КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА РАДА
ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА СЕСІЯ ШОСТОГО СКЛИКАННЯ
Р І Ш Е Н Н Я
| від 21 грудня 2012 року № 411 м. Кіровоград |
Про Стратегію економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на 2013-2020 роки
Відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про місцеві державні адміністрації"
обласна рада
ВИРІШИЛА:
1. Затвердити Стратегію економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на 2013-2020 роки (далі - Стратегія) (додається).
2. Рекомендувати органам місцевого самоврядування, місцевим органам виконавчої влади розробити та затвердити стратегії економічного і соціального розвитку міст/районів на 2013-2020 роки з урахуванням основних положень Стратегії.
3. Рекомендувати обласній державній адміністрації:
під час розробки галузевих, цільових програм та щорічних програм економічного і соціального розвитку області керуватися основними положеннями Стратегії;
розробити механізм реалізації завдань Стратегії, забезпечити контроль за його дотриманням.
4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійні комісії обласної ради.
| Голова обласної ради | М.Ковальчук |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Кіровоградської обласної ради
21 грудня 2012 року № 411
СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 2013 2020 РОКИ
І. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стратегію економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на 2013 2020 роки (далі Стратегія) розроблено на виконання Меморандуму про співробітництво між Кіровоградською обласною радою, Кіровоградською обласною державною адміністрацією, Громадською радою при Кіровоградській обласній державній адміністрації та Національним інститутом стратегічних досліджень.
Нормативно-правовою базою для розроблення Стратегії стали:
2) закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України», «Про стимулювання розвитку регіонів»;
3) постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 621 «Про розробку прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку і складання проекту державного бюджету», від 21 липня 2006 року № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», від 16 листопада 2011 року № 1186 «Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки реалізації регіональних стратегій розвитку»;
4) Наказ Міністерства економіки України від 29 липня 2002 року № 224 «Про затвердження методичних рекомендацій по формуванню регіональних стратегій розвитку».
Стратегію розроблено з урахуванням положень:
Програми економічних реформ на 2012 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»;
Державної стратегії регіонального розвитку;
Загальнодержавної програми розвитку малих міст;
Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.
Необхідність розроблення Стратегії викликаназмінами, що відбулися в соціально-економічній сфері України у період після фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр., розгортанням політики економічних і соціальних реформ, змінами підходів до побудови державної політики та засад регіонального розвитку України.
Реалізація Стратегії дасть можливість:
підвищити конкурентоспроможність економічного комплексу Кіровоградської області на внутрішньому і на зовнішньому ринках;
сформувати сучасну ефективну модель управління розвитком регіону;
забезпечити координацію розвитку області з виконанням завдань Програми економічних реформ на 2012 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»;
забезпечити підвищення стабільності соціально-економічного розвитку регіону на підґрунті диверсифікації його економіки;
забезпечити ефективну реалізацію регіонального потенціалу розвитку;
сприяти розвитку підприємницької діяльності та створенню нових робочих місць на місцевому рівні;
збільшити надходження до місцевих бюджетів і підвищити спроможність фінансування регіональних цільових програм;
сприяти збільшенню доходів населення, поліпшенню умов і якості життя та особистого розвитку жителів Кіровоградщини.
Реалізація Стратегії дозволить досягти суттєвого поліпшення інвестиційного клімату в регіоні, підвищення ефективності державної політики регіонального розвитку, дієвої координації зусиль галузевих міністерств і відомств та органів місцевого самоврядування області.
Стратегію побудовано у вигляді системи інтегральних цілей та напрямів розвитку. Інтегральні цілі виходять зі стратегічної мети й спрямовані на втілення стратегічного бачення Кіровоградщини у 2020 році. Кожний із напрямів розкривається комплексом завдань, підпорядкованих реалізації інтегральних цілей.
Ухвалення Стратегії стане підґрунтям для укладення Угоди про регіональний розвиток між Кіровоградською обласною радою і Кабінетом Міністрів України, фінансування в межах цієї угоди сприятиме вирішенню актуальних проблем розвитку області.
Унаслідок реалізації Стратегії на період до 2020 року в області очікується:
збільшення валового регіонального продукту в 1,5 раза;
збільшення капітальних інвестицій в 2,1 раза;
підвищення продуктивності праці в 1,5 раза;
збільшення заробітної плати в 1,8 раза.
ІІ. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ОБЛАСТІ
1. Природно-ресурсний потенціал області
Кіровоградщина розташована у географічному центрі України між Дніпром та Південним Бугом, у південній частині Придніпровської височини. Межує з Вінницькою, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською, Полтавською, Черкаською областями.
За розміром Кіровоградська область, площа якої становить 24,6 тис.кв.км (4,1 % усієї території України), посідає 14-те місце з-поміж регіонів України.
Чисельність наявного населення області станом на 1 січня 2012 року становила 1002,4 тис. осіб.
