Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році

Подаючи до Верховної Ради згідно зі ст. 106 Конституції України Послання "Про соціально-економічне становище України у 2001 році", насамперед хочу привітати вас з обранням до вищого законодавчого органу нашої держави.

Виступав і буду виступати й надалі за тісну конструктивну співпрацю між законодавчою і виконавчою гілками влади в Україні. У цьому запорука успішної реалізації завдань соціально-економічного розвитку, зростання добробуту народу, демократизації суспільного життя, зміцнення міжнародних позицій та піднесення авторитету України у світі.

Верховна Рада нового скликання розпочинає свою роботу за принципово нових умов, відмінних від попереднього періоду соціально-економічної ситуації. Ключовим підсумком останніх двох років стало подолання тривалої руйнівної економічної кризи, яка сягає своїм корінням та причинами ще в часи радянської системи. Під її дією в 1990-1999 рр. обсяг валового внутрішнього продукту зменшився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9, сільськогосподарської - на 51,5%. Значно скоротилися реальні доходи населення.

Найвідчутніших утрат українська економіка зазнала на початку перехідного періоду - у 1991-1994 рр. (обсяг ВВП скоротився на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4, сільськогосподарського - на 32,5%). Повністю розбалансованими виявилися грошова та фінансова системи. Рекордними були темпи гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10256%, дефіцит державного бюджету покривався грошовою емісією Національного банку.

Потрібно було п'ять років напруженої роботи, щоб поступово вивести українську економіку з цього катастрофічного стану. Результати політики, яка при цьому проводилася, втілені у високих темпах економічного зростання, стабільності національної грошової одиниці, позитивних зрушеннях у сфері життєзабезпечення населення, поступовому піднесенні його добробуту. У 2000-2002 рр. Україна ввійшла за темпами зростання економічних показників до лідируючої групи країн: обсяг ВВП зріс на 9,1%, промислового виробництва - на 14,2, сільськогосподарського - на 9,9, наданих послуг - на 23,9%.

Позитивні результати 2001 р. не обмежуються лише кількісними параметрами зростання.

Цей рік можна назвати і першим роком принципових якісних зрушень. В Україні здійснено перехід до інвестиційної моделі розвитку та зростання: збільшення ВВП відбувалося в умовах сповільнення темпів інфляції, відчутного пожвавлення інвестиційного процесу. Намітилися позитивні структурні зміни - збільшення випуску продукції кінцевого виробництва, зокрема машинобудування, легкої та харчової промисловості. Економічна динаміка супроводжувалася скороченням офіційного безробіття. Уперше за останні роки випереджаючими темпами зростала реальна заробітна плата, окреслилася тенденція розширення внутрішнього ринку та зниження рівня тінізації економіки. Забезпечено позитивне платіжне сальдо, зменшення державного боргу та нарощування валових валютних резервів держави.

На економічних підсумках року позначилася результативність реформ, зокрема досягнення критичної маси приватної власності та перехід до грошової приватизації, реформування земельних відносин, реструктуризація значної частини підприємств, поліпшення їх менеджменту, адаптація до ринкової кон'юнктури. Відображенням і синтезуючим показником цих процесів є прискорене підвищення продуктивності праці, зокрема в промисловості. За даними Держкомстату, за п'ять останніх років (1995-2001) вона зросла в промисловості на 74,5%, у т. ч. у 2001 р. - на 18,6%. Це більш як утричі перевищує темпи 1985-1990 рр. (21,1%). Причому нинішній рівень продуктивності праці в промисловості на 19,8% перевищує показник докризового 1990 р.

Перед Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, місцевими органами виконавчої влади та самоврядування стоїть завдання - забезпечити у 2002-му і наступних роках необхідні передумови для закріплення позитивних зрушень і виведення економіки на траєкторію сталого зростання. Ідеться про стабільний щорічний приріст на рівні 5-6% ВВП. Такі темпи потрібні для прискореного піднесення соціальної сфери, життєвого рівня людей, передусім малозабезпечених.

У цьому контексті зусилля Уряду та новообраної Верховної Ради мають спрямовуватися на подолання нинішніх суперечностей у бюджетному механізмі. Хронічна незбалансованість і низька ефективність державних фінансів, що зберігаються і за умов економічного зростання, породжені системними помилками бюджетної політики, її суто фіскальною сутністю.

Насамперед потребує істотного перегляду сама логіка формування державних фінансів, якої до цього часу дотримувалися Уряд та Верховна Рада. Слід виходити з того, що в основу вирішення фінансових проблем держави має бути покладене першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств. Досвід усіх попередніх років переконує, що без цього не дадуть належного ефекту будь-які дії правового, економічного чи адміністративного характеру, спрямовані на вирішення проблеми бюджетних надходжень. Зміцнити фінансову систему лише заходами "згори" неможливо.

Необхідно рішуче йти на послаблення податкового тиску, забезпечувати реальний захист платників податків, максимально спрощувати процедури податкового адміністрування, запроваджувати податкове стимулювання інноваційної діяльності та нагромадження капіталу. Альтернативи такій політиці просто немає. Верховна Рада покликана без зволікань розглянути весь комплекс питань, пов'язаних з удосконаленням податкового законодавства.

