Технічні правила ремонту і утримання міських вулиць та доріг КТМ 204 України 010-94

Технічні правила обов'язкові для виконання усіма дорожніми і комунальними ремонтно-будівельними та експлуатаційними організаціями, діяльність яких пов'язана з ремонтом і утриманням міських вулиць та доріг.

Призначені для інженерно-технічних працівників.

З введенням у дію з 1 січня 1995 року цих Технічних правил втрачає силу КТМ 204 України 003-91 "Технічні правила утримання та ремонту міських автомобільних шляхів України".

1.1. Технічні правила поширюються на вулиці та дороги в містах і селищах міського типу України і є обов'язковими для виконання усіма організаціями, незалежно від їх відомчої належності і форм власності, які займаються експлуатацією зазначених дорожніх об'єктів.

1.2. Ремонт і утримання міських вулиць та доріг здійснюється дорожніми організаціями, яким право на експлуатаційне утримання вулично-дорожньої мережі надано виконкомом місцевої Ради народних депутатів.

1.3. Порядок планування і фінансування робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг, розробки і затвердження проектно-кошторисної документації, оформлення документації на проведення цих робіт здійснюється відповідно КДІ-204-12 Укр. 214-92 "Інструкція про порядок проведення ремонту та утримання об'єктів міського благоустрою".

1.4. Організацію дорожньо-експлуатаційних робіт на стадіях проектування та безпосереднього їх виконання слід здійснювати згідно ДСТУ "Безпека дорожнього руху. Організація робіт по експлуатації міських вулиць та доріг. Загальні положення".

1.5. Ремонт і утримання штучних споруд вулично-дорожньої мережі регламентується Інструкцією по утриманню і ремонту штучних споруд в містах і селищах міського типу.

2.1. Міські вулиці та дороги повинні надійно функціонувати будь-якої пори року і за будь-яких погодних умов.

2.2. Транспортно-експлуатаційний стан міських вулиць та доріг характеризується забезпеченою швидкістю руху, пропускною здатністю рівнем навантаження рухом, несучою здатністю дорожнього одягу, станом аварійності транспорту та наявністю сервісного обслуговування, санітарним станом та рівнем пагубного впливу на навколишнє природне середовище.

2.3. До технічних параметрів, що визначають транспортно-експлуатаційний стан міських вулиць та доріг, належать:

геометричні параметри всіх елементів міських вулиць та доріг, їх інженерного обладнання і штучних споруд вулично-дорожньої мережі;

міцність дорожнього одягу;

рівність, шорсткість, слизькість дорожнього покриття;

кількість, повнота та вид технічних засобів регулювання дорожнього руху.

До експлуатаційних параметрів міських вулиць та доріг належать:

інтенсивність та склад дорожнього руху;

наявність місць концентрації дорожньо-транспортних пригод (ДТП), кількість ДТП;

показник слизькості дорожнього покриття протягом періодів з несприятливими погодними умовами;

стан і працездатність зливостоків та інших водовідвідних споруд;

стан елементів інженерного обладнання міських вулиць та доріг;

стан технічних засобів регулювання дорожнього руху;

рівень засміченості дорожнього покриття;

показники шуму та загазованості повітря.

2.4. Геометричні параметри міських вулиць та доріг, їх інженерного обладнання і штучних споруд вулично-дорожньої мережі повинні відповідати державним будівельним нормам, встановленим для даної категорії міської вулиці (дороги), або прийнятим в проектній документації.

Відхилення фактичних розмірів не повинно перевищувати вимог відповідних нормативних документів.

2.5. Міцність дорожнього одягу визначається загальним модулем пружності дорожньої конструкції, фактичний показник якого повинен бути не меншим потрібного для відповідного типу дорожнього покриття та характеру руху транспортних засобів.

2.6. Рівність дорожнього покриття не повинна бути гіршою за ту що відповідає гранично допустимому значенню її показника (табл. 2.1).

2.7. Гранично допустимі в процесі експлуатації міської вулиці значення коефіцієнта зчеплення дорожнього покриття повинне бути не менше 0,4, середньої висоти виступів макрошорсткості покриття - не менше 0,45 мм.

Максимальна висота виступів макрошорсткості дорожнього покриття не повинна перевищувати 7 мм.

2.8. Для окремих ділянок вулично-дорожньої мережі (перехрестя, ділянки між перехрестями, штучні споруди, площі, зупинки транспорту тощо) відносна кількість ДТП, що сталися за прямою або побічною причиною незадовільних дорожніх умов, не повинна перевищувати 0,8 на 1 млн. автомобілів, що рухались ділянкою.

2.9. Санітарний стан міських вулиць та доріг оцінюється регулярністю і якістю прибирання проїзної частини і тротуарів у відповідності з вимогами, викладеними в розділі 6 цих Технічних правил.

2.10. Гранично допустимі показники шуму та загазованості повітря на міських вулицях та дорогах не повинні перевищувати встановлені чинними нормативними документами в галузі охорони навколишнього природного середовища.

