Технічні правила ремонту і утримання міських вулиць та доріг КТМ 204 України 010-94

7.34. Піскосольову суміш з хлористим натрієм (технічною сіллю) у кількості 3-8% від маси фрикційного матеріалу доцільно використовувати, якщо температура повітря не нижче від -20 град.C. У випадках, коли температура становить нижче -20 град.C, ефективнішою є суміш піску з хлористим кальцієм або хлористим магнієм.

7.35 Сніг з тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів прибирають механічним способом або вручну без застосування хімічних реагентів.

7.36. У піску, який використовується для обробки дорожнього покриття зимою (у чистому вигляді або у суміші з хімічними реагентами), крупність частинок матеріалу не повинна перевищувати 6 мм, а вміст глинистих або мулових домішок - не більше 3%.

7.37. Вдень очищення тротуарів та внутрішньоквартальних проїздів починають після проходження певного часу від початку снігопаду, год.;

Тротуари з інтенсивністю руху пішоходів, чол./год.:

Якщо снігопад триває, снігоочищення повторюють з таким же періодом.

Сніг, який щойно випав, не рекомендується прибирати вночі (від 22 до 6 год.), оскільки в цей час він практично не ущільнюється.

7.38. Сніг з тротуарів згрібають на проїзну частину або внутрішньоквартальний проїзд, якщо між ними немає загорожі або роздільної смуги з зеленими насадженнями. Закінчують його згрібати до початку формування під навантаження снігового валу в лотку проїзної частини, а коли сніговий вал формується посередині проїзної частини вулиці або з лівого боку одностороннього проїзду - до останнього проходження плужно-щіткових снігоочисників.

7.39. Якщо сніг з тротуарів неможливо згрібати у лоток проїзної частини, снігову масу переміщують у бік, віддалений від проїзної частини, і складують на газоні.

Якщо ширина тротуару становить більш як 5 м, сніг згрібають і підмітають на його середину, формують у вал і навантажують у самоскиди для вивезення на снігозвалище.

7.40. Сніг з внутрішньоквартальних проїздів згрібають до віддаленого від будинку бордюру з можливим подальшим перекиданням його на газон, якщо покриття не оброблювалось хімічними реагентами.

7.41. Боротьбу з ожеледицею і слизькістю на тротуарах і внутрішньоквартальних проїздах слід вести фрикційним способом, використовуючи пісок без домішок солі.

В окремих випадках обледенілі або покриті снігово-льодовим накатом внутрішньоквартальні проїзди допускається посипати піскосольовою сумішшю з 3%-м вмістом солі, але так, щоб вона не попадала на зелені насадження. У цих випадках сніг необхідно складувати тільки на проїзді.

7.42. Тротуари та внутрішньоквартальні проїзди обробляють піском за нормою посипання 200-300 г/кв.м. На зупинках громадського транспорту, ділянках з уклонами та сходинками норму посипання збільшують до 400-500 г/кв.м.

Обробка покриття має бути закінчена протягом 1-1,5 год. після початку утворення слизькості покриття.

7.43. Взимку, коли тривалий час стоїть суха погода і на дорожніх покриттях відсутні снігово-льодові відкладення, можливе їх підмітання. У цих випадках користуватися системою мокрого знепилювання робочої зони підмітально-прибиральних машин можна лише при плюсовій температурі повітря.

8.1. Для закладання вибоїн в асфальтобетонному покритті, а також для улаштування нового покриття у разі підсилення дорожнього одягу використовують гарячі, теплі та холодні асфальтобетонні суміші, литий асфальт, оброблені органічними в'яжучими щебеневі (гравійні) матеріали.

Гарячі асфальтобетонні суміші та литий асфальт використовують переважно на магістральних вулицях та дорогах, решту матеріалів використовують, як правило, на міських вулицях та дорогах місцевого значення.

8.2. Ремонт дорожнього покриття із застосуванням гарячої або холодної асфальтобетонної суміші, з оброблених органічними в'яжучими щебеневих (гравійних) матеріалів виконують у суху погоду весною і влітку, коли температура повітря не нижче 5 град.C, а осінню не нижче 10 град.C.

Ремонт дорожнього покриття із застосуванням теплої асфальтобетонної суміші і литого асфальту виконують у суху погоду, коли температура повітря не нижче - 10 град.C.

У разі додержання вимог, викладених в пп. 8.95-8.98, гарячу теплу і литу асфальтобетонну суміш дозволяється використовувати і при нижчій температурі повітря.

8.3. У разі необхідності виконання робіт по закладанню вибоїн в вологий період року потрібно використовувати суміші на основі бітумних емульсій із застосуванням поверхнево-активних речовин (ПАР).

8.4. Закладання вибоїн виконується ремонтними картами з прямими лініями паралельно і перпендикулярно осі проїзної частини, які повинні проходити на відстані 3-5 см від краю пошкодження. На тротуарах напрямок ліній контура ремонтної карти може бути будь-яким.

Невеликі за розмірами вибоїни, що знаходяться недалеко одна від одної, слід об'єднувати в одну загальну ремонтну карту.

