3. Реалізація потенціалу енергозабезпечення та енергоефективності:
1)диверсифікація джерел енергозабезпечення, їх системне, комплексне використання та оптимізація паливно-енергетичного балансу регіону;
2)утвердження принципу самодостатності енергозабезпечення та підвищення енергоефективності всіх видів економічної діяльності на території області;
3)визнання пріоритетності розвитку альтернативної (відновлюваної) енергетики на основі використання наявних на місцевому рівні ресурсів.
4. Орієнтація на сталий розвиток на засадах «зеленої» економіки:
1)сприяння розвитку екологічно збалансованих промисловості та сільського господарства;
2)збільшення частки відновлюваної та альтернативної енергетики в паливно-енергетичному балансі області;
3)розвиток рекреаційно-туристичного комплексу з пріоритетністю «зеленого туризму»;
4)формування регіонального екологічного коридору як частини Національної мережі екологічних коридорів України.
5. Запровадження сучасних моделей та успішних практик управління та формування інфраструктури розвитку:
1) формування мережі інститутів розвитку;
2) кластеризація основних галузей регіональної економіки;
3) упровадження інноваційних моделей місцевого самоврядування на засадах електронного врядування;
4) реалізація потенціалу соціокультурних інновацій та креативних індустрій.
Стратегічні напрями розвитку
Досягнення інтегральних цілей розвитку Кіровоградської області на період до 2020 року відбуватиметься за такими стратегічними напрямами:
1. Розвиток промислового потенціалу:
1) оптимізація структури промислового комплексу;
2) ефективне використання природно-ресурсного потенціалу - набуття нової якості добувної промисловості;
2) повернення Кіровограду статусу центру сільськогосподарського машинобудування;
4) пріоритетний розвиток високотехнологічних виробництв;
5) впровадження ресурсозберігаючих, інформаційних і наукоємних технологій;
6) нарощування експортного потенціалу промисловості;
7) формування регіональних вертикально інтегрованих компаній - нової основи регіональної економіки;
8) екологізація виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії.
2. Формування високотехнологічного аграрного сектору ХХІ століття:
1) максимально ефективне використання природно-кліматичного потенціалу;
2) оптимізація землекористування;
3) нарощування виробництва продукції з більшою часткою доданої вартості;
4) створення замкнених циклів виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;
5) вирощування екологічно чистої продукції і розвиток органічного виробництва;
6) поширення кластеризації виробництва сільськогосподарської продукції та відродження аграрної кооперації;
7) наукоємне агровиробництво;
8) підтримка сталого розвитку сільських територій.
3. Розвиток транспортно-транзитного потенціалу:
1) реалізація потенціалу географічного положення регіону;
2) відродження авіаційного сполучення;
3) відновлення перевезень річковим транспортом;
4) розвиток мультимодальних перевезень (авто-залізниця-вода);
5) створення транспортно-логістичних вузлів у ключових містах області;
6) зміцнення транспортних зв'язків з сусідніми регіонами;
7) розвиток транспортної мережі у сільській місцевості;
8) відновлення дорожньої інфраструктури та розвиток супровідних послуг;
9) підвищення якості, безпеки та ефективності перевезень;
10) зниження рівня техногенного навантаження транспорту на довкілля.
4. Розвиток сучасної індустрії послуг як основи постіндустріального поступу:
1) упорядкування сфери торгівлі, забезпечення дієвого захисту споживачів;
2) розвиток послуг у сфері культури, дозвілля і рекреації;
3) ефективний розвиток ЖКГ на засадах державно-приватного партнерства;
4) «відкриття» Кіровоградщини як об'єкта для туризму;
5) розширення спектру рекреаційних послуг;
6) формування сучасного ринку зв'язку та інформаційних технологій;
7) впровадження складових електронного урядування у сфері публічних послуг;
8) сприяння розвитку креативних індустрій.
5. Стабільний соціальний розвиток:
1) підвищення доходів населення та подолання бідності;
2) забезпечення справедливої системи соціального захисту і допомоги малозабезпеченим;
3) створення умов для розвитку особистості та інвестицій у людський капітал;
4) синхронізація освітньої сфери з потребами ринку праці;
5) першочергова турбота про материнство і дитинство;
6) завершення реформування системи медичного забезпечення;
7) гарантування комфортного і безпечного життєвого середовища для людини.
IV. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТА ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ОБЛАСТІ
1. Розвиток промислового потенціалу
Мета: оптимізація структури промислового комплексу з пріоритетним розвитком високотехнологічних виробництв, енерго- і ресурсозберігаючих, інформаційних і наукоємних технологій. Підвищення ефективності використання мінерально-сировинної бази, підвищення конкурентоспроможності харчопереробної галузі, екологізація виробництва за рахунок упровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії.
Стан і ресурсний потенціал
Промисловість області забезпечує 20,8 % валової доданої вартості, яка створюється в області. Стратегічно важливими для економіки області є машинобудування та харчова промисловість - галузі, якими забезпечується найбільша частка валової доданої вартості (24 та 22 % відповідно), що створюється у промисловості області.
У загальному обсязі реалізованої промислової продукції області харчова промисловість складає 41,7 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 19,0 %, машинобудування 15,1 %, металургія 10,8 %, добувна промисловість - 3,9 %.
Продукція промисловості забезпечує важливу частку товарного експорту області. Найвагомішими експортними позиціями у 2011 р. були жири та олії тваринного або рослинного походження (34,3 % у структурі експорту товарів області), машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання (27,6 %), продукти рослинного походження (13,3 %), готові харчові продукти (7,7 %), мінеральні продукти (5,6 %).