Водні ресурси області представлені 438 річками загальною довжиною 5558 км (територією області протікають найбільші ріки України - Дніпро та Південний Буг), 85 водосховищами загальним об'ємом 264,24 млн..куб.м (за кількістю водосховищ область посідає третє місце в Україні) та 2756 ставками загальним об'ємом 191,06 млн.. куб. м. Болотами зайнято 10,4 тис.га, що складає 0,42 % території області. Загалом площі, зайняті водними об'єктами, складають 3,1 % території області, а водні запаси майже вдвічі менші, ніж у середньому в Україні.
Наземні водні ресурси на території регіону розподілені нерівномірно - найбільша кількість водних ресурсів зосереджена в басейнах річок Дніпро та Південний Буг у прикордонних районах області, де потреба у воді незначна.Ресурси підземних вод області також розподілені нерівномірно - від 4 тис.куб.м на добу у Добровеличківському та Компаніївському районах до 67,2 тис. куб.м на добу у Кіровоградському районі.
Земельні ресурси Кіровоградської області представлені передусім сільськогосподарськими угіддями, які займають 2037,2 тис. га (82,8 % території регіону,що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель) та складають 4,9 % загальної площі сільгоспугідь України.
У структурі сільгоспугідь рілля складає 86,5 %, багаторічні насадження - 1,3%; сіножаті - 1,2%; пасовища - 11 %. Розораність земель складає 86,4 %.
Ліси та інші вкриті лісом площі становлять 185,4 тис. га, у тому числі полезахисні лісосмуги - 28,1 тис. га. Загальна лісистість області з урахуванням усіх захисних лісових насаджень складає 7,5 %.
У пiвнiчній та південно-східній частинах області переважають середньогумусні чорноземи, у пiвденнiй - малогумуснi, у долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти.
Близько половини ріллі в області розташовано на схилах різної крутизни (від 1 до 7°). Це вимагає особливих технологічних прийомів у землеробстві з урахуванням природно-кліматичних та екологічних умов, вжиття належних заходів щодо охорони та відтворення земельних ресурсів з метою недопущення деградації та забруднення земель.
Землі населених пунктів становлять 225,9 тис. га, в тому числі 30,5 тис. га землі 12 міст обласного та районного значення, 19,4 тис. га землі 27 селищ міського типу та 175,3 тис. га землі 996 сільських населених пунктів.
У державній власності знаходиться 962,4 тис. га (39,14 %), у колективній - 0,9 тис. га (0,04 %), у приватній - 1495,5 тис. га (60,82 %) земель.
Лісові ресурси Кіровоградщини представлені 185,4 тис. га земель, з яких безпосередньо вкрито лісовою рослинністю 164,2 тис. га, або 6,68 % області (тоді як у середньому по Україні - 15,6 %). Розвиток та охорону лісового господарства області забезпечують 8 лісогосподарських підприємств. На цей час понад 70 % колишньої лісостепової частини області розорано, проте природна рослинність зберегла своє різноманіття (передусім все на схилах річкових долин, у глибоких балках, заплавах річок тощо). Одним із найбільших лісних масивів є Чорний ліс, розташований на правому березці верхів'я р. Інгулець, та Нерубайський ліс.
Кіровоградщина одна із найбільш насичених мінеральними ресурсами областей України:
на території області розвідано 32 види та налічується майже 300 родовищ корисних копалин;
надра області мають низку унікальних ресурсів, передусім для розвитку енергетики (уран, буре вугілля, горючі сланці), чорної металургії (залізо, хром, нікель, кобальт), а також нерудні корисні копалини (каоліни, графіт), декоративно-облицювальні та будівельні матеріали;
вивчаються запаси золота на Клинцівському та Юріївському родовищах;
корисні копалини для будівництва представлені 10 видами (пісок, каоліни, камінь різних видів, цегельно-черепична та інша сировина), які знаходяться у 173 родовищах;
наявні необхідні передумови для ефективного розвитку Олександрійського буровугільного комплексу: перспективна сировинна база, наближеність сировинних запасів до місця їх переробки, достатня інфраструктура для повноцінної роботи буровугільних підприємств та необхідні трудові ресурси;
серед природних багатств області важливе місце посідають радонові мінеральні води, які використовуються у лікувальних цілях.
Рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовище в Кіровоградській області нижчий, ніж у середньому в Україні. Водночас високий рівень ресурсовикористання, обумовлений недосконалістю технологій, що застосовуються у виробництві, сприяє значному утворенню і накопиченню відходів виробництва та споживання.
Основними забруднювачами довкілля області є підприємства переробної промисловості (49,5 % загального обсягу забруднюючих речовин), транспорту та зв'язку (22,3 %), добувної промисловості (13 %).
Основними джерелами утворення промислових відходів є діяльність гірничодобувної промисловості, гальванічні виробництва, ТЕЦ, виробництво лаків і фарб тощо. У 2011 року найбільше промислових відходів утворилося на підприємствах добувної промисловості (35,4 млн..т, що складає 97,5 % загального обсягу утворених відходів). У сфері споживання найбільш актуальною є переробка та утилізація твердих побутових відходів.