8.5. Роботи по закладанню вибоїн в асфальтобетонному покритті методом вирубування виконуються в такій послідовності:

пошкоджене покриття вертикально обрубують по контуру ремонтної карти;

вилучають уламки асфальтобетону і очищують ремонтну карту стисненим повітрям (у разі необхідності її слід просушувати);

обробляють бітумом дно і стінки ремонтної карти;

укладають і ущільнюють ремонтний матеріал.

8.6. Для обробки дна і стінок вирубленої ремонтної карти слід застосовувати рідкий бітум марок МГ 25/40, МГ 40/70, СГ 25/40, СГ 40/70, нагрітий до температури 60-70 град.C, або розріджений в'язкий бітум марок БНД 90/130, БНД 130/200, нагрітий до температури 80-100 град.C.

Витрати бітуму під час обробки повинні становити 0,3-0,5 л/кв.м.

8.7. Температура суміші під час укладання її в ремонтну карту повинна відповідати зазначеній в табл. 8.1.

8.8. Під час укладання суміші в ремонтну карту слід враховувати коефіцієнт запасу на ущільнення матеріалу, який для різних матеріалів становить:

Асфальтобетонна суміш:

Литий асфальт укладають врівень з поверхнею існуючого покриття без подальшого ущільнення матеріалу в ремонтній карті.

Під час закладання вибоїн холодною сумішшю або холодним чорним щебенем поверхня відремонтованого покриття повинна бути вище існуючого покриття на 10-15% глибини ремонтної карти, враховуючи, що остаточне ущільнення ремонтного матеріалу відбудеться під дією руху транспорту.

8.9. Невеликі за розмірами і віддалені одна від одної ремонтні карти ущільнюють за допомогою трамбовок або ручних котків, а великі за розмірами - гладковальцових котків масою 5-10 т за десять проходів по одному сліду.

Під час ущільнювання за допомогою вібраційних котків перші два проходи виконують без вібрування.

Спочатку ущільнюють зону ремонтної карти, що межує з існуючим покриттям, а потім - її середину.

По закінченню ущільнення суміші у ремонтній карті місця сполучень з існуючим покриттям загладжують гарячою металевою праскою.

8.10. Ремонтну карту глибиною не більше 5 см закладають матеріалом в один шар, глибшу - у два шари, ущільнюючи кожний по черзі.

Нижній шар ремонтної карти повинен бути з крупнозернистої асфальтобетонної суміші.

8.11. У разі використання литої щебеневої асфальтобетонної суміші товщина шару, що укладається у ремонтну карту, повинна бути не менше 2 см, а литої піщаної - від 1,5 до 3 см.

Якщо глибина ремонтної карти складає більш як 5 см, спочатку на дно її укладають щебінь фракції 20-40 мм в один шар, а потім зверху заповнюють литою піщаною асфальтобетонною сумішшю.

8.12. Після закладання ремонтної карти литим асфальтом рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється тоді, коли суміш охолола до температури нижче 50 град.C, а у разі закладання іншими матеріалами - відразу по завершенню ущільнення суміші у ремонтній карті згідно п. 8.9.

8.13. Щебеневі або гравійні матеріали, у тому числі і оброблені органічними в'яжучими, які використовуються для закладання вибоїн, не повинні мати кам'яні частинки, розмір яких перевищує 0,8 глибини ремонтної карти.

Висівки фракції 0-5 мм не повинні вміщувати більше 8% частинок, що проходять через сито 0,071.

8.14. Під час закладання вибоїн щебеневими або гравійними матеріалами, обробленими органічними в'яжучими, слід враховувати слідуюче:

якщо глибина ремонтної карти не перевищує 2,5 см, її заповнюють в один шар чорними висівками фракції 0-5 мм або чорним щебенем фракції 0-15 мм;

якщо глибина ремонтної карти становить 2,5-5 см, її заповнюють в один або два шари: у разі ремонту в один шар укладають щебінь фракції 0-10 або 10-20 мм, у разі ремонту у два шари спочатку укладають чорний щебінь фракції 15-20 мм, а потім - чорний щебінь фракції 5-15 мм або чорні висівки фракції 0-5 мм;

якщо глибина вибоїн перевищує 5 см, то в нижній шар укладають чорний щебінь фракції 20-40 мм з подальшим його розклинюванням чорний щебенем фракції 5-15 мм, а у верхній шар - чорні висівки фракції 0-5 мм.

8.15. Закладання вибоїн у щебеневих або гравійних покриттях, оброблених органічними в'яжучими методом просочування, виконують у такій послідовності:

обрубують (розкорковують) пошкоджене покриття по контуру ремонтної карти;

очищують ремонтну карту від забруднень і залишків кам'яних матеріалів;

оброблюють дно і стінки ремонтної карти рідким бітумом згідно п. 8.6;

укладають у ремонтну карту щебінь з розмірами кам'яних частинок не більше 0,8 глибини карти, але не дрібніших 15 мм і ущільнюють;

розливають бітум марки БНД 200/300 або БНД 130/200, нагрітого до температури 120-160 град.C, із розрахунку 0,8-1,0 л/кв.м на кожний сантиметр глибини ремонтної карти;

укладають щебінь фракції 5-10 мм і укочують котками масою 5-10 т за 6-8 проходів по одному сліду.