Харчова промисловість області забезпечує виробництво 11,7 % олії соняшникової нерафінованої, 6,7 % ковбасних виробів, близько 6 % круп, 3,3 % цукру від загального обсягу цієї продукції, виробленої в Україні. Основними товаровиробниками у харчовій галузі області є ЗАТ «Креатив», ТОВ «Відродження», ПП «Віктор і К», ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань», ПП «ВКіК», філія ДП «Державна продовольча зернова корпорація України «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів», філія ТОВ «Верес», ЗАТ «Новомиргородський цукор», ПАТ «Олександрійський цукровий завод».
Машинобудування регіону посідає провідне місце в Україні у виробництві посівних та ґрунтообробних сільськогосподарських машин, насосів і гідравлічних систем, кранів мостових електричних, електричного та електронного устаткування. Найпотужніші підприємства машинобудування області ПАТ «Гідросила» (лідер на ринку СНД з розроблення та виготовлення гідромашин для тракторів, комбайнів, сільськогосподарських, будівельно-дорожніх та інших мобільних машин); ПАТ «Червона зірка» (одне з провідних підприємств сільськогосподарського машинобудування України); ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал» (найбільший виробник електротехнічної продукції), ПАТ «Науково-виробниче підприємство «Радій» (виробник систем управління та захисту атомних електростанцій).
Найважливішим напрямом металургійного виробництва області є виробництво феронікелю з використанням окислених нікелевих руд.
Кіровоградська область є одним із найбільш насичених мінеральними ресурсами регіонів України. На її території виявлено 32 види і налічується майже 300 родовищ різноманітних корисних копалин. Це обумовлює значний розвиток добувної промисловості.
На території області розвідано 43 ділянки у складі 12 родовищ бурого вугілля. Найбільші родовища знаходяться на території міста Олександрії, Петрівського та Олександрійського районів. З метою стабілізації ситуації у буровугільному комплексі області проводиться робота з реалізації спільних українсько-китайських проектів.
У 2011 році ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» розпочато промислово-дослідний видобуток урану на Новокостянтинівському родовищі. З метою розвитку уранопереробної промисловості прийнято рішення про будівництво на території Маловисківського району промислових потужностей із виробництва ядерного палива.
Розробляються два родовища залізистих кварцитів - Петрівське та Артемівське, загальні запаси яких складають 6,45%, а видобуток 2,6 % від загальних запасів в Україні. У 2011 р. введено в експлуатацію гірничо-збагачувальний комбінат із видобутку та переробки ільменітового концентрату Бирзулівського родовища (ТОВ ВКФ «Велта», Новомиргородський район). Вивчаються запаси золота на Клинцівському та Юріївському родовищах.
Кіровоградська область має суттєві перспективи використання альтернативних джерел енергії, розвитку «зеленої енергетики». Серед ресурсів альтернативної (відновлюваної) енергетики області:
відходи сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва), у т. ч.: біомаса (відходи тваринництва (гній), солома, стебла соняшнику (лузга соняшнику) та кукурудзи тощо;
ресурси геліоенергетики. За рівнем ресурсного забезпечення розвитку геліоенергетики область знаходиться у ІІ зоні сонячної активності. Кількість сонячних годин протягом року коливається від 1-2 щодня у грудні до 8-9 у літні місяці;
відходи деревооброблення та деревини, що виникають унаслідок розчищення лісових масивів, лісопосадок (гілля, хмиз тощо) є сировиною для виробництва пеллетів та брикетів, паливної тріски.
У будівництві створюється 2,1 % валової доданої вартості області. У 2011 році індекс обсягу виконаних будівельних робіт склав 117,4 %; в області працювало 79,6 % від загальної кількості будівельних підприємств. Активізації будівельних робіт в області сприятиме затверджена 18 серпня 2010 року обласною радою програма будівництва (придбання) доступного житла у Кіровоградській області на 2010 2017 роки.
Проблеми, що потребують вирішення:
недостатньо впроваджуються інноваційні технологічні процеси для комплексного вилучення цінних корисних компонентів зі складу руд;
відсутність комплексного підходу до використання потенціалу буровугільного комплексу для потреб регіональної (національної) економіки. Незважаючи на значні поклади бурого вугілля, наявність усіх необхідних передумов для ефективного розвитку буровугільної галузі, а також наявність пропозицій приватних та іноземних інвесторів видобуток вугілля не проводиться;
низький рівень забезпеченості сировиною підприємств харчової промисловості, недостатня якість окремих видів харчової продукції, що призводить до зменшення обсягів виробництва та споживання продуктів харчування;
висока енергоємність виробництва у промисловості, відсутність системного підходу до комплексного вирішення питань енергоефективності та енергозбереження. Промислові підприємства споживають 63,3 % природного газу та 48,1 % електроенергії від загальних обсягів споживання цих ресурсів в області;
низький рівень інноваційної активності промислових підприємств. Кількість інноваційно активних підприємств промисловості складає лише 2,5 % від загальної їх кількості в Україні;
низький рівень інвестування промисловості. Станом на початок 2011 року область посідала передостаннє місце в Україні за показником прямих іноземних інвестицій - 65 дол. США на 1 особу. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку області станом на кінець 2011 року становили 72,2 млн. дол. США (0,1 % від загальних обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України), з яких 30,2 млн. дол. були спрямовані в промисловість області. Коштами іноземних інвесторів у 2011 році було профінансовано 5,6 % інвестицій в основний капітал;
високий ступінь зношеності основних фондів у промисловості та будівництві, який у 2010 році у промисловості складав 60,5 %, у будівництві - 56,4 %, що призводить до зниження конкурентоспроможності продукції промисловості на внутрішньому та зовнішньому ринках;
нерозвиненість коопераційних зв'язків у промисловості, низький рівень співробітництва наукових установ і бізнесу в здійсненні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що призводить до гальмування інноваційного розвитку промисловості та перешкоджає формуванню замкнених ланцюгів виробництва;
високий рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище, пов'язаний із наявністю в області забруднюючих виробництв.
Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації
1. Нарощування обсягів виробництва промислової продукції та її реалізації на внутрішньому й зовнішніх ринках, що дозволить збільшити внесок промисловості у формування валової доданої вартості області та зміцнити конкурентні позиції промислового комплексу регіону.
Завдання:
1) проведення моніторингу використання наявних промислових об'єктів області, ступеня їхньої завантаженості, виявлення потенціалу розвитку та розроблення поетапного плану розвитку використання незадіяних виробничих потужностей;
2) надання підтримки промисловим підприємствам області у пошуку потенційних партнерів та укладанні договорів про співробітництво, що сприятиме розвитку експортного потенціалу й виходу підприємств області на світові ринки;
3) проведення виставкової, інформаційної та маркетингової діяльності, спрямованої на просування промислових товарів на перспективні ринки;
4) надання інформаційної та методичної підтримки підприємствам у реалізації їхньої продукції на ринках області;
5) сприяння залученню промислових підприємств до реалізації загальнодержавних програм та національних проектів, зокрема - у сфері розвитку АПК;
6) налагодження співробітництва промислових підприємств з закладами освіти для забезпечення підприємств кадрами необхідної кваліфікації.
2. Підвищення ефективності використання мінерально-сировинної бази області як ресурсу розвитку, здатного забезпечити конкурентні переваги добувної промисловості.
Завдання:
1) сприяння залученню приватних інвесторів з метою добудови та введення в експлуатацію Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд як важливої складової металургійного комплексу України;
2) сприяння завершенню будівництва Новокостянтинівської шахти ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»;
3) сприяння будівництву заводу з виробництва ядерного палива;
4) сприяння відновленню діяльності підприємств буровугільного комплексу, налагодження видобутку та переробки бурого вугілля (будівництво ТЕС та заводу з газифікації бурого вугілля);
5) здійснення заходів щодо розширення ринків збуту буровугільної продукції, в т. ч. поширення використання бурого вугілля на діючих теплоелектростанціях та теплоелектроцентралях із застосуванням інноваційних технологій;
6) забезпечення організаційної та інформаційної підтримки реалізації існуючих інвестиційних проектів з розробки родовищ гранітів, піску та інших корисних копалин з метою забезпечення випереджального розвитку та реалізації потенціалу області у виробництві будівельних сумішей і матеріалів;
7) забезпечення комплексного використання родовищ корисних копалин з метою повного і ефективного використання мінерально-сировинної бази області.
3. Підвищення конкурентоспроможності харчової промисловості, розвиток коопераційних зв'язків та мережевого співробітництва в галузі, що сприятиме створенню замкнених ланцюгів виробництва в АПК, забезпечить зростання виробництва продукції харчової промисловості, зайнятості та дозволить забезпечувати населення країни якісними продуктами харчування і розширювати ринки їх збуту.
Завдання:
1) сприяння розвитку ефективного співробітництва сільськогосподарських підприємств і підприємств харчопереробного комплексу, зокрема у молокопереробній та овочепереробній галузях;
2) сприяння налагодженню зв'язків підприємств цукрової галузі з оптово-роздрібними торговельними мережами з метою диверсифікації ринків збуту продукції;
3) здійснення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо переваг мережевих об'єднань для підприємців, а також залучення до співпраці у цьому напрямі громадських організацій;
4) розроблення регіональної програми розвитку кластерів у харчовій промисловості на основі диверсифікації міжсекторальних зв'язків, здійснення державної підтримки їх розвитку у спосіб передачі цим структурам частини об'єктів незавершеного будівництва, формування державного замовлення на продукцію кластерів;
5) забезпечення обов'язкового запровадження на підприємствах харчової галузі системи управління безпечністю харчових продуктів;
6) сприяння створенню незалежних акредитованих центрів оцінки якості та безпечності продуктів харчування, які матимуть можливість маркувати продукцію відповідним знаком якості.
4. Розбудова інвестиційного потенціалу у промисловості та стимулювання оновлення основних фондів як необхідних передумов розширеного відтворення і модернізації промислового комплексу, зменшення енергоємності промислового виробництва та підвищення конкурентоспроможності промислової продукції.
Завдання:
1) спрощення процедур реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та створення мережі адміністративних установ, що працюють за принципом «єдиного вікна» і надають повний спектр управлінських послуг, пов'язаних з реєстрацією підприємців.
2) запровадження заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату та підняття інвестиційного іміджу області, у тому числі - спрощення процедур започаткування і ведення бізнесу та землевідведення;
3) створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, зокрема за рахунок широкого інформування ділових кіл країн-партнерів про можливості інвестування у промисловість області, а також сприяння вітчизняним та іноземним інвесторам у всебічному ознайомленні з об'єктами інвестування;
4) створення на території області індустріальних парків з метою залучення передових технологій, а також розвитку сучасної виробничої і ринкової інфраструктури області, зокрема - у сферах виробництва енергозберігаючого енергетичного обладнання, засобів аграрної механізації тощо;
5) запровадження навчання та підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування, громадських організацій та наукових установ за напрямами: залучення інвестицій, розробка інвестиційних проектів, проектний менеджмент.
5. Підвищення ефективності інноваційної діяльності у промисловості, сприяння розвитку виробництва високотехнологічної продукції машинобудування, приладобудування та харчової промисловості.
Завдання:
1) розроблення програми інноваційного розвитку області з метою формування ефективної інноваційної політики, розбудови інноваційної інфраструктури, підтримки та регулювання інноваційних процесів у промисловості;
2) створення центрів інноваційного розвитку з метою інформаційно-аналітичної, методичної та фінансової підтримки науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок на підприємствах машинобудування, сприяння розробленню та впровадженню у виробництво нових видів техніки;
3) поліпшення матеріально-технічного та фінансового забезпечення наукових досліджень, насамперед завдяки активізації співпраці науковців як з провідними науковими центрами України та зарубіжжя, так і з промисловими підприємствами регіону;
4) надання маркетингової підтримки при реалізації екологічно чистих харчових продуктів з підвищеними споживчими якостями продукції, підтримка участі провідних виробників екологічно чистої продукції та високоякісної продукції глибокої переробки у міжнародних виставках та ярмарках;
5) налагодження кооперації між науковими установами, органами місцевої влади та бізнесу у створенні інноваційної інфраструктури області: бізнес-інкубаторів, технопарків, інвестиційних компаній, регіональних кластерів, інститутів спільного інвестування тощо.
6. Реалізація політики енергозбереження у промисловості та розвиток «зеленої економіки», що сприятиме скороченню витрат підприємств промисловості на енергетичні ресурси та зменшенню техногенного навантаження на навколишнє середовище.
Завдання:
1) проведення аналізу ефективності енергоспоживання та резервів енергозбереження у промисловості;
2) звільнення від сплати місцевих податків промислових підприємств, які впроваджують процеси й технології, що знижують техногенне навантаження на навколишнє середовище;
3) стимулювання переходу промислових підприємств до використання альтернативних видів палива, налагодження співробітництва між місцевими виробниками такого палива та промисловими підприємствами області;
4) розроблення та реалізація пілотних інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих на зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів і впровадження новітніх технологій;
5) поширення практики проведення виставок-ярмарків енергозберігаючого обладнання і технологій;
6) здійснення на засадах державно-приватного партнерства структурної модернізації та забезпечення інноваційного розвитку буровугільного комплексу області на засадах енергоефективності та екологізації;
7) інформування іноземних інвесторів щодо перспектив участі у реалізації інвестиційних проектів з виробництва енергоносіїв із відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.
Очікувані результати:
1) реструктуризація промислового комплексу у напрямі збільшення частки високотехнологічних виробництв за рахунок упровадження науково-технічних інновацій, енерго- та ресурсозберігаючих і наукоємних технологій;
2) переорієнтація сировинно орієнтованого промислового виробництва на випуск конкурентоспроможної кінцевої продукції з більшою часткою доданої вартості;
3) зменшення енергоємності та підвищення енергоефективності промислового виробництва;
4) забезпечення конкурентоспроможності промислової продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках, нарощування обсягів її реалізації та експорту;
5) формування ефективних мережевих структур у промисловості, зміцнення співробітництва між владою, бізнесом та наукою;
6) зростання виробництва та споживання альтернативних і відновлюваних видів палива, зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище;
7) підвищення продуктивності праці та соціальних гарантій працівників промислового комплексу регіону.
2. Формування високотехнологічного аграрного сектору ХХІ століття
Мета: формування екологічно та економічно збалансованого сільськогосподарського комплексу на основі максимально ефективного використання наявного в області природно-ресурсного потенціалу. Підтримка сталого розвитку сільських територій, створення сприятливих умов для життєдіяльності та підвищення добробуту населення області. Нарощування виробництва високоякісної продукції, формування замкнених циклів виробництва сільськогосподарської продукції, вирощування екологічно чистої продукції та розвиток органічного виробництва.
Стан і ресурсний потенціал
Кіровоградська область має значний ресурсний потенціал для формування високотехнологічного аграрного сектору, здатного здійснювати суттєвий внесок у забезпечення продовольчої безпеки країни, розширення сировинної бази для харчової промисловості, посилення експортних позицій України.
Ґрунтовий покрив області характеризується високою родючістю, оскільки представлений чорноземами, на частку яких припадає 95 % орних земель. За ступенем родючості ґрунтів Кіровоградська область посідає четверту позицію в Україні, а за 100-бальною шкалою якості ці ґрунти оцінено у 67 балів.
В області сконцентровано 2 млн. га земель сільськогосподарського призначення, або 4,9 % загальної площі сільгоспугідь України, у т. ч. ріллі 1,76 млн. га, або 5,4 % ріллі України. За показниками площі сільськогосподарських угідь та ріллі у розрахунку на одного мешканця, які у 2010 році становили 2,03 та 1,76відповідно, Кіровоградська область є лідером в Україні.
Водночас наслідком високої господарської освоєності земельного фонду є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці країни. Так, в області 1029,1 тис. га сільгоспугідь піддані водній ерозії, 3,9 тис. га - засолені, 0,8 тис. га - солонцюваті, 12,6 тис. га - кислі, 3,4 тис. га - перезволожені, 8,3 тис. га - заболочені, 0,5 тис. га - кам'янисті, 1111,7 тис. га - дефляційно небезпечні. Через ерозійні процеси площа ярів перевищує 3,5 тис.га, і щорічно втрачається 1,1 млн. т гумусу.
Виробництво сільськогосподарської продукції в області здійснюють понад 3,2 тис. сільськогосподарських підприємств та майже 2,5 тис. фермерських господарств. У користуванні фермерських господарств перебуває 399,5 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. ріллі - 396,2 тис. га. Із загальної площі сільськогосподарських угідь взято в оренду 333,7 тис. га (83,5%).
На початок 2012 року у сільських поселеннях налічувалось 150,3 тис. домогосподарств, з них кількість домогосподарств, членам яких надано земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, - 134,3 тис. (89,4 % загальної кількості). У користуванні особистих селянських господарств знаходиться 288,1 тис. га землі.
