Пальник блочний для рідкого палива ГМ-Б-1.2
Розробник - 63-й котельно-зварювальний завод МО України (м. Івано-Франківськ)
Виготовлювач - 63-й котельно-зварювальний завод МО України
(м. Івано-Франківськ)
76002, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11, тел. (0342) 75-23-36
Технічна характеристика пальника
Технічні характеристики пальникових пристроїв (ПП), СНТ
Діапазон робочих потужностей пальників СНТ (СНТ-21.СНТ-88), Мвт 0,05..40.
Кількість типорозмірів ПП, шт. 80.
Коефіцієнт робочого регулювання (kp) ' 10.
Діапазон зміни коефіцієнту надлишку повітря в ПП (A) 1,01..20.
Діапазон робочого тиску газу в пальнику (DPг), Па 10..30000.
Рівень мис/сії шкідливих викидів.
Окис вуглецю (CO), мг/м-3 ' 50.
окисів азоту (N2O), мг/м-3 ' 160.
Порівняльний аналіз ПП СНТ в блочному виконанні з обладнанням закордонного виробництва показує, що пальник СНТ по багатьох параметрах перевищує існуючі аналоги при порівняльній вартості менше аналогів в 1,3 - 2 рази.
Пальники СНТ забезпечують роботу котлів при повному навантаженні при низькому (до 500 мм. в. ст.) та середньому (до 2500 мм. в. ст.) тиску природного газу.
Знижуються витрати газу на котлах на 5 - 15 %.
Знижується витрата електроенергії на 20 - 50 %.
Пальники відповідають екологічним стандартам.
Пальники розпалюються при тиску природного газу від 5 мм. в. ст.
Пальники працюють зі всіма видами існуючих систем автоматики котлів.
Розширений діапазон регулювання потужності 10 - 130 %.
Обладнання сертифіковане в Україні.
Окупність встановлення пальників до 1 року.
Пальники випускаються: Науково-виробничим об'єднанням "Струменево-нішева технологія":
04080, Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, 53
+380 44 4625262, +380 44 5037061, +380 44 5037534
snt@online.ua, nposnt@i.ua, info@nposnt.com, info@nposnt.com.
6. ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ УТИЛІЗАЦІЇ ТЕПЛА ВІДХІДНИХ ГАЗІВ КОТЛОАГРЕГАТІВ
Застосування технології утилізації тепла відхідних газів котлоагрегатів є одним із найважливіших шляхів підвищення ефективності використання палива в комунальному господарстві. Однак, дотепер стан застосування теплоутилізаційних технологій в комунальній енергетиці України є вкрай незадовільним, що пов'язано насамперед з бездефіцитністю та невеликою ціною палива в недалекому минулому, а також відсутністю освоєного серійного виробництва ефективного теплоутилізаційного устаткування.
Втрати тепла з відхідними газами є основною втратою тепла в котельних установках. Величина цих втрат у сучасних вітчизняних газоспоживаючих котлах у номінальному режимі досягає 17 - 18 % (із них 7 - 8 % становить явне тепло, що виноситься в димову трубу з продуктами згоряння, а решта, приблизно 10 %, приховане тепло пароутворення водяної пари, що міститься у відхідних газах). Цей рівень втрат відповідає температурі відхідних газів не нижче 140 - 160° C. Такий діапазон температур протягом багатьох десятків років було прийнято вважати оптимальним.
Тенденція зростання вартості палива в останні роки зумовлює необхідність подальшого зниження температури відхідних газів котлоагрегатів шляхом застосування теплоутилізаційних технологій та корисного використання утилізованого тепла.
Застосування теплоутилізаційних технологій дозволить одержати значний економічний, екологічний та соціальний ефект.
Економічний ефект визначається такими основними чинниками:
• підвищенням ефективності використання тепла палива в котельних установках на 3 - 10 %;
• організацією виробництва теплоутилізаційного устаткування на вітчизняних підприємствах машинобудівного комплексу.
Екологічна ефективність від реалізації заходів з енергозбереження шляхом утилізації тепла відхідних газів котлоагрегатів обумовлена такими факторами:
• зменшенням викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище (N2O, SO2 та інших);
• зменшенням обсягу викидів газів з парниковим ефектом (CO2, H2O);
• зменшенням теплового забруднення довкілля.
Соціальне значення при застосуванні теплоутилізаційних технологій полягає в:
• підвищенні рівня комфортності теплопостачання;
• збільшенні завантаження вітчизняних підприємств машинобудування, а також проектних і науково-дослідних установ;
• створенні додаткових робочих місць на вітчизняних підприємствах машинобудівного комплексу.
6.1. Оцінка технологічно доступного потенціалу енергозбереження при застосуванні теплоутилізаційних технологій
Технологічно доступний потенціал енергозбереження визначається максимальною економією палива, яка може бути одержана при застосуванні технічних і технологічних новацій, що сприятимуть зменшенню споживання енергії. Нижче наводиться оцінка такого потенціалу стосовно до можливості оснащення котелень теплоутилізаційними установками, в яких за рахунок тепла відхідних газів котлоагрегатів здійснюється попереднє підігрівання зворотної води теплових мереж або дуттьового повітря перед їхнім надходженням до котлоагрегатів. При цьому бралося до уваги, що вказані теплоутилізаційні установки, як правило, застосовуються тільки за газоспоживаючими котлами, де виробляється близько 95 % від загального обсягу вироблення теплової енергії обласними котельнями. Крім того, при проведенні розрахунків з оцінювання потенціалу енергозбереження в котельнях системи теплопостачання м. Києва були прийняті такі передумови:
• розрахунки проводились для всіх котлоагрегатів середньої теплопродуктивності (4 МВт і більше), які передбачається оснащувати теплоутилізаторами (частка теплової енергії, що виробляється цими котлоагрегатами, становить до 30 % від її загального обсягу вироблення в ТЕЦ, станціях теплопостачання та котельнях системи теплопостачання м. Києва). Щодо неефективних з точки зору теплоутилізаціії застарілих котлів теплопродуктивністю менше 4 МВт, то вони підлягають заміні на більш економічні котли;
• розрахунки враховують тривалість роботи котельні тільки в опалювальний період;
• номінальний ККД котлів з утилізаторами досягатиме 95 %;
• середньорічне теплове навантаження котлоагрегатів становить 60 %.
Оцінка технологічно доступного потенціалу енергозбереження для вказаних умов наведена в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1. Технологічно доступний потенціал енергозбереження при застосуванні теплоутилізаційних технологій в котельнях ПАТ "КИЇВЕНЕРГО".
При визначенні вказаного потенціалу не передбачалося застосування теплоутилізаційної установки за котлами з потужністю вище 100 МВт, оскільки при баштовому компонуванні котла це технічно складно та економічно невиправдано.
Як видно з таблиці, при встановленні теплоутилізаторів за всіма газоспоживаючими котлами потужністю вище 4 МВт, які знаходяться в експлуатації (230 котлів 16 типів), може бути досягнуто скорочення витрати палива в обсязі 58827 тис. т у. п., що становить близько 3 - 3,5 % від загального споживання природного газу в системі теплопостачання м. Києва.
6.2. Обладнання для реалізації технології
Здійснення заходів з енергозбереження шляхом утилізації тепла вихідних газів котлоагрегатів потребує наявності ефективного теплоутилізаційного устаткування. Інститутом технічної теплофізики НАН України розроблено ряд нових конструкцій теплоутилізаційного обладнання для реалізації теплоутилізаційних технологій в комунальній енергетиці.
Аналіз практики застосування утилізаторів тепла відхідних газів котелень установок в Україні та за її межами вказує на доцільність переважного застосування поверхневих апаратів, що пов'язано, з одного боку, з цілим рядом їхніх переваг, а з другого, з удосконаленням техніки виробництва розвинутих компактних поверхонь нагрівання.
Розроблене Інститутом технічної теплофізики НАН України теплоутилізаційне устаткування поверхневого типу призначено для нагрівання води систем теплопостачання та нагрівання дуттьового повітря шляхом охолодження відхідних газів котла, в тому числі і глибокого охолодження нижче температури точки роси.
Висока експлуатаційна надійність котельного устаткування, зокрема газовідвідного тракту, та каналізаційної системи при застосуванні теплоутилізаційних технологій з глибоким охолодженням димових газів досягається завдяки застосуванню ефективних нейтралізаторів утворюваного конденсату та методів захисту газовідвідного тракту, таких як підігрівання димових газів в газопідігрівачах - спеціальному теплообмінному устаткуванні для запобігання конденсатоутворення в газоходах та димовій трубі, й таке інше.