8.16. Роботи по закладанню вибоїн із розігріванням асфальтобетонного покриття виконують у такій послідовності:

вибоїну очищують від пилу і забруднень механічною щіткою і продувають стисненим повітрям;

за допомогою розігрівача інфрачервоного випромінювання розігрівають асфальтобетонне покриття у межах контуру ремонтної карти до температури 140-170 град.C (граничну ступінь розігріву визначають появою синього диму над поверхнею покриття, що вказує на початок вигорання бітуму);

розігріте покриття розпушують на всю глибину його розігріву, частину розпушеної асфальтобетонної суміші з вигорівшим бітумом вилучають з ремонтної карти, а ту, що залишають, рівномірно розрівнюють по всій карті (у разі необхідності розігрітий шар асфальтобетону повністю вилучають з ремонтної карти);

ремонтну карту заповнюють новою гарячою дрібнозернистою асфальтобетонною сумішшю і укочують котками згідно п. 8.9.

8.17. Вибоїни у цементно-бетонному покритті закладають цементно- і полімербетонними сумішами, сумішами на основі рідкого промислового скла, а також асфальтобетонними сумішами (у тому числі і литими).

Закладання вибоїн матеріалами з мінеральним в'яжучим і асфальтобетонною сумішшю слід виконувати у суху погоду, коли температура повітря становить не нижче 5 град.C, а полімербетонною сумішшю - не нижче 15 град.C.

8.18. Ремонтні матеріали з мінеральними в'яжучими повинні мати міцність на розтяг під час стиснення не менше 3,5 МПа, а морозостійкість - не нижче морозостійкості бетону існуючого дорожнього покриття.

8.19. Підготовку вибоїн для ремонту у цементно-бетонному покритті виконують шляхом очищення їх від пилу і забруднень механічною щіткою і продування стисненим повітрям.

У разі використання цементно- і полімербетонних сумішей на основі рідкого промислового скла необхідно робити додаткове очищення вибоїн, якщо там є бітумні, паливні та інші жирові плями. Плями видаляють вирубуванням, випалюванням або виводять хімічним способом - обробляють поверхню 28%-вим розчином соляної кислоти (щільність по ареометру 1/139) із розрахунку 0,4-0,5 л/кв.м з подальшим ретельним промиванням водою та просушуванням покриття.

8.20. Перед укладанням цементно-бетонної суміші, підготовлену для ремонту вибоїну оброблюють цементним клеєм із пластифікованого цементу марки не нижче 500.

Клей приготовлюють у будь-якій закритій металевій ємності. Для цього пластифікований цемент заливають водою, кількість якої повинна забезпечувати водоцементне відношення 0,3-0,35, і протягом 1-3 хв. перемішують суміш. Потім цементний клей піддають віброактивації за допомогою глибинних вібраторів. Термін зберігання клею не повинен перевищувати 30 хв.

Цементний клей наноситься тонким шаром за 10-20 хв. до закладання вибоїни цементно-бетонною сумішшю.

8.21. Цементно-бетонну суміш укладають у вибоїну з перевищенням на 2-3 см поверхні дорожнього покриття.

У залежності від товщини ремонтного шару і консистенції цементно-бетонної суміші її слід ущільнювати поверхневими вібраторами або віброрейками, глибинними вібраторами, а також шляхом поєднання глибинної та поверхневої вібрації - спочатку застосовують глибинні, а потім поверхневі вібратори.

Для ущільнення піщаної цементно-бетонної суміші застосовують поверхневі вібратори з привантаженням 10-30 кг/кв.см.

Якщо неможливо застосувати вібраційне ущільнення, дозволяється ущільнювати цементно-бетонну суміш трамбівками масою 12-16 кг.

8.22. Якщо глибина вибоїни становить не більше 5 см, її слід закладати дрібнозернистим (піщаним) дорожнім цементним бетоном, у разі більшої глибини - бетоном з граничним розміром щебінок не більше 20 мм.

8.23. З метою прискорення твердіння цементного бетону для його приготування використовують високоактивні дорожні цементи марки не нижче 500, а також вводять добавку хлористого або азотнокислого кальцію у кількості не більше 2% маси цементу.

8.24. Догляд за свіжоукладеним бетоном здійснюють так, як і під час нового будівництва цементно-бетонного покриття.

8.25. Після закладання вибоїн цементно-бетонною сумішшю рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється тільки через 5-7 діб.

8.26. Для термінового ремонту невеликих за розмірами (площею не більше 0,3 кв.м) вибоїн, обломів плит та інших пошкоджень цементно-бетонного покриття, глибина яких становить 5-15 см, можна застосовувати швидкотвердіючу дрібнозернисту (піщану) бетонну суміш на основі рідкого промислового скла такого складу (% по масі):

Бетонну суміш приготовляють безпосередньо поряд з місцем ремонтних робіт у малогабаритних пересувних розчино- або бетономішалках примусової дії. Спочатку у мішалку засипають суміш з піску, ферохромового та гранульованого шлаків і перемішують протягом 1-2 хв. Потім під час безперервного перемішування у суміш поступово добавляють рідке скло, розбавлене водою до щільності 1,38 г/куб.см, продовжуючи перемішувати суміш протягом 2-3 хв.

8.27. Перед укладанням бетонної суміші на основі рідкого промислового скла (за 15-20 хв.) дно і стінки підготовленої згідно п. 8.19 вибоїни змазують тонким шаром грунтувального розчину, який приготовлюють з рідкого скла і ферохромового шлаку у співвідношенні 1:2 по об'єму.

8.28. Готову бетонну суміш на основі рідкого промислового скла укладають у вибоїну, рівномірно розподіляють мулярськими лопатками та дерев'яними гладилками на 3-4 см вище поверхні дорожнього покриття, а потім ущільнюють ручними або механічними трамбівками з прямокутним башмаком (2-3 удари по кожному сліду) і завершують ущільнення віброплощадкою.

8.29. Під час виконання ремонтних робіт з використанням бетонної суміші на основі рідкого промислового скла слід враховувати термін тужавлення суміші. Коли температура повітря становить 15-25 град.C, тужавлення суміші відбувається через 20-25 хв. після її приготування.

8.30. Після закладання вибоїни бетонною сумішшю на основі рідкого промислового скла рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється тільки через 5-7 годин.

8.31. Для термінового ремонту вибоїн у цементно-бетонному покритті можна застосовувати полімербетонні суміші на основі епоксидного в'яжучого, орієнтовні сполуки яких наведені в табл. 8.2, а суміші їх мінеральної частини в табл. 8.3.

Примітка. Дибутилфталат можна замінити поліефіром марки ПН-1 або МГФ-9 у кількості 35-40% по масі, або тіоколом марок НВТ-I, НВТ-II у кількості 30-35% по масі.

Для ремонту вибоїн глибиною більше 3 см використовують полімербетон, в якого співвідношення маси в'яжучого і мінеральної частини складає 1:7, вибоїн глибиною не більше 3 см - 1:5-1:6.

8.32. Для приготування епоксидного в'яжучого у ємність з епоксидною смолою вводять пластифікатор (дибутилфталат) після чого суміш перемішують, добавляють до неї тужавлювач (поліетиленполіамін) і знову перемішують

Тужавлювач вводять безпосередньо перед використанням ремонтного матеріалу. Щоб уникнути передчасне тужавлення епоксидне в'яжуче готують невеликими порціями по 25-30 кг з тим, щоб можна було використати його протягом не більше 1 години, якщо температура повітря становить 15-25 град.C, або приблизно 15 хвилин у разі більш високої температури повітря.

8.33. Для приготування полімербетонної суміші у ємність з готовим епоксидним в'яжучим спочатку добавляють пісок, перемішують суміш протягом 2-3 хв., після чого добавляють щебінь і знову перемішують для одержання однорідної речовини.

Полімербетон на основі в'яжучого сполуки 2 (див. табл. 8.2) придатний для ремонтних робіт, якщо температура повітря становить не нижче -10 град.C.

8.34. Після обробки дна і стінок підготовленої згідно п. 8.19 вибоїни епоксидним в'яжучим за нормою 0,3-0,4 кг/кв.м її заповнюють готовою полімербетонною сумішшю. Через 20-30 хв. укладений матеріал ущільнюють ручним котком.

Якщо в'яжуче виступає на поверхню, то його слід присипати кам'яними висівками або крупнозернистим піском і повторно ущільнити.

Рух транспорту по відремонтованому покриттю дозволяється тільки через 5-8 годин після завершення робіт.

8.35. Якщо для закладання вибоїни у цементно-бетонному покритті використовують асфальтобетонну суміш, то її укладають у вибоїну після очищення ремонтної карти від пилу і забруднень механічною щіткою, продування стисненим повітрям, обробки дна і стінок згідно п. 8.6 з урахуванням вимог пп. 8.7-8.12.

8.36. Для переулаштування брукованого покриття (булижний камінь, брущатка, мозаїчна шашка, фігурні елементи брукування) у місцях його просадки, утворення колії, хвиль та інших деформацій, що призвели до порушення рівності покриття, ремонтну карту намічають так, щоб її контур охоплював 2-3 ряди непорушених елементів брукування по усьому периметру ділянки деформованого покриття.

8.37. Переулаштування дорожнього покриття з булижного каменю виконують у такій послідовності:

розбирають дорожнє покриття у межах контуру ремонтної карти і видаляють забруднений матеріал дренажного шару;

заповнюють ремонтну карту піском у необхідній для відновлення дренажного шару кількості, розрівнюють його і ущільнюють;

укладають камені щільно один до одного у дренажний шар на 1/3 їх висоти так, щоб вони на 2-3 см перевищували рівень існуючого покриття, і злегка притрамбовують;

розподіляють розклинювальний щебінь фракції 10-20 мм у кількості 0,12 куб.м на 10 кв.м і повторно притрамбовують камені;

розподіляють щебінь фракції 5-10 мм у проміжки між каменями у кількості 0,1 куб.м на 10 кв.м і остаточно утрамбовують покриття;

засипають відремонтоване покриття піском шаром товщиною 1,5-2 см, а потім через 10-15 діб змітають його з покриття (протягом цього часу можливе додаткове підсипання піску, а також зволоження його у суху погоду).

