Про затвердження Київської міської програми "Зайнятість населення на 2009-2012 роки"

57. Розширювати види громадських робіт з урахуванням професійного складу безробітних та соціально-економічних потреб міста.

58. Посилити роботу з безробітними, які тривалий час перебувають на обліку в центрах зайнятості, шляхом надання послуг з активної підтримки, направлених на прискорення працевлаштування, в тому числі поширення нових форм професійного навчання безробітних.

59. Проводити роботу по оперативному формуванню і оновленню банку даних про вакантні посади і вільні робочі місця з контролем достовірності рівня заробітної плати.

60. Забезпечити прозорість інформації для населення та роботодавців про ситуацію на ринку праці міста, організацію зайнятості різних верств населення, можливості служби зайнятості у задоволенні попиту на робочу силу та підборі підходящої роботи шляхом проведення загальноміських, районних ярмарків вакансій, "круглих столів" з соціальними партнерами та громадськістю, семінарів, через засоби масової інформації тощо.

Виконання завдань та заходів Програми зайнятості населення на 2009-2012 роки сприятиме:

- створенню умов для сприяння розвитку вітчизняного виробництва та підвищенню конкурентоспроможності продукції через підготовку конкурентоспроможного трудового потенціалу, який потребує ринок праці, зокрема через ефективну систему державного замовлення на підготовку кадрів та стимулювання професійного навчання на виробництві;

- розширенню виробництва товарів та послуг в результаті збільшення зайнятих в економіці;

- збільшенню податкових надходжень і обов'язкових зборів від заробітної плати працівників, в тому числі додатково залучених в економіку міста;

- підйому рівня життя працівників, в тому числі тих, які раніше були безробітними;

- покращенню соціально-трудових відносин в місті, зменшенню інших важких явищ;

- посиленню конкурентоздатності міста Києва.

Аналіз ринку праці і тенденцій структурної перебудови економіки в столиці та в Україні в цілому дозволяє виявити проблемні чинники та ризики для ринку праці м. Києва в наступних роках, що потребують пріоритетного вирішення та концентрації зусиль міської влади. Серед них слід відзначити наступні:

1) Демографічна ситуація вже тривалий час характеризується як несприятлива. За останні 10 років коефіцієнт демографічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку зріс на 9 % і становить біля 30 %, а з боку дітей у віці до 15 років зменшився на 16 % і перебуває на рівні 21 %.

Крім того, співвідношення між числом народжених та померлих знаходиться нижче рівня простого заміщення поколінь, кількість людей в кожному новому поколінні менша, ніж в попередньому.

Вікова структура населення міста змінюється на користь середніх та старших вікових категорій - середній вік киянина 38,5 року (чоловіків - 36,4 року, жінок - 40,3 року). Процес демографічного старіння населення в столиці продовжується. За останні 10 років кількість осіб старше працездатного віку зросла на 21,9 %, а кількість працездатного - лише на 8,7 %. Частка громадян 60 років та старше перевищує 20 %, що за класифікацією Россета відповідає високому рівню демографічної старості населення, що в свою чергу суттєво знижує стабільність та усталеність ринку праці. Враховуючи, що особи похилого віку в столиці мають необхідність та бажання працювати, потрібні економічні, організаційні та фінансові умови для продовження їх трудової діяльності. Такий підхід відповідає Мадридському міжнародному плану дій з проблем старіння. Пропозиції Головного управління праці та зайнятості з цього питання враховані в заходах щодо виконання у 2008 році Плану дій Україна - ЄС, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 року № 1072-р.

Хоча зайнятість молодих осіб у віці 15 - 34 роки (на великих і середніх підприємствах) є найбільшою серед регіонів України - 38,6 % до облікової кількості штатних працівників (довідково: кожна дев'ята працююча молода людина в Україні зайнята на київських підприємства), буде продовжено роботу із роботодавцями по залученню молоді на підприємства, в установи та організації міста, розширюватиметься інформування молоді з питань вибору сфери професійної діяльності та потреби роботодавців столиці в кадрах.

2) Підприємства міста потребують конкурентоспроможну робочу силу, яка володіє сучасними знаннями та технологіями.