2.11. Системи дренажу, збору та відведення поверхневих і грунтових вод повинні постійно мати працездатність, що відповідає місцевим умовам зволоження, виключаючи можливість виникнення застою води на проїзній частині, тротуарах і розподільних смугах, забезпечувати осушування ґрунту.

2.12. Мости і водопропускні труби повинні забезпечувати пропускання розрахункового водяного потоку. Показниками забезпечення пропуску розрахункових обсягів води є рівномірний розподіл швидкостей по ширині отвору, відсутність водоверті і відкладення наносів в зонах, що охоплюються мостом і струминонаправляючими дамбами, відсутність утворення нових проток на заплавах, підтоплень, а також розмивів укосів насипу.

3.1. Роботи по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг повинні бути спрямовані на забезпечення та збереження їх технічно справного і естетичного стану, підвищення транспортно-експлуатаційних якостей та продовження строків служби всіх елементів і споруд вулично-дорожньої мережі при одночасному поновленні та упорядкуванні застосування технічних засобів регулювання дорожнього руху, дорожньої розмітки та огорож.

3.2. В залежності від характеру, обсягів і періодичності роботи по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг поділяються на такі види: капітальний, середній, поточний ремонти і утримання.

3.3. Капітальний ремонт - це комплекс заходів по відновленню транспортно-експлуатаційних якостей вулично-дорожньої мережі, приведенню показників міцності дорожнього одягу, несучої здатності і габаритів дорожньо-транспортних споруд в межах державних будівельних норм, які відповідають категорії вулиці (дороги), що підлягає ремонту.

Під час капітального ремонту геометричні параметри міської вулиці (дороги) змінюються тільки у межах, що не потребують реконструкції дорожнього об'єкта.

3.4. Капітальний ремонт повинен проводитись комплексно на усіх спорудах і елементах вулиці (дороги) по усій довжині ремонтної ділянки і складатись з усіх видів робіт, передбачених проектом чи актом дефектів.

3.5. До середнього ремонту відносяться роботи, пов'язані з періодичним відновленням шару зносу дорожнього покриття, забезпеченням достатньої шорсткості та рівності, поліпшенням експлуатаційних якостей елементів вулично-дорожньої мережі.

3.6. Поточний ремонт здійснюється з метою запобігання та негайної ліквідації дрібних деформацій і руйнувань дорожнього одягу, інженерного обладнання, елементів і конструкцій дорожньо-транспортних споруд.

3.7. Обсяги робіт для середнього ремонту не повинні перевищувати 40%, для поточного ремонту - 20% загальної площі дорожнього покриття вулиці, дороги, дорожньо-транспортної споруди.

3.8. У разі необхідності середній ремонт може передбачати ліквідацію усіх дрібних деформацій і руйнувань покриття дорожніх об'єктів, що входять до номенклатури робіт їх поточного ремонту.

3.9. Утримання міських дорожніх об'єктів полягає у регулярному виконанні, робіт сезонного характеру, які забезпечують їх належну чистоту і нормальні умови експлуатації, в тому числі і у випадках діяння несприятливих погодних факторів.

3.10. Механізоване прибирання міських вулиць та доріг здійснюється згідно проекту, який повинен бути розроблений на всі види виконуваних протягом року робіт на період, не менше 5 років.

3.11. Проектна документація на поточний ремонт міських вулиць та доріг, а також на утримання їх елементів та обладнання (за винятком п. 3.10) не розроблюється.

Для капітального і середнього ремонтів проектна документація розроблюється у повному або скороченому вигляді в залежності від обсягів ремонтних робіт.

3.12. Номенклатура робіт по кожному виду ремонту і утримання міських вулиць та доріг, а також порядок їх проведення визначаються КДІ-204-12 Укр. 214-92 "Інструкція про порядок проведення ремонту та утримання об'єктів міського благоустрою".

4.1. Під час проведення робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг повинні здійснюватись заходи, направлені на удосконалення організації дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки.

4.2. Планування заходів по удосконаленню організації дорожнього руху слід здійснювати на основі результатів обміру інтенсивності і складу транспортних потоків, обліку та аналізу причин ДТП, матеріалів регулярних обстежень та оглядів міських дорожніх об'єктів, а також аналізу ефективності заходів, що були запроваджені раніше.

4.3. Міські дорожньо-експлуатаційні організації повинні здійснювати лінійний аналіз аварійності на вулично-дорожній мережі виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації ДТП.

На основі результатів аналізу ДТП повинні виявлятись та усуватись недоліки, які призвели до появи місць концентрації ДТП, а також здійснюватись заходи, направлені на підвищення рівня робіт по утриманню вулично-дорожньої мережі та удосконаленню організації дорожнього руху.

4.4. У разі наявності місця концентрації ДТП заходи по ліквідації причин його появи слід виконувати позачергово.

