Про затвердження Програми поводження з побутовими відходами у м. Києві на 2010-2015 роки

Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 1, 20, 21 Закону України "Про відходи", Постановою Верховної Ради України від 06.10.2005 № 2967-IV "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення", постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 265 "Про затвердження Програми поводження з побутовими відходами" та з метою ефективного вирішення комплексу питань з реалізації державної політики у сфері поводження з відходами, покращення санітарного та екологічного стану м. Києва Київська міська рада

1. Затвердити Програму поводження з побутовими відходами у м. Києві на 2010-2015 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації):

2.1. Забезпечити реалізацію заходів, передбачених Програмою поводження з побутовими відходами у м. Києві на 2010-2015 роки.

2.2. Виконання Програми поводження з побутовими відходами у м. Києві на 2010-2015 роки здійснювати за рахунок видатків, передбачених у місцевому бюджеті на відповідний рік, та інших джерел, визначених розділом 5 цієї Програми.

2.3. Починаючи з 2010 року і до завершення реалізації заходів зазначеної Програми, включати до бюджетних запитів відповідних головних розпорядників коштів потребу у видатках на її виконання.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу та на постійну комісію Київради з питань екологічної політики.

Програма поводження з побутовими відходами в місті Києві на 2010-2015 роки (далі - Програма) розроблена на виконання законів України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 265 "Про затвердження програми поводження з твердими побутовими відходами" та відповідно до рекомендацій Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України щодо підготовки місцевих програм поводження з твердими побутовими відходами .

В Україні протягом останнього часу продовжує відбуватися прогресуюче накопичення відходів як у промисловому, так і в побутовому секторі, не є виключенням і місто Київ. Розрив між прогресуючим накопиченням відходів і заходами, спрямованими на запобігання їх утворенню, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, а й загостренням соціально-економічної ситуації в цілому. Звідси необхідність подальшого удосконалення та розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової, нормативно-методичної та економічної системи поводження з відходами.

Проблема поводження з побутовими відходами (далі - ПВ) має розглядатися як один з визначальних факторів екологічної безпеки, а в плані вибору пріоритетів виходити з оцінки як ресурсного джерела і як екологічно небезпечного чинника.

Збирання ПВ є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється підприємствами, які мають спеціальні автомобілі. Проте рухомий склад спеціалізованих автопідприємств застарілий, більше половини автомобілів відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. Відновлюється лише 1 відсоток парку.

Для збирання та тимчасового зберігання ПВ використовуються контейнери, які через застосування недосконалого механізму розвантаження деформуються та псуються. Частина контейнерів виготовляється без кришок, що призводить до підвищення вологості побутових відходів, зумовлює прискорення процесів загнивання в теплий період року та примерзання їх до контейнерів у морозну погоду, у зв'язку з чим ускладнюється транспортування та стає практично неможливою подальша переробка ПВ. Через несвоєчасне вивезення ТПВ контейнери стають місцем розповсюдження гризунів, шкідливих комах та небезпечним джерелом інфекцій.

Побутові відходи захоронюються на полігонах (звалищах). Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Майже всі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Через відсутність належного контролю утворюються несанкціоновані звалища побутових відходів навколо міста. Їх кількість сягає на порядок більше ніж санкціонованих, що призводить до антисанітарного стану довкілля в місті і столичній області.

Існуючу проблему з ПВ необхідно вирішувати з урахуванням досвіду інших держав у цій сфері, враховуючи при цьому забезпечення екологічної безпеки, а також маючи на увазі, що відходи - це по суті дешеві вторинні ресурси.

Нині в європейських країнах встановилася чітка тенденція: якомога менше захоронювати відходи на полігонах (звалищах) чи їх спалювати, а розвивати потужності по комплексній переробці ПВ і максимально використовувати вторинні ресурси, залучаючи їх у виробничий обіг, тобто здійснювати виробництво продукції із цих ресурсів.

Практичний досвід поводження з ПВ у різних країнах свідчить, що не існує універсального методу, який би задовольняв сучасні вимоги екології, економіки та ресурсозбереження. Цим вимогам, тенденціям розвитку світової практики найбільшою мірою відповідає впровадження комплексної системи збирання та перероблення ПВ, яка забезпечує використання відходів як джерела вторинної сировини.

При промисловому переробленні морфологічний склад відходів має дуже важливе значення. Головними показниками якості відходів при цьому стають їх вологість, склад та співвідношення органічних і неорганічних речовин. В останні роки відбулася значна зміна в морфологічному складі ПВ: збільшилась кількість полімерів, картону та значно менше стало харчових відходів. У цьому зв'язку постає питання про необхідність роздільного збирання окремих компонентів ПВ як населенням, так і суб'єктами господарювання. Зарубіжний досвід засвідчує, що в тих країнах, де працює система роздільного збирання, заводи з перероблення ПВ працюють ефективніше.

Існуюча в місті система санітарного очищення недосконала. Відсутність взаємодії органів санітарно-епідеміологічної служби, охорони навколишнього природного середовища та Київської міської державної адміністрації негативно позначається на забезпеченні належного контролю за санітарним станом територій, а також за збиранням, вивезенням та розміщенням ПВ.

Суттєве покращення діяльності в цій сфері можливе лише за умови визначення основних напрямів та вирішення основних завдань з реалізації державної та місцевої політики (у т. ч. взаємодії з органами місцевого самоврядування та державної влади у Київській області) у сфері поводження з відходами у місті, що має бути визначено Програмою поводження з ТПВ у м. Києві.