8.38. Булижні камені ущільнюють трамбівкою масою 25-35 кг. Перше (легке) трамбування здійснюють одним ударом по одному місцю, друге - не менше двома ударами по одному місцю, третє (завершальне) - одним ударом по одному місцю.

Трамбування починають від існуючого покриття по контуру ремонтної карти до її середини.

У разі великих розмірів ремонтної карти ущільнення брукованого покриття доцільно виконувати моторними котками масою 5-10 т.

8.39. Під час ремонту країв брукованого покриття з булижного каменю, спочатку відновлюють верстовий ряд з підсипанням і ущільненням до нього грунту з боку обочин.

Для улаштування верстового ряду слід використовувати найбільш крупні булижні камені, в яких висота на 4-5 см перевищує середню висоту каменів дорожнього покриття.

8.40. Переулаштування дорожнього покриття з брущатки, мозаїчної шашки, фігурних та інших елементів брукування виконують у такій послідовності:

на підготовлене після розбирання покриття і переулаштування дренажного шару дно ремонтної карти укладають монтажний шар з піску або сухої цементно-піщаної суміші;

укладають у монтажний шар бруківку на 1/3 її висоти і утрамбовують трамбівкою або укочують моторним котком (у залежності від розмірів ремонтної карти);

заповнюють шви стикування спочатку рідким, а потім густим цементним розчином;

виконують догляд за відремонтованим покриттям протягом 5-7 діб (укривають солом'яними матами, рулонними або іншими плівкоутворюючими матеріалами, зволожують відремонтовану поверхню тощо).

8.41. Під час ремонту дорожнього покриття з елементами брукування висотою більше 10 см для улаштування монтажного шару використовують пісок або цементно-піщану суміш, а з елементами брукування меншої висоти - тільки суху цементно-піщану суміш.

8.42. Брущатку необхідно укладати рядами перпендикулярно осі проїзної частини. Шви між брущатками повинні бути шириною не більше 10 мм і зміщені не менше як на 1/3 довжини бруска відносно сусіднього ряду.

Мозаїчну шашку укладають згідно проектного візерунка з випуклістю кривих у напрямку підйому. Мозаїка повинна укладатися з перев'язкою швів на половину довжини шашки; ширина швів не повинна перевищувати 5 мм.

8.43. Закладання вибоїн у щебеневому покритті, улаштованого методом заклинювання, виконують у такій послідовності:

розпушують пошкоджене покриття на глибину не менше 5 см, вилучають розпушений матеріал з ремонтної карти і продувають стисненим повітрям;

укладають щебінь фракції 20-40 мм і ущільнюють його з поливанням водою у кількості 8-10 л/кв.м;

укладають розклинювальний щебінь фракції 5-20 мм і ущільнюють його з поливанням водою у кількості 10-15 л/кв.м;

засипають ремонтну карту кам'яними висівками фракції 0-5 мм і виконують завершальне укочування моторними котками масою 8-12 т з поливанням водою у кількості 15-20 л/кв.м.

8.44. У разі необхідності розклинювання ремонтного матеріалу у ремонтній карті може виконуватись за два етапа: спочатку розклинюють щебенем фракції 10-20 мм, а потім - 5-10 мм, кожний раз поливаючи ремонтну карту водою перед ущільненням розклинювальної фракції щебеню.

8.45. Незначні вибоїни та нерівності на гравійних покриттях зліквідовують шляхом профілювання, яке виконують автогрейдером з подальшим укочуванням покриття моторними котками на пневматичних шинах масою не менше 10 т. Перед профілюванням покриття поливають водою із розрахунку 6-12 л/кв.м.

Укочування покриття починають від обочини і завершують на середині проїзної частини.

8.46. Хвилі та колії на гравійних покриттях зліквідовують шляхом механічного кіркування, виправлення профілю автогрейдером і укочування покриття у відповідності з п. 8.45.

8.47. Відремонтоване місце дорожнього покриття, незалежно від типу покриття і виду ремонтного матеріалу, після остаточного ущільнення матеріалу у ремонтній карті обов'язково повинне бути врівень з існуючим покриттям.

8.48. Пластичні деформації в асфальтобетонному покритті (напливи, хвилі, зсуви) зліквідовують шляхом видалення деформованого покриття за допомогою вирубання або розігрівання і закладання ремонтної карти новою асфальтобетонною сумішшю, а також шляхом зрізування ножем автогрейдера після заздалегіднього розігрівання деформованого покриття розігрівачами інфрачервоного випромінювання з наступним улаштуванням поверхневої обробки покриття.

Дрібні пластичні деформації у цілісному асфальтобетонному покритті зліквідовують шляхом його розігрівання з наступним укочуванням моторним котком масою 5-10 т.

8.49. Тріщини у дорожньому покритті рекомендується зашпаровувати ранньою весною або пізно восени, коли вони найбільш розкриті, тоді, коли температура повітря становить не нижче 5 град.C, а саме покриття є сухим.