На стан атмосферного повітря області найбільший вплив чинять викиди забруднюючих речовин від транспорту, промисловості та опалювальних систем. Від пересувних джерел забруднення (автомобільний, авіаційний, залізничний, водний транспорт та виробнича техніка) в атмосферне повітря надходить більше викидів, ніж від стаціонарних (підприємства переробної та добувної промисловості, ЖКГ). Викиди забруднюючих речовин від автотранспорту становлять 67 % від усієї кількості викидів у регіоні.
Таким чином, стратегічними ресурсними перевагами Кіровоградської області є:
географічне розташування у центрі України. Через Кіровоградську область проходить міжнародний Критський транспортний коридор № 9: Гельсінкі - Санкт-Петербург - Київ - Одеса. Транспортна система області включає 884,2 км залізниць та 10 автомагістралей, що пов'язують Україну з державами СНД, Центральної і Південної Європи;
наявність великої кількості родовищ корисних копалин:
запаси урану в області складають 83 % загальноукраїнських, нікелю - 26%, кобальту - 32%, хрому та горючих сланців - близько 100 %;
Заваллівське родовище графітової руди - найбільше у Європі за запасами корисних копалин та унікальне за якістю сировини. Виявлені запаси графітової руди на трьох розвіданих родовищах становлять понад 126 млн.. т руди (50 % загальних запасів в Україні), або майже 8 млн.. т кристалічного графіту;
високий рівень родючості чорноземних ґрунтів (4-те місце в Україні).
Завдання щодо раціонального використання та відновлення природно-ресурсного потенціалу Кіровоградщини полягають у зменшенні ресурсовитратності виробництв, розвитку екологічно збалансованих промисловості та сільського господарства, зниження ризиків забруднення навколишнього середовища.
2. Стан та соціально-економічні виклики Кіровоградської області
Економіка області має виражений аграрно-індустріальний характер. У промисловості створюється понад 20 % валової доданої вартості області, у сільському господарстві у середньому 20 %.
Спеціалізація області визначає її частку у загальнодержавних показниках соціально-економічного розвитку (табл. 1).
Таблиця 1
Питома вага Кіровоградської області в економіці України за підсумками 2011 року
Місце Кіровоградської області у рейтингу регіонів за основними соціально-економічними показниками наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Місце Кіровоградської області серед регіонів України (за основними соціально-економічними показниками)
* Дані за 2010 рік
Промисловий комплекс області охоплює 11 галузей, в яких діють понад 2000 підприємств.Найважливішими у структурі промислового комплексу області є харчова промисловість (41,7 % загального обсягу реалізованої промислової продукції), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (19,0 %), машинобудування (15,1 %) та металургія (10,8 %) (табл. 2.3).
Таблиця 3
Основні показники розвитку промисловості Кіровоградської області
Продукція промисловості забезпечує важливу частку товарного експорту області. Найбільш вагомими експортними позиціями є жири та олії тваринного або рослинного походження (34,3 % у структурі експорту товарів Кіровоградської області у 2011 року), машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання (27,6 %), продукти рослинного походження (13,3 %), готові харчові продукти (7,7 %), мінеральні продукти (5,6 %) тощо.
Протягом тривалого періоду в області спостерігаються низькі темпи нарощування виробництва промислової продукції. У 2006 2009 роках річні індекси промислової продукції скорочувалися, становлячи у 2006 році 111,6 %, у 2007 році - 109,7 %, у 2008 році - 104,2 %, у 2009 році - 78,3 %. Посткризове відновлення промислового виробництва є повільним, про що свідчить зростання індексів у 2010 році лише до 113,3 %, у 2011 році - 111,0 %.
Незадовільним є стан розвитку будівельної галузі в області. У будівництві створюється лише 2,1 % валової доданої вартості області. Протягом 2007 2010 роках спостерігалося падіння річних індексів обсягу виконаних будівельних робіт, які складали у 2007 році 88,2 %, у 2008 році - 89,2 %, у 2009 році - 49,0 %, у 2010 році - 93,5 %, що пов'язано з відсутністю замовлень та недостатнім фінансуванням таких робіт. У 2011 році індекс обсягу виконаних будівельних робіт був на рівні 117,4 %; в області працювало 79,6 % загальної кількості будівельних підприємств.
У структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого станом на 2011 рік складала 82,1 %, тваринництву належить 17,9 % (табл. 4). Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на виробництві зернових та зернобобових культур та соняшнику, тоді як господарства населення - на вирощуванні картоплі, овочів, плодів та ягід
Таблиця 4
Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства
Найбільший показник індексу виробництва валової продукції сільського господарства зафіксовано у 2008 році (151,1 % порівняно з 2007 роком), що зумовлено нарощуванням виробництва продукції рослинництва (індекс валової продукції рослинництва становив 176,3% порівняно з 2007 роком). Разом з тим, у 2007 та 2009 роках відбувалось зменшення виробництва валової продукції сільського господарства на 27,5 % та 10,6 % відповідно.