За період з 1990 року по 2007 рік майже вдвічі скоротилась чисельність випускників професійно-технічних навчальних закладів (у 1990 році - 18,0 тис. осіб, у 2007 році - 9,4 тис. осіб), за інформацією Міністерства освіти і науки України з наступного року передбачається реформа системи професійно-технічної освіти та скорочення кількості професійно-технічних училищ ще на 20 %. Більшу частину професійно-технічних навчальних закладів Міносвіти планує передати місцевим органам виконавчої влади, однак без надання права власності. В той же час на загальнодержавному та регіональних ринках праці відбувається перекіс в частині потреби роботодавців у робітничих кадрах (50 - 70 %), на фахівців з вищою освітою потреба є меншою (30 - 40 %). Зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях столиці існує значна потреба в працівниках робітничих професій (станом на 01.09.2008 у загальноміській базі даних про вакансії налічується понад 35 тис. вакансій, з них 45 % вільних робочих місць для робітників, 13,6 % вакансій для осіб без професії або на робочих місцях, де не потребується спецпідготовка). У зв'язку із проведенням в Україні фіналу чемпіонату Євро-2012 можна визначити перспективу розвитку на найближчі роки деяких професій та спеціальностей в галузях економіки, зросте потреба в працівниках робітничих професій, в першу чергу будівельних: малярах, мулярах, монтажниках, штукатурах, електрогазозварниках, токарях, верстатниках, фрезерувальниках, інструментальниках, слюсарях-ремонтниках всіх напрямів. Також виникає потреба в додатковій чисельності гідів, екскурсоводів, інструкторів, перекладачів, кухарів, барменів, офіціантів, продавців, водіїв та працівників інших виробничих професій.

Недостатні обсяги професійної підготовки молоді на тлі процесів старіння і певне вибуття з підприємств висококваліфікованих робітників (на даний час за статистичними даними майже 28 % персоналу підприємств мають передпенсійний та пенсійний вік) можуть спричинити ситуацію щодо нестачі кадрів на підприємствах міста, що потребує активізації зусиль роботодавців по створенню власних баз для навчання кадрів, а також по створенню на виробничих площах підприємств - замовників підготовки кадрів баз виробничої практики для учнів професійно-технічних навчальних закладів, залучення потужностей підприємств до стажування випускників з подальшим їх працевлаштуванням, матеріального забезпечення професійно-технічних навчальних закладів, які займаються підготовкою кваліфікованих робітників тощо. А на загальнодержавному рівні слід вирішити питання спрощення процедури ліцензування на отримання підприємствами права здійснювати підготовку кадрів, що суттєво підвищить ефективність формування трудового потенціалу.

3) Очікуване підвищення витрат київських підприємств, пов'язане із підвищенням тарифів на перевезення, вартості енергоносіїв та інших матеріальних витрат; збільшення потреби у позичкових ресурсах та зростання кредитних ставок, що підвищує відповідні операційні видатки, зростання заробітної плати, що збільшує вартість робочої сили для підприємств, можуть призвести до зниження їхньої прибутковості та спонукати до скорочення робочих місць.

Зазначене зростання витрат виробництва сприятиме в короткостроковій перспективі - зростанню цін на продукцію підприємства, подальшому згортанню малоприбуткових філій чи виробництв, вивільненню надлишкових працівників, а у довгостроковому періоді - відпливу капіталу з галузей, що втрачають привабливість, з відповідним згортанням виробництва та скороченням зайнятості (при заміщенні пропозиції за рахунок зростання імпорту).

Доповнення зростання витрат підприємств потужною інституційною кризою позбавляє вітчизняні компанії можливості приймати оптимальні управлінські рішення у цій сфері.

4) Потенційний ризик на ринку праці міста створює промисловий сектор економіки.

Якщо в останні роки в цілому по м. Києву збережено позитивну тенденцію на ринку праці, коли кількість прийнятих працівників у галузях економіки міста перевищує кількість вибулих (у 2007 році перевищення становило 41,3 тис. осіб), то у промисловості, починаючи з 2005 року, навпаки, кількість вибулих перевищує кількість прийнятих (у 2007 році на 7,7 тис. осіб).

По місту суттєво зменшується кількість осіб, які працювали в умовах вимушеної неповної зайнятості. У фонді робочого часу питома вага втрат з причин неповної зайнятості становила лише 0,7 відсотка, але в галузі промисловості показник питомої ваги втрат з причин неповної зайнятості більш ніж вдвічі перевищує середній показник по місту і становить 1,5 % до фонду робочого часу.

Найбільша кількість працівників, які перебували в умовах неповної зайнятості, припадає на промислові підприємства міста, і це погіршує загальну ситуацію на столичному ринку праці. Так, із загальної чисельності працівників по місту, які знаходились в адміністративних відпустках у 2007 році, 50,2 % - це працівники підприємств промисловості, а із загальноміського показника чисельності працівників, які працювали в режимі неповного робочого дня, - це 53 %. Крім того, в останні роки спостерігається тенденція зниження індексу продуктивності праці в промисловості міста.

5) В умовах світової фінансової кризи без проведення антикризових дій на загальнодержавному рівні можливе зростання безробіття в фінансовій сфері міста, де зайнято понад 5 % працюючих, розмір заробітної плати яких в 2 рази перевищує середньомісячний розмір заробітної плати в місті.

6) При можливому зростанні безробіття в окремих сферах економічної діяльності в Україні на даний час відсутній механізм фінансування заходів сприяння зайнятості в умовах масового вивільнення працівників ( постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1090не відповідає чинному законодавству, що визнано Міністерством праці та соціальної політики України на звернення Київської міської державної адміністрації).

7) Слід очікувати суттєвого зростання навантаження на інфраструктуру ринку праці в умовах приєднання до СОТ. Стрімко збільшиться потреба у професійному навчанні, перекваліфікації вивільнюваних працівників, підвищаться вимоги до оперативного інформаційного та організаційного забезпечення пошуку роботи, зростання обсягів витрат з державного та місцевого бюджетів, фондів соціального страхування за одночасного зменшення обсягів надходжень до них під час реструктуризації та скорочення зайнятості на неконкурентоспроможних підприємствах.

За прогнозами вчених Національного інституту стратегічних досліджень (Я. Жаліло, С. Романенка та інших) слід очікувати зростання напруженості на ринку праці у короткостроковій перспективі після вступу до СОТ внаслідок втрати робочих місць, головним чином серед працівників з невисоким рівнем кваліфікації, у зв'язку з низькою конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств у порівнянні з іноземними виробниками.

Підвищення конкурентного тиску на українських виробників внаслідок вступу України до СОТ вестиме до зміцнення конкурентоспроможних виробництв з одночасним згортанням, переорієнтацією, закриттям тих, хто не зможе конкурувати з іноземними виробниками, безвідносно до їхньої галузевої належності. Найбільше занепокоєння експертів щодо впливу на промисловий комплекс міста, пов'язаного із вступом до СОТ, викликають підприємства меблевої, деревообробної промисловості та машинобудування. Вступ у дію відповідних секторальних угод вестиме до зростання імпорту товарів саме їхньої спеціалізації. Зокрема, машинобудування становить п'яту частину в реалізованій продукції промисловості. Оскільки частка продукції цієї галузі, яка спрямовується на експорт, є досить незначною та нижча за загальноукраїнський показник, експерти припускають, що посилення конкуренції на внутрішньому ринку може стати складною перепоною для низки київських виробників. Йдеться про продукцію як споживчого, так і виробничого призначення.

За умов нестачі в цих галузях коштів для інвестування, посилення конкуренції на внутрішньому ринку за рахунок лібералізації імпорту та його здешевлення внаслідок зміцнення національної грошової одиниці відіграватиме переважно пригнічуючу роль щодо динаміки розвитку цих галузей. Це становить системні ризики довгострокового їх розвитку, а відповідно і проблеми продуктивної зайнятості на підприємствах цих галузей.

8) До ризиків у зв'язку із підвищенням кредитної ставки слід віднести зменшення протягом останніх років питомої ваги обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) малих підприємств у загальних обсягах по місту (у 2005 році - 4,5 %, 2006 році - 3,4 %, 2007 році - 3,2 %) та питомої ваги малих підприємств, що реалізовували продукцію та надавали послуги, тобто фактично діяли, до загальної кількості малих підприємств: у 2005 році - 68,3 %, у 2006 році - 66,7 %, у 2007 році - 66,1 %. Такі тенденції у розвитку малих підприємств характерні і в цілому для України. Це зменшує внесок малого бізнесу в розвитку ринку праці.

9) Певні проблеми виникатимуть у зв'язку із залученням на ринок праці міста трудових мігрантів з інших регіонів України (раніше приміських) та інших держав. За статистичними даними (форма № 6-ПВ ) у місті Києві працює біля 15 відсотків найманих працівників, які проживають поза межами Києва. До м. Києва на постійне місце проживання повертаються військовослужбовці, вивільнені у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, зокрема звільнені у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Окремих заходів у частині вирішення питань працевлаштування та залучення до суспільно корисної праці потребують жителі міста, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування, в тому числі помилувані указами Президента України. В місті перебуває третина осіб, які мають статус біженця в Україні, та 76 % від загальної кількості по Україні іноземців, дозволи на працевлаштування яких видає Київський міський центр зайнятості.

Робота із зазначеними категоріями громадян та подальший соціально-економічний розвиток міста Києва потребуватимуть багатопланового регулювання функцій на ринку праці.

10) Неефективний механізм дозвільної системи на працевлаштування в Україні іноземців призводить, в окремих випадках, до демпінгу в рівнях заробітної плати запрошених спеціалістів. Так, зокрема, на підставі проведеного аналізу механізму видачі органами Мінпраці дозволів на працевлаштування іноземців в м. Києві виявлені факти працевлаштування на посади генеральних директорів підприємств міста громадян Австрії, Німеччини, Польщі із заробітною платою нижче мінімальної в Україні, що призводило до мінімізації надходжень в бюджет. Надані пропозиції Мінпраці щодо вдосконалення нормативно-правових актів.

11) Неврегульованість на загальнодержавному рівні питання діяльності приватних кадрових агентств призводить до фактів скарг громадян на шахрайські дії. Зокрема, згідно з інформацією управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, Головного управління МВС України в м. Києві, представленою на засіданні Координаційного комітету сприяння зайнятості населення міста, у 2007 році правоохоронними органами порушено 10 кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених статтею 190 КК України (шахрайство), та 7 кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених статтею 358 КК України (підроблення документів), у сфері працевлаштування за кордоном. Направлені пропозиції до Міністерства праці та соціальної політики України щодо виконання Указу Президента України від 11 липня 2005 року № 1073/2005 "Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні", яким доручалось ще до 1 грудня 2005 року внести в установленому порядку проект Закону України про ратифікацію Конвенції МОП № 181 про приватні агентства зайнятості. Зазначена Конвенція регулює діяльність приватних агентств зайнятості та їх співпрацю з державною службою зайнятості, а також передбачає захист працівників, що користуються послугами приватних агентств зайнятості, з метою запобігання торгівлі людьми та зловживанням і шахрайським операціям у сферах найму, працевлаштування та зайнятості.

12) Серед можливих ризиків узгодженої діяльності щодо реалізації Програми може стати скасування подвійного підпорядкування державної служби зайнятості Міністерству праці та соціальної політики України і місцевим державним адміністраціям, що пропонується Міністерством праці та соціальної політики України в новій редакції Закону України "Про зайнятість населення".

Фінансове забезпечення Програми визначається Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"та Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ". До виконання передбачених Програмою заходів будуть залучатись кошти місцевого бюджету з урахуванням реальних економічних можливостей та показників, кошти підприємств, установ та організацій, а також інші джерела, в тому числі за рахунок міжнародних проектів, що впроваджуються Мінпраці.

Фінансування витрат, пов'язаних із наданням соціальних послуг та матеріального забезпечення незайнятому населенню, зареєстрованому в міській службі зайнятості, здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до законодавства про зайнятість населення та про страхування на випадок безробіття та коштів інших джерел фінансування, передбачених чинним законодавством.

Витрати, пов'язані з виконанням визначених Програмою заходів, будуть фінансуватися з міського бюджету за кошти, передбачені на утримання виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - виконавців заходів.

Програма зайнятості населення м. Києва на 2009-2012 роки передбачає участь в її реалізації головних управлінь, управлінь, служб та відділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних у м. Києві державних адміністрацій, Київського міського центру зайнятості, Київської міської організації роботодавців, Ради ректорів Київського вузівського центру, Київської міської ради профспілок, наукових установ, громадських організацій.

Координацію виконання Програми здійснює Головне управління праці та зайнятості виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Узгоджені рішення щодо здійснення політики зайнятості в місті прийматимуться Координаційним комітетом сприяння зайнятості населення міста.

Головне управління праці та зайнятості виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Київський міський центр зайнятості забезпечують моніторинг, коректність застосування та висвітлення показників Програми.