Сучасний Київ, де сьогодні мешкає за офіційними даними понад 2,8 млн. чоловік, за кількістю населення входить до числа десяти найбільших міст Європи, а за площею території, що в межах міської смуги становить 835,6 км-2, поступається лише п'яти європейським містам: Лондону, Риму, Будапешту, Москві та Берліну.

Місто Київ розташоване в центрі Східної Європи на обох берегах р. Дніпро, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки р. Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов'язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та мішаних лісів. Північна частина міста розташована на поліській низовині, південно-західна (правобережна) - на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) на Придніпровській низовині.

Найнижчі ділянки міста відповідають рівню води в Дніпрі - близько 92 м над рівнем моря.

У геологічному відношенні місто Київ з прилеглими до нього територіями знаходиться у досить спокійній тектонічній зоні.

Ґрунтовий покрив Києва є вельми строкатим, зважаючи на різноманітність природних умов. Північним околицям міста, що тяжіють до Полісся, властиві дерново-підзолисті ґрунти, сформовані переважно під хвойними лісами. На правобережній високій частині міста панують звичні для більшої частини України ґрунти - чорноземи. У природних київських лісопарках поширені темно-сірі лісові ґрунти, що утворились під пологом широколистяних лісів.

Місто Київ є багатим на воду: існують значні запаси підземних вод; окрім цього, великою є кількість поверхневих водних об'єктів: річок, озер, ставків. Загалом водні об'єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,08 % території.

Гідрографічна мережа міста представлена річкою Дніпро, річками його басейну (Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами.

Річка Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово-промислової агломерації.

Характерними для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням ґрунтовими водами.

Місто Київ характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом і м'якою зимою, оптимальною є зволоженість.

Погода у місті і клімат визначаються передусім атмосферною циркуляцією, зокрема, чергуванням циклонів та антициклонів. Основна причина їх утворення - нерівномірність суходолу та моря.

Протягом року переважає антициклонічна діяльність, якій властива доволі стійка, безхмарна погода. Прихід циклонів супроводжується значними змінами температури, опадами та вітром.

Середньорічна температура повітря + 8,9° C + 11,9° C. Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київ. Більше того, на кліматичні умови істотно впливатиме саме місто - розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і та інше. У зв'язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях. Середньорічна кількість опадів становить 600 - 700 мм. Переважаючий напрямок вітру влітку - західний, взимку - північно-західний.

У житловому секторі міста в основному застосовується планово-регулярна система збору ПВ: відходи збираються у металеві контейнери, значна кількість з яких не мають кришок. Контейнери розмішені на спеціальних контейнерних майданчиках у дворах. Негабаритні відходи збираються окремо.

Власниками контейнерів для збирання ПВ у приватній забудові в більшості випадків є організації, які здійснюють перевезення ПВ.

Однак, збір коштів з мешканців приватної забудови за надані послуги знаходиться не на належному рівні. Іноді мешканці взагалі відмовляються від надання послуг, мотивуючи це відсутністю утворення ПВ на їх території. Як наслідок - утворення несанкціонованих звалищ.

Надлишкове ущільнення сміття в контейнерах, а також його додаткове зволоження атмосферними опадами (внаслідок відсутності кришок) призводять до частих поломок маніпуляторів і виходу машин з ладу.

В залежності від обсягів накопичених відходів на ділянці обслуговування визначається маршрут та встановлюється режим роботи сміттєвозів. Основою для визначення маршрутів сміттєвозів є загальний обсяг ПВ, відстань від місць обслуговування до місць розміщення, кількість і тип сміттєвозів та їхня продуктивність, необхідність обов'язкового дотримання графіків вивозу відходів.

У м. Києві працює один з двох діючих в Україні сміттєспалювальних заводів, який має застаріле обладнання і потребує реконструкції. На ньому утилізується до 20 % утворених в місті ПВ. Сміттєспалювальний завод "Енергія" знаходиться в управлінні АЕК "Київенерго".

Київський сміттєспалювальний завод "Енергія" введений в експлуатацію в 1988 році. Загальна площа території заводу, з урахуванням під'їзних доріг, становить 8,8 га. Максимальна проектна потужність заводу, з врахуванням коефіцієнту використання котлоагрегатів - К = 2,7 становить 350,0 тис. т/рік. Однак, потужність заводу при умові спалювання відходів з існуючою калорійністю 1600 ккал/кг становить 250,0 тис. т/рік.

Основне технологічне обладнання - 4 сміттєспалювальних агрегати виробництва ЧКД "Дукла" (Чехія) з циліндричними валковими решітками, потужністю спалювання 8 - 15 тонн відходів на годину.

Кількість робітників протягом останніх 5 років коливається в середньому близько 270 чоловік. Частина теплової енергії, яка утворюється, використовується на власні потреби заводу та частково реалізується споживачам.

До 50 % обсягу утворених ТПВ в м. Києві захоронюються на полігоні № 5 в селі В. Дмитровичі Обухівського району Київської області та за договорами в інших районах Київської області. Будівельні відходи захоронюються на полігоні № 6, що розташований на території міста.

Полігон № 5. Площа полігону - 63,4 га. Розташований в Обухівському районі Київської області між селами Креничі, Підгірні та В. Дмитровичі і призначений для захоронення твердих побутових та промислових відходів III та IV класів безпеки.

Перша черга полігону площею 18 га введена в експлуатацію з 1986 року. Тут розміщено більше 9,1 млн. м3 відходів в ущільненому стані. Друга черга полігону № 5 прийнята в експлуатацію в 1997 році. Не дивлячись на те, що проведена рекультивація першої черги полігону, потужності полігону вичерпуються. Можлива експлуатація полігону ще 2 - 3 роки. Дно полігону вкрите піском, глиною і полімерним екраном у два прошарки. Однак, існуючий екран на полігоні ненадійний через його старіння, яке відбулося завдяки наявності агресивного середовища, великих температур і великого гідравлічного тиску.

На полігоні ПВ існує велика проблема, пов'язана з накопиченням великої кількості фільтрату, насиченим небезпечними речовинами. Скидати його в очисні каналізаційні споруди неможливо.

На полігоні із 1998 року існує єдина в Україні установка з очищення фільтрату виробництва фірми "Pall Rochem" (Німеччина), продуктивністю 200 м3/день, робота якої заснована на технології мембранного фільтрування. Станом на січень 2010 року установкою знешкоджено біля 43 тис. м3 фільтрату.

У 2007 році на обладнанні італійської фірми "VOMM" збудований завод по переробці фільтрату продуктивністю 400 м3/добу, робота його заснована на технології випарування, при якому залишається до 5 % токсичного осаду і 95 % технічної рідини.

За сприяння Дамського агентства охорони навколишнього середовища розпочата робота з впровадження інвестиційного проекту з вилучення полігонного газу (метану) згідно з Кіотським протоколом.

Відповідно до директиви ЄС 1999/31 ЄС про полігони відходів від 26 квітня 1999 року газ, що утворюється на полігонах, за можливості повинен збиратися і використовуватися в енергетичних цілях. У випадку неможливості енергетичного використання цього газу він повинен спалюватися для зменшення негативного впливу метану на довкілля.

На полігоні № 5 існує можливість використання біогазу як альтернативного джерела енергії на рекультивованій його частині.

Полігон № 6 для захоронення будівельній матеріалів. Площа полігону - 35 га. Розташований в Голосіївському районі м. Києва на території виробленого кар'єру Корчуватського комбінату будівельних матеріалів.

У 1992 році на площі 6,8 га побудована I черга полігону потужністю 617 тис. м3, а в 1995 році - II черга площею 2,5 га і потужністю 252 тис. м3 будівельних відходів. На сьогодні ці потужності вичерпано. Полігон переповнений.

ВАТ "Київпроект" на замовлення ВАТ "Київспецтранс" розроблено та затверджено робочий проект III черги карт складування будівельних відходів на площі 7,1 га потужністю 887 тис. м3.

Полігон в с. Пирогів. На сьогодні не експлуатується. Площа полігону - 15,1 га, розташований на території Голосіївського району м. Києва. Полігон функціонував 30 років (1956-1986 рр.).

Звалище не обладнано захисним екраном і системою відводу фільтрату. Як результат, поверхневі та підземні води на прилеглій до сміттєзвалища території сильно забруднені, це призвело до необхідності відселення проживаючого там населення. Забруднення збільшується, зростає загроза для інших поселень і територій заповідного комплексу. Фільтрат, який утворюється в тілі полігону, негативно впливає на стан річки Віта та підземних вод у прилеглих районах.

1.1. Наявний житловий фонд, його розподіл за типами житлової забудови та рівнем благоустрою

Наявний житловий фонд компактного проживання населення - це багатоквартирні будинки з відповідними територіями благоустрою. В цілому по м. Києву нараховуються 10966 житлових будинків, з них віднесено до комунальної власності районів міста 8324 будинків, до іншого відомчого житла - 2642, у тому числі гуртожитки, а також 22993 будинків приватного сектору.

Перспективи територіального розвитку міста Києва передбачають активний ріст і, як наслідок, зростання населення міста. Місто Київ розподілене на десять районів і загальна кількість його мешканців складає 2,8 млн. чол.

Загальна площа м. Києва становить 835,6 см-2. Забудовані землі міста - 346,0 км-2 або 41,4 %, із них під житловою та громадською забудовою знаходиться 113,0 км-2або 13,5 %. Значна кількість земель зайнята промисловими об'єктами - 56,0 км-2, об'єктами транспорту та зв'язку - 22,0 км-2.

По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони:

• селітебну (міська і сільська забудова);

• промислову;

• комунально-складську;

• рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об'єкти природоохоронного фонду, водоймища).

Кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище.

Селітебна зона призначена для проживання населення і характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах - Оболонь, Виноградар, Теремки та ін., на лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою сільського типу, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній.

Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. У межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболонський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбинський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний.

Рекреаційна зона представлена умовно-природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парки, лісозахисні смуги та інше). Зона позитивно впливає на стан навколишнього природного середовища і є показником екологічного благополуччя. Лише у межах забудованої частини міста площа насаджень досягає 183,0 км-2, а навколишнє зелене кільце з лісовими масивами Голосієва, Пущі-Водиці та Дарниці становить біля 383,0 км-2.

1.2. Система виробничих підприємств і організацій сфери поводження з твердими побутовими відходами та структура управління

Існуючий сектор санітарної очистки міста налічує близько 15-ти підприємств-перевізників відходів, які надають послуги по вивезенню відходів практично по всьому місту Києву.