Досвід проведення реформ також підтверджує життєву важливість для економіки та держави надійної грошової стабілізації. Цю роботу треба продовжувати наполегливо і послідовно. Міцна грошова одиниця має і надалі залишатися визначальним атрибутом національного ринку, виміром та індикатором його інвестиційної привабливості, ефективним засобом підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, основною гарантією припинення відпливу з України капіталу, збереження та нагромадження доходів населення. Уряду і Національному банку необхідно за підтримки парламенту активізувати зусилля для забезпечення таких чинників зміцнення гривні, як бездефіцитність державного бюджету, зменшення боргової залежності держави, особливо зовнішньої. Вважаю також, що після реалізації програми розширеного фінансування потрібно переглянути систему і практику відносин з МВФ, обмеживши їх безкредитними консультативними угодами.

Вузьким місцем національної економіки є орієнтація переважно на обслуговування зовнішнього попиту. Це посилює її вразливість, залежність від світової економічної кон'юнктури і ставить під сумнів можливості стійкого зростання. Не на користь економічним інтересам України висока питома вага експорту продукції проміжного споживання з низькою доданою вартістю.

Усе це потребує прискореного утвердження комбінованої моделі економічного зростання, збалансованої за внутрішньою та зовнішньою спрямованістю за пріоритетності внутрішнього споживання, відчутного нарощування його частки у структурі ВВП.

Останнім часом Україна активізувала зусилля на шляху до членства у Світовій організації торгівлі (СОТ), що істотно розширить експортні можливості вітчизняних товаровиробників, прискорить визнання у США та країнах ЄС повного ринкового статусу економіки України, дасть змогу усунути вияви дискримінації щодо нашої держави в торговельній практиці. Водночас Уряд має опанувати механізми захисту внутрішнього ринку, що застосовуються згідно з правилами СОТ: гнучкі підходи в застосуванні мита та акцизів, стандартів і технічних норм на імпортовану продукцію; сучасні системи її сертифікації, квотування та ліцензування; санітарно-ветеринарні норми і заходи екологічного характеру. Є і багато інших апробованих засобів захисту внутрішнього ринку, які в Україні застосовуються дуже мало або не практикуються взагалі.

Настійною вимогою часу є перехід вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку, підвалини якого закладаються і зміцнюються в процесі структурної перебудови. Це масштабне і складне завдання, яке не може здійснюватися виключно ринковими інструментами. Потрібне активне державне стимулювання, яке органічно поєднуватиме як ринкові, так і адміністративні механізми. Держава має перш за все відчутно підвищити рівень фінансування науки як шляхом збільшення бюджетних видатків на ці цілі, так і створенням умов для залучення в науково-технічну сферу небюджетних асигнувань. Якщо в кризовий період її можливості тут були вкрай обмеженими, то тепер є передумови для відчутної зміни ситуації.

Прогрес людства на сучасному етапі визначається, головним чином, рівнем людського потенціалу, його розвитку, захисту інтелектуальної власності, глибиною інтеграції науки та освіти. За всіма цими параметрами Україна має досить потужний потенціал, і використовувати його треба якомога повніше й ефективніше з максимальною віддачею.

Уряд і Верховна Рада повинні забезпечити для цього всі можливості, у тому числі і бюджетні передумови.

У соціальній сфері має проводитися сильна і цілеспрямована державна політика, основні завдання якої - реальне забезпечення розвитку прав і свобод людей, гідного рівня їхнього життя, утвердження середнього класу як основи політичної стабільності та демократизації суспільства, істотне обмеження процесів матеріального розшарування населення та масштабів бідності. Від посилення соціальної спрямованості курсу реформ треба переходити до перетворення соціального чинника в безпосередній і дієвий інструмент прискорення економічного зростання, зміцнення порозуміння і злагоди в суспільстві. Позитивні зрушення в соціальній сфері, досягнуті у 2000-2001 рр., слід закріпити, зробити необоротними. Водночас у цій роботі не можна допускати штучного форсування, забігання вперед. Кожен крок у соціальній сфері має суворо співвідноситися з реальним станом економіки, її можливостями.

Новому складу Верховної Ради треба врахувати уроки з досвіду своїх попередників, які не спромоглися прийняти законодавчі акти для започаткування в Україні повномасштабної пенсійної реформи. Дальше зволікання з її проведенням несе в собі такі серйозні загрози, як збільшення ставок пенсійних внесків, уведення додаткових платежів та посилення навантажень на економіку. Пакет законів, від яких залежать проведення та завершення пенсійної реформи, має бути ухвалений уже в цьому році. І такою ж фундаментальною передумовою успіху в цій справі є розв'язання іншої базової соціальної проблеми - збереження досягнутих у 2001 р. випереджаючих темпів зростання заробітної плати.

