Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність статті 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"

Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (опублікований у газеті "Урядовий кур'єр" від 30 грудня 2008 року N 246).

Частиною першою статті 86 Закону право здійснювати рефінансування комерційних банків надано Національному банку України разом із Кабінетом Міністрів України. Метою такого рішення визначено врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України. При цьому зупиняється дія частини другої статті 36 та пункту 1 частини першої статті 42 Закону України "Про Національний банк України" щодо встановлення і зміни ставки рефінансування та визначення порядку надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності (рефінансування комерційних банків) Національним банком України одноосібно (частина друга статті 86 оспорюваного Закону) .

Підставою для звернення є невідповідність названих норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Конституції України.Конституція України проголошує Україну, зокрема, правовою державою (стаття 1), в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8) . Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19) .

За Конституцією України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України (частина друга статті 99) . Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням (частина перша статті 100) .

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, завдання, функції і повноваження якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2) ; Національний банк України визначає та проводить грошово-кредитну політику відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики (пункт 1 статті 7) .

Названий Закон визначає грошово-кредитну політику як комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених, зокрема, на забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 1) , що відповідно до Конституції України є основною функцією Національного банку України (частина перша статті 6) , та передбачає, що Національний банк України виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, через яку здійснюється регулювання обсягу грошової маси, що є одним із основних економічних засобів і методів грошово-кредитної політики (пункт 3 статті 7, стаття 25) .

За таких обставин встановлення Законом, що оскаржується, норми, згідно з якою рефінансування комерційних банків здійснюється в порядку, затвердженому Національним банком України разом із Кабінетом Міністрів України, не відповідає зазначеним вище положенням Конституції України щодо визначення Національного банку України єдиним органом забезпечення стабільності грошової одиниці, може призвести до невиконання закріпленої Конституцією України за Національним банком України основної функції щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України (частина друга статті 99 Конституції України) .

Як уже зазначалося, частиною другою статті 86 Закону, що оскаржується, зупинено дію частини другої статті 36 та пункту 1 частини першої статті 42 Закону України "Про Національний банк України" щодо встановлення і зміни ставки рефінансування та визначення порядку надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності (рефінансування комерційних банків) Національним банком України одноосібне.

При цьому знехтувано положення частини другої статті 95 Конституції України (конкретизовані у частині другій статті 38 Бюджетного кодексу України) щодо переліку правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо предмета закону про Державний бюджет України, зазначаючи, що його предмет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України і не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, передбачених іншими законами України (Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) .

Так, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян Конституційний Суд України наголосив, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України. Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним; закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає низці норм Конституції України, зокрема нормам частини другої статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19, частини другої статті 95 Конституції України.

В аспекті порушених питань слід також звернути увагу й на те, що в Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні підкреслив, що "Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави, який через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони".

Отже, внесенням Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" змін до Закону України "Про Національний банк України" проігноровано, крім наведеного, і рішення Конституційного Суду України. Цим порушено також вимоги частини другої статті 150 Конституції України щодо обов'язковості виконання на території України рішень Конституційного Суду України.

Щодо обов'язковості Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов'язковими до виконання на всій території України... Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання Рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)".

Виходячи з викладеного, прошу Конституційний Суд України визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 86 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Для участі в конституційному провадженні за цим поданням уповноважую заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України М. Ставнійчук.