Базовими підприємствами-перевізниками ПВ в місті є приватні підприємства та ВАТ "Київспецтранс". ЖКО визначають види та обсяги робіт з санітарної очистки міста та прибирання його територій, укладають договори на виконання цих робіт, здійснюють фінансування робіт із коштів місцевих бюджетів, контролюють вчасність та якість виконання робіт. Території, які не є власністю територіальної громади міста, а належать підприємствам та організаціям різних форм власності, утримуються ними за власні кошти. Ці підприємства укладають договори на вивіз ПВ і сплачують за роботи із своїх бюджетів.

Відомчі будинки об'єднані у житлові будинкові кооперативи (ЖБК), які займаються організацією робіт із санітарної очистки на своїй території. Мешканці будинків індивідуальної забудови організовують квартальні або вуличні комітети, які організовують прибирання та вивезення відходів зі своїх вулиць та кварталів.

Збирання та вивезення побутових відходів на сміттєзвалище здійснюється спеціалізованими автотранспортними підприємствами. Невелику кількість відходів вивозять на полігони також інші підприємства-перевізники. Приватний сектор практично не охоплений організованою системою збирання та вивезення ПВ.

Прибирання міської території (як літнє, так і зимове) здійснюється шляхово-експлуатаційними управліннями автодоріг.

Функціональне управління комунальними підприємствами здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань житлово-комунального, охорони здоров'я та охорони природи.

Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства здійснює нормативно-правове та методичне забезпечення.

Органи Мінохорони здоров'я та Мінприроди України здійснюють нагляд і контроль за дотриманням чинного екологічного законодавства та санітарно-гігієнічних вимог.

1.3. Структура, склад та обсяги побутових відходів

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

За місцем утворення побутові відходи поділяються на відходи житлових будинків (багатоповерхових та індивідуальної забудови); відходи адміністративних приміщень підприємств, організацій та установ, контор, офісів, агенцій; відходи навчальних закладів, дошкільних та дитячих установ; відходи громадських, культурно-побутових та інших закладів; відходи лікарень, аптек, санаторіїв, будинків відпочинку; відходи підприємств торгівлі (ринків, крамниць, кіосків); відходи вокзалів, портів тощо.

Середньорічне утворення побутових відходів становить близько 5 млн. м-3, або біля 1,0 млн. тонн.

Морфологічний склад побутових відходів становить у відсотках: картон і папір - 30 %; харчові - 20 %; дерево - 3 %; чорний метал - 2 %; кольоровий метал - 1 %; текстиль - 7 %; скло - 8 %; гума - 3 %; каміння - 2 %; полімерні матеріали - 10 %; кістки - 1 %; небезпечні відходи - 1 %; інші - 12 %.

Побутові відходи поділяються за фракційним складом - відсотковим вмістом відходів певного розміру. Розрізняються компоненти побутових відходів мінерального та органічного (природного та штучного) походження.

Характерною відмінністю побутових відходів є те, що вони є змішаними, тобто сумішшю компонентів. Причому змішуються компоненти побутових відходів, починаючи із стадії їх утворення вже у сміттєзбірному відрі або сміттєзбірному контейнері, далі - в сміттєвозі і потім - в місцях захоронення (на полігоні чи звалищі). Непередбачуваність складу суміші компонентів побутових відходів обумовлює некерованість фізичних та біохімічних процесів, які відбуваються в тілі полігону чи звалища з утворенням шкідливих хімічних сполук, що забруднюють атмосферне повітря та ґрунтові води.

1.4. Існуючі технології поводження з побутовими відходами

Досвід поводження з побутовими відходами в різних країнах показує, що найдосконалішими є методи переробки твердих побутових відходів шляхом сортування та рециклінгу з подальшим брикетуванням залишків побутових відходів (так званих "хвостів") та захороненням брикетів на спеціально обладнаних полігонах, або використання як відновлювального палива для ТЕЦ.

1.4.1. Захоронення побутових відходів на полігонах

Поховання відходів насипом на звалищах є традиційним та найдешевшим способом ліквідації їх. Однак цей метод має цілий "букет" негативних наслідків: великі площі земельних ділянок, котрі на десятиріччя виключаються з обороту; забруднення навколишнього середовища через відсутність фільтраційного екрану, системи дренажу фільтрату, збору біогазу, відводу поверхневих вод від полігону; швидке переповнення полігону через низьку щільність відходів; зараження фільтратом підземних водоносних горизонтів та широке його розповсюдження; самозаймання, виділення забруднюючих речовин в атмосферне повітря; розмноження комах, гризунів та бездомних тварин; відсутність земельних ділянок для полігонів навколо великих міст, а також відсутність чіткого контролю та достовірного обліку кількості завезених та розміщених на полігоні відходів.

1.4.2. Сміттєспалювання

Цей метод поводження з побутовими відходами використовується в багатьох країнах.

Слід відмітити, що побутові відходи на Україні значно відрізняються по морфологічному складу від побутових відходів розвинутих країн Західної Європи, США, Японії. Відходи в Україні, як правило, мають значно більше органіки та інших негорючих компонентів, що потребує внесення значних змін у технологічні процеси спалювання, веде до збільшення експлуатаційних витрат.