У разі необхідності зашпаровування тріщин влітку, роботи доцільно виконувати вранці.

8.50. Роботи по зашпаровуванню тріщин виконують у такій послідовності:

прочищують тріщину спеціальним металевим крючком, продувають стисненим повітрям і змочують органічним розчинником (соляровим маслом, гасом) за допомогою розпилювача, який має малий кут розпилення;

заливають тріщину бітумом або бітумною мастикою з невеликим надлишком (тріщини шириною більше 10 мм попередньо оброблюють рідким або розрідженим в'язким бітумом);

очищують покриття від надлишку бітуму (мастики);

присипають тріщину піском (якщо тріщина має ширину менше 5 мм) або кам'яними висівками фракції 0-5 мм (якщо тріщина має ширину більше 5 мм);

уторовують присипку до бітуму (мастики) і змітають надлишок присипки.

8.51. Тріщини шириною не більше 5 мм заливають рідким бітумом марок МГ 25/40, СГ 25/40, нагрітим до температури 60-70 град.C, або розрідженим в'язким бітумом марок БНД 90/130, БНД 130/200, нагрітим до температури 80-100 град.C.

Тріщини шириною 5-10 мм заливають в'язким бітумом марок МГ 130/200, СГ 130/200, нагрітим до температури 60-70 град.C, або марок БНД 130/200, БНД 200/300, нагрітим до температури 80-100 град.C.

Тріщини шириною 10-20 мм заливають бітумною мастикою, розігрітою до температури 140-160 град.C, сполука якої може бути вибрана згідно табл. 8.4. Попереднє оброблення таких тріщин бітумом слід здійснювати у відповідності з п. 8.6.

8.52. Малі тріщини у вигляді дрібної сітки на асфальтобетонному покритті у разі відсутності на ньому просадок і вибоїн зліквідовують шляхом розігрівання покриття розігрівачем інфрачервоного випромінювання з подальшим укочуванням розігрітого покриття моторними котками легкого типу з гладкими вальцями.

8.53. Тріщини із зруйнованими краями зліквідовують вирубкою асфальтобетону смугою 10-15 см з кожного боку тріщини на всю товщину зруйнованого шару і закладанням ремонтної карти у відповідності з п. 8.5 або розігріванням пошкодженого покриття розігрівачем інфрачервоного випромінювання лінійного типу і закладанням ремонтної карти у відповідності з п. 8.16.

8.54. Деформаційні шви, які зруйнувалися, і тріщини у бетонному покритті ремонтують за такою ж технологією, що і тріщини у асфальтобетонному покритті. Крім того, під час відновлення ширини швів розширення укладають прокладки з дощок, загорнутих у бітумізований папір, і відновлюють пристрої, які з'єднують плити металевими штирями.

8.55. Поверхневу обробку улаштовують, як правило, влітку на сухому покритті, коли температура повітря становить не нижче 15 град.C.

У разі використання бітумних емульсій, роботи можна виконувати тоді, коли температура повітря становить не нижче 5 град.C.

Перед улаштуванням поверхневої обробки у дорожньому покритті повинні бути закладені усі вибоїни, зашпаровані тріщини, зліквідовані пластичні деформації.

8.56. Поверхневу обробку дорожнього покриття на бітумному в'яжучому виконують у такій послідовності:

очищують покриття від пилу і забруднень за допомогою підмітально-прибиральних машин (у разі необхідності покриття може бути промите поливально-мийними машинами);

розливають автогудронатором бітум, нагрітий до робочої температури;

розподіляють чорний щебінь і укочують його котками.

8.57. Для поверхневої обробки застосовують в'язкий бітум марки БНД 90/130 з робочою температурою 140-160 град.C або БНД 130/200 з робочою температурою 100-120 град.C.

8.58. Для поверхневої обробки дорожнього покриття слід використовувати щебінь з вивержених, метаморфічних та осадочних гірських порід, а також з гравію та металургійних шлаків (стійких до розпаду), який повинен відповідати таким вимогам:

Щебінь повинен бути оброблений бітумом марки БНД 60/90, БНД 90/130, БНД 130/200, БНД 200/300, МГ 70/130, МГ 130/200 по нормі 1-1,5% від маси щебеню в асфальтозмішувальних установках.

8.59. На початку та у кінці ділянки, по якій розливають бітум, дорожнє покриття закривають на 2-3 м захисним матеріалом (щільним папером або толем). У цих місцях оператор автогудронатора відповідно відкриває і закриває всі крани.

Необхідна швидкість руху автогудронатора повинна бути забезпечена до початку розливання бітуму.

Захисні матеріали прибирають з покриття після закінчення розливання бітуму.

8.60. Розподіляння чорного щебеню починають відразу після розливання бітуму і завершують протягом часу, що не перевищує однієї години.

Теплий чорний щебінь, оброблений в'язким бітумом, під час укладання на дорожнє покриття повинен мати температуру 80-100 град.C а оброблений рідким бітумом - 60-80 град.C. Температура гарячого чорного щебеню повинна становити 130-150 град.C.

Після проходження щебенерозподілювача окремі місця з порушеною однорідністю виправляють вручну за допомогою металевих грабель або віників.

