Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я

Держави – члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю Конвенцію,

беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

відзначаючи, що підроблення медичної продукції та подібні злочини за своєю природою несуть значну загрозу охороні здоров’я;

відзначаючи прийнятий на Третьому саміті глав держав та урядів Ради Європи (м. Варшава, 16–17 травня 2005 року) План дій, у якому рекомендується розробка заходів для посилення безпеки європейських громадян;

ураховуючи Загальну декларацію прав людини , проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (1950 рік, ETS № 5), Європейську соціальну хартію (1961 рік, ETS № 35), Конвенцію про розробку Європейської фармакопеї (1964 рік, ETS № 50) та Протокол до неї (1989 рік, ETS № 134), Конвенцію про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенцію про права людини та біомедицину (1997 рік, ETS № 164) та Додаткові протоколи до неї (1998 рік, ETS № 168 , 2002 рік, ETS № 186 , 2005 рік, CETS № 195 , 2008 рік, CETS № 203), а також Конвенцію про кіберзлочинність (2001 рік, ETS № 185);

також ураховуючи іншу відповідну роботу Ради Європи, зокрема рішення Комітету міністрів та роботу Парламентської Асамблеї, а саме Резолюцію АР(2001)2 про роль фармацевтів у рамках заходів забезпечення безпеки здоров’я, відповіді, прийняті Комітетом міністрів 6 квітня 2005 року та 26 вересня 2007 року стосовно Рекомендацій Парламентської Асамблеї 1673 (2004) про "Підроблення: проблеми та вирішення" та 1794 (2007) про "Якість лікарських засобів у Європі", а також відповідні програми, які проводяться Радою Європи;

зважаючи належним чином на інші відповідні міжнародні правові документи та програми, які проводяться особливо Всесвітньою організацією охорони здоров’я, зокрема роботу групи "IMPACT", Європейським Союзом, а також форумом держав Великої вісімки;

будучи сповненими рішучості ефективно сприяти досягненню загальної мети стосовно боротьби зі злочинністю, яка включає підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я, зокрема шляхом закріплення нових злочинів і кримінальних санкцій, що стосуються цих злочинів;

беручи до уваги те, що метою цієї Конвенції є запобігання загрозі охороні здоров’я та боротьба із цим явищем, виконання положень Конвенції стосовно матеріального кримінального права повинно здійснюватися з урахуванням її мети та принципу пропорційності;

беручи до уваги те, що ця Конвенція не має на меті регулювання питань, що стосуються прав інтелектуальної власності;

ураховуючи необхідність підготовки всеосяжного міжнародного документа, увага в якому зосереджується на пов’язаних із запобіганням, захистом жертв і кримінальним правом аспектах боротьби з усіма формами підроблення медичної продукції та подібними злочинами, що загрожують охороні здоров’я, та який створює особливий механізм моніторингу;

визнаючи те, що для ефективної боротьби з глобальною загрозою, яку становить підроблення медичної продукції та подібні злочини, повинно заохочуватися тісне міжнародне співробітництво між державами – членами Ради Європи та державами, які не є членами,

домовилися про таке:

1. Метою цієї Конвенції є запобігання загрозі охороні здоров’я та боротьба із цим явищем шляхом:

a) забезпечення криміналізації певних дій;

b) захисту прав жертв злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції;

c) заохочення національного та міжнародного співробітництва;

2. Ця Конвенція для забезпечення ефективного виконання Сторонами її положень установлює особливий механізм моніторингу.

Виконання положень цієї Конвенції Сторонами, зокрема вжиття заходів для захисту прав жертв, забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: статі, раси, кольору шкіри, мови, віку, релігійних, політичних або будь-яких інших переконань, національного або соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, сексуальної орієнтації, стану здоров’я, інвалідності або іншого статусу.

Ця Конвенція стосується медичної продукції, незалежно від того, чи захищена вона правами інтелектуальної власності, чи ні або незалежно від того, чи є вона непатентованою, чи ні, у тому числі аксесуарів, призначених для використання разом з пристроями медичного призначення, а також активних речовин, ексципієнтів, частин та матеріалів, призначених для використання у виробництві медичної продукції.