Виробництво валової продукції тваринництва зменшувалося протягом 2006-2008 років та у 2011 році, і лише у 2009 році та 2010 році збільшилося відповідно на 0,3 % та 6,5%.
Останніми роками в області значно зменшилося виробництво цукрових буряків - з 1118,8 тис. т у 2006 році до 788,6 у 2011 році. При цьому зросло виробництво соняшнику - з 507,9 тис. т у 2006 році до 918,2 у 2011 році. Також відбулося нарощування виробництва плодів і ягід з 17,4 тис. т у 2006 році до 25,8 у 2011 році, на що вплинуло постійне зростання їх урожайності з 27,8 ц/га у 2006 році до 45,8 у 2011 році.
У 2011 році виробництво сільськогосподарської продукції збільшилось на 24,0 %. Виробництво продукції рослинництва порівняно з 2010 роком збільшилось на 31,7 % (зокрема, виробництво зерна збільшилось у 1,5 раза) у тваринництві загалом спостерігався спад (на 2,4 %), хоча у деяких галузях відбулось зростання (наприклад, виробництво м'яса в сільськогосподарських підприємствах зросло на 31,8 %).
При цьому частка виробництва валової продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення була приблизно однаковою і становила 57 % та 43 % відповідно. Проте, якщо господарствами населення вироблялося 27,2 % валової продукції рослинництва, то частка виробництва валової продукції тваринництва, що виробляється господарствами населення, вже становила 79,1 %.
Загалом для сільського господарства Кіровоградської області характерне домінування дрібнотоварного виробництва продукції тваринництва та плодоовочівництва. Так, господарства населення виробляють 99,7 % картоплі, 93,1 % овочів, 96,4 % плодів та ягід, 77,7 % м'яса, 87,8 % молока та 57,3 % яєць. Така структура виробництва у поєднанні з низькою ефективністю використання земельних ресурсів та нераціональним сільськогосподарським землекористуванням обумовлює невисоку урожайність основних культур, призводить до втрат вирощеної продукції і погіршення її якості.
Транспортна галузь Кіровоградщини, враховуючи вигідне географічне розташування області, має достатні перспективи для розвитку і здатна стати однією з найважливіших галузей економіки.
У структурі транспортних перевезень регіону найбільша частка належить автомобільному транспорту - ним забезпечується понад 65 % перевезень вантажів та понад 50 % перевезень пасажирів. Важливу роль у розвитку економіки Кіровоградської області відіграє також залізничний транспорт, представлений відділеннями Одеської, Південної та Придніпровської залізниць.
Попри наявний значний потенціал, показники розвитку транспортної галузі свідчать про низку негативних тенденцій. Так, обсяги перевезення вантажів у 2007 2011 роках на авіаційному транспорті скоротилися на 25 % і порівняно з іншими видами транспорту залишаються мізерними (табл. 5). Обсяги перевезень залізничним транспортом становили за вказаний період від 6 до 9 млн.т, що у 4-5 разів менше, ніж обсяги перевезень автомобільним транспортом. У 2011 році вони становили 7,9 млн. т і не досягли рівня 2007 року (8,3 млн. т) унаслідок суттєвого падіння перевезень вантажів у 2009-2010 роках (на 19,3 і 10,7 % відповідно). Обсяги перевезень автомобільним транспортом забезпечуються автотранспортними підприємствами та фізичними особами-підприємцями, і у 2011 році вони становили 33,3 млн.. т, перевищивши значення докризового 2007 року (28,6 млн. т).
Аналіз динаміки пасажирських перевезень за видами транспорту у 2007 2011 рр. свідчить про зростання перевезень пасажирів автобусами за цей період на 27,6 % (з 77,5 до 98,9 млн. пас.) і зменшення перевезень тролейбусним парком на 76,9 % (з 18,6 до 4,3 млн. пас.).
Зменшилися обсяги перевезень пасажирів авіаційним транспортом на 19,6 % (з 91 до 73,2 тис пас.), що зумовлено зростанням тарифів на перевезення та погіршенням платоспроможності користувачів.
Обсяги залізничних перевезень пасажирів скоротилися на 5,9 % (з 5,1 до 4,8 млн. пас.). Протягом 2010-2011 років відбувалося збільшення обсягів перевезення пасажирів залізничним транспортом, у т. ч. за рахунок переорієнтації частки пасажиропотоку з авіаційного на дешевший залізничний транспорт.
Таблиця 5
Динаміка вантажо- і пасажиропотоку Кіровоградської області за видами транспорту
Перевезення вантажів, тис. т
| Роки | Види транспорту | ||
| залізничний | автомобільний | авіаційний | |
| 2007 | 8 345,2 | 28 602,6 | 6,0 |
| 2008 | 8 883,1 | 31 308,4 | 6,0 |
| 2009 | 5 773,4 | 27 297,0 | 5,7 |
| 2010 | 6 390,9 | 28 081,0 | 6,8 |
| 2011 | 7 872,4 | 33 308,7 | 4,5 |
Перевезення пасажирів, тис.
За показником середньої відстані перевезення 1 т вантажу, що перевозиться автотранспортними підприємствами регіону, Кіровоградська область знаходиться на останньому місці в Україні. У 2010 році середня відстань по регіону становила 78 км (тоді як середня по Україні 171 км). Таким чином, у Кіровоградській області здебільшого здійснюються внутрішні автомобільні перевезення, зокрема для власних потреб підприємств.
Підприємствами області налагоджено зовнішньоторговельні зв'язкиз 87 країнами світу. Експорт товарів здійснюється до 78 країн світу, найбільше - до Російської Федерації. Обсяг експорту товарів за 2011 рік становив 443,4 млн.дол. США, імпорту - 226,9 млн. дол. США.
Порівняно з 2010 роком експорт товарів збільшився за рахунок поставок продуктів рослинного походження, мінеральних продуктів, жирів та олії тваринного або рослинного походження. Водночас зменшився обсяг експорту електричних машин.
Із країн СНД до області надійшло 15,6 % усіх імпортованих товарів, з інших країн світу - 84,4 %, у т. ч. з країн ЄС - 45,6 %.
Кіровоградська область співпрацює з Волгоградською, Нижньогородською, Свердловською областями Російської Федерації, Могилівською областю Республіки Білорусь, Нижньосілезьким воєводством Республіки Польща, Федеральною землею Штирія Республіки Австрія, м. Сюйчжоу та провінцією Цзянсу Китайської Народної Республіки. Налагоджується співробітництво з країнами Балтії.
Водночас Кіровоградщина залишається малопривабливою для іноземних інвесторів. Збільшується диспропорція за обсягами прямих іноземних інвестицій: майже 50 % їх припадає на обласний центр, тоді як кожен третій з районів області взагалі не залучає прямих іноземних інвестицій. Найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах промисловості (близько 40 % загального обсягу інвестицій), сільського господарства (близько 25 %), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям (13 %).
Обсяги надходжень доходів до місцевих бюджетів області щороку зростають (протягом 2009-2011 років приріст доходів перевищував 15%). Позитивні тенденції наповнення місцевих бюджетів спостерігаються за основними бюджетоформуючими податками: податком з доходів фізичних осіб і платою за землю. Проте питома вага власних і закріплених доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі доходів (з урахуванням трансфертів з державного бюджету) має тенденцію до зменшення.
У 2011 році внаслідок коригування бюджетного і податкового законодавства зазнала змін і структура доходів місцевих бюджетів, яка характеризується збільшенням питомої ваги доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (з 12,4 % у 2010 році до 18 % у 2011 році). Одночасно за рахунок розширення джерел доходів бюджету розвитку суттєво збільшується інвестиційна складова місцевих бюджетів.
Проте, незважаючи на зазначені зміни, залежність місцевих бюджетів області від державного бюджету залишається значною. Область належить до регіонів, які отримують значно більший обсяг трансфертів, ніж мобілізують доходів до державного бюджету.
Соціальний розвиток Кіровоградщини демонструє залежність від економічної динаміки.
Зберігаються негативні тенденції у демографічній сфері. Протягом 2011 року чисельність населення області скоротилася на 7,6 тис. осіб. Зменшення чисельності населення відбулося за рахунок природного (6,1 тис. осіб) та міграційного скорочення населення (1,4 тис. осіб). У 2011 році рівень смертності населення області порівняно з 2010 роком знизився з 17,4 до 16,6 особи на 1000 жителів. Порівняно з 2010 роком збільшилася кількість народжених на 47 дітей (на 0,4 %).
Розвиток людського потенціалу області уповільнюється через ситуацію, що склалася на ринку праці. Значне навантаження на вільне робоче місце спричинене невідповідністю професійно-кваліфікаційної потреби в кадрах економіки регіону пропозиції робочої сили на ринку праці.
Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості, станом на 01 січня 2012 року становила 18,5 тис. осіб, з яких 17,8 тис. осіб (96,1 %) набули офіційного статусу безробітних. Рівень зареєстрованого безробіття становив 3% населення працездатного віку. У сільській місцевості цей показник був вищим і складав 4,2 %, у міських поселеннях - 2,4 %.
У 2011 році розмір середньомісячної номінальної заробітної платиодного штатного працівника становив 2114 грн., що на 16,4 % вище за відповідний показник 2010 року. Реальна заробітна платазросла на 8,1 % (у 2010 році порівняно з 2009 роком - на 11 %).
Загальна сума невиплаченої заробітної плати протягом 2011 року зменшилася на 12 млн. грн. (або на 20 %) і станом на 01 січня 2012 року становила 47,8 млн. грн. При цьому значно зменшили заборгованість економічно активні підприємства - на 69,8 % (на 01 січня 2012 року на їхню частку припадало 25,9 % загальної суми боргу, або 12,4 млн. грн.). Найбільшими боржниками є економічно активні підприємства (40,5 % заборгованості з виплати заробітної плати).
Реальний дохід у розрахунку на одну особу становив у 2011 році 17712,2 грн., що складало 83,4 % середнього значення в Україні.
Основними характеристиками внутрішнього розвитку Кіровоградщини є збільшення територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку, посилення периферійності окремих територій, низький рівень їх інвестиційної привабливості та, як наслідок, загалом низька конкурентоспроможність.
Кіровоградській області властива концентрація економічної активності довкола кількох центрів: м. Кіровоград (підприємства сільськогосподарського машинобудування, виробництво електронного та електротехнічного обладнання для ядерних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки, підприємства легкої та харчової промисловості); м. Олександрія (ВАТ «Науково-виробниче об'єднання «Етал» - найбільший виробник електротехнічної продукції; комплекс підприємств буровугільної галузі), м. Знам'янка, м. Світловодськ; у селі Неопалимівка Кіровоградського району розташована найбільша з уранових шахт України - «Інгульська».
Найкращі показники соціально-економічного розвитку за підсумками 2011 року у Бобринецькому, Кіровоградському, Новгородківському, Новомиргородському, Олександрійському районах, натомість найгіршими вони є у Вільшанському, Добровеличківському, Компаніївському, Онуфріївському, Ульяновському районах.
На сучасному етапі розвитку Кіровоградська область стикається з низкою викликів, що мають структурний характер та потребують системного вирішення на стратегічних засадах.
1)демографічні виклики:
Кіровоградська область належить до областей із найменшою щільністю населення (55 осіб на кв.км), низьким рівнем урбанізації (57 %);
область входить до групи регіонів із найвищими темпами старіння населення, природного скорочення чисельності, зростання демографічного навантаження на осіб працездатного віку;
у 2012 році Кіровоградська область перейшла символічну демографічну межу в абсолютних показниках - вийшла з числа регіонів України, демографічний потенціал яких сягає понад 1 млн. осіб. Чисельність наявного населення області станом на 01 червня 2012 року становила 999,4 тис.;
2) структурні диспропорції у промисловості. Зберігається дисбаланс у структурі промислового комплексу регіону, обумовлений такими чинниками як:
значна сировинна орієнтація промислового виробництва;
збереження екстенсивного типу господарювання у добувній промисловості,
високий ступінь зношеності основних фондів у реальному секторі виробництва, дисбаланс інвестування у основні фонди промисловості та будівництва;
недовикористання потенціалу розвитку будівництва;
3) екстенсивна модель розвитку аграрного сектору. Сільськогосподарське виробництво повільно відходить від екстенсивної моделі господарювання, що може поставити під загрозу перспективи сталого розвитку регіону в умовах кліматичних змін:
відсутнє впровадження сучасних технологій та методів господарювання у сільському господарстві;
зростання виробництва в рослинництві супроводжується розширенням посівних площ під вирощування ґрунтовиснажувальних культур (соняшнику та ріпака) та супроводжується зниженням якості ґрунтів (падіння родючості та зростання їх ерозії);
зберігаються структурна незбалансованість галузі, низька частка тваринництва у структурі сільського господарства та структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства з переважанням агросировини;
на стадії формування знаходиться інфраструктура підтримки сільськогосподарських виробників, недостатнім є рівень матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств регіону;
низькими є темпи будівництва житла та об'єктів соціальної інфраструктури у сільських районах;
4) висока фрагментованість регіональної економіки та слабка внутрішня кооперація та інтеграція господарського простору області:
низьким є рівень кооперації та інтеграції між аграрним та промисловим (машинобудівним) комплексами регіону, є ризик загострення конкуренції між ними за ресурси, інфраструктуру життєзабезпечення, кваліфіковану робочу силу, бюджетні та інвестиційні ресурси;
підприємства машинобудівного комплексу області слабко реагують на потреби аграрного виробництва, переробної та харчової промисловості. Задоволення зростаючого попиту на устаткування та обладнання з боку сільськогосподарських виробників, підприємств переробної та харчової промисловості області відбувається значною мірою за рахунок імпорту;
діяльність низки потужних підприємств та компаній заснована на нееквівалентному обміні та вимиванні ресурсів з області, що спричиняє порушення ресурсного, енергетичного, екологічного, товарного та фінансового балансу регіональної економіки;
5) незбалансований просторовий розвиток та міжрегіональні диспропорції:
низьким є рівень розвитку виробничої інфраструктури, житлово-комунального, готельного, дорожнього, вулично-дорожнього господарства, енергетичного сектору, що стримує економічне зростання малих міст і сільських територій;