Норми витрат чорного щебеню та бітуму для улаштування одиночної поверхневої обробки наведені в табл. 8.5.

8.61. Укочування чорного щебеню здійснюють спочатку середніми (2-3 проходи по одному сліду), а потім важкими (не менше 2 проходів по одному сліду) котками.

Для кращого формування поверхневої обробки доцільно застосовувати самохідні пневмокотки або котки, металеві вальці яких покриті гумовою оболонкою.

Рух транспорту по відремонтованій ділянці покриття дозволяється через 6-12 годин після завершення укочування чорного щебеню.

8.62. Під час улаштування поверхневої обробки із застосуванням емульсії, спочатку її розливають у кількості 30% від норми і розподіляють щебінь у кількості 70% від норми, а потім негайно розливають решту кількості емульсії (70% від норми) і розподіляють щебінь (30% від норми), який залишився після першого розподілу. Норми витрат чорного щебеню такі, як і для поверхневої обробки із застосуванням бітуму. Витрати бітумної емульсії в залежності від фракції чорного щебеню наведені в табл. 8.6.

Примітка. Якщо температура повітря становить нижче 20 град.C, застосовують емульсію з концентрацією бітуму 60% і нагрітою до температури 40-50 град.C, якщо температура повітря становить вище 20 град.C, - з концентрацією бітуму 50% без попереднього її підігрівання.

Укочування виконують згідно п. 8.61, приурочуючи цю операцію до початку розпаду емульсії.

Рух транспорту відновлюють не раніше однієї доби після завершення укочування чорного щебеню.

8.63. Поверхневу обробку із застосуванням бітумної мастики і холодного чорного щебеню виконують, головним чином, на тих ділянках міських вулиць та доріг, які постійно зазнають зсувні навантаження під час руху транспорту (зупинки громадського транспорту, підходи до перехресть та пішохідних переходів, ділянки з великим ухилом проїзної частини, віражі тощо).

8.64. Мастику для поверхневої обробки готують з бітуму марки БНД 40/60, БНД 60/90, або БН 60/90 і мінерального матеріалу (вапняковий мінеральний порошок або вапнякові висівки фракції 0-5 мм без домішок глини) у співвідношенні 1:7.

8.65. Мастику з температурою не нижче 110 град.C наносять на дорожнє покриття, яке підготовлюють згідно п. 8.55 і очищують від пилу та забруднень, і розподіляють дерев'яними гладилками шаром товщиною 1-1,5 см (20-30 кг/кв.м).

Холодний чорний щебінь розподіляють в один шар у кількості 10-15 кг/кв.м. Надлишок щебеню змітають з покриття до початку укочування.

Щебінь укочують декількома проходами легкого котка.

8.66. Протягом перших 10 діб після улаштування поверхневої обробки необхідно здійснювати догляд за дорожнім покриттям. Щебінки, які не закріпилися на дорожньому покритті, повинні бути видалені не пізніше однієї доби, а дефектні ділянки слід зліквідовувати негайно.

Для забезпечення нормальних умов формування поверхневої обробки швидкість руху транспорту на цей період слід обмежити до 40 км/год.

8.67. На міських вулицях та дорогах з інтенсивним рухом транспорту замість звичайної поверхневої обробки, як шар зносу улаштовують шорсткі шари товщиною 1,5-2,5 см із спеціально підібраних гарячих щебенистих асфальтобетонних сумішей, які вміщують 60-85% щебеню фракції 5-15, 5-20, 5-25 мм.

Перед укладанням шорсткого шару проводять підготовку дорожнього покриття у відповідності з п. 8.55, очищують його від пилу та забруднень і оброблюють в'язким бітумом у відповідності з пп. 8.57 і 8.59.

8.68. Гарячу щебенисту асфальтобетонну суміш укладають асфальтоукладачем з вимкненими трамбуючим брусом і віброплитою у кількості 33-35, 45-50 і 55-60 кг/кв.м, якщо максимальний розмір щебеню становить відповідно 15, 20 і 25 мм.

8.69. Укочування гарячої щебеневої асфальтобетонної суміші виконують пневмокотками: спочатку легкими за 10-14 проходів по одному сліду, коли температура суміші становить 120-140 град.C, а потім важкими за 6-10 проходів по одному сліду, коли температура суміші становить 90-120 град.C.

8.70. Регенерацію верхнього шару асфальтобетонного покриття виконують різними способами термопрофілювання, основними технологічними операціями яких є розігрівання попередньо очищеного покриття, його розпушування, планування і укочування розпушеної суміші.

8.71. В залежності від стану дорожнього покриття і виду термопрофілювальних машин застосовують такі різновиди технології термопрофілювання: термопланування, термогомогенізацію, термоукладання, термозмішування, термопластифікацію.

8.72. Середня глибина розпушування розігрітого покриття з піщаного, дрібнозернистого і крупнозернистого асфальтобетону не повинна бути меншою відповідно 20, 25 і 45 мм.

8.73. Способи термопланування і термогомогенізації застосовують на тих покриттях, в яких фізико-механічні властивості старого асфальтобетону ще відповідають чинним вимогам, а водонасичення зразків, виготовлених з подрібненого старого асфальтобетону при температурі 80 +- 3 град.C, не перевищує 4%.

8.74. Термопланування асфальтобетонного покриття передбачає виконання тільки основних операцій, зазначених у п. 8.70. Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини або профілювальної машини у комплекті з асфальторозігрівачем.

Після термопрофілювання дорожнього покриття, як правило, на ньому улаштовують захисний шар методом поверхневої обробки або укладання шару зносу.

8.75. Під час термогомогенізації дорожнього покриття окрім основних операцій, зазначених у п. 8.70, виконують перемішування розпушеної старої асфальтобетонної суміші, чим покращується, у порівнянні з термоплануванням, ущільнення шару, однорідність та фізико-механічні властивості асфальтобетону.

Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної або профілювальної машини (остання використовується разом з асфальторозігрівачем), оснащених мішалкою у вигляді однієї машини або комплекту машин.

8.76. Способи термоукладання і термозмішування застосовують для ремонту значно зношеного і потрісканого покриття з великими нерівностями і вибоїнами, а також у випадках, коли по якій-небудь причині покриття не вдається розпушити на глибину, зазначену в п. 8.72.

Покриття, в яких водонасичення зразків не перевищує 6%, ремонтують способом термоукладання, а якщо перевищує - термозмішуванням.

8.77. Під час термоукладання дорожнього покриття окрім основних операцій, зазначених у п. 8.70, улаштовують новий асфальтобетонний шар поверх розпушеної старої суміші. В залежності від рівності покриття та міри його зносу кількість нової асфальтобетонної суміші становить 20-50 кг/кв.м.

Роботи здійснюються за допомогою термопрофілювальної машини, оснащеної устаткуванням для приймання та розподілу нової асфальтобетонної суміші у вигляді однієї машини або комплексу машин.

Під час термоукладання укочування старої розпушеної асфальтобетонної суміші виконують одночасно в одному шарі.

8.78. Під час термозмішування, на відміну від термоукладання, виконують перемішування нової асфальтобетонної суміші зі старою і укладання одержаної суміші одним шаром.

Роботи здійснюють за допомогою термопрофілювальної машини, яка окрім устаткування для термоукладання, повинна бути оснащена також і мішалкою.

8.79. Спосіб термопластифікації застосовують на покриттях, що мають незначний знос (відсутні великі нерівності та вибоїни), в яких фізико-механічні властивості старого асфальтобетону не відповідають чинним вимогам.

8.80. Термопластифікацію дорожнього покриття виконують так, як і термогомогенізацію, але під час перемішування старої асфальтобетонної суміші добавляють пластифікатор у кількості 0,1-0,6% від її маси.

Роботи виконують за допомогою машин, що використовують для термогомогенізації, за умови оснащення їх пристроєм для пластифікатора.

8.81. Для регенерації покриття як пластифікатор старої асфальтобетонної суміші використовують масла нафтового походження, які вміщують вуглеводень ароматичного ряду не менше 25% по масі (ренобіт, екстракти селективного очищення масляних фракцій нафти, моторна нафта, зелене масло тощо).

8.82. Показники фізичних властивостей пластифікаторів повинні відповідати таким вимогам:

8.83. Роботи по термопрофілюванню дорожнього покриття слід виконувати тоді, коли швидкість вітру не перевищує 7 м/с.

8.84. Температура поверхні розігрітого асфальтобетонного покриття не повинна перевищувати 180 град.C.

8.85. Під час термопланування, термогомогенізації, термоукладання і термозмішування температура асфальтобетонної суміші перед трамбуючим брусом не повинна бути нижче 100 град.C, під час термопластифікації - не нижче 85 град.C.

8.86. Зміцнення дорожнього одягу виконують шляхом:

укладання нового шару поверх існуючого (коли недостатня міцність дорожнього одягу, пов'язана з частковою втратою міцності матеріалів або шарів покриття);

заміни верхнього або всіх шарів покриття (коли старе покриття дуже потріскане і має багато вибоїн, що вказує на суттєву втрату міцності матеріалів покриття, а також коли збільшення товщини покриття може призвести до порушення нормативів вантажопідйомності або транспортного габариту по висоті штучних споруд вулично-дорожньої мережі);

повної заміни всього дорожнього одягу (коли сталася втрата міцності основи, якщо необхідно улаштувати нові додаткові дренажні теплоізолюючі та інші шари основи, а також виправити земляне полотно).

8.87. Укладання нового асфальтобетонного шару поверх існуючого здійснюють без розігрівання або з розігріванням старого покриття. У першому випадку старе покриття спочатку оброблюють органічним розчином (соляровим маслом, гасом тощо) у кількості 0,1-0,15 л/кв.м, а потім рідким бітумом у кількості 0,3-0,5 л/кв.м і не пізніше 3-5 год. після цього здійснюють укладання асфальтобетонного покриття.

У другому випадку старе покриття розігрівають до температури не вище 180 град.C і відразу укладають новий шар або виконують технологічні операції, які здійснюють під час регенерації дорожнього покриття методом термоукладання.