У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, частка якого у 2011 році становила 82 %, тваринництву належить 18 %.
Спостерігається позитивна динаміка нарощування крупнотоварного виробництва. Частка продукції, виробленої сільськогосподарськими підприємствами, у загальному обсязі виробництва зросла з 43,8 % у 2007 році до 63,5 % у 2011 році.
Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на виробництві зернових і зернобобових культур та соняшнику, тоді як господарства населення - на вирощуванні картоплі, овочів, плодів та ягід. Так, у 2011 році сільськогосподарськими підприємствами було вироблено 86,3 % зернових та зернобобових культур від загального обсягу виробництва цих культур в області, 98,5 % цукрових буряків та 79,4 % соняшнику, тоді як господарства населення виробили 99,7 % картоплі, 93,1 % овочів та плодів та 96,5 % плодів та ягід.
Виробництво валової продукції тваринництва протягом 2007 2011 років знижувалося, за винятком 2009 та 2010 років (зростання на 0,3 та 6,9 % відповідно, в основному за рахунок збільшення вирощування свиней та птиці).
Поголів'я великої рогатої худоби за 2007 2011 роки знизилося на 28,6 тис. голів і станом на 2011 рік становило 118,2 тис. голів, у т. ч. поголів'я корів - на 13,9 тис. голів і становило 66,5 тис. голів. За цей період поголів'я свиней збільшилося на 41,2 тис. голів до 288,2 тис. голів, овець та кіз - на 2,7 тис. голів до 43,5 тис. голів, поголів'я птиці - на 398,3 тис. голів до 4649,4 тис. голів.
Господарствами населення у 2011 році утримувалося 73,7 % поголів'я великої рогатої худоби, 56,3 % свиней та 79,7 % птиці. Як наслідок, 77,7 % м'яса (у забійній масі), 87,8 % молока та 57,3 % яєць вироблялося господарствами населення.
Проблеми, що потребують вирішення:
1) недотримання науково обґрунтованої системи сівозмін та нераціональне сільськогосподарське землекористування, що призводить до зниження урожайності, втрат вирощеної продукції і погіршення її якості. Домінування у структурі посівних площ культур, що мають ринковий попит, але негативно впливають на якість ґрунтів і знижують вміст гумусу в ґрунтах;
2) низький рівень використання зрошуваних земель, внаслідок чого недоотримується значна кількість сільськогосподарської продукції у зоні ризикованого виробництва;
3) посилення деградації ґрунтового покриву та розвиток ерозійних процесів внаслідок недотримання агротехнологічних заходів при обробці еродованих та дефляційних земель і загального низького рівня культури землеробства;
4) домінування дрібнотоварного виробництва продукції тваринництва та плодоовочівництва, що обмежує можливості використання сучасних агротехнологій і новітніх засобів праці, виконання високотехнологічних операцій з вирощування сільгоспкультурі використання відповідних сховищ для її зберігання, зумовлює низьку якість виробленої продукції та її невідповідність міжнародним санітарним нормам і стандартам якості;
5) зниження поголів'я великої рогатої худоби, що призводить до дефіциту молочної продукції, зростання у структурі виробництва частки менш якісного, порівняно з яловичиною, м'яса птиці і не сприяє формуванню повноцінного харчового набору для мешканців регіону;
6) низький рівень розвитку соціальної інфраструктури на селі, що зумовлює незадовільний рівень життя сільського населення, погіршення демографічної ситуації і відплив працездатного населення в інші регіони країни та за кордон;
7) низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, системи зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, що знижує її якість, призводить до втрат при зберіганні та транспортуванні, а також до значних сезонних цінових коливань на продукти харчування;
8) недостатнє матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємств, їхня низька капіталоозброєність та капіталооснащеність, що перешкоджає прискоренню оновлення матеріально-технічної бази і не сприяє нарощуванню виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції;
9) нерозвиненість органічного виробництва сільськогосподарської продукції;
10) низький рівень розвитку підприємництва на селі та слабка диверсифікованість економіки сільських територій, що обумовлює високий рівень безробіття, трудової міграції, посилює територіальну диференціацію.
Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації
1. Підвищення ефективності використання земельних ресурсів на основі раціонального сільськогосподарського землекористування, що дозволить збільшити виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечити населення якісною продукцією, розширити можливості для нарощування експортного потенціалу галузі.
Завдання:
1) сприяння удосконаленню структури сільськогосподарських угідь та посівів, дотриманню оптимальної структури посівних площ за рахунок поєднання заходів економічного стимулювання сільськогосподарських землекористувачів та їх юридичної відповідальності у сфері охорони земель;
2) розроблення системи заходів щодо модернізації системи зрошення та розширення площ зрошуваних земель за рахунок реконструкції діючих та придбання нових систем дощувальної техніки, створення цілісних технологічних комплексів;
3) посилення фінансової підтримки та інформаційно-консультативного супроводу сільськогосподарських товаровиробників з метою сприяння збільшенню внесення мінеральних та органічних добрив;
4) формування регульованого ринку сільськогосподарських земель на основі гарантування забезпечення громадянам реалізації прав власності на земельну ділянку;
5) забезпечення захисту прав власників земельних ділянок (паїв), зданих в оренду;
6) сприяння створенню високоефективних товарних господарств на основі концентрації земель в оптимальних розмірах;
7) поширення лізингових механізмів оновлення парку сільськогосподарської техніки як засобу поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства,
8) створення умов для залучення інвестицій у будівництво тваринницьких комплексів молочно-м'ясного напряму;
9) розвиток сільськогосподарської дорадчої діяльності шляхом організації на постійній основі тренінгів, семінарів та курсів для керівників і працівників сільськогосподарських підприємств, фермерів, селян з метою підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства;
10) організація системи професійної підготовки та перепідготовки фахівців та спеціалістів аграрного профілю, навчання новітнім технологіям сільськогосподарського виробництва.
2. Розвиток рослинництва як основи продовольчої безпеки регіону з метою забезпечення потреби населення і переробної промисловості у високоякісній рослинницькій продукції та створення стабільної кормової бази для тваринницької галузі.
Завдання:
1) заохочення якнайповнішого використання біологічного потенціалу продуктивності культур шляхом застосування інтенсивних технологій у рослинництві;
2) посилення співпраці дослідних господарств і дослідних станцій науково-дослідних установ, дослідних та навчально-дослідних господарств навчальних закладів, суб'єктів насінництва та розсадництва, що виконують роботи із селекції сільськогосподарських культур, з метою збільшення виробництва оригінального та високорепродукційного насіння сільськогосподарських культур;
3) надання аграрним господарствам державної підтримки у придбанні якісного насіння високоврожайних сортів культур, забезпеченні сучасною сільськогосподарською технікою, добривами і агрохімікатами, в організації заготівлі та реалізації сільськогосподарської продукції з метою заохочення розширення виробництва плодоовочевої продукції, розвитку садівництва, виноградарства, хмелярства;
4) створення умов для розширення посівних площ кормових культур, насамперед за рахунок білкових культур та багаторічних бобових трав, для формування збалансованої та стабільної кормової бази тваринницької галузі.
3. Розвиток тваринницької галузі, що сприятиме поліпшенню забезпеченості населення м'ясо-молочною продукцією та високобілковими й дієтичними продуктами харчування.
Завдання:
1) посилення селекційно-племінної роботи в тваринництві, створення племінних репродукторів сільськогосподарських тварин з метою сприяння відтворенню високоефективних порід тварин та поліпшення племінного потенціалу маточного стада;
2) надання підтримки формуванню високопродуктивного поголів'я у господарствах всіх форм власності за рахунок племінних ресурсів племпідприємств та забезпечення дрібнотоварних виробників високоякісним генетичним матеріалом для штучного осіменіння та поліпшення генетичного потенціалу худоби;
3) надання організаційно-методичної підтримки створенню молочарських кооперативів з метою заохочення збільшення поголів'я тварин, насамперед великої рогатої худоби, в сільськогосподарських підприємствах та створення умов для розвитку молочного скотарства у фермерських підприємствах;
4) підтримка розвитку сімейних ферм, що спеціалізуватимуться передусім на виробництві м'ясо-молочної продукції;
5) створення умов для розширення інтеграційних і технологічних зв'язків між сільгосптоваровиробниками та підприємствами харчової промисловості для становлення комплексів, які об'єднають у єдиному технологічному ланцюгу виробництво зерна, комбікормів, вирощування свиней, ВРХ та переробку сировини у продукти харчування високого ступеня готовності;
6) сприяння застосуванню комплексної механізації, автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів при вирощуванні й відгодівлі худоби, поліпшенню структури раціонів годівлі худоби, зокрема збільшенню у ній повноцінних комбінованих кормів, сіна, сінажу та коренеплодів шляхом всебічного інформування сільгосптоваровиробників про сучасні досягнення науки і техніки, організації виставок, ярмарок та презентацій, спрямованих на оволодіння ними новими знаннями.
4. Розвиток інфраструктури аграрного ринку з метою поліпшення доступу сільськогосподарської продукції на ринок, зменшення втрат при її зберіганні та транспортуванні, забезпечення формування ринкової ціни на продукти харчування.
Завдання:
1) реконструкція наявних та будівництво нових овоче- та фруктосховищ, створення в області сучасного оптового ринку сільськогосподарської продукції;
2) сприяння створенню заготівельно-збутових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, молокопереробних міні-цехів на базі молочарських кооперативів, рибопереробних міні-цехів по виготовленню рибних консервів на базі великих орендних рибогосподарських господарств та користувачів водних біоресурсів на Кременчуцькому та Дніпродзержинському водосховищах;
3) поліпшення транспортної та логістичної інфраструктури аграрного ринку шляхом розвитку мережі доріг з твердим покриттям у сільській місцевості;
4) відновлення перевезень сільськогосподарської продукції річковим транспортом, будівництво портового терміналу з елеватором на р. Дніпро;
5) сприяння розвитку місцевих сільськогосподарських ринків і ярмарків, забезпечення їх умовами для зберігання, обробки та пакування сільськогосподарської продукції, а також перевірки та контролю її якості;
6) налагодження партнерських відносин між місцевими органами виконавчої влади, товаровиробниками та суб'єктами роздрібної торгівлі області в частині забезпечення населення соціально значущими продовольчими товарами належної якості за доступними цінами у рамках реалізації проекту «Купуй Кіровоградське».
7) запровадження механізмів електронної торгівлі на товарній біржі з використанням інструментів товарного обігу, включаючи товарні деривативи та складські свідоцтва, системи спотової, форвардної та ф'ючерсної торгівлі для зниження цінових ризиків при виробництві сільськогосподарської продукції.
5. Розбудова соціальної інфраструктури на основах диверсифікації економіки сільських поселень, що створить умови для розширення сфери застосування праці у сільській місцевості,підвищення рівня доходів селян і якості проживання на селі.