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "медичний продукт" означає лікарські препарати та пристрої медичного призначення;

b) термін "лікарський препарат" означає лікарські засоби для людського та ветеринарного використання, що може включати:

і) будь-яку речовину або поєднання речовин, які представлено як такі, що мають властивості для лікування чи недопущення хвороби в людей або тварин;

іі) будь-яку речовину або поєднання речовин, які можуть використовуватися людьми або тваринами чи які можуть допомагати людям або тваринам для відновлення, виправлення чи зміни фізіологічних функцій шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії чи для встановлення медичного діагнозу;

ііі) експериментальний лікарський препарат;

c) термін "активна речовина" означає будь-яку речовину або суміш речовин, які призначені для використання у виробництві лікарського препарату та які під час використання у виробництві медичного продукту стають активним інгредієнтом лікарського препарату;

d) термін "ексципієнт" означає будь-яку речовину, яка не є активною речовиною або готовим лікарським препаратом, але є частиною складу лікарського препарату для людського або ветеринарного використання та є суттєвою для цілісності готового препарату;

e) термін "пристрій медичного призначення" означає будь-який інструмент, апарат, обладнання, програмне забезпечення, матеріальний або інший предмет, який використовується самостійно або в поєднанні, у тому числі програмне забезпечення, яке призначене його виробником для використання спеціально для діагностичних та (або) терапевтичних цілей та яке є необхідним для його належного застосування, та який призначений виробником для людського використання для:

і) діагностики, недопущення, моніторингу, лікування або полегшення хвороби;

іі) діагностики, моніторингу, лікування, полегшення або компенсації тілесного ушкодження чи фізичної вади;

ііі) дослідження, заміни або видозміни анатомії чи фізіологічного процесу;

іv) контролю концепції;

та який не досягає своєї основної наміченої дії всередині або на людському тілі фармакологічними, імунологічними або метаболічними засобами, але якому у своєму функціонування такі засоби можуть допомогти;

f) термін "аксесуар" означає предмет, який хоча й не є пристроєм медичного призначення, є спеціально призначеним виробником для використання разом з пристроєм медичного призначення для уможливлення його використання відповідно до використання визначеного пристрою медичного призначення виробником пристрою медичного призначення;

g) терміни "частини" та "матеріали" означають усі частини та матеріали, які розробленні та призначені для використання для пристроїв медичного призначення та які є важливими для їхньої цілісності;

h) термін "документ" означає будь-який документ, який має стосунок до медичного продукту, активної речовини, ексципієнту, частини, матеріалу або аксесуару, у тому числі пакування, маркування, інструкції з використання, сертифікат про походження чи будь-який інший супровідний сертифікат, або який іншим чином безпосередньо пов’язаний з їхнім виготовленням та (або) розповсюдженням;

i) термін "виготовлення" означає:

і) стосовно лікарського препарату – будь-яку стадію процесу виробництва лікарського препарату або активної речовини, або ексципієнту такого препарату, чи приведення лікарського препарату, активної речовини або ексципієнту до кінцевого стану;

іі) стосовно пристрою медичного призначення – будь-яку стадію процесу виробництва пристрою медичного призначення, а також частини або матеріали такого пристрою, у тому числі проектування пристрою, частин або матеріалів, чи приведення пристрою медичного призначення, частин або матеріалів до кінцевого стану;

ііі) стосовно аксесуару – будь-яку стадію процесу виробництва аксесуару, у тому числі проектування аксесуару чи приведення аксесуару до його кінцевого стану;

j) термін "підроблення" означає умисне введення в оману стосовно дійсності та (або) джерела;

k) термін "жертва" означає будь-яку фізичну особу, яка страждає від несприятливих фізичних або психологічних впливів у результаті використання підробленого медичного продукту або медичного продукту, виготовленого, поставленого або розміщеного на ринку без дозволу або без дотримання вимог відповідності, описаних у статті 8.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочинами за своїм національним законодавством умисного виготовлення підробленої медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів.

2. Стосовно лікарських препаратів та, у разі необхідності, пристроїв медичного призначення, активних речовин та ексципієнів пункт 1 також застосовується до будь-якої їхньої фальсифікації.

3. Кожна держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може в заяві, адресованій Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право не застосовувати пункту 1 або застосовувати його тільки в окремих випадках або за певних умов, що стосується ексципієнтів, частин та матеріалів, а також не застосовувати пункту 2 або застосовувати його тільки в окремих випадках або за певних умов, що стосується ексципієнтів.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочинами за своїм національним законодавством умисно скоєного постачання або пропозиції стосовно постачання, у тому числі посередництва, торгівлі, у тому числі зберігання на складі, імпорту та експорту підробленої медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів.

2. Кожна держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може в заяві, адресованій Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право не застосовувати пункту 1 або застосовувати його тільки в окремих випадках або за певних умов, що стосується ексципієнтів, частин та матеріалів.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочинами за своїм національним законодавством умисно скоєного створення підроблених документів або підроблення документів.

2. Кожна держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може в заяві, адресованій Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право не застосовувати пункту 1 або застосовувати його тільки в окремих випадках або за певних умов, що стосується документів, які мають стосунок до ексципієнтів, частин та матеріалів.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочинами за своїм національним законодавством такої умисно скоєної дії настільки, наскільки така дія не охоплюється статтями 5, 6 та 7:

а) виготовлення, зберігання на складі для постачання, імпорт, експорт, постачання, пропозиція стосовно постачання або розміщення на ринку:

і) лікарських препаратів без дозволу у випадках, коли такий дозвіл вимагається відповідно до національного законодавства Сторони, або

іі) пристроїв медичного призначення без дотримання вимог відповідності у випадках, коли така відповідність вимагається за національним законодавством Сторони;

b) комерційне використання автентичних документів поза їхнім використанням за призначенням у рамках законного ланцюжка постачання медичного продукту, визначеного національним законодавством Сторони.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочинами умисно скоєного пособництва або спонукання в скоєнні будь-якого зі злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для визнання злочином умисно вчиненого замаху на скоєння будь-якого зі злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції.

3. Кожна держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може в заяві, адресованій Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право не застосовувати пункту 2 або застосовувати його тільки в окремих випадках або за певних умов до злочинів, установлених відповідно до статті 7 та 8.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для встановлення юрисдикції над будь-яким злочином, установленим відповідно до цієї Конвенції, якщо злочин скоєний:

a) на її території або

b) на борту корабельного судна під прапором цієї Сторони, або

c) на борту повітряного судна, зареєстрованого відповідно до законодавства цієї Сторони, або

d) одним з її громадян чи особою, яка постійно проживає на її території.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для встановлення юрисдикції над будь-яким злочином, установленим відповідно до цієї Конвенції, якщо жертвою в результаті злочину є один з її громадян чи особа, яка постійно проживає на її території.

3. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для встановлення юрисдикції над будь-яким злочином, установленим відповідно до цієї Конвенції, коли ймовірний правопорушник присутній на її території та не підлягає екстрадиції іншій Стороні на підставі свого громадянства.

4. Кожна держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може в заяві, адресованій Генеральному секретарю Ради Європи, залишити за собою право не застосовувати норм юрисдикції, передбачених у підпункті "d" пункту 1 та пункті 2 цієї статті, або застосовувати їх тільки в окремих випадках або за певних умов.

5. У випадках, коли ймовірний злочин, установлений відповідно до цієї Конвенції, підпадає під юрисдикцію більше ніж однієї Сторони, такі Сторони в разі необхідності проводять консультації для визначення найсприятливішої юрисдикції для кримінального переслідування.

6. Без обмеження загальних норм міжнародного права ця Конвенція не виключає будь-якої кримінальної юрисдикції, що здійснює Сторона відповідно до свого національного законодавства.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб за злочини, установлені відповідно до цієї Конвенції, які скоєні на їхню користь будь-якою фізичною особою, яка діяла особисто чи в складі органу юридичної особи та займала керівну посаду в межах цієї юридичної особи, на підставі:

a) повноважень представництва юридичної особи;

b) повноважень приймати рішення від імені юридичної особи;

c) повноважень здійснювати контроль у межах юридичної особи.

2. Крім випадків, передбачених у пункті 1 цієї статті, кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення можливості притягнення до відповідальності юридичної особи в разі, коли відсутність нагляду або контролю з боку фізичної особи, зазначеної в пункті 1, призвела до можливості скоєння злочину, установленого відповідно до цієї Конвенції, в інтересах цієї юридичної особи фізичною особою, яка діє під її керівництвом.

3. Відповідно до правових принципів Сторони відповідальність юридичної особи може бути кримінальною, цивільною або адміністративною.

4. Така відповідальність не впливає на кримінальну відповідальність фізичних осіб, які скоїли злочин.

1. Кожна Сторона вживає законодавчих та інших заходів для забезпечення покарання за скоєння злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції, ефективними, пропорційними та переконливими санкціями, у тому числі кримінальними та некримінальними грошовими санкціями, з урахуванням ступеню їхньої тяжкості. Ці санкції за установлені згідно зі статтями 5 та 6 злочини, які скоєні фізичними особами, охоплюють покарання, що передбачають позбавлення свободи, що може стати причиною екстрадиції.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення застосування до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 11, ефективних, пропорційних та переконливих санкцій, у тому числі кримінальних та некримінальних грошових санкцій, та в разі необхідності інших заходів, як-от:

a) тимчасове або постійне позбавлення права займатися комерційною діяльністю;

b) взяття під судовий нагляд;

c) судове рішення про ліквідацію.

3. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для:

а) дозволу арешту й конфіскації:

і) медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів, а також товарів, документів й інших засобів, використаних для скоєння злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції, або для сприяння їхньому скоєнні;

іі) доходів, одержаних від таких злочинів, або власності, вартість якої еквівалентна таким доходам;

b) дозволу знищення конфіскованої медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів, що є предметом злочину, установленого відповідно до цієї Конвенції;

c) ужиття будь-яких інших відповідних заходів у відповідь на злочин для запобігання майбутнім злочинам.

Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення можливості врахування таких обставин, якщо вони вже не є частиною складових елементів злочину, згідно з відповідними положеннями національного законодавства як обтяжуючі обставини під час визначення санкцій стосовно злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції:

a) злочин спричинив смерть жертви або завдав шкоди фізичному чи психічному здоров’ю жертви;

b) злочин скоєний особами, які зловживали довірою, наданою їм як професіоналам;

c) злочин скоєний особами, які зловживали довірою, наданою їм як виробникам, а також постачальникам;

d) злочини, які полягають у постачанні та пропозиції стосовно постачання, скоєні за допомогою засобів великомасштабного поширення, зокрема інформаційних систем, у тому числі Інтернету;

e) злочин скоєний у рамках злочинної організації;

f) правопорушника вже було попередньо засуджено за злочин подібного характеру.

Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для передбачення можливості під час визначення санкцій враховувати остаточні вироки, винесені іншою Стороною стосовно злочинів подібного характеру.

Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення незалежності розслідувань або кримінального переслідування стосовно злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції, від заяви та можливості продовження проваджень навіть тоді, коли заяву відкликано.

1. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення спеціалізації осіб, підрозділів або служб, що займаються кримінальними розслідуваннями у сфері боротьби з підробленням медичної продукції та подібними злочинами, що загрожують охороні здоров’я, або забезпечує навчання таких осіб для цих цілей, у тому для фінансових розслідувань. Такі підрозділи або служби забезпечуються відповідним фінансуванням.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів відповідно до принципів свого національного законодавства для забезпечення ефективного кримінального розслідування та переслідування злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції, дозволяючи в разі необхідності можливість здійснення фінансових розслідувань, секретних операцій, контрольованої доставки та інших спеціальних методів розслідування.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення того, щоб представники органів охорони здоров’я, митних органів, поліції та інших компетентних органів обмінювалися інформацією та співробітничали відповідно до національного законодавства для запобігання підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров’я, а також для ефективної боротьби із цими явищами.

2. Кожна Сторона докладає всіх зусиль для забезпечення співробітництва між її компетентними органами та комерційно-індустріальними секторами стосовно управління ризиком підроблення медичної продукції та подібних злочинів, що загрожують охороні здоров’я.

3. З належним урахуванням вимог про захист персональних даних кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для встановлення або посилення механізмів для:

a) отримання та збирання інформації та даних, у тому числі через контактні пункти, на національному та місцевому рівнях та в співробітництві з приватним сектором та громадянським суспільством для запобігання підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров’я, а також для боротьби із цими явищами.

b) надання доступу до інформації та даних, отриманих органами охорони здоров’я, митними органами, поліцією та іншими компетентними органами для співробітництва між ними.

4. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення навчання осіб, підрозділів або служб, що здійснюють співробітництво та обмін інформацією, для цих цілей. Такі підрозділи або служби забезпечуються відповідним фінансуванням.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для встановлення вимог якості та безпеки медичної продукції.

2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення безпечного розповсюдження медичної продукції.

3. Для запобігання підробленню медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення, inter alia:

a) навчання працівників у сфері охорони здоров’я, постачальників, працівників поліції та митних органів, а також відповідних регуляторних органів;

b) підтримки інформаційних кампаній, адресованих громадськості з наданням інформації про підроблену медичну продукцію;

c) запобігання незаконному постачанню підробленої медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів.

Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для захисту прав та інтересів жертв, зокрема шляхом:

a) забезпечення можливості отримання жертвами доступу до інформації, яка стосується їхньої справи та яка є необхідною для захисту їхнього здоров’я;

b) надання допомоги жертвам для їхнього фізичного, психологічного та соціального одужання;

c) забезпечення наявності в її національному законодавстві права жертв на компенсацію від правопорушників.

1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для захисту прав та інтересів жертв на всіх стадіях кримінальних розслідувань та проваджень, зокрема шляхом:

a) інформування їх про їхні права й послуги, які їм може бути надано, та, крім випадків, коли вони не бажають отримувати такої інформації, про наслідки розгляду їхньої заяви, можливі обвинувачення, загальний розвиток розслідування або проваджень, їхню роль у цьому, а також результат розгляду їхніх справ;

b) надання їм можливості в спосіб, що відповідає процесуальним нормам національного законодавства, бути вислуханими, надавати докази та вибирати засоби для викладу безпосередньо або через посередника своїх думок, потреб і стурбованостей, а також для врахування їх;

c) забезпечення їх належними послугами підтримки для представлення та врахування належним чином їхніх прав та інтересів;

d) забезпечення ефективними заходами для їхньої безпеки, а також для безпеки їхніх сімей та з їхнього боку свідків від погроз та помсти.

2. Кожна Сторона забезпечує можливість отримання жертвами починаючи з першого контакту з компетентними органами доступу до інформації про відповідні судові та адміністративні провадження.

3. Кожна Сторона забезпечує одержання жертвою в передбачених випадках доступу до безоплатної правової допомоги, коли жертва може отримати статус сторони в кримінальному провадженні.

4. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів для забезпечення того, щоб жертви злочину, установленого відповідно до цієї Конвенції та скоєного на території Сторони, іншої, ніж та, на якій вони проживають, могли подати скаргу до компетентних органів держави за місцем свого проживання.

5. Кожна Сторона забезпечує за допомогою законодавчих або інших заходів відповідно до умов свого національного законодавства можливість групам, фундаціям, асоціаціям, урядовим чи неурядовим організаціям надання допомоги та (або) підтримки жертвам за їхньою згодою під час кримінальних проваджень, що стосуються злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції.

1. Сторони співробітничають одна з одною настільки широко, наскільки це можливо, згідно з положеннями цієї Конвенції та відповідними застосовними міжнародними та регіональних документами та домовленостями, погодженими на основі уніфікованого або взаємозобов’язувального законодавства та їхнього національного законодавства, з метою розслідувань або проваджень, що стосуються злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції, у тому числі арешту й конфіскації.

2. Сторони співробітничають настільки широко, наскільки це можливо, згідно з відповідними застосовними міжнародними, регіональними та двосторонніми договорами про екстрадицію та надання взаємної правової допомоги в кримінальних справах стосовно злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції.

3. Якщо Сторона, яка обумовлює екстрадицію або надання взаємної правової допомоги в кримінальних справах наявністю договору, отримує запит про екстрадицію або надання правової допомоги в кримінальних справах від Сторони, з якою вона не має такого договору, вона, діючи в цілковитій відповідності із зобов’язаннями за міжнародним правом та згідно з умовами, передбаченими законодавством запитуваної Сторони, може вважати цю Конвенцію правовою підставою для екстрадиції або надання взаємної правової допомоги, що стосується злочинів, установлених відповідно до цієї Конвенції.

1. Сторони співробітничають з питань захисту жертв і надання їм допомоги.

2. Сторони без обмеження своїх внутрішніх систем звітності встановлюють національний контактний пункт, який є відповідальним за передачу та отримання запитів стосовно інформації та (або) співробітництва, які пов’язані з боротьбою з підробленням медичної продукції та подібними злочинами, що загрожують охороні здоров’я.

3. Кожна Сторона докладає всіх зусиль для включення, де це доцільно, питань запобігання підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров’я, і боротьби із цими явищами в програми допомоги або розвитку на користь третіх держав.

1. Комітет Сторін складається з представників Сторін цієї Конвенції.

2. Комітет Сторін скликається Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засідання проводиться протягом року з моменту набрання цією Конвенцією чинності для десяти держав, що її підписали та ратифікували. Подальші засідання Комітету скликаються на вимогу щонайменше однієї третини складу Сторін або Генерального секретаря.

3. Комітет Сторін приймає власні правила процедури.

4. Секретаріат Ради Європи допомагає Комітетові Сторін у виконанні його функцій.

5. Договірна Сторона, яка не є членом Ради Європи, сприяє фінансуванню Комітету Сторін у спосіб, визначений Комітетом міністрів після проведення консультацій з такою Стороною

1. Парламентська Асамблея Ради Європи, Європейський комітет з проблем злочинності, а також інші відповідні міжурядові або наукові комітети Ради Європи призначають представника до Комітету Сторін для сприяння багатосекторальному та багатодисциплінарному підходові.

2. Комітет міністрів може запропонувати іншим органам Ради Європи призначити представника до Комітету Сторін після проведення консультацій з ними.

3. Представників відповідних міжнародних органів може бути допущено як спостерігачів до Комітету Сторін з дотриманням процедури, установленої відповідними нормами Ради Європи.

4. Представників відповідних державних органів може бути допущено як спостерігачів до Комітету Сторін з дотриманням процедури, установленої відповідними нормами Ради Європи.

5. Представників громадянського суспільства та, зокрема, неурядових організацій, може бути допущено як спостерігачів до Комітету Сторін з дотриманням процедури, установленої відповідними нормами Ради Європи.

6. Під час призначення представників відповідно до пунктів 2–5 забезпечується збалансоване представництво різних секторів та дисциплін.

7. Представники, призначені відповідно до викладених вище пунктів 1–5, беруть участь у засіданнях Комітету Сторін без права голосу.

1. Комітет Сторін здійснює моніторинг виконання цієї Конвенції. Правила процедури Комітету Сторін визначають процедуру оцінки виконання цієї Конвенції з використанням багатосекторального та багатодисциплінарного підходу.

2. Комітет Сторін також сприяє зборові, аналізові та обмінові інформацією, досвідом і позитивною практикою між державами для поліпшення їхньої здатності запобігати підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров’я, і боротися із цими явищами. Комітет може користуватися досвідом відповідних комітетів Ради Європи та інших органів.

3. Крім того, Комітет Сторін, де це доцільно:

а) сприяє ефективному використанню та виконанню цієї Конвенції, зокрема встановленню будь-яких проблем та наслідків будь-якої заяви або застереження, зроблених відповідно до цієї Конвенції;

b) висловлює думку з будь-якого питання стосовно застосування цієї Конвенції та сприяє обмінові інформацією про важливі правові, політичні або технологічні події;

c) дає спеціальні рекомендації Сторонам стосовно виконання цієї Конвенції.

4. Європейський комітет з проблем злочинності періодично інформують про діяльність, зазначену в пунктах 1, 2 й 3 цієї статті.

1. Ця Конвенція не впливає на права та обов’язки, що випливають з положень інших міжнародних документів, сторонами яких є або стануть Сторони цієї Конвенції та які містять положення з питань, що регулюються цією Конвенцією.

2. Сторони Конвенції можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні угоди з питань, що регулюються цією Конвенцією, для доповнення та посилення її положень або для сприяння застосуванню закріплених у ній принципів.

1. Будь-яка пропозиція, зроблена Стороною, стосовно внесення поправки до цієї Конвенції повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи та передається ним або нею Сторонам, державам – членам Ради Європи, державами, які не є членами, але які брали участь у розробці цієї Конвенції або які мають статус спостерігача в Раді Європи, Європейському Союзові та будь-якій державі, якій запропоновано підписати цю Конвенцію.

2. Будь-яку поправку, запропоновану Стороною, повідомляють Європейському комітетові з проблем злочинності та іншим відповідним міжурядовим або науковим комітетам Ради Європи, які надають Комітетові Сторін свої висновки стосовно запропонованої поправки.

3. Комітет міністрів після розгляду запропонованої поправки та висновку, наданого Комітетом Сторін, може прийняти поправку.

4. Текст будь-якої поправки, прийнятої Комітетом міністрів відповідно до пункту 3 цієї статті, передається Сторонам для прийняття.

5. Будь-яка поправка, прийнята відповідно до пункту 3 цієї статті, набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення місячного строку з дати, коли всі Сторони повідомили Генеральному секретарю про прийняття ними поправки.

1. Ця Конвенція є відкритою для підписання державами – членами Ради Європи, Європейським Союзом та державами, які не є членами, але які брали участь у її розробці або які мають статус спостерігача в Раді Європи. Вона також є відкритою для підписання будь-якою іншою державою, яка не є членом Ради Європи після запрошення Комітету міністрів. Рішення про запрошення держави, яка не є членом, підписати Конвенцію приймається більшістю, передбаченою в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи , та за умови одностайного голосування представників Договірних Сторін, які мають право брати участь у засіданнях Комітету міністрів. Це рішення приймається після досягнення одностайної згоди інших держав (Європейського Союзу), які висловили свою згоду на обов’язковість цієї Конвенції.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Ця Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати, коли п’ять держав, які підписали Конвенцію, у тому числі щонайменше три держави – члени Ради Європи, висловили свою згоду на обов’язковість Конвенції відповідно до положень попереднього пункту.

4. Стосовно будь-якої держави або Європейського Союзу, які в подальшому висловлять свою згоду на обов’язковість Конвенції, вона набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання їхньої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Будь-яка держава або Європейський Союз під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження може визначити територію або території, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Будь-яка Сторона в подальшому шляхом надіслання заяви, адресованої Генеральному секретарю Ради Європи, може поширити застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу визначену в заяві територію, за міжнародні відносини якої вона несе відповідальність або від імені якої вона вповноважена брати на себе зобов’язання. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яку заяву, зроблену згідно з двома попередніми пунктами, стосовно будь-якої території, визначеної в такій заяві, може бути відкликано шляхом надіслання повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

1. Стосовно будь-якого положення цієї Конвенції не допускаються жодні застереження, за винятком безпосередньо передбачених застережень.

2. Кожна Сторона, яка зробила застереження, може будь-коли відкликати його цілком або частково шляхом надіслання повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Комітет Сторін у тісному співробітництві з Європейським комітетом з проблем злочинності та іншими відповідними міжурядовими або науковими комітетами Ради Європи стежитиме за застосуванням цієї Конвенції та в разі необхідності сприятиме мирному вирішенню всіх труднощів стосовно її застосування.

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію шляхом надіслання повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Сторонам, державам – членам Ради Європи, державами, які не є членами, але які брали участь у розробці цієї Конвенції або які мають статус спостерігача в Раді Європи, Європейському Союзові та будь-якій державі, якій запропоновано підписати цю Конвенцію відповідно до положень статті 28, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження;

c) будь-яку дату набрання цією Конвенцією чинності згідно зі статтею 28;

d) будь-яку поправку, прийняту згідно зі статтею 27, і дату набрання такою поправкою чинності;

e) будь-яке застереження, зроблене згідно зі статтями 5, 6, 7, 9 й 10, і будь-яке відкликання застереження, зроблене згідно зі статтею 30;

f) будь-яку денонсацію, зроблену відповідно до положень статті 32;

g) будь-яку іншу дію, повідомлення або інформацію, що стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в м. Москва 28 жовтня 2011 року англійською та французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівноавтентичними, в одному примірнику, який передається на зберігання в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній державі – члену Ради Європи, державами, які не є членами, але які брали участь у розробці цієї Конвенції або які мають статус спостерігача в Раді Європи, Європейському Союзові та будь-якій державі, якій запропоновано підписати цю Конвенцію.