фосфату до 1,94 ммоль/л (6 мг/дл) або нижче; рівень фосфату в сироватці крові спочатку слід визначати кожні 2-3 тижні (доки не буде досягнуто стабільного рівня) і регулярно надалі; дози можуть бути в діапазоні 1-5 табл. по 800 мг на один прийом їжі; під час клінічних досліджень середня добова доза севеламеру становила 7 г; пацієнтам слід приймати севеламер разом з їжею і дотримуватися призначеної дієти.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм; ЦНС - головний біль; судинні розлади - гіпотензія, гіпертензія; шкіра i її придатки - свербіж, кропив'янка; інфекції та інвазії - фарингіт; більшість цих побічних ефектів зазвичай спостерігається у пацієнтів у 5-й стадії хр. ниркової недостатності і тому не обов'язково пов'язана з севеламером; у дуже поодиноких випадках - кишкова обструкція і кишкова непрохідність/часткова кишкова непрохідність.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпофосфатемія, кишкова непрохідність, гіперчутливість до севеламеру або до одного з ексципієнтів препарату
Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 800 мг.
Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t не вище 25 град.С; термін придатності 2 роки.
Торгова назва:
II. Ренагель 800 мг, "Genzyme Ltd"; "Genzyme Ireland Ltd" для "Genzyme Europe B.V.", Велика Британія/Ірландія/Нідерланди
3.13. Препарати вітаміну D та його аналоги
- Кальцитріол (Calcitriol)* (див. п. 7.1.5. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")
- Альфакальцидол (Alfacalcidole)* (див. п. 7.1.5. розділу "Ендокринологія. Лікарські засоби")
3.14. Антианемічні засоби
3.14.1. Еритропоетини
- Епоетин альфа (Epoetin alfa) (див. п. 6 розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
- Епоетин бета (Epoetin beta) (див. п. 6 розділу "Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень")
3.14.2. Вітаміни
- Фолієва кислота (Folic acid)*, *** (див. п. 1.2.2. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Аскорбінова кислота (Ascorbic acid)* (див. п. 1.27. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")
- Рибофлавін (Riboflavin)* (див. п. 1.27. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")
- Тіамін (Thiamine)* (див. п. 1.27. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")
- Піридоксину (Pyridoxine)* (див. п. 1.27. розділу "Неврологія. Лікарські засоби")
- Ціанкобаламін (Cyanocobalamin)* (див. п. 1.2.1. розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
3.14.3. Препарати заліза
(див. п. 1.1.1.розділу "Гематологія. Лікарські засоби")
- Заліза глюконат (Ferrous gluconate)*
- Заліза хлорид (Ferrous chloride)*
- Заліза сульфат (Ferrous sulfate)*
- Заліза фумарат (Ferrous fumarate)*.