Вартість спалювання однієї тонни відходів в Європі становить від 60 доларів до 110 доларів. Зараз в Україні працюють лише два з чотирьох побудованих сміттєспалювальних заводів.

1.4.3. Піроліз та термоліз

З метою нейтралізації частини шкідливих властивостей методу сміттєспалювання останнім часом більше уваги стали приділяти такій утилізаційній технології, як піроліз. Спосіб утилізації побутових відходів - піроліз відомий досить мало. З позицій екологічних вимог перевага піролізу та термолізу в порівнянні з безпосереднім спалюванням очевидна. Технологія піролізу полягає в необоротній хімічній зміні сміття під дією температури без доступу кисню.

Проте в близькому майбутньому розглядати метод піролізу стосовно використання його для поводження з побутовими відходами на Україні є нереальним через значну його ціну.

1.4.4. Сміттєсортування та брикетування залишків побутових відходів із захороненням на спеціальному полігоні

За останні десятиріччя в розвинутих країнах стратегія поводження з побутовими відходами суттєво змінилася. Політика в цій сфері головним чином орієнтована на зниження кількості відходів та на розвиток методів їх максимального використання. При реальному підході до вирішення проблеми головним елементом є сортування відходів з метою вилучення корисних складових та повернення їх у товарний оборот. Залишки, які залишились після сортування, ущільнюються і вивозяться у вигляді брикетів на спеціально підготовлені полігони. Побутові відходи містять корисну вторинну сировину. Відомо, що собівартість матеріалів, добутих з вторинної сировини, складає 20 - 30 % собівартості матеріалів, добутих з первинної сировини. Якщо сміттєспалювання дозволяє зменшити об'єм відходів в 3,3 рази, отримуючи на виході 30 % початкового об'єму у вигляді золи, шлаків, недопалу, тобто вже небезпечних, що потребують складних умов захоронення та високих затрат на це, то метод переробки побутових відходів з виділенням утильних фракцій та глибоким пресуванням залишкової частини дозволяє зменшити початковий об'єм відходів у 5 - 6 разів і не потребує особливих умов складування, бо зберігає відходи інертними до зовнішнього впливу.

Серед лідерів з виробництва систем захоронення побутових відходів з попереднім пресуванням можна виділити: "Sacria" Франція; "Marc Presse" Італія; "Presona" Швеція; "Imabe Iberica" Іспанія; "LindeMan" Германія; ВАТ "Санкоагрегат" Росія; STS "Pacov" Чехія; "Master Magnet Limited" Англія; ЗАО "Скарабей" Росія; "Envirocare" та "ESC" США; "Екологічні технології та нормативи" Україна.

Економічні показники різних методів утилізації побутових відходів

ССЗ - сміттєспалювальні заводи,

ППВ - полігони побутових відходів,

СПК - сміттєпереробні комплекси,

Термоселект - термічна безвідхідна переробка відходів.

1.5. Засоби механізації у сфері поводження з побутовими відходами

Засоби механізації мають високий відсоток зношуваності, основна їх частина придбана за часів колишнього Радянського Союзу. Так, техніка, яка знаходиться у власності ВАТ "Київспецтранс", експлуатується понад 20 років, придбана ще в 1987 - 1990 роках і потребує оновлення. Із двадцяти шести одиниць засобів механізації на полігоні № 5 та № 6 (бульдозери, екскаватори, ущільнювачі) 50 % знаходиться в технічно несправному стані. Для забезпечення нормальної роботи полігону і виконання технологічних вимог його експлуатації необхідно придбати сімнадцять найменувань машин, механізмів та обладнання загальною кількістю 36 одиниць і вартістю 23700 тис. грн.

Усі п'ять одиниць засобів механізації на полігоні № 6 для розміщення будівельних відходів (бульдозери, екскаватори) експлуатуються понад 20 - 27 років і потребують термінової заміни. Для забезпечення нормальної роботи полігону і виконання технологічних вимог його експлуатації необхідно придбати п'ятнадцять найменувань машин, механізмів та обладнання загальною кількістю 24 одиниці і вартістю 12715,0 тис. грн.

Сміттєзбірні контейнери у переважній більшості знаходяться на балансі як комунальних підприємств, так і на балансі підприємств-перевізників. Переважна більшість контейнерів застарілих конструкцій.

Найбільша кількість контейнерів для сміття знаходиться на балансі у ВАТ "Київспецтранс", які наведені у таблиці нижче:-

1.5.1. Парк сміттєвозних машин

Всього парк сміттєвозних машин по вивезенню побутових відходів з міста Києва складає понад 300 автомашин. Найбільшими перевізниками є:

• ВАТ "Київспецтранс

• ТОВ "Альтфатер-Київ"

• ТОВ "Селтік"

• ВАТ "Грінко Київ"

• ТОВ "Володар РОЗ"

• Філія АЕК "Київенерго" завод "Енергія"

Попереднє сортування відходів майже відсутнє, на сьогоднішній день діє лише 1 сортувальна станція ВАТ "Грінко Центр", але її робота є безрезультатною, тому що відходи не сортується на первинних етапах утворення і вона не має власного полігону.

Збирання та вивезення побутових відходів забезпечується понад 300 сміттєвозами, зношеність яких складає 75 %.