4.5. До основних заходів по удосконаленню організації дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки відносяться:

регулярне очищення дорожнього покриття від забруднень, запобігання утворенню та ліквідації зимової слизькості, своєчасне прибирання снігових валів з проїзної частини, забезпечення належного водовідводу з дорожнього покриття;

ліквідація деформацій та руйнувань елементів і обладнання дорожніх об'єктів, інженерних мереж і забезпечення належної шорсткості та рівності дорожнього покриття;

доведення геометричних параметрів елементів вулично-дорожньої мережі до нормативних, забезпечення видимості на перехрестях, пішохідних переходах, залізничних переїздах, кривих, зупинках громадського транспорту та в інших небезпечних для руху місцях вулично-дорожньої мережі;

влаштування локальних розширень проїзної частини на зупинках громадського транспорту, перехрестях вулично-дорожньої мережі і у місцях для стоянки транспортних засобів;

поліпшення організації руху шляхом вдосконалення системи розміщення дорожніх знаків, нанесення і своєчасного відновлення дорожньої розмітки, встановлення світлофорів та огорож, впровадження автоматизованих систем керування дорожнім рухом.

4.6. Заходи по організації дорожнього руху повинні передбачати максимальне скорочення затримок та перепробігу транспортних засобів по вулично-дорожній мережі.

4.7. Регулювання руху на перехрестях повинне враховувати добову нерівномірність руху транспортних засобів і пішоходів.

4.8. Міські вулиці та дороги повинні мати горизонтальну і вертикальну розмітки, бути обладнаними дорожніми знаками, огорожами, направляючими пристроями, світлофорами та іншими технічними засобами регулювання дорожнього руху і контролю за ним.

4.9. Обладнання міських вулиць та доріг технічними засобами регулювання дорожнього руху, дорожня розмітка та огорожі повинні відповідати державним стандартам, а також проектам і схемам організації дорожнього руху, погоджених з державтоінспекцією і затверджених виконкомом міської (районної) Ради народних депутатів.

Проект чи схема організації дорожнього руху по розміщенню дорожніх знаків, світлофорів, дорожньої розмітки та огорож розробляються для кожної міської вулиці (дороги) або для усієї вулично-дорожньої мережі чи окремих її ділянок.

4.10. Для забезпечення чіткого сприймання дорожніх знаків, виключення можливості помилкового їх тлумачення, а також відволікання уваги водіїв забороняється установлювати над проїзною частиною і ближче 8 м від неї засоби інформації, що не стосуються дорожнього руху, та інші рекламоносії.

4.11. На перехрестях, пішохідних переходах і зупинках громадського транспорту, розмітку необхідно наносити у комплексі з установкою дорожніх знаків, дублюючих або доповнюючих суть розмітки.

4.12. Дорожню розмітку слід поновлювати, коли її знос на суцільній або переривчатій лінії перевищуватиме відповідно 25 і 50%, а також і при меншому зносі, якщо неможливо визначити вид розмітки.

4.13. На тротуарах, що межують з проїзною частиною, пішохідні огорожі повинні бути знімними з тим, щоб взимку у разі необхідності можна було без перешкод переміщувати сніг з тротуару у лоток проїзної частини.

4.14. Міські вулиці та дороги повинні мати штучне освітлення у відповідності з вимогами чинних нормативів.

Штучне освітлення вулично-дорожньої мережі слід вмикати тоді, коли рівень природного освітлення знижується до 15-20 лк, а вимикати - коли він підвищується до 10 лк.

4.15. Вночі дозволяється знижувати рівень штучного освітлення міських вулиць та доріг шляхом вимикання не більше половини світильників. При цьому не дозволяється вимикати два світильника підряд, а також світильники на перехрестях, пішохідних переходах, зупинках громадського транспорту, на кривих, узвозах та інших небезпечних ділянках вулично-дорожньої мережі.

4.16. В процесі експлуатації міських вулиць та доріг слід регулярно перевіряти видимість дорожніх знаків, світлофорів, дорожньої розмітки, а також видимість в зонах перехресть і пішохідних переходів (трикутники видимості), зупинок громадського транспорту та на інших небезпечних ділянках вулично-дорожньої мережі і проводити відповідні заходи для забезпечення її нормативної величини.

4.17. Розміщення споруд побутово-торговельного призначення, рекламоносіїв та інших об'єктів на міських вулицях та дорогах, які не відносяться до їх функціональних елементів, необхідно здійснювати у відповідності з Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198.

4.18. Під час виконання робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг організація, яка виконує ці роботи, повинна вживати необхідних заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху на ділянках робіт.

4.19. Обставлення ділянок дорожніх робіт технічними засобами, а також спеціальне фарбування і світлове обладнання дорожніх машин, механізмів та технологічного устаткування повинно відповідати нормам, регламентованим системою стандартів безпеки дорожнього руху.

4.20. Установка технічних засобів на ділянках дорожніх робіт, а також відповідальність за правильність розміщення і збереження їх на ділянках до завершення робіт покладається на організацію, що виконує ці роботи.

4.21. Під час виконання робіт по ремонту і утриманню міських вулиць та доріг повинна виключатись можливість травмування працюючих та пішоходів, пошкодження транспортних засобів, створення аварійних ситуацій і заторів в дорожньому русі.

5.1. Оцінку транспортно-експлуатаційного стану міських вулиць та доріг виконують на підставі результатів їх оглядів і обстежень:

поточних оглядів, які постійно здійснюють майстри або виконроби міських дорожньо-експлуатаційних організацій;

сезонних (періодичних) оглядів, які здійснюють керівники міських дорожньо-експлуатаційних організацій щонайменше 2 рази на рік по закінченню зимового та літнього сезонів;

спеціальних (детальних) обстежень, які здійснюють спеціалізовані організації (дорожні лабораторії, проектні або науково-дослідні та інші організації) через кожні 3-4 роки на підставі укладених договорів з власниками міських вулиць та доріг або їх експлуатаційними дорожніми організаціями, а також комісіями які призначаються Держжитлокомунгоспом України.

5.2. Огляди виконують, як правило, візуально, а оцінку транспортно-експлуатаційного стану міських вулиць та доріг визначають експертним шляхом.

Обстеження виконують з використанням спеціального устаткування приладів і пересувних дорожніх лабораторій.

5.3. Підчас оглядів виявляють та фіксують пошкодження дорожнього покриття, бордюрів, дорожніх огорож та інших елементів інженерного обладнання міських вулиць та доріг, перевіряють працездатність зливостоків та інших водовідних споруд, технічний стан і видимість технічних засобів регулювання дорожнього руху, наявність інших відхилень і дефектів, що порушують нормальну експлуатацію вулично-дорожньої мережі.

5.4. Під час обстежень виконують спеціальні заміри для визначення міцності дорожнього одягу, рівності та шорсткості (слизькості) дорожнього покриття, проводять облік інтенсивності дорожнього руху і, у разі необхідності, заміряють шум і загазованість повітря в межах червоних ліній міських вулиць та доріг.

5.5. Обстеження міських вулиць та доріг може бути лінійним або вибірковим. Під час лінійних обстежень транспортно-експлуатаційні показники визначають суцільно по всій довжині міської вулиці (дороги), а під час вибіркових - тільки на окремих її контрольних ділянках або точках.

5.6. Довжина контрольної ділянки під час вибіркових обстежень рівності та шорсткості (слизькості) дорожнього покриття повинна становити 50-500 м.

5.7. Під час лінійних обстежень міцності дорожнього одягу заміри його загального модуля пружності слід виконувати через 50 м під час вибіркових - в контрольних точках.

Контрольні точки призначають на кожній характерній ділянці міської вулиці (дороги), які мають однакові конструкцію дорожнього одягу, пошкодження (дефекти) дорожнього покриття, інтенсивність руху транспортних засобів і можуть бути віднесені до одного типу місцевості за умов зволоження.

5.8. Обстеження міцності дорожнього одягу виконують у найбільш несприятливий по зволоженню дорожньої конструкції період року (розрахунковий період) і, в першу чергу, на міських вулицях та дорогах, рівність дорожнього покриття яких не відповідає вимогам п. 2.6 цих Технічних правил.

5.9. Інтенсивність дорожнього руху визначають на перехрестях в контрольних точках кожного напрямку руху.

5.10. Інструментальні обстеження, оброблення їх результатів і визначення показників транспортно-експлуатаційного стану міських вулиць та доріг виконують у відповідності з чинними нормативними документами.

5.11. Фактичні значення показників транспортно-експлуатаційного стану вулиць та доріг, отримані внаслідок проведення обстежень, порівнюють з гранично допустимими, після чого визначають вид, склад та обсяги ремонтних робіт, які необхідно виконати для забезпечення їх нормальної експлуатації.

6.1. Під час планування робіт по утриманню міських вулиць та доріг (визначення обсягів робіт, потреби в робочій силі, машинах, механізмах і технологічних матеріалах) слід приймати циклічну систему, згідно якої кожен вид робіт періодично повторюється через певні проміжки часу.

6.2. Режим (періодичність) літнього прибирання міських вулиць та доріг установлюється, виходячи з норм гранично допустимої засміченості покриття, г/кв.м (грам на 1 м лотка для проїзної частини з інтенсивністю руху транспорту понад 60 авт./год.):

6.3. Для міських вулиць та доріг може бути призначена така періодичність прибирання покриття, не рідше:

проїзної частини вулиць та доріг з приведеною інтенсивністю руху, тис.авт. за добу в обох напрямках:

внутрішньоквартальних проїздів, що ведуть до:

тротуарів з інтенсивністю пішохідного руху, чол./год.:

Примітка. Приведену інтенсивність руху транспорту слід визначати з урахуванням коефіцієнтів забруднення: для легкових автомобілів - 0 2; вантажних - 1,0; автобусів і тролейбусів - 0,4.

6.4. Для більш точного визначення періодичності прибирання міських вулиць та доріг виконують розрахунки на основі фактичної інтенсивності накопичення сміття по результатам натурних обстежень гранично допустимих норм засміченості покриття і коефіцієнтів якості прибирання, які залежать від способу прибирання дорожнього покриття.

6.5. Основною технологічною операцією під час літнього утримання міських вулиць та доріг є підмітання покриття з подальшим вивезенням сміття на звалище.