Пройшовши найскладніший етап реформування земельних відносин та виробничої сфери АПК, ми водночас ще дуже мало зробили для соціального облаштування села. Значну частину фінансових витрат на ці цілі може і повинна взяти на себе держава. Потрібно виходити з того, що глибоко реформований аграрний сектор здатний стати не лише важливим джерелом накопичення капіталу, а й базою розширення внутрішнього ринку, формування середнього класу, зміцнення політичної та соціальної стабільності.

Складні і відповідальні завдання післякризового етапу розвитку української економіки та соціальної сфери потребують істотного прискорення та поглиблення адміністративної реформи, одним з результатів якої має бути утвердження в Україні цілісної системи державного планування та прогнозування. Багато проблем можна розв'язувати значно легше, ефективніше і з меншими втратами, якщо буде створено надійну систему перспективного прогнозування, науково обґрунтованих передбачень. Це дасть змогу уникати помилок і непередбачуваних наслідків, сприятиме концентрації на пріоритетних напрямах матеріальних, людських та фінансових ресурсів.

Практика державного планування та прогнозування потрібна насамперед в інтересах прискорення розвитку економіки, осмисленого та ефективного використання її конкурентних переваг, випереджаючого розвитку найперспективніших галузей, які визначають рівень науково-технічного прогресу в державі, її роль і місце за цим критерієм у світовому співтоваристві.

Своїм Указом я створив Державну комісію з питань стратегії економічного та соціального розвитку, а також визнав за необхідне опрацювати таку стратегію на 2002-2011 рр. як у загальнодержавному масштабі, так і в розрізі основних галузей та регіонів.

Основним змістом і спрямуванням, системним епіцентром нової економічної стратегії має стати створення реальних передумов для вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - набуття спочатку асоційованого, а потім повного членства в Європейському союзі. Це диктує якісно нові вимоги передусім до нашої внутрішньої політики, покликаної утвердити в Україні європейську модель економічних та соціальних перетворень, загальноприйняті в розвинених державах стандарти науково-технічного прогресу, рівня і якості життя населення, демократії, гуманітарного розвитку, основні засади громадянського суспільства. Стратегія європейського вибору має розглядатися і як важливий стимул прискорення системних реформ, піднесення політичної та соціальної активності громадян.

Окреслюючи завдання післякризового періоду та ступінь участі в їх реалізації владних структур і органів місцевого самоврядування, я виходжу з того, що після парламентських виборів в Україні склалися принципово нові суспільно-політична ситуація та морально-психологічна атмосфера. З'явилися реальні надії на консолідацію суспільства, яка сьогодні вкрай необхідна, на посилення конструктивного компонента в стосунках між гілками державної влади, підвищення їх політичної відповідальності за стан справ у державі та суспільстві. У людей зростають упевненість у завтрашньому дні, віра в майбутнє. На всіх нас, і насамперед на Президента, Верховну Раду і Кабінет Міністрів, покладається висока місія - виправдати ці сподівання. Переконаний, що за доброї волі та спільних зусиль вона нам цілком під силу.

Економічне піднесення, яке було започатковане в другому півріччі 1999 р., протягом 2001 р. істотно посилилося. Приріст ВВП у 2001 р. становив 9,1%, що вдвічі більше, ніж передбачалося в Посланні Президента України до Верховної Ради України у 2000 р.. За 2000-2001 рр. ВВП зріс на 15,5%. Це дало змогу наблизитися до рівня 1995 р. Обсяги промислового виробництва збільшилися на 14,2, продукції сільського господарства - на 9,9, надання послуг торгівлі та ремонту - на 24,3%.

Основне завдання, що стоїть перед центральними та місцевими органами державної влади, - забезпечити у 2002-му і наступних роках необхідні передумови закріплення позитивних процесів в економіці, виведення її на траєкторію сталого зростання. Ідеться про стабільну щорічну динаміку збільшення ВВП на рівні 5-6% не лише в коротко- та середньо-, а й довгостроковій перспективі. Такі темпи мають супроводжуватися глибокими якісними зрушеннями, утвердженням нової соціально орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Досягнуті останнім часом економічні результати дають змогу перевести завдання відповідної переорієнтації економіки в площину практичної реалізації.

1.1. Передумови економічного зростання

Економічне зростання у 2001 р. мало вагомі економічні та соціальні передумови. Це насамперед дія таких сприятливих об'єктивних чинників:

- продовження започаткованої в другій половині 1999 р. фази циклічного піднесення, в яку вступила українська економіка після економічної кризи 1990-1999 рр.;

- сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура, яка зберігалася в I півріччі 2001 р. За оцінками Держкомстату України, минулорічне зростання ВВП майже наполовину забезпечене збільшенням експорту. У II половині 2001 р. спостерігалося істотне послаблення дії цього чинника;

- виправлення допущених у 1997-1998 рр. валютно-курсових диспропорцій та відхід від надмірної ревальвації гривні;

- використання вільних виробничих потужностей, які не діяли в роки економічної кризи, та надлишку кваліфікованої робочої сили.

На економічних підсумках минулого року позначилася результативність ринкових реформ попереднього періоду:

- утвердження критичної маси приватної власності та перехід (з 1999 р.) до грошової приватизації;

- сформування в основному інститутів та механізмів ринкового функціонування економіки;

- реструктуризація значної частини підприємств, поліпшення їх менеджменту, адаптації до ринкової кон'юнктури;

- проведення структурних реформ, у т. ч. земельної в аграрному секторі, зниження податкового навантаження та застосування механізмів пільгового кредитування;

- запровадження стимулів розвитку малого підприємництва, у т. ч. через зміни в його оподаткуванні, заходів з дерегуляції, упорядкування системи перевірок тощо;

- наведення порядку на енергоринку та істотне підвищення надійності енергозабезпечення;

- скорочення немонетарних розрахунків та платежів.

Відображенням результативності реформ є позитивна динаміка продуктивності праці, зокрема в промисловості. За даними Держкомстату України, у 1997 р. її індекс становив 107,1%, 1998 р. - 103,9, 1999 р. - 109,6, 2000 р. - 116,8, 2001 р. - 118,6%.

Відчутним був вплив на економічні результати 2001 р. грошово-кредитної політики Національного банку, зокрема зниження рівня інфляції з 25,8% у 2000 р. до 6,1% у 2001 р., підвищення монетизації української економіки (співвідношення між грошовим агрегатом М(3) і номінальним ВВП) відповідно з 18,9 до 22,6%, а також збільшення на 45,4% кредитів комерційних банків, що надавалися підприємствам реального сектора економіки.

У 2001 р. вперше відмічено тенденцію розширення внутрішнього ринку, зокрема, за рахунок зростання внутрішніх інвестицій та купівельної спроможності населення внаслідок випереджаючих темпів збільшення розмірів реальної заробітної плати та пенсій, прискореного погашення заборгованості з їх виплатою. У II половині 2001 р., коли послабився позитивний вплив експорту на економічну динаміку, основним чинником зростання ВВП стало розширення внутрішнього ринку.

1.2. Позитивні якісні зрушення Позитивні результати 2001 р. не обмежуються лише кількісними параметрами зростання. Минулий рік можна назвати, по суті, першим роком принципових якісних зрушень. Основні з них такі:

- на відміну від 2000 р., коли зростання ВВП (5,9%) супроводжувалося високими інфляційними процесами, у 2001 р. це збільшення (9,1%) відбувалося за нижчих темпів інфляції;

- відбувався перехід до інвестиційної моделі зростання. Протягом двох років спостерігалася відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал істотно перевищував темпи зростання ВВП. У 2000 р. він досяг 6,5%, у 2001 р. - 17,2%;

- позитивна економічна динаміка супроводжувалася скороченням безробіття, яке на кінець 2001 р. становило 3,7% проти 4,2% на початку року. Реальні доходи населення зросли на 9,0%. Уперше за останні роки випереджаючими темпами підвищувалася реальна заробітна плата (на 19,3%). Це сприяло поліпшенню структури доходів населення, збільшенню (до 43%) частки оплати праці в структурі ВВП. Протягом року на 46,5% зріс середній рівень пенсій. На 43,9% скоротилася заборгованість із заробітної плати. Повністю погашено заборгованість з виплат пенсій;

- намітилися позитивні структурні зрушення в напрямі збільшення випуску продукції кінцевого виробництва. Галузі обробної промисловості відчутно випереджали за темпами розвитку паливно-добувні галузі (відповідно 17,2% та 3,3%). Питома вага обробної промисловості в загальних обсягах промислової продукції зросла з 65,1 до 72,1%, у т. ч. машинобудування - на 2,7 відсоткових пункта, харчової промисловості - на 4,2 відсоткових пункта. За два останні роки приріст обсягів виробництва машинобудування становив 37,0, харчової промисловості - 45,4, легкої - 55,2%;

- позитивно впливають на економіку якісні зрушення в сільському господарстві. За два роки обсяг виробництва тут збільшився на 20,7%, інвестиції (2002 р. - за попередніми оцінками) - на 80%. Сільськогосподарське виробництво дедалі більше набуває ознак експортно орієнтованої галузі;

- випереджаючі темпи зростання реальних доходів та купівельної спроможності населення, інвестицій, обсягів виробництва в машинобудуванні та соціально орієнтованих галузях промисловості засвідчують нову тенденцію

- розширення параметрів внутрішнього ринку. Підтвердженням цього є збільшення частки обороту роздрібної торгівлі у структурі ВВП: з 16,5% у 2000 р. до 27,4% у 2001 р.;

- уперше забезпечено позитивні зрушення у структурі зовнішньої торгівлі. За 2001 р. експорт електричних та механічних машин і обладнання зріс на 26,2%, продовольчих товарів - 32,4, тоді як металовиробів - на 3,9%. Імпорт електричних та механічних машин і обладнання збільшився на 22,5%;

- за експертними оцінками, знизився рівень тінізації української економіки: з 40% у 2000 р. до 34% у 2001 р. Частка бартеру в обсягах відвантаженої промислової продукції зменшилася з 17,1% на початку року до 8%;

- нарощування темпів економічної динаміки супроводжувалося зменшенням державного боргу з 37% від ВВП наприкінці 2000 р. до 31% на кінець 2001 р. Водночас відбувалося збільшення валових валютних резервів з 1,5 млрд. дол. США до 3,1 млрд. дол. Чисті резерви НБУ вперше перевищили 1 млрд. дол.

