В усіх випадках перед виконанням ремонтних робіт старе покриття ретельно очищують від пилу і забруднень.
8.88. Для забезпечення надійного зчеплення нового шару покриття з існуючим у верхньому шарі старого покриття улаштовують зсувостійкий прошарок з одномірного чорного щебеню фракції 40-50 мм, який розподіляють шаром в одну щебінку у кількості 20-25 кг/кв.м на попередньо розігріте старе покриття і, укочуванням котком масою 13 т за 6-8 проходів по одному сліду, заглиблюють щебінь у покриття на глибину його розігрівання.
Глибина розігрівання старого покриття повинна становити 1/3-1/2 діаметра щебінок чорного щебеню.
Укладання нового шару асфальтобетону здійснюють асфальтоукладачем після завершального укочування старого покриття з виступаючими щебінками чорного щебеню.
8.89. Для заміни дорожнього покриття (верхнього або всіх його шарів) використовують дорожні фрези холодного або термічного фрезерування асфальтобетонного покриття або автобетоноломи для видалення цементно-бетонного покриття.
Для того, щоб видалений термічним фрезеруванням асфальтобетон був придатним для повторного використання, температура розігрівання дорожнього покриття не повинна перевищувати 180 град.C.
Після видалення дорожнього покриття або верхнього його шару, виконують підготовчі роботи: очищують оголену поверхню основи дорожнього одягу або незрізаного шару покриття, закладають дрібні пошкодження і, у разі необхідності, підгрунтовують поверхню рідким бітумом у кількості 0,5-0,8 або 0,2-0,3 л/кв.м для обробки відповідно основи або нижнього шару асфальтобетонного покриття.
8.90. Під час зміцнення дорожнього одягу режим укладання й ущільнення асфальтобетонної суміші та інших матеріалів в конструктивних шарах дорожнього одягу приймається таким, як і для нового їх будівництва.
8.91. Для підвищення шорсткості покриття з малощебенистої або піщаної асфальтобетонної суміші (типу В, Вх, Д, Дх) застосовують метод заглиблювання чорного щебеню, який передбачає такі операції:
укладання шару асфальтобетонної суміші;
початкове укочування укладеного шару;
розподіл чорного щебеню;
остаточне укочування покриття.
8.92. Для заглиблення застосовують щебінь марки по міцності 1000-1200 і по зносу И-I або И-II, який повинен бути оброблений в'яжучим при нормі 1-1,3% від маси щебеню.
Чорний щебінь, оброблений бітумами СГ 130/200 або МГ 130/200, застосовують у холодному або теплому (до 80 град.C) стані. Чорний щебінь, оброблений бітумами БНД 60/90, БН 60/90, БНД 90/130, БН 90/130, застосовують нагрітим до температури 130 град.C, бітумами БНД 130/200, БН 130/200, БНД 200/300, БН 200/300 - до 100 град.C.
8.93. Чорний щебінь розподіляють рівномірним шаром в одну щебінку після одного - двох проходів легкого котка або зразу після проходу асфальтоукладача з працюючим трамбуючим брусом.
В залежності від фракції, що застосовується для заглиблювання, витрати чорного щебеню становлять (в кг/кв.м):
Фракція чорного щебеню, мм
5-10 6-8
10-15 7-10
15-20 9-12
20-25 9-12
8.94. В момент заглиблювання чорного щебеню температура гарячої асфальтобетонної суміші повинна становити 90-110 град.C, теплої - 60-80 град.C.
Спочатку чорний щебінь заглиблюють у поверхневий шар за 1-2 проходи легкого котка, а потім покриття остаточно укочують середніми та важкими самохідними котками на пневматичних шинах.
8.95. Улаштування дорожнього покриття з гарячої асфальтобетонної суміші, коли температура повітря становить нижче 5 град.C, або з теплої, коли температура повітря становить нижче - 10 град.C, дозволяється виконувати у разі додержання таких вимог:
асфальтобетонне покриття дозволяється улаштовувати тільки на заздалегідь збудованій (до наставання морозного періоду) і належним чином ущільненій основі;
як правило, слід улаштовувати тільки нижній шар двошарового асфальтобетонного покриття (якщо зимою або весною по цьому шару буде здійснюватись рух транспорту, його слід улаштовувати тільки із щільної асфальтобетонної суміші);
під час улаштування двошарового покриття верхній шар необхідно укладати тільки на свіжоукладений нижній шар, температура якого ще зберігається в межах 20-40 град.C;
для верхнього шару рекомендується використовувати теплу асфальтобетонну суміш, яку приготовлюють на основі розрідженого бітуму; якщо температура повітря становить не нижче 0 град.C, можна застосовувати гарячу асфальтобетонну суміш;
для верхнього шару рекомендується застосовувати асфальтобетонні суміші типів Б, В, Г і Д; водонасичення стандартних лабораторних зразків повинно наближатися до нижньої граничної межі (1,5-2% по об'єму), що досягається збільшенням вмісту бітуму;
у всіх випадках необхідно застосовувати асфальтобетонні суміші з ПАР або з активованим мінеральним порошком;
товщина шарів покриття повинна бути збільшена від проектної на 0,5-1 см, а товщина верхнього шару не повинна бути меншою 4 см.
8.96. Щебенева основа під асфальтобетонне покриття, яке улаштовується при зниженій температурі повітря, повинна бути оброблена асфальтобетонною сумішшю (гарячою, теплою, холодною; піщаною, дрібнозернистою). Асфальтобетонну суміш розподіляють на останньому етапі процесу укочування щебеневої основи у кількості 10-15 кг/кв.м.
Щебеневу основу також можна уберегти від перезволоження шляхом розливання у суху погоду рідкого бітуму у кількості 0,5-0,6 л/кв.м. Після цього основу слід закрити для руху транспорту.
8.97. Укладання асфальтобетонного покриття при зниженій температурі повітря виконують з додержанням таких вимог:
перед укладанням асфальтобетонної суміші поверхню основи слід очистити від грязюки, снігу і льоду автогрейдерами і механічними щітками; вологі місця повинні бути просушені розігрівачами або гарячим піском;
гаряча асфальтобетонна суміш під час укладання в покриття повинна мати температуру в межах 150-160 град.C, тепла - 80-120 град.C;
асфальтобетонну суміш дозволяється укладати, якщо, залежно від температури повітря, швидкість вітру не перевищує:
Температура повітря, град.C 10 - 0 0 ... -5 -5 ... -10
Швидкість вітру, м/с 7 5 3
асфальтобетонну суміш слід укладати асфальтоукладачем з працюючим вібробрусом;
перед початком укладання суміші вигладжувальну плиту асфальтоукладача слід прогріти форсункою і підтримувати її у підігрітому стані протягом роботи;
враховуючи можливість перерви у надходженні суміші у зоні розміщення робочих органів асфальтоукладача слід завжди залишати частину гарячої суміші;
для покращення поздовжньої сполуки смуг покриття суміш рекомендується укладати відразу по всій ширині проїзної частини;
довжина захватки (відстань між асфальтоукладачами) повинна бути такою, щоб кожна нова смуга укладалась до теплого, ще не остиглого краю раніше укладеної смуги (так, наприклад, при температурі повітря від -5 до -10 град.C довжина захватки не повинна перевищувати 20-25 м).
8.98. При зниженій температурі повітря укочування асфальтобетонної суміші слід починати одночасно по всій ширині укладеної смуги відразу після її укладання.
Укочувати слід тільки важкими котками (10-18 т) за 15-18 проходів по одному сліду або за 10-12 проходів тих же котків і 5-6 проходів віброкотків з працюючим вібратором.
Для підвищення ефективності ущільнювання суміші котки обладнують пристроєм для обігрівання вальців (вальці трьохосних тривальцьових котків доцільно наповнювати гарячою водою або гарячим маслом).
Прилипання асфальтобетонної суміші до вальців котка запобігають шляхом змочування їх солоною водою (співвідношення солі і води 1:8-1:10).
Дефекти покриття, які виникли після проходу асфальтоукладача або у процесі укочування (раковини, шпарисні місця тощо) повинні бути негайно виправлені гарячою сумішшю.
8.99. Тротуари з асфальтобетонним покриттям ремонтують так, як і дорожній одяг проїзної частини. Відмінність полягає лише у використовуваних матеріалах, машинах і механізмах.
Для ремонту тротуарів використовують піщані або литі асфальтобетонні суміші; у деяких випадках, коли інтенсивний рух пішоходів, для зменшення зносу (стирання) покриття використовують дрібнозернисту асфальтобетонну суміш.
8.100. Тротуари, покриття яких улаштоване з фігурних елементів брукування, дрібноштучних плит, клінкерної цегли тощо ремонтують по технології згідно пп. 8.36, 8.40 і 8.41.
8.101. Під час ремонту збірного покриття пошкоджені плити видаляють і замість них на відновлений монтажний шар піску укладають нові.