Водогрійне теплоутилізаційне устаткування
Водогрійні теплоутилізатори слугують для нагрівання води системи гарячого водопостачання або попереднього підігрівання зворотної мережевої води перед надходженням її до котла. Висока теплова ефективність та компактність цих апаратів забезпечується компоновкою їхніх теплообмінних поверхонь із оребрених біметалевих труб (сталева основа та алюмінієве оребрення). Теплоутилізатори встановлюються в газовому тракті котельної установки після котлоагрегату. Компактність теплоутилізаторів дозволяє застосовувати їх в існуючих котельнях, тобто в умовах обмеженого простору і наявності великої кількості комунікацій.
Основні характеристики розроблених водогрійних теплоутилізаторів:
• питома металоємність теплообмінної частини - 3 - 4 т/МВт;
• збільшення коефіцієнта використання тепла палива котла (збільшення ККД котла) - 3 - 10 %;
• термін окупності витрат на впровадження - до 2 років.
Конструкція теплоутилізатора розроблена з можливістю експлуатації в конденсаційному режимі, тобто при глибокому охолодженні газів (нижче температури точки роси водяної пари, що міститься в газах), та використанні тепла конденсації водяної пари.
Приклади установок водогрійних теплоутилізаторів наведені на рис. 6.1 і 6.2.
Конденсаційний режим роботи теплоутилізатора реалізується при понижених навантаженнях котла та низьких температурах зворотної води (' 50° C), а також при нагріванні холодної води системи гарячого водопостачання.
Теплова ефективність водогрійного теплоутилізаційного устаткування при роботі в конденсаційному режимі визначається, в основному, такими режимними характеристиками котла: температурою води, що нагрівається, навантаженням котла та коефіцієнтом надлишку повітря в димових газах.
Екологічна ефективність теплоутилізації при глибокому охолодженні димових газів полягає в зменшенні шкідливих викидів в атмосферу CO2 та N2O як за рахунок зменшення кількості спалюваного газу, так і завдяки частковому розчиненню в утворюваному конденсаті вказаних шкідливих речовин.
Конденсаційні повітропідігрівачі
У випадку високих температур теплоносія у зворотному трубопроводі котельні ефективність застосування водогрійного теплоутилізаційного устаткування знижується. Тому однією з проблем використання тепла, що виробляється в утилізаційних установках, є проблема розширення кола його споживачів. Останнє здійснюється залученням до числа традиційних сезонних споживачів цього тепла (системи теплопостачання) систем зі сталим у часі рівнем споживання енергії. Зокрема, в газоспоживаючих котельнях доцільним є застосування повітропідігрівачів - утилізаційного обладнання з глибоким охолодженням димових газів і підігріванням холодного повітря перед надходженням його до пальникових пристроїв котла.
Розроблені Інститутом технічної теплофізики НАН України повітропідігрівачі характеризуються високою тепловою ефективністю та компактністю завдяки ступеневому охолодженню димових газів з досягненням їхнього глибокого охолодження, застосуванню теплообмінників із гофрованих пластин та агрегуванню в одному корпусі елементів повітропідігрівача, газопідігрівача, повітроводів, газоходів та розподільної камери з регулювальною заслінкою.
Застосування вмонтованого підігрівача газів після їхнього глибокого охолодження з випаданням конденсату сприяє зниженню відносної вологості відхідних газів, що забезпечує відсутність конденсатоутворення в димовій трубі.
Система теплового захисту газовідвідного тракту при застосуванні газопідігрівача передбачає двоступеневе охолодження газів дуттьовим повітрям за протитоковою схемою, тобто спочатку холодне дуттьове повітря надходить в другий ступінь охолодження, а потім в перший і далі в котлоагрегат. Підігрівання глибоко охолоджених газів в газопідігрівачі здійснюється за рахунок тепла частини гарячих газів, що відбираються перед першим ступенем охолодження і після проходження газопідігрівача підмішуються до основного газового потоку перед другим ступенем охолодження.
Завдяки конденсаційному режиму роботи повітропідігрівачів протягом усього періоду експлуатації через низькі вхідні температури повітря (в середньому 5 - 10° C) та значну площу теплообмінної поверхні (200 м-2 на 1 м-3 об'єму) досягається висока теплова ефективність цього апарату і ККД котла підвищується на 3 - 10 %. Питома металоємність теплообмінної частини повітропідігрівача становить 6 - 8 т/МВт.
Окрім економічного ефекту за рахунок економії палива при застосуванні конденсаційних повітропідігрівачів досягається екологічний ефект завдяки відповідному зменшенню витрати палива та абсорбції конденсатом двоокисів вуглецю та азоту.
Конденсаційні повітропідігрівачі, розроблені Інститутом технічної теплофізики НАН України, можуть бути рекомендовані для встановлення за котлами типу КЕ для їхньої апробації.
Для апробації можуть бути також рекомендовані розроблені Інститутом теплоутилізатори для підігрівання і зволоження дуттьового повітря.
6.3. Основні техніко-економічні показники реалізації технологій утилізації тепла відхідних газів котлоагрегатів
У цьому підрозділі наводяться дані щодо економічної ефективності впровадження теплоутилізаційних технологій в системі теплопостачання м. Києва. А саме дається оцінка:
- рівня капіталовкладень в реалізацію вказаних технологій;
- економії палива;
- вартості заощадженого палива;
- терміна окупності витрат.
Вказана оцінка рівня капіталовкладень виконувалась виходячи з того, що ці капіталовкладення включають:
- вартість власне теплоутилізатора;
- вартість елементів теплоутилізаційної установки;
- вартість монтажних робіт;
- вартість контрольно-вимірювальних приладів.
Оцінка економічної ефективності впровадження теплоутилізаційних технологій в котельнях системи теплопостачання м. Києва проводилась за умови широкого впровадження цих технологій (на всіх 230 котлах потужністю більше 4 МВт, які знаходяться в експлуатації).
Укрупнена оцінка економічної ефективності впровадження теплоутилізаційних технологій в котельнях системи теплопостачання м. Києва наводиться в табл. 6.2, табл. 6.3, табл. 6.4, для різних варіантів ціни газу.
Як видно з табл. 6.2, рівень необхідних капіталовкладень в реалізацію технологій утилізації тепла відхідних газів на всіх експлуатуємих зараз газоспоживаючих котлах потужністю більше 4 МВт (тут враховувалися і котли ДКВР, які бажано замінити на сучасні, окрім котла ПТВМ-100, та більшої потужності) становить 252,028 млн. грн. за цінами на 01.12.2010. При цьому річна економія палива від впровадження вказаних технологій досягатиме 58827 тис. т у. п., що відповідає приблизно 3 - 3,5 % від загального споживання природного газу у системі теплопостачання м. Києва. Вартість заощадженого палива згідно з вищезазначеною ціною становитиме близько 74,514 млн. грн. на рік. За умови незмінності існуючого навантаження котелень терміни окупності витрат становитимуть орієнтовно 3,5 року при ціні природного газу 1520 грн. за 1000 м/куб. станом на 01.12.2010.
У табл. 6.3 взято ціну газу 2200 грн. за 1000 м/куб,. за умови незмінності існуючого навантаження котелень терміни окупності витрат становитимуть орієнтовно 2,5 року.
У табл. 6.4 взято ціну газу 3000 грн. за 1000 м/куб., за умови незмінності існуючого навантаження котелень терміни окупності витрат становитимуть біля 2-х років.
Таблиця 6.2. Показники економічної ефективності широкого впровадження теплоутилізаційних технологій за типами котлів
(Варіант 1 - вартість газу 1000 куб/м = 1520 грн.)
Таблиця 6.3. Показники економічної ефективності широкого впровадження теплоутилізаційних технологій за типами котлів
(Варіант 2 - вартість газу 1000 куб./м = 2200 грн.)-
Таблиця 6.4. Показники економічної ефективності широкого впровадження теплоутилізаційних технологій за типами котлів
(Варіант 3 - вартість газу 1000 куб./м = 3000 грн.)
7. ТЕХНОЛОГІЇ КОМБІНОВАНОГО ВИРОБНИЦТВА ТЕПЛОВОЇ ТА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ПРИ РЕКОНСТРУКЦІЇ СИСТЕМИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ м. КИЄВА
7.1. Обґрунтування використання когенераційних технологій при реконструкції систем теплопостачання м. Києва
Централізоване і децентралізоване вироблення енергії (когенерація) - найбільш сучасний і ефективний спосіб виробництва електричної й теплової енергії, широко застосовується й інтенсивно поширюється в розвинених країнах світу. За планами Європейського енергетичного союзу в 2007 році рівень децентралізованого комбінованого виробітку енергії (КВЕ) у Європі на базі газопоршневих двигунів (ГПД) у сумарній частці виробництва всієї енергії складе 18 %, а в лідируючих країнах 30 - 50 %. Причиною пріоритетного розвитку цього напрямку теплоенергетики є більш високий рівень коефіцієнта використання тепла палива (КВТП) - 85 - 92 %, що досягається за рахунок високої ефективності використання скидного тепла після енергетичних установок, а також електричного к.к.д. (35 - 42 %) у порівнянні із традиційними паротурбінними технологіями ТЭЦ (з КИТТ - 75 - 85 % і електричним к. к. д. 30 - 32 %). Крім того, згідно з даними Світового союзу децентралізованої електроенергії (WADE) близько 30 % електроенергії витрачається на енергопостачання житлово-комунального господарства.
Необхідність поліпшення екологічних показників обладнання для виробництва електрики й тепла, а також ріст тарифів на теплову й електричну енергію приводять до використання технології когенерації, тобто спільного виробництва електричної й теплової енергії. Це дозволяє підвищити ефективність роботи генераторних установок з 36 - 42 до 80 - 94 % при зниженні собівартості одержуваної електроенергії.
Нині в системі теплопостачання м. Києва є в наявності 1 когенераційна установка з 2 газопоршневими агрегатами електричною потужністю по 1 МВтв у ТЦ "Материк" на вул. Борщагівській в Солом'янському районі. Кілька когенераційних установок (готель "Салют", Національний банк України) запроектовано, але темпи будівництва в останні 2 роки значно скоротолися і значна частина об'єктів знаходиться в стані очікування. Найбільша з запроектованих когенераційних установок електричною потужністю до 15 МВт передбачається в офісно-готельному комплексі, що планується до будівництва на місці колишньої тютюнової фабрики на початку проспекту Перемоги. Техніко-економічна доцільність такої потужної установки викликана дефіцитом електричних та теплових потужностей в цьому районі.
Планується встановлення газотурбінної установки на СТ-2. Запланована потужність 2 установки електричною потужністю по 60 МВт. Ці установки встановлюються з автономним теплоутилізуючим устаткуванням, щоб не під'єднувати існуючі водогрійні котли в якості котлів-утилізаторів до ГТУ.
7.2. Основні техніко-економічні показники реалізації варіантів модернізації при реконструкції систем теплопостачання м. Києва на базі когенераційних технологій
Роботи по встановленню газотурбінних установок на СТ-2 планується розпочати в 2012 році виконанням проектних робіт і будівельно-монтажних робіт у 2013 - 2015 роках.
Загальна вартість робіт складе близько 100 млн. гривень.
Термін окупності буде залежати від тарифної політики і складе орієнтовно 8 - 10 років при завантаженні установок на рівні не менше 60 - 70 %.
Було б доцільно встановити когенераційні установки на районних котельнях 20 Гкал потужністю від 300 кВт до 1 Мвт для покриття потреб котелень в електроенергії.
8. ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРИСТАННЯ НИЗЬКОПОТЕНЦІЙНИХ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ (ТЕПЛОВІ НАСОСИ)
8.1. Теплові насоси
В Україні розроблені технології, які дозволяють за допомогою теплових насосів утилізувати низькопотенційне тепло стічних вод для потреб опалення та гарячого водопостачання. Такі технології дають змогу заощадити значну кількість палива і сприяють вирішенню питання постійного забезпечення споживачів гарячою водою й опаленням.
Наявний потенціал низькотемпературного тепла неочищених каналізаційних стоків м. Києва може замістити близько 150 млн. м-3 природного газу.
Інвестиційні витрати складуть 2000 млн. гривень.
Строк окупності складе 6 - 8 років.
У п. 8.2 наведено дослідження працюючого теплового насоса, що використовував низькопотенційне тепло ґрунту під гуртожитком та тепло каналізаційних стоків, отримуване безпосередньо в будинку.
Проведені випробування показали ефективність застосування теплового насоса в житловому будинку для гарячого водопостачання, використовуючи низькопотенційне тепло каналізаційних стоків, ґрунту. Практично можливо повністю забезпечити гаряче водопостачання будинку від теплового насоса. Використовуючи досвід та розробки В. Ф. Гершковича, роботу теплового насоса доцільно поєднати з отриманням тепла від атмосферного повітря - встановлення на даху будівлі сонячного колектора.