недостатнім є розвиток транспортно-логістичної мережі;
попри економічне зростання, продовжують посилюватися внутрішньорегіональні диспропорції та концентрація економічної активності у кількох центрах;
інвестиційна привабливість окремих територій є вельми слабкою, що призводить до дефіциту ресурсів розвитку;
значних розмірів досяг розрив між максимальним та мінімальним значеннями середньомісячної заробітної плати. У 2011 році цей показник перевищив тисячу гривень (м. Знам'янка - 2764 грн. та Устинівський район - 1616 грн.);
значною є диференціація навантаження на одну вакантну посаду: від 5 осіб у м. Знам'янка та Кіровоградському районі до 239 осіб в Олександрійському районі;
невпинно скорочується кількість сіл, що призводить до зростання в області частки неосвоєних територій;
6) дефіцит сучасної інфраструктури розвитку:
у рейтингу міжнародної конкурентоспроможності регіонів України за 2011 рік найгірші оцінки область отримала за «вищу освіту і професійну підготовку» (27-е місце), «технологічну готовність» (27-е місце), «інфраструктуру» (26-е місце) і «охорону здоров'я та початкову освіту» (26-е місце). Область має низький рівень розвитку виробничих процесів та маркетингу (обидва 21-е місце) та якість шкіл менеджменту (24-е місце);
область відстає у питаннях створення інфраструктури інноваційного розвитку (технопарки, індустріальні парки, еко- та соціополіси тощо), інфраструктури розвитку сільських територій, мережі центрів соціальної адаптації та соціокультурних інновацій.
Зазначені проблеми вимагають глибоких системних перетворень в економічному комплексі регіону, покликаних забезпечити збалансований територіальний розвиток, протидію збільшенню внутрішніх диспропорцій, зменшення строкатості показників і темпів післякризового відновлення економіки та соціальної сфери.
3. Ймовірні сценарії розвитку області
Сценарій 1: «Еволюційний сценарій» зростання на основі екстенсивної моделі розвитку та ресурсоорієнтованої моделі експорту.
Еволюційний сценарій дає можливість у найближчі 5 років забезпечити прискорене економічне зростання на основі екстенсивної моделі розвитку. Відновлення управлінської вертикалі, залучення інвестицій та реалізація низки масштабних економічних та інфраструктурних проектів у традиційних секторах економіки регіону, підтримка процесу формування вертикально-інтегрованих компаній у сфері АПК, переробки та харчової промисловості дозволять поліпшити загальні економічні показники розвитку Кіровоградської області в кількісному вимірі.
Зокрема, в межах сценарію:
є підстави для продовження зростання ВРП області, темпи економічного зростання можуть зберігатися в межах середньоукраїнських показників. Водночас цього замало для досягнення якісних зрушень у структурі регіональної економіки;
відбудеться зростання рівня заробітних плат, але наблизитися до середньоукраїнських показників за рівнем середньої заробітної плати та за розміром внутрішнього ринку буде доволі складно;
вдасться частково поліпшити функціонування інфраструктури життєзабезпечення у головних містах області;
за умови фінансування та реалізації державних програм розвитку вдасться зберегти та поновити експлуатаційні характеристики основних транспортних магістралей, які проходять територією області.
Водночас зростання на основі екстенсивної моделі розвитку звужує можливості для реформування традиційної структури економіки регіону, гальмує запровадження випереджальної моделі розвитку, сприяє консервації соціально-економічних диспропорцій у регіоні:
1)розвиток експортного потенціалу відбуватиметься без істотних зрушень у сфері енерго- та ресурсозбереження. Посилюватиметься залежність регіональної економіки від зовнішніх стимулів на тлі слабкої капіталізації внутрішніх потенціалів розвитку;
2)недооцінка економічного потенціалу міжрегіонального співробітництва та кооперації в межах Центрального макрорегіону поставить під загрозу перспективу переходу до нової спеціалізації Кіровоградської області у системі поділу праці в межах національної економіки;
3)посилюватимуться розбіжності у рівнях соціально-економічного розвитку окремих районів і міст області;
4)збереження високого антропогенного навантаження на природне середовище поставить під загрозу перехід області до моделі сталого економічного розвитку, розвитку туристично-рекреаційної сфери, призводитиме до погіршення показників демографії та здоров'я населення регіону.
Сценарій 2: «Якісне зростання» інтенсивна модель економічного розвитку та запровадження сучасних управлінських технологій.
Реалізація вказаного сценарію ґрунтується на реформуванні головних сфер суспільного життя та запровадженні сучасних управлінських технологій згідно з положеннями Стратегії.
Сценарій передбачає:
створення постійно діючого механізму, який забезпечує формування та підтримку політичного та соціального консенсусу щодо цілей і стратегії розвитку області;
розроблення та впровадження якісного операційного плану реалізації Стратегії регіонального розвитку Кіровоградської області;
формування та запровадження регіональної моделі державно-приватного партнерства;
залучення інвестицій, спрямованих на модернізацію та інноваційний розвиток економіки;
запровадження регіональних програм розвитку сільських та депресивних територій.