Під час виправлення плит повинні бути усунені причини, що призвели до осідання або перекосу плит, відновлені з використанням рівноміцних матеріалів дренажний шар і дорожня основа.
8.102. Під час закладання розкопувань після виконання ремонту підземних комунікацій спочатку засипають піском пазухи, ущільнюють їх і улаштовують захисний піщаний шар товщиною 20-25 см над металевими і 50 см над керамічними, азбестоцементними та поліетиленовими трубами, а потім виконують основне засипання траншеї (котлована).
Ущільнення піску у пазухах і захисному шарі здійснюють електричними або пневматичними трамбівками.
Основне засипання здійснюють піском, шари якого ущільнюють вібраційними плитами або котками до рівня основи дорожнього одягу.
8.103. Ступінь ущільнення грунту після засипання траншеї (котлована) повинен обов'язково перевірятись лабораторними приладами.
8.104. Дорожній одяг відновлюється тільки після забезпечення належного ступеня ущільнення грунту у засипаній траншеї (котловані).
8.105. Дорожній одяг, який відновлюють після закладання розкопувань, повинен мати аналогічне із сусідніми ділянками покриття і загальну міцність конструкції не менше існуючої.
9. Ремонт і утримання інженерного обладнання міських вулиць та доріг
9.1. Під час ремонту бордюрів викришені шви стикування між бортовими каменями прочищають, заповнюють цементним розчином і розшивають. Тріщини та дрібні відколювання у бетонних бортових каменях зашпаровують цементним розчином. У разі більших пошкоджень виконують заміну бортових каменів.
9.2. Після витягнення пошкоджених бортових каменів очищують земляне корито бордюру, укладають бетон і установлюють бортові камені. Припасування бортових каменів до проектного висотного положення здійснюють трамбівкою через дерев'яну прокладку. Пазухи заповнюють бетоном з подальшим його ущільненням, а шви стикування - цементним розчином з розшиванням.
Таким же чином виконують роботи під час переукладання бортових каменів у разі необхідності зміни висотного положення бордюру.
9.3. Під час ремонту оглядових колодязів зливостоків вирубається дорожнє покриття, видаляється матеріал дорожнього одягу навколо колодязя і розбирається цегляна кладка його горловини. Після цього виконують нову цегляну кладку із високоякісної цегли марки 300, зверху горловини на цементну стяжку установлюють обойму люка, закладають її цементним розчином і відновлюють дорожній одяг навколо колодязя.
Для більшої міцності верхню частину колодязя доцільно улаштовувати із залізобетонних елементів (кільця, сегменти), які також укладаються на цементний розчин.
9.4. Під час заміни цегляного колодязя на уніфікований залізобетонний, після розбирання цегляної кладки, викопують на необхідну глибину котлован, на дно його укладають бетонні плити, шви стикування між якими заповнюють цементним розчином, і установлюють на них збірний залізобетонний колодязь зливостоку, зовнішню поверхню якого покривають ізоляційним матеріалом.
Основою під колодязем може бути монолітна плита із бетону марки 150.
9.5. Для виправлення осівших труб зливостоків їх піднімають краном до проектної відмітки, укладають під трубу бетон, щебінь або пісок з пошаровим трамбуванням (товщина шару не більше 10 см).
Пошкоджені труби зливостоків замінюють новими. Труби укладають знизу уверх по ухилу.
9.6. Лоткову частину прохідних колекторів ремонтують з попереднім відведенням стічної води. Перед ремонтом її очищують від забруднень і промивають розчином соляної кислоти для видалення нафтової плівки.
9.7. Лоток прохідного колектора відновлюють бетоном марки 200 або замінюють новими бетонними плитами. У випадках наявності агресивних вод застосовують кислостійкі матеріали.
Тріщини в колекторах зашпаровують торкретуванням цементного розчину, а також нагнітанням розчину за стінку колектора під тиском через спеціально пробиті отвори.
9.8. Неглибокі раковини, механічні пошкодження бетону, що утворилися на поверхні підпірних стінок і парапетів, необхідно розчистити і закласти цементним розчином.
Механічні пошкодження елементів підпірних стін і парапетів (зсув, нахил) повинні бути усунені шляхом установлення зрушених елементів у проектне положення на цементному розчині.
9.9. Під час відновлення штукатурки пошкоджені місця простукують, відбивають порушену штукатурку, очищують та змочують водою поверхню, що підлягає ремонту, а потім виконують штукатурення поверхні цементним розчином (1:3), цементно-вапневим розчином (1:1:6), цементним розчином з мармуровою крихтою або теразітовим розчином. У разі необхідності поштукатурену поверхню піддають декоративній обробці.
