F
посиланні (b).
Досить часто є доступними дані, у яких наводиться точкакипіння при приведеному тиску. У такому випадку, відповідно до(b), пружність пари розраховується наступним чином:
Дельта Hv T
1 T 1 T m-1 T
ln P приблизно = ln P + ------------- (1 - (3 - 2 ---) m --- - 2m (3 - 2 ---) ln ---)
vp 1 Дельта Z RT T T T T
b 1 1 1 1
де Т є точкою кипіння при приведеному тиску Р .
1 1
ЗВІТНІСТЬ
У випадку застосування методу оцінки звіт має включати повнудокументацію стосовно проведення розрахунків.
ЛІТЕРАТУРА
(a) K.M.Watson, Ind.Eng.Chem., 1943, vol. 35, p. 398.
(b) W.J.Lyman, W.F.Reehl, D.H.Rosenblatt. Handbook ofChemical Property Estimation Methods, Mc Graw-Hill, 1982.
Додаток 2
Малюнок 1
Прилад для визначення кривої пружності пари
за динамічним методом
Малюнок 2а
Прилад для визначення
кривої пружності пари за статичним методом
(з використанням манометра з U-подібною трубкою)
Малюнок 2b
Прилад для визначення
кривої пружності пари за статичним методом
(з використанням індикатора тиску)
Малюнок 3
Ізотенископ (див. посилання 7)
Малюнок 4
Прилад для визначення кривої пружності пари
за методом вирівнювання тиску пари
Малюнок 5
Приклад апарату для випаровування
при низькому тиску за ефузіометричним методом
з об'ємом ефузійного елементу у 8 куб.см
Малюнок 6а
Приклад системи регулювання потоку
для визначення пружності пари за методом газонасичення
Малюнок 6b
Приклад системи для визначення пружності
пари за методом газонасичення, у якій капілярна трубка
розміщена після камери насичення
Малюнок 7
Приклад експериментальної установки
для методу оборотного ротора
Малюнок 8
Приклад вимірювальної головки оборотного ротора
А.5. ПОВЕРХНЕВЕ НАТЯГНЕННЯ
1. МЕТОДИКА
Описані методи ґрунтуються на Рекомендаціях ОЕСР з тестування(1). Основні принципи наведені в посиланні (2).
1.1. ВСТУП
Описані методи мають застосовуватися для вимірюванняповерхневого натягнення водних розчинів.
Перед проведенням тестування доцільно мати попереднюінформацію про розчинність у воді, структуру, характеристикигідролізу та критичну концентрацію для міцелоутворення речовини.
Наступні методи застосовуються до більшості хімічних речовин,без будь-яких обмежень стосовно ступеня їх чистоти.
Вимірювання поверхневого натягнення з використаннямкільцевого тензіометра обмежується водними розчинами з динамічноюв'язкістю, що становить менше, ніж близько 200 мПа·с.
1.2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОДИНИЦІ
Ентальпія відкритої поверхні на одиницю площі поверхніназивається поверхневим натягненням.
Поверхневе натягнення приймається в:
Н/м (одиниця системи CI) або
мН/м (підодиниця системи CI)
1 Н/м = 103 дин/см
1 мН/м = 1 дин/см в застарілій системі одиниць СГС
1.3. ЕТАЛОННІ РЕЧОВИНИ
При дослідженні будь-якої нової речовини немає потребизастосовувати еталонні речовини. Головним чином, вони маютьслугувати для періодичної перевірки застосування методу, а такожпорівняння з результатами, отриманими з інших методів.
Деякі калібрувальні речовини, що включають широкий діапазонвидів поверхневого натягнення, перераховані в посиланнях 1 та 3.
1.4. ПРИНЦИП ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ
Методи ґрунтуються на вимірюванні максимального зусилля, якемає бути прикладене у вертикальній площині до підвісу або кільця,що знаходиться у контакті з поверхнею досліджуваної рідини,поміщеної в мірний посуд, з метою відділення його від поверхнірідини, або до пластини, край якої контактує з поверхнею, з метоювитягування плівки, що утворилася.
Речовини, що розчиняються в воді щонайменше при концентрації1 мг/л, тестуються у водному розчині з разовою концентрацією.
1.5. КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ
Ці методи можуть давати більш точні результати, ніж ценеобхідно для оцінки впливу на навколишнє середовище.
1.6. ОПИС МЕТОДИК
Розчин речовини готується у дистильованій воді. Концентраціяцього розчину має становити 90% від максимально можливоїрозчинності речовини у воді; якщо концентрація перевищує 1 г/л,для тестування використовується концентрація у розмірі 1 г/л.Речовини, що мають розчинність нижчу, ніж 1 мг/л, немаєнеобхідності піддавати тестуванню.
1.6.1. Метод пластинок
Див. ISO 304 та НФ Т 73-060 (Поверхнево-активні компоненти -визначення поверхневого натягнення шляхом витягування плівкирідини).
1.6.2. Метод підвісу
Див. ISO 304 та НФ Т 73-060 (Поверхнево-активні компоненти -визначення поверхневого натягнення шляхом витягування плівкирідини).
1.6.3. Метод кільця
Див. ISO 304 та НФ Т 73-060 (Поверхнево-активні компоненти -визначення поверхневого натягнення шляхом витягування плівкирідини).
1.6.4. Метод кільця, погоджений ОЕСР
1.6.4.1. Прилад
Для цього вимірювання підходять тенсіометри, доступні впродажу. Вони складаються з наступних елементів:
- переносний стіл для зразка,
- система вимірювання сили,
- вимірний елемент (кільце),
- посуд для проведення вимірів.
1.6.4.1.1. Переносний стіл для зразка
Переносний стіл для зразка використовується як штатив дляпосуду з можливістю температурного контролю, в якому проводитьсядослідження рідини. Що має бути піддана тестуванню. Він монтуєтьсяна стенді разом з системою вимірювання сили.
1.6.4.1.2. Система вимірювання сили
Система вимірювання сили (див. малюнок) розміщується надстолом для зразка. Похибка у вимірюванні сили не повинна
-6
перевищувати +- 10 Н, що відповідає можливій похибці в межах
+- 0,1 мг в вимірюванні маси. У більшості випадків шкали
вимірювання тенсіометрів, що знаходяться в продажу, калібровані в
мН/м таким чином, щоб поверхневе натягнення могло бути прочитано
безпосередньо в мН/м з точністю до 0,1 мН/м.
1.6.4.1.3. Вимірний елемент (кільце)
Кільце зазвичай виготовляється з платиново-іридієвого дротублизько 0,4 мм товщиною та з середньою окружністю 60 мм. Кільце здроту підвішується горизонтально з металевого гвинта та каркаса здроту, що слугує для з'єднання з системою вимірювання сили (див.малюнок).
Малюнок
Вимірний елемент
1.6.4.1.4. Посуд для проведення вимірів
Посуд для проведення вимірів, в якому утримується розчин длятестування, що має бути виміряний, - це скляний посуд з можливістюконтролю температури. Він виготовлений таким чином, щоб під часпроведення вимірів температура розчину рідини, що тестується, атакож газова фаза над його поверхнею залишалися сталими та щобзразок не міг випаруватися. Допускається циліндричний склянийпосуд з внутрішнім діаметром не менше 45 мм.
1.6.4.2. Підготовка приладу
1.6.4.2.1. Очищення
Скляний посуд має бути чисто вимитий. За необхідності йогоможна вимити гарячою хромо-сульфатною кислотою, а потім густоюфосфорною кислотою (83-98% ваги Н РО ), ретельно прополоскати в
3 4
проточній воді та наостанок промити в дистиляті подвійної
перегонки, доки не буде отримано нейтральну реакцію, а потім
просушити або сполоснути рідиною зі зразка, що має вимірюватися.
Кільце спочатку має бути ретельно промите у воді длявидалення будь-яких речовин, що можуть бути розчинними у воді,ненадовго опущене в хром-сульфатну кислоту, промите в дистилятіподвійної перегонки, доки не буде отримано нейтральну реакцію, анаостанок нагріте короткочасним утриманням над полум'ям відметанолу.
Примітка:
Забруднення речовинами, які не розчиняються та не руйнуютьсяпід впливом хром-сульфатної кислоти, наприклад, кремнійорганічнісполуки, видаляються за допомогою відповідних органічнихрозчинників.
1.6.4.2.2. Калібрування приладу
Атестування приладу складається з перевірки нульової точки таналаштування її таким чином, щоб показники інструменту дозволялиотримати достовірне визначення в мН/м.
Монтаж:
Прилад урівноважується, наприклад, спиртовим рівнем в основітензіометра, шляхом регулювання установочних гвинтів в основі.
Налаштування нульової точки
Після при ладнання кільця до приладу та перед зануренням урідину необхідно налаштувати показник тензіометра на нуль таперевірити кільце на розташування його паралельно до поверхнірідини. Для цієї цілі поверхня рідини може бути використана вякості дзеркала.
Калібрування:
Калібрування для даного тесту може бути виконане однією здвох наступних процедур:
(а) З використанням маси: шляхом використання гир відомоїмаси між 0,1 та 1,0 г, що розміщуються на кільці. Коефіцієнткалібрування Ф , на який мають множитися всі показники
а
інструмента, визначається за наступним рівнянням (1).
сигма
r
Ф = ------
а сигма
a
де:
mg
сигма = ---- (мН/м)
r 2b
m = маса гирі (г)
-2
g = гравітаційне прискорення (981 см·с на рівні моря)
b = середня окружність кільця (см)
сигма = показник тензіометра після поміщення гирі в кільце a(мН/м).
(b) З використанням води: шляхом використання чистої води,поверхневе натягнення якої, наприклад, при 23 град.С дорівнює72,3 мН/м. Ця процедура виконується швидше, ніж калібрування замасою, але завжди є ризик, що показник поверхневого натягненняводи буде викривлений внаслідок слідів забрудненняповерхнево-активними речовинами.
Коефіцієнт калібрування Ф , на який мають множитися всі bпоказники інструмента, визначається за наступним рівнянням (2):
сигма
0
Ф = ------
b сигма
g
де:
сигма = офіційно встановлений показник поверхневого 0натягнення води (мН/м)
сигма = виміряний показник поверхневого натягнення води g(мН/м), при цьому обидва визначаються за однакової температури.
1.6.4.3. Підготовка зразків
Водні розчини готуються з речовин, що мають проходититестування, з застосуванням належних концентрацій у воді, та прицьому не містити будь-яких нерозчинних речовин.
Розчин має підтримуватися при сталій температурі(+- 0,5 град.С). Оскільки поверхневе натягнення розчину в посудідля вимірювання з часом змінюється, у різний час має бутипроведено кілька вимірів та побудовано криву, що б відображалаповерхневе натягнення як функцію часу. Якщо більше не відбуваєтьсязмін, це означає, що досягнуто стану рівноваги.
Пилове та газове забруднення іншими речовинами заважаєвимірам. Тому робота проводиться під захисним покриттям.
1.6.5. Умови тестування
Вимірювання проводиться при температурі близько 20 град.С тамає утримуватися в межах відхилення +- 0,5 град.С.
1.6.6. Проведення тестування
Розчини для вимірювання переливаються в ретельно вимитийпосуд для вимірювання, при цьому необхідно слідкувати, щоб не булопіни, а потім посуд з розчином поміщається стіл тестового приладу.Дека стола з посудом для вимірювання піднімається до тих пір, докикільце не зануриться в розчин, що тестується. Далі дека столапоступово рівномірно опускається (зі швидкістю близько 0,5 см/хв.)для відриву кільця від поверхні, доки не буде досягнутомаксимальної сили. Шар рідини, що тягнеться за кільцем, не повиненвідділятися від кільця. Після завершення вимірів, кільце зновузанурюється в розчин і виміри проводяться повторно до тих пір,доки не буде досягнуто сталого показника поверхневого натягнення.Для кожного такого визначення має вказуватися час від моментупереливання розчину в посуд для дослідів. Показники беруться длямаксимальної сили, що вимагається для відривання кільця відповерхні рідини.
2. ДАНІ
Для того, щоб вирахувати поверхневе натягнення, значенняотриманого на приладі показника у мН/м, перш за все, має бутипомножене на фактор калібрування Ф або Ф (в залежності від
а b
процедури калібрування, що застосовується). Це дасть показник, що
має лише приблизне значення та потребує внесення поправок.
Гаркінс та Джордан (4) емпірично визначили коефіцієнтипоправки для значень поверхневого натягнення, виміряних методомкільця, що залежать від розміру кільця, густини рідини та їїповерхневого натягнення.
Оскільки визначення коефіцієнтів поправки для кожногоокремого виміру з таблиць Гаркінса-Джордана є досить трудомістким,з метою розрахунку поверхневого натягнення для водних розчинівможе застосовуватися спрощена процедура зчитування показниківповерхневого натягнення безпосередньо з таблиці. (Для даних, щознаходяться в діапазоні між показниками таблиці, застосовуєтьсяінтерполяція).
Таблиця:
Поправка виміряного поверхневого натягнення
Лише для водних розчинів, с = 1 г/куб.см
------------------------------------------------------------------
|r |= 9,55 мм (середній радіус кільця) |
|---------------+------------------------------------------------|
|r |= 0,185 мм (радіус дроту кільця) |
------------------------------------------------------------------
------------------------------------------------------------------
| Значення, отримане | Значення з поправкою (мН/м) |
| при експерименті |------------------------------------------|
| (мН/м) |Калібрування за вагою| Калібрування за |
| | (див. 1.6.4.2.2(а)) | водою (див. |
| | | 1.6.4.2.2(b)) |
|---------------------+---------------------+--------------------|
| 20 | 16,9 | 18,1 |
| 22 | 18,7 | 20,1 |
| 24 | 20,6 | 22,1 |
| 26 | 22,4 | 24,1 |
| 28 | 24,3 | 26,1 |
| 30 | 26,2 | 28,1 |
| 32 | 28,1 | 30,1 |
| 34 | 29,9 | 32,1 |
| 36 | 31,8 | 34,1 |
| 38 | 33,7 | 36,1 |
| 40 | 35,6 | 38,2 |
| 42 | 37,6 | 40,3 |
| 44 | 39,5 | 42,3 |
| 46 | 41,4 | 44,4 |
| 48 | 43,4 | 46,5 |
| 50 | 45,3 | 48,6 |
| 52 | 47,3 | 50,7 |
| 54 | 49,3 | 52,8 |
| 56 | 51,2 | 54,9 |
| 58 | 53,2 | 57,0 |
| 60 | 55,2 | 59,1 |
| 62 | 57,2 | 61,3 |
| 64 | 59,2 | 63,4 |
| 66 | 61,2 | 65,5 |
| 68 | 63,2 | 67,7 |
| 70 | 65,2 | 69,9 |
| 72 | 67,2 | 72,0 |
| 74 | 69,2 | - |
| 76 | 71,2 | - |
| 78 | 73,2 | - |
------------------------------------------------------------------
Ця таблиця була складена на базі поправок Гаркінса-Джордана.Вона подібна до таблиці Стандартів від Німецького інститутустандартів (DIN 53914) для води та водних розчинів (густинас = 1 г/куб.см, при цьому застосовується для доступних у продажукілець з розмірами R = 9,55 мм (середній радіус кільця) таr = 0,185 мм (радіус дроту кільця). В таблиці наведено поправкидля значень поверхневого натягнення, виміряних після калібруванняз допомогою гир або за водою.
Як альтернативний варіант, можливий розрахунок поверхневогонатягнення без попереднього калібрування за наступною формулою:
f + F
сигма = -------
4 пі R
де:
F = сила, виміряна динамометром на точці розриву плівки
R = радіус кільця
f = коефіцієнт поправки (1)
3. ЗВІТНІСТЬ
3.1. ЗВІТ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Звіт про результати дослідження, по можливості, має включатинаступну інформацію:
- використана методика,
- тип застосованої води або розчину,
- точна специфікація речовини (особливості та домішки),
- результати вимірювання: поверхневе натягнення (показник),при цьому вказуються як індивідуальні показники, так і їхнєсередньоарифметичне значення, а також скориговане середнє значення(з урахуванням похибки інструмента та таблиці поправок),
- концентрація розчину,
- температура тестування,
- вік використовуваного розчину; зокрема, час міжприготуванням та проведенням вимірювання,
- опис часової залежності поверхневого натягнення післяпереливання розчину в посуд для вимірів,
- вся інформація та примітки, що стосуються поясненнярезультатів, мають бути відображені в звіті, особливо щодо домішокта фізичного стану речовини.
3.2. ПОЯСНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Прийнявши, що дистильована вода має поверхневе натягнення72,75 мН/м при 20 град.С, речовини, поверхневе натягнення якихстановить менше 60 мН/м, в умовах цього методу мають розглядатисяяк поверхнево-активні матеріали.
4. ПОСИЛАННЯ
(14) OECD, Paris, 1981, Test Guideline 115, Decision of theCouncil С(81) 30 final.
(15) R.Weissberger ed.: Technique of Organic Chemistry,Physical Methods of Organic Chemistry, 3rd ed., IntersciencePubl., New York, 1959, vol. I, Part I, Chapter XIV.
(16) Pure Appl. Chem., 1976, vol. 48, p. 511.
(17) Harkins, W.D., Jordan, H.F., J. Amer. Chem. Soc., 1930,vol. 52, p. 1751.
А.6. РОЗЧИННІСТЬ У ВОДІ
1. МЕТОДИКА
Описані методи ґрунтуються на Рекомендаціях ОЕСР з тестування(1).
1.1. ВСТУП
Перед проведенням тестування доцільно мати попереднюінформацію про структурну формулу, пружність пари, константудисоціації та характеристики гідролізу (як функцію рН) речовини.
Не існує єдиного методу, що був би ефективним для всіх видіврозчинності у воді.
Два методи тестування, описані нижче, покривають всі видирозчинності, але не застосовуються до летучих речовин:
- один застосовується до головним чином хімічно чистих -2речовин з низьким ступенем розчинності (< 10 грама на літр),стійких у воді, і має назву "метод елюювання",
- інший застосовується до головним чином хімічно чистих -2речовин з вищим ступенем розчинності (> 10 грама на літр),стійких у воді, і має назву "метод колби".
На розчинність у воді речовини, призначеної для тестування,може серйозно впливати присутність домішок.
1.2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОДИНИЦІ
Розчинність речовини у воді визначається масовоюконцентрацією насичення речовини у воді при заданій температурі.Розчинність у воді наводиться в одиницях маси на об'єм розчину.Одиницею в системі CI є кг/куб.м (також можуть використовуватисяграми на літр).
1.3. ЕТАЛОННІ РЕЧОВИНИ
При дослідженні будь-якої нової речовини немає потребизастосовувати еталонні речовини. Головним чином, вони маютьслугувати для періодичної перевірки застосування методу, а такожпорівняння з результатами, отриманими з інших методів.
1.4. ПРИНЦИП ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ТЕСТУВАННЯ
Приблизна кількість зразка та час, необхідний для досягненнямасової концентрації насичення, має визначатися простим попереднімтестуванням.
1.4.1. Метод елюювання
Цей метод ґрунтується на елююванні речовини, що тестується, зводою з мікроколони, наповненої інертним допоміжним матеріалом,наприклад, скляними гранулами або піском, покритим надмірноюкількістю речовини, що тестується. Розчинність у водівстановлюється, коли масова концентрація елюенту є сталою. Цепідтверджується плато концентрації як функцією часу.
1.4.2. Метод колби
У цьому методі речовина (тверді тіла мають бути подрібнені)розчиняється у воді при температурі дещо вищій, ніж температуратестування. Після досягнення насичення суміш охолоджується тавитримується в температурі тестування, при цьому її необхідноперемішати до досягнення однорідної маси. Як альтернативнийваріант, вимірювання може проводитись безпосередньо притемпературі тестування, якщо відповідною пробою буде забезпеченодосягнення однорідності насичення. Внаслідок цього масоваконцентрація речовини у водному розчині, що не повинен міститижодних нерозчинних часток, визначається належним аналітичнимметодом.
1.5. КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ
1.5.1. Повторюваність
Для методу елюювання може отримуватися < 30%; для методуколби має бути витримано < 15%.
1.5.2. Чутливість
Це залежить від методу аналізу, але масові концентрації, -6нижчі за 10 г/л, можуть бути визначені.
1.6. ОПИС МЕТОДИКИ
1.6.1. Умови тестування
Бажано проводити тестування при температурі 20 +- 0,5 град.С.Якщо є підозра, що температура залежить від розчинності (> 3% наград.С), мають також застосовуватися два інші температурніпоказники щонайменше на 10 град.С вище та нижче первинновстановленої температури. У цьому випадку температурний контрольмає бути в межах +- 0,1 град.С. Обрана температура має постійнопідтримуватися в усіх відповідних деталях обладнання.
1.6.2. Попереднє тестування
До близько 0,1 г зразка (тверді речовини мають бутиподрібнені) у мірному циліндрі на 10 мл з притертою пробкоюдодається дистильована вода в об'ємах, що поступово збільшуються,при кімнатній температурі відповідно до етапів, наведених утаблиці нижче:
------------------------------------------------------------------
| 0,1 г | 0,1 | 0,5 | 1 | 2 | 10 | 100 |> 100|
| розчинний | | | | | | | |
| y'x' | | | | | | | |
| мл води | | | | | | | |
|-----------+-------+-------+-------+-------+-------+------+-----|
|Приблизна |> 1 000|1 000- |200-100|100-50 | 50-10 | 10-1 | < 1 |
|розчинність| |200 | | | | | |
|(грами на | | | | | | | |
|літр) | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------
Після кожного додавання вказаної кількості води сумішенергійно збовтується протягом 10 хвилин і візуально перевіряєтьсяна присутність будь-яких нерозчинених часток зразка. Якщо післядодавання 10 мл води зразок або його частки залишаютьсянерозчиненими, експеримент має бути повторено у мірному циліндріна 100 мл з більшими об'ємами води. При нижчому рівні розчинностічас, що вимагається на розчинення речовини, може бути суттєводовшим (має дозволятися принаймні 24 години). Приблизний рівеньрозчинності наведений у таблиці під показниками об'єму доданоїводи, у якій відбувається повне розчинення зразка. Якщо речовиназалишається очевидно нерозчиненою, може бути дозволено більше24 годин (максимально 96 годин) або застосовується подальшерозбавлення з метою отримання свідчення того, чи маєзастосовуватися для розчинення метод елюювання або метод колби.
1.6.3. Метод елюювання
1.6.3.1. Допоміжний матеріал, розчинник та елюент
Допоміжний матеріал для методу елюювання має бути інертним.Прикладом матеріалів, які можуть бути використані, є склянігранули та пісок. Для застосування тестової речовини надопоміжному матеріалі має застосовуватися відповідний летучийрозчинник з якістю аналітичного реагенту. У якості елюентузастосовується вода, що двічі переганялася у скляному чикварцовому апараті.
Примітка:
Не повинна використовуватися вода безпосередньо з органічногоіонообмінного фільтра.
1.6.3.2. Завантаження допоміжного матеріалу
Близько 600 мг допоміжного матеріалу зважується тапереміщується в колбу з круглим дном на 50 мл.
Відповідна зважена кількість тестової речовини розчиняється в
обраному розчиннику. Належна кількість цього розчину додається до
допоміжного матеріалу. Розчинник має бути повністю випаруваний,
наприклад, у роторному випарнику; інакше насичення допоміжного
матеріалу водою не буде досягнуто внаслідок ефекту розмежування на
поверхні допоміжного матеріалу.
Завантаження допоміжного матеріалу може спричинити проблеми(помилкові результати), якщо тестова речовина осідає у виглядіолії чи в іншій фазі кристалізації. Ця проблема має бутиекспериментально досліджена, про що складається звіт.
Дозволяється, щоб завантажений допоміжний матеріалзамочувався протягом двох годин приблизно в 5 мл води, а потім цясуспензія додається в мікроколону. Як варіант, сухий завантаженийдопоміжний матеріал може засипатися в мікроколону, що перед цимнаповнюється водою, після чого залишається в такому стані близькодвох годин.
Порядок тестування:
Відділення речовини від допоміжного матеріалу можепроводитися одним із двох різних способів:
- рециркуляційний насос (див. малюнок 1),
- рівноважний посуд (див. малюнок 4).
1.6.3.3. Метод елюювання з рециркуляційним насосом
Прилад
Схема розміщення типової системи представлена на мал. 1.Відповідна мікроколона показана на мал. 2, хоча прийнятним єбудь-який розмір за умови, що він відповідає критеріямвідтворюваності та чутливості. В колоні має бути місце длящонайменше п'яти об'ємів шарів води, при цьому вона має бутиздатна утримувати мінімум п'ять зразків. Як варіант, розмір можебути зменшено, якщо замість первинних п'яти об'ємів шарів,використовується розчинник, очищений від домішок.
Колона має бути приєднана до рециркуляційного насоса,здатного контролювати потоки об'ємом близько 25 мл/год. Насосприєднаний політетрафторетиленовими (ПТФЕ) та/або склянимиз'єднувальними патрубками. Колона та насос, з'єднуючись, повиннімати резерв для відбору відходів та забезпечення у вільному місціатмосферного тиску. Матеріал колони супроводжується невеликою(5 мм) пробкою зі скловати, що одночасно слугує для фільтруваннячасток. Рециркуляційний насос може бути, наприклад, шланговим абомембранним (необхідно слідкувати за тим, щоб не трапилосязабруднення та/або абсорбції матеріалу труби).
Порядок проведення вимірів
Через колону запускається потік. Рекомендуєтьсявикористовувати потік об'ємом 25 мл/год. (такий об'єм відповідаєпроходженню 10 об'ємів шарів за годину для описаної колони). Першіп'ять об'ємів шарів (мінімум) відкидаються з метою видаленнярозчинних у воді домішок. Після цього рециркуляційний насос працюєдо тих пір, доки не буде досягнуто рівноваги, визначеної зап'ятьма зразками, концентрація яких не відрізняється більш ніж на+- 30% у випадковій послідовності. Ці зразки мають бути відділеніодин від одного часовими проміжками, що відповідають проходженнющонайменше 10 об'ємів шарів елюенту.
1.6.3.4. Метод елюювання з рівноважним посудом
Прилад (див. малюнки 4 та 3)
Рівноважний посуд: з'єднання з рівноважним посудомздійснюється через використання скляного шліфу, приєднаногополітетрафторетиленовими з'єднувальним патрубком. Рекомендуєтьсявикористовувати потік об'ємом близько 25 мл/год. Відділені часткимають бути зібрані та проаналізовані за обраним методом.
Порядок проведення вимірів
Ці частки, зібрані з елюату середнього рівня, де концентраціяпостійна (+- 30%) щонайменше у п'яти послідовних відборах,використовуються для визначення розчинності у воді.
В обох випадках (з використанням рециркуляційного насосу аборівноважного посуду) має бути проведено другий пробіг експериментуз вдвічі меншим об'ємом потоку, ніж у першому. Якщо результатиобох пробігів співпадають, тестування задовільне; якщоспостерігається очевидно вища розчинність при нижчому об'єміпотоку, у цьому випадку зменшення об'єму потоку вдвічі маєпродовжуватися до того часу, коли два пробіги підряд покажутьоднакову розчинність.
В обох випадках (з використанням рециркуляційного насосу аборівноважного посуду) частки мають бути перевірені на наявністьколоїдних речовин шляхом дослідження їх на ефект Тиндалла(розсіювання світла). Присутність таких часток робить результатинедійсними і тестування має проводитися повторно з більш високимрівнем фільтрування речовин колони.
Має фіксуватися водневий показник кожного зразка. Другийзамір має проводитися при такій самій температурі.
1.6.4. Метод колби
1.6.4.1. Прилад
Для тестування за методом колби необхідні наступні матеріали:
- стандартний лабораторний набір скляного посуду таінструментів,
- пристрій для перемішування розчинів при контрольованихсталих температурах,
- центрифуга (бажано з термостатом), якщо в ній є потреба дляемульсій, та
- обладнання для визначення аналітичним шляхом.
1.6.4.2. Порядок проведення вимірів
Кількість матеріалу, необхідна для насичення бажаного об'ємуводи розраховується з попереднього тестування. Об'єм води, щовимагається, буде залежати від аналітичного методу та діапазонурозчинності. Близько п'яти разів кількість матеріалу, як визначеновище, зважується в кожному з трьох видів скляного посуду зіскляними пробками (наприклад, пробірки центрифуг, колби). Обранийоб'єм води додається до кожного з видів посуду і посуд щільнозакривається пробками. Закритий посуд струшується при 30 град.С.(Має застосовуватися прилад для струшування або змішування,здатний працювати при постійній температурі, наприклад, магнітнезмішування в регульованому водяному термостаті). Через день одна зпосудин видаляється та залишається для відновлення рівноваги на24 години при температурі тестування, при цьому час від часуструшуючись. Потім вміст посудини центрифугується при температурітестування і шляхом відповідного аналітичного методу визначаєтьсяконцентрація тестової речовини у чистій водній фазі. З іншимидвома колбами проводяться такі самі заходи після первинноговрівноваження при 30 град.С протягом двох та трьох дніввідповідно. Якщо показники концентрації принаймні з двох останніхпосудин співпадають з відтворюваністю, що вимагається, в такомувипадку тестування задовільне. Тестування має проводитися заново знаданням більш тривалого часу на врівноваження, якщо показники зпосудин 1, 2 та 3 мають тенденцію до зростання.
Порядок проведення вимірів може також виконуватися безпопередньої інкубації при 30 град.С. З метою оцінки показникадосягнення рівноважного насичення зразки проходять тестування дотого часу, доки час змішування перестане впливати на концентраціютестової речовини.
Має фіксуватися водневий показник кожного зразка.
1.6.5. Аналіз
Для таких вимірів бажано застосовувати метод аналізуособливостей речовини, оскільки навіть малі частки розчиннихдомішок можуть спричинити серйозні відхилення у показникахрозчинності. Прикладами таких методів є: газова або рідиннахроматографія, методи титрування, фотометричні методи,вольтамперометричні методи.
2. ДАНІ
2.1. МЕТОД ЕЛЮЮВАННЯ: ВИДАЛЕННЯ РЕЧОВИН З ХРОМАТОГРАФІЧНОЇКОЛОНИ
Відповідно до допустимого відхилення по стандарту, длякожного циклу вираховується середній показник, щонайменше, з п'ятипослідовних вибірок. Результати подаються в одиницях маси на об'ємрозчину.
Показники отримані в результаті розрахунків з двох тестів, девикористовувались різні потоки рідин, відповідно порівнюються так,щоб їх повторюваність була меншою 30%.
2.2. МЕТОД РОЗДІЛЕННЯ РІДИН ЗА ДОПОМОГОЮ КОЛБИ
Отримані необхідні результати по кожній з трьох колб слідвважати незмінними (повторюваність менше 15%) та усередненими.Одиниця вимірювання - маса на об'єм розчину. При потребі необхідноперевести одиниці маси в одиниці об'єму, використовуючи такугустину, коли розчинність дуже висока (> 100 грам/літр).
3. ПОВІДОМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
3.1. МЕТОД ЕЛЮЮВАННЯ: ВИДАЛЕННЯ РЕЧОВИН З ХРОМАТОГРАФІЧНОЇКОЛОНИ
Повідомлення результатів, якщо це можливо, має міститинаступну інформацію:
- результати попереднього тесту,
- точна специфікація речовини (характерні особливості тадомішки),
- індивідуальні концентрації, швидкість потоку/витрати рідинита рівень рН кожної вибірки,
- величини та допустимі відхилення по стандарту, щонайменше,п'яти вибірок стадії насиченості/поглинання з кожного циклу,
- середнє число двох наступних допустимих циклів,
- температура води під час процесу насиченості/поглинання,
- назва застосовуваного методу,
- структура застосовуваного допоміжного матеріалу,
- використання допоміжного матеріалу,
- застосовуваний розчинник,
- дані про хімічну нестабільність речовини протягомтестування та метод застосування,
- будь-яка інформація стосовно інтерпретації результатів,особливо щодо домішок та фізичного стану речовини.
3.2. МЕТОД РОЗДІЛЕННЯ РІДИН ЗА ДОПОМОГОЮ КОЛБИ
Повідомлення результатів, якщо це можливо, має міститинаступну інформацію:
- результати попереднього тесту,
- точна специфікація речовини (характерні особливості тадомішки),
- індивідуальні аналітичні підрахунки та середнє число (колидля кожної колби визначалось більше одної величини),
- рН кожної вибірки,
- середнє число величини по різних сумісних колбах,
- температура під час тестування,
- застосовуваний аналітичний метод,
- дані про хімічну нестабільність речовини протягомтестування та метод застосування,
- будь-яка інформація стосовно інтерпретації результатів,особливо щодо домішок та фізичного стану речовини.