За таких умов очікується:
1)економічне зростання за рахунок технологічного оновлення та інновацій, опори на внутрішній потенціал регіонального розвитку;
2)збільшення обсягу ВРП, поліпшення його структури та показників Кіровоградської області у рейтингу конкурентоспроможності регіонів України;
3)підвищення ефективності використання інвестицій і нарощування частки доданої вартості у структурі ВРП за рахунок інтеграції та кооперації промислового й сільськогосподарського секторів економіки;
4)формування «точок зростання» у машинобудівній та переробній промисловостях;
5)розвиток ефективних форм кооперації з областями Центрального макрорегіону, що дозволить підвищити рівень концентрації ресурсів і прискорити реалізацію проривних економічних та інфраструктурних проектів;
6)перепрофілювання та відродження економічної активності на території депресивних районів і сільських населених пунктів;
7)створення передумов та базової інфраструктури для сталого розвитку в регіоні.
ІІІ. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЦІЛІ СТРАТЕГІЇ
Мета Стратегії - підвищення добробуту населення області шляхом досягнення сталого соціально-економічного розвитку та здійснення глибоких структурних трансформацій в економічній та соціальній сферах, реалізації конкурентних переваг регіону, розвитку міжнародної співпраці та міжрегіональної кооперації в межах Центрального регіону України.
Реалізація мети досягається внаслідок збалансованого просторового розвитку, застосування новітніх енерго- та ресурсозберігаючих технологій, нарощування потенціалу реального сектору регіону, випереджаючого розвитку високотехнологічних виробництв із упровадженням сучасних науково-технічних інновацій, використання транзитно-транспортного потенціалу регіону, впровадження новітніх ефективних моделей управління.
Ресурсне забезпечення та потенціал Кіровоградської області дають підстави розглядати її у стратегічній перспективі як регіон випереджального розвитку, ініціатора та центр формування Центрального макрорегіону України, пілотний регіон у впровадженні організаційних та технологічних інновацій.
Цьому сприятиме перетворення міста Кіровограда на реальний центр і ядро економічної та соціокультурної активності області, що демонструє нову якість послуг, підтримки локальних інновацій та забезпечення глобальних комунікацій; формування іміджу креативного міста, яке претендує на статус «степової столиці» України.
Кіровоградщина у 2020 р. це регіон, який:
інтенсивно розвивається завдяки кооперації, кластеризації та інтеграції аграрного і промислового комплексів;
посідає нове місце у системі поділу праці та перетворився з постачальника ресурсів на центр акумуляції капіталу;
досяг високої конкурентоспроможності за рахунок вдалого поєднання локальних інновацій та глобальних комунікацій;
володіє розгалуженою міжрегіональною і міжнародною транспортно-логістичною інфраструктурою;
є одним з лідерів у розвитку «зеленої економіки» та використанні альтернативної енергетики, забезпеченні впровадження високих екологічних стандартів у виробництво готової продукції;
відродив економічну перспективу малих міст і сільських територій;
забезпечив життєздатність територіальних громад на основі інноваційних моделей місцевого самоврядування;
є екологічно безпечним регіоном зі сприятливими, комфортними та безпечними умовами для життєдіяльності людини.
Інтегральні стратегічні цілі
Досягнення наведеного бачення майбутнього Кіровоградської області здійснюватиметься у спосіб реалізації комплексу інтегральних стратегічних цілей.
Інтегральні цілі визначають загальне бачення якісних змін у структурі та способах використання потенціалу Кіровоградської області, підвищення її конкурентоспроможності.
1. Спеціалізація області на виконанні функцій, які мають стратегічне значення для розвитку України:
1)використання ресурсного та технологічного потенціалу області для участі у забезпеченні функцій ядерно-енергетичної безпеки України;
2) видобуток золота та формування золотовалютних резервів країни;
3) вагомий внесок у продовольчу безпеку України;
4) забезпечення внутрішньоукраїнського стратегічного транзиту та функціонування транс'європейських транспортних коридорів;
5) ініціативні дії щодо організаційного оформлення Центрального макрорегіону України.
2. Досягнення збалансованості просторового розвитку:
1)створення високого рівня локальної доступності у межах території регіону; досягнення стабільного та комплексного розвитку сільських (віддалених, периферійних) територій;
2)подолання монофункціональності та забезпечення прискореного розвитку малих міст;
3)розвиток інфраструктури сільських територій та забезпечення сприятливих умов життєдіяльності сільського населення;
4)заохочення розвитку малого підприємництва на місцевому рівні;
5)розвиток міжрегіонального та міжнародного співробітництва територій;
6)формування конкурентного інформаційного простору та подолання комунікаційної ізольованості територій Кіровоградщини.