6.6. Підмітання дорожнього покриття слід здійснювати вдень від 7 до 21 години, причому після висихання покриття, зволоження якого могло статися внаслідок дощу або миття.

6.7. Проїзну частину міських вулиць та доріг з інтенсивним рухом транспортних засобів (понад 60 авт./год.) підмітають тільки у лотках, посередині (якщо вона має 6 і більше смуг руху) і у резервних зонах на площах і майданах.

При меншій інтенсивності руху підмітання здійснюють по всій ширині проїзної частини.

Внутрішньоквартальні проїзди, місця вуличної стоянки автомобілів, тротуари, пішохідні вулиці й доріжки (алеї) також підмітають по всій їх ширині.

6.8. Вулиці з односторонніми проїздами, а також середину проїзної частини та резервні зони на площах і майданах прибирають підмітально-прибиральними машинами, які обладнані двома лотковими щітками.

6.9. Робоча швидкість підмітально-прибиральної машини під час підмітання лотка проїзної частини повинна становити 5-8, а її середини - 8-12 км/год.

6.10 Витрати води під час знепилювання зони роботи підбирача підмітально-прибиральної машини мають становити 0,02-0,05 л/мг, залежно від рівня засміченості дорожнього покриття.

Крім того необхідно враховувати природню вологість сміття, що зумовлює необхідність корегування режиму роботи системи зволоження в процесі підмітання.

6.11. Прибирання міських вулиць та доріг шляхом миття дорожнього покриття може застосовуватись там, де проїзна частина обладнана системою закритого зливостоку і має поздовжній ухил понад 7% (для внутрішньоквартальних проїздів - понад 5%).

6.12. Миття покриття проїзної частини магістральних вулиць та доріг слід проводити вночі - з 23 до 6 години ранку, а вдень - виконувати миття тільки лотків проїзної частини.

На вулицях та дорогах місцевого значення миття покриття та лотків проїзної частини може виконуватись як вдень, так і вночі.

Миття внутрішньоквартальних проїздів і тротуарів виконується тільки вдень - від 7 до 19 години.

6.13. Для міських вулиць та доріг може бути призначена така періодичність миття покриттів, не рідше:

проїзної частини з приведеною (згідно п. 6.3) інтенсивністю руху, тис.авт. за добу в обох напрямках:

внутрішньоквартальних проїздів, що ведуть до:

тротуарів з інтенсивністю пішохідного руху, чол./год:

6.14. У ту добу, коли проводиться миття, кількість підмітань дорожнього покриття зменшується на одиницю.

6.15. Проїзну частину вулиць та доріг, яка має 2 або 4 смуги руху, миють однією поливально-мийною машиною: спочатку один бік, потім другий.

Якщо проїзна частина складається з більшої кількості смуг руху миття дорожнього покриття здійснюється двома проходами колони поливально-мийних машин.

6.16. Під час миття перша (головна) машина колони миє середину проїзної частини, інші - слідують за нею виступами з перекриттям смуги, яку мила попередня, на 0,7-1 м. Поливально-мийна машина, яка замикає колону, здійснює завершальну операцію миття проїзної частини - миє лоток.

Інтервал між поливально-мийними машинами в колоні має бути 10-20 м.

6.17. Під час миття витрати води, л/кв.м, повинні становити для покриття:

6.18. Під час миття лотка проїзної частини забороняється викидання водяним струменем забруднень на тротуар або зелені насадження.

6.19. Механізоване миття тротуарів дозволяється тільки у випадках, коли вони межують з проїзною частиною, а лунки дерев обладнані поребриком, який виступає на висоту не менше 7 см над поверхнею покриття тротуару.

6.20. Не рекомендується мити тротуари та внутрішньоквартальні проїзди, які не обладнані поребриком або бордюром, а також покриття тротуарів із плит без заповнених стиків.

6.21. Забороняється мити дорожнє покриття, якщо температура повітря становить 0 град.C і нижче.

6.22. На вулицях та дорогах, де тротуари межують з проїзною частиною, щоб уникнути повторного засмічення лотків, спочатку прибирають тротуари, а потім проїзну частину.

6.23. Недоступні для прибиральної машини місця на тротуарах та внутрішньоквартальних проїздах прибирають вручну.

Прибирання недоступних місць повинне закінчуватись не пізніше, ніж за 20-30 хв. до проходження прибиральної машини.

6.24. Механізоване прибирання залишків технологічних матеріалів, які застосовуються для боротьби із зимовою слизькістю доріг, та грунтових наносів проводиться автогрейдером, навантажувачем і підмітально-прибиральною або поливально-мийною машиною. Спочатку автогрейдер, який рухається у напрямку транспортного потоку, розпушує відкладення, відокремлює їх від покриття і укладає валиком у лотку проїзної частини на відстані 0,3-0,5 м від бордюру. Потім навантажувачем, який рухається назустріч напрямку руху, бруд навантажують до самоскидів, які наближаються до нього заднім ходом і після завантаження від'їжджають у напрямку руху транспортного потоку. Завершує прибирання лотка підмітально-прибиральна або поливально-мийна машина.