1.3. Кількісні параметри зростання

Валовий внутрішній продукт (ВВП). Його збільшення в реальному вимірі на 9,1% є узагальнюючим результатом 2001 р. Максимального показника (10,8%) досягнуто в II кварталі 2001 р. У III та IV кварталах мало місце уповільнення темпів. Протягом 2001 р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалося в провідних видах економічної діяльності - обробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сільському і лісовому господарстві, будівництві.

У 2001 р. обсяг ВВП становив 201,9 млрд. грн., тобто 4109 грн. у розрахунку на душу населення. У номінальному обчисленні це на 673 грн. більше, ніж у 2000 р.

Промисловість. Протягом 2001 р. ця галузь була головним рушієм економічного зростання. Її підприємствами вироблено продукції і надано послуг на 188,6 млрд. грн., що на 14,2% більше, ніж за 2000 р. У 2000 р. зростання проти попереднього року становило 13,2%. Найпозитивніша динаміка склалася в першому півріччі 2001 р.: зростання виробництва порівняно з відповідним періодом 2000 р. становило в I кварталі 17,8%, у II - 19,7%. Протягом II півріччя спостерігалася тенденція уповільнення темпів приросту виробництва проти попереднього року. У IV кварталі його обсяги збільшилися на 7,8%.

Найвищі порівняно з 2000 р. темпи зростання були в обробній промисловості (17,2%), де зосереджено майже три чверті всього промислового виробництва, зокрема в галузях, що формують внутрішній ринок, - харчовій, целюлозно-паперовій і поліграфічній, з виробництва деревини та виробів з неї.

Зміни реального ВВП (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

Випуск товарів народного споживання збільшився на 17,7%. На 18,8% зросло виробництво в машинобудуванні, де випереджаючими темпами розвивалися високотехнологічні галузі, зокрема виробництво устаткування для радіо, телебачення та зв'язку (на 34,6%), авіаційна промисловість (26,1%).

Істотно уповільнилися проти 2000 р. темпи випуску продукції на підприємствах металургії та металообробки.

Сільське господарство. Обсяг виробництва тут становив у 2001 р. 65,1 млрд. грн. У порівнянних цінах він зріс на 9,9%, у т. ч. в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності - на 19,9%, у господарствах населення - на 3,7%.

Загальний обсяг продукції рослинництва збільшився на 13%. У 2001 р. одержано 39,7 млн. т зернових культур, у т. ч. 21,3 млн. т пшениці. Валовий збір цукрових буряків зріс на 18,0%. Обсяг виробництва соняшнику скоротився на 34,9%.

Обсяги виробництва валової продукції тваринництва зросли на 5,3%, у т. ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 8,6%, у господарствах населення - на 4,1%.

Рівень рентабельності в рослинництві підвищився з 30,8 до 36,2%, збитковість виробництва тваринництва зменшилася з 33,8 до 9,0%. Це, у свою чергу, істотно знизило тиск на ціни споживчого ринку.

Інвестиції та будівельна діяльність. За 2001 р. обсяги інвестицій в основний капітал зросли на 17,2%. Уведено в дію основних фондів (за фактичною вартістю) на 22,9 млрд. грн. з загального обсягу інвестицій в основний капітал на будівельні та монтажні роботи використано 46,3% від усіх освоєних коштів, на придбання машин та обладнання - 45,6%. Як і в попередні роки, основним джерелом інвестицій в основний капітал залишалися власні кошти підприємств (66,3%). За рахунок коштів Державного бюджету освоєно 1,7 млрд. грн., або 6,4% від загального обсягу інвестицій, місцевих бюджетів - 1,1 млрд. грн. (4,2% освоєних обсягів).

Незначна частка інвестицій в основний капітал освоєна за рахунок кредитів банків та інших позик - 2,7% від усіх капіталовкладень.

Обсяги введення в експлуатацію житла збільшилися на 8,6%. Водночас, як і раніше, більше половини житла (3405 тис. кв. м, або 58,5% від загального обсягу) уведено індивідуальними забудовниками і лише 11,8% - забудовниками державної форми власності (у 1995 р. - 23,1%). Це стримує темпи забезпечення житлом соціально незахищених верств населення.

Залишається актуальною проблема зменшення обсягів незавершеного будівництва. За два минулих роки введено в експлуатацію лише 298 об'єктів, включених до регіональних програм "Завершення недобудов", що становить лише 5,4% від загальної їх кількості.

Транспорт. Його підприємства збільшили обсяги перевезень вантажів на 1,1%, пасажирів - на 3,7%. Поліпшилися кількісні показники роботи залізниць, морського та річкового торговельного флоту, автомобільного та авіаційного транспорту.

Споживчий ринок. Оборот підприємств оптової торгівлі збільшився за 2001 р. на 27,8%, роздрібної - на 11,7, ресторанного господарства (громадського харчування) - на 8%. Зросла частка товарів вітчизняного виробництва, реалізованих через торгову мережу.

Зовнішньоекономічна діяльність. У 2001 р. на зовнішніх ринках зберігалася сприятлива для українських виробників ситуація. Незначна ревальвація обмінного курсу гривні не зашкодила експортерам, оскільки ще не до кінця було використано потенціал її девальвації протягом 1998-1999 рр.

За 2001 р. обсяги експорту товарів зросли на 11,6% проти попереднього року, імпорту - на 13,0%. Обсяги експорту нарощувалися за більшістю товарних груп. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами становило 2885,9 млн. дол. США, у т. ч. товарами - 489,6 млн. дол. (у 2000 р. - 616,5 млн. дол.).

Іноземні інвестиції. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 1 січня 2002 р. становив 4406,2 млн. дол. США. Інвестиції надійшли зі 113 країн. 57,7% від загального обсягу прямих інвестицій припадає на такі країни: США - 16,6%, Кіпр - 10,8, Великобританія - 9,5, Нідерланди - 8,4, Росія - 6,7, Німеччина - 5,7%. Інвестиційно найпривабливіші харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів - 795,9 млн. дол. (18,1% від загального обсягу інвестицій), оптова торгівля і посередництво в торгівлі - 648,1 млн. дол. (14,7%), фінансова діяльність - 361,3 млн. дол. (8,2%), машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) - 345,6 млн. дол. (7,8%).

Іноземні інвестиції вкладено у 8168 об'єктів. Майже 80% їх отримали підприємства м. Києва (1522,0 млн. дол.), Автономної Республіки Крим (162,9 млн. дол.) та семи областей: Київської - 351,1 млн. дол., Донецької - 334,8 млн., Дніпропетровської - 311,9 млн., Запорізької - 249,6 млн., Одеської - 236,0 млн., Львівської - 168,4 млн., Харківської - 166,5 млн. дол.

Ціни і тарифи. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у 2001 р. становив 106,1%, індекс цін виробників промислової продукції - 100,9%. На споживчому ринку ціни (тарифи) на продовольчі товари та послуги зростали швидше, ніж на непродовольчі товари (відповідно на 7,9, 5,3 та 0,2%).

Індекси споживчих цін (грудень до грудня попереднього року)

Бюджет. За попередніми даними, Зведений бюджет України у 2001 р. виконано за доходами на 102,0%, видатками - на 104,9%, у т. ч. Державний бюджет - за доходами на 92,8%, видатками - на 86,5%. Дефіцит Зведеного бюджету становить 1263,6 млн. грн. (0,6% від ВВП), Державного - 1325,5 млн. грн. (0,6% від ВВП).

Грошові доходи населення. Номінальні грошові доходи населення збільшилися за 2001 р. на 25,2%, реальні - на 9,0%. Номінальна заробітна плата одного працівника зросла на 35,2%, реальна - на 19,3%. На 43,9% скоротилася сума заборгованості з виплати заробітної плати.

Протягом 2001 р. тричі підвищувалися розміри трудових пенсій: з 1 лютого - на 8%, 1 квітня - у 1,4 раза та з 1 серпня - у середньому більш як на 8%.

У березні 2001 р. було підвищено заробітну плату працівникам усіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування (у середньому на 25-30%). З 1 вересня ще на 15% збільшено заробітну плату освітянам, а також у середньому більш як удвічі збільшено стипендії студентам вищих і професійних закладів освіти, курсантам. З 1 жовтня встановлено щомісячні надбавки до посадових окладів працівникам органів внутрішніх справ, а також дозволено встановлення надбавок (до 50%) до посадових окладів журналістів державних та комунальних засобів масової інформації. З 1 січня 2001 р. у середньому на 50% збільшено розміри державної допомоги сім'ям з дітьми. Завдяки збільшенню в липні 2001 р. рівня забезпечення прожиткового мінімуму втричі зросла кількість сімей, які мають право на державну допомогу.

Висновки. Аналіз кількісних та якісних зрушень в українській економіці засвідчує, що основні завдання економічної політики на 2001 р., визначені в Посланні Президента України до Верховної Ради за 2000 р., значною мірою реалізовані. Результати розвитку економіки у 2001 р. підтвердили зроблений у Посланні висновок про зупинення її кризового падіння, стабілізацію та вихід на шлях зростання. Започатковано позитивні якісні зрушення та деяке поліпшення соціальних параметрів. Водночас в економіці залишається ще багато нерозв'язаних проблем. Наслідки глибокої економічної кризи 1990-1999 рр. подолано ще не повністю. Життєвий рівень населення лишається низьким. Повільно усуваються системні деформації, допущені в попередній період. Повільно відбуваються технічне та технологічне оновлення виробництва, інноваційний процес. Даються взнаки й інші складнощі та суперечності вітчизняної економіки.

2.1. Прогнози економічної динаміки

Як передбачалося прогнозними оцінками, економічна кон'юнктура 2002 р., особливо в I півріччі, буде складною. Кабінет Міністрів має виходити з того, що екстенсивні чинники економічного зростання 2000-2001 рр. значною мірою себе вичерпали. Ідеться про використання результатів глибокої девальвації гривні в 1997-1999 рр., освоєння резервних виробничих потужностей, що простоювали в роки економічної кризи, винятково сприятливу зовнішньоекономічну кон'юнктуру.

Позначилася і дія циклічної закономірності. Під її впливом протягом 25 місяців (з травня 1999 р.) відбувалося щомісячне нарощування темпів промислового виробництва. Пік висхідної динаміки було пройдено в травні 2001 р. Далі темпи істотно уповільнилися.

Потрібно враховувати і зрослу статистичну базу порівнянь. Якщо в січні 2001 р. приріст промислового виробництва становив 21,5%, то в грудні 2001 р. до грудня 2000 р. - усього 1,8%. Таке зіставлення дає підстави прогнозувати в I півріччі 2002 р. зниження темпів приросту промислового виробництва.

Передбачається, що в II півріччі зростання промислового виробництва прискориться. Загалом у 2002 р. (за оцінками Кабінету Міністрів) темпи зростання ВВП порівняно з 2001 р. утратять циклічне прискорення і ввійдуть у стадію сталого протікання. Вони зменшаться з 9 до 6%. Є розрахунки, які вказують на те, що у 2003 р. темпи економічного зростання прискоряться на 1-2%. Така динаміка не виходить за межі завдань економічного зростання, визначених у Посланні Президента України до Верховної Ради за 2000 р..

Зміни обсягів промислового виробництва (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

З урахуванням зазначених ускладнень економічної ситуації 2002 р. ключовими завданнями виконавчої та законодавчої влади, і насамперед Кабінету Міністрів, є утвердження в Україні сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи стимулювання конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, розвитку приватного підприємництва, зниження податкового тиску, розширення внутрішнього ринку.

2.2. Оновлення основних фондів

Характерною ознакою 2001 р. стала інвестиційна модель розвитку. Вартість основних фондів підприємств, установ та організацій станом на 1 січня 2001 р. становила 828,8 млрд. грн., що на 7,1% більше, ніж у 1991 р.

Структура основних фондів за видами економічної діяльності

Найбільший обсяг основних фондів зосереджено на підприємствах та в організаціях таких видів економічної діяльності, як промисловість - 285,5 млрд. грн. (34,4% від загальної вартості), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 167,6 млрд. грн. (20,2%), транспорт і зв'язок - 113,4 млрд. грн. (13,7%), сільське господарство, мисливство та лісове господарство - 97,5 млрд. грн. (11,8%), освіта - 45,3 млрд. грн. (5,5%).

Структурні перетворення в економіці зумовили зміни структури основних фондів за формами власності. Якщо в 1994 р. 59,1% основних фондів перебували у власності держави, 26,7% - у колективній власності, 7,7% - у приватній та 6,2% - у комунальній, то тепер підприємствам колективної форми власності належать 342,2 млрд. грн. основних фондів (41,3% від загального обсягу), державної - 270,5 млрд. грн. (32,6%), комунальної - 181,1 млрд. грн. (21,9%) та приватної - 33,1 млрд. грн. (4,0%).

На державних підприємствах найбільші обсяги основних фондів припадають на транспорт (32,6%) та промисловість (31,6%); колективної форми власності - на промисловість (52,4%); комунальної та приватної форм власності - на операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (відповідно 53,5 та 48,1%), на підприємствах приватної форми власності - також на сільське господарство (42,4%).

Незважаючи на несприятливі економічні умови, фізичний обсяг основних фондів зберігав за роки незалежності тенденцію зростання (за винятком 1995 та 1996 рр.).

Збільшенню фізичного обсягу основних фондів сприяло деяке перевищення ступеня їх оновлення над ступенем ліквідації. Оновлення основних фондів значною мірою залежить від інвестиційної ситуації, яка була в ці роки досить нестабільною. Пік інвестиційної кризи, пов'язаної із слабким відтворенням основного капіталу, пройдено в 1994-1996 рр. У 1997-2001 рр. відбувалося щорічне зростання вартості основних фондів. У цей період обсяги інвестицій в основний капітал (у порівнянних цінах) у 1998 р. зросли на 6,1%, у 1999 р. - на 0,4, у 2000 р. - на 14,4, у 2001 р. - на 17,2%. Потрібно враховувати і те, що в багатьох галузях за роки реформ відбулося якісне оновлення значної частини діючих підприємств і організацій.

Зазначене не зменшує актуальності політики Верховної Ради та Кабінету Міністрів України щодо технічного переоснащення та модернізації діючих підприємств. У цьому питанні насамперед привертає увагу низький рівень списань та, відповідно, оновлення діючого виробництва.

Якщо в 1994-1996 рр. коефіцієнт уведення основних фондів становив 1,77, а коефіцієнт ліквідації - 2,10, то в 1997-2000 рр. це співвідношення змінилося відповідно до 2,32 і 0,71. Це означає, що в певний період інвестування економіки набуло, головним чином, екзогенного характеру (за рахунок залучених коштів інвестуються переважно нові об'єкти), що зумовлює продовження середнього терміну експлуатації основних фондів. На кінець 2000 р. ступінь зношення основних виробничих фондів становив 47,5%, у т. ч. в промисловості - 48,8, у сільському господарстві - 48,3, на транспорті - 50,1%; ступінь зношення невиробничих основних фондів сягав у житловому господарстві 29,4%, у комунальному господарстві і побутовому обслуговуванні - 46,6, у сфері охорони здоров'я - 37,8%.

З урахуванням значущості зазначених проблем Кабінет Міністрів має:

- опрацювати заходи, спрямовані на реформування амортизаційної системи. Амортизаційна політика не може підпорядковуватися, як це має місце, бюджетному споживанню, а повинна сприяти прискореному відновленню основних фондів. Відповідно потрібно забезпечити прийняття Закону "Про амортизацію";

- опрацювати галузеві та регіональні програми модернізації/ліквідації аварійно небезпечних будівель та споруд. Пропонується утворити спеціальну урядову комісію з цих питань;

- ужити заходів для істотного вдосконалення статистики основних фондів, у т. ч. створити систему комплексного обстеження її наявності та руху.

2.3. Суперечності бюджетної сфери

У 2001 р., як і в попередньому, зберігалася істотна невідповідність динаміки ВВП та надходжень до бюджету. При зростанні реального ВВП на 9,1% до Державного бюджету надійшло 38,9 млн. грн., тобто 92,8% від річних призначень. Виконання Державного бюджету (загального та спеціального фондів) без урахування надходжень від приватизації державного майна становило 99,8% від річних призначень. Реальні доходи Зведеного бюджету зменшилися порівняно з 2000 р. на 3,3%, Державного бюджету - на 5,6%.

Планові надходження до бюджету від приватизації державного майна виконані лише на 37%. Менше запланованого надійшло податку на прибуток - 95,2%, податку на додану вартість - 89,0%, акцизного збору з вітчизняних товарів - 90,5% та з увезених на територію України - 75%.

Значний вплив на зниження рівня доходів мали:

- списання заборгованості підприємств з податків та інших обов'язкових платежів до бюджету згідно з Законом "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (на 1 листопада 2001 р. було списано 14,9 млрд. грн.);

- прийняття Верховною Радою законодавчих актів, спрямованих на введення нових та розширення чинних пільг, не врахованих при підготовці проекту бюджету. У 2001 р. було прийнято 10 законодавчих актів, якими внесено зміни та доповнення до Закону "Про податок на додану вартість"; більшість з них передбачає розширення кола пільг як для окремих галузей економіки, так і окремих платників податків та товарів (робіт, послуг);

- існування цілого ряду пільг для сільгоспвиробників. Зокрема, Закон "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" передбачає пільговий режим імпорту комплектуючих та запчастин до сільгосптехніки;

- розширення переліку вільних (спеціальних) економічних зон. В Україні функціонує 12 вільних економічних зон та 5 територій пріоритетного розвитку, 4 технологічні парки. Тенденція постійного збільшення таких пріоритетних регіонів та зон, яким на законодавчому рівні надано податкові пільги, спричиняє значні бюджетні втрати.

Чинна система пільг деформує бюджетну систему держави, робить її неефективною і корумпованою. Тільки у 2001 р. згідно з прийнятими законами загальна сума фактично наданих платникам податків пільг збільшилася майже на 24%. У результаті бюджет недоотримав 5,7 млрд. грн.

Пільгова система ставить у нерівне становище товаровиробників, підриваючи цим основні засади ринкової економіки. Так, пільгами з ПДВ, які в кілька разів перевищують відповідні бюджетні надходження, користуються 12% зареєстрованих платників податків, з акцизного збору - 11,9, з плати за землю - 13,3, податку на прибуток - 5%.

Ліквідація такої системи - нині найактуальніша проблема бюджетної сфери. Її розв'язання дасть реальну можливість, з одного боку, значно знизити податковий тиск на всіх платників податків, а з іншого - зробити бюджетну систему України справедливою і прозорою, забезпечити відчутне зростання її надходжень.

Чинне законодавство породжує бюджетні суперечності й іншого характеру. Ряд законодавчих актів прямо встановлює конкретний рівень бюджетних видатків у відсотках до ВВП. Загальна сума тільки таких видатків (на освіту, оборону, охорону здоров'я, науково-технічну діяльність, розвиток культури тощо) сягає 34,7% ВВП і в 1,2-1,3 раза перевищує доходи Зведеного бюджету. Така ситуація дискредитує бюджетний процес, робить його нереальним. Тому Верховній Раді необхідно невідкладно її виправити.