Часто використовуються сміттєвози з боковим завантаженням, основні недоліки яких: пересування контейнерів маніпулятором (захоплення, підйом, перекидання, струшування) приводить до розсипання відходів навколо машини, забруднення території, створює тяжкі умови праці операторів, викликає необхідність у додатковому прибиранні майданчиків.

Склад парку сміттєвозних машин ВАТ "Київспецтранс" наведено у нижче вказаній таблиці.

1.5.2. Захоронення побутових відходів на полігонах і звалищах та стан цих об'єктів

Захоронення побутових відходів здійснюється на полігонах і сміттєзвалищах. Відсутність ефективного контролю за обсягами фактично розміщених відходів та їх відповідністю показникам, зазначеним у документарній звітності, створює передумови для викривлення даних про кількість розміщених відходів, а відтак сприяє прихованому переповненню полігонів та ненадходженню до місцевих бюджетів коштів від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Полігон № 5. Потужності полігону вичерпуються. Можлива експлуатація полігону ще 2 - 3 роки. Існуючий екран на полігоні ненадійний через його старіння, яке відбулося завдяки наявності агресивного середовища, великих температур і великого гідравлічного тиску. Існує проблема, пов'язана з накопиченням великої кількості фільтрату, насиченим небезпечними речовинами.

Полігон № 6 для захоронення будівельних матеріалів. На сьогодні ці потужності вичерпано. Полігон переповнений.

ВАТ "Київпроект" на замовлення ВАТ "Київспецтранс" розроблено та затверджено робочий проект III черги карт складування будівельних відходів на площі 7,1 га потужністю 887 тис. м-3.

1.5.3. Збирання, заготівля і використання сировинноцінних компонентів побутових відходів

Навколо міста існує переробна інфраструктура, куди можна поставляти відсортовані із побутових відходів ресурсоцінні компоненти. Це Обухівський картонно-переробний комбінат, Бучанський склопереробний заводи тощо.

На території міста не запроваджено на промисловому рівні компостування органічних фракцій побутових відходів.

Метою Програми є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, а також розширення і модернізація діючих потужностей із збирання, перероблення та захоронення побутових відходів, створення ефективної системи управління у сфері поводження з відходами.

Передбачається розв'язати такі основні завдання:

- забезпечити мінімальне утворення та зменшити кількість захоронення побутових відходів шляхом використання нових сучасних високоефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, сортування й утилізації;

- розширення потужностей із збирання, заготівлі відходів, їх використання як вторинної сировини у господарській діяльності;

- оновлення контейнерного господарства та парку сміттєвозів, облаштування контейнерних майданчиків;

- впровадження роздільного збирання побутових відходів;

- створення потужностей з перероблення та утилізації побутових відходів;

- створення нових та модернізація діючих полігонів для захоронення відходів за сучасною передовою технологією;

- удосконалення нормативно-методичного, організаційного, інформаційного та іншого забезпечення сфери поводження з побутовими відходами;

- забезпечення контролю за діючими та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливого впливу на довкілля та здоров'я людини, рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів;

- створення умов для ефективного використання побутових відходів як матеріальних ресурсів та промислового впровадження комплексної переробки й утилізації їх ресурсоцінних компонентів;

- забезпечення впровадження механізованого сортування побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби;

- організація збирання та перероблення великогабаритних побутових відходів, використаних електропобутових приладів з вилученням з них ресурсоцінних матеріалів;

- створення в м. Києві та Київській області єдиного узгодженого механізму збирання, перевезення, розміщення, утилізації та захоронення побутових відходів;

- забезпечення передбаченими законодавством заходами координації дій міських та обласних органів місцевого самоврядування, у т. ч. шляхом створення узгодженої локальної нормативної бази у сфері поводження з побутовими відходами у м. Києві та Київській області.

Проблеми, які мають місце у сфері поводження з побутовими відходами, потребують негайного розв'язання та фінансування і повинні вирішуватися комплексно, тобто за рахунок усіх можливих джерел фінансування (державні, місцеві бюджети, кошти підприємств, установ, організацій та інших фондів фінансування). Для повного вирішення проблеми потрібно також розробити та прийняти Правила відповідної системи.

3.1. Обґрунтування напрямків розвитку сфери поводження з побутовими відходами (ПВ) та основні заходи Програми

У відповідності до національної стратегії поводження з ПВ в Україні до 2010 року першочерговими завданнями, які повинні бути поставлені в даний час, є стовідсоткове охоплення мешканців міста послугами зі збирання ПВ, підвищення якості надання послуг зі збирання ПВ та запровадження роздільного збирання ПВ.

Забезпечення стовідсоткового охоплення послугами зі збирання ПВ стосується в першу чергу районів приватної забудови, які безпосередньо впливають на ріст несанкціонованих сміттєзвалищ та бюджетних витрат на їх ліквідацію і на стан довкілля та здоров'я людей на прилеглих територіях.

Збирання ПВ має здійснюватись підприємствами-перевізниками, які виграли відповідний конкурс (тендер) на обслуговування певної території, але не меншою ніж мікрорайон. У даному мікрорайоні не повинно бути більше інших перевізників. Це забезпечить відповідальність при наданні послуг перевізників, які перемогли у конкурсах (тендерах), та уникнення неадекватного розмежування територій, що іноді призводить до ситуації, коли в один двір заїжджають декілька сміттєвозів, створюючи додаткове шумове навантаження та забруднюючи довкілля викидами відпрацьованих газів.

Головним завданням залишається впровадження роздільного збирання ПВ, яке повинно стати одним із основних критеріїв при визначенні переможців на конкурсах (тендерах) з обслуговування територій зі збирання та перевезення ПВ.

Роздільне збирання окремих видів (складових) ПВ забезпечує отримання відносно чистих вторинних ресурсів від населення і зменшення кількості відходів, які вивозяться на захоронення. Така система потребує від населення свідомого підходу до видалення ПВ, збільшення кількості обслуговуючого персоналу, тари, спеціальної техніки, транспорту для вивезення кожних видів відходів.

Враховуючи існуючі побутові умови споживачів послуг у сфері поводження з ПВ та міську інфраструктуру об'єктів поводження з ПВ, на першому етапі доцільно запровадити двоконтейнерне роздільне збирання ПВ. Один контейнер для харчових і мокрих відходів, другий - для ресурсоцінної фракції ПВ (папір, картон, скло, ПЕТ-пляшки, пластик, метал, деревина, текстиль тощо).

Харчові й інші мокрі відходи вивозяться для захоронення на полігон, на станцію централізованого компостування при її запровадженні або на інше використання.

Ресурсоцінна фракція ПВ вивозиться на сортувальнопереробні підприємства для досортування, відбору і підготовки вторинної сировини до вимог технічних стандартів.

При двоконтейнерному роздільному збиранні ПВ встановлені контейнери мають різнитись за кольором, мати відповідні надписи з інформацією, які види ПВ збираються.

При цьому повинна проходити повномасштабна інформаційна та роз'яснювальна робота зі споживачами послуг про впровадження роздільного збирання, його екологічні, соціальні та економічні переваги тощо.

В подальшому можливо розглянути доцільність встановлення додаткових контейнерів для відбору, наприклад, скла, паперу тощо.

Болючим питанням експлуатації житлового фонду, з санітарно-епідеміологічної точки зору, залишається наявність сміттєпроводів у будинках та стан контейнерних майданчиків для збирання ПВ.

Зрозуміло, що одночасна наявність сміттєпроводів та роздільного збирання ПВ неможлива. Ми повинні підійти до цього питання як в інших європейських країнах - відмовитись від використання сміттєпроводів. У багатьох будинках мешканці вже давно це зробили. Однак, місту потрібно встановити загальні вимоги з цього питання.

Необхідно забезпечити та вдосконалити стан контейнерних майданчиків, а також переглянути їх розміри для забезпечення впровадження роздільного збирання ПВ.

Власникам контейнерів мають бути встановлені вимоги щодо їх вигляду та функціональних властивостей. Для столиці європейської держави це мають бути евроконтейнери з кришкою, яка піднімається автоматично, на колесах. Кришка обмежує потрапляння снігу та дощової води в контейнер і доступ птахів, безпритульних собак та котів.

Своєчасне сортування, збирання, вивіз та переробка ПВ створюють належні санітарні умови для населення, покращують екологічний стан довкілля.

В світовій практиці поводження з відходами застосовуються декілька методів знешкодження та утилізації ПВ, кожний метод має різновиди технологій, технологічних схем, типів споруд. Методи знешкодження й перероблення ПВ за кінцевою метою поділяються на ліквідаційні (вирішують в основному санітарно-гігієнічні завдання) та утилізаційні (вирішують завдання економіки - використання вторинних ресурсів). За технологічним принципом методи поділяються на біологічні, термічні, хімічні, механічні, змішані.

Найбільшого поширення набули такі методи:

• складування на полігонах (ліквідаційний біомеханічний), в т. ч. після механічного сортування;

• комплексний (роздільне збирання, досортування на механічних комплексах та використання відібраних вторинних ресурсів);

• спалювання (ліквідаційний термічний);

• компостування (утилізаційний біологічний).

В Україні на даний час застосовується складування на полігонах без механічного сортування та спалювання, і в окремих небагатьох випадках - перероблення з метою відсортовування відходів, які є вторинною сировиною. Проте вони мають свої вади.

Під звалища та полігони вилучаються із сфери ефективного економічного використання значні земельні площі, нещадно забруднюється довкілля. Існуючі звалища не відповідають екологічним вимогам з багатьох причин, серед яких порушення правил експлуатації, велика кількість фільтрату, який утворюється внаслідок проникнення в тіло звалища атмосферних опадів і води з прилеглої території.

В цілому загальноприйняте складування ПВ на полігонах створює цілу низку проблем, серед яких найістотнішими є такі:

• негативні фактори впливу на довкілля - забруднення підземних вод фільтратом, виділення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, самозаймання відходів, забруднення прилеглих територій легкими фракціями (папір, полімерні матеріали тощо), створення сприятливого середовища для розплодження комах, гризунів, бродячих тварин;

• відсутність площ, придатних для влаштування полігонів на оптимальній відстані від великих міст;

• неможливість дійового контролю за впливом полігонів на довкілля, особливо після їх закриття.

Сміттєспалювальні заводи знайшли застосування в країнах з високою щільністю населення. Проте експлуатація цих заводів у порівнянні зі сміттєпереробними підприємствами і полігонами потребує значно більших капітальних та експлуатаційних витрат. Крім того, складними є процеси очищення газів, а також утилізація та знешкодження токсичної золи та шлаку, які утворюються при спалюванні ПВ у значній кількості (до 30 % від сухої маси відходів).

Термічний метод знешкодження відходів, як показує досвід експлуатації в Україні сміттєспалювальних заводів, є джерелом забруднення довкілля: при недотриманні технологічного режиму спалювання в атмосферу потрапляють токсичні речовини.

Україна має досвід експлуатації сміттєспалювальних заводів (виробництва фірми "ЧКД-Дукла") в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Севастополі. Досвід експлуатації заводів виявив багато недоліків: фактична потужність на вітчизняних відходах була на рівні 60 - 70 % від проектної, теплова енергія фактично не використовувалась, заводи не мали досконалого блоку газоочистки. Внаслідок недотримання технологічного режиму спалювання в атмосферу потрапляли токсичні речовини. Зола сміттєспалювального заводу є токсичною речовиною другого класу небезпеки і потребує спеціальних методів знешкодження.

Більшість вказаних недоліків відсутні на зарубіжних сміттєспалювальних заводах. У цих країнах вирішені питання очищення газів, а також утилізації і знешкодження токсичної золи та шлаку, які утворюються при спалюванні ПВ.

Експлуатація цих заводів у порівнянні зі сміттєпереробними підприємствами потребує значно більших капітальних та експлуатаційних витрат.

Вартість знешкодження 1 т ПВ спалюванням становить від 55 до 180 дол. USA.

Компост використовують як органічну складову ґрунту при благоустрої зелених зон прибудинкових територій, у парках, скверах.

На сміттєпереробних заводах країн Західної Європи, де завдяки попередньому роздільному збиранню (харчові відходи збирають окремо) на заводи надходять тільки органічні відходи, тут виробляють компост і для сільського господарства.

В Україні не освоєне серійне виробництво обладнання для сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів.

Досвід роботи в Україні свідчить про те, що діючі потужності з сортування ПВ використовуються не зовсім ефективно, так, зокрема, у м. Києві діє технологічна лінія фірми Sacria (Франція) потужністю 200 тис. тонн на рік та в м. Харцизьку Донецької області - технологічна лінія фірми Pressona (Швеція) потужністю 100 тис. тонн на рік, при цьому у м. Києві відбір вторинної сировини не перевищує 5 %, а в м. Харцизьку досягає 20 %, таку суттєву різницю можна пояснити тим, що технологічне рішення, яке було прийнято у м. Києві, не враховує специфіки ПВ, що утворюються в Україні. Для підвищення ефективності використання вітчизняних потужностей виникає необхідність зміни ситуації щодо збирання та транспортування ПВ на сортування. Необхідно впровадити роздільне збирання відходів на дві фракції (харчові і сухі види).

Багато зарубіжних фірм виготовляють сміттєсортувальні комплекси, зокрема, Pressona (Швеція), Imabe Iberika (Іспанія), Sacria (Франція), Lidermann (Німеччина), Станкоснаб (Росія, Москва).

За технологічним процесом ці комплекси однотипні. ПВ вивантажуються з сміттєвозів у приймальний бункер; звідки транспортером, розміщеним на днищі бункера, подаються на віброгрохот або в барабанний грохот з отворами для відділення дрібної фракції (відсіву). Основний потік ПВ із барабанного грохота подається на сортувальний стрічковий транспортер, на якому сортувальники вручну відбирають з ПВ вторсировину (картон, папір, полімери, скло, текстиль, деревини тощо). Далі з ПВ за допомогою електромагнітних сепараторів відбираються чорні та кольорові метали, а залишок подається в прес безперервної дії і пресується в тюки, що вивозяться на полігон для захоронення.

Ці технології та обладнання призначені для перероблення ПВ, попередньо підготовлених на стадії роздільного збирання, а також сухих змішаних ПВ, що не містять великої кількості органічних компонентів.

Досвід ручного сортування змішаних ПВ від житлового сектора, які пройшли через сміттєпровід, контейнер та сміттєвоз, є негативним. Такі ПВ не піддаються ручному сортуванню. При цьому робота сортувальників є непривабливою і непродуктивною, а відібрана вторсировина, особливо макулатура, є забрудненою і непридатною для виготовлення картону.

До того ж робота сортувальників є небезпечною внаслідок високого бактеріального забруднення відходів і робочих місць.

Створення сміттєсортувального комплексу відповідає чинним нормативам і ефективність його роботи залежить від того, чи запроваджене попереднє сортування ПВ у місцях їх утворення.

Вибір методу та типу споруд сміттєсортувального комплексу у конкретному місті чи регіоні цілком залежить від місцевих умов і здійснюється на основі техніко-економічних та еколого-гігієнічних чинників, чисельності населення, складу ПВ, потреби у вторинній сировині тощо. Враховується також можливість відведення земельних ділянок. Найбільш ефективним є облаштування полігонів для розміщення ПВ на одній земельній ділянці разом з сортувально-переробним комплексом.

Одним з головних завдань при створенні цілісної системи знешкодження відходів є зниження ризику для здоров'я людей та забруднення довкілля. Тому при виборі способу видалення, перероблення, утилізації та знешкодження відходів мають бути визначені можливі негативні наслідки для здоров'я населення та впливу на стан довкілля. Пріоритетними методами є такі, що зводять негативні наслідки нанівець чи хоча б дозволяють їх мінімізувати. У будь-якому разі зниження ризику при поводженні з відходами повинно гарантуватися виконанням санітарних правил та відповідних гігієнічних нормативів.