6.25. Залишки технологічних матеріалів та грунтові наноси слід прибирати, поки вони ще не зовсім протряхли. У противному разі за 15-20 хв. до початку прибирання відкладення необхідно зволожувати поливально-мийною машиною.

6.26. Під час очищення лотків від залишків технологічних матеріалів та грунтових наносів вручну їх підгортають підбиральними лопатами або скребками у купи і навантажують до самоскидів.

Якщо користуються навантажувачем, купи розміщують на відстані 0,3-0,5 м від бордюру. При навантаженні бруду ручним способом на вулицях та дорогах, де тротуари межують з проїзною частиною, сміття слід окучувати на краю тротуару, що не заважає руху транспорту та виключає розкидання куп колесами транспортних засобів, якщо вивезення сміття самоскидами затримується.

6.27. На вулицях та дорогах, де є система закритого зливостоку для завершальної операції очищення лотка проїзної частини після навантаження залишків технологічних матеріалів та грунтових наносів доцільно використовувати поливально-мийну машину.

6.28. Зливостоки очищують навесні після звільнення від талих вод та після прибирання з лотків технологічних матеріалів. Повторюють цю операцію до початку зимового сезону за потребою.

6.29. Очищення зливоприймальних колодязів за допомогою мулососної машини здійснюють так. Воду з цистерни машини через шланг нагнітають у колодязь для розмивання осаду. Потім пульпу, яка утворилася, всмоктують у цистерну машини із спеціальними відсіками, де від води відокремлюється пісок та грязь. Під час наповнення мулового відсіку вода, що знаходиться в ньому, освітлюється і перетікає через зазори у відділення для мулової води. Як тільки муловий відсік цистерни заповниться, воду із відділення для мулової води зливають у колодязь.

6.30. Під час очищення зливоприймальних колодязів поливально-мийною машиною, яка має довгий шланг із наконечником, воду під тиском подають до колодязя, в якому сильним струменем осад розмивається і сплавляється по зливостоку.

Застосування поливально-мийних машин ефективне, коли засмічення колодязів не перевищує 0,1 куб.м.

6.31. Під час використання машини МОК-188 для механічного очищення зливоприймальних колодязів мул (осад) із нього вибирається грейферним двощелепним ковшом і вивантажується до самоскидів.

6.32. Труби зливостоків очищують гідравлічним методом спеціально призначеними для цього машинами: чисту воду із цистерни насосом подають до напірного рукава високого тиску, на кінці якого закріплено струминну розливальну головку. Вода, виходячи через сопло головки, створює реактивну силу, внаслідок чого головка рухається вперед по трубі, захоплюючи за собою рукав і одночасно розмиваючи осад у трубі.

6.33. Очищення зливостоків починають виконувати з долішніх ділянок системи і закінчують на її горішніх ділянках.

6.34. У період листопаду, з метою запобігання засміченості зливостоків, слід обмежувати прибирання покриттів із використанням поливально-мийних машин.

6.35. Листя із куп та важкодоступних місць прибирають всмоктуючим шлангом, яким обладнані підмітально-прибиральні машини.

6.36. Урни, які встановлено на тротуарах вздовж бордюру проїзної частини, чистять вакуумною підмітально-прибиральною машиною із всмоктуючим шлангом: дорожній робітник вводить до урни забірне сопло всмоктуючого шланга, по якому сміття надходить до бункера машини.

6.37. Урни, які розміщені від бордюру на відстані, більшій за робочу довжину всмоктуючого шланга, очищують вручну.

Сміття із урн із змінними внутрішніми піддонами, розміщеними на відстані до 7 м від бордюру, перевантажують до сміттєвозу, який рухається по проїзній частині, або до кузова самохідного шасі, якщо його проїзд можливий по тротуару.

Якщо проїзд по тротуару неможливий, сміття із урн перевантажують до візка і транспортують в ньому до контейнерів, які розміщені на спеціально призначених для цього майданчиках. З контейнерів сміття перевантажують до сміттєвозу і транспортують на звалище.

7.1. Усі роботи, виконувані зимою, поділяються на три групи: снігоочищення, видалення снігу та сколу, ліквідація ожеледі та боротьба із слизькістю доріг.

7.2. У випадках, коли середня інтенсивність руху транспортних засобів не перевищує 120 авт./год. із розрахунку на кожну смугу руху, а також під час снігопадів інтенсивністю до 5 мм/год. (за висотою шару неущільненого снігу), снігоочищення проводять тільки плужно-щітковими снігоочисниками без застосування хімічних реагентів.

7.3. Залежно від інтенсивності руху та температури повітря, очищення проїзної частини без застосування хімічних реагентів починають не пізніше, як через 0,5 год. після початку снігопаду і повторюють через кожні 1,5-2 год. по мірі накопичення снігу.

Після закінчення снігопаду виконують завершальні роботи - сніг згрібають та підмітають.

7.4. У випадках, коли середня інтенсивність руху транспортних засобів перевищує 120 авт./год., застосовують комбінований спосіб снігоочищення засобами механізації та хімічних реагентів - механохімічний.

