Про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011

Суддя Вищого адміністративного суду України Масло І.В., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії, -

5 березня 2014 року позивачі звернулись до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011 слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що вважають нечинними Указ Президента України "Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг" № 1069/2011 від 23 листопада 2011 року та Указ Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг" (зі змінами та доповненнями) № 1070/2011 від 23 листопада 2011 року. Указ Президента України № 1069/2011 від 23 листопада 2011 року був опублікований 23 листопада 2011 року в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник Президента України " 2011 р., № 31, стор. 29, стаття 1196; 09 грудня 2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 230 та в бюлетені "Офіційний вісник України" від 12 грудня 2011 року, 2011 р., № 94, стор. 40, стаття 3418, код акту 59353/2011. Указ Президента України № 1070/2011 від 23 листопада 2011 року був опублікований в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник Президента України" 2011 р., № 31, стор. 30, стаття 1197; 09 грудня 2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 230 та в бюлетені "Офіційний вісник України" від 12 грудня 2011 року, 2011 р., № 94, стор. 41, стаття 3419, код акту 59355/2011, у зв'язку з чим позивачі мали можливість дізнатися про порушення їх права з цієї дати.

З даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись 5 березня 2014 року, що підтверджується вхідним штампом на титульному аркуші позову, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Частиною першою та другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачами не заявлено мотивоване клопотання про визнання причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду, а з позову та доданих до нього матеріалів не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії підлягає в частині позовних вимог про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011 підлягає залишенню без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту вказаної позовної вимоги, позивачі просять зобов'язати Верховну Раду України включити в порядок денний проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-111 від 12 липня 2001 року, яким привести його норми у відповідність з Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2008 від 2 жовтня 2008 року та з урахуванням того, що Уповноважений орган виконавчої влади у сфері ринків фінансових послуг є правонаступником прав та обов'язків, не зважаючи на зміну назви Уповноваженого органу виконавчої влади у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з принципом поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

Порядок внесення законопроектів до порядку денного Верховної Ради України передбачений главою 3 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України".

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при прийнятті законів (в тому числі включення законопроектів до порядку денного) Верховна Рада України не виконує владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо законодавчої діяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що при прийнятті законів Верховна Рада України не здійснює владних управлінських функцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за їх позовом до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії підлягає в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 18, 99- 100, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Президента України, виконувача обов'язків Президента України, Верховної Ради України про визнання нечинним Указу Президента України від 23 листопада 2011 року № 1069/2011 (з подальшими змінами та доповненнями) та Указу Президента України від 21 листопада 2011 року № 1070/2011, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку.