Директива 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства" від 15 лютого 2006 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема частину 1 статті 175,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету(1),

(1) ОВ С 117 від 30.4.2004, С. 10.

Після консультації з Комітетом регіонів,

Діючи відповідно до процедури, передбаченої статтею 251 Договору(2),

(2) Висновок Європейського Парламенту від 26 жовтня 2004 року (ОВ С 174 Е від 14.7.2005, С. 39) та Рішення Ради від 30 січня 2006 року.

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 76/464/ЄЕС від 4 травня 1976 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства(3) було неодноразово внесено істотні зміни(4). З метою досягнення ясності необхідно здійснити кодифікацію зазначених положень.

(3) OB L 129 від 18.5.1976, С. 23 Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/60/ЄС (ОВ L 327 від 22.12.2000, С. 1)

(4) Див. Додаток II, частину А.

(2) Для захисту водного середовища Співтовариства від забруднення, спричиненого, зокрема певними стійкими, токсичними та біонакопичувальними речовинами, необхідні загальні та спільні дії держав-членів.

(3) Декілька Конвенцій мають на меті захист міжнародних водотоків та морського середовища від забруднення. Належить забезпечити узгоджену імплементацію зазначених конвенцій.

(4) Розбіжності в положеннях, що застосовуються на території різних держав-членів щодо скидання деяких небезпечних речовин до водного середовища можуть створити нерівні умови конкуренції, і, отже, мати безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку.

(5) Рішення Європейського Парламенту та Ради N 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 року про запровадження шостої програми дій Співтовариства в галузі довкілля(5) передбачає низку заходів, спрямованих на захист прісної та морської води від певних забруднюючих речовин.

(5) ОВ L 242 від 10.9.2002, С. 1.

(6) Для забезпечення ефективного захисту водного середовища Співтовариства необхідно розробити перший перелік, так званий Перелік I, що містить певні окремі речовини, обрані головним чином на підставі їх токсичності, стійкості та біонакопичувальних властивостей, за винятком біологічно нешкідливих речовин або речовин, що швидко перетворюються на біологічно нешкідливі речовини, а також другий перелік, так званий Перелік II, в якому повинні міститись речовини, що мають шкідливий вплив на водне середовище, але який, однак, може бути обмеженим певною територією та залежить від характеристик та розташування води, до якої скидаються зазначені речовини. Будь-яке скидання таких речовин повинно підлягати отриманню попереднього дозволу, в якому буде визначено норми допустимого вмісту забруднюючих речовин у скидах.

(7) Має бути усуненим забруднення, спричинене скиданням низки небезпечних речовин, передбачених Переліком I. Граничні значення були закріплені в директивах, зазначених у Додатку IX до Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про запровадження рамкових дій Співтовариства в галузі водної політики(6). Статтею 16 Директиви 2000/60/ЄС передбачено процедури для розробки контрольних заходів та стандартів екологічної якості, що застосовуються до пріоритетних речовин.

(6) ОВ L 327 від 22.12.2000, С. 1. Директива зі змінами, внесеними Рішенням N 2455/2001/ЄС (ОВ L 331 від 15.12.2001, С. 1).

(8) Належить скоротити обсяги забруднення водних об'єктів речовинами, що зазначаються в Переліку II. З цією метою держави-члени повинні були б ухвалити програми, що включають стандарти екологічної якості для водних об'єктів, запроваджені відповідно до директив Ради, за умови існування останніх. Норми вмісту забруднюючих речовин у скидах, що застосовуються до цих речовин повинні були б підраховуватись в залежності від стандартів екологічної якості.

(9) Належить щоб одна або декілька держав-членів в індивідуальному порядку або спільно могли запровадити більш суворі закони ніж ті, що передбачаються цією Директивою.

(10) Належить скласти перелік скидів у водне середовище певних особливо небезпечних речовин з метою з'ясування походження останніх.

(11) Може виявитись необхідність переглянути та, за потреби, доповнити Переліки I та II Додатку I з урахуванням набутого досвіду та, в разі необхідності перенести певні речовини з Переліку II до Переліку I.

(12) Ця Директива не повинна перешкоджати виконанню зобов'язань держав-членів стосовно строків транспонування зазначених у частині В Додатку II директив у національне право,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

За умови дотримання положень статті 7, ця Директива застосовується до:

(a) континентальних поверхневих вод;

(b) територіального моря;

(c) внутрішніх морських вод.

Для потреб цієї Директиви застосовуються такі визначення:

(a) "континентальні поверхневі води" - всі прісні поверхневі непроточні та проточні води, що знаходяться на території однієї або декількох держав-членів;

(b) "внутрішні морські води" - води, що, з одного боку, обмежуються вихідною лінією, від якої вимірюється ширина територіального моря та, з іншого боку, можуть сягати, в разі наявності водних потоків, межі прісної води;

(c) "межа прісної води" - місце водного потоку, де, під час відпливу та в період низького рівня потоку прісної води, спостерігається значне збільшення солоності, спричинене присутністю морської води;

(d) "скиди" - потрапляння до передбачених статтею 1 водних об'єктів будь-яких речовин, що були зазначені в Переліках I або II Додатку I, за винятком:

(i) скидів, отриманих внаслідок проведення драґування;

(ii) експлуатаційних скидів суден до територіального моря;

(iii) аварійних зливів відходів з суден до територіального моря;

(e) "забруднення" - скидання людиною, безпосередньо чи не безпосередньо, речовин або енергетичних ресурсів до водного середовища, в результаті яких завдається шкода здоров'ю людини, біологічним ресурсам і водній екосистемі, а також чиниться перешкода для інших легітимних способів використання води.

Відповідно до цієї Директиви держави-члени вживають відповідні заходи для уникнення забруднення передбачених статтею 1 водних об'єктів небезпечними речовинами, об'єднаними в родини та групи речовин, зазначених в Переліку I Додатку I, у подальшому названих "речовини з Переліку I", а також з метою скорочення обсягів забруднення зазначених водних об'єктів небезпечними речовинами, об'єднаними в родини та групи речовин, зазначених в Переліку II Додатку I, у подальшому названих "речовини з Переліку II".

Щодо речовин з Переліку I:

(a) всі скиди до передбачених статтею 1 водних об'єктів, а також скиди, в яких може міститись одна з зазначених речовин підлягають отриманню попереднього дозволу, що видається компетентним органом відповідної держави-члена;

(b) для скидів зазначених речовин до передбачених статтею 1 водних об'єктів, а також, в разі існування потреби, в цілях виконання цієї Директиви дозволом встановлюються норми вмісту забруднюючих речовин у скидах для скидів зазначених речовин до системи водовідведення;

(c) дозвіл може надаватись лише на обмежений строк. Він може бути поновленим з урахуванням можливих змін граничних значень скидів, встановлених директивами, що зазначаються в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС.

1. Встановлені відповідно до статті 4 норми вмісту забруднюючих речовин у скидах визначають:

(a) максимальну концентрацію речовин, що можуть міститись у скидах. В разі розрідження, граничні значення скидів, встановлені директивами, що зазначаються в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС ( 994_962) змінюються пропорційно до коефіцієнту розрідження;

(b) максимальна кількість речовини, що може міститись у скидах протягом одного або більше визначених часових проміжків, в разі необхідності, передається як одиниця ваги забруднюючої речовини на одиницю характерної складової діяльності, що призводить до забруднення навколишнього середовища (наприклад, одиниця ваги на одиницю сировини або на одиницю продукції).

2. Для кожного дозволу компетентним органом зазначеної держави-члена може, в разі необхідності, бути запроваджено більш суворі норми вмісту забруднюючих речовин у скидах, ніж ті, що випливають із застосування граничних значень скидів, встановлених директивами, що зазначаються в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС, враховуючи, зокрема, токсичність, стійкість та біонакопичувальні властивості відповідної речовини в середовищі, до якого було здійснено скид.

