Про затвердження Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва у м. Києві на період до 2015 року

З метою визначення шляхів створення умов для підвищення та використання повною мірою потенціалу малого та середнього підприємництва, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001 "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року", розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.11.2004 № 2168 "Про схвалення Стратегії економічного та соціального розвитку м. Києва на період до 2015 року" Київська міська рада

1. Затвердити Стратегію розвитку малого та середнього підприємництва у м. Києві на період до 2015 року згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), починаючи з 2008 року, забезпечувати розробку та виконання дворічних Київських міських програм підтримки малого та середнього підприємництва у відповідності до Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва у м. Києві на період до 2015 року.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань торгівлі, підприємництва, громадського харчування та послуг.

В умовах активізації участі України у міжнародних економічних процесах особливого значення набуває поліпшення діяльності ринкових інститутів, насамперед розвиток малого та середнього підприємництва, який базуватиметься на інвестиціях та інноваціях та слугуватиме основою структурно-технологічної модернізації економіки і стабільного підвищення добробуту громадян. На визначення шляхів створення умов для підвищення та використання повною мірою потенціалу малого та середнього підприємництва спрямовано Стратегію розвитку малого та середнього підприємництва у м. Києві на період до 2015 року (далі - Стратегія). Стратегію розроблено, виходячи з Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001, та Стратегії економічного та соціального розвитку м. Києва на період до 2015 року , схваленої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.11.2004 № 2168.

Визначення напрямів та інструментів реалізації Стратегії здійснено з урахуванням положень законодавчих та нормативно-правових актів у сфері підприємництва, Послання Президента України до Верховної Ради України, резолюції Форуму "Влада і бізнес - партнери".

При розробці Стратегії використано програмно-цільовий метод та враховано досвід реалізації дворічних Київських міських програм розвитку підприємництва.

Розвиток підприємницького сектора економіки Києва характеризується стійкою тенденцією до зростання його основних показників.

Щороку збільшується кількість зареєстрованих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (рис. 1). Державними реєстраторами міста протягом 2007 року здійснено 206,2 тис. реєстраційних дій, що на 43,6 % більше ніж у попередньому році. Зареєстровано понад 40 тис. новостворених юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що на 17,8 % більше ніж у 2006 році. Темпи зростання кількості новостворених юридичних осіб вдвічі перевищили темпи зростання кількості новостворених фізичних осіб - підприємців, що свідчить про покращення якісного складу суб'єктів господарювання. Всього в місті зареєстровано п'яту частину всіх юридичних осіб України.

Рисунок 1. Кількість суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) у м. Києві, внесених у Державний реєстр

Зростає також кількість суб'єктів підприємництва, які сплачують податки, та сума надходжень податків і зборів від них до бюджету (табл. 1).

___________

Загальна кількість суб'єктів підприємництва, які сплачують податки, за підсумками 2007 року зросла порівняно з попереднім роком на 11,3 % та становила 282,1 тис. Надходження податків і зборів від них до Зведеного бюджету збільшились на 11,1 % та становили 34,3 млрд. грн., до бюджету міста - на 44,4 % та становили 7,0 млрд. грн. У тому числі, кількість юридичних осіб - суб'єктів підприємництва збільшилась порівняно з попереднім роком на 9,8 % та становила 120,6 тис. суб'єктів, а фізичних осіб - підприємців - на 12,4 % і становила 161,50 тис. осіб.

Суб'єкти підприємництва забезпечили 93 % загальної суми надходжень від усіх платників до Зведеного бюджету та 78 % - до бюджету міста.

Зростають також показники діяльності малого та середнього підприємництва. Загальна кількість малих та середніх підприємств у 2006 році збільшилась порівняно з попереднім роком на 9,3 %. Темпи зростання кількості середніх підприємств майже вдвічі перевищили темпи зростання кількості малих підприємств: 15,8 % проти 8 %. Відповідно збільшилась частка середніх підприємств у загальній кількості підприємств міста та зменшилась частка малих. На початок 2007 року в Києві діяли 68,64 тис. малих та середніх підприємств або 99,8 % загальної кількості підприємств міста, з них 56,85 тис. малих або 82,7 % та 11,79 тис. середніх або 17,1 %. Кількість малих та середніх підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у столиці в 3,3 раза перевищує відповідні показники у середньому по Україні (рис. 2).

Зросла на 2,4 % у 2006 році порівняно з попереднім роком кількість найманих працівників малих та середніх підприємств та становила на початок 2007 року 921 тис. осіб або 55,3 % загальної кількості найманих працівників підприємств міста. Таке зростання відбулось за рахунок збільшення кількості працюючих на середніх підприємствах з 639,7 тис. осіб до 662,4 тис. осіб, тобто на 22,7 тис. осіб, водночас на малих підприємствах їх кількість зменшилась з 259,9 тис. осіб до 258,6 тис. осіб, тобто на 1,3 тис. осіб.

Рисунок 2. Кількість малих та середніх підприємств на 10 тис. осіб наявного населення

Обсяги реалізованої продукції малих та середніх підприємств збільшились на 40,7 %, в т. ч. середніх - на 42,7 %, малих - на 5,8 %. Питома вага обсягів реалізованої продукції малих та середніх підприємств у загальних обсягах реалізації по місту становить 82,2 %. Частка обсягів реалізації середніх підприємств збільшилась з 77,7 % у 2005 році до 78,8 % у 2006 році; малих підприємств зменшилась з 4,5 % до 3,4 %. Середній обсяг реалізованої продукції малих та середніх підприємств на одного працюючого становить 586 тис. грн. Середні підприємства працюють найбільш ефективно - на одного працюючого на них реалізовано продукції (робіт, послуг) на 757 тис. грн., на малих підприємствах - на 83 тис. грн., на великих підприємствах - на 153 тис. грн.

Зростає кількість підприємств, що здійснюють валові капітальні інвестиції, та обсяги таких інвестицій. Малі та середні підприємства здійснили інвестицій у 2006 році на 16,8 % більше ніж у попередньому році. При цьому, інвестиційна діяльність малих підприємств зростала значно вищими темпами ніж середніх: збільшення обсягів інвестицій на 69,8 % та 7,0 % відповідно. Здійснювали інвестиції 27,9 % загальної кількості малих підприємств, що реалізовували продукцію та надавали послуги.

Фінансові результати малих та середніх підприємств від звичайної діяльності до оподаткування у 2006 році становили 13818,2 млн. грн. або 45,8 % загальної суми по всіх підприємствах - суб'єктах підприємницької діяльності. Чистий прибуток отримали 60,7 % малих підприємств та 70,9 % середніх підприємств. Фінансові результати малих підприємств порівняно з попереднім роком погіршились: збільшилась частка збиткових підприємств, сальдо фінансового результату є від'ємним.

Створення передумов галузевої диверсифікації економічного розвитку міста потребує поліпшення галузевої структури малого підприємництва.

Групування малих підприємств за основними категоріями дозволяє оцінити тенденції структурних змін (табл. 2). За ключовими показниками кількості підприємств, зайнятих на них працівників та обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) протягом 2005 - 2007 років спостерігалось зниження часток виробничої сфери та торгівлі. Водночас суттєво зростала частка бізнес-послуг. Найменш розвиненими залишаються інноваційна сфера та сфера соціальних, комунальних та індивідуальних послуг.

У структурі кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва 69 % належать фізичним особам - підприємцям. Їх кількість збільшилась у 2006 році порівняно з попереднім роком на 4,7 %. Загальна кількість суб'єктів малого та середнього підприємництва зросла на 6,1 % та становила на початок 2007 року 218,9 тис. суб'єктів, в т. ч. кількість суб'єктів малого підприємництва збільшилась на 5,6 % та становила 207,1 тис. За цей же період кількість зайнятих у сфері малого підприємництва зросла на 0,7 %, що відбулось за рахунок збільшення кількості фізичних осіб - підприємців. Обсяг продукції (робіт, послуг), реалізованої суб'єктами малого підприємництва, збільшився на 12,9 %. Темп зростання цього показника у фізичних осіб - підприємців був вищим ніж на малих підприємствах (відповідно 29,4 % та 5,8 %).

За даними органів статистики

Розширюється мережа об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва (рис. 3).

Рисунок 3. Розвиток інфраструктури підтримки підприємництва

Найбільш активно зростала у 2007 році порівняно з попереднім роком кількість інформаційно-консультативних установ - в 2,5 раза, кредитних спілок - у 2,4 раза, фондів підтримки підприємництва - в 1,8 раза, інвестиційних фондів і компаній - в 1,7 раза, інноваційних фондів і компаній - в 1,6 раза.

Про важливу роль малого та середнього бізнесу для економіки м. Києва свідчить питома вага малих та середніх підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) всіма підприємствами, яка становила у 2006 році 82,2 %, а також у загальній кількості найманих працівників всіх підприємств - 55,3 % (рис. 4).

За рівнем розвитку малого та середнього підприємництва Київ значно випереджає інші регіони України, а за кількістю його суб'єктів відповідає міжнародним показникам.

Рисунок 4. Питома вага малих та середніх підприємств у м. Києві у 2006 році, %

У розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у Києві у 2007 році припадало 852 суб'єкти малого підприємництва, що вдвічі перевищує відповідний показник у Латвії та Франції (420), у 1,1 раза перевищує показники Естонії та Польщі (відповідно 760 та 790).

У малому та середньому підприємництві столиці у 2006 році було зайнято 12,1 % загальної кількості зайнятих та реалізовано 35,3 % обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) малого та середнього підприємництва України, при тому, що наявне населення міста становить лише 5,8 % населення України.

У Києві зосереджено третину всіх бізнес-центрів, дві третини лізингових компаній, інвестиційних та інноваційних фондів, майже половину інформаційно-консультативних установ України.

Однак, спостерігаються і негативні тенденції, які стосуються, в основному, розвитку малого підприємництва та потребують виправлення.

Так, збільшується кількість малих підприємств, які фактично не працюють. У 2006 - 2007 роках третина загальної кількості малих підприємств не реалізовували продукцію (роботи, послуги), а майже 40 % були збитковими.

Питома вага працюючих на малих підприємствах у кількості населення у працездатному віці суттєво перевищує питому вагу цих підприємств у обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) по економіці міста в цілому (рис. 5). Це свідчить про їх низьку ефективність.

Рисунок 5. Динаміка питомої ваги малих підприємств в м. Києві, %

Галузева структура малих підприємств не відповідає потребам столичного міста та характеристикам розвитку ринкової економіки. Недостатнім є рівень розвитку малого підприємництва у сфері бізнес-послуг, насамперед фінансової діяльності, соціальної сфери, комунальних та індивідуальних послуг, а також інноваційної сфери.

Зменшилась у 2006 році порівняно з попереднім роком кількість малих підприємств, що здійснювали технологічні інновації (з 366 до 347).

Як і у попередні роки спостерігається нерівномірність розвитку суб'єктів малого підприємництва по районах міста. Так, якщо у Печерському районі у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у 2007 році припадало 923 малих підприємств, у Шевченківському - 514, то у Дарницькому цей показник становить 136, а в Деснянському - 75 малих підприємств.

Недостатньою є кількість об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва, які надають комплексні послуги підприємцям, а саме: бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, а також таких, що здійснюють фінансові послуги, насамперед кредитних спілок, фондів підтримки та лізингових компаній.

2.1. Проведення Євро-2012

В якості потужного поштовху розвитку малого та середнього підприємництва слід використати проведення в м. Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

За прогнозами УЄФА Київ можуть відвідати понад 600 тисяч туристів.

На м. Київ, як приймаюче місто, покладені великі зобов'язання, які закріплені в угоді, підписаній з УЄФА.

Для упорядкування заходів з виконання цих зобов'язань розроблена Київська міська програма підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Мета програми - створення організаційних, соціальних та економічних умов для успішного проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року з футболу взагалі та його фінальної частини в м. Києві зокрема. Основні пріоритети програми:

- приведення до вимог УЄФА об'єктів спортивної інфраструктури;

- забезпечення належного рівня безпеки та правопорядку;

- приведення у відповідність до вимог УЄФА медичної інфраструктури;

- приведення у відповідність до концепції мобільності транспортної інфраструктури міста;

- забезпечення високого рівня туристичної інфраструктури, у тому числі організація розміщення гостей міста, їх харчування та дозвілля;

- інформаційна інфраструктура.

Реалізація кожного з перелічених пріоритетних напрямів - це поле діяльності для суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Приведення до вимог УЕФА об'єктів спортивної інфраструктури передбачає реконструкцію двох та будівництво одного нового стадіону, а також підготовка в якості резерву ще 13 стадіонів та спорткомплексів. У цій роботі повинні знайти своє місце суб'єкти малого та середнього бізнесу будівельного профілю.

До забезпечення належного рівня безпеки та правопорядку можуть бути залучені суб'єкти підприємницької діяльності, які діють у сфері охоронного бізнесу.

Однією з основних вимог УЕФА є забезпечення учасників та гостей змагань медичними послугами та послугами з охорони здоров'я, приведення у відповідність до вимог УЄФА медичної інфраструктури.

До активної участі у забезпеченні цих вимог повинні бути готові приватні медичні заклади.

Згідно з угодою м. Київ має розробити і запровадити ефективну концепцію громадського транспорту. Концепція мобільності включає в себе оптимізацію переміщення потоків людей ззовні до міста-господаря, а також мобільність всередині міста. Для подолання потенційних вузьких місць у сфері мобільності розроблена програма підготовки дорожньо-транспортної інфраструктури до проведення фінального турніру чемпіонату Європи. Своє місце у реалізації цієї програми повинні знайти як підприємницькі структури будівельного профілю, так і ті, що займаються пасажирськими перевезеннями: згідно з прогнозними даними обсяги щоденних перевезень пасажирів зростуть на 26 %.

Згідно з угодою приймаюче місто має забезпечити високий рівень туристичної інфраструктури, у тому числі організацію розміщення гостей міста, їх харчування та дозвілля.

Підготовка сфери туризму, готельного і комунального господарства до проведення Євро-2012 включає:

- організацію розміщення осіб, які прибудуть в м. Київ під час проведення чемпіонату;

- підготовку закладів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування;

- підготовку комунального господарства;

- рекламно-інформаційну діяльність.

За даними УЄФА термін перебування 75 % гостей чемпіонату становить 3 - 4 дні. Для гостей міста під час проведення чемпіонату будуть запропоновані різноманітні туристично-екскурсійні програми у супроводі екскурсоводів та гідів-перекладачів. Розроблені варіанти триденної екскурсійної програми.

За умови одночасного прийому 200 тис. гостей під час проведення чемпіонату місту необхідно підготувати майже 2000 фахівців. Відповідно до вимог УЄФА будуть здійснені заходи з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців туристичного супроводу (екскурсоводи, гіди-перекладачі).

Учасникам та гостям чемпіонату необхідно забезпечити можливість ознайомитися з пам'ятками всесвітньої культурної спадщини, національного та місцевого значення.

Все перелічене - широке поле для діяльності туристичних фірм.

Слід очікувати ажіотажний попит на сувенірну продукцію з національною та футбольною символікою. До цього повинні бути готові як майстри народних художніх промислів, так і відповідні підрозділи районних державних адміністрацій в частині підготовки цивілізованих місць торгівлі цією продукцією.

Позитивні перспективи, які відкриває для підприємців проведення в м. Києві фіналу чемпіонату Європи 2012 року з футболу, повинні бути використані повною мірою.

2.2. Вступ України до СОТ

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) неминуче призведе до суттєвих змін у становищі вітчизняних виробників товарів та послуг як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Приєднання України до СОТ слід розглядати як потужний чинник розвитку малого та середнього підприємництва, формування сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій.

Набуття Україною членства в СОТ сприятиме посиленню конкурентноспроможності вітчизняних виробників товарів та послуг в умовах конкуренції з провідними виробниками світу: СОТ об'єднує країни, в яких зосереджено понад 95 % обсягу світової торгівлі, близько 85 % світового ВВП та понад 85 % населення світу. В результаті вступу України до СОТ слід очікувати низку переваг, якими повинні скористатись малі та середні підприємницькі структури.

Серед очікуваних переваг:

- створення більш сприятливого клімату для іноземних інвестицій. Світовий досвід свідчить, що не лише країни зі значним терміном членства у СОТ отримують більший приплив прямих іноземних інвестицій, але і сам вступ до СОТ, як правило, супроводжується їх зростанням;

- розширення можливостей доступу українських товаровиробників до зарубіжних передових технологій завдяки лібералізації інвестиційного співробітництва;

- розширення асортименту та зниження цін на імпортні матеріали, комплектуючі та устаткування, що використовуються вітчизняними товаровиробниками для виробництва конкурентоспроможної продукції;

- покращення умов доступу для вітчизняних експортерів на зарубіжні ринки завдяки автоматичному набуттю режиму найбільшого сприяння експортованим українським товарам та послугам;

- захист українських товарів та послуг від дискримінаційних внутрішніх податків, акцизів і митних зборів на зарубіжних ринках;

- отримання доступу до міжнародного механізму залагодження торгових суперечок. З набуттям членства у СОТ українські виробники отримують можливість захищати свої інтереси відповідно до процедури розгляду торгових суперечок СОТ;

- паралельне підвищення прозорості та удосконалення виконання процедур контролю за товарними потоками сприятимуть зменшенню нелегального імпорту товарів в Україну, в результаті чого українські ринки стануть більш захищеними від дешевої низькоякісної продукції;

- формування сприятливих передумов для розширення співпраці з ЄС, активізації переговорів щодо створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до ЄС.

Все це дозволяє очікувати зростання виробництва в окремих експортоорієнтованих галузях економіки внаслідок розширення доступу українських товарів на ринки більш ніж півтори сотні країн.

Серед позитивних наслідків вступу України до СОТ для малого та середнього бізнесу слід назвати і те, що в рамках цієї організації дозволені необмежені обсяги інвестицій "у майбутнє" - розвиток інфраструктури, будівництво доріг, електрифікацію, у "зелені заходи" - захист рослин, селекцію, а також у наукові розробки і підготовку фахівців.

Водночас необхідно чітко усвідомлювати, що СОТ - це лише інструмент для отримання певних переваг. При цьому за деякі з них необхідно постійно боротись, презентуючи себе на світовому ринку як надійного торгового партнера, а на своїх підприємствах здійснити енергійні заходи із зниження витрат, підвищення ефективності виробництва і якості продукції та послуг.

Проте, слід зазначити, що вступ до СОТ - одночасно і великий крок вперед в інтеграції у світову економіку, і жорсткий виклик здатності українських виробників конкурувати на світовому ринку.

Серед основних з цих викликів слід наголосити на наступних:

1. Можна очікувати тимчасове зниження виробництва окремих товарів в обсягах, еквівалентних збільшенню імпорту.

2. Існує ймовірність формування загроз у торгівлі послугами. Зокрема, невжиття превентивних протекціоністських заходів стосовно національних перевізників може призвести до занепаду галузі та витіснення вітчизняних постачальників послуг з міжнародних ринків перевезень.

3. Можливі проблеми із залученням інвестицій в окремі галузі. Так, вступ до СОТ, за висновками Мінпромполітики, створить проблеми залучення інвестицій для виробників електронних компонентів та приладобудівної галузі.

4. Внаслідок низької конкурентноспроможності деяких видів вітчизняної продукції, в окремих секторах економіки України (будівельний, машинобудівний) після вступу до СОТ можна очікувати скорочення виробництва окремих видів продукції, скорочення надходжень до бюджету, втрату робочих місць, зростання соціальної напруженості.

5. Вступ до СОТ призведе до відкриття внутрішнього ринку сільськогосподарської сировини і продовольства. Негативними наслідками цього стане: по-перше, наповнення продовольчого ринку України товарами за низькими цінами (цукром, маргарином, маслом, сирами, іншими молочними продуктами, картоплею і овочами, фруктовими соками); по-друге, вимивання важливої для вітчизняної харчової промисловості сировини і стратегічно важливих кормових ресурсів з неї (насіння соняшника, продовольчого і кормового зерна).

Наведене вище свідчить про те, що господарська діяльність підприємств малого та середнього бізнесу в умовах членства України в СОТ - це багатофакторний процес, і адаптація до нього вимагає злагодженої співпраці центральної, міської влади та бізнесу, партнерської участі у формуванні економічної політики, адекватної новим умовам. Ця робота повинна спиратись на активну роль підприємницьких спілок та їх організацій. Останні повинні встановлювати прямі зв'язки з відповідними підприємницькими структурами країн - учасників СОТ та ЄС, укладати з ними угоди про співробітництво, в тому числі й у питаннях отримання консультацій і допомоги в пристосуванні до комерційних правил СОТ.

3.1. Переваги

Загострення конкуренції як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках обумовлює необхідність повного використання підприємницькими структурами міста унікальних переваг, що їх надає столичний статус м. Києва, і його економічний потенціал.

Київ має вигідне економіко-географічне розташування. Через Київ проходять найважливіші залізничні, автомобільні магістралі та повітряні траси країни, що надзвичайно важливо для розвитку та інтенсифікації економічних зв'язків міста.

Київ - один із провідних промислових та наукових центрів з розвиненим багатогалузевим виробництвом.

Промисловий сектор економіки міста об'єднує близько 7,8 тис. суб'єктів господарювання, з яких понад 500 - великі та середні підприємства.

Підприємства міста мають розвинену виробничу інфраструктуру та висококваліфіковані кадри конструкторів, інженерів, технологів і робітників, тобто сприятливі умови для розвитку виробництва високотехнологічної продукції як самостійно, так і шляхом створення спільних підприємств.

Про динамічний розвиток економіки міста свідчить значно вищий ніж в інших регіонах країни рівень середньомісячної заробітної плати та один з найнижчих рівнів безробіття.

В місті збережено потужний потенціал академічної, вузівської, галузевої науки, технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі, який дозволяє виробляти конкурентноспроможну продукцію. У Києві діють понад 360 академічних, галузевих та спеціалізованих виробничих організацій, що займалися науково-технічною діяльністю, це чверть від їх загальної кількості в Україні. У місті вперше в Україні створено механізм підтримки наукових організацій і установ шляхом фінансування наукових проектів і програм для комунального господарства за рахунок коштів з бюджету міста.

Київ є ключовою ланкою у розвиткові телекомунікаційних мереж, що з'єднують Західну Європу з країнами СНД й азійського континенту. Побудовані за міжнародними проектами (ITUR, TEL, TAE, BSFOCS) волоконно-оптичні лінії зв'язку забезпечують приєднання київських абонентів до міжнародних цифрових телекомунікаційних мереж країн СНД, Балтії, Європи та Середнього Сходу, а також до системи FLAG.

Одним з важливих напрямів прискореного розвитку економіки як на рівні держави, так і на рівні міста є стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності та поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків з країнами світу. Розташований на перетині потужних транспортно-комунікаційних потоків, через які підтримуються зв'язки із міжнародним співтовариством, Київ є візитівкою держави, головними воротами до України для її іноземних партнерів.

Протягом останніх років місто демонструє високу інвестиційну привабливість, відкритість та готовність до активної участі в європейських і світових інтеграційних процесах, виступає двигуном реформування національної економіки та соціально-економічного розвитку в інших регіонах держави.

Вирішальним чинником для інвесторів є рівень прибутковості вкладених капіталів. Прибутковість ринку нерухомості в Україні все ще є значно вищою порівняно з країнами Центральної та Східної Європи. За оцінками фахівців міжнародної компанії Colliers International, прибутковість комерційної нерухомості тут сягає 25 %. Прибутки девелоперів в Україні є значно вищими ніж у багатьох інших європейських країнах.

Діяльність київської міської влади сприяє розвиткові позитивного інвестиційного клімату та бізнесу, і це виразно відображується у динаміці зростання економіки Києва. За експертною оцінкою стану економічного розвитку регіону, ринкової та фінансової інфраструктури, розвитку людських ресурсів, ділової активності регіону Київ протягом трьох останніх років має найвищий рейтинг інвестиційної привабливості.

3.2. Ризики

Володіючи названими вище перевагами, підприємництво в столиці, тим не менше, потерпає від цілої низки негативних чинників як специфічних для м. Києва, так і таких, що мають загальний для України характер.

Серед негативних чинників, які в Києві мають більш гострий ніж в інших регіонах характер, слід назвати високу вартість землі, нерухомості і пов'язаний з цим високий рівень орендної плати. Останній з названих факторів набрав особливо руйнівного для підприємництва характеру з прийняттям норм, визначених у законах України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки.

Серед найбільш загрозливих чинників розвиткові підприємництва, які носять загальнодержавний характер, є значний рівень тінізації економіки та низький рівень безпеки бізнесу.

Значні масштаби тіньової економічної діяльності позначаються на обсягах і структурі ВВП, гальмують соціально-економічні реформи, спотворюють офіційні дані про стан економіки. Одним із найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економіки є криміналізація суспільства. Слід усвідомлювати і посилення впливу тіньового капіталу на різні сфери суспільного життя, його зрощування з державним апаратом, зростання корупції.

Одним із проявів сучасної економічної злочинності є протиправне поглинання або захоплення підприємств за допомогою насильства, підкупу чи інших зловживань, що отримало назву рейдерства.

Цей вид економічної злочинності пов'язаний з недосконалістю чинного законодавства, недоліками судової системи, слабкістю регулюючого впливу органів державної влади й управління, криміналізацією підприємництва та іншими чинниками. У зв'язку з цим вітчизняні підприємці залишаються фактично наодинці з небезпекою рейдерського нападу.

Основні проблеми економіки, пов'язані із "захопленнями", - це втрати для акціонерів, негативні наслідки перепрофілювання або зупинки підприємства, які супроводжуються втратою робочих місць і деформацією галузевої структури. Внаслідок рейдерських конфліктів погіршується інвестиційний клімат. Тобто для потенційних інвесторів виникають додаткові інвестиційні ризики. При цьому порушуються принципи корпоративних відносин. Руйнується віра підприємців та інших членів суспільства у дієвість інститутів державної влади та у захищеність власності.

Тому вирішення проблеми рейдерства є актуальним завданням, яке повинні розв'язати всі гілки влади за активної участі підприємців.

Метою Стратегії є створення умов для підвищення та використання повною мірою потенціалу малого та середнього підприємництва як визначального фактору зростання конкурентоспроможності та збалансованого розвитку міста з наближенням до європейських стандартів якості життя.

Однією з основних умов ефективного розвитку малого та середнього підприємництва є проведення державою стабільної макроекономічної політики, яка б забезпечувала оптимізацію фінансово-податкової системи та економічну рівновагу в довгостроковій перспективі.

У свою чергу сектор малого та середнього підприємництва має відповідати за економічне зростання, для чого йому необхідно досягти якомога вищого рівня конкурентноздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Діяльність органів влади має створювати умови для диверсифікації діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва, підвищення їх інноваційної активності та ефективності використання ресурсів.

Базовим принципом Стратегії є розвиток нової ідеології взаємовідносин органів влади і підприємців: влада мінімізує своє втручання у господарську діяльність, розширюючи діалог з підприємницькою громадськістю як з рівноправним учасником процесу поліпшення підприємницького середовища.

Враховуючи пріоритетні напрями розвитку м. Києва, визначені Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, та виходячи із наявних викликів, переваг столичного підприємництва та ризиків, пріоритетами розвитку малого та середнього підприємництва визначено такі.

4.1. Підвищення конкурентноспроможності малого та середнього підприємництва

В умовах лібералізації торговельного обміну України із зарубіжними країнами, глобалізації світогосподарської системи підвищення конкурентноспроможності малого та середнього підприємництва стає обов'язковою умовою зростання його питомої ваги у створенні внутрішнього валового продукту.

Дії органів місцевої влади будуть акцентуватися на збільшенні кількості інновацій, сприянні трансферу технологій, створенні науково-виробничих кластерів, наданні допомоги малим та середнім підприємствам у розробці та впровадженні систем управління якістю, підтримці участі малого та середнього підприємництва у виставках, семінарах, конференціях, забезпеченні доступу до інформації щодо експортних можливостей, правових регулювань зовнішніх ринків тощо.

4.2. Зняття бар'єрів для започаткувавши та розвитку бізнесу

Поширення тіньового бізнесу свідчить про надмірне державне регулювання підприємницької діяльності у вигляді складної та ресурсовитратної системи надання дозволів, а також тотальної та неефективної системи державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю.

Діяльність органів місцевої влади буде спрямовуватись на спрощення дозвільних процедур, а також зміну підходів до перевірок діяльності суб'єктів господарювання - від санкцій до профілактики порушень та консультування.

Особливу увагу буде зосереджено на підвищенні ефективності функціонування районних та міського дозвільних центрів, що позбавить підприємців зайвого адміністративного навантаження та сприятиме спрощенню умов для ведення бізнесу.

Ініціюватиметься створення "єдиного вікна" для надання підприємцям звітності з усіх питань, що дозволить значно спростити та наблизити до європейських стандартів процес звітування за результатами господарської діяльності.

Оптимізація системи державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю надасть змогу, з одного боку, скоротити витрати держави на здійснення контролюючих функцій, а з іншого - сприятиме створенню довірчих, партнерських стосунків між державними органами і суб'єктами господарювання.

4.3. Забезпечення захисту законних прав суб'єктів малого та середнього підприємництва у діловій та соціальній сферах

За Конституцією України всі суб'єкти права власності мають рівні права перед законом, а завданням держави є забезпечення стабільності правовідносин власності та захист конкуренції у господарській діяльності.

Натомість досі існує можливість втручання бюрократичного апарату у господарську діяльність та встановлення неформального контролю за нею, що призводить до того, що найбільш успішними є не найефективніші бізнеси, а ті, які мають державно-владне прикриття.

Завданням органів влади усіх рівнів є реформування практики державного управління, яка б передбачала невідворотність дії норм законів для всіх осіб, в т. ч. державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, швидкий та ефективний судовий захист порушених прав.

Має бути забезпечено збалансування інтересів держави, підприємців та найманих працівників шляхом оптимізації контрольно-дозвільної системи та дотримання законодавства про працю.

4.4. Активізація створення суб'єктів малого та середнього підприємництва у містообслуговуючих галузях та соціальній сфері