Завдання:
1) поліпшення якості автомобільних доріг районного значення, забезпечення населених пунктів централізованим водопостачанням та водовідведенням, здійснення їх газифікації;
2) формування системи надання медичної допомоги населенню на селі на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, поліпшення спеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільському населенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним лікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортними засобами;
3) забезпечення розвитку закладів культури та сприяння широкому доступу до них сільських жителів, активне пропагування історико-культурної спадщини області;
4) розробка та впровадження програм, спрямованих на заохочення кваліфікованої молоді до проживання у сільській місцевості;
5) розробка та реалізація програми створення мережі дрібних підприємств місцевого значення з перероблення аграрної продукції;
6) впровадження у практику господарювання інноваційних технологій на основі формування і розвитку аграрних технологічних парків та бізнес-інкубаторів;
7) підтримка розвитку сільського «зеленого туризму».
6. Екологічне поліпшення агроландшафтів та розвиток органічного виробництва, що дозволить знизити екологічне навантаження на ґрунтовий покрив на основі екологізації сільськогосподарського виробництва, сприятиме збереженню та відтворенню родючості ґрунтів, підвищенню конкурентоспроможності аграрної продукції регіону.
Завдання:
1) системна протидія ерозійним процесам;
2) здійснення всебічного інформування сільськогосподарських землекористувачів про особливості та ефективність використання на ґрунтах із складним рельєфом, схилових та ерозійно небезпечних землях контурно-меліоративної організації територій землекористування з метою забезпечення збереження та відновлення природної родючості ґрунтів;
3) поліпшення стану земель шляхом проведення рекультивації порушених земель, створення захисних лісонасаджень, проведення культуро-технічних робіт, будівництва протиерозійних валів-доріг, нанесення родючого шару ґрунту;
4) сприяння розширенню застосування ґрунтозахисних технологій обробки ґрунту, адаптованих до зональних особливостей, оптимізації сільськогосподарського землекористування шляхом виведення з інтенсивного обробітку малопродуктивних і деградованих земель;
5) здійснення агрохімічного обстеження ґрунтів, а також контролю за змінами їх якісного стану, проведення агрохімічної паспортизації земельних ділянок;
6) заохочення впровадження альтернативних ресурсозберігаючих і безпечних технологій та систем землеробства, насамперед на основі запровадження екологічного землеробства, що дозволить знизити рівень забруднення земель і підвищити їхню якість;
7) сприяння запровадженню інтегрованої системи захисту рослин, яка зорієнтована насамперед на використання агротехнічного та біологічного методів і спрямована на зменшення обробітку сільгоспкультур хімічними реагентами;
8) систематичне ведення екологічного моніторингу та контролю за ефективністю використання земельних ресурсів, обсягами внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин від хвороб та шкідників сільгоспкультур з метою своєчасного виявлення зміни якісного стану земель і властивостей ґрунтів внаслідок нераціонального їх використання;
9) посилення контролю за використанням земель водного фонду, а також за екологічним станом поверхневих вод, що використовуються для потреб сільського господарства;
10) поширення інформації про особливості виробництва та реалізації органічної продукції (сировини), зокрема, можливості отримання дотацій (субсидій) при виробництві та обігу органічної продукції і сировини з метою сприяння розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції, насамперед, на землях південно-західної частини області;
11) сприяння створенню регіонального кластеру виробників екологічної продукції з подальшою співпрацею з подібними кластерами, що функціонують у сусідніх областях (Полтавській, Вінницькій, Миколаївській, Одеській), з перспективою формування єдиного міжрегіонального кластеру.
Очікувані результати:
1) забезпечення населення регіону та країни високоякісними продуктами харчування широкого асортименту, нарощування експортного потенціалу агропромислового комплексу області;
2) підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції регіону;
3) збільшення частки екологічно чистої продукції в обсязі сільськогосподарського виробництва області;
4) підвищення ефективності використання земельних ресурсів, поліпшення їх якісного стану, зменшення площ еродованих земель, що перебувають в активному сільськогосподарському обробітку;
5) поліпшення виробничої та ринкової інфраструктури, скорочення проміжних ланок і термінів доставки продукції в ланцюзі «з лану до столу», поліпшення якості продукції за рахунок поліпшення умов її зберігання;
6) розвиток підприємництва на селі та створення нових робочих місць як в аграрному секторі, так і в несільськогосподарських галузях;
7) поліпшення демографічної ситуації та умов проживання у сільській місцевості.
3. Розвиток транспортно-транзитного потенціалу
Мета: реалізація транзитного потенціалу регіону, поліпшення взаємозв'язків між регіонами, доступності сільських територій та малих міст, активізація діяльності у супровідній інфраструктурі. Зниження рівня техногенного навантаження транспорту на довкілля, підвищення якості, безпеки та ефективності перевезень.
Стан і ресурсний потенціал
Кіровоградська область розташована у центрі України; відстань від м. Кіровограда до м. Києва шосейними дорогами становить 300 км, залізницею 392 км.
Територією Кіровоградської області проходить міжнародний залізничний транспортний коридор № 8 Організації співробітництва залізниць (далі - ОСЗ) «Європа - Азія», який іде від Фастова через Знам'янку, Користівку, Дніпропетровськ, Ясинувату, пункт пропуску Красна Могила на Волгоград (Росія), далі на Казахстан, Узбекистан, Туркменістан та Китай. Практично цим самим маршрутом територією України проходить відгалуження МТК № 5 ОСЗ, з виходом через пункт пропуску Квашине (Україна)/Успенська (Росія) на Ростов-на-Дону, далі на Баку - Беюк-Кясик - Тбілісі - Поті/Батумі (Грузія).
Через вузлову станцію Знам'янка міжнародний залізничний транспортний коридор № 8 ОСЗ «Європа - Азія» має вихід на Пан'європейські залізничні транспортні коридори, що прямують до Білорусі (через Здолбунів, Сарни на пункт пропуску Удрицьк); Польщі (через Здолбунів, Ковель на пункт пропуску Ягодин; через Жмеринку та Львів на пункт пропуску Мостиська); Угорщини (через Львів на пункт пропуску Чоп), а також Молдови (через станцію Роздільна до пунктів пропуску Кучургани та Рені).
Мережа Одеської залізниці, що розташована на території Кіровоградської області, в цілому електрифікована.
Територією області пролягає найкоротший електрифікований хід від кордону Російської Федерації (східний кордон України - Куп'янськ - Основа - Харків - Полтава - Кременчук) до чорноморських одеських портів. Електрифікація ділянки шляху Полтава Кременчук сприятиме прискоренню руху вантажів і пасажирів транзитом територією України, зміцнюючи її економічний, транзитний та туристичний потенціал.
Загальна протяжність залізничних магістралей Кіровоградської області становить 892 км, на яких розташовано 66 залізничних станцій. Щільність залізничних колій загального користування на 1 тис. кв.км території становить 36 км, що відповідає середньому значенню цього показника в Україні.
У м. Кіровограді розташовано аеропорт, який має перспективи стати міжнародним. На даний час злітно-посадкові смуги аеродрому знаходяться у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і перебувають на балансі Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету, який є єдиним в Україні навчальним закладом, що забезпечує підготовку авіаційно-льотного складу.
Довжина автомобільних доріг Кіровоградської області 6258,7 км, з яких державного значення - 732,1 км, місцевого значення 5526,6 км. Дороги з твердим покриттям мають довжину 6,2 тис. км (з них: жодної - І категорії, 253,3 км - ІІ, 1140,6 км - ІІІ, 4041км - ІV, 717,7 км - V категорії).
За щільністю автодоріг, яка становить 84 км (з них 67 км з твердим покриттям) на 1 тис. кв. км території, Кіровоградська область посідає останнє місце в Україні. Наприклад, у сусідній Полтавській області щільність автодоріг становить 291 км (з них 227 км з твердим покриттям) на 1 тис. кв. км території.
Кіровоградщину перетинають міжнародні автомобільні магістралі категорій Е-50 (Брест - Рен - Париж - Прага - Брно - Вишнє Німецьке - Ужгород - Мукачів - Стрий - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Умань - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донецьк - Ростов-на-Дону - Армавір - Мінеральні води - Махачкала) та Е-577 (Полтава - Кіровоград - Кишинів - Галату - Слободія).
Територією Кіровоградської області пролягає автомобільний транспортний коридор «Гданськ-Одеса» (Балтійське - Чорне море), ділянкою швидкісної автомобільної дороги Київ Одеса (М-05). З Києва прямує автомобільна дорога державного значення Н-01, що проходить територією області на ділянці Олександрівка - Знам'янка - П'ятихатки у напрямку м. Дніпропетровськ. Через територію Кіровоградської області пройде запроектована корпорацією «Укравтодор» нова швидкісна магістраль Київ - Черкаси - Дніпропетровськ довжиною 394,1 км (передпроектна вартість будівництва і реконструкції становить 23,47 млрд. грн.). Роботи з будівництва та реконструкції буде здійснено на території Київської (66,8 км), Черкаської (159,3 км), Кіровоградської (81,5 км), та Дніпропетровської (86,5 км) областей.
Проблеми, що потребують вирішення:
1) відсутність доріг першої категорії, що спонукає перевізників, які прямують із Заходу на Схід та з Півночі на Південь у напрямку півострова Крим і далі - до Південної території Російської Федерації (Кубані) та країн Закавказзя, шукати інших шляхів в обхід території Кіровоградської області;
2) висока кружність дорожнього полотна на дорогах державного значення, які мають аварійно-небезпечні ділянки, необлаштованість розвилок доріг дорожніми розв'язками, а також засобами автоматичної сигналізації та регулювання (світлофорами);
3) недостатній рівень забезпечення доріг державного значення об'єктами обслуговуючої інфраструктури та зонами відпочинку;
4) недостатня якість регіональних автодоріг, особливо місцевих, зношеність мостових переходів;
5) невідповідність стану вулично-дорожньої мережі міст і селищ, а також мережі автоматичного регулювання та засобів зв'язку вимогам норм і стандартів з безпеки дорожнього руху;
6) зношеність рухомого складу залізниці та рейкового господарства;
7) відсутність використання потенціалу водних ресурсів річок, які мають значні можливості для розвитку вантажних і пасажирських перевезень, а також круїзних і прогулянкових маршрутів.
Стратегічні пріоритети та завдання з їх реалізації
1. Розвиток автомобільного транспорту та дорожньої (сервісної) інфраструктури, що підвищить якість і комфортність автомобільних перевезень пасажирів і вантажів територією області, сприятиме зміцненню транзитного і туристичного потенціалу області, створенню нових робочих місць.
Завдання:
1) сприяння забезпеченню будівництва швидкісних автомобільних доріг загального користування за пріоритетними напрямами розвитку доріг, що поєднує швидкісні дороги з туристичними об'єктами, рекреаційними зонами, а також будівництво об'їзних доріг навколо міст;
2) сприяння у будівництві швидкісної автодороги Київ - Черкаси - Дніпропетровськ (проектна ділянка автодороги у межах Кіровоградської області проходить територією Світловодського та Онуфріївського районів загальною протяжністю 81,505 км);
3) сприяння проведенню поточних та капітальних ремонтів, реконструкції місцевих автомобільних доріг, розвиток доріг між обласними центрами та промисловими вузлами, розбудова мережі автодоріг у сільській місцевості;
4) поліпшення експлуатаційної якості доріг на небезпечних ділянках, вирішення питання щодо зменшення кружності доріг на них;
5) облаштування небезпечних ділянок доріг засобами автоматичного регулювання та зв'язку у відповідності до міжнародних вимог, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху;