3. У наданні дозволу відмовляють у випадку, якщо забруднювач повідомляє про те, що він не в змозі дотримуватись передбачених норм вмісту забруднюючих речовин у скидах, або якщо зазначене становище є очевидним для компетентного органу відповідної держави-члена.

4. В разі недотримання норм вмісту забруднюючих речовин у скидах, компетентним органом відповідної держави-члена вживаються всі належні заходи для забезпечення дотримання умов дозволу та, в разі необхідності, забороняється здійснення скидів.

1. З метою скорочення обсягів забруднення передбачених статтею 1 водних об'єктів речовинами, що зазначаються в Переліку II державами-членами ухвалюються програми, для виконання яких застосовуються, зокрема засоби, передбачені частинами 2 та 3.

2. Будь-які скиди, що здійснюються до передбачених статтею 1 водних об'єктів та які можуть містити зазначені в Переліку II речовини підлягають отриманню попереднього дозволу, що видається компетентним органом відповідної держави-члена та яким встановлюються норми вмісту забруднюючих речовин у скидах. Зазначені норми підраховуються на підставі стандартів екологічної якості, запроваджених відповідно до частини 3.

3. Передбачені частиною 1 програми містять стандарти екологічної якості для водних об'єктів, запроваджені відповідно до директив Ради, за умови існування останніх.

4. Програми можуть також включати окремі положення про склад та використання речовин або груп речовин та продукції, а також враховувати останні технічні досягнення, що є рентабельними.

5. Програмами встановлюються строки їх запровадження.

6. Комісії повідомляється короткий зміст програм та результати їх застосування.

7. Комісія разом з державами-членами організовує систематичні порівняння програм з метою переконання в тому, що запровадження останніх є достатньою мірою узгодженим. З цією метою, в разі необхідності, Комісією подаються до Європейського Парламенту та Ради відповідні пропозиції.

Держави-члени вживають належні заходи для імплементації законів, ухвалених ними на підставі цієї Директиви таким чином, щоб не збільшити обсяги забруднення водних об'єктів, що не належать до сфери застосування статті 1. Крім того, ними забороняються будь-які дії, метою або наслідками яких є ухилення від виконання положень цієї Директиви.

Застосування законів, ухвалених на підставі цієї Директиви не може, в жодному разі, безпосередньо чи не безпосередньо призвести до збільшення обсягів забруднення водних об'єктів, передбачених статтею 1.

В разі необхідності, одна або більше держав-членів можуть в індивідуальному порядку або спільно запровадити більш суворі заходи, ніж ті, що були передбачені цією Директивою.

Компетентним органом складається перелік скидів до передбачених статтею 1 водних об'єктів, що можуть містити речовини з Переліку I, до яких застосовуються норми вмісту забруднюючих речовин у скидах.

1. Кожні три роки, починаючи з періоду 1993-1995 роки включно, держави-члени повідомляють Комісії інформацію щодо імплементації цієї Директиви в рамках галузевого звіту, яким охоплюються і інші відповідні директиви Співтовариства. Звіт складається на основі анкети або плану, розроблених Комісією відповідно до процедури, передбаченої статтею 6 Директиви Ради 91/692/ЄЕС від 23 грудня 1991 про стандартизацію та упорядкування звітів про імплементацію певних Директив щодо навколишнього середовища(1). Анкета або план надсилається державам-членам за півроку до початку звітного періоду. Звіт надсилається Комісії протягом дев'яти місяців, наступних після завершення трирічного періоду, за який подається звіт.

(1) ОВ L 377, 31.12.1991, С. 48. Директива зі змінами, внесеними Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) N 1882/2003 (ОВ L 284, 31.10.2003, С.1).