8.2. Діючий тепловий насос у гуртожитку аспірантів КИЇВЗНІЕП
Впровадження теплового насоса та дослідження його роботи виконано к. т. н. В. Ф. Гершковичем.
Дослідження роботи теплового насоса, що використовує тепло ґрунту й каналізаційних стоків, у системі гарячого водопостачання.
Темі використання теплових насосів для теплопостачання будинків присвячується все більша кількість статей у технічних виданнях, але вони присвячені, головним чином, пропаганді цього напрямку. Наукові дослідження в цій області в нас не проводяться, а закордонні фірми, що докладають чимало зусиль для того, щоб переконати вітчизняних клієнтів у привабливості теплових насосів, не обтяжують себе поширенням наукової інформації про фізичні характеристики тих або інших деталей теплонасосних систем теплопостачання. Повна відсутність вітчизняного досвіду в сфері застосування теплових насосів не залишила нам жодних надій на те, що такого роду інформація стане доступною широкому колу фахівців, що виявляють інтерес до цієї теми.
Коли в 2006 році була виготовлена по розробленій у Центрі енергозбереження КИЇВЗНІЕП конструктивній схемі дослідна установка з тепловим насосом, що використовує тепло каналізаційних стоків житлового будинку й тепло ґрунту, з'явилася можливість одержати дослідним шляхом деякі фізичні характеристики цієї установки. Протягом півроку збиралися дані вимірів різних параметрів, і тепер можна реально побачити багато чого з того, про що колись можна було стверджувати тільки приблизно.
Ці дослідження не претендують на повноту, тому що теплова потужність установленого теплового насоса була недостатньої для того, щоб він міг повністю забезпечувати всі потреби будинку в гарячій воді в зимовий період, коли температура водопровідної води була близька до нуля градусів. Узимку разом з тепловим насосом працював паралельно включений теплообмінник, у якому вода підігрівалася теплоносієм з теплової мережі, і тепловий насос автоматично включався лише в години підвищеного водорозбору. Проте, отримані в результаті досліджень дані, особливо, що стосуються роботи сточно-гликолевого теплообмінника, можуть бути цікаві фахівцям, оскільки самі теплообмінники такого роду в літературі не описані, і вже зовсім було невідоме, на що вони здатні.
1. Дослідний стенд
У роботі описано призначення й особливості установки гарячого водопостачання гуртожитку аспірантів КИЇВЗНІЕП, де було проведене дослідження роботи теплового насоса, що працює на низкопотенційній енергії ґрунту й каналізаційних стоків. На мал. 1 представлена схема фрагмента теплового пункту цього будинку, який використовувався як дослідний стенд для дослідження теплового насоса.
Два стічно-гликолевих теплообмінники 1, виконані з нержавіючих коаксиально встановлених труб діаметром 100 і 125 мм, працюють у загальному циркуляційному контурі з 60-ма ґрунтовими теплообмінниками 2, виконаними з поліетиленових U-образної форми труб діаметром 14 мм, занурених у ґрунт триметровими петлями. Водяний розчин етиленгликоля циркулює за допомогою насоса 6 між джерелами низькопотенційного тепла 1 і 2 та випарником теплового насоса 5.
При роботі компресора теплового насоса в його конденсаторі підігрівається вода, що циркулює за допомогою насоса 7, що подає підігріту воду в баки-накопичувачі 9. Паралельно конденсатору теплового насоса встановлений теплообмінник 3, приєднаний по воді, що гріє, до вузла введення теплової мережі 4.
1 - стічно-гликолеві теплообмінники; 2 - ґрунтові теплообмінники; 3 - теплообмінник системи централізованого теплопостачання; 4 - вузол уведення теплової мережі; 5 - тепловий насос; 6 - циркуляційний насос водяного розчину етиленгликоля; 7 - циркуляційний насос контуру водопідігрівачів; 8 - циркуляційний насос системи гарячого водопостачання; 9 - закриті баки-накопичувачі гарячої води; 10 - балансувальні вентилі випробувального стенда; 11 - регулятор температури прямої дії контуру конденсатора; 12 - електромагнітний клапан; 13 - регулятор температури водопідігрівача; ДТ1 - ДТ5 - датчики температури дослідного стенда.