Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років

Цей Закон визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001-2004 років як пріоритетної галузі народного господарства.

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

галузеві нормативні витрати - сума витрат суб'єктів господарювання в процесі виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, визначена на основі суспільно необхідних по галузі нормативних витрат, продуктивності землі і тварин;

заставна ціна (ціна підтримки) - гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва;

знижена кредитна ставка - ставка, яка застосовується при наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам у режимі спеціального кредитування;

компенсація кредитних ставок - відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаровиробниками за комерційними ставками згідно з договорами;

кредитне забезпечення сільського господарства - система заходів держави, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників у кредитних ресурсах у визначений період;

норма прибутку - показник, що характеризує відношення прибутку до середньорічної вартості основних та оборотних засобів, включаючи вартість землі;

продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11-01.42 та 05.00.1-05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97;

режим спеціального кредитування - система заходів держави, спрямованих на кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств з урахуванням специфіки їх виробничо-фінансової діяльності;

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Пріоритетний розвиток сільського господарства забезпечується шляхом:

підтримання стабільної законодавчої та нормативно-правової бази з метою забезпечення передбачуваних умов розвитку підприємництва в сільському господарстві;

невтручання органів виконавчої влади у вибір форм господарювання та господарську діяльність суб'єктів підприємництва, крім випадків, передбачених законами;

стимулювання розвитку приватного підприємництва;

забезпечення суб'єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці;

державної підтримки наукових досліджень по створенню та впровадженню нових екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій вирощування, поглибленої переробки сільськогосподарської сировини та виготовлення з неї конкурентоздатної вітчизняної продукції;

проведення закупок сільськогосподарської продукції до державних ресурсів;

підтримки сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки держави;

формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства як галузі з сезонним характером виробництва, уповільненим оборотом капіталу і низькою нормою прибутку;

дотування виробництва продукції тваринництва, рибництва та рибальства, льону;

сприяння розширенню вітчизняної сировинної бази для виробництва тютюнових виробів, а саме введенням обов'язкового використання вирощеної і ферментованої в Україні тютюнової сировини у вітчизняних сигаретах неліцензованих марок, захищених знаком для товарів України;

поєднання обов'язкового і добровільного страхування;

створення умов для забезпечення кредитами сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням сезонності виробництва;

сприяння розвитку мережі дорадчих сільськогосподарських служб і системи моніторингу аграрного ринку.

Цінова політика в сільському господарстві здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників та антимонопольним контролем за цінами на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси (послуги), що ним споживаються.

Для сільськогосподарських товаровиробників, переробних, постачальницьких, обслуговуючих та інших підприємств і організацій ціни на товари, роботи та послуги формуються виходячи з попиту і пропозиції з урахуванням державної підтримки на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству.

Цінова політика та підтримка доходів сільськогосподарських товаровиробників спрямовуються на забезпечення відтворення виробництва сільськогосподарської продукції на основі запровадження заставних цін (цін підтримки), регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій.

Держава створює систему моніторингу цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси (послуги), що використовуються в сільському господарстві.

На період дії цього Закону не вносяться зміни в законодавство, що можуть спричинити збільшення податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників.

При впровадженні результатів наукових досліджень звільняється від оподаткування фінансування наукових розробок для сільськогосподарського товаровиробництва.

Звільняються від сплати ввізного мита, оподаткування податком на додану вартість комплектуючі вироби та запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Не застосовується стягнення мита та інших податків при ввезенні на митну територію України комплектуючих виробів та запасних частин до сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин і тварин, які не виробляються в Україні.

На період до 1 січня 2004 року сільськогосподарські підприємства сплачують фіксований сільськогосподарський податок відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Встановити, що до 1 січня 2004 року податок на додану вартість при реалізації сільськогосподарської продукції залишається в розпорядженні сільськогосподарських підприємств і використовується для поповнення основних та оборотних засобів.

До 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам м'ясо в живій вазі та молоко.

На період до 1 січня 2004 року збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".

Для підприємств, що здійснюють поставки матеріально-технічних ресурсів та надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності, та для сільськогосподарських товаровиробників, що здійснюють реалізацію власної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця продукції (робіт, послуг) на банківський рахунок платника податків; у разі розрахунків у натуральній формі - дата оприбуткування платником податків продукції (робіт, послуг), отриманої в рахунок оплати за поставлені (реалізовані) товари (роботи, послуги).

Частка видатків Державного бюджету України на фінансування розвитку сільського господарства має бути не меншою 5 відсотків видатків бюджету.

Статті видатків Державного бюджету України щодо фінансування сільського господарства формує безпосередньо Міністерство аграрної політики України виходячи із загальних обсягів бюджетних асигнувань на галузь.

Кредитування сільськогосподарських товаровиробників здійснюється в поєднанні загальноприйнятого порядку надання кредитів зі спеціальним режимом кредитування, який враховує особливості ведення сільськогосподарського виробництва та умови проведення економічних і земельної реформ на селі.

Державна підтримка здійснюється на основі механізму кредитного забезпечення сільського господарства, який розробляється Кабінетом Міністрів України.

Складовими механізму кредитного забезпечення сільського господарства є:

визначення обсягів кредитів за рахунок державних ресурсів, які спрямовуються на розвиток сільського господарства;

створення інфраструктури фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства;

режим спеціального кредитування, який передбачає за рахунок Державного бюджету України компенсацію ставки за кредитами в розмірі не менше 50 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України.

Для надання та обліку коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів, наданих у режимі спеціального кредитування, банки відкривають окремі кредитні рахунки. Для здійснення середньо- та довгострокового кредитування можуть відкриватися спеціальні кредитні лінії.

Кредитування здійснюється в напрямах, визначених Кабінетом Міністрів України, через безпосереднє спрямування банками коштів на оплату розрахунково-платіжних документів, поданих позичальниками до сплати.

Авансування виробництва сільськогосподарської продукції для державних потреб здійснюється шляхом перерахування виділених для цього коштів Державного бюджету України на окремі кредитні рахунки позичальників. Авансування оформляється спеціальним договором, який передбачає гарантії поставки продукції.

Звернення стягнення за претензіями кредиторів на земельну ділянку, що належить громадянинові на праві приватної власності, а також на земельну частку (пай) не допускається, крім випадків, коли вони є об'єктом застави.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється державними сільськогосподарськими підприємствами, а стосовно врожаю зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" є обов'язковими при розробленні і прийнятті законодавчих та інших нормативно-правових актів.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, які виникли після набрання чинності цим Законом.

3. Визнати таким, що втратив чинність, абзац другий пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом та прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

до 1 березня 2001 року разом з Національним банком України розробити проект Закону України про особливості кредитування сільського господарства;

подати у 2002 році на розгляд Верховної Ради України пакет проектів законодавчих актів України щодо подальшого розвитку сільського господарства;

розробити у 2001 році для агропромислового комплексу України положення про визначення нормативних витрат, встановлення заставних цін та порядок ціноутворення з урахуванням норми прибутку;

запровадити механізм, яким передбачити збільшення видатків державного бюджету на дотацію сільськогосподарських товаровиробників пропорційно підвищенню податкового тиску на них у разі внесення змін до діючої системи оподаткування;

у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про плату за землю" щодо встановлення єдиного порядку сплати земельного податку власниками землі та землекористувачами;

встановити, починаючи з 1 січня 2001 року, для підприємств - виробників тютюнової продукції кількісний вміст ферментованого тютюну, вирощеного в Україні, диференційований за роками до річної потреби підприємств з урахуванням досягнення 10 відсотків у 2004 році;

внести зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність" у частині пільгового оподаткування щодо частки прибутку банків пропорційно питомій вазі ресурсів, спрямованих ними в сільське господарство, у загальному обсязі.