7.5. Процес механохімічного способу снігоочищення (табл. 7.1) складається із циклів технологічних етапів, які повторюються у суворому порядку:

витримування (проміжок часу від початку снігопаду до моменту внесення технологічних матеріалів у сніг, необхідний для того, щоб виключити утворення вільних розчинів на дорожньому покритті у результаті контакту технологічних матеріалів із снігом);

обробка дорожнього покриття технологічними матеріалами (кристалічними реагентами або піскосольовою сумішшю);

інтервал (етап припинення робіт, протягом якого на обробленому технологічними матеріалами покритті накопичується і переміщується колесами транспортних засобів сніг);

згрібання та підмітання снігу (плужно-щітковими снігоочисниками).

Кількість циклів залежить від тривалості снігопаду.

7.6. Покриття 2- та 4-смугової проїзної частини обробляє одна машина, при більшій ширині проїзної частини - дві, які рухаються виступом з інтервалом 20-25 м.

Робоча швидкість розкидачів технологічних матеріалів повинна становити 25-30 км/год., а під час роботи на вузьких вулицях з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів, а також в зоні зупинок громадського транспорту - 10-15 км/год.

Примітка. В чисельнику зазначена тривалість етапів у разі використання кристалічних реагентів, в знаменнику - піскосоляної суміші.

7.7. На вузьких вулицях із інтенсивним рухом транспортних засобів та пішоходів, в зоні зупинок громадського транспорту і стоянок автомобілів обробляти покриття технологічними матеріалами слід особливо обережно, виключаючи попадання матеріалів за межі проїзної частини.

7.8. В залежності від температури повітря щільність посипання дорожнього покриття під час обробки технологічними матеріалами повинна відповідати нормам, наведеним у табл. 7.2.

7.9. Згрібання і підмітання 2-смугових вулиць та доріг виконує один плужно-щітковий снігоочисник: спочатку очищує один бік проїзної частини, а потім - другий.

Якщо проїзна частина має більшу ширину, сніг згрібає і підмітає колона плужно-щіткових снігоочисників, кількість яких має бути достатньою, щоб за одне проходження здійснити очищення половини проїзної частини, а на вулицях та дорогах з односторонніми проїздами - всієї ширини проїзду.

Примітка. Норми розподілу піскосоляної суміші відповідають такій, що вміщує сіль у кількості 8% від загальної маси.

7.10. Снігоочисники у колоні повинні рухатися з інтервалом 15-20 м виступом так, щоб слід очищеної смуги покриття від машини, яка йде попереду, перекривався на 0,25-0,5 м.

Під час інтенсивних снігопадів на широких вулицях перекриття очищуваних смуг може становити 0,8-1,2 м.

7.11. На вулицях та дорогах, де снігоочищення покриття проводиться із застосуванням хімічних реагентів, сніг складують тільки на проїзній частині. У цьому випадку робоча швидкість руху снігоочисників не повинна перевищувати 20 км/год.

Якщо снігоочищення проводять без застосування хімічних реагентів, робоча швидкість руху снігоочисників може становити 30-40 км/год.

7.12. Під час снігопадів інтенсивністю понад 30 мм/год. сніг слід згрібати та підмітати окремо. Спочатку снігоочисники рухаються з піднятими щітками і тільки згрібають сніг плугом, а підмітають щітками після припинення снігопаду під час завершальних операцій снігоочищення.

Розподільне згрібання і підмітання снігу раціональне і у випадках, коли процес снігоочищення складається з двох і більше циклів.

7.13. У разі необхідності розміщення снігового валу посередині 6- чи 8-смугової проїзної частини або з лівого краю одностороннього проїзду кожне згрібання снігу виконують плугом вліво (при відповідному установленні плуга і піднятою щіткою), а завершальне підмітання - щіткою праворуч у лоток проїзної частини (з піднятим плугом).

7.14. Після згрібання снігу з проїзної частини слід негайно здійснювати розчищення снігових валів на перехрестях, пішохідних переходах (на довжину, рівну ширині переходу, але не менше як на 5 м), зупинках громадського транспорту (на довжину не менше 45-65 м відповідно для одиночних і здвоєних тролейбусів або автобусів, в тому числі на довжину не менше 10 м в напрямку руху після встановленого дорожнього знака, що вказує місце зупинки громадського транспорту), на в'їздах у двори та внутрішньоквартальні проїзди. Розчищення снігового валу слід виконувати повністю до самого бордюра.

7.15. На вулицях та дорогах, з яких сніг не передбачається вивозити на снігозвалище, снігові вали слід повністю розчищати над зливостічними колодязями.

7.16. Забороняється переміщувати сніг з проїзної частини на тротуари, смуги та ділянки зелених насаджень, а також скидати його у водойми.

7.17. Якщо снігові вали заважають рухові тролейбусів або спричиняють умови, коли пропускна здатність звуженої валами проїзної частини менша за інтенсивність транспортного потоку, необхідно організовувати вивезення снігу протягом 2-4 діб після закінчення снігопаду.

7.18. До початку формування снігових валів під навантаження мають бути закінчені роботи по очищенню межуючих з проїзною частиною тротуарів, сніг з яких скидають до лотка.

7.19. Сніговий вал, який розміщено у лотку проїзної частини, формують під навантаження двома автогрейдерами, що йдуть один за другим, або одним за два проходження. Під час першого проходження ніж автогрейдера зсуває сніговий вал від бордюру на відстань 0,3-0,5 м, під час другого - підбиває вал з боку проїзної частини.

Якщо сніговий вал укладають посередині проїзної частини, то його формування під навантаження обмежується підбиванням з обох боків плужно-щітковим снігоочисником або автогрейдером до розмірів основи, відповідних ширині захвату снігонавантажувача.

7.20. Для навантаження снігу з проїзної частини вулиць та доріг слід використовувати снігонавантажувачі з поздовжнім розміщенням навантажувального транспортера.

Роторні снігоочисники (снігонавантажувачі), які здійснюють бокове подавання снігу до кузова самоскида, слід використовувати на вулицях та дорогах з достатньою шириною проїзної частини і в години, коли їх робота не буде створювати затримки транспортного потоку.

7.21. Під час навантаження снігу із валу, що знаходиться у лотку проїзної частини, снігонавантажувач з поздовжнім розміщенням навантажувального транспортера повинен рухатися проти напрямку руху транспортного потоку, а самоскиди, які йдуть під навантаження - заднім ходом за навантажувачем по очищеній від снігового валу смузі. Після навантаження самоскид повинен вливатися у потік транспорту, не перетинаючи його.

У разі розміщення снігового валу посередині проїзної частини снігонавантажувач може рухатися у будь-якому напрямку, а завантажені снігом самоскиди виїжджають тільки вправо в напрямку руху транспортного потоку.

7.22. Під час навантаження снігу роторними снігоочисниками (снігонавантажувачами) вони разом із самоскидами повинні рухатись у напрямку транспортного потоку.

7.23. Самоскиди, які використовуються для вивезення снігу з міських вулиць та доріг, повинні мати нарощувальні борти висотою 0,6-1,2 м.

7.24. Очищення покриття від шару снігово-льодового накату або льоду виконують таким чином. Спочатку шар обробляють кристалічними хімічними реагентами при нормі посипання 200-300 г/кв.м (найкращий ефект досягається при використанні реагентів з розмірами кристалів 7-10 мм). Через 3-5 годин після розподілу реагентів шар снігово-льодового накату або льоду сколюють автогрейдером, який обладнано гребінчастим ножем, або сколювачем-розпушувачем.

7.25. Якщо товщина шару снігово-льодового накату або льоду перевищує 20 мм, цикл робіт згідно п. 7.24 повторюють до повного очищення дорожнього покриття.

По завершенні робіт сколотий лід підгортають або укладають у вал з тим, щоб потім навантажити до самоскидів і вивезти на снігозвалище.

7.26. Для боротьби з ожеледицею застосовують профілактичний метод, який запобігає утворенню ожеледиці, або метод пасивного впливу, який підвищує зчепні якості обледенілого покриття.

7.27. Профілактичне оброблення дорожнього покриття слід здійснювати за 1-2 години до виникнення ожеледиці (прогнозованої попереджувальними метеозведеннями) при нормі посипання реагентів 15-20 г/кв.м.

Оброблення реагентами слід починати з менш завантажених вулиць щоб покриття вулиць з інтенсивним рухом транспорту, а також ділянки з ухилом були оброблені безпосередньо до початку утворення ожеледиці.

7.28. У разі заздалегідного оброблення покриття доцільно використовувати рідкі хімічні реагенти по нормі в перерахунку на масу сухого матеріалу.

7.29. У разі пасивного методу боротьби з ожеледицею покриття обробляють піскосольовою сумішшю за нормою 200-300 г/кв.м. На ухилах, зупинках громадського транспорту, перехрестях та інших місцях, де може виникати необхідність екстреного гальмування, норма оброблення може бути доведена до 500 г/кв.м.

Оброблення повторюють через 2-3 год., якщо зберігається льодова плівка.

7.30. У разі виникнення ожеледиці, у першу чергу обробляють вулиці та дороги з інтенсивним рухом, маршрутами громадського транспорту, ухилами проїзної частини.

7.31. Застосування хімічних реагентів під час зимового утримання вулиць та доріг з цементно-бетонним покриттям дозволяється лише після 1,5 років його будівництва, якщо в цементних бетонах використовувалися повітрязалучаючі добавки, а при їх відсутності - після 3 років.

7.32. Використання того чи іншого виду хімічних реагентів під час зимового утримання міських вулиць та доріг здійснюється з урахуванням граничних температур (в град.C), за яких застосування хімічних реагентів найефективніше:

фосфатований (ХКФ)

розчини хлористого кальцію (32 - або 38%-ї концентрації)

7.33. З метою зниження корозійної агресивності щодо металевих частин транспортних засобів в хімічні реагенти вводять інгібітори за нормами, наведеними в табл. 7.3.