Комісія опубліковує звіт Співтовариства про імплементацію Директиви впродовж дев'яти місяців після отримання звітів від держав-членів.

2. Відомості, зібрані на підставі частини 1 можуть використовуватись виключно для цілей, для яких вони запитувались.

3. Комісія та компетентні органи держав-членів, а також їх посадові особи та інші співробітники зобов'язуються не оприлюднювати відомості, що були отримані на підставі цієї Директиви та, на які розповсюджується професійна таємниця.

4. Положеннями частин 2 і 3 не забороняється оприлюднення загальних відомостей або досліджень, що не містять інформації стосовно окремих підприємств або асоціацій підприємств.

Європейський Парламент та Рада, за пропозицією Комісії, яка діє за власною ініціативою або на вимогу держави-члена, доповнюють Переліки I та II Додатку I з урахуванням набутого досвіду або переносять певні речовини з Переліку II до Переліку I.

Директива 76/464/ЄЕС скасовується не порушуючи зобов'язання держав-членів щодо строків транспонування в національне право директив, зазначених у частині В Додатку II.

Посилання на Директиву, що втратила чинність тлумачаться як посилання на цю Директиву, а також читаються згідно з поданою в Додатку III таблицею відповідності.

Ця Директива набирає чинності на 20 день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі, 15 лютого 2006 року.

Перелік I включає окремі речовини, що належать до певних родин та груп речовин, обраних переважно на основі токсичності, стійкості та біонакопичуваності, за винятком біологічно нешкідливих речовин або речовин, які швидко перетворюються на біологічно безпечні речовини:

1. органогалогенні сполуки та речовини, що здатні утворювати такі сполуки у водному середовищі;

2. органофосфорні сполуки;

3. органоїдні сполуки;

4. речовини, які, як було доведено, мають канцерогенний вміст у або за посередництва водного середовища(1);

(1) Тою мірою, наскільки зазначені речовини Переліку II є канцерогенними, вони включаються до категорії 4 цього переліку.

5. ртуть та її сполуки;

6. кадмій та його сполуки;

7. стійкі нафтопродукти та гідрокарбони нафтового походження;

для потреб імплементації статей 3, 7, 8 та 12:

8. стійкі синтетичні речовини, що мають змогу триматися на поверхні води, залишатися в суспензії або занурюватися, і які можуть інтерферувати з будь-яким водним використанням.

До Переліку II належать:

- речовини, що належать до родин і груп речовин Переліку I, для яких граничні значення скидів, передбачені директивами, зазначеними в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС не були визначеними зазначеними директивами,

- окремі речовини та категорії речовин, що належать до родин та груп речовин, перелік яких подається нижче,

і які мають шкідливий вплив на водне середовище, який, однак, може бути обмеженим певною територією та який залежить від властивостей розміщення водних об'єктів, до яких потрапляють зазначені речовини.

Родини та групи речовин, визначені у другому абзаці

1. Такі металоїди та метали, а також їх сполучення:

ті їхні похідні, що не подаються в Переліку I.

3. Речовини, що мають шкідливий вплив на смак та/чи запах продуктів, що походять з водного середовища та призначаються для споживання людиною.

та сполуки, здатні призвести до появи таких речовин у воді.

4. Токсичні чи стійкі органічні сполуки кремнію та речовин, здатних призвести до появи таких сполук у воді, за винятком тих, що є біологічно нешкідливими або швидко перетворюються у водному середовищі на безпечні речовини.

5. Неорганічні сполуки фосфору та елементарний фосфор.

6. Нестійкі нафтові продукти та гідрокарбони нафтового походження.

7. Ціаніди,

флориди.

8. Речовини, що мають шкідливий вплив на баланс водню, особливо:

амоній,

нітрити.

Держави-члени беруть на себе зобов'язання передбачити для скидів стічних вод до відкритого моря шляхом використання системи водовідведення вимоги, що будуть не менш суворими за вимоги, передбачені цією Директивою.