9.10. Під час ремонту облицювання вирубують пошкоджені плитки і старий розчин облицювання, приладнують і укладають нові плитки на цементному розчині марки 150, розшивають шви і протирають поверхню облицювання.
9.11. Під час ремонту бетонних сходин в них розчищують тріщини та вибиті місця, промивають прочищені місця, улаштовують опалубку, закладають пошкоджені місця цементним розчином або бетоном і затирають місця ремонту.
9.12. Пошкоджені елементи транспортних і пішохідних огорож замінюють новими.
Фарбування огорож здійснюють через кожні 2 роки.
9.13. Пошкоджену світлоповертаючу плівку дорожнього знака можна замінити на місці, не знімаючи щиток знака. Для цього поверхню щитка очищують і знежирюють уайт-спіритом або бензином В-70. На очищене місце і з тильного боку плівки наносять тонкий шар епоксидного клею. Потім плівку накладають на підготовлене місце і уторовують гумовим валиком.
9.14. Пошкоджені дорожні знаки або елементи їх кріплення ремонтують в майстернях. Замість знятих знаків або елементів їх кріплення негайно встановлюють нові.
10. Технічний облік і паспортизація міських вулиць та доріг
10.1. Технічному обліку і паспортизації підлягають всі міські вулиці та дороги, штучні споруди вулично-дорожньої мережі.
Кожна міська вулиця (дорога) обліковується і паспортизується окремо.
Штучні споруди вулично-дорожньої мережі в залежності від своїх розмірів можуть паспортизуватись у складі міської вулиці (дороги) або як окремий самостійний елемент вулично-дорожньої мережі.
10.2. Порядок технічного обліку і паспортизації штучних споруд вулично-дорожньої мережі визначається окремим нормативним документом, затвердженим Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству.
10.3. Технічний паспорт - головний документ, в якому фіксуються первісні технічні і експлуатаційні параметри побудованої або реконструйованої вулиці (дороги) на основі приймально-здавального акта та проектно-технічної документації. Надалі паспорт періодично доповнюється даними технічного обліку.
10.4. Технічний паспорт нової або реконструйованої і введеної в експлуатацію міської вулиці (дороги) складають не пізніше 3 місяців після затвердження приймально-здавального акта державною комісією.
10.5. Якщо технічний паспорт складається вперше для міської вулиці (дороги), що вже давно експлуатується, то за первісні приймаються наявні на момент складання технічного паспорту її технічні та експлуатаційні параметри.
10.6. Технічний паспорт повинен містити відомості по всім конструктивним елементам, об'єктам і спорудам благоустрою, інженерного обладнання, торговельно-побутового призначення і рекламоносіям у межах червоних ліній міських вулиць та доріг.
10.7. Технічний облік виконують по результатам натурних обстежень, які проводять згідно пп. 5.1; 5.2; 5.4-5.10, а також по наслідкам виконуваних дорожньо-експлуатаційних робіт.
Під час технічного обліку повинні бути зафіксовані усі поточні зміни, які сталися у процесі експлуатації міської вулиці (дороги).
10.8. Дані технічного обліку міської вулиці (дороги) заносять до її паспорту за станом на 1 січня наступного року.
10.9. Порядок проведення технічного обліку і паспортизації міських вулиць та доріг, а також форми їх паспортів та облікових документів визначаються Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству.
10.10. З метою удосконалення методів технічного обліку і паспортизації міських вулиць, доріг і штучних споруд, одержання більш повної об'єктивної інформації про їх стан і підвищення продуктивності праці під час збору та обробки даних доцільно впроваджувати автоматизовані системи технічної паспортизації вулично-дорожньої мережі на основі використання сучасної електронно-обчислювальної техніки.
10.11. Технічний облік і паспортизацію виконують дорожні організації, які здійснюють експлуатацію міської вулично-дорожньої мережі.
10.12. До виконання робіт по технічному обліку і паспортизації міських вулиць та доріг на договірних умовах можуть залучатися проектні, науково-дослідні та інші спеціалізовані організації.
10.13. Роботи по технічному обліку і паспортизації міських вулиць, доріг та штучних споруд фінансуються за рахунок коштів, які виділяються на утримання вулично-дорожньої мережі.
