Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста

За даними порівняльного аналізу можна стисло прокоментувати порайонний стан інвентаризації та догляду озеленених територій.

Озеленені території загального користування Голосіївського району мають доглянутий стан, вчасно проводяться доглядові роботи, квітникове оформлення різноманітне і проводилось якісним посадковим матеріалом; в той же час значна частина території потребує ландшафтної реконструкції.

Територіальний аналіз показав, що інвентаризаційні дані щодо парків і скверів практично відповідають дійсності.

В інвентаризаційних групах "бульвари, проспекти" і "благоустроєні об'єкти загального користування" ситуація інша і їхня загальна площа в цілому менша на 440,8 га, що сталося в основному за рахунок територіально не визначених схилів урочища Лиса гора по вул. Лисогірській, насаджень вздовж Чапаєвського та Столичного шосе та ін., а також територій, віднесених до категорій обмеженого користування та спеціального призначення (на Голосіївській та Одеській площах, вул. Маршала Конєва, транспортних розв'язок та ін.). Забезпеченість озелененими територіями загального користування найвища по місту - 54,46 м -2/чол.

В Дарницькому районі більшість озеленених територій вимагають ландшафтної реконструкції. Район має невисокий рівень забезпеченості озелененими територіями загального користування 11,96 м -2/чол.

Інвентаризаційні площі в Дніпровському районі, за винятком незначних розходжень, найбільше відповідають дійсності в категорії озеленених територій загального користування. Територіально Труханів острів (476,90 га) віднесено до Дніпровського району, що значно вплинуло на збільшення показника забезпеченості нормативними озелененими територіями.

За останні роки якісний стан насаджень значно покращився, але більшість парків, скверів, бульварів вимагає реконструкції.

В Деснянському районі найбільш упорядкована інвентаризація парків і скверів. Дані щодо бульварів, озеленення проспектів та благоустроєних насаджень загального користування мають значні розбіжності в площах і розподілу за функціональними групами. Це стосується проспектів Броварського, ім. Ватутіна, ім. Маяковського та ін. Ландшафтної реконструкції також вимагають багато об'єктів.

Оболонський район має практично середньоміський рівень забезпеченості озелененими територіями загального користування - 22,08 м -2/чол. з урахуванням території другої черги парку "Оболонь" (та його акваторії), яка у той же час потребує проведення нового зеленого будівництва в його межах.

Якісний стан наявних озеленених територій загального користування хороший, проведено озеленення мікрорайонів 3-а і 3-б, створено сквер біля райдержадміністрації та ін.

У той же час частина ділянок обмеженого користування (озеленені території житлової забудови по просп. Героїв Сталінграда, вул. Героїв Дніпра та ін.) та спеціального призначення (території вздовж вул. Богатирської, проспектів Оболонського, Героїв Сталінграда, Московського) помилково віднесені до озеленених територій загального користування.

В Хрещатому, Маріїнському парках та в Міському саду Печерського району завершені реконструктивні роботи, стан решти озеленених територій - задовільний. Є розходження інвентаризаційних та аналітичних даних ряду територій та випадки віднесення до скверів і бульварів насаджень обмеженого користування та спеціального призначення (транспортні розв'язки біля мосту ім. Патона, по вул. Кіквідзе, біля Печерського моста, на площі Либедській та ін.).

У Подільському районі окремі територіальні розбіжності є в групах бульварів, а до групи т. зв. благоустроєних зелених насаджень випадково віднесені території загального користування, які передбачені для нового зеленого будівництва (на житловому масиві Синьоозерний, Замковій горі та Андріївському узвозі), а частина територій фактично є сквери (по вулицях Фрунзе, Золочевській, пров. Полковому). В цілому зелені насадження доглянуті, але вимагають ландшафтної реконструкції.

Святошинський район - один із тих, що мають низький рівень забезпеченості озелененими територіями загального користування - 10,12 м -2/чол. Розбіжність наявних площ об'єктів загального користування майже 100 га. У ряді випадків до скверів віднесено озеленені території спеціального призначення - в основному в межах транспортних розв'язок.

Стан озеленених територій задовільний, але всі вони вимагають ландшафтної реконструкції.

В Солом'янському районі також мають місце розбіжності в площах озеленених територій, багато захисних насаджень віднесено до озеленених територій загального користування (вздовж залізниці біля Караваєвих дач, по вулицях Лінійній, Локомотивній, Кіровоградській), а також окремі озеленені території обмеженого користування - по вул. Соціалістичній (у дворі РДА), по вул. Янгеля, меморіал на Солом'янському кладовищі.

Показник забезпеченості озелененими територіями загального користування по району найнижчий по місту - 8,99 м -2/чол.

Озеленені території загального користування Шевченківського району доглянуті, хоча в переважній більшості вимагають ландшафтної реконструкції, а позитивним винятком є парк ім. Т. Г. Шевченка та ряд скверів. Дані інвентаризації максимально наближені до фактичних по основних групах територій.

Більшість парків м. Києва створені на базі природної рослинності: лісів із сосни звичайної; лісів із дуба звичайного; рослинності заплав річок.

В межах парків кожної з цих груп можуть бути ділянки, які формувались на базі інтразональної рослинності (наприклад, вільшаники, які представляють болотну рослинність і які можна зустріти в окремих парках кожної з трьох груп). Окремим прикладом є парк Відрадний, створений на основі плодового саду (ще раніше на цьому місці був сосновий ліс).

Швидке зростання площі міста почалося лише 200 років тому і особливо інтенсивно відбувалося в останні десятиріччя. Через це в сучасному рослинному покриві київських парків або явно помітні елементи колишньої природної рослинності, або вони є частиною чи основою насаджень. Тому приступаючи до реконструкції насаджень необхідно визначити, яка рослинність є корінною для даної території, наскільки вона змінена антропогенним впливом, з якого часу територія підпала під цей вплив і з якого часу облаштовується як паркова. У вирішенні цих питань особливої ваги набувають геоботанічні дослідження, а також порівняльно-фітоценотичний метод, сутність якого полягає у вивченні, моделюванні і формуванні паркових угруповань шляхом співставлення з аналогічними корінними ценозами.

Аналізуючи сучасний стан насаджень парків, які створені на базі рослинності заплав річок, необхідно враховувати, що конфігурація берегової лінії Дніпра та його проток неодноразово змінювалась і час, протягом якого формувалась рослинність тієї чи іншої ділянки, може бути неоднаковим. Під час проведення реконструкції насаджень необхідно враховувати сучасний екологічний стан території.

Ландшафтні характеристики визначались за класифікацією Л. І. Рубцова, який виділив 6 типів садово-паркових ландшафтів (лісовий, парковий, регулярний, лучний, садовий та альпійський). Відомості про ландшафти та деревну рослинність парків, створених на базі або місці лісів із сосни звичайної, наведено в таблицях 4 і 5, із дуба звичайного - в таблицях 6 і 7, на базі рослинності заплави р. Дніпро - в таблицях 8 і 9. За браком місця в табл. 7 в одну графу "супутники дуба" були об'єднані площі, на яких домінують клен гостролистий, липа серцелиста, ясен звичайний та ільмові - в'яз гладенький і в'яз шорсткий; окремою графою показані площі виділів, у яких жоден вид не переважає, - це переважно ділянки деградованої діброви з майже рівною участю у складі супутників дуба; рідколісся, які у 3-х парках займають від 2,4 % до 3,1 %, а в 4-х парках відсутні, в даному випадку були об'єднані з галявинами і луками.

Багато насаджень Києва так чи інакше пов'язані з історичними подіями, і через це є не тільки природними об'єктами, але й історико-культурними пам'ятниками, що обов'язково повинно враховуватись при розробці заходів щодо реконструкції. Обстеженнями виявлено такі тенденції. Ближче до історичних центрів виникнення міста в парках природна рослинність збереглася менше, проте більшого значення набули інтродуценти, одновидові групи займають менші площі. Переважаючим типом садово-паркового ландшафту в парках Києва є лісовий. Найбільше видове різноманіття спостерігається на територіях з парковим типом ландшафту. Тому одним із завдань формування рослинності є зменшення густоти насаджень, переведення частини площ з лісового типу садово-паркового ландшафту в парковий.

З даних, наведених у таблицях 4 і 5, випливає, що в парках, створених на базі лісів із сосни звичайної, відбувається зменшення зімкненості соснового деревостану і перетворення насаджень лісового типу ландшафту в парковий, потім під рідколіссям сосни створюються декоративні посадки листяних рослин, що врешті-решт призведе до заміни корінного хвойного насадження на штучне листяне.

Аналіз даних таблиць 6 і 7 свідчить, що діброви займають лише частину територій парків і площі дібров скорочуються - після відмирання старих дубів на місці відпаду починають домінувати супутні види - клен гостролистий, ясен звичайний, липа серцелиста, ільмові або деревний вид другого ярусу - граб звичайний. З даних таблиць 8 і 9 видно, що в заплавних парках зменшується площа луків (завдяки створенню насаджень і заростанню самосівом), під наметом тополі чорної (найпоширенішого в парках цієї групи виду) формується другий ярус з клена ясенелистого, а оскільки тополі - недовговічні рослини, можна очікувати у майбутньому їх заміни небажаним кленом ясенелистим.

Таким чином, тенденції змін деревної рослинності в усіх трьох групах парків ведуть до зменшення різниці між ними, втрати парками їх ландшафтної своєрідності. А збереження ландшафтної оригінальності парків, її підкреслення - важлива умова містобудування.

Щодо загального стану київських парків, то, нажаль, протягом багатьох років догляд за ними був недостатнім. Це призвело до того, що масово розповсюдився такий малодекоративний вид як клен ясенелистий, через голландську хворобу почали гинути ільмові (в'яз гладенький, в'яз шорсткий та ін.), але всохлі і всихаючі дерева не видалялися, самосів і дерева, що дуже розрослися, перекрили найкращі перспективи, які раніше відкривалися з оглядових майданчиків. Необхідність проведення широкомасштабних робіт з приведення насаджень до належного стану стала очевидною. Тому на схилах Дніпра з кінця 2000 р. були розпочаті роботи з вирубки всохлих, пошкоджених, малодекоративних дерев та з прорідження загущених насаджень, які продовжувалися в 2001 р. У 2003 р. була здійснена реконструкція Хрещатого парку, в червні - серпні 2003 р. - Міського саду та Маріїнського парку. Але, як показали обстеження, в решті парків, розташованих на схилах правого берега Дніпра, є багато старих дерев, які уражені трутовиками, починають всихати і втрачати декоративність; в парках переважають насадження високої зімкнутості (лісовий тип садово-паркового ландшафту), кількість дерев (в перерахунку на 1 га) для багатьох ділянок багаторазово перевищує лісівничі норми для насаджень цього віку, що призводить до того, що дерева витягуються (при значній висоті мають не дуже великий діаметр стовбура), мають стовбур, позбавлений гілок в нижній частині, а крони лише у верхній частині, що знижує як декоративність рослин, так і стійкість; насадженнями перекрито більшість далеких перспектив, які відкривалися з оглядових майданчиків; на схилах утворилися хащі з бузини; урвища, які йдуть бровкою Хрещатого парку та Міського саду, потребують негайного закріплення шляхом створення підпірних стін, оскільки рослинність не в змозі стримати руйнацію урвищ; в парках недостатньо використовуються хвойні рослини, дуб звичайний і червоний, красивоквітучі кущі часто висаджені під кронами дерев, де вони не можуть розкрити усі свої декоративні якості; недостатнім є квіткове оформлення парків. До озеленених територій загального користування віднесені спеціалізовані парки, загальна площа яких за даними аналізу становить 769,80 га (табл. 10).

Якісний стан територій спеціалізованих парків є задовільним і також вимагає ландшафтної реконструкції, враховуючи їх загальноміське значення.

Насадження обмеженого користування м. Києва займають, за звітними даними, площу 11638,6 га і є важливою складовою озеленених територій міста (табл. 11). Найбільшу і найважливішу частку в цьому виді насаджень становлять озеленені ділянки на житлових територіях, які складаються з внутрішньоквартальних насаджень і прибудинкових смуг.

Насадження на житлових територіях різнорідні, але простежується певна закономірність розподілу їх як за естетичною цінністю, породним складом, так і відношенням землекористувачів та адміністрації районів.

Масиви більш ранньої забудови (Воскресенка, Стара Дарниця, Відрадний, Лісовий, Лепсе, Борщагівка) характеризуються багатшим асортиментом деревно-чагарникових порід, але втрачають в естетичному сприйнятті, бо період заселення цих житлових масивів супроводжувався активною самодіяльністю мешканців, внаслідок чого була допущена безсистемність і загущеність посадок (як правило, висаджували плодові дерева та кущі).

Житлові масиви більш пізньої забудови мають бідніший асортимент порід, але й менше загущені (Оболонь, Троєщина, Харківський, Осокорки, Позняки). Винятком є центральна частина Оболоні, де за останні роки проведена і продовжує проводитись значна робота з реконструкції та благоустрою.

Центральні житлові райони історичної частини міста мають менший процент озеленення (біля 30 - 35 % в середньому), але вони більш доглянуті, частіше поновлюється квіткове оформлення та проводиться ремонт газонів, живоплотів та ін.

Для насаджень на територіях шкіл і дитячих закладів також характерні ті ж проблеми, що і для насаджень житлових районів з тією лише різницею, що насадження цієї групи витримують більш інтенсивне навантаження, а отже, вимагають частішого ремонту та ретельнішого догляду.

Основним призначенням насаджень промислових підприємств є виконання ними санітарно-оздоровчої функції. Процент їх озелененості складає, в основному, 15 - 20 % від загальної площі. Зараз у зв'язку із зменшенням темпів виробництва, а то і зупинкою підприємств, насадження знаходяться в занепаді.

Територіям громадських установ, закладів торгівлі та лікарень завжди приділялось достатньо уваги. Стан насаджень знаходиться приблизно на тому ж рівні, що і раніше.

Насадження спеціального призначення надзвичайно різні за характером і функцією. Вуличні насадження, в основному, складаються з рядових посадок дерев і газонів на роздільних смугах. В насадженнях захисних смуг біля підприємств давно не проводились роботи з догляду, хоча потреба у виконанні таких видів робіт давно назріла. На кладовищах відсоток озеленення надзвичайно високий, біля 80 - 85 %. Роботи з озеленення проводяться, як правило, городянами самотужки.

Склад і розподіл територій даної категорії по районам міста наведені в табл. 12.

Позитивна екологічна і санітарно-гігієнічна роль вуличних насаджень загальновідома. Неоцінені й безмежні можливості їхнього декоративного потенціалу у творенні архітектурно-художнього вигляду міста. Вуличні насадження відіграють, як і насадження загального користування, значну оздоровчу і кліматорегулюючу роль (приклад, насадження гіркокаштану звичайного вздовж вул. Хрещатик).

В останні десятиріччя помітно посилився інтерес до використання повітроочисної функції вуличних насаджень у зв'язку із забрудненням міського середовища продуктами згоряння бензину та інших видів органічного палива внаслідок інтенсивного розвитку автомобільного транспорту і концентрації його в містах. Площа та протяжність вулиць наведена в табл. 13.

Зростаючи поблизу джерела забруднення, деревні насадження на вулицях міста є хорошою механічною перешкодою на шляху поширення токсичних речовин. Наявність щільних посадок з кущами під наметом є надійним бар'єром, що обмежує поширення пилу і газів з проїжджої частини вулиці. Отже, на часі необхідність розробок і впровадження заходів стосовно поліпшення якості міського озеленення.

Були обстежені насадження на 43-х вулицях Києва, що в цілому відображають загальний стан і видовий склад вуличних насаджень міста. За узагальненими даними (табл. 14) простежується досить невтішна картина стосовно розподілу дерев як за категоріями стану, так і за видовим складом.

Перш за все треба вказати на бідність асортименту деревних рослин у вуличних насадженнях. Найповніше представлені липи (39,0 %), гіркокаштан звичайний (22,2 %), тополя чорна (20,8 %) - разом 82,6 %, потім клен гостролистий (4,0 %), клен сріблястий (3,8 %), тополя дельтоподібна (5,1 %). На решту 7 видів припадає 4,5 %.

За загальним станом тільки половина дерев оцінена 4 або 5 балами і, отже, з точки зору виконання ними фітомеліоративних і декоративних функцій, відповідає своєму цільовому призначенню.

Для оцінки сучасного стану екологічної ситуації в м. Києві було використано наявну офіційну інформацію щодо характеристики забрудненості повітряного середовища, літературні джерела та результати власних досліджень. Певних закономірностей у річній динаміці техногенного забруднення міста за період спостереження не встановлено. Виявлено основні токсичні компоненти промислових емісій, їх концентрації в атмосферному повітрі; проведено зонування території Києва за рівнями техногенного забруднення. Встановлено, що забруднення повітряного середовища в Києві помітно впливає на стан деревних рослин, але не є загрозливим на переважаючій частині території міста і не може бути визнаним основним обмежуючим фактором.

В насадженнях на вулицях міста ще значна кількість дерев потерпає від омели білої, незважаючи на масштабну боротьбу з нею. Найчастіше омелою вражаються клен цукристий, тополя дельтолиста, робінія звичайна; поодиноко - горобина звичайна, липа серцелиста, клен ясенелистий.

Крім того, в насадженнях на вулицях міста зустрічається велика частка дерев з механічними пошкодженнями стовбура і скелетних гілок транспортом та іншими технічними засобами. Масового характеру набуло обпилювання гілок великого діаметра для "підняття" крони, оскільки при посадці допускалось використання нестандартного садивного матеріалу (з несформованим штамбом).

В озелененні вулиць міста переважають рядові посадки дерев у лунки в зонах тротуарів, поруч з проїжджою частиною. Умови місцезростання дерев у таких насадженнях надзвичайно складні, оскільки вони обумовлюються самостійною чи спільною дією численних негативних факторів: забрудненістю повітряного середовища пилом і газами, неправильним добором порід до умов середовища, обмеженим обсягом живлення рослин та виносом без поповнення поживних речовин, недостатньою аерацією грунту внаслідок зниження його фізичних властивостей, погіршення умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, накопиченням продуктів розпаду коренів, гнилісних процесів тощо.

До специфічних особливостей умов місцезростання насаджень вздовж міських вулиць належать також наявність асфальтового покриття в зоні тротуару, товщина якого разом з основою (інженерною підготовкою грунту) може досягти 0,5 м і більше, велика кількість насипних грунтів, дуже неоднорідних за складом і властивостями, значні порушення гідрологічного режиму міських грунтів у зв'язку із зростаючими статичними навантаженнями в умовах забудови житлових кварталів багатоповерховими будівлями, підвищена щільність грунту в міських умовах, зміна складу ґрунтового повітря, у т. ч. і внаслідок можливих витоків з підземних газопроводів, впливу електромагнітних полів та ін.

У зв'язку з ремонтними роботами на міських вулицях має місце підвищення висотних відміток полотна проїжджої частини дороги і тротуару, що супроводжується підняттям поребрика в пристовбурних лунках дерев. Внаслідок засипки землею таких лунок до рівня поребрика дерева надмірно заглиблюються в грунт. Підвищення рівня грунту над кореневою шийкою створює несприятливі умови для росту дерев і приводить до їх всихання.

Успішний ріст насаджень в міських умовах, зокрема в Києві, значною мірою стримується повсюдним використанням малопридатного низинного торфу для створення рослинного шару і для засипки ям, в які висаджуються дерева без урахування оптимальних умов живлення дерев і кущів.

Небезпечне для дерев і зайве нагромадження у грунті іонів натрію і хлору внаслідок застосування хлористих солей для прискорення танення снігу й льоду в зимовий період, поливання дерев хлорованою водою. За даними Н. П. Третяк, в окремих випадках у верхньому 20-см шарі грунту на вулицях Києва фіксувалось до 55 - 59 мг % хлору, в той час, коли у грунті такі іони взагалі мають бути відсутні.