11. Основні положення по охороні навколишнього середовища під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт
11.1. Під час виконання робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг дорожньо-експлуатаційні організації повинні постійно виконувати вимоги охорони навколишнього середовища, які визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідними постановами і рішеннями урядових і природоохоронних органів, а також санітарно-епідеміологічних служб.
11.2. Проектна документація і організаційні заходи по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг повинні розроблюватись з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища. У разі необхідності проектна документація на роботи по капітальному ремонту міських вулиць та доріг може підлягати екологічній експертизі.
11.3. Під час ремонту міських вулиць та доріг перевагу слід віддавати тим технологіям, які передбачають повторне використання дорожньо-будівельних матеріалів, а також використання місцевих матеріалів та відходів промисловості, якщо вони забезпечують належну міцність конструкцій, тривалі строки служби і високі транспортно-експлуатаційні показники.
11.4. Категорично забороняється вивозити на звалище використані дорожньо-будівельні матеріали та вироби.
11.5. Система зливостоків і водовідвідні споруди повинні безперервно забезпечувати організоване водовідведення, виключаючи можливість виникнення ерозії грунтів та розвитку ярів.
11.6. Якщо у процесі експлуатації вулично-дорожньої мережі передбачається скидання поверхневих вод у річки та водойми, то система зливостоків повинна мати споруди для очищення води поверхневого стоку.
11.7. Використання технічної води для поливу і миття міських вулиць та доріг дозволяється тільки у разі відсутності у ній домішок шкідливих речовин та важких металів.
11.8. Під час миття лотків проїзної частини особливу увагу слід звертати на те, щоб робочий струмінь води не викидав забруднення на смугу зелених насаджень.
11.9. Для механізованого підмітання дорожнього покриття забороняється використовувати підмітально-прибиральні машини з відсутньою або несправною системою знепилювання зони роботи підбирача.
11.10. Використання хімічних реагентів для зимового утримання міських вулиць та доріг дозволяється за умов ретельного дотримування правил і технології виконання робіт, належного контролю за нормами витрат хімічних реагентів.
11.11. Під час зимового утримання міських вулиць та доріг застосування нетрадиційних хімічних реагентів і відходів промисловості (тобто таких, які не регламентовані цими Технічними правилами) можливе лише з дозволу санітарно-епідеміологічної служби.
11.12. Майданчики для заготівлі та зберігання піскосольової суміші повинні мати асфальтобетонне покриття і організоване водовідведення для запобігання надходження розчину солей до ґрунту та ґрунтових вод.
Щоб захистити штабелі піскосольової суміші від атмосферних опадів їх покривають поліетиленовою плівкою, толем, брезентом та іншими водонепроникненими матеріалами або розміщують під наметом.
11.13. Тверді хімічні реагенти слід зберігати у закритих приміщеннях. Хлористий натрій зберігають навалом, хлористий кальцій - у паперових або поліетиленових мішках.
Приміщення має опалюватися і бути обладнаним вентиляцією.
11.14. Рідкі хімічні реагенти зберігаються у цистернах або бетонних резервуарах, дно та стінки яких для запобігання пошкодження покривають шаром бітуму.
11.15. Бази для зберігання хімічних реагентів не слід розміщувати у водоохоронній зоні і ближче 200 м від інших джерел водопостачання.
11.16. Під час обробки покриття проїзної частини хімічними реагентами їх слід розподіляти не ближче 1 м до бордюра.
Для оброблення лотка проїзної частини, розподілювач хімічних реагентів слід обладнувати спеціальними щитками для обмеження ширини розподілу матеріалів і запобігання попадання їх на зелені насадження.
11.17. Складування снігу, обробленого хімічними реагентами, на смугах зелених насаджень, а також скидання його у річки та водойми категорично забороняється.
11.18. Скидання снігу у річки та водойми повинно бути погодженим з санітарно-епідеміологічною службою, річковою або іншою відповідною інспекцією.
11.19. Снігозвалища розміщують на територіях, з яких виключається можливість попадання води від розтавання снігу у відкриті водойми без очищення.
11.20. Для видалення снігу, зібраного з міських вулиць та доріг, доцільно використовувати сніготаялки і сплав снігу по каналізаційним та водостічним системам.
11.21. На міських вулицях та дорогах категорично забороняється спалювати опале листя і вуличне сміття.
11.22. Відповідальність за невиконання установлених правил і вимог по охороні навколишнього середовища під час виконання робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг несуть керівники проектних, дорожньо-експлуатаційних та ремонтно-будівельних організацій, які проектують